Конспект: "Я і ми Соціокультурна багатоманітність" Громадянська освіта • 10 клас ( Гісем,Мартинюк)

Товт Леся Василівна 19 листопада 28 Відгуки відсутні

Про матеріал

Конспект: "Я і ми Соціокультурна багатоманітність" Громадянська освіта • 10 клас

Перегляд файлу

Я і ми Соціокультурна багатоманітність

Громадянська освіта • 10 клас • Розділ III • Тема 1 • Сторінки 46–51

Конспект допоможе пояснити, як людина пов’язана із суспільством, чому люди належать до різних спільнот і як забезпечити гідне співжиття за культурних та соціальних відмінностей. Головна думка теми: люди можуть відрізнятися способом життя, поглядами й традиціями, але мають рівну гідність і право на участь у суспільному житті.

Мета та очікувані результати

Навчальна мета: сформувати уявлення про соціум, його соціальну структуру, соціальні статуси й ролі; пояснити причини та прояви соціальної нерівності; розкрити значення соціальних цінностей, згуртованості, полікультурності, толерантності та інклюзії.

Розвивальна мета: навчати порівнювати поняття, пояснювати суспільні явища на прикладах, аналізувати зображення, аргументувати власну позицію та пропонувати способи розв’язання проблем.

Виховна мета: розвивати повагу до людської гідності, відповідальність за спільне життя, готовність до діалогу й допомоги людям, які потребують підтримки.

Після опрацювання теми учні зможуть назвати ознаки соціуму й елементи його структури; відрізнити статус від ролі, полікультурність від мультикультуралізму; пояснити значення рівних можливостей; навести приклади толерантної поведінки та інклюзії.

Обладнання: підручник, дошка, зошити; за можливості — зображення плаката «Усі різні, усі рівні».

Тип уроку: засвоєння нових знань з елементами обговорення та роботи в групах.

План вивчення теми

1. Що таке соціум.

2. Соціальна структура сучасного соціуму.

3. Соціальна нерівність.

4. Соціальні цінності та згуртованість.

5. Різноманітність та полікультурність.

Орієнтовний розподіл часу

Організація та мотивація — 2 хв; актуалізація знань — 4 хв; пояснення п’яти пунктів теми — 23 хв; робота із завданнями та обговорення — 9 хв; підсумок — 5 хв; домашнє завдання — 2 хв. Розповідь учителя наприкінці конспекту можна використати як основу пояснення в межах відведених 23 хвилин. Короткий запис можна вести частинами під час пояснення. Із 30 запитань для закріплення на одному уроці доцільно обрати потрібні.

Актуалізація знань

Пригадайте 1. Що таке людина з погляду біології?

Людина — живий організм, представник виду Людина розумна. Вона має біологічні потреби: у їжі, воді, сні, безпеці. Водночас особистістю людина стає у взаємодії з іншими людьми: засвоює мову, знання, норми поведінки та цінності.

Пригадайте 2. Які форми об’єднання людей із первісних часів вам відомі?

Первісні людські спільноти, родові общини, роди та племена. Об’єднання допомагало добувати їжу, захищатися, виховувати дітей і передавати досвід.

Мотиваційне запитання. Чи може людина самостійно створити все необхідне для свого життя?

Орієнтовна відповідь: людина постійно користується результатами праці інших — житлом, одягом, знаннями, транспортом, медичною допомогою. Навіть коли вона перебуває наодинці, її життя пов’язане із суспільством.

Повний конспект за пунктами підручника

1 Що таке соціум

Людина є суспільною істотою. Її здібності й можливості розвиваються завдяки спілкуванню, навчанню та спільній діяльності. Люди створюють соціум, а соціум забезпечує умови для формування особистості. Без взаємодії з іншими людина не засвоїть повною мірою мову, правила поведінки, трудові навички та культурний досвід.

Соціум — суспільство, сукупність людей, об’єднаних спільними інтересами, потребами, діяльністю та відносинами. У ширшому розумінні це система способів взаємодії й форм об’єднання людей, у яких виявляється їхня залежність одне від одного.

У підручнику поняття «соціум» і «суспільство» подано як близькі за значенням. Слово «суспільство» частіше вживають у правознавстві та історії, а «соціум» — у соціології, демографії, психології. Відмінність наголосів не заперечує їхнього спільного змісту.

Розуміння соціуму змінювалося. У XVIII столітті французький просвітитель Жан-Жак Руссо пояснював суспільний порядок через ідею суспільного договору. За таким підходом люди домовляються про спільне життя та правила, щоб задовольняти потреби, забезпечувати безпеку і співпрацю. Це теоретичне пояснення, а не свідчення про одну конкретну угоду, яку колись підписало все людство.

Інший підхід порівнював суспільство з живим організмом: його частини пов’язані між собою. Функціональний підхід також розглядає суспільство як систему, але пояснює його дію через соціальні зв’язки та функції. Наприклад, сім’я піклується про дітей, школа навчає, різні професійні спільноти забезпечують необхідні товари й послуги.

Основні ознаки соціуму, названі в підручнику:

  • проживання людей на певній території;

  • спільна діяльність;

  • розподіл суспільних благ;

  • соціальний і виробничий поділ праці.

Поділ праці означає, що люди виконують різні завдання та залежать від результатів праці одне одного. Учитель навчає, лікар лікує, фермер вирощує продукти, будівельник споруджує житло. Обмін результатами праці поєднує їх у спільне життя.

Запитання підручника. Чому виникає суспільство?

Суспільство виникає через потребу людей жити й діяти разом. Співпраця допомагає забезпечувати харчування та безпеку, виховувати дітей, спілкуватися, передавати знання й розвивати культуру. Водночас спільне життя потребує правил та відповідальності.

2 Соціальна структура сучасного соціуму

Соціум складається з багатьох менших спільнот. Людей об’єднують вік, професія, навчання, спільні інтереси, спосіб життя, культурні традиції, місце проживання. У різні історичні періоди існували стани, класи, касти, верстви; для позначення соціальних шарів також уживають слово «страти».

Соціальна спільнота — відносно стійка сукупність людей, яких пов’язують подібні умови життя, інтереси, цінності, норми або спільна діяльність.

Одна людина одночасно входить до кількох спільнот. Наприклад, школяр є членом сім’ї, учнем класу, учасником спортивної секції, мешканцем громади, а також може належати до волонтерського чи творчого колективу. Участь в одній спільноті не скасовує інших зв’язків.

Соціальна структура — сукупність соціальних спільнот та взаємозв’язків між ними. Підручник виділяє два її основні елементи: соціальні спільноти й соціальні відносини.

Соціальні відносини — відносно стійкі зв’язки між людьми та спільнотами, що складаються у процесі їхньої взаємодії. Приклади: співпраця школи й батьків, взаємодопомога мешканців громади, трудові відносини на підприємстві.

Соціальний статус — місце людини у певній спільноті, з яким пов’язані її права, обов’язки та очікування інших. Соціальна роль — поведінка, якої очікують від людини відповідно до її статусу.

Наприклад, «учень» — статус; навчатися, виконувати завдання, поважати інших — пов’язані з ним ролі та обов’язки. «Учитель» — статус; пояснювати матеріал, організовувати навчання, оцінювати результати — відповідні дії. Одна людина виконує кілька ролей, бо має кілька статусів.

Завдання підручника. Складіть схему структури сучасного соціуму.

Для запису на дошці: соціальна структура соціуму охоплює 1) соціальні спільноти — сімейні, професійні, навчальні, вікові, культурні та інші; 2) соціальні відносини — зв’язки та взаємодію між ними. У межах спільнот люди мають соціальні статуси й виконують соціальні ролі.

Матеріал рубрики Цікаво знати. Люмпени та маргінали

У підручнику люмпенами названо декласовані верстви, які втратили стійке місце в соціальній та професійній структурі. Маргіналами називають людей, які втратили зв’язки з попереднім соціальним середовищем і ще не інтегрувалися в нове. Маргінальне становище може виникати під час міграції, зміни професії, втрати роботи або різкої зміни умов життя.

Чим люмпени відрізняються від маргіналів? Поняття «люмпенізація» стосується втрати стійкого соціального й професійного становища; «маргінальність» — перебування на межі соціальних середовищ. Маргінальність може бути тимчасовим перехідним станом. Бідність, інвалідність, участь у бойових діях чи міграція самі собою не визначають людину як люмпена або маргінала.

Чому маргіналізацію в підручнику названо хворобою суспільства? Так образно підкреслено проблему втрати соціальних зв’язків та недостатньої підтримки. Людина може залишитися без роботи, звичного кола спілкування й доступу до необхідних послуг. Завдання суспільства — допомогти відновити участь у спільному житті. Це характеристика соціального процесу, а не оцінка людської гідності.

3 Соціальна нерівність

Люди можуть мати різні професії, доходи, освіту, вплив і суспільне становище. Соціальна нерівність — нерівний доступ людей і груп до ресурсів, можливостей та суспільних благ. У підручнику її також пояснено через відмінність соціальних статусів і належність до різних верств.

Соціальна стратифікація — поділ суспільства на соціальні верстви за певними ознаками, наприклад доходами, освітою, престижем чи впливом. Якщо переходити між верствами дуже складно, нерівність може відтворюватися з покоління в покоління.

Приклад підручника: тренер олімпійської збірної та тренер шкільної команди мають різний професійний статус. Водночас відмінність їхніх посад не означає різної людської гідності. Важливо розрізняти різноманітність занять і несправедливе обмеження можливостей.

Прояви соціальної нерівності: майнова нерівність; неоднаковий доступ до освіти, культури й медичного обслуговування; обмеження свобод; нерівне ставлення до людей; бар’єри для участі в житті громади. Формальне визнання рівності ще не гарантує однакової можливості скористатися правами.

У підручнику серед причин наголошено на жорсткій стратифікації, недостатньому моральному розвитку суспільства, відсутності взаєморозуміння й толерантності. Для пояснення слід також показати, як нерівність підтримують бідність, дискримінація та недоступність необхідних послуг.

Вік і стан здоров’я можуть зумовлювати різні потреби. Перешкоди виникають, коли середовище цих потреб не враховує. Наприклад, сам факт користування кріслом колісним не позбавляє дитину здатності навчатися; недоступний вхід до школи обмежує її участь.

Рівність у контексті теми означає рівну гідність, права та забезпечення можливостей для задоволення потреб різних соціальних груп. Для цього людям іноді потрібна різна підтримка: доступні будівлі, пристосовані навчальні матеріали, допомога в опануванні професії.

Запитання підручника. Які причини соціальної нерівності та як можна її усунути?

Її спричиняють нерівний доступ до ресурсів, жорсткий поділ на верстви, дискримінація, бідність і суспільні бар’єри. Зменшенню несправедливої нерівності сприяють доступна освіта й медицина, соціальна підтримка, справедливі правила, працевлаштування та безбар’єрне середовище. Повністю зробити всіх однаковими неможливо, але можна усувати необґрунтовані обмеження.

Робота із плакатом Усі різні усі рівні

Ключі різних кольорів, форм і розмірів символізують різних людей та їхні особливості. Усі вони залишаються ключами: відмінності не скасовують спільної належності й цінності. Смисл плаката: кожна людина має власні здібності та досвід, водночас усі мають рівну гідність і права. Зображення не означає, що здібності чи потреби всіх людей однакові.

4 Соціальні цінності та згуртованість

Соціальні цінності — уявлення про важливе й бажане у спільному житті: гідність, справедливість, свобода, відповідальність, взаємодопомога, повага. Вони впливають на поведінку людей і допомагають оцінювати вчинки.

Соціальна згуртованість — відчуття належності до спільноти, довіра та готовність співпрацювати заради спільних справ. Її підтримують визнані цінності, зрозумілі правила й взаємна допомога.

Історичний приклад підручника — середньовічні ремісничі цехи. Цех забезпечував своїх членів сировиною, регулював якість і продаж виробів, обмежував конкуренцію з боку сторонніх ремісників. Члени могли навчатися ремесла, отримувати допомогу в разі втрати працездатності, підтримку для сім’ї та позики під невеликі відсотки.

Водночас ремісники мали виконувати правила: виготовляти якісні товари, дотримуватися визначених умов продажу, сплачувати внески, поділяти моральні й релігійні цінності спільноти. Для отримання звання майстра складали іспит. Спільні свята, традиції та відповідальність зміцнювали корпоративну свідомість — усвідомлення належності до професійного об’єднання.

У сучасному суспільстві значну частину соціального захисту забезпечує держава. Професійні спільноти продовжують об’єднувати людей через працю, професійні норми та спільні інтереси. Згуртованість виявляється і в шкільному колективі, громаді, волонтерській групі.

У рубриці про японські корпорації наведено модель тісного зв’язку працівника з підприємством: тривала робота, соціальна підтримка родини та взаємні очікування. Цей приклад показує, як спільні цінності й підтримка можуть зміцнювати належність до колективу; його не слід сприймати як опис кожної сучасної японської компанії.

Національна згуртованість може виявлятися під час міжнародних спортивних змагань, культурних подій, спільного подолання небезпеки. Люди за кордоном також підтримують зв’язок зі своєю спільнотою через мову, культуру, взаємодопомогу.

Запитання підручника. Як пов’язані соціальні цінності та згуртованість?

Коли люди визнають спільні цінності й дотримуються їх, між ними зростають довіра та готовність співпрацювати. Наприклад, цінність взаємодопомоги спонукає однокласників підтримати учня, який пропустив навчання через хворобу. Згуртованість не потребує однакових уподобань або відмови від власної думки.

5 Різноманітність та полікультурність

Сучасні суспільства охоплюють людей різного віку, професій, походження, світогляду й віросповідання. Різноманітність — наявність багатьох відмінних складових у спільному цілому.

Полікультурність — співіснування та розвиток різних культурних традицій у межах однієї спільноти. У демократичному суспільстві таке співжиття спирається на визнання різноманітності як цінності, повагу до гідності й рівноправність.

Умови добросусідства в полікультурному соціумі:

  • усвідомлення того, що люди можуть мати різні погляди, звичаї та вподобання;

  • повага до самобутності культур, до представників різних національних і релігійних спільнот;

  • рівні права й можливості для участі та розвитку;

  • відмова від дискримінації;

  • терпимість, толерантність, плюралізм, діалог і компроміс.

Терпимість — здатність витримувати неприємні обставини, миритися з певним становищем. Толерантність — повага до права іншої людини мати відмінні погляди, спосіб життя й традиції. У підручнику поняття близькі, але для пояснення учням важливо підкреслити: толерантність передбачає свідоме визнання гідності іншого, навіть за незгоди з його думкою.

Плюралізм — визнання багатоманітності думок, поглядів, напрямів, об’єднань і способів участі в суспільному житті. Компроміс — згода, досягнута шляхом взаємних поступок. Наприклад, під час підготовки спільного заходу учні домовляються врахувати кілька культурних традицій.

Толерантність не означає схвалення насильства, приниження чи порушення прав. Домовленості також не повинні позбавляти когось гідності та основних прав.

Міжнаціональні відносини впливають на довіру, безпеку та добробут усього суспільства. Ігнорування потреб окремих спільнот, ворожі стереотипи й дискримінація послаблюють згуртованість. Важливо розв’язувати суперечки діалогом, забезпечувати рівноправність та можливість участі.

Мультикультуралізм — політика, а також система поглядів, спрямовані на збереження й розвиток культурних відмінностей та підтримку співжиття різних культур у спільному суспільстві. Полікультурність характеризує різноманітність культурного життя; мультикультуралізм — підхід до організації такого співжиття.

У підручнику цьому підходу протиставлено образ «плавильного котла», який передбачає злиття культур у спільну культуру. Модель мультикультуралізму прагне поєднати збереження культурної самобутності з інтеграцією у спільне громадянське життя.

Матеріал про американський та канадський досвід

Описаний у підручнику підхід поєднує культурну самобутність спільнот, можливість утворювати об’єднання, недопущення дискримінації та спільні правила громадянського життя. Приклад Канади показує також значення опанування мови, необхідної для спілкування, праці й участі в житті країни, зі збереженням рідної мови у власному культурному середовищі.

Чи доцільно використовувати цей досвід в Україні? Доцільно використовувати принципи рівноправності, недискримінації, підтримки культур і діалогу. Важливо поєднувати їх зі спільною громадянською відповідальністю, опануванням української мови та врахуванням конкретних умов України. Досвід іншої країни потребує осмислення й пристосування до власного суспільства.

Робота з фотографією святкування в Канаді

На фото люди, які відрізняються зовнішністю та одягом, разом тримають канадські прапори. Зображення ілюструє можливість поєднати культурні відмінності зі спільною належністю до країни. Саме фото не доводить відсутності всіх проблем, але допомагає зрозуміти ідею інтеграції.

Мультилінгвізм — багатомовність; у контексті політики мультикультуралізму — підтримка співіснування та розвитку мов різних спільнот. Знання мов сприяє спілкуванню й розумінню інших культур. У підручнику наведено історичну дату: 5 листопада 1992 року в Страсбурзі було відкрито для підписання Європейську хартію регіональних мов або мов меншин.

Робота із зображенням слова подяки різними мовами

Орієнтовна відповідь учня: «Я вмію подякувати українською — “Дякую”, англійською — “Thank you”, польською — “Dziękuję”, угорською — “Köszönöm”, німецькою — “Danke”». Знання навіть кількох слів іншою мовою допомагає виявити увагу до співрозмовника й зацікавлення його культурою. Саме по собі воно ще не дає повного знання цієї культури.

Міжконфесійні відносини — взаємодія представників різних релігійних спільнот. У суспільстві співіснують віруючі різних конфесій і невіруючі люди. Умовою мирного життя є повага до свободи світогляду та віросповідання, відмова від образ, примусу й ворожнечі. Незгода з переконаннями іншого не дає права принижувати його.

Інклюзія — залучення всіх людей до повноцінної участі в житті суспільства, зокрема тих, хто стикається з перешкодами через стан здоров’я, особливості розвитку або інші обставини. Вона потребує усунення бар’єрів, пристосування середовища й підтримки участі самої людини.

Приклади інклюзії: доступний вхід до школи, зручні навчальні матеріали, можливість виконувати спільні завдання різними способами, участь кожного в класному заході. Важливо враховувати думку та потреби людини, якій надають підтримку.

Запитання підручника. Чи можливе існування полікультурного суспільства без толерантності?

Різні культури можуть фактично існувати поруч і в умовах конфлікту. Проте стійке демократичне полікультурне співжиття потребує толерантності: без поваги до гідності та прав виникають виключення, дискримінація й ворожнеча.

Висновки до теми

Соціум є середовищем розвитку людини та системою її зв’язків з іншими. Його структуру становлять спільноти й соціальні відносини. Відмінності між людьми не повинні перетворюватися на приниження чи необґрунтовані обмеження. Соціальні цінності підтримують згуртованість, а толерантність, плюралізм, компроміс та інклюзія допомагають організувати спільне життя різних людей.

Відповіді на запитання та завдання підручника

Нумерація відповідає підсумковим завданням на сторінці 51. Відповіді на дискусійні питання є орієнтовними; учні можуть запропонувати інші аргументовані судження.

Завдання 1 Що таке соціум

Соціум — суспільство, сукупність людей, об’єднаних спільними потребами, інтересами, діяльністю та відносинами. У широкому значенні поняття охоплює систему способів взаємодії та форм об’єднання людей.

Завдання 2 Порівняння розумінь соціуму

Підхід суспільного договору пояснює спільне життя домовленістю людей про правила й задоволення потреб. Органістичний підхід порівнює суспільство з живим організмом та його взаємопов’язаними частинами. Функціональний підхід пояснює його як соціальну систему, частини якої виконують певні функції. Сучасні визначення наголошують на спільнотах, взаємодії, відносинах і взаємозалежності людей.

Спільне в усіх поясненнях — увага до зв’язків між людьми. Відмінність — у тому, що саме покладено в основу пояснення: домовленість, аналогію з організмом, функції елементів системи чи способи взаємодії.

Завдання 3 Елементи соціальної структури

Соціальна структура охоплює соціальні спільноти та соціальні відносини між ними. До спільнот належать, наприклад, сім’я, навчальний колектив, професійна, вікова або культурна група. Усередині них люди займають певне місце — мають статуси — і виконують відповідні соціальні ролі.

Завдання 4 Поняття полікультурності

Полікультурність — співіснування та розвиток різних культурних традицій у межах однієї спільноти. Приклад: у громаді живуть люди різного походження, які зберігають власні традиції та беруть участь у спільних справах.

Завдання 5 Умови співіснування різних культур

Потрібні повага до гідності, рівні права й можливості, відмова від дискримінації, толерантність, плюралізм, діалог і готовність до компромісу. Важливо визнавати право людей зберігати самобутність, водночас дотримуючись правил, які захищають права всіх.

Завдання 6 Толерантність і терпимість

Терпимість може означати здатність витримувати незручність або миритися з обставинами. Толерантність у межах цієї теми означає повагу до права іншої людини бути відмінною та мати власні переконання. Наприклад, можна не поділяти чужих релігійних поглядів, але поважати людину й не перешкоджати її мирному сповідуванню віри.

Толерантність є визначальним регулятором полікультурного суспільства, оскільки допомагає підтримувати діалог і рівноправну участь людей за відмінних поглядів. Вона не вимагає погоджуватися з усім і не виправдовує порушення прав.

Завдання 7 Значення міжнаціональних відносин

Від цих відносин залежать довіра, відчуття безпеки, співпраця й згуртованість. Проблеми окремої спільноти впливають на все суспільство. Якщо соціум ігнорує дискримінацію та позбавляє певні групи можливості бути почутими, це суперечить демократичним принципам. Демократія потребує захисту прав і врахування законних інтересів усіх людей.

Завдання 8 Коментарі до епіграфів

Перший епіграф про взаємні вимоги людини та суспільства. Його можна зрозуміти як заклик до справедливості й взаємності. Однак навіть людина, яка вважає себе незалежною, користується мовою, знаннями, безпекою та результатами праці інших. Тому спільні обов’язки не можна пов’язувати лише з її особистими вимогами до суспільства.

Другий епіграф про тих, хто нібито не потребує суспільства. Він наголошує на важливості участі, але твердження не слід розуміти як виправдання виключення людей. Усамітнення, хвороба чи складні обставини не позбавляють людину гідності та прав. Суспільство має залишати їй можливість повернутися до активної взаємодії.

Третій епіграф про зв’язок якості суспільства з людьми, які його утворюють. Він спонукає до особистої відповідальності. Вчинки людей впливають на стан спільного життя. Водночас значення мають і правила, установи та умови, які можуть підтримувати або стримувати добрі ініціативи.

Четвертий епіграф про ініціативу особистості та співчуття суспільства. Він підкреслює взаємозалежність. Суспільство потребує діяльних людей і нових ідей, а люди — підтримки, визнання та допомоги.

Приклад власної позиції: «Мені найближча четверта думка, бо вона поєднує відповідальність особистості з підтримкою спільноти. Другу думку я сприймаю критично: жодну людину не можна оголосити непотрібною».

Завдання 9 Робота в групах

Кожна група обирає одну проблему, називає її прояви, пропонує дії та формулює висновок. Нижче наведено можливі напрями відповіді.

Група 1. Полікультурність в українському соціумі та її досягнення і проблеми. Культурне різноманіття дає можливість знайомитися з мовами, звичаями, мистецтвом і досвідом різних спільнот. Проблемами можуть бути стереотипи, мовні бар’єри, недостатнє знання традицій сусідів. Варто проводити спільні культурні та громадські заходи, розвивати мовні навички, реагувати на приниження. Висновок: взаємодія потребує одночасно збереження самобутності та спільної відповідальності.

Група 2. Чи стала толерантність нормою суспільного життя. Необхідно оцінювати конкретні ситуації, а не робити висновок про всіх людей. Ознаки толерантності — поважне спілкування, готовність вислухати, співпраця людей з різними поглядами. Проблеми — цькування, образливі узагальнення, виключення з колективу. Висновок: толерантність має підтверджуватися щоденними діями та справедливими правилами.

Група 3. Розв’язання проблем у міжнаціональних відносинах. Потрібні діалог між спільнотами, рівноправна участь у житті громади, підтримка культури й освіти, протидія дискримінації. Неприпустимо переносити провину окремої людини на цілу національну групу. Висновок: конкретні суперечки слід розв’язувати за спільними правилами з повагою до прав кожного.

Група 4. Міжконфесійна ситуація та її подальший розвиток. Основою є свобода світогляду, повага до віруючих і невіруючих, відмова від примусу. За наявності суперечок потрібні діалог та правові способи врегулювання, а не образи чи насильство. Висновок: різні переконання можуть співіснувати за взаємного визнання людської гідності.

Завдання 10 Проблема соціальної нерівності

Проблема полягає в тому, що походження, доходи, стан здоров’я або інші обставини можуть необґрунтовано обмежувати доступ людини до освіти, праці, допомоги й участі в спільних рішеннях. Люди не стануть однаковими за здібностями та життєвим досвідом. Проте суспільство може зменшувати нерівність можливостей завдяки доступним послугам, підтримці та усуненню дискримінації й бар’єрів.

Завдання 11 Подолання наслідків і причин маргіналізації

Негайну підтримку забезпечують допомога з житлом, харчуванням, необхідними послугами та відновленням документів. Важливі також психологічна підтримка, навчання, професійна перепідготовка й допомога у працевлаштуванні.

Для подолання причин потрібні доступна освіта, можливість здобути затребувану професію, підтримка під час втрати роботи, недискримінаційне ставлення до нових мешканців громади, мігрантів і переміщених людей. Спільні справи та наставництво допомагають відновити коло спілкування. Допомога має враховувати потреби самої людини та її участь у прийнятті рішень.

Завдання 12 Заходи для розвитку плюралістичного суспільства

1. Забезпечувати рівноправність і реагувати на дискримінацію — це захищає гідність та можливість участі кожного.

2. Розвивати громадянську освіту й культуру обговорення — це навчає розрізняти незгоду та ворожнечу.

3. Підтримувати культурні й мовні ініціативи та спільні громадські проєкти — це поєднує самобутність зі співпрацею.

4. Створювати умови для висловлення різних аргументованих позицій — це дає змогу враховувати більше потреб і рішень.

5. Забезпечувати доступність освіти, громадських просторів та інформації — це усуває перешкоди для участі.

6. Підтримувати людей у складних життєвих обставинах — це запобігає втраті соціальних зв’язків.

7. Розвивати місцеві об’єднання, волонтерство й участь у справах громади — це зміцнює відповідальність і довіру.

30 запитань для закріплення з відповідями

1. Що таке соціум?
Соціум — суспільство, сукупність людей та їхніх взаємозв’язків, спільної діяльності й форм об’єднання.

2. Чому людину називають суспільною істотою?
Тому що вона засвоює мову, знання, норми та культуру у взаємодії з іншими людьми.

3. Які потреби спонукають людей об’єднуватися?
Потреби в безпеці, харчуванні, спілкуванні, співпраці, вихованні дітей і передачі досвіду.

4. Яку ідею пояснення суспільного порядку пов’язують із Жан-Жаком Руссо?
Ідею суспільного договору — домовленості людей про правила спільного життя.

5. Назвіть чотири ознаки соціуму за підручником.
Спільна територія, спільна діяльність, розподіл суспільних благ, соціальний і виробничий поділ праці.

6. Що означає поділ праці?
Виконання людьми різних видів діяльності та обмін її результатами.

7. Що таке соціальна спільнота?
Відносно стійке об’єднання людей, пов’язаних подібними умовами життя, інтересами, цінностями чи діяльністю.

8. До яких спільнот одночасно може належати школяр?
До сім’ї, класу, школи, спортивної секції, творчого гуртка та місцевої громади.

9. Що таке соціальна структура?
Сукупність соціальних спільнот і відносин між ними.

10. Які два елементи соціальної структури названо в підручнику?
Соціальні спільноти та соціальні відносини.

11. Що таке соціальні відносини?
Відносно стійкі зв’язки, які виникають у взаємодії людей і спільнот.

12. Що таке соціальний статус?
Місце людини у спільноті, з яким пов’язані певні права, обов’язки та очікування.

13. Чим соціальна роль відрізняється від статусу?
Статус визначає місце людини, а роль — поведінку відповідно до цього місця.

14. Що таке соціальна нерівність?
Неоднаковий доступ людей і груп до ресурсів, можливостей та суспільних благ.

15. Назвіть два прояви соціальної нерівності.
Наприклад, нерівний доступ до якісної освіти та медичного обслуговування.

16. Що означає соціальна стратифікація?
Поділ суспільства на верстви за доходами, освітою, престижем, впливом або іншими ознаками.

17. Чому рівні можливості іноді потребують різної підтримки?
Тому що люди мають різні потреби й стикаються з різними бар’єрами; підтримка допомагає скористатися правами.

18. Що називають маргіналізацією?
Втрату звичних соціальних зв’язків і становища за труднощів інтеграції в нове середовище.

19. Як можна допомогти людині відновити соціальні зв’язки?
Підтримати навчання, працевлаштування, спілкування й участь у справах громади, враховуючи її потреби.

20. Що таке соціальні цінності?
Уявлення про важливе й бажане у спільному житті, наприклад справедливість, гідність та взаємодопомога.

21. Що таке соціальна згуртованість?
Довіра, відчуття належності до спільноти та готовність співпрацювати заради спільних справ.

22. Як середньовічний цех підтримував своїх членів?
Організовував навчання, регулював виробництво та продаж, допомагав у разі втрати працездатності.

23. Що таке полікультурність?
Співіснування та розвиток різних культурних традицій у межах однієї спільноти.

24. Що таке толерантність?
Повага до гідності та права іншої людини мати відмінні погляди, спосіб життя і традиції.

25. Чим толерантність відрізняється від терпимості в поясненні цієї теми?
Терпимість може означати витримування обставин, а толерантність наголошує на свідомій повазі до прав іншого.

26. Що означає плюралізм?
Визнання різноманітності думок, поглядів та об’єднань у суспільстві.

27. Що таке компроміс?
Згода, якої досягають через взаємні поступки.

28. Чим мультикультуралізм відрізняється від полікультурності?
Полікультурність характеризує співіснування культур, а мультикультуралізм є політикою й підходом до підтримки їхнього розвитку та співжиття.

29. Що означає мультилінгвізм?
Багатомовність; у межах теми — також підтримку співіснування мов різних спільнот.

30. Що таке інклюзія та який її шкільний приклад?
Залучення всіх до повноцінної участі в спільному житті; наприклад, доступний клас і навчальні матеріали, що враховують потреби різних учнів.

Підсумок уроку та домашнє завдання

Для усної рефлексії запропонувати закінчити речення: «Я належу до таких спільнот…», «Рівні права у нашому класі означають…», «Щоб кожен міг брати участь, ми можемо…».

Домашнє завдання: опрацювати тему на сторінках 46–51; повторити основні поняття; скласти приклад власних статусів і ролей. На вибір — запропонувати три конкретні дії, які зроблять клас або громаду більш відкритими до участі різних людей.

Доступна розповідь учителя на 10–15 хвилин

Сьогодні ми поговоримо про те, як поєднуються два слова — «я» і «ми». Кожен із нас має власне ім’я, характер, бажання, звички й мрії. Нам важливо відчувати себе окремою особистістю. Водночас щодня ми живемо серед інших людей. Ми приходимо до школи, спілкуємося з рідними, користуємося транспортом, купуємо продукти, звертаємося по допомогу. Отже, наше життя постійно пов’язане з життям інших. Навіть звичайний ранок був би зовсім іншим без праці багатьох людей.

Уявімо хліб на нашому столі. Щоб він з’явився, хтось виростив зерно, хтось змолов борошно, хтось спік хліб, а хтось привіз його до магазину. Щоб ми могли навчатися, потрібні не лише вчителі. Потрібні будівельники, які спорудили школу, люди, які забезпечують її теплом, автори підручників, працівники друкарні. Ми можемо не знати всіх цих людей, але користуємося результатами їхньої праці. Так проявляється наша взаємозалежність.

Суспільство, у якому люди живуть, співпрацюють і встановлюють зв’язки, називають соціумом. Це не просто багато людей, які випадково опинилися поруч. Соціум передбачає відносини, спільну діяльність, правила та взаємну відповідальність. Люди потребують їжі, безпеки, спілкування, знань. Разом задовольняти ці потреби легше. Пригадаймо первісні спільноти: люди об’єднувалися для добування їжі, захисту й виховання дітей. У сучасному світі зв’язки стали складнішими, але потреба у співпраці збереглася.

Людина стає особистістю серед інших людей. Маленька дитина чує мову й поступово вчиться говорити. Вона дивиться на дорослих, засвоює правила, вчиться розуміти інших. Згодом школа, друзі та різні спільноти розширюють її досвід. Ми можемо мати незвичайні здібності, але для їхнього розвитку потрібні навчання, практика та спілкування. Суспільство впливає на нас, а ми своїми діями впливаємо на суспільство. Саме тому «я» і «ми» так тісно пов’язані.

Мислителі намагалися пояснити, як виникає суспільний порядок. У XVIII столітті Жан-Жак Руссо обґрунтовував ідею суспільного договору. Її зміст можна передати просто: людям потрібні домовленості про спільне життя. Наприклад, у класі ми домовляємося говорити по черзі, слухати одне одного, дбати про спільні речі. У суспільстві правила набагато складніші. Ідея договору допомагає зрозуміти, навіщо потрібні узгоджені правила та чому свобода поєднується з відповідальністю перед іншими.

А тепер подивімося, до яких об’єднань належить кожен із нас. Ви є членами сімей, учнями класу та школи, мешканцями громади. Хтось відвідує спортивну секцію, хтось займається музикою, хтось бере участь у волонтерській справі. Усі ці об’єднання можна назвати соціальними спільнотами. Одна людина одночасно належить до кількох із них. Поміркуйте: чи могли б ви описати себе лише одним словом «учень»? Звичайно, ваше життя значно ширше.

Спільноти пов’язані між собою. Школа співпрацює з батьками, громада допомагає організувати захід, учні підтримують місцеву ініціативу. Такі зв’язки називають соціальними відносинами. Разом соціальні спільноти й відносини утворюють соціальну структуру. Уявімо, що ми описуємо нашу громаду: нам потрібно назвати не лише її мешканців та об’єднання, а й те, як вони співпрацюють. Тоді ми побачимо, як організоване її життя і від чого залежить розв’язання спільних питань.

У кожній спільноті людина займає певне місце. Це її соціальний статус. У школі ви маєте статус учнів, удома — дітей або онуків, у спортивній команді — гравців. Із кожним статусом пов’язані права, обов’язки та очікувана поведінка. Саме таку поведінку називають соціальною роллю. Від учня очікують участі в навчанні, від учителя — пояснення й підтримки, від гравця — співпраці з командою. Отже, статус відповідає на запитання «Хто я у цій спільноті?», а роль — «Як я дію?».

Суспільство складається з різних людей. Вони мають різні доходи, професії, освіту й життєвий досвід. Однак відмінності іноді стають причиною нерівних можливостей. Одна дитина має всі необхідні книжки й зручне місце для навчання, іншій цього бракує. Для когось вхід до будівлі доступний, а для людини на кріслі колісному сходи можуть стати перешкодою. Коли доступ до важливих благ і можливостей є нерівним, ми говоримо про соціальну нерівність.

Рівність не означає, що всі повинні мати однакові смаки, здібності чи мрії. Вона означає рівну людську гідність і право розвиватися та брати участь у спільному житті. Іноді для цього потрібна різна допомога. Комусь достатньо звичайного підручника, комусь зручніше користуватися збільшеним текстом або аудіоматеріалом. Доступний вхід потрібний тому, хто не може скористатися сходами. Коли ми усуваємо перешкоди, то допомагаємо людині реалізувати свої можливості. Ми не робимо всіх однаковими, а створюємо справедливіші умови.

Буває, що людина втрачає звичне місце в суспільстві: змінює місце проживання, професію або залишається без роботи. Старі зв’язки вже ослабли, а нові ще не сформувалися. Такий процес може призводити до маргіналізації. Уявімо сім’ю, яка переїхала до незнайомої громади. Їй потрібно знайти житло, роботу, школу, нове коло спілкування. Підтримка сусідів, допомога в навчанні та працевлаштуванні сприяють інтеграції. Складні обставини не роблять людину гіршою і не дають підстав ставитися до неї зі зневагою.

Що допомагає людям триматися разом? Насамперед довіра, взаємодопомога та спільні цінності. Якщо для класу важлива справедливість, це має бути видно в конкретних діях. Якщо ми говоримо про повагу, то не принижуємо однокласника через помилку. Якщо визнаємо взаємодопомогу, то підтримуємо того, хто відстав через хворобу. Саме так цінності стають основою згуртованості. Вона означає, що ми відчуваємо належність до спільноти й готові діяти разом заради важливої справи.

У підручнику наведено історичний приклад ремісничого цеху. Майстри разом вирішували професійні питання, допомагали одне одному, дотримувалися правил якості, навчали ремесла. Від учасника очікували внесків і відповідальної поведінки, а натомість він отримував підтримку. Сьогодні об’єднання людей інші, але зв’язок між спільними цінностями та співпрацею зберігається. Ми бачимо його у волонтерстві, командній роботі, допомозі громаді. Водночас згуртованість не вимагає від усіх мати однакову думку з кожного питання.

Наступне важливе поняття — полікультурність. Воно означає співіснування і розвиток різних культурних традицій у спільному просторі. Люди можуть розмовляти вдома різними мовами, по-різному святкувати родинні події, мати різні релігійні переконання. На Закарпатті легко знайти приклади мовного та культурного різноманіття. Знайомство з традиціями сусідів допомагає краще розуміти одне одного. При цьому важливо запитувати людину про її досвід, а не вважати, що всі представники певної спільноти однакові.

Для мирного співжиття потрібна толерантність. Це повага до гідності іншого та його права мати власні переконання. Ми можемо сперечатися про книжку, музику, звичай або погляд на певне питання. Проте незгода не дає права ображати людину. Терпимість може означати, що ми просто витримуємо щось неприємне. Толерантність наголошує на свідомій повазі. Водночас вона не змушує миритися з насильством чи приниженням: права іншої людини також потребують захисту.

Плюралізм означає визнання різних думок та об’єднань. А компроміс допомагає домовлятися через взаємні поступки. Наприклад, клас готує спільний захід. Одні пропонують спортивні ігри, інші — творчі виступи. Можна вислухати пропозиції та поєднати частину ідей. Важливо, щоб домовленість враховувала учасників і не принижувала нікого. Так ми навчаємося співпрацювати за наявності відмінностей. Подібні навички потрібні і в громаді, де інтересів та поглядів значно більше.

Коли суспільство підтримує збереження й розвиток різних культур та їхню взаємодію, йдеться про мультикультуралізм. Різниця така: полікультурність описує культурне різноманіття, а мультикультуралізм — підхід до його підтримки. На фотографії з Канади люди різного походження разом тримають прапори. Це ілюструє думку, що можна зберігати свої особливості й водночас відчувати спільну належність до країни. Знання мов, взаємна повага та участь у спільних справах допомагають цьому поєднанню.

Не менш важливі повага до релігійних переконань і свобода бути невіруючим. Люди не зобов’язані поділяти чужу віру, але повинні поважати гідність її прихильників. Замість образ і примусу потрібні розмова та спільні правила. Те саме стосується мови й культурних звичаїв. Якщо ми чогось не знаємо, краще чемно запитати. Так ми отримуємо знання й зменшуємо ризик упереджень, які часто виникають через незнайомство з життям інших людей.

Останнє поняття — інклюзія. Це залучення всіх людей до повноцінної участі у спільному житті. Просто запросити всіх на захід іноді недостатньо. Потрібно подумати, чи кожен зможе потрапити до приміщення, зрозуміти інформацію та взяти участь у завданнях. Важливо запитувати про потреби самих учасників. Інклюзія допомагає побачити людину як активного члена спільноти, який має власну думку, здібності й право впливати на спільні справи.

Погляньмо ще раз на плакат із різнокольоровими ключами. Вони відрізняються формою, кольором і розміром, але кожен має своє призначення. Так само відмінності між людьми можуть збагачувати спільне життя. Завершуючи, подумайте про одну дію, яку можете зробити вже сьогодні: вислухати того, з ким не погоджуєтеся, підтримати нового учня, допомогти зробити спільне завдання доступним для всіх. Через такі конкретні вчинки кожне наше «я» долучається до відповідального й згуртованого «ми».

Короткий запис у зошит

Тема 1. Я і ми. Соціокультурна багатоманітність

1. Соціум — суспільство, сукупність людей, об’єднаних потребами, інтересами, діяльністю та відносинами. Людина формується як особистість у суспільстві.

2. Ознаки соціуму: спільна територія, спільна діяльність, розподіл благ, поділ праці.

3. Соціальна структура охоплює соціальні спільноти та відносини між ними. Людина одночасно належить до кількох спільнот: сім’ї, класу, громади тощо.

4. Соціальний статус — місце людини у спільноті. Соціальна роль — поведінка відповідно до статусу. Приклад: учень — статус; участь у навчанні — роль.

5. Соціальна нерівність — неоднаковий доступ до ресурсів, можливостей і благ. Стратифікація — поділ суспільства на верстви. Маргіналізація — втрата звичних соціальних зв’язків за труднощів входження в нове середовище.

6. Рівність означає рівну гідність, права й можливості. Несправедливу нерівність зменшують доступна освіта, соціальна підтримка, усунення дискримінації та бар’єрів.

7. Соціальні цінності — уявлення про важливе у спільному житті: гідність, справедливість, свобода, взаємодопомога. Вони зміцнюють довіру та згуртованість — готовність співпрацювати.

8. Полікультурність — співіснування та розвиток різних культурних традицій. Мультикультуралізм — політика підтримки культурного різноманіття та співжиття. Мультилінгвізм — багатомовність.

9. Толерантність — повага до гідності та права іншого бути відмінним. Терпимість — здатність витримувати обставини. Плюралізм — визнання різних думок. Компроміс — згода через взаємні поступки.

10. Інклюзія — залучення всіх до повноцінної участі в суспільному житті шляхом усунення перешкод і підтримки. Основою співжиття є повага до прав, культур і переконань.

Запам’ятати: XVIII ст. — Жан-Жак Руссо обґрунтовував ідею суспільного договору. 5 листопада 1992 р. — у Страсбурзі відкрито для підписання Європейську хартію регіональних мов або мов меншин.

Головна думка: усі люди різні, але рівні у своїй гідності та правах.

11