МИХНІВСЬКА ЗОШ І – ІІІ СТУПЕНІВ

ЗАСУЛЬСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 

 

 

 

            Автор: Гармаш Алла Анатоліївна,         

        вчитель української мови та літератури

 

 

 

 

 

Михнівці - 2018

Тема.   В. Симоненко. Цікава сторінка із життя письменника. Казка «Цар Плаксій і Лоскотон».  Різні  життєві позиції царя Плаксія і Лоскотона

Мета: розширити знання учнів про життєвий та творчий шлях Василя Симоненка; вчити вдумливо і виразно читати казку «Цар Плаксій і Лоскотон»; виділяти основні епізоди твору, визначати риси характеру дійових осіб твору; простежувати різні способи життя і поведінки Плаксія та Лоскотона; розвивати творче мислення, уяву; виховувати почуття доброти та оптимістичного ставлення до життя.

Тип уроку: урок - дослідження

Випереджаюче завдання: учні поділені на групи: І – біографи, готують цікаві біографічні відомості письменника; ІІ – літературознавці – шукають вивчення понять “ віршована мова”,  “літературна казка”, “рима”; дослідники з’ясовують за словником походженням слів “Плаксій ” і “Лоскотон”.

Обладнання: портрет В. Симоненка, виставка збірок його творів, літературна карта Лубенщини, віршоване дерево, торбинка Лоскотона

                                                Хід уроку             

                                   Епіграф:      Заглядає в шибку казка сивими очима                                          В. Симоненко

І. Повідомлення теми і мети    уроку

Учитель: Сьогодні ми продовжуємо мандрівку по стежках літературних казок і завітаємо до нас, на Лубенщину. Вільні духом люди декілька століть років тому оселилися на землі,  яка з трьох сторін захищена ярами, лісами та горбами, з іншої – безмежним простором заболоченого русла річки Удай. Це село Біївці – батьківщина Василя Симоненка. Саме тут формувався його характер. З цього казкового краю дитинства  майбутній письменник виніс думи, дідову науку та сільські звичаї, які потім виплеснуть на весь світ віршованими рядками.

          ( учитель зачитує  уривок з поезії «Лебеді материнства»)

                      Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

                      Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

                       Заглядає в шибку казка теплими очима,

                        Материнська добра ласка в неї за плечима.

Що ж нам відомо про автора цієї поезії? Своїми дослідженнями поділиться група біографів.

 

Повідомлення групи біографів. В. Симоненко – відомий український поет, «лицар української поезії». Його мама, Ганна Федорівна Щербань говорила так: « на Полтавщині він народився та розповився, а на Черкащині знайшов собі вічний притулок.

 

 

 

Слайд 2

Як був малим, то називався сином своєї матері, а тепер його називають рідним сином усієї України». Життя Василя Симоненка було нелегким, бо виростав без батька. Здобувши освіту, став працювати журналістом у м. Черкаси. В. Симоненко був людиною   цікавою і багатогранною, люблячим сином, уважним батьком. Дитячі казки «Цар Плаксій та Лоскотон» і «Подорож у країну Навпаки» поет написав для свого сина Лесика, а потім видав окремими книжками для всіх дітей. Казка про Плаксія була написана за одну ніч і дуже швидко здобула популярність  серед малечі.

Слайд 3

Робота над казкою «Цар Плаксій та Лоскотон»

2. Повідомлення групи дослідників:

• Плаксій – людина, яка часто плаче без всякої причини (за словником)
• Слово «Лоскотон» у словнику не зафіксовано, його створив сам автор від слова «лоскотати», що означає – м’якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, зазвичай супроводжуване сміхом.   (за словником)

Слайд 4

Виступ групи декламаторів (учні виразно читають казку).

« Цар Плаксій  і Лоскотон»

Цареве сімейство

Там, де гори і долини,
Де гуляє вітровій, -
Там цвіте краса-країна
З дивним ім'ям Сльозолий.
І колись в країні тій
Був па троні цар Плаксій,
Голова його мов бочка,
Очі - ніби кавуни.
В Плаксія було три дочки
І плаксивих три сини.
Старша звалася Нудота,
Середульшенька - Вай-Вай,
Третя донечка - Плакота,
Всі сльозливі через край.
А цареві три сини
Так і звались - Плаксуни.
Отака була сім'я
У царя у Плаксія.
Цілі дні вони сиділи,
Голосили, та сопіли,
Та стогнали, та ревли,
Сльози відрами лили.
Цар Плаксій велів сердито:
"Хай із ними день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти
У моєму царстві - ні!
Хто всміхнеться - в часі тім
Я того негайно з'їм!"
Ще була у Плаксія
Грізна гвардія своя:

В ній служили молодці                                                                                                                      Забіяки - сльозівці.
Хто сміявсь - вони хапали
І нагайками шмагали,
Так що в царстві тому скрізь
Вистачало плачу й сліз.
Цар любив, як плачуть діти,
Бо любив їх сльози пити.
Отакий був цар Плаксій
Україні Сльозолий.

Дядько Лоскотон

Але в тому диво-царстві,
Зневажаючи закон,
Жив у мандрах і митарстві
Добрий дядько Лоскотон.
Він приходив кожний вечір -
Хай чи дощ іде, чи сніг -
До голодної малечі
І усім приносив сміх.
Мав він вдачу теплу й щиру,
Ще й лукавинку в очах.
І була накидка сіра
В Лоскотона на плечах.
Лоскотливі мав він вуса
І м'якенькі, наче пух.
І м'яке волосся русе
Розсипалося до вух.
Він як прийде, залоскоче,
То сміється, хто й не хоче.
Тільки де він появлявся,
Зразу плач там припинявся,
І приходив до усіх
Голосний та щирий сміх.

Цар Плаксій і Плаксуни,                                                                                                           Видавали заборони
Проти лоскоту вони.
І за дядьком Лоскотоном
Із нагайками в руках
Охоронці злих законів
Полювали по хатах.
Але дядько Лоскотон
Не боявся цих заслон:
Він ходив по всій країні
І носив з собою сміх
В розмальованій торбині,
В пальцях лагідних своїх.

Арешт Лоскотона

Розізливсь тоді Плаксій -
Цар країни Сльозолий.
Гнівно він гукнув із трону:
"Гей, ледачі сльозівці!
Хто впіймає Лоскотона,
Буде муж моїй дочці!
Хто його посадить в льох -
Вибирай одну із трьох!
Бо уже цей Лоскотон
Скоро нам розвалить трон:
Що тоді ми будем пити,
Як не будуть плакать діти!"
І завзяті сльозівці
Понеслись у всі кінці,
Щоб скарати по закону
Баламута Лоскотона.
Довго скрізь його шукали,
У всі шпари заглядали,
Перерили всі двори,
Обходили всі бори,

Час потратили дарма:
Лоскотона скрізь нема,
Бо його завжди і всюди
Од ловців ховали люди.
Опівночі Лоскотон,
Коли всіх колише сон,
Йшов собі в бідняцькі хати
Їхніх діток розважати.
Був тоді у Плаксія
Лютий посіпака,
Віроломний, як змія,
Капітан Макака.
Так хотілося йому
Царським зятем стати,
Що ні разу в ту зиму
Не лягав і спати.
Все ходив, усе він слухав
І нарешті все рознюхав.
На світанку Лоскотон,
Насмішивши діток,
У міцний поринув сон
Між кленових віток.
А лукавий капітан
Підікрався змієм
Й Лоскотонові аркан
Зашморгнув на шиї.
Руки вивернув назад,
Міцно спутав ноги
І мерщій у Плаксоград
Рушив у дорогу…

Весілля в палаці

Лоскотона посадили
За вузенькі грати,
А в палаці порішили:

- Час весілля грати…                                                                                                                          - Гей, зійшлися царенята
І придворна свита
Наречених шанувати,
Сльози діток пити.
До вінця веде жених
Висохлу Нудоту,
Та дивитися на них
Зовсім неохота.
Хоч Макака був бридкий,
А вона ще гірша,
Їм поет один гладкий
Присвятив ще й вірша.
Стільки там було хвальби,
Так скрасив їх вроду -
Навіть жаби від ганьби
Булькнули у воду!
Але цар ходив, пишався,
Він із зятем цілувався,
Похвалявся: "Ну, тепер
Лоскотон, вважай, умер!
Недоступним став для всіх
Голосний та щирий сміх.
Тож від радості стрибайте!
Тож від радості ридайте!
Ми тепер встановим скрізь
Віковічне царство сліз!"
Так розхвастався Плаксій -
Цар країни Сльозолий.

Звільнення Лоскотона

Та поки гуло весілля,
То п'яниці вартові
Напились якогось зілля
Та й поснули у траві.

А вночі йшли до в'язниці
Батраки й робітники,
Щоб звільнити із темниці
Лоскотона на віки.
Рознесли всі перепони,
Гнули грати, мов прути:
- Гей, веселий Лоскотоне,
Це прийшли твої брати!
Йди до нас, веселий брате,
В нашу здружену сім'ю!
Підем разом догравати
Ми весілля Плаксію…

Продовження весілля

У палаці кожен скаче
Та від щастя гірко плаче,
Ллються сльози, як ріка, -
Бачте, радість в них така!
Раптом цар упав на трон:
- Ой, рятуйте - Лоскотом! -
Всі відразу "ох!" та "ах!",
Жах у кожного в очах.
А веселий Лоскотон
До царя стрибнув на трон
І сказав йому якраз:
- Насмієшся ти хоч раз!.. -
Став царя він лоскотати,
І Плаксій став реготати.
Так сміявсь - аж заливався,
Аж від реготу качався,
Кулаками очі тер -
Потім лопнув і помер.
Ой, була ж тоді потіха -
Цар Плаксій помер од сміху!
З ним придворні одубіли,

Бо сміятися не вміли.
А цареві три сини,
Три завзяті Плаксуни,
Так сміялися - реготали,
Що штани з них поспадали -
Тож всі троє без штанів
До чужих втекли країв.
Три царівни теж навтьоки
У чотири бігли боки.
Кровопивці - сльозівці
Стали п'явками в ріці,
А Макака-забіяка
З'їв себе із переляку.
Так веселий Лоскотон
Розвалив поганський трон.
Сам же він живе й понині,
Дітям носить щирий сміх
В розмальованій торбині,
В пальцях лагідних своїх.
Схочеш сам піти в цей край,
То маршрут запам'ятай:
Треба йти спочатку прямо.
Потім вправо завернуть,
А тоді поміж дубами
Поведе наліво путь.
Після цього вже помалу
Чимчикуй куди попало:
Як од втоми не впадеш -
В цю країну попадеш.

 

4. Бесіда над змістом казки.

 - Розкажіть про родину царя Плаксія.

 -  Які порядки панували в країні Сльозолий?

-  Знайдіть опис зовнішності Лоскотна. Чи таким ви його уявляли?

- Чому казка має таку назву? Чи схожа історія, описана в творі, на сучасне життя?

- Як потрапити в той край, де живе Лоскотон?   (Як од втоми не впадеш, в цю країну попадеш).          

 

Слайд 5

5.Літературознавче дослідження (робота групи літературознавців)

Учитель :Доведіть, що твір «Цар Плаксій і Лоскотон» – літературна віршована казка      ( відповіді учнів )

Цей твір розповідає про вигадані, фантастичні події. Має відповідний казковий зачин: «Там, де гори і долини». Часто повторюється число 3: три дочки, три сини. Крім того, в кінці твору ми бачимо, що добро перемагає зло, автор засуджує негативні риси людей і прославляє працьовитість, милосердя, доброту, мудрість, сміливість, людяність. А поскільки В. Симоненко є автором цієї казки, то «Цар Плаксій та Лоскотон» – літературна казка.

Учитель : Діти ,  наш помічник – лісовий Гном , як завжди нам допомагає і дарує низку порад.

 

Слайд    6

               Поради від розумного Гнома

    Віршована мова – це ритмічно організована, розмірена, часто поділена на строфи мова. Рядки – короткі, об’єднані групами, у яких чергуються наголошені та ненаголошені склади.

     Рима – це співзвучність закінчень рядків у віршах. Використовується у віршах для підсилення змісту, ідейного звучання.

Строфа – кілька віршованих рядків, виділених у групу.

 

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Учитель:  Розумний Гном просить вашої допомоги, бо по дорозі сюди він ніс із собою віршоване дерево, але пробираючись крізь ліси і річки, його деревце розгубило листочки, на яких написані слова-поняття, які притаманні цьому дереву. Допоможіть Гномові зібрати листя.

 (на листочках написані слова: «ритм», «рядок», «пауза», «строфа»,  «рима», «темп», «казка», «портрет», «опис», «вірш», учні  прикріплюють до віршованого дерева свої  листочки).

Учитель: Молодці! Всі справились із завданням і розумний Гном, дякуючи вам за порятунок, подарував Лоскотонову торбинку, повну смішинок. Тож швиденько розбираємо подарунки                                                                     Слайд 7

(у торбинці знаходяться смішинки, смішні загадки, прислів’я, анекдоти, байки типу «В животі – лазня, одна рука і та на спині» (чайник), «Лежить свинка, в неї поколота спинка» (наперсток)).

ІV. Підсумки уроку, оцінювання роботи учнів.

• Хто з дійових осіб казки найбільше запам’ятався?
• Який епізод у  вас викликав найбільше сміху?
• Що робить сміх з людьми?

Вправа   «Уявний мікрофон»

Продовжити речення: Я б порадив (порадила) всім прочитати про казку, тому що …

Учитель: Із впевненістю можна сказати, що кожна людина, читаючи вірші В. Симоненка відкриває для себе слово і думи, які доторкнуться до  найдзвінкіших струн серця, відкриють широкий світ, стануть девізом у житті.

Домашнє завдання

Написати лист до дядька Лоскотна , використовуючи діалог, намалювати ілюстрації до казки ( за бажанням)

Додаток до уроку

Вікторина « Чи уважний ви читач"

1. Його носять у торбинці (сміх)
2. Наймолодша плакса (Плакота)
3. Віроломний як змія капітан (Макака)
4. Краса  – країна, скільки не мий, а все даремно (Сльозолий )
5. За що цар Плаксій не любив Лоскотона? (за сміх)
6. Капітан Макака одружився з … ( Нудотою )
7. Цар Плаксій помер від … (сміху)
8. Як звалося цареве військо?   (сльозівці  )
9. Кому єдиному вільно дозволено було  гуляти по країні? (Вітровію)
10. Хто допоміг Лоскотону звільнитися? (робітники і батраки)
11. Казка «Цар Плаксій і Лоскотон» складається з скількох розділів? (6)

     12.Якою мовою написані казки В. Симоненка? ( віршованою)

Слайд 8