Конспект виховної години на тему: "Я люблю Україну!"

Дроздинський ліцей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНСПЕКТ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

НА ТЕМУ:

«Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

Пашкевич

Ольга

Андріївна

 

Тема. Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ!

Мета:

• навчальна – закріпити знання учнів про Україну, її символи, традиції, впроваджувати елементи естетичного виховання культури спілкування;

• розвивальна – розвивати українське мовлення учнів, культуру поведінки; уміння приймати рішення в нестандартних ситуаціях, колективну творчість і комунікативні здібності;

виховна – виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини - України, її символів, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, творчу самостійність і відповідальність, уміння самоорганізовуватись, вміння працювати командою, сприяти розвитку творчої особистості.

Епіграф: «Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду, тільки той віддав всю душу, все, що зміг, народу».

Обладнання: мультимедійна дошка, комп’ютер, повітряні кульки, плакат «Бережіть красу України!», емблеми, вишиті рушники, фото калини, українські національні костюми, тема виховної години, українські страви, криптограми, презентація до виховної години, скринька тощо

Хід заняття

I. Організаційна частина

Вчитель:  Доброго дня шановні учні та гості! Сьогодні у нас виховна година- гра на тему: «Я люблю Україну!»

Ми живемо в Україні, в краю, невимовно багатому на чарівні кольори і краєвиди, на дивовижні пісні, на чудову милозвучну мову, якою можна передати все на світі, описати красу і велич рідного краю. Рідною українською мовою можна висловити найпотаємніші почуття і думи, мрії кожної людини.

Перш ніж розпочати нашу гру, я хочу представити вам шановне журі.

(Представлення журі)

Запрошую наших ведучих.

(Виходять ведучі в національних костюмах).

Ведуча. Україна - рідний край, золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкії, гаї зелені, про тихі ріки та озера.

Ведучий. Хай сьогоднішня гра відкриває перед вами, друзі, розум, мудрість, щедрість, гумор нашого талановитого народу. Розпочинаємо нашу гру з представлення команд.

Слово надається 1 команді.

Капітан першої команди .

Наша команда має назву «Сало». Наш девіз:

Ми з команди «Сало»,

Нас завжди буває мало!

Наша група дуже гарна,

Ми співаємо угарно!

Граємо ми краще всіх,

всі надії на успіх!!!

Ведучий. Дякую першій команді.

Ведуча. Слово надається другій команді.

Капітан другої команди.

Назва нашої команди – «Калина». Наш девіз:

Без верби і калини –

Нема України!

Хочуть бути всі здорові

У команді калиновій!

Ведуча. Дякую другій команді.

І.Ведучий. Ми живемо в Україні. Це наша держава, це наша Батьківщина. Батьківщина – це край, де здавна звучить наша рідна мова і материнська пісня.

Ведуча. Україна - це безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу. Це широкий Дніпро - Славутич, який несе свої води в Чорне море. Це працьовиті люди, які прославили нашу неньку на весь світ добрим словом та ділом.

Ведучий. Тож давайте поговоримо про Україну. Розпочинаємо перший конкурс – розминка.

Ведуча. Ваше завдання полягає в тому, щоб назвати «що» або «хто» зображений на фото, які вам зараз будуть представлені. За кожну правильну відповідь – 1 бал. На роздуми – не більше, ніж півхвилини.

Фото для команди «Калина»………(команда обміркувавши дає відповідь)

Ведучий. Фото для команди «Сало».

Ведуча. Фото для команди «Калина».

 

Зачіска

Ведучий. Фото для команди  «Сало».

Ведуча. Фото для команди «Калина».

Ведучий. Фото для команди «Сало».

 

 

ІІ. Ведуча. Яке це диво — українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса.

Українська пісня — то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення.

Ведучий. Наступне завдання дасть змогу командам отримати додаткові бали. Для кожної команди підготовлена музична композиція української народної пісні. Ваше завдання -відгадати пісню, мелодію якої ви почуєте. За кожну правильну відповідь – команда отримує 1 бал.

Ведуча. Отже, музична композиція для команди «Калина»

(Звучить музика)

Ведучий. Музична композиція для команди «Сало»

(Звучить музика)

Ведуча. Музична композиція для команди «Калина»

(Звучить музика)

Ведучий. Музична композиція для команди «Сало»

(Звучить музика)

Ведуча. А зараз підведемо підсумки двох перших конкурсів. Слово надається журі.

(Слово журі)

ІІІ.Ведучий. Продовжуємо нашу гру.

Україна, як і кожна країна світу обов'язково має свої символи. А що означає слово «символ»?

Ведуча. Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.

Символіка – своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування. Народні символи – це наші святині.

Ведучий. Наступний конкурс називається «Народні символи». Групам було задано домашнє завдання підготувати повідомлення, легенди про наші святині. Завдання оцінюється 4 балами за такими критеріями:

1.    Відповідність темі,
2.    Пізнавальний характер,
3.    Оригінальність та,
4.    Колективність.

Слово надається команді «Калина».

Капітан команди «Калина».

Калина — найулюбленіша в Україні рослина. Завжди любили люди цілющу

красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати.

Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

1-й учень. Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-

немовляткам робили колисочку із калини.

2-й учень. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. Ось, наприклад одна із них.

3-й учень. Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники: побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Цар-городі. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там потопились.

На тому місці, де загинули українські дівчата, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.

4-й учень. Калина – це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих садили калину. Калина – це і символ про неньку – Україну, свою домівку.

Ведуча. Дякуємо команді «Калина». Слово надається команді «Сало».

Капітан команди «Сало». Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято. Найбільше обрядових сюжетів пов'язано з рушником.

1-й учень. Рушники — це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» — бажали людям щастя.

2-й учень. Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять:

«Тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». І ще «Хата без рушників, як родина без дітей».

3-й учень. І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі, для домашнього затишку, просто так, для душі.

4-й учень. Узори на рушниках – то давні забуті символи: ромб з крапкою посередині – засіяна нива, вазон чи квітка – світове дерево од неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка, – знак берегині, богині хатнього вогнища.

5-й учень. Рушники вішали над вікном і над дверима, на покуті – це обереги од усього злого, що може зайти в дім. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як без пісні, не обходяться народження, одруження людей, ювілейні урочистості.

Ведуча. Дякуємо команді «Сало». Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми – українці, пишаймося цим.

IV. Ведуча. Продовжуємо нашу гру.

Народна мудрість є наставником усіх, хто вчиться і хоче бути освіченою людиною.

Отож, ви маєте чудову нагоду долучитися до скарбниці мудрості, збагатившись знаннями — перлинами народної мудрості.

Прислів'я та приказки — це короткі влучні образні вислови, часто рифмовані, в яких передано життєвий досвід народу. Недарма про них кажуть: «Прислів'я вчить, як на світі жить».

Ведучий. Конкурс - Продовж українське прислів'я чи приказку. За кожну правильну відповідь – команда отримує 1 бал.

(Ведучі задають по 5 прислів’їв кожній команді.)

1. Життя прожити –… (не поле перейти)

2. З ким поведешся,… (того й наберешся)

3. Без труда… (нема плода)

4. Брехнею увесь світ перейдеш, … (та назад не вернешся)

5. Свого не цурайся і …(чужому навчайся)

6. Добре слово будує, а… (зле руйнує)

7. Всюди добре, а …(дома найліпше)

8. Вовка як не годуй, а… (він усе в ліс дивиться)

9. Що людям бажаєш, те… (й сам отримаєш)

10. Диму без …(вогню не буває)

Ведуча. Дякуємо командам.  Прагніть, щоб ваша мова була емоційною, образною, багатою. А такою її роблять фразеологізми, крилаті вислови, прислів'я та приказки, що втілюють у собі досвід усього народу.

Ведучий. Надаємо слово для підсумків шановному журі.

(Слово журі)

V. Ведучий. В одній з легенд говориться про те, як Бог наділив маленьку українку і її народ піснею, для того, щоб вони предавали її з покоління в покоління. З тих пір жодне свято чи похорон на Україні не обходиться без пісні. Тож зараз ми перевіримо, чи бережете ви цей безцінний дар. Наступне завдання дасть змогу вам отримати додаткові 4 бали. Потрібно заспівати пісню про Україну. Журі буде оцінювати завдання за чотирма критеріями:

•         Відповідність теми,
•         Колективність,
•         Милозвучність та,
•         Оригінальність

Ведуча. Першими для виступу запрошуємо команду «Сало»

(Команда виконує пісню)

Ведучий. Дякуємо команді «Сало». А до виконання пісні просимо команду «Калина»

(Команда виконує пісню)

Ведучий. Дякуємо команді «Калина».

VI. Ведуча. Яка милозвучна українська пісня, яка чарівна і багата її мова. Вона мов кринича вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

Ведучий. Наступне завдання має назву «Криптограма». Вам будуть роздані аркуші паперу, на яких зашифровані вислови про нашу неньку Україну. Завдання оцінюється 2 балами. 1 бал – за правильність, 2 - за першість. Коли готові – почали!

(Команди розгадують криптограми)

Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом

З рідної хати починається для мене Батьківщина

Ведуча. Слово для підсумків надається  журі.

(Слово журі)

VІІ. Ведучий . Продовжуємо нашу гру. Як мовиться в пісні «Батьківщина починається з рідного порога», а отже, з отчого дому. Чим гостинна кожна українська хата? Дізнаємось, провівши наступний конкурс для капітанів команд. Їм потрібно буде відгадати загадки, аби дізнатися, що сховано під серветками на столі. За кожну правильну відповідь командир отримує для своєї команди 1 бал. Команда участі в цьому конкурсі не бере. У разі підказки – відповідь анулюється.

(капітани дістають загадки із скриньки і читають, відгадують, а  ведучі тим часом перевіряють відгадку піднявши серветку з відповідним номером загадки).

1. Цей продукт лікує грип, ангіну, серце, печінку, нирки. Він дуже потрібний медицині. Липовий, квітковий, солодкий… 

2. Не печене, не варене, а на столі сніданок.  

3. Продукт, виготовлений з м’яса.

4. Український «снікерс».  

5. Хоч не солодкий, та дуже смачний.

Хоч і дешевий, проте дорогий.

6. Ми в окропі кипіли,

Велику муку терпіли,

За те нас усі хвалять,

Та не всі варять

 

Ведуча. Дякуємо капітанам, а ми продовжуємо далі.

“Тільки українки та парижанки вміють одягатися зі смаком! Ви не повірите, як чарівно одягаються дівчата, і парубки теж спритно: ... це дійсно народний, зручний і граціозний костюм. А які дукати, намисто, головні убори, квіти! А які обличчя! А яка мова! Просто краса, краса і краса!”

Так про красу та самобутність українського одягу дуже точно сказав один із відомих художників, порівнявши українок з парижанками.

Ведучій. В черговому конкурсі команди повинні розповісти про жіночий та чоловічий національний костюм. Це було їхнім домашнім завданням.

Ведуча. Запрошуємо команду «Калина», яка підготувала розповідь про чоловічий український національний костюм

1. Основу чоловічого українського вбрання складає сорочка, пошита з конопляного або лляного полотна та суконні штани. Сорочка, яку одягали на тіло, часто слугувала верхнім одягом.

Вона мала розріз попереду, прикрашений вишивкою. Чоловічі вишиванки могли бути з низьким стоячим або широким відкладним коміром. Застібалася така сорочка на ґудзики або шворки.

Українські чоловіки заправляли сорочку в штани.

2.Штани українці закріпляли на тілі  за допомогою  шнурка або пояса. Українські  штани були дуже широкими. Їх називали «шаровари» 

3.Обов’язковим елементом будь-якого одягу українців був пояс. Нарядні пояси були довжиною до 3-4 метрів, ними обмотували талію декілька разів, а кінці звішували до колін або нижче.

4.Чоловічі головні убори українців дуже різноманітні. Виготовлялися вони з хутра (овчина), шерсті, сукна. Влітку, коли було жарко, чоловіки олягали солом’яні капелюхи.

5.На ноги чоловіки одягали чоботи - шкіряне взуття з високими голенищами, шилося без каблуків. Інколи каблук заміняла невелика залізна підковка на п’ятці.

6. Верхнім одягом для українських чоловіків слугували:

Кептар – хутряна безрукавка, прикрашена кольоровим шнуром, вишивкою, металевими ґудзиками.

7.Жупан – старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром, що був поширений серед заможного козацтва.

8.Кожух – верхній зимовий одяг із великим коміром, пошитий з овечої шкури хутром до середини.

9.Свита – старовинний верхній і чоловічий одяг з домотканого сукна.

10-й учень . Мені подобається як в своєму вірш Вадим Крищенко написав:

Мама вишила мені

Квітками сорочку.

Квіти гарні, весняні:

-На, вдягай, синочку.

В нитці – сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю

 

Ведуча. Дякуємо команді «Калина» та запрошуємо команду «Сало», яка нам розкаже про

жіночий український національний костюм

1.Основою українського жіночого костюму була сорочка. Вона довша від чоловічої та складалася з двох частин. Нижня частина шилася з грубішої  тканини, або вишиванка – це та ж сорочка, тільки вишита.

2. До сорочки носили літники — спідниці ткані в повздовжню смужку, які були злегка призбирані або спідниці бурої барви оздоблені внизу орнаментом.

3.До спідниці носили білі полотняні фартухи, переткані внизу червоною ниткою або червоні вовняні в кольорові смуги.

4.Велике значення в українському жіночому костюмі відводилося прикрасам. Так, поверх вишиванки одягали намисто або буси. Кількість і розмір намистин безпосередньо говорили про фінансове становище родини

5.Верхнім одягом слугувала юпка,  яка повторювала форму жилетки та корсетка – традиційна жіноча безрукавка з талією

6.На відміну від дівочих, жіночі головні убори мали повністю покривати голову, не залишаючи відкритим волосся.  Традиція покривати голову жінкам зберігалася і у ХХ сторіччі.  З’явитися на людях, і особливо в церкві, вважалося великою ганьбою для української жінки, тому хустка стала найпоширенішим головним убором заміжніх жінок.

 7.Дівчата ж носили віночки зі штучних або живих квітів зі стрічками. Дівочі головні убори не закривали голову, показуючи гордість кожної української дівчини – косу.

8.Спрощений варіант жіночого головного убору – м’який легкий капелюшок, який називали очіпок.

9.Взуття українців, як чоловіче, так і жіноче, виготовлялося зі шкіри, яку спочатку не шили, а морщили, прив’язуючи до ніг довгою мотузкою. Звідси й назви – морщуни, постоли, ходаки.

10-й учень. Національний одяг описується в творах та віршах. Я хочу прочитати вірш І.Гнатюка.

Український козачок

А у нас сьогодні свято,

Дуже весело мені,

Зараз буду танцювати

В українському вбранні.

У святковій вишиванці,

У коралях і стрічках,

Вийшла взута у сап’янці

На високих каблучках.

Ведуча. Дякуємо команді. Ну а зараз підійшов вирішальний момент, коли журі підрахує всі бали, які команди отримали протягом гри та оголосить переможців. Отже, чекаємо на результати.  

Звучить пісня.

Підведення підсумків. Слово журі.

Заключне слово вчителя

Батьківщино, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтепліша –

Наша отча сторона.