Конспект уроку з зарубіжної літератури в 9 класі "Критичний пафос твору М. В. Гоголя «Шинель». Трактування фіналу (роль фантастики в реалістичному творі). Авторська позиція. Тема

Тема: Критичний пафос твору М. В. Гоголя «Шинель».  Трактування фіналу (роль фантастики в реалістичному творі). Авторська позиція. Тема «маленької людини».

Мета:  простежити значення фіналу твору, розкрити тему « маленької людини»; виробити навички визначення характеру головного героя повісті «Шинель»; вчити розуміти авторську позицію; сприяти формуванню комунікативно- мовленнєвої, читацької компетенції; аналітичного мислення і навичок порівняння, узагальнення; виховувати патріотизм, інтерес до історичного минулого і культурної спадщини нашого народу; естетичний смак; розвивати навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; розвивати навички роботи в групі; прищеплювати інтерес до пошукової роботи; виховувати гуманістичні почуття.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрети письменника,  ілюстрації до творів, відеоматеріали, інтерактивні додатки.

                                                    Хід уроку

І. Організаційний момент.

Сьогодні на уроці ми з’ясуємо, яке значення має фінал повісті М. В. Гоголя «Шинель», який ніби дисонує з розказаною до того історією. І поспостерігаємо, як Гоголь розкриває тему «маленької людини» у творі. Поговоримо про авторську позицію письменника.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів.

Інтерактивний прийом «Ланцюжок» (робота в групах)

Кожна група по черзі коментує ключові цитати повісті «Шинель».

1. «Коли і в який час він вступив в департамент і хто призначив його, цього ніхто не міг пригадати. Скільки не перемінювалося директорів і всяких начальників, його бачили все на одному і тому ж місці, в тому ж положенні, в тій же самій посаді, тим же чиновником для письма, так що потім впевнилися, що він, видно, так і народився на світ вже зовсім готовим, в віцмундирі і з лисиною на голові».
2. «Молоді чиновники підсміювалися і жартували над ним, скільки вистачало канцелярського дотепності, розповідали тут же перед ним різні складені про нього історії; про його господиню, сімдесятирічну стару, говорили, що вона б'є його, питали, коли буде їх весілля, сипали на голову йому папірці, називаючи це снігом. Але жодного слова не відповідав на це Акакій Акакійович, як ніби-то нікого і не було перед ним; це не мало навіть впливу на заняття його: серед всіх цих документів він не робив жодної помилки в листі».
3. «Акакій Акакійович не мав ніяких розваг. Ніхто не міг сказати, щоб коли-небудь бачив його на якому-небудь вечорі. Написавшись всмак, він лягав спати, посміхаючись заздалегідь від згадки про завтрашній день: щось Бог пошле переписувати завтра? Так протікала мирне життя людини, який з чотирма сотнями платні вмів бути задоволеним своєю долею, і дотекла б, може, до глибокої старості, якщо б не було різних лих, розсипаних на життєвій дорозі не тільки титулярним, але навіть таємним, дійсним, надвірним і всяким радникам, навіть і тим, які не дають нікому рад, ні від кого не беруть їх самі».
4. «З цього часу як ніби саме існування його зробилося якось повніше, начебто він одружився, як ніби якийсь інший чоловік був присутній з ним, як ніби він був не один, а якась приємна подруга життя погодилася з ним проходити разом життєву дорогу, - і подруга ця була не хтось інший, як та ж шинель на товстій ваті, на міцній підкладці без зносу. Він став якось жвавіше, навіть твердіше характером, як людина, яка вже визначила і поставила собі за мету ... Впродовж кожного місяця він хоча б один раз навідувався до Петровича, щоб поговорити про шинелі, де краще купити сукна, і якого кольору, і в яку ціну, і хоча трохи стурбований, але завжди задоволений повертався додому, думаючи, що нарешті прийде же час, коли все це купиться і коли шинель буде зроблена ... »
5. «Розповідь про грабіж шинелі, незважаючи на те що знайшлися такі чиновники, які не пропустили навіть і тут посміятися над Акакія Акакійовича, проте ж, багатьох зворушила. Зважилися тут же зробити для нього складчину, але зібрали найбільшу дрібницю ... Один хтось, який рухається співчуттям, зважився, допомогти Акакія Акакієвича доброю порадою, сказавши, <...> щоб він звернувся до одної значної особи, бо значна особа може змусити успішніше йти ділу».
6. «Тут тільки він почав збирати думки, побачив у ясному і теперішньому вигляді своє становище, став розмовляти з собою вже не уривчасто, але розважливо і відверто, як з розсудливим приятелем, з яким можна поговорити про справу самому серцевому і близькому ... Тут- то побачив Акакій Акакійович, що без нової шинелі не можна обійтися, і занепав абсолютно духом. Як же, справді, на що, на які гроші її зробити? Звичайно, можна б частково покластися на майбутнє нагородження до  свята, але ці гроші давно вже розміщені і розподілені вперед ...

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і мети уроку.

Слово вчителя:

У сучасній мотиваційній літературі пропонується часом така вправа:

написати прощальне слово для самого себе. Тобто те, що хотілося б почути від близьких людей як підсумок свого життя.

Яке ж прощальне слово знаходиться в автора (і тільки в нього) для Акакія Акакійовича, що не зміг пережити втрати шинелі й такого жорстокого ставлення від значної особи? Але попри це (а може, саме й через це) для Башмачкіна смерть – це не кінець. У відплату за своє ніким не помічене життя він стає привидом.

ІV. Робота над темою уроку.

 Слово вчителя:

Ще в першій редакції повісті (усього їх було три) Гоголь задумував «воскресіння» Акакія Акакійовича. Спочатку той мав лякати перехожих. Але в остаточній версії ми бачимо появу привида, який зриває з перехожих їхні шинелі. І це триватиме до того часу, поки він не дістанеться до значної особи. Таке закінчення нібито реалістичної до цього моменту історії є несподіваним і дещо незрозумілим. Подібна кінцівка – поява чогось містичного й химерного – цілком відповідає романтичному стилю письма. Та, на відміну від романтиків, Гоголь цей романтичний мотив дуже перебільшує і доводить до абсурду. У письменників-романтиків привиди – це провідники в світ таємничого й потойбічного. А в Гоголя Акакій Акакійович навіть після смерті продовжує перебувати в холодному й абсурдному світі Петербурга.

У статті «Як зроблена "Шинель" Гоголя» літературознавець Борис Ейхенбаум зазначає, що фінал повісті анітрохи не фантастичніший і не романтичніший, аніж вся повість. Кінець "Шинелі", за його визначенням, – це апофеоз гротеску.

Пригадаймо: Робота з літературознавчим терміном

Гротеск – це поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрастних рис (комічного з трагічним, реального з фантастичним, піднесено – поетичного з грубо натуралістичним), що веде до абсурда, робить неможливою логічну інтерпретацію гротескного образу.

Слово вчителя:

Башмачкін усе життя переписував тексти, терпів приниження, а після смерті, перетворившись на привида, він не став цікавішим. Не можна сказати, що в ньому з’явилося щось демонічне і страшне. Він може пригрозити пальцем і чхає від міцного тютюну, забризкуючи будочника з його товаришами.

А опис ситуацій, де він відбирає шинелі, лишається таким самим кумедним, як і вся попередня історія. Описана у фіналі анекдотична ситуація ніби відводить убік від сумної історії смерті Башмачкіна. І повертається початкова комічна оповідь.

Подивимося  епізод з кінофільму «Шинель» (фінал)

Проблемні питання.

• З якою метою автор вибирає фантастичне закінчення повісті?
• У чому ж смисл  фіналу?

Виступ учнів – дослідників:

Повість «Шинель» прийнято ставити в один ряд із творами про «маленьких людей». В основі цього ряду стоять два твори Олександра Пушкіна – «Станційний доглядач» та «Мідний вершник». У «Станційному доглядачі» ми дізнаємося історію Самсона Виріна – бідного чиновника, який втратив дочку Дуню. Цю втрату він не зміг пережити й помер. У поемі «Мідний вершник» головний персонаж Євген втрачає найдорожче – наречену Парашу. І через якийсь час теж помирає. Оповідання А. П. Чехова «Смерть чиновника» та інші.

Образ «маленької людини» – це зазвичай образ чиновника, держслужбовця, небагатого, нічим не примітного, який веде тихе й пересічне життя.

І, не витримавши своїх втрат, помирає. Читаючи «Шинель», ми переживаємо різні емоції. До співчуття й жалощів до Башмачкіна домішується щось схоже на роздратування. Та й жалощі наші до чиновника дещо поблажливі.

Пушкінські «маленькі люди» – і Самсон Вирін, і Євген – втрачають дорогих для себе людей – дочку й кохану. На відміну від Башмачкіна, який втрачає одяг. І от тут виникає питання:

- це насмішка чи Башмачкін справді геть маленька, навіть нікчемна людина?

Втрата одягу, хай і якого дорогого (у будь-якому значенні цього слова),

не може бути співмірною із втратою людини.

Повість «Шинель» багатошарова. Це своєрідна стилістична гра, перемикання регістрів: від співчуття, гуманного ставлення – до смішного, абсурдного.

 - Якби автор хотів, щоб ми співчували маленькій людині, то чи жартував би так багато?

За словами російського поета, письменника й літературознавця Дмитра Бикова, оцінка «Шинелі» змінювалася двічі. І змінювалася доволі радикально. Спочатку в ній бачили зворушливу, сентиментальну й сумно-анекдотичну історію про «маленьку людину». Але радикальне переосмислення тексту відбулося після того, як сюжет, а точніше фінал «Шинелі» певним чином здійснився. Биков має на увазі революцію 1917 року й події, що слідували за нею, коли «маленька людина» перетворилася на велику недолюдину.

Слово вчителя:

Повернімося до цитати з початку заняття:

Проблемне питання:

Чи помітили ви, що автор називає Башмачкіна не людиною, а істотою?

Поміркуйте, чому так. Адже це яскраво ілюструє ставлення автора до персонажа.

V. Осмислення нових знань і вмінь.

Інтерактивний прийом «Мозковий штурм»

Заповніть порівняльну  таблицю «маленька людина» та «звичайна людина», зробіть висновки:

Висновки:

• Чи актуальна сьогодні проблема «маленької людини»?

(Сьогодні ми цікавимося сивою давниною. Здається, проблеми того часу дуже далекі від наших. Але то тільки на перший погляд. Хоча нас відділяють століття, та проблеми, моральні цінності, міжособистісні  стосунки героїв залишилися актуальними до наших днів. Одвічне протиборство добра і зла є вічним. З ним ми зустрічаємося щодня і щохвилини.

          Актуальність проблем посилюється і тими негативними факторами, що, на жаль, мають місце в нашому суспільстві. Дефіцит любові, співчуття, милосердя гостро відчувається у всіх сферах сучасного життя. Звідси проблема самотності, відчуженості, залежність від алкоголю, наркотиків як серед людей дорослих так і дітей, високий рівень суїциду.  Тільки духовність повертає людині образ Божий, звільняє її від знеособлення, піднімає до вершин свого призначення.)

VI. Підведення підсумків уроку.

 Творче завдання:

Гоголівська «Шинель» в жанрі бродвейського мюзиклу.

Перегляньте виставу «Шинель» Київського національного академічного Молодого театру. Висловте свою думку: чи згодні з висловлюванням театрального критика щодо вистави: «Адже «стара» і вічно молода класика – вимагає сучасного переосмислення, якщо не по змісту, то по формі. Молодий театр довів, що це не тільки потрібно для власного внутрішнього розвитку, самовдосконалення і розширення мистецької палітри, а й актуально для своєї цільової аудиторії…»

https://www.youtube.com/watch?v=ASPmRG-vzuI

Слово вчителя:

Сьогоднішнє заняття було останнім за творчістю Миколи Гоголя.

І я хочу закінчити його словами Владислава Троїцького, режисера та організатора фестивалю ГОГОЛЬФЕСТ: «Гоголь – це безодня, а в безодню завжди зазирнути хочеться».

VІI. Домашнє завдання:

     Підготуватися до усного твору: « Про що змусив мене замислитися Гоголь?»