Конспект заняття "А я жива, я буду вічно жити!!!"

«А я жива, я буду вічно жити»

(конспект тематичного заняття для дітей старшого дошкільного віку)

Мета:  Поглибити знання дітей про життя і творчість великої  української

поетеси Лесі Українки.  Вчити дітей розуміти виразність поетичного слова, розвивати  декламаторські здібності, збагачувати словник. Викликати бажання милуватися красою природи рідного краю, берегти її. Виховувати любов до поезії,  до  природи,  рідної землі,  Батьківщини; повагу до великих і славних людей  нашої  країни.

 Попередня робота:  ознайомлення з віршами Лесі Українки -  «Ніч», «Струмок»,  «Пісенька весняної води», «Дощик», «Вишеньки», «На зеленому горбочку»; читання казки  «Біда навчить»;  розглядання ілюстрацій до творів.

Обладнання:  портрет Лесі Українки, вишиті рушники, квіти, виставка         дитячої літератури з творами Лесі Українки. Діти одягнені в українські костюми, святково прикрашена група чи музичний зал.

Хід заняття:

Вихователь виконує колискову:

                          Місяць яснесенький

                           Промінь тихесенький

                           Кинув на нас.

                           Спи ж ти,  малесенький,

                           Пізній бо час.

-         Дітки, як ви думаєте, для чого цю пісеньку люблять слухати дітки перед сном?

  (Через ніжну мелодію, гарні слова)

-Дітки, а чи знаєте ви, який це жанр співу? (колискова).

-Відгадайте хто написав слова до цієї колискової?

-Так, цю чудову колискову написала Леся Українка.

  Дітям демонструють портрет Лесі Українки:

                          Ось перед нами на столі

                          Портрет стоїть у рамі.

                          Він всім знайомий –

                          І мені, й татусю, й мамі.

                          З портрета дивиться на нас

                          Землячка-поетеса.

                          Це – гордість нашої землі

                          Нескорена, незламна Леся.

Справжнє ім’я письменниці – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Народилась вона 13 (а за новим стилем – 25) лютого 1871 року у заможній родині письменниці Олени Пчілки та поміщика Петра Антоновича Косача у місті Звягель (нині місто Новоград-Волинський Житомирської області).

З дитячих років Леся (так дівчинку ніжно називали вдома) перебувала під впливом своєї матері-письменниці і дядька визначного культурного та політичного діяча Михайла Драгоманова. Саме вони сприяли розвитку у Лесі письменницького таланту та високих світоглядних ідеалів.

Дівчинка дуже любила свого старшого брата Михайла і в родині їх навіть називали спільним ім’ям Мишелося. Леся виявилась дуже здібною дівчинкою і вже у чотири роки навчилась читати, а у шість почала вишивати.

Перший свій вірш “Надія” поетеса написала у дев’ять років під впливом звістки про те, що її тітку Олену заарештовано і заслано до Сибіру. Того ж року, святкуючи Водохреща, дівчинка застудилась, що в майбутньому призвело до серйозної хвороби.

Діти розказують вірш «Ніч»:

                                            Ніч

                           То була тиха ніч-чарівниця.

                            Покривалом спокійним,  широким

                            Простелилась вона над селом.

                            Прокидалась край неба зірниця,

                            Мов над озером тихим глибоким

                            Лебідь сплескував білим крилом.

                                           Струмок

                            З гір на долину

                            Біжу, стрибаю, рину!

                            Місточки збиваю,

                            Всі гребельки зриваю,

                            Всі гатки, всі запруди,

                            Що загатили люди, -

                            Бо весняна вода,

                            Як воля молода!

Вихователь. – Дітки ,а чи можемо ми уявити та сказати яка весняна вода?  (Швидка, весела, дзвінка ,чиста ,джерельна ,прозора,). Тане сніг і дзвенять струмочки на початку весни. Леся Українка  дуже любила весну, коли  оживає природа, коли все співає і цвіте. Про це вона писала у своїх віршах.

Діти розповідають вірші:.

1. Стояла я і слухала весну.

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

2. Була весна  весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки.

Вона летіла хутко, мов стокрила.

За нею вслід співучії пташки.

3. Уже весняне сонце припікає,

Вже й сон-трава перецвітати стала,

Вже з вирію поприлітали гості.

Он жовтими пушинками

Вже плавають на чистім плесі каченята.

Вихователь. – Багато творів Лесі Українки було покладено на музику. Відомим серед діток є таночок на слова поетеси «Ой вишеньки-черешеньки».Давайте і ми з вами спробуємо потанцювати.

Дітки разом з вихователем танцюють танок «Ой вишеньки-черешеньки».

Вихователь. – Дуже багато творів Лесі Українки описують погоду в різні пори року. Скажіть будь ласка, яку пору року ви любите найбільше? (відповіді дітей) Дуже швидко до нас прийде красне літечко з теплом, сонечком та веселощами. А після літа, яка пора року буде нас зустрічати? (Осінь). Так, а восени часто іде дощик, стелиться по землі туман, дуже сумно всім від такої погоди. В одному з віршів Леся називає туман серпанком. Послухайте  цей  вірш.  (розповідають діти).

                                           Дощик

                      Дивлюся ранком –

                      вже заволочено серпанком

                      сіреньке небо, далі став

                      помалу й дощик накрапати

                      і вогким холодком до хати

                      зайшов притихлий вітерець.

Вихователь. – У своїй творчості Леся Українка дуже часто описує красу рідної землі та природи – річки, ліси, озера . Як ніжно вона пише про дитину в своєму вірші «На зеленому горбочку». Образ матері і дитини зігріває пейзаж вірша, робить його рідним і близьким(зачитує вихователь)

                      На зеленому горбочку

                      У вишневому садочку

                      Притулилася хатинка,

                      Мов маленькая дитинка.

                      Стиха вийшла виглядати.

                      Чи не вийде її мати.

                       І до білої хатинки,

                       Немов мати до дитинки,

                       Вийшло сонце, засвітило

                       І хатинку звеселило.

Вихователь.  –  Цей  вірш вчить нас любити рідний край, допомагає усвідомити  нерозривність, єдність  зв`язку  з рідним краєм.

Дітки , а чи доводилося вам дивитися сучасний український мультфільм «Мавка»? (відповіді дітей) Чи знали ви, що в основу цього мультфільму покладено твір Лесі Українки «Лісова Пісня». В цьому творі вона описує ліс та його мешканців, красу всього живого, а також одвічне питання боротьби добра і зла. Головна героїня твору дуже любила музику, а саме гру на сопілці. Давайте послухаємо пісню , яка зачарувала Мавку:

 (Діти слухають уривок з балету М.Скорульського «Лісова пісня»)

 Коли ви підростете, то самі  зможете прочитати  цю чудову казку.

Вихователь. - А давайте пригадаємо казку про горобчика, який хотів навчитися розуму. Як вона називається?  («Біда навчить»).

-         Хто її написав?

-         Кого просив горобчик повчити його розуму?

-         Яке прислів`я  ви запам`ятали з тієї казки? (Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш)

-         Чому казка називаєтья «Біда навчить»?  (Горобчик все зрозумів лише тоді, коли потрапив у біду).

-         Ця казка дуже повчальна. Вона нас навчає не боятися складності життя, а завжди вчитися, набувати в труді знання і уміння, щоб долати труднощі.

( Звертаю  увагу дітей на  ляльок в українських костюмах).

-         Які костюми на цих ляльках?

-         Давайте їх розглянемо. (Діти називають  одяг).

Вихователь. Леся Українка дуже любила вишиванки, сама вишивала. (Показую портрет Лесі в дитячі роки в українському костюмі). Ще маленькою  Леся любила народні ігри, забави. Вона разом з братами та сестрами  брала участь в народних святах. Всі вони  вдягалися в українські костюми, разом з іншими дітьми співали пісні, грали в народні ігри. Зараз і ми з вами  пограємо в таку гру.

  Народна гра «Панас».

Вихователь.  Леся Українка прожила нелегке життя,  ще з дитинства тяжко хворіла.  Але де б вона не була, завжди пам`ятала, що вона українка, сумувала  за рідним краєм,  за Волинською землею:

                             …Кругом садочки, біленькі хати,

                                 І соловейка в гаю чувати.

                                 Ой чи так красно в якій країні,

                                 Як тут на нашій рідній Волині.

Вихователь.  -  А на якій  землі ми живемо?  Так. Ми живемо в Україні, це наша рідна Батьківщина, наша рідна земля і ми з вами теж її любимо, як любила свою Батьківщину Леся Українка: її пісні, чудову українську мову,  яку ще називають «солов`їною»,  українські традиції.

(Діти виконують український таночок).

Вихователь. -  Всі поезії Лесі Українки свідчать про велику любов до рідної землі,  України. Леся Українка – велика і славна дочка  України. ЇЇ люблять і пам`ятають в усьому світі. Сьогодні і ми  з вами вшануємо її пам`ять та прикрасимо  портрет рушником і квітами.

(Діти під музику  стелять рушник, кладуть квіти до портрета Лесі Українки).