Конспект уроку з української літератури "Література рідного краю. Валентина Хлопкова «Життєва канва»"

Про матеріал
Ознайомити школярів із творчим шляхом Валентини Хлопкової; навчати визначати ідейно-художню цінність поетичних творів; розвивати вміння виразно й вдумливо читати вірші, визначати тему, основну думку ліричних творів, знаходити та характеризувати художні образи; виховувати любов до поезії, шанобливе ставлення до авторки.
Перегляд файлу

Література рідного краю. Валентина Хлопкова «Життєва канва»

Мета:

  • Навчальна: ознайомити школярів із творчим шляхом Валентини Хлопкової; навчати визначати ідейно-художню цінність поетичних творів;
  • розвивальна: розвивати вміння виразно й вдумливо читати вірші, визначати тему, основну думку ліричних творів, знаходити та характеризувати художні образи;
  • виховна: виховувати любов до поезії, шанобливе ставлення до авторки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Валентини Хлопкової, збірник української поезії, поетична книжечка «Життєва канва», використання інтерактивної гри Wordwall.

ХІД УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
  2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
  3. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
  4. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

 

Епіграф до уроку:

Вже майже вся канва

                             у різних візерунках,

Та не вщуха потік римованих рядків.

І знову на канві з’являються малюнки.

…Бринить, співа ручай

                               невтомний, гомінкий.

 

(Валентина Хлопкова)

 

Словничок:

Канва - сітчаста бавовняна, лляна (або змішана за складом) тканина.

Лекція вчителя

Хлопкова Валентина Миколаївна народилася 23 березня 1947 року в місті Києві, після закінчення інституту в 1969 році переїхала в Запоріжжя. У нашому місті розвинувся її поетичний дар. Вона була членкинею Конгресу літераторів України та Запорізького обласного літоб'єднання імені Михайла Гайдабури, членкинею правління літературно-художнього об'єднання «Пошук» імені Миколи Лиходіда, авторка п'ятьох книг: «Поэт живёт строкой», «Життєва канва» (2014), «Музыка спасительного слова», «На березі часу», «Невтомний часоплин». Неодноразово брала участь у літературно-художніх фестивалях в Запорізькій області, де ставала призеркою або дипломанткою. Не стало авторки 07 липня 2018 року.

Талановита авторка Ольга Суслова присятила вірш Валентині Хлопковій.

Я ланка, я тільки ланка,

Я тільки мала зернинка.

 

Валентина Хлопкова «Я ланка»

 

 

Ти – не зернинка, Валю, а зерно,

І не якогось – вищого ґатунку.

Я відчуваю, проросте воно,

Бо вже не раз ставали порятунком

Слова ті мудрі, втілені у вірш –

Життєвий досвід поетеси й жінки.

... Під ноги людям стелеться спориш –

Велика сила малої зернинки.

 

                                       О. Суслова, 2018

 

Виразне читання.

Хортицькі кручі

Я на хортицьких кручах стою,

В далину задивилась замрійно,

І бентежить уяву мою

Шлях дніпровський, вітрами овіяний,

 

Вже оспіваний безліч разів

І в піснях, і в билинах народних.

З незапам’ятних давніх часів

Котить хвилі Дніпро повноводний.

 

З висоти бачу чайок політ.

І лукаво нашіптує вітер,

Що за чайками можу я вслід,

Коли схочу, як птах, полетіти.

 

Треба тільки руками змахнуть,

Відштовхнутись від кручі ногами

І сміливо в безодню ступнуть,

Та наповниться світ чудесами.

 

«Хвилювання й тривоги земні

Геть відступлять у синьому небі,

Бо птахам,– мовить вітер мені,–

Ці людські почуття без потреби».

 

Мало вітер мене не зманив

З кручі скотить, от така халепа!

Та завчасно від цього спинив

Пряний подих квітучого степу

 

І до пам’яті враз повернув,

Озирнулась я – сонце сідає,

Вітерець на прощання дмухнув,

Та й затих, літній день догорає.

 

Натомившись, Дніпро задрімав,

Десь чайчині полинули зграї,

І на хортицьких кручах сама

Я вечірню зорю зустрічаю.

 

Аналіз поезії.

Рік видання: 2012.

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Тема: зображення хортицьких круч, річки Дніпра, історичної пам’ятки українського народу.

Ідея: уславлення шанобливого ставлення до річки, краси нашого краю.

Основна думка: уміння людини милуватись річкою Дніпром,  що уособлює Україну.

 

Мамине подвір’я

Подвір’я пахне яблуками в мами,

Вона готує сушку на узвар.

Гудуть невтомні бджоли над квітками,

Збирають свій улюблений нектар.

 

Грайливе сонце заглядає в очі,

Промінням щедрим землю обійма.

Побільше мама насушити хоче

На зиму яблук, довга ж та зима.

 

Отак клопоче цілий день старенька,

В усьому їй потрібно дати лад,

Сама така худенька і маленька,

Та працьовита, як ота бджола…

Рік видання: 2012.

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: інтимна з елементами пейзажної.

Тема: оспівування любові до матусі, працьовитості.

Ідея: уславлення шанобливого ставлення до матері.

Основна думка: людина повинна з повагою ставитись до старшого покоління, до її праці.

 

Весна

Немов ліхтарики яскраві

В траві розкидані рясні,

Кульбабок усмішки ласкаві

Нас зігрівають навесні.

 

Вітрець легенький їх гойдає,

І сонце мружиться з небес,

Ніяк воно не розгадає,

Що ж то за чудо із чудес?

 

Усі галявини палають,

І ваблять очі, як магніт,

Привіт свій щирий посилають

Кульбаби-сонечка у світ.

Рік видання: 2012.

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Тема: змалювання кульбабок навесні.

Ідея: возвеличення шанобливого ставлення до природи.

Основна думка: людська повага до рідного краю, навчитись помічати красу.

 

Рідна мова

Рідна моя мова,

Мова українська,

Пісня колискова,

Дорога з дитинства.

 

Ти така барвиста,

Повна розмаїття,

Дзвінко-голосиста

Линеш крізь століття.

 

Ллєшся через вінця,

Рідна моя мова,

В серці українця

Музикою слова.

Рік видання: 2014.

Збірка: «Життєва канва».

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: громадянська.

Тема: виявлення почуття любові до української мови.

Ідея: возвеличення шанобливого ставлення до мови, її ролі у нашому житті.

Основна думка: кожна людина повинна пишатись своєю мовою, її милозвучністю.

 

Заговори, щоб я тебе побачила…

                    Заговори, щоб я тебе побачив…

                                                            Сократ

Заговори, щоб я тебе побачила,

Твій образ намалює пам’ять враз,

І потім вже не має зовсім значення,

Все те, що зараз розділяє нас,–

Ці безкінечні кілометри відстані,

Помножені на відстані часу.

Я бачу й тих, хто на останній пристані,

Бо голоси їх у собі несу.

Заговори, щоб я тебе побачила,

Допоки ще на це у нас є час,

І вже ніщо не має зовсім значення,

Бо відбулось побачення у нас.

Рік видання: 2012.

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: інтимна, філософська.

Тема:зображення вміння розмовляти, бо коли людина висловлює думки, ми можемо побачити внутрішній світ особистості.

Ідея: возвеличення вміння спілкуватись, адже високий рівень мовної культури – це є певною ознакою розвитку людини.

Основна думка: уміння висловлювати свої думки, не лякатись казати про свої внутрішні почуття під час зустрічі.

Слово вчителя. Валентина Миколаївна Хлопкова – авторка, яка вміє відчувати красу, любов до поетичного слова. Вона колись писала: «Поезія – це основа мого життя, мій духовний та душевний світ».

V. ПІДСУМОК УРОКУ

 

Гра: https://wordwall.net/uk/embed/68256fdb121845a3a6cb723d202bbbd5?themeId=51&templateId=5&fontStackId=0

 

 

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написати твір-роздум «Заговори, щоб я тебе побачила» або «Чи потрібно поважати батьків?»

 

Використані джерела

  1. Гребенюк В. К. Збірник віршів сучасної української поезії. Ужгород, ФОП Бреза А. Е., 2012. 592 с.
  2. Хлопкова В. Життєва канва : поезія. Запоріжжя: АА Тандем, 2014. 48 с.

 

 

 

docx
Додано
9 серпня 2023
Переглядів
167
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку