До розіграшу
залишилось:
17 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Конспект виховного заходу на тему: "Пророчі мотиви у творчості Тараса Шевченка"

Перегляд файлу

Тема. Пророчі мотиви у творчості Тараса Шевченка

Мета.  Виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України, вшанування пам’яті видатного художника слова,патріота України - Т.Г.Шевченка; формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови; пропагування творчості Тараса Шевченка, зокрема зацікавленості його маловідомими фактами життя.

Тип. Літературно-мистецька зустріч.

Оформлення. Ікона (Спаситель), Біблія, виставка творів Шевченка, відео-, аудіо-матеріали, музичний супровід, проектор, два ноутбуки, рушник, портрет Т. Шевченка, стіл застелений скатертиною, запалена свічка.

Перебіг заходу

  Слово  вчителя

Шановні друзі! Ми раді вітати вас, на нашій літературно-мистецькій зустрічі з нагоди святкування дня народження Т. Шевченка. У зв'язку з подіями на Сході, які не дають спокою Україні уже декілька років, я переконана, що багато з присутніх переосмислили своє життя, або хоча б багато над чим задумались. Можливо дехто засумнівався в собі, у своїх переконаннях, чеснотах, можливостях, почуттях до Батьківщини. Якщо бути уважними, і згадати рядки з Кобзаря, які нам уже здавалися такими банальними, які нам уже так звиклися, ми їх машинально пам'ятаємо та перестаємо надавати їм того значення, яке закладав автор, то можна прослідкувати, що дивним чином ми, у ХХІ ст., прожили слово у слово, яке писав Шевченко. Літературознавці вже почали масово досліджувати спочатку: яке ж майбутнє пророчив нам Шевченко?

  Біля столу сидить батько читає Біблію; на столі біла скатертина , в тарілці пиріжки , у вазі квіти; мати розвішує рушник, витирає ганчіркою зб. «Кобзар», сідає біля столу теж; дитина (хлопчик) сидить на лаві спостерігає за батьками
Дитина (звертається до батька)
Любий тату, милий тату!
Ти скажи, навіщо хату
Рушниками ми прибрали,
Ніби в свято великоднє?
День який у нас сьогодні,
Що квіток отак багато?
Батько ( погладжуючи бороду)
Так, у нас сьогодні свято!
Дитина (до матері) 
Мамо, що ж за свято нині?
Мати (витираючи ганчіркою зб. «Кобзар»)
Та Тарасове, дитино!
Знай, колись, моє серденько,
Був у нас Тарас Шевченко.
Дитина 
Хто ж він був нам, люба ненько?
Мати ( сідає біля столу, береться до вишивання)
Наймиліша всім людина
І найкращая перлина,
Яку має Україна,
Наша рідная країна.

Ведучий . Щороку відзначають українці на своїй землі і в зарубіжжі річницю від дня народження великого сина України - Тараса Шевченка - Художника за самовідчуттям і Поета за покликанням Згори — саме час запитати себе: ким він був і ким нині є для України та світу?... У чому полягає невмируща магія та чарівність його поетичного Слова? Як так сталося, що прочитання його творів дало серед нащадків такий широченний спектр взаємовиключних оцінок та інтерпретацій його, Поетового, світогляду і творчого доробку?

Ведуча . Обставини життєвого шляху та біографії Т. Шевченка добре відомі й ґрунтовно досліджені, так само як і джерела впливів на формування його світогляду. Але не їм судилося стати визначальним чинником майже сакрального впливу Т. Шевченка на світове українство — це зробила його поезія, яка витворила й сам Шевченків міф.

Читець 1.

  У супроводі  мелодії «Океану Ельзи»( «Холодно») читає вірш “Пам'яті  Великого Кобзаря”

Ти бачив те, чого не бачать інші,

Переживав, мов батько, за свій народ.

Та бачив ти погане лише - в лютих,

А в рідних ти цього не помічав.

Любов до Батьківщини тебе губить...

А знав би ти народ в мої часи,

То плюнув би на них і з серцем,

Повним жахом, сказав би:

“Навіщо ми вмираєм за таких, як ви,

За вас, які не люблять рідну мову,

Які говорять вражою?! Ех, ви!..

Страждав і я, і друзі мої милі

За вас - нікчемні, бідні та скупі!..”

Тож наш обов'язок, як патріотів, -

Іти шляхами Кобзаря,

Щоб відродити Батьківщину

Та жити в славній Україні

На заздрість нашим ворогам!

Ведучий. Світ Шевченка...  Увійшовши в нього, можливо, зрозуміємо, звідки в нього та всеосяжна любов до України, її народу та всіх чесних людей світу, звідки брав він сили вистояти в боротьбі проти зла і не зломитися, звідки в нього такий високий духовний світ і геніальний талант.

Читець 2.

   У супроводі мелодії «Океану Ельзи»( «На лінії  вогню»)

                                    Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї,

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло...Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи-

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою,

Ще молодую, у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи -

Носити воду школярам.

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили,

А сестри! сестри! Горе вам,

Мої голубки молодії,

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете!

Ведуча. Тарас мав феноменальну пам’ять. Все, що він почув, побачив живучи в Україні перші чотирнадцять з половиною років, запам’ятає в найтонших подробицях і загалом розповість про це в своїх геніальних творах живопису та в поетичній творчості. 
Ведучий. Доля привела 17-річного Тараса до Петербурга, до пишної і величної столиці Російської імперії, де він став художником, поетом і вільною людиною.  22 квітня 1838р. пан Енгельгард видав своєму кріпакові Тарасові Шевченку вільну. З травня того ж року Тарас став учнем Карла Брюллова – почав навчатися в Петербурзькій Академії мистецтв. «Яке то щастя бути вільною людиною !… Живу. Учусь, нікому не кланяюсь, і не боюсь… велике щастя буть вольним чоловіком», – пише Тарас в листі до брата Микити. 
Читець 3

На нашій славній Україні

Іще здавна народ страждав,

Від інших злих чужих народів

Він лише муки діставав...

Корився наш народ неволі,

Завжди й повсюди - у ярмі...

І жив він, як писав Шевченко,

“На нашій, не своїй землі”.

Ідуть роки, пливуть століття...

І в мареві тих самих літ

Нам хочеться сказати предкам:

“Подяка щира вам усім!

Подяка всім, хто Україну

Своїм життям обороняв!

Подяка й тим,

Хто нашу землю

У власних віршах прославляв!

Про славні-пречудові твори

“Чужі” почують ще не раз!

Можливо, завдяки тим творам

Поважатимуть і нас

Ведучий. Ще одна подія сталася в Петербурзі, знаменна і не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України – вихід у світ книги віршів « Кобзар» у 1840 році. Справді «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То є святиня, національна Біблія України. 
Ведуча. Доля готувала Тарасові все нові і нові випробування. Із хлопчика – кріпака виростає талановитий художник, великий український поет – борець за волю України.

Читець 4

Мені однаково, чи буду

Я  жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими,

І, неоплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру,

І все з собою заберу —

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій — не своїй землі.

I не пом'яне батько з сином,

Не скаже синові: — Молись.

Молися, сину: за Вкраїну

Його замучили колись. —

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні...

Та не однаково мені,

Як Україну злії люди

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені.

Ведучий. Шевченко був глибоко віруючою людиною . Усвідомлюючи себе Пророком , він звіряв свої слова, думки з Божими. У великі хвилини перед ним завжди стоїть Бог, який підтримує активні сили добра: „Борітеся – поборете, вам Бог помагає.”

Ведуча . Якщо в чомусь полягає беззаперечна заслуга Т. Шевченка перед Україною — то це в тій видатній, непересічній ролі, яку відіграла його поезія в поширенні та прищепленні по всьому українському етнічному просторові єдиної назви «Україна» та етноніму «українець»

Читець

Молюсь Тобі ,Боже милий,               

Господи великий!                               

Що не дав мені загинуть,                   

Небесний Владико.                             

Що дав мені добру силу                     

Пересилить горе                                  

І привів мене, старого,                        

На сі святі гори                                    

Одинокий вік дожити,                         

Тебе восхвалити.

Ведучий. Розпинателі України не скорили, не могли зламати волелюбний дух патріота, який, будучи в неволі, писав: «Караюсь, мучусь, але не каюсь». Боялась його і російсько-більшовицька імперія зла, одягаючи його в одяг атеїста, інтернаціоналіста, строго цензуруючи програми Шевченківських концертів, вилучаючи із шкільних програм низку його творів, забороняючи читання його поезій біля пам’ятників Шевченкові в різних містах.

Ведуча. Шевченко з'явився на світ весною, щоб стати совістю України, її величчю. Він народився 9 березня 1814р. А 9 березня 1914р., незважаючи на заборону російських сатрапів святкувати столітній ювілей Шевченка - загрозою тюремного ув'язнення, - патріарх грузинської культури А. Церетелі скликав грузинських митців.

Ведучий. Б'є восьма вечора, вирує столичний театр опери та балету, асистенти-учні під руки вводять 74-річного Церетелі на сцену, зала затихає: патріарх прямує до центру сцени, де в обрамленні квітів височить портрет Великого Кобзаря України. Церетелі просить допомогти йому опуститися перед ним на коліна - і завмерла зала чує, що вуста великого мужа Грузії промовляють слова, які відразу стають крилатими: “Спасибі тобі, Батьку Тарасе, що ти навчив мене любити Грузію.”

Ведуча. Поет пов'язав свою долю з долею України, яка постала перед ним поневоленою, сплюндрованою завойовниками з усіх сторін. Він виступив зі своїм полум’яним словом на її захист від поневолювачів, закликав до боротьби, залишив своїм «живим і ненародженим землякам» важливі дороговкази.

Ведучий. А зараз до вашої уваги, відеоролик з участю учнів 9-А

  Демонстрація відеоролику

Ведучий .

Отаке-то було лихо

По всій Україні!

Гірше пекла... А за віщо,

За що люде гинуть?

Ведуча. Шевченкознавці кажуть, що сучасні можновладці слово в слово йдуть за Кобзарем. Секретом такого пророцтва називають і геніальність Шевченка, і його глибоку зануреність в українське буття. Нині, всі Шевченкові твори ожили в новому пере-прочитанні.

Ведучий. Від того, яку дорогу вибере Україна, чи готова вона прийняти Таросову, пасторську любов, і чи буде кожен українець любити і поважати свою державу, як Шевченко залежить наша з вами доля.

Ведуча. Адже всі ми молимося  за Україну, за мир, за повернення живими наших солдатів. 2014 рік називають роком Шевченка, бо саме в цьому році  почалися здійснюватися його пророчі слова, які змусили нас згадати його з новою силою, і новим  переосмисленням

  На фоні презентації , на сцену виходить  дівчина ,запалює свічку , бере до рук Біблію, кладе її на стіл, читає вірш І.Цілик

Повертайся живим

Ти, головне, повертайся додому,
Врешті знімай запилюжені берці
І вчися наново жити потому 
З перепрошитою вірою в серці.

Ти, головне, повертайся, здолавши
Чистого зла непрожований стогін,
І відпускай цю ненависть назавше
Посеред мирної тиші густої.

Ти, головне, повертайся тим шляхом, 
Що вбереже твої душу і тіло. 
Чорна земля із розпеченим пахом
Тільки дощу, а не крові хотіла.

Ти, головне, повертайся до мами.
Десь там сивіючи за видноколом, 
Матері тужать і дружать домами, 
Що пахнуть ніжністю та корвалолом.

Ти, головне, повертайся назовсім
І народи-посади-споруди, а
Вже у твоєму дітиську курносім 
Виросте радість, нова і правдива.

Ні, ця війна не потрібна нікому. 
Так, ми її не пробачимо, себто 
Перемагай і вертайся додому.
Просто живим повертайся, і все тут.

  

Ведучий. Шевченко — сучасний, живий і актуальний як ніколи! Країна спрагло припадає до його творчого спадку, як до життєдайного джерела, перечитує та переосмислює кожен Поетів рядок у пошуках відповідей на гострі питання сьогодення і, що найголовніше, — знаходить їх.

Ведуча.  А нашу літературно-мистецьку зустріч продовжить учениця 8-А класу Колядко Діана та виконає пісню «Не спи моя рідна земля..»

        Лунає пісня «Не спи моя рідна земля..»

Ведуча. Сьогодні, ми разом творимо історію, дружно вплітаємо всю красу й цвіт кожної національності в спільний вінок нетлінної слави.

Ведучий. Ми починаємо новітню історію України, яку ніхто не зможе переписати чи знищити з пам'яті наших нащадків. З материнським молоком чи з кров'ю прадідів ми передамо нашим дітям любов до рідного краю. І хай вкотре збудуться пророчі слова Кобзаря:

Ведучий і Ведуча

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі!

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додав(-ла)
Потапович Яна
Додано
25 грудня 2017
Переглядів
241
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку