Конспекти. Уроки мислення серед природи (для учнів початкових класів)

Уроки мислення серед природи

 

У педагогічній системі, розробленій і впровадженій                  В.О.Сухомлинським, була здійснена інтеграція процесів навчання і виховання на основі принципу гуманізму. Педагог розглядав навчання як найважливіший засіб розумового виховання. Він вважав, що дитинство – це щоденне відкриття світу.

Беручи до уваги досвід К.Д. Ушинського («День, проведений дитиною серед лісів і полів…вартий багатьох тижнів, проведених за шкільною лавою»), В.О. Сухомлинський закликав педагогічну громадськість не пропустити синтезивний період розвитку молодших школярів та обов’язково ввести кожного учня у світ природи – «світ дитинства думки», «дитячого мислення».

Впроваджуючи у практику свій задум, В.О. Сухомлинський для                6-річних учнів проводив «уроки під блакитним небом», «уроки мислення серед природи», «подорожі до джерел думки і рідного слова», щоб закони мислення вперше розкривалися  не перед класною дошкою, а серед луків, полів, біля річки, у шкільному садку.

 

Тема: Нежива природа. Сонце – джерело життя на землі.

Мета: пояснити, що Сонце – небесне світило, яке має найбільше значення для життя на землі; вчити спостерігати різні явища і зміни у природі та послідовно і логічно висловлювати свою думку; відшукувати причини цих явищ і змін; розвивати пізнавальні процеси, зв’язне мовлення; поповнювати словник учнів образними висловами про сонце; виховувати любов до природи рідного краю.

 

Місце проведення: шкільне подвір’я.

 

Хід уроку

Учні виходять на подвір’я. Стають півколом. Надворі світить сонце.

 

1. Відгадування загадки Л.І. Глібова «Котилася тарілочка» для постановки завдань уроку.

- Що таке крута гора? А що таке чорна баба?

- Що таке золота тарілочка?

(Учні відповідають: небо, ніч, сонце.)

-  Як у загадці названо сонечко? (Золота тарілочка, як жар горить, сонце ясне)

- Чому ж люди називають сонечко найкращими словами, люблять його?

 

2. Розповідь учителя.

- Сонце – небесне світило, величезна вогняна куля з розжарених газів. До сонця й на тисячу кілометрів неможливо наблизитись, бо там така висока температура.

- Сонце від нас знаходиться дуже далеко. Щоб до нього можна було доїхати швидким поїздом, на це й життя не вистачило б. Воно посилає нам на землю світло і тепло, необхідні для життя.

 

3. Постановка проблемних запитань у процесі колективних спостережень.

- Чи замислювалися ви над тим, щоб сталося на землі, якби погасло сонце?

(Усе загинуло б від темноти.)

- Дійсно це так.

- Пригадайте, які дні і ночі взимку. (Взимку ночі довгі, а дні короткі.)

- Які тіні посилає сонце на землю, коли ходить по небу низько, високо?

(Коли сонце по небу ходить низько, то довгі тіні посилає, а коли високо, то короткі.)

- Яка температура повітря взимку? (Взимку надворі холодно, тріщать морози. Це тому, що сонце мало буває на небі, низько ходить над землею і недостатньо гріє.)

- Що в цей час сталося з деревами, травою?

(Дерева перестають рости, з них опало листя. А трава засохла.)

- А чому так відбувається? (Рослинам бракує тепла, вологи. Земля замерзає і не може коріння живитися.)

- Отже взимку вони сплять.

- Як поводять себе птахи? (Ті, що не переносять холоду, відлітають у теплі краї. Їх називають перелітними. А інші залишаються зимувати.)

- Як звірі поводяться взимку?

- Як пристосовуються до зими люди?

- Отже, чого не вистачає в цю пору року рослинам, тваринам, людям? (Тепла.)

- Для існування життя на землі необхідне сонячне тепло.

 

4. Розглядаємо стебло споришу, який виріс на сонці, в тіні.

 Діти встановлюють, що рослина, яка росла на сонці, темно-зелена, а та, що росла у затінку, - бліда, з тоненькими листочками, бо тяглася до сонця.

- Чого бракує траві, яка росте у затінку? (Сонячного світла.) 

- Чому у гущавині дерева ростуть тонкі і високі? (Демонстрація малюнка. Вони тягнуть до сонечка.)

 

5. Переходимо до каменя.

- Загляньте під камінь. Чи росте під ним трава? Яка вона? Чому?

Учні міркують: волога, тепло і повітря під каменем є, але там нема світла.

Робимо висновок: без сонячного світла рослина гине.

 

6. Проходимо по алеї.

А цей паросток пробиває асфальт. Він теж хоче жити під сонячними променями.

 

 

- Чому влітку люди прагнуть засмагнути?

- Чому в кімнатах треба робити великі вікна?

Пояснення: сонячні промені вбивають хвороботворні мікроби. Сонцем виліковують деякі хвороби (ревматизм, радикуліт.)

 

7. Гра «Сонечко сходить»

Ведучий: «Сонечко сходить – все оживає!» - діти бігають.

Ведучий: «Сонечко заходить – все засинає!» - діти присідають.

Вибігає сова і ловить того, хто не встиг присісти.

 

8. Переходимо до квіткової галявини.

 

 

Діти розстеляють на траві килимки і зручно всідаються. Пропоную їм послухати казку «Сонечко і Кульбабка».

 Жило-було Сонечко. Воно будо добрим і привітним. Вдень по небу гуляло, а увечері йшло на спочинок у чарівний сад.

 Одного разу Сонечко побачило на галявині квітку…

- Здогадайтесь, яку? (Кульбабку)

Вона була сумна й непривітна. Сонечко погладило її по голівці. Кульбабка вмить відкрила своє личко.

- На що воно було схоже? (Воно було схоже на Сонечко.)

Так Кульбабка і Сонечко подружилися.

 З того часу Кульбабка прокидається, як тільки Сонечко погладить її. А закриває своє личко, коли воно йде спати. А в народі цю квітку називають квіткою сонця.

- Чому вона отримала таку назву? (За кольором, теплою, ніжною на дотик. Без сонця – закрита, а коли сонце пригріє – розкривається.)

 

9. Влаштовуємо хоровод за віршем О.Олеся «А вже красне сонечко припекло».

 

10. Підсумок спостережень.

- Про що дізнались на уроці?

- Що вас зацікавило?

- Що сподобалось з побаченого?

 Ви майже щодня зустрічаєтесь з сонечком, але не замислювались, яке його значення для життя на землі. Сьогодні сонечко почуло, що ви про нього говорили. Йому сподобались ваші відповіді. Тепер подивимося довкола…  Оберіть собі сюжет за яким надалі складете казку, в якій доведете, що сонечко всі люблять, чекають на нього з нетерпінням, бо без нього нема життя. До казки намалюйте сонечко за своєю фантазією. А казку запишіть у ЩОДЕННИКУ ВРАЖЕНЬ.

 

11. Постановка мовленнєвих завдань.

Поміркуйте:

- Які ж казкові пригоди, історії могли статися із сонечком?

Підберіть:

- Якими словами можна описати сонечко, дати йому характеристику?

(Сонечко щедре. Дає нам світло і тепло, красу рослин та багатство урожаю. Дарує гарний настрій і зміцнює здоров’я тощо)

Пригадайте:

- У казці завжди добро перемагає зло.

- Напишіть казки з найбільшим проявом добра.

 

Тема: Жива природа. Рослини весною (пролісок).

Мета: вчити спостерігати весняну природу: розглядати і описувати пролісок безпосередньо в умовах природи; визначити у спостережуваному істотне, а також причини, які впливають на розвиток квітки; розвивати мовлення учнів образними висловами; провести підготовчу роботу до складання казки; виховувати любові до природи, бережному ставленню до неї.

 

Місце проведення: шкільний сад.

 

Хід уроку

Приходимо до саду і зупиняємося на галявині, вкритій пролісками.

 

 

  Даю дітям можливість помилуватися квітами. Рвати їх не дозволяю. Пропоную дітям підійти ближче, присісти і розглянути рослини. Після цього ставлю ряд запитань, які допомагають учням ознайомитися із зовнішньою будовою квітки і з’ясувати, як вона ожила і розквітла.

- Які у проліска листочки? (Листочки у нього довгі. Вони тягнуться до сонечка.)

- Якого кольору квіточки? (Блакитні, як небо.)

- Чи мають квіточки запах? (Запаху вони не мають.)

- Скільки у квіточок пелюсток? (У проліска шість пелюсток.)

На що схожий корінчик квітки? (Демонстрація малюнка)

 

(Корінчик квітки схожий на цибулинку.)

- Чому пролісків не було взимку? (Взимку дуже холодно, земля мерзла, рослини не могли пробитися крізь мерзлу землю.)

- Де ж знаходяться їхні корінчики? (У землі, під снігом.)

- Як проліски почали розвиватися весною? (Взимку природа спить, а навесні пробуджується. Пригріло сонце, земля відтала, і проліски почали проростати.)

 

 

 

Читання напам’ять вірша М. Познанської «Пролісок».

1-й учень.

 Я перша квіточка весни,

 Я пролісковий цвіт.

 Я пережив зимові сни

 І знов родивсь на світ.

2-й учень.

 У мене очі голубі,

 Такі, як неба синь,

 Росту між кленів і дубів,

 Люблю і сонце, й тінь.

3-й учень.

 Зелені рученьки мої

 Листочками зовуть.

 Я полюбив ліси, гаї.

Живу я здавна тут.

 

Створення словесних малюнків за уявою.

 

- Що робив пролісок взимку? (Взимку пролісок спав.)

- Що снилося йому? (Весна, тепло.)

- В яких рядках вірша сказано за колір квітки? (У нього очі голубі, такі, як неба синь.)

- Де росте пролісок? (Між кленів і дубів. Здавна полюбив ліси, гаї.)

- З чим порівнюються листочки проліска? (Листочки проліска порівнюються з рученьками.)

 

Складання казки за змістом вірша.

(Вчитель озвучує початок речень, учні продовжують їх.)

 

          Був собі малесенький Пролісок. Узимку він спав у мерзлій землі. Йому було холодно.  Снилася Проліскові весна.

          Одного разу пригріло сонечко, земля відтала. Проліскові стало тепло і він виліз з-під землі.

 

Щоб допомогти учням образніше описати появу Проліска на світ, ставлю їм допоміжне запитання.

- А що ви робите, коли тільки-но прокинетесь? Коли ще й очей не відкриваєте? (Потягуємося.)

- То, очевидно, й пролісок потягнувся?  

 

І казка продовжується:

           Прокинувся Пролісок, потягнувся, вистромив із землі зелені ручки і подумав: «Це вже, мабуть, весна прийшла!». Він зовсім вистрибнув на поверхню і розкрив свої блакитні очі. Усміхнувся і сказав: «Здрастуй, веснонько!»

 

- Діти, під час самопідготовки запишіть казочку в ЩОДЕННИК ВРАЖЕНЬ та зробіть до неї малюнок. За бажанням, можете скласти продовження казки, де можна буде придумати пригоду, або цікаву історію, що трапилась з Проліском.

 

Підсумок уроку.

Виховна бесіда.

- Щоб всі люди змогли милуватися квітковою красою, перш за все ви, діти повинні не шкодити природі. Квіти в народі називають – «очі землі». Треба не допустити нашій планеті осліпнути, пам’ятати самим і попереджати інших: «Не зривайте квіти, збережіть красу!»

Людина – частина природи, господар Землі. І тільки вона повинна робити свій внесок у справу захисту земної краси. Мало хто байдуже промине гарну квіточку. Одна людина зупиниться, замилується і бережно обійде квітку. А інша – висмикне її з землі, трохи побавиться і викине геть.                                    - Що є причиною такої жорстокості? Огидне почуття «господаря» природи, яке дозволяє привласнити її красу. Ось і владарює така рука, самовільно вирішуючи – жити квітці чи ні. І варто пам’ятати, що зустріч із квітами – це розмаїття вражень, а не оберемок поневічених рослин.

- Подивіться в ясні оченята квітів і покажіть їм свої – добрі, чесні, великодушні.

 В гармонії треба з природою жити,

 Всім нам, щоб довкілля повсюди цвіло.

 А шкоди природі не можна робити

 Щоб добре усім нам в природі було.

 Природа – це щастя, натхнення і диво

  Хай кожен живе у природі щасливо.