ТЕМА. ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ

Мета:  визначити історичні умови, що стали підґрунтям відновлення незалежності України; розкрити суть процесу суверенізації УРСР та історичне значення прийняття Декларації про державний суверенітет; охарактеризувати особливості активізації українського національно-демократичного руху; ознайомити з особливостями відновлення історичної справедливості стосовно кримськотатарського народу;  розвивати критичне мислення студентів, вміння аналізувати історичні джерела, аргументовано висловлювати власні оцінні судження; виховувати почуття патріотизму, толерантності, національної гідності та свідомості, поваги до історичного минулого своєї держави. 

Тип заняття:  комбіноване.

Обладнання:  підручник, політична карта України, атлас, дидактичний матеріал.

Основні поняття і  терміни: альтернативні вибори, «живий ланцюг» («українська хвиля»), суверенітет, декларація, «Революція на граніті», меджліс, автономія.

Основні дати:  21 січня 1990 р. – акція «Живий ланцюг», березень 1990 р. – вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад, 16 липня 1990 р. – Декларація про державний суверенітет, 2-17 жовтня 1990 р. – «Революція на граніті», 12 лютого 1991 р. – Автономна Республіка Крим, червень 1991 р. – Меджліс кримськотатарського народу.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ СТУДЕНТІВ ДО ЗАНЯТТЯ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Термінологічна розминка

Народний рух України (за перебудову), гласність, перебудова, прискорення, страйк, Українська Гельсінська спілка, лібералізація, плюралізм.

Бесіда за запитаннями

1. Чим була зумовлена активізація національного руху в Україні наприкінці 1980-х рр.? Вплив «гласності» на ці процеси.

2. Схарактеризуйте процес трансформації Народного руху України. Чому відбулася зміна вимог, що висували учасники НРУ?

3. Як відбувалося становлення багатопартійності в Україні? Яке значення  у цьому процесі належить неформальним організаціям?

4. Дайте класифікацію новоутвореним партіям.

5. Які процеси відбувалися в КПРС і, відповідно, у КПУ? Що таке «демплатформа»?

6. Чому за роки перебудови не виникло жодної загальносоюзної партії, проте було створено значну кількість національних партій?

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ ЗАНЯТТЯ

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План

1. Мітинги як форма протесту. Акція «живий ланцюг»
2. Перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР і до місцевих рад
3. Ухвалення Декларації про державний суверенітет
4. «Революція на граніті»
5. Створення Автономної Республіки Крим. Меджліс кримськотатарського народу

 

1.  Мітинги як форма протесту. Акція «живий ланцюг».

Розповідь 

У червні-липні 1988 р. відбулося декілька багатотисячних мітингів у Львові. Головна тема виступів — демократизація суспільства й національне відродження. Уперше публічно було порушено питання про реабілітацію вояків УПА як борців за національне визволення України, проти тоталітаризму. Того самого року чимало мітингів розганяла міліція. Жорстокі побиття мітингувальників у Львові сталися 12 березня, 28 липня, 4 серпня, 1 жовтня, 13 листопада. Наприкінці 1988 - на початку 1989 р. неформальні об’єднання провели 1200 мітингів, у яких брали участь понад 13 млн осіб.

26 березня 1989 р. на мітингу у Львові вперше замайоріли синьо-жовті кольори.

Влада розправлялася з учасниками таких акцій. Відбувалися суди над організаторами мітингів: 15 березня 1989 р. за участь у несанкціонованому мітингу на 15 діб засудили Б. Гориня; декілька разів заарештовували голову Спілки української молоді в Харкові А. Черемиського за те, що він виносив на мітинги синьо-жовтий прапор. Однак консервативні сили були вже не в змозі зупинити процеси демократизації, піднесення соціальної активності та національної свідомості українського суспільства.

Акція «живий ланцюг»

Розповідь (супроводжується документальними відеоматеріалами  «Живий ланцюг . Львів і Київ» (джерело: https://www.youtube.com/watch?v=u1WOUj5LGHU))

 21 січня 1990 р. від Івано-Франківська через Львів до Києва з нагоди відзначення 71-ої річниці проголошення Акту воз´єднання (злуки) УНР та ЗУНР населення утворило «живий ланцюг» - «Українську хвилю». У цій акції  брали участь близько 800 тис. осіб. Учасники виходили з синьо-жовтими прапорами, виголошували антикомуністичні гасла і висували ідею незалежності України.

Бесіда

• Що означають абревіатури УНР та ЗУНР?
• Пригадайте, коли та у яких умовах постали ці державні утворення на українських землях?
• Коли було проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР? Що стало причинами злуки?
• Чи вдалося реалізувати даний проект?
• Чому саме в даних історичним умовах відбулась дана акція? Що вона символізувала?
• Чи відзначають у сучасній Україні цю подію? (з 1999р. 22 січня День соборності України відзначається на державному рівні).

Перегляд відео «День соборності України» (джерело: https://www.youtube.com/watch?v=QBhbEcKjQDY)

 

2. Перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР і до місцевих рад.

Робота над схемою

Завдання: пояснити схему

 

 

 

 

 

 

 

Робота з поняттям

Альтернативні вибори, вибори на альтернативній основі (від лат. «один із двох» і укр. «вибори») — вибори, під час яких до виборчого бюлетеня внесено більше, ніж одна кандидатура. Такі вибори до Верховної Ради УРСР вперше відбулися у березні 1990.

Розповідь

У березні-травні 1990 р. відбулися вибори народних депутатів до ВР УРСР і місцевих рад.

Напередодні виборів розгорілась запекла боротьба навколо Закону УРСР про вибори. Законопроект, що був оприлюднений 8 серпня 1989 р., в основному дублював союзний закон 1989 р., за яким компартія отримувала певну квоту депутатських міст. Це положення, а також положення про скликання з’їзду Рад УРСР викликали найбільше обурення. Зрештою під тиском громадськості вони були зняті. Народні депутати обиралися прямим таємним голосуванням на альтернативних засадах. Поряд із трудовими колективами право висувати кандидатів у депутати надавалося й громадським організаціям.

Напередодні виборів було утворено Демократичний блок, який об’єднав усі опозиційні сили. Основою його був Народний рух України за перебудову та різні неформальні організації. На 450 парламентських міст претендувало 3 тис. кандидатів. Із 443 обраних депутатів 111 були прихильниками Демократичного блоку. До того ж, склад ВР УРСР оновився на 90 %. Блок здобув беззаперечну перемогу в п’яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській, Київській. Вибори до місцевих рад засвідчили перемогу демократичних сил у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях, а також значний успіх у Києві та Харкові.

Хоча вибори 1990 р. не стали повного перемогою демократії, вони похитнули монополію компартії на владу. Уперше в історії Україна отримала демократично обраний парламент.

Перша сесія ВР УРСР XII скликання виявила діаметральну протилежність думок представників Демократичного блоку і парламентської більшості. Трансляція сесії у прямому ефірі привернула до себе увагу всього населення. Верховна Рада стала працювати в парламентському режимі.

На початку червня 1990 р. було обрано керівний склад Верховної Ради. Головою ВР УРСР було обрано В. Івашка — першого секретаря ЦК КПУ. (Згодом на цій посаді його змінив Л. Кравчук — колишній другий секретар ЦК КПУ, а за ним І. Плющ — голова Київського облвиконкому.) Першим заступником Голови Верховної Ради став І. Плющ, заступником — В. Гриньов.

У перші дні діяльності Верховної Ради сформувалися дві політичні течії: комуністична, яка утворила парламентську більшість «За Радянську суверенну Україну» (неофіційна назва — «Група 239», очолював О. Мороз) і опозиційна — Народна Рада, що об’єднала спочатку 79, а згодом 120 депутатів. На чолі Народної Ради став депутат від Львівщини академік І. Юхновський.

«Група 239» не була монолітною. Серед її представників були як ортодоксальні комуністи, так і ті, що дивились на події з прагматичних позицій. Згодом це призвело до того, що ВР УРСР виступила за суверенітет, а пізніше і за незалежність України.

Завдання для закріплення

1. Якими були результати виборів до ВР УРСР 1990 р.?
2. Що таке «Демократичний блок»? У яких областях він здобув перемогу на виборах?
3. Дайте визначення понять «Народна рада», «група 239».
4. У чому полягало історичне значення даних виборів?

 

3. Ухвалення Декларації про державний суверенітет.

Робота з поняттям

Декларація (від лат. «заява, оголошення») — заява від імені держави, уряду, партії, організаціції; урочисте проголошення основних принципів, а також документ, у якому вони викладені.

Суверенітет, державний суверенітет (від фр. «верховна влада») — повна незалежність і самостійність державної влади країни у внутр. і зовн. Справах. Його основою є право націй на самовизначення. Повага до державного суверенітету — осний принцип сучасного міжнародного права і міжнародних відносин.

Бесіда

• Які внутрішні та зовнішні чинники привели до ідеї суверенізації? (з.- «парад суверенітетів», вн. – розвиток громадської активності укр.. сусп.)
• Подумайте, які парламентські сили могли ініціювати прийняття Декларації про суверенітет?

Робота з документом «Декларація про державний суверенітет України»

(Джерело: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12)

Запитання до документа

1. Коли було прийнято документ?

2. Що проголошує «Декларація про державний суверенітет України»?

3. Як пояснювалась необхідність проголошення суверенітету України в документі? Чи є таке пояснення переконливим? Чому?

4. Якою є структура документа?

Робота у групах

1 група: опрацювати документ, з’ясувати основні положення р. І «Самовизначення української нації» та р. ІІ «Народовладдя».

2 група: опрацювати документ, з’ясувати основні положення р. ІІІ «Державна влада» та р. ІV «Громадянство Української РСР».

3 група: опрацювати документ, з’ясувати основні положення р. V «Територіальне верховенство» та р. VІ «Економічна самостійність».

4 група: опрацювати документ, з’ясувати основні положення р. VІІ «Екологічна безпека» та р. VІІІ «Культурний розвиток».

5 група: опрацювати документ, з’ясувати основні положення р. ІХ «Зовнішня і внутрішня безпека» та р. Х «Міжнародні відносини».

 

Завдання для закріплення

Колективне заповнення таблиці (під час презентації результатів роботи груп)

 

Структура й основний зміст декларації

 

Розділ	Назва	Зміст

 

• Зробіть власні висновки щодо історичного значення прийняття даного документу.

Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в наступному:

• суверенітет було офіційно визнано необхідною умовою подальшого розвитку української нації;

• визначено основні напрями діяльності по досягненню реального суверенітету.

    Ще в часи перебування України в складі СРСР було закладено основи майбутньої незалежності нашої держави.

 

Закон Української РСР «Про економічну самостійність Української РСР» 3 серпня 1990 р.

Пояснення змісту документа

«Економічна самостійність Української РСР базується на таких основних принципах:

• власності народу республіки на її національне багатство та національний дохід;
• різноманітності і рівноправності форм власності та їх державному захисті;
• децентралізації власності і роздержавленні економіки;
• повній господарській самостійності і свободі підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів Української РСР;
• самостійності регулювання грошового обігу;
• захищеності внутрішнього ринку».

Бесіда

1. У чому полягала принципова відмінність даної моделі господарювання від попередньої, соціалістичної, моделі?

2. Чи можна вважати, що цей Закон було одностайно підтримано на той час суспільством?

 

4. «Революція на граніті»

Перегляд та аналіз відео  

«Перший Майдан за незалежність» (джерело: https://www.youtube.com/watch?v=QPgxlY5zdrg)

Завдання та запитання:

1. Яка подія ввійшла в історію під назвою «Революція на граніті»? Коли вона відбувалась?
2. Причини та передумови акції.
3. Хто брав участь в революційних подіях (соціальна група)? Вкажіть лідерів.
4. Які вимоги висували студенти? До яких заходів вдавались?
5. Яких результатів було досягнуто?
6. Що Вас особливо вразило після перегляду відеоматеріалів?

Вправа «Займи позицію»

• Чи можна вважати «Революцію на граніті» «першим майданом за незалежність»?

 

5. Створення Автономної Республіки Крим. Меджліс кримськотатарського народу

Робота з підручником (с. 159-160)

Завдання:

1. Які події називають першим плебісцитом на території СРСР? Чому?
2. З’ясувати результат референдуму.
3. Що означає дата 12 лютого 1991 р.?
4. З якою метою кримські комуністи ініціювали референдум і надання Криму статусу автономії?

Розповідь з елементами бесіди

• Які події 1944 р. стали трагічними у долі цілого народу, корінного населення кримського п-ву – кримських татар?
• Що таке депортація? Коли і в яких умовах відбувалась ця ганебна акція сталінських репресивних органів? Які ще національні групи постраждали?
• Чому ці події визнано українською владою геноцидом кримськотатарського народу?

Понад 20 років в СРСР повністю заперечувався злочинний характер цих дій. Хоча ще 1967 року ВР Радянського Союзу визнав необґрунтованими звинувачення всіх кримських татар у співпраці з німцями, вони до самого краху комуністичного тоталітаризму зіткалися з перепонами щодо отримання повернутися на свою  історичну батьківщину. Наприкінці 80-х рр. почалося масове повернення кримських татар на півострів.

14 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР  прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав». Відтак, відновлення за рахунок держави майнового та іншого стану репатріантів, до того, яким він був до моменту депортації, набуло необхідної легітимності. Основну частку переселенців становили нащадки депортованих у 1944 році, або ті, хто пережив виселення в дитячому віці. Станом на початок 1991 р. на півострів переселилося 83 тис. кримських татар.

Єдиною політичною силою, що виступала категорично проти проведення референдуму, що відбувся 20 січня 1991 р., була Організація кримськотатарського національного руху.

• Чому кримськотатарський народ не підтримував ідею надання Криму автономії?

Для представництва інтересів народу перед українською і кримською владою та в іноземних організаціях у червні 1991 р. було створено Меджліс кримськотатарського народу, який прийняв гімн і прапор кримських татар. Головою меджлісу став визначний національний діяч М. Джемілєв.

• Які відомості про М. Джемілєва Вам вже відомі з попередніх занять?

Робота з поняттям

Меджліс (з араб. — місце зборів) — законодавчо-представницький орган, аналог парламенту. Меджліс кримських татар таємним голосуванням призначається Курултаєм (загальнонаціо-нальним з’їздом).

 

Додаткова інформація

Зламані долі

Зеліха Пашієва народилася в 1918 році в селі Кучук-Узень Алуштинського району. У 1935-му вийшла заміж за Османа Пашієва, зіграли комсомольське весілля. Чоловік працював у сільській пекарні. Жили дуже дружно. До початку війни у подружжя народилося четверо дітей.

У перші дні війни чоловік пішов на фронт, а Зеліха з батьками і дітьми залишилася в рідному селі. У 1942-му чоловіка через контузію комісували, і він повернувся в село. 2 червня 1942 року маму Зеліхи за зв'язок з партизанами німці розстріляли.

Ледве залікувавши рани, Осман пішов у партизанський загін, а у Зеліхи в 1943 році народився хлопчик. Дитині було три дні, коли її разом з немовлям – як дружину партизана – німці забрали до в'язниці. Ледь живих їх дивом врятували...

29 грудня 1943 року під час прочісування лісу в бою з фашистами Осман був убитий.

А незабаром після звільнення Криму, 18 травня 1944 року, на світанку в будинок увірвалися озброєні радянські солдати: «Негайно збирайтеся і виходите у двір». У паніці Зеліха думала, що їх ведуть на розстріл, практично нічого з собою не взяла, та й що можна було за 15 хвилин зібрати – хіба що дітей і старого батька.

Односельці їй говорили: «Вас не чіпатимуть, ваша сім'я і так постраждала від німців». Але... їх завантажили в машини і привезли до Сімферополя. Два дні Зеліха шукала батька на вокзалі. Ешелони заповнювали людьми, скрізь були чутні плач і голоси. Нарешті, пролунав паровозний гудок, склад смикнувся і вони поїхали. Куди везуть, ніхто не знав.

У дорозі були близько трьох тижнів. Люди почали хворіти, помирали. Нарешті вони прибули в Узбекистан. Тільки тут Зеліха знайшла батька. Їх поселили в землянці, брудній, без вікон, погнали на роботу на будівництво. Люди почали вмирати від нестерпної спеки, голоду, води з арика. Незабаром Зеліха захворіла, дітей забрали в дитбудинок. Поступово вона стала одужувати, проте діти і батько не витримали цих умов.

Так в перші роки вигнання Зеліха втратила батька і п'ятьох дітей, залишившись одна.

Джерело: https://ua.krymr.com/a/26780808.html

 

Історія однієї світлини

Депортація: другий акт трагедії

Після виходу газети «Дня» № 75-76 до редакції зателефонувала ветеран національного руху кримськотатарського народу, колишня дисидентка і емігрантка, кореспондент «Голосу Америки» і радіо «Вільна Європа» Айше Сейтмуратова, і схвильованим голосом сказала: «На фото на 14 смузі вашої газети, що ілюструє статтю про депортацію німців, зображено не німців, а кримських татар. Я добре знаю історію цієї світлини, хочете, розповім?..»

За дві години після дзвінка представниу редакції та колишня дисидентка  сиділи в архіві Айше-ханум і перебирали пожовклі від часу фото, газетні й журнальні сторінки. Історія цієї фотографії, що є справжнім документом гіркої історії кримськотатарського народу, який 18 травня відзначає черговий День трауру і День пам’яті жертв депортації, насправді дивовижна.

...У вересні 1967 року було опубліковано Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про громадян татарської національності, які мешкали в Криму», що відміняв огульні звинувачення щодо «громадян татарської національності, які проживали в Криму», але стверджував, що вони «укорінилися на території Узбецької та інших союзних республік». У Постанові Президії Верховної Ради, що вийшла безпосередньо за указом, говорилося про те, що «громадяни татарської національності [...] і члени їхніх сімей користуються правом, як і всі громадяни СРСР, проживати на всій території Радянського Союзу, відповідно до чинного законодавства про працевлаштування і паспортний режим». Фактично указ закріплював післядепортаційний статус-кво кримських татар у місцях висилки. Але багато кримських татар сприйняли його як офіційний дозвіл повернутися на батьківщину.

Однак не так сталося, як гадалося. Це був обман з боку влади. Всім органам влади із цього приводу в Криму дали суворі, але таємні інструкції. На сім’ї кримських татар, які масово поверталися на півострів, чекало нове випробування - райвідділи міліції їх не прописували, місцевим органам влади забороняли оформляти їм купівлю житла, керівникам підприємств і організацій забороняли приймати кримських татар на роботу, а їхніх дітей на навчання. Тим же, кому правдами і неправдами вдалося якось зачепитися в Криму, висунули звинувачення у порушенні паспортного режиму, і після другого рішення суду примусово «виселяли за межі Криму» - міліція їх вантажила на автомобілі і вивозила або через Чонгар і Перекоп у Херсонську і Запорізьку області, або через Керченську протоку на Кубань.

У літературі вже широко описаний випадок з кримським татарином Мусою Мамутом, який на знак протесту проти незаконного повторного виселення з села Донське, неподалік Сімферополя, підпалив себе на очах враженої родини і міліціонерів, які приїхали виселяти Мамутових вже втретє!

Цю світлину зроблено невідомим фотографом на залізничній станції Новоолексіївка - це перша станція після Чонгара за межами Криму, вже в Херсонської області, після розвантаження чергової партії виселенців з Криму. Ім’я фотографа зараз встановити дуже важко, якщо можливо взагалі, адже авторство таких документів не оголошувалося, бо тоді за нього можна було потрапити в заслання або за ґрати. Фотографія довгий час знаходилася за кордоном, у Радянському Союзі була практично невідома, і зараз вже складно, хоча, мабуть, і можна, встановити, з якого регіону Криму виселені ці кримські татари.

Джерело: http://incognita.day.kyiv.ua/deportacziya-drugij-akt-tragediyi.html

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Пояснити дати: 21 січня 1990 р., березень 1990 р., 16 липня 1990 р., 2-17 жовтня 1990 р., 12 лютого 1991р. , червень 1991 р.

Бесіда

• Якими були результати виборів до ВР УРСР у 1990 р.? У яких областях на виборах перемогли демократичні сили? Про що це свідчить?
• Чим було зумовлено процес суверенізації України?
• Коли було прийнято Декларацію про державний суверенітет? Основні положення документу?
• У чому полягає історичне значення Декларації?

Дискусія

• Як ви вважаєте, чи наблизило прийняття «Декларації про державний суверенітет України» крах радянської унітарної держави? Чому Декларація так і не набула статусу закону?

 VІ. ПІДСУМОК

Перші альтернативні вибори 1990 р. сприяли поглибленню національно-визвольного руху, спрямованого на суверенізацію України. Незважаючи на те що більшість у ВР УРСР за партійною приналежністю складали комуністи, основна їх кількість була налаштована прагматично. Розуміючи, що союзний центр уже не здатний керувати державою, що СРСР приречений, більшість депутатів ВР УРСР підтримали проголошення Декларації про державний суверенітет України та інші законодавчі акти, які зміцнювали суверенітет республіки.

VІІ. ОГОЛОШЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ