Конспект уроку з української літератури в 11 класі. Новела М. Хвильового «Я (Романтика)»

 

 

 

 

 

 

 

Конспект уроку з української літератури в     11 класі

 Новела М. Хвильового

«Я (Романтика)»

 

 

 

 

 

 

Учитель української мови та літератури  Гречух Ю.Г. Перемишлянський ОЗЗСО  І-ІІІ ст. ім. Омеляна Ковча

 

                                                       

 

 

ТЕМА:   М. Хвильовий  «Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння між гуманізмом і обов’язком

МЕТА:

• навчальна – познайомити старшокласників з новелістикою Миколи Хвильового; поглибити вивчене про психологічний твір та його ознаки;
• розвивальна – дослідити образну систему новели, її проблематику, стилістичні особливості та ідейний зміст для досягнення розуміння учнями світоглядних позицій автора та ствердження гуманістичних ідей твору на противагу антигуманним;
• виховна – формувати в учнях етичні цінності, виховувати гуманізм та милосердя.

ТИП УРОКУ:  урок  засвоєння нових знань.

МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ :

• інтелектуальна розминка;
•  «мікрофон»;
• «займи позицію»
• «гронування»
•  анкетування;
•  аналіз новели;
•  робота з таблицею;
•   робота з текстом.

ОБЛАДНАННЯ: портрет М. Хвильового, слайди,текст новели.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ:

     новела.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

 1. Інтелектуальна розминка

1.     Розкажіть про дитинство та буремну юність Миколи Хвильового.

2.     Прослухайте вислів В.Коряка: «Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хворобливо вразливий і гордий, недоторканний і суворий, а часом – ніжний і сором’язливий, химерний характерник, залюблений у слово, у форму «мрійник».

3. Як ви розумієте псевдонім письменника?

4.     Розкажіть про останні роки життя революційного романтика й талановитого митця.

5.     Коли було написано М. Хвильовим "Я (Романтика)"?

6.     Яка тема твору? Сформулюйте ідею новели.

7.     Який жанр твору? Пригадайте особливості новели як різновиду оповідання.

Довідка: Новела виникла у епоху Відродження у Італії. Саме слово «новела» є синонімом до слова «сенсація», а українською мовою перекладається словами «новина», «несподівана звістка». В українському відповіднику відбилася одна з головних рис новели – несподівана розв’язка, без якої новела перетворюється в оповідання. Крім несподіваної розв’язки, новелі властиві надзвичайно стиснута сюжетна пружина, через що й досить велика за обсягом річ (типу «Я (Романтика)») читачеві здається лаконічною, і глибокий психологізм. Західноєвропейські літературознавці на початку ХХ століття висловлювали думку, що в українській літературі взагалі нема новел, бо наші митці не відтворюють психологічних порухів своїх героїв, бояться заглянути в закапелки їхньої свідомості та підсвідомості. У дійсності це твердження хибне. Батьком української психологічної новели справедливо вважаємо В.Стефаника. Новелістами світового масштабу були Михайло Коцюбинський, Григорій Косинка, Микола Хвильовий, Юрій Яновський.

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ         

ІV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.  Проведення анкетування учнів

1. З якої літери вам хочеться писати слова «Бог», «мати», «людина»?

2. Чи відчуваєте ви в собі посів християнства?

3. Яке місце у становленні свідомості мають займати Біблійні заповіді?
          Вчитель: Біблійні заповіді в тлумаченні фанатиків більшовизму втратили силу морального закону.

- Шануй отця і матір твою - дивлячись, хто вони.

- Не убивай - дивлячись кого.

- Не давай кривавих свідчень - дивлячись, чи корисно.

Це був теоретично обґрунтований терор - безперервний і безнадійний, і він деморалізував людей. «Злочин і кара» - це в рамках психології і моралі. Але безкарний злочин і безбожна вседозволеність - це безум, що агонізує і котиться з безодні в безодню. Бог творить позитивною силою любові і надихає нею свої творіння. Диявол має негативну силу, і ця руїнна сила ненависті була суттю більшовизму. Тому всі найкращі слова стали словами-пастками. «Правдою» назвали газету, яка узаконила всяку брехню і обман - аби на користь революції. І це ключ до всієї жовтневої «революційної законності», якою розпочався весь ланцюг терористичних актів, що були визнані за ефективні засоби для досягнення перемог над людиною на шляху до маячних цілей. Весь шлях - це ланцюг страшних і нелюдських засобів, що використовували людину як матеріал, як раба рабів. (Є.Сверстюк).

Вчитель: Чи одне й те саме, на вашу думку, відсутність святині й принципова відсутність святині?                                           

Це різні речі. Відсутність святині людина може визнати, як сором, як біду, як власну ваду. Принципову відсутність святині людина перетворює на гасло і накидає його всім. Звідси усі гострі, жорстокі, негативні гасла і плакати більшовиків - з націленими гвинтівками і багнетами - культ ненависті. Все разом набирає характеру епідемії. Блудний син стає позитивним героєм часу. Інші, ті, з-поміж кого вийшли такі «герої», кричать, хто гучним, а хто німим криком, викрикуючи з себе кров і душу.

Ця похмура трагедія, зокрема й розгорнута перед нами М. Хвильовим, має три виміри. Спробуємо визначити їх:

1. Образно-описовий. (Це печальне море розлитої пам'яті, яке болить і ятрить душу).

2.Морально-етичний. (Вина злочинців у скоєному).

3. Містично-ідеологічний. (Це нелюдські злочини, запрограмовані у рамках феномену більшовизму і комунізму).

2. Аналіз новели «Я (Романтика)».

Вчитель: «Я (Романтика)» – психологічний твір. Хвильовий започаткував неоромантичну течію психологічного плану. На цьому поприщі в українській літературі він став новатором. Особливістю творів митця є також те, що сюжет у них відіграє не головну, а допоміжну роль, і тому часто розмитий. Позасюжетні елементи у творах Хвильового, на відміну від сюжету, домінують. М. Хвильовий присвятив новелу «Я...» «Цвітові яблуні» М.Коцюбинського. По-перше, М. Хвильовий-прозаїк був пильним учнем М. Коцюбинського. По-друге, у «Цвіті яблуні» теж виведено персонаж із роздвоєною свідомістю; це письменник, який, переживаючи трагедію смерті власної дитини, одночасно відчуває і муку батьківських почуттів, і роботу письменницької пам'яті. Для нього навіть момент смерті дитини стає творчим матеріалом - поза контролем свідомості, поза його волею. Він страждає, зневажає себе, але не владен будь-що змінити. Однак торжествує у цій трагедії творча, життєстверджуюча сила.

М. Хвильовий також розкриває глибини підсвідомості персонажа. Але при цьому показує, що він сам несе повну відповідальність за вчинене. Його вибір був свідомим, і злочин його непрощенний. У грудні 1923 року М. Хвильовий читав «Я (Романтика)» у київському театрі ім. Т. Г. Шевченка, і твір, як писав журнал «Нова громада», «справив глибоке враження на аудиторію». Твір торкається роздвоєння людської особистості. У світовій літературі часто спостерігаємо бінарні пари: Фауст, Доріан Грей… В українській – Лукаш, ліричний герой «Intermezzo». Свого героя Хвильовий ставить перед вибором: або служіння комуні, або життя матері. В образі безіменного чекіста з новели М.Хвильового наче живе два антиподи: людина за подобою Божою і ходяча догма, робот-виконавець.

 «Гронування» Що є характерним для власне людини і для «робота-виконавця».

власне людина

«робот-виконавець»

-ліризм душі, почуття любові, мрійливість; - повага до минулого; - обожнювання матері; -усвідомлення катівської суті трибуналу і його служіння дияволу; - спроба врятувати людину в собі; - здатність на муки совісті; - розумні висновки про «шлях в нікуди»  і водночас безсилля, неспроможність змінити поведінку.

- здатність здійснити злочин, не задумуючись над наслідками; - заперечення власних істинних естетичних уявлень, вміння заглушити голос совісті униканням від відповідальності за допомогою висновку «так треба»: - виховання у собі надлюдини, «сторожового пса революції»; - засліплення ідеями революції; - брутальність, цинізм. Жорстокість, фанатизм; - підміна справжніх істин фальшивими; - внутрішня потреба вбивати; -романтизування кримінального злочину.

 

  3. Робота над стилем твору (обговорення).

Вчитель: Найважливіші стильові ознаки  (учні записують у зошити):

1. Розповідь від першої особи.

2. Драматизм.

3. Внутрішні монологи героя.

4. Відсутність безпосередньої авторської оцінки.

5. Лаконізм.

6. Виразні художні деталі.

7. Глибокий психологізм.

8. Відмова від традиційного описового реалізму.

9. Часові зміщення.

10. Зіткнення віддалених епізодів.

11. Історичні алюзії, асоціації (термін "версальці" тощо) з метою поставити революцію у контекст визначних подій світової історії.

12. Змістове згущення.

13. Символічний зміст образів, деталей.

14. Своєрідність зорового та звукового тла подій.

15. Засоби поетичного синтаксису.

4. Характеристика образів твору.

У ході обговорення формулюються стислі характеристики персонажів і в зошити поступово записується план образної системи новели:
1) мати (матір Марія - Божа й вселюдська мати - центральний гуманістичний символ новели, символ надії, любові, життя, материнського всепрощення);
2) доктор Тагабат (доктор Тагабат – «людина з холодним розумом і каменем замість серця», безглуздо жорстокий п'яниця й людожер);

3) дегенерат (дегенерат - вартовий революції з душею «палача з гільйотини»);
4) Андрюша (Андрюша - людина з нормальною психікою, «чекіст мимоволі»).

              5. «Мікрофон».

1. Як автор атестує членів трибуналу: безіменного голову, Андрюшу, доктора Тагабата, дегенерата? Кого з них названо татарином і чому?

2. Як ви розумієте самовиправдання головного персонажа: « Я – чекіст, але і людина»?

3. Чи підкреслено типовість образу голови трибуналу тим, що автор не дає йому навіть імені?

4. Чому мати вірить у перемогу добра над злом у душі свого сина?

5. Як на вас вплинула картина присудження до розстрілу вдови, матері трьох дітей?

6. Всі, хто проти комунарів, у творі названі версальцями. У роки революції це слово часто вживалося як символ подоланої монархії, адже було запозичене з історії часів Паризької Комуни. Навіть В.Сосюра, примкнувши до червоних, використовував подібний відповідник на позначення не більшовицької України:

         І знову ти лежиш, обпльована і п’яна,

         Й над іменем твоїм Петлюра і Версаль…

Кого саме називають версальцями члени трибуналу в новелі? Чи стає це слово синонімом до слова «ворог»?

7. Яку роль у новелі відіграє число 666? Який зміст вкладають теологи у цю цифру? У якій частині Біблії воно фігурує?

8. Чи розуміє головний герой, що служить дияволу?

9. Почитайте уважно уривок від слів «Так, це були неможливі хвилини…» до «сам не пам’ятаю, яку я попав до підвалу».  Чи мав можливість голова трибуналу розстріляти дегенерата й випустити всіх полонених на волю? Чому не зробив цього?

10. Як ви розумієте підтекст такого уривка: «Я йшов по дорозі, як тоді – в нікуди. А збоку мене брели сторожі моєї душі: доктор і дегенерат, я дивився у натовп. Але я там нічого не бачив. Зате я відчував: - там ішла моя мати з похиленою головою. Я відчував: пахне м’ятою. Я гладив її милу голову з нальотом сріблястої сивини. Але раптом переді мною виростала загірня даль. Тоді мені знову до болю хотілося впасти на коліна й молитовно дивитися на волохатий силует чорного трибуналу комуни»? Чи вдалим є протиставлення запаху м’яти волохатому силуетові? Чому?

11. Залишки совісті спонукають голову трибуналу попрощатися з мертвою ненькою. Чи дає це зробити дегенерат? Про еволюцію чи деградацію головного героя можна говорити на основі прочитаного?

12. Маяками «загірної комуни» головний персонаж у кінці твору вважає підпалені чекістами стодоли й стіжки сіна. Позитивним чи негативним  образом є ці вогні? Чи проливають вони відповідне світло й на майбутню «загірню комуну» як державу знущань, імперію зла?

           6. Визначення проблематики твору.  

1.  Суперечність, полярність одвічного ідеалу любові, гуманізму, добра, традиційних етичних цінностей, вироблених християнською цивілізацією - з одного боку, і служінням ідеї абстрактного гуманізму, фанатизму, фальшивої романтики - з другого.

2. Неминучість втрати людської сутності через зраду принципів людяності. Хто вбиває іншого — вбиває себе.

3.    Проблематика носить надчасовий, філософський характер.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Займи позицію»

1. Чому, на вашу думу, новела називається "Я (Романтика)"?

2. Чому ми називали героя «блудний син»? Що єднало «блудних синів"? (Втрата вартостей, підміна їх фанатичною ідеєю, спільна мета, спільна боротьба).
3. Хто небезпечніший для людства: доктор Тагабат чи дегенерат?

4. Чи не є дегенерат частиною душі конкретної людини, а не тільки героя новели М. Хвильового? Вмотивуйте свою думку, наведіть приклади з історії і, можливо, власного життєвого досвіду.

V. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

     Ще раз повернемося до ідеї цього глибокого філософського твору:        

1.Фанатизм убиває в людині людину.                            

2. На крові не може постати гуманне суспільство.

3. Гармонійна світобудова виключає насильство як шлях її  досягнення.

4.Новела М. Хвильового "Я (Романтика )", як і вся література «розстріляного відродження», перейнята пафосом гуманізму.        

VІ. ОЦІНЮВАННЯ

VIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

         Написати твір-мініатюру «Конфлікт фанатизму і людяності у новелі    М. Хвильового «Я (Романтика)»