Конспект заняття для старшої групи ДНЗ з розвитку мовлення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конспект заняття з художньо-естетичного розвитку для дітей старшої групи, на тему:

«Червона калина-то наша країна»

Освітняпрограма «Впевнений старт» для дітей старшого дошкільного віку /. [Н. В. Гавриш, Т. В. Панасюк, Т. О. Піроженко, О. С. Рогозянський 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала вихователь Кондратюк Т.В.

Тема. «Червона калина-то наша країна»

        Мета:

-            спонукати дітей виявляти цікавість до звичаїв свого народу;

-            продовжувати ознайомлювати із народними символами України;

-            збагачувати знання дітей прислів᾿ями, приказками;

-            вправляти у прояві творчого ставлення до виконання практичних занять, а саме малювання калини нетрадиційними методами:точковий малюнок-за допомогою ватної палички, поролоновий метод – за допомогою губки;

-            закріпити знання про символи та обереги нашого народу;

-            Відтворювати сюжет тексту за допомогою опорних картинок;

-            Створювати сприятливі умови для опанування лексичним багатством української мови;

-            Розвивати творчі здібності;

-            Виховувати патріотизм, дружні стосунки.

Обладнання: конверт з листом, зображення прапора Канади, сюжетні картинки до легенди «Калинка», вишиті рушники, гроно калини, прикрашений коровай . Дидактична гра «Продовж прислів᾿я», гуаш червоного та зеленого кольорів, ватні палички, шматочки поролонової губки, прищіпки, вологі серветки.Аркуші паперу блакитного кольору із зображенням куща, запис мелодії «Ой є в лісі калина»

 

Хід заняття:

До групи заходить вихователь і оголошує про початок заняття:

-            Діти , погляньте, будь ласка, який лист мені сьогодні надійшов на пошту! Це лист від Мері. Ось послухайте, що вона пише:

«Привіт друзі! Я дуже рада, що в цьому році познайомилась з вами. З вашою допомогою я багато дізналася про Україну. Це чудовий край      і тут проживають доброзичливі люди. Та, мабуть, ще є багато цікавого про що мені невідомо. Ось , наприклад, в моїй країні шанують і поважають - клен. Навіть листок клена зображено на Прапорі країни. А яку рослину шанують українці, розкажіть друзі?!

Ваша Мері»  -А ще Мері прислала нам от такий маленький прапор Канади, а на ньому бачте зображено листок клена.

 -Ну, що дітки, давайте розповімо Мері про рослину – символ України. Але спочатку давайте згуртуємось і налаштуємось на спільну працю.(Вихователь бере дві стрічки із жовтого та блакитного фетру. На жовтому нашиті вздовж ґудзики, а на блакитному петлі. Вихователь застібає перший ґудзик і говорить: «- Я готова до роботи, а ви зі мною?». Діти по-черзі застібають ґудзики і кажуть: «-Я з вами».

-            Діти, що в нас вийшло? (Прапор України)

Тепер Мері буде знати який Прапор України.  

 Але ми не просто розповімо, а створимо цілий відеоролик і відправимо Мері.

Ну, що готові? Тож вперед!

 А ось про яку рослину йтиме мова, відгадайте загадку.

Хто ж ці ягоди не знає

Від застуди їх приймає

На кущах вони висять

І як маків цвіт горять, 

Тільки це не є малина

Що за ягода?             (Калина)

Так. Це калина. Калина – втілення краси, багатства, вірності. Ось погляньте- нею прикрашали коровай, вплітали у вінки дівчата, вишивали на рушниках і багато іншого. А звідки ж пішла назва – калина? Про це нам розповість легенда. Ось послухайте: (читання легенди «Калинка»)

 

Українська народна легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Дуже давно жила на світі дівчинка Калинка. Не було у неї ні батька, ні матері. Пішла вона одного разу у ліс, щоб сухого гілля наламати.

Прийшла, дивиться, аж стоїть кущик та такий сухий, жодного листочка немає. Жаль стало кущика Калинці, викопала та й узяла з собою. Прийшла до хати, вибрала гарне місце та й посадила деревце. Старанно поливала його Калинка, доглядала, а навесні деревце зацвіло ніжним білим цвітом. Як наречена стояв калиновий кущ. Хто не йшов — милувався кущем. Дівчата вплітали в свої коси цвіт куща дівчинки Калинки.

Коли ж прийшла чарівна осінь, одягнувся і кущ Калинки в золоті шата, та ще й повісив на віти монисто — ягоди червоні, мов кров.

І старі, і малі дивувалися кущем Калинки.

Пройшла осінь. Завіяло, замело білою віхолою. Все побіліло, замерзло, лише кущ Калинки горів червоним  намистом. Прилетіли горобчики, покуштували ягід, а вони ж бо солодкі, мов мед. Рознесли горобчики славу про кущ Калинки, ще й по насінинці в дзьобику.

З тих пір вирощують українці Калинкові кущі, які звуть калиною.

 А тепер , давайте ви спробуєте розказати легенду за допомогою ілюстрацій.

 Відтворення сюжету легенди, за допомогою ілюстрацій. Повний переказ легенди окремими дітьми.  -Молодці! Справились із завданням. Ну, що  сподобалась легенда ? Чому про ягоди калини сказано «ніби намисто»? Тепер Мері також знатиме легенду про калину. Але це ще не все. В Україні калина завжди оспівувалась в прислів΄ях, приказках, загадках. Ось давайте ми з вами зіграємо в гру.

                      Дидактична гра «Заверш прислів΄я».

Вихователь бере скриньку і діти по-черзі дістають конвертики в яких смужечки паперу із надрукованими прислів΄ями. Вихователь читає початок прислів΄я, а дитина відгадує завершення.

Любуйтеся калиною коли цвіте, а………………………………

Який кущ така й калина, яка……………………………………

Весною калина білим квітом квітує, а………………………….

У лузі калина з квіточками, неначе…………………………….

Немає цвіту білішого, як на калині, нема……………………...

-         Так, ви справжні знавці народної творчості. Тепер Мері буде знати ще й прислів΄я про калину.

-         А ще, давайте, заспіваємо пісеньку про калину і покажемо, як в Україні водять хоровод. (Хоровод «Ой є в лісі калина»).

Гаразд дітки, от скільки пізнавального ми відправимо Мері в відеоролику. Але я хочу, щоб ми зробили ще один сюрприз для Мері. Скоро буде зимове свято День Святого Миколая і ми відправимо мері посилку з малюнками. Ось подивіться яку гарну калину мми намалюємо. Підійдйть, будь ласка, до столів і подивіться як ми будемо малювати калину. (На сстолах папір А4 блакитного кольору із зображенням куща, діти домальовують листочки за допомогою мочалочки, а ягоди ватними паличками).

-         Давайте спочатку зробимо пальчикову гімнастику і налаштуємо пальчики на роботу:

Горобець живе під дахом

В теплій нірці хатка мишки В жабки хатка у ставку У вівсянки у ліску.

Під хатинкою півник співає

Мишка в цей час

Хатинку підмітає,

А кицюня під віконцем Штанці підшиває.

 Вихователь показує поетапне створення малюнка і вже готову роботу. Творча робота дітей. Перегляд малюнків. Оцінювання робіт.

-         Дуже гарні малюнки вийшли. Вони точно сподобаються Мері. І тільки висохне фарба, покладемо їх в посилочку і вдправимо до Канади. А також передамо гроно калини і Мері зможе її навіть скуштувати, адже калина протягом довгого часу зберігає смак та цілющі властивості. А для вас буде невеличке домашнє завдання. Ви проведете дослідження. З ягоди калини дістанете насіннячко і розглянете якої воно форми, яке на дотик. І наступного разу мені розкажете.

-         А зараз підійдіть до мене і давайте поговоримо:

-         Що ми дізнались про калину?

-         Що про неї читали?

-         Де використовують калину?

-         На цьому наше заняття закінчилось. Дякую.

     

 

 

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

Факультет менеджменту освіти та науки

Навчально-науковий інститут неперервної освіти

Кафедра освіти дорослих

  

 

Підсумкова робота з напряму

«Розвиток професійної компетенції вихователів закладів дошкільної освіти» на тему: «Розвиток зв΄язного мовлення дошкільнят за допомогою переказу»

 

 

 

 

 

 

Виконана слухачкою курсів підвищення кваліфікації

Групи КСВ-2.19

Кондратюк Тетяна Василівна

Вихователь ДНЗ «Чарівний Замок»

З 21 січня по 01 лютого 2019 року

 

 

Київ – 2019

«Розвиток зв’язного мовлення дошкільнят».

Однією з невід'ємних складових навчально-виховного процесу в дитячому дошкільному закладі є навчання дітей мовлення.  Слово відтворює світ всередині самої людини. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти цим. Щоб дитина прийшла до школи з добре розвиненим мовленням, треба з нею якомога частіше грати в те, що сприяє розвитку мовлення, мислення, фантазії. 

Завдання розвитку зв'язного мовлення посідають центральне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному закладі. Навчання зв'язному мовленню одночасно є і метою, і засобом практичного опанування мовою. Воно має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, позитивно впливає на формування її важливих особистісних якостей таких, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвиненого зв'язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт із оточуючими, ініціює власні ідеї, бере участь у різних видах дитячої творчості. 

В опануванні мовленням дитина йде від частини до цілого: від слова до зчеплення двох-трьох слів, далі до простої фрази, а пізніше — до складних речень. Наслідком стає зв'язне мовлення, що складається з низки розгорнутих речень. Зв'язним називають таке мовлення, яке може бути зрозумілим на основі його власного предметного змісту.  

Наслідком зв'язного мовлення є текст — словесно виражений продукт мовленнєво-розумової діяльності людини, якому властива завершеність, структурна цілісність, визначена цілеспрямованість та прагматична настанова. 

Ураховуючи, що діти дошкільного віку оволодівають лише усним мовленням (елементи писемного воно здобувають тільки, коли свідомо, довільно надиктовують дорослому певний зміст, дбаючи про його відповідне оформлення), лінгводидакти з недавнього часу послуговуються терміном «дискурс», який характеризує продукт саме усного мовлення. Науковці визначають дискурс як зв'язний текст у поєднанні з екстралінгвістичними (прагматичними, соціокультурними, психологічними тощо) чинниками, тобто текст, узятий у процесуальному контексті. 

У лінгвістиці існують терміни, пов'язані із взаємодією, стосунками людей між собою за допомогою мовлення — спілкування або комунікація, діалогічне мовлення. Діалог — це форма мовної комунікації, учасники якої обмінюються репліками-висловлюваннями, по суті, є чергуванням слухання та промовляння здебільшого невеличких, неповних речень простої будови, якими обмінюються співрозмовники. Враховуючи, що діалогічне мовлення оточує дитину з перших хвилин життя і визнаючи його значення в розвитку особистості, педагоги й батьки прагнуть до формування діамонологічної компетентності. 

Базовий компонент дошкільної освіти так визначає зміст діалогічної компетенції: «Дитина вільно, невимушено вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і незнайомими), підтримує запропонований діалог відповідно до теми, не втручається в розмову інших. Будує запропонований діалог відповідно до ситуації, відповідає на запитання, звернені до дитини, за змістом картини, художніх творів. Виконує словесні доручення, звітує про їх виконання». Отже, завданнями розвитку діалогічного мовлення  передбачається: 

а) учити дітей відповідати на запитання та звертатися до інших із

запитаннями; 

б) підтримувати розмову; продовжувати її відповідно до ситуації

спілкування; 

в) виявляти ініціативу в розмові з дорослими та дітьми; 

г) будувати діалог на запропоновану тему. 

До основних форм діалогічного мовлення, яких навчають дошкільників, належать розмова і бесіда. 

Ключовим методом формування діалогічного мовлення в повсякденному спілкуванні й водночас універсальною формою мовленнєвого спілкування є розмова вихователя з дітьми (непідготовлений, імпровізований діалог).  

Вихователь упродовж дня постійно спілкується, організує розмову з дітьми з будь-якого приводу. Для виникнення розмови потрібна довірлива, спокійна атмосфера в групі, повага з боку дорослих до особистості кожної дитини, її інтересів, нахилів, настрою. Розмова має відбуватися в невимушеній, вільній, партнерській формі обміну репліками, запитаннями, поясненнями, вказівками, оцінками тощо. Тематика, тривалість, зміст розмови визначається ситуацією, педагогічними завданнями, бажанням дітей чи дорослих тощо. Розмови можуть бути колективними та індивідуальними. Якщо в молодшому віці коло розмов пов'язане з тим, що безпосередньо оточує дітей — іграшки, сім'я, вулиця, стосунки з товаришами, то поступово тематика розмов розширюється за рахунок нових знань, досвіду, що їх діти набувають у повсякденному житті, з різноманітних інформаційних засобів. У старшому дошкільному віці тематика розмов яскраво висвітлює інтереси та запити дітей: спорт чи фантастичні фільми, життя тварин або казкові сюжети. 

Протягом дня виникає потреба в розмовах не тільки в педагога з дітьми, а й дітей між собою. У процесі спільної діяльності постійно постають завдання інструктажу, обговорення, узгодження, оцінки дій, висловлення свого ставлення. Незалежно від змісту діяльності виникає контакт між дітьми, вони обмінюються думками, задумами, домовляються про послідовність дій, узгоджують свої дії з іншими учасниками, сперечаються, наполягають, прагнуть переконати, підкоряються тощо. Завдання дорослого — всебічно стимулювати, схвалювати, підтримувати ініціативу, активність дитини у спілкуванні, переконливо доводити залежність її успіху в спільній діяльності, від уміння домовлятися, переконувати, від володіння діалогічними вміннями. Величезний потенціал щодо спілкування, розвитку діалогічного мовлення має гра. У процесі гри діти водночас перебувають, по-перше, в ігрових стосунках, по-друге, у реальних, які передбачають зокрема й діалогічне спілкування. На жаль, науковці і практики зазначають, що за різних психологічних, педагогічних та соціальних причин останнім часом діти нерідко підміняють ігрові змістові взаємини простим маніпулюванням іграшками, яке не вимагає змістового спілкування. Отже, завдання педагога — допомогти дітям встановити ігрову взаємодію, наповнити її цікавим для дітей змістом, спонукати до обміну репліками, тобто до діалогу.

Розвиткові діалогічного мовлення сприяє також прийом створення спеціальних мовленнєвих ситуацій. Вони спрямовані на розвиток уміння домовлятися, запитувати співрозмовника, дотримувати правила мовленнєвого етикету, виказувати співчуття, доводити свою точку зору. Для застосування цього прийому можна користуватися наочністю, наприклад, спеціально дібраними сюжетними картинками або серією картинок. Дитині пропонується програти віртуальний діалог між персонажами, зображеними на малюнку. 

У роботі з дошкільниками бесіда може використовуватися як спеціальний словесний метод навчання, який визначає зміст заняття з дітьми, специфічний вид заняття та як прийом, важлива частина будь-якого заняття, наприклад, вступна, пояснювальна, узагальнювальна бесіда, бесіда-супровід будь-якої діяльності тощо. Бесіда як метод навчання — складний вид заняття, адже вимагає зосередження на певній темі розмови, передбачає достатній рівень знань про те, що обговорюватимуть. Отже, бесіда використовується в сукупності з іншими методами (розгляд картини, художнє читання, розповідь) і вимагає ретельної підготовки як від дітей, так і від вихователя. 

          У процесі бесіди діти навчаються логічно мислити, швидко пригадувати, аналізувати, порівнювати, висловлювати судження, робити умовисновки, формулювати та обстоювати власні думки. Діалог, який виникає між дітьми та педагогом упродовж бесіди, сприяє формуванню вміння слухати та розуміти співрозмовника, зрозуміло відповідати, ясно висловлювати власні думки, терпляче ставитися до думки іншого, не відходити від теми обговорення, стримувати своє безпосереднє бажання висловитися, коли висловлює думку інша дитина — тобто відбувається виховання культури діалогу, спору. Мовленнєва діяльність дитини в процесі бесіди відрізняється від звичайної розмови передусім внутрішнім програмуванням, плануванням свого висловлювання, більшою його довільністю. Активізується, уточнюється та збагачується лексичний запас дітей. 

Важливою є тематика бесід із дітьми. Основною в дошкільному закладі є узагальнювальна бесіда, мета якої систематизація, узагальнення, уточнення та поширення знань і досвіду дітей з певної теми. Бесіда, як правило, відбувається у вигляді чергування запитань та відповідей. Логічна структура бесіди передбачає три послідовні частини, кожна з яких має свою мету та способи реалізації — початок, основна частина та заключна, підсумкова. 

На початку бесіди вихователь намагається зосередити увагу, активізувати мислення, викликати в уяві дітей живі, яскраві образи, пов'язані з темою бесіди, створити відповідний емоційний настрій, націлити малюків на обговорення певного кола питань. Почати бесіду можна по-різному: зі звернення до досвіду дітей, з розповіді педагога, з показу іграшки або предмета, проблемного запитання, загадки, вірша, що стосуються теми бесіди.  

Основна частина бесіди може складатися з кількох логічно завершених частин — розгляд картини, художнього читання, обговорення елементів продуктивної діяльності дітей, — кожна з яких має закінчуватися узагальненням педагога щодо основних позицій, думок, що були висловлені. 

Вихователю треба бути дуже тактовним у сприйманні, оцінці дитячих думок, висловлювань, щоб не принизити, не загасити бажання висловлювати думки, прагнення виявляти активність співрозмовника. Важливо навчитися не нав'язувати дітям власну думку, пам'ятаючи про величезну силу педагогічного авторитету, давати їм можливість самостійного вибору.  

У процесі керівництва бесідою вихователю потрібно враховувати індивідуальні особливості дітей, намагатися об'єднати бесідою всіх дітей, визначивши для кожного посильне завдання. Не можна насильно вимагати від дитини відповіді, краще дати їй можливість послухати інших, приєднатися до чиєїсь позиції, погодитися чи навпаки заперечити. Бездумне промовляння, яким дехто з вихователів підміняє поняття «мовленнєва активність», краще замінити на уважне слухання.  

У дошкільному закладі дітей навчають двох основних форм монологу — самостійної розповіді та переказу. Вони відрізняються один від одного тим, що під час першої — дитина самостійно обирає зміст та форму свого висловлювання, під час другої — матеріалом для висловлюваннявідтворення є літературно-художній текст. 

Переказ — свідоме відтворення літературного зразка в усному мовленні. У процесі переказу дитина запам'ятовує та застосовує емоційні, образні слова та словосполучення з тексту, готові мовленнєві форми (граматичні конструкції, міжфразові зв'язки).

Розповідь — самостійно розгорнуте викладення дитиною певного змісту в будь-якій літературно-мовній формі. Це складніший порівняно з переказом вид зв'язного мовлення, адже його зміст дитина складає самостійно. 

У розвитку монологічного мовлення дітей учать логічно й послідовно будувати розповідь без повторів, пауз, зайвих жестів. Учать придумувати назву тексту, вживати різноманітні художньо-поетичні вирази, приказки, фразеологічні звороти, звертання, вигуки, вставні слова, пряму мову. Вчать складати описові розповіді, загадки про іграшки, ситуації за змістом картин; складати сюжетні розповіді за змістом картин та на задану тему; будувати розповіді з власного досвіду, творчі розповіді за опорними словами, продовження історії, розпочатої вихователем. Дошкільнят учать переказувати оповідання та казки близько до тексту. Вихователі прагнуть розвивати оцінне та пояснювальне мовлення, вчать аналізувати власні розповіді та своїх товаришів. Отже, як бачимо, поступово ускладнюються програмові завдання розвитку зв'язного мовлення, зростають також вимоги щодо якості висловлювань дітей.  

Опис предмета або явища створює цілісне уявлення про їхні ознаки, якості, властивості, дії. Усі речення в описовій розповіді спрямовані на виконання одного завдання — якомога повніше, яскравіше, точніше відповісти на запитання: «Який предмет?». Опис характеризується фіксацією зорових спостережень та забезпеченням об'єктивного викладу, що відбувається завдяки застосуванню численних прикметників, іменниківозначень тощо.  

Повідомлення — функціональний тип мовлення, для якого характерний послідовний виклад подій з погляду оповідача, наголошення на часі їх здійснення. Конструктивну роль у повідомленні відіграють дієслова на позначення дій, станів людини, форми дієслів минулого часу тощо. Повідомлення, на відміну від інших типів висловлювання, має незмінні структурні компоненти: початок, основну частину, закінчення, без яких воно втрачає цільність та завершеність. Для збереження логіки повідомлення науковці пропонують застосовувати логіко-синтактичну схему, у якій може відбиватися не лише сюжетна лінія, а й включатися елементи опису, уточнення. 

Міркування — найбільш складний тип зв'язного висловлювання, для якого характерне встановлення логічних зв'язків між судженнями, що входять до його складу. У міркуванні використовуються будь-які твердження, зіставляються предмети, явища, наводяться приклади, формулюються висновки. За своєю структурою міркування — найскладніше синтаксичне утворення порівняно з описом або повідомленням. Воно складається з тез, доведень та висновку. Якщо в повідомленні акцентується увага на послідовності явищ, їх часовому співвідношенні з використанням дієслівних часових форм та лексики, що визначає рух, дію, час; в описі переважають мовні засоби вираження ознакових відношень, то в міркуванні домінують способи відбиття причинно-наслідкових зв'язків за допомогою складних сполучників, вставних слів, синтаксичних конструкцій, що відбивають причинні та цільові відношення. Основною міркувань є логічне мислення, що виявляє всі багатоаспектні зв'язки об'єктів реального світу. 

Картини, малюнки, ілюстрації до літературних та фольклорних творів застосовують в освітньому процесі як засіб розумового (ознайомлення з довкіллям, розвиток уяви, сприймання, уваги, мислення, мовлення, формування інтелектуальних здібностей, сенсорний розвиток), естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості, збагачення емоційно-чуттєвої сфери) та мовленнєвого виховання (розвиток художньо-комунікативних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання, опанування різних типів зв'язного мовлення).  

Традиційно в методиці розвитку мовлення дітей провідним прийомом навчання розповідання за картиною вважається зразок розповіді вихователя. Поступово, залежно від вікових можливостей дітей, готовності до процесу складання зв'язного висловлювання, спроможності виконувати це завдання самостійно, зразок розповіді змінюється від повного — на початкових етапах навчання, далі до часткового, зразка-дублера — в середньому дошкільному віці. У навчанні старших дошкільнят зразок використовують лише іноді, коли того вимагає ситуація. Дітей навчають складати план розповіді. Спочатку вихователь разом із дітьми детально аналізує складений ним план, потім пропонує складати план самостійно, тобто здійснюється поступовий перехід від повного наслідування зразка до усвідомлення або напівсвідомого наслідування алгоритму дій, самостійного складання розповіді. 

Переказ — свідоме відтворення літературного тексту в усному мовленні. Це — складна діяльність, у якій беруть участь пам'ять, уява, мислення дитини. Щоб переказувати, дитина має навчитися уважно слухати літературний текст, зрозуміти головний його зміст; запам'ятати послідовність епізодів сюжетної лінії та способи авторського передавання змісту; свідомо, зв'язно та виразно відтворити текст у процесі переказу.  

У процесі навчання переказу літературних та фольклорних творів відбувається формування виразності мовлення. 

Твори для переказу мають відповідати певним вимогам, головною з них є те, що слід добирати лише такі літературні тексти, які дитина зможе самостійно відтворити. Казки та оповідання мають бути доступними, персонажі — добре знайомими дітям з інших творів, з яскраво вираженими рисами характеру, зрозумілими мотивами вчинків.  

           Застосування різних способів переказу привнесе в заняття різноманітність, сприятиме активізації мовлення більшої кількості дітей. Назвемо найтиповіші способи організації переказу.

Повний (цільний) переказ — одна дитина переказує весь текст. Варто використовувати саме цей спосіб, якщо текст короткий. Його недоліком є те, що, якщо вихователь не націлює дітей на виконання будь-яких специфічних творчих завдань за текстом, у дітей дуже швидко знижується інтерес до переказу. 

Переказ за частинами (командами) — краще, якщо діти самі обирають команду, домовляються, хто яку частину переказуватиме. Переваги цього способу — в переказі бере участь більше дітей; діти уважно слухають не тільки власне, а й мовлення товаришів. 

Колективний переказ — діти по черзі послідовно промовляють текст твору. Обсяг висловлювання визначає вихователь — це може бути речення (кожна дитина переказує текст по реченню, продовжуючи думку попередньої) або епізод.  

Інсценування за ролями. Зазвичай цей спосіб переказу застосовують у молодшому дошкільному віці. Вихователь бере на себе роль автора, допомагає дітям розподілити ролі, дібрати атрибути, елементи костюма, обговорює з ними характер персонажів, радить обрати правильну інтонацію.  

Творчий переказ. Цей спосіб переказу варто застосовувати у старшому дошкільному віці, коли діти вже мають певний досвід відтворення текстів. Творчий переказ — це відтворення з виконанням творчих завдань.  

Вибірковий переказ. Іноді доречно запропонувати дітям переказати найбільш цікаві в мовному плані фрагменти, визначені вихователем або обрані дітьми за бажанням.