Конспекти уроків з біології

Про матеріал

рок дає можливість формувати знання учнів про біологію як науку, яка вивчає живі організми, її завдання та значення біологічних знань в житті людини, активізувати знання про живу природу; розвивати уміння логічно мислити та давати розгорнуті відповіді на запитання, наводити приклади застосування біологічних знань у медицині, сільському господарстві, у справі охорони природи; сприяти вихованню бережливого ставлення до навколишнього середовища.

Перегляд файлу

Біологія

Конспект заняття №17

Тема: Адаптація. Формування адаптацій на молекулярному та клітинному рівні.

Мета: розглянути адаптації живих організмів до умов існування як результат еволюційного процесу, показати відносність пристосувань; розвивати аналітичне мислення і критичне сприйняття інформації, виховувати повагу до живої природи.

Обладнання: таблиці, підручник, зошит

Хід заняття

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Питання для бесіди

1. Що таке вид?

2. Які існують критерії виду?

3. Як відбуваються процеси видоутворення?

4. Що таке мікроеволюція?

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

Адаптація — це пристосування живих систем до тих чи інших умов середовища існування. Усі види адаптації — це результат дії еволюційного процесу на основі природного добору. Адаптації можуть виникати до абіотичних і біотичних факторів і бути спрямовані на підвищення стійкості організмів.

Шляхи адаптацій можуть бути різними, а саме:

1. Морфологічні (захисне забарвлення, колючки, товста кутикула, волосяний покрив, жировий шар і т. ін.).

2. Фізіологічні адаптації (стійкість фізіологічних параметрів: постійна температура тіла, вміст кисню, вуглекислого газу, вміст цукру в крові і т. ін.).

3. Біохімічні адаптації (постійність біохімічних процесів).

4. Етологічні адаптації (поведінкові реакції як адаптації організму).

З позицій учення Ч. Дарвіна були пояснені різноманітні адаптації живих істот до умов середовища життя. Зокрема, вивчено різні види захисних забарвлень, форми тіла й поведінки організмів, які роблять їх менш уразливими для ворогів.

Тварини із захисними забарвленням і формою тіла в разі небезпеки, маскуючись, приймають певну позу. Наприклад, завмерши, гусінь метеликів-п’ядунів або тропічні комахи-паличники стають схожими на сухі сучки й зовсім непомітні на рослинах. У помірних широтах завдяки сезонним линянням ссавці й птахи набувають темного літнього чи світлого зимового забарвлення, що відпо- відає тлу довкілля. Деякі тварини здатні змінювати забарвлення залежно від фону середовища — камбала, восьминоги, хамелеони та інші.

За явища демонстрації, навпаки, забарвлення і поведінка тварин роблять їх помітними на тлі довкілля. Попереджувальне й погрозливе забарвлення та поведінка сигналізують ворогам про неїстівність таких тварин (колорадський жук, сонечко) або їхню добру захищеність (жалоносні оси, бджоли, отруйні змії) Гарним прикладом адаптації до умов середовища є мімікрія. Мімікрія (від грец. мімікос — наслідувальний) — це здатність до уподібнення за забарвленням, формою чи поведінкою організмів одного виду (моделей) особинами іншого (імітаторами). Дві форми мімікрії відкрили англійський учений Г. Бейтс та німецький — Ф. Мюллер.

За бейтсівської мімікрії гірше захищений вид уподібнюється добре захищеному, а за мюллерівської — кілька захищених видів наслідують один одного, утворюючи своєрідне кільце: їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів «кільця», не чіпають також й інших.

Прикладом бейтсівської мімікрії слугують деякі тропічні метелики-білани, які подібні до неїстівних для птахів метеликів інших родин. Різні метелики, мухи, жуки наслідують отруйних ос і бджіл, неотруйні змії — отруйних тощо. Мюллерівську мімікрію ілюструють отруйні членистоногі з попереджувальним червоним забарвленням з чорними плямами (сонечка, клоп-солдатик та ін.) або жовто-чорним (різні види ос, деякі павуки). Мімікрія у рослин — це окремі пристосування, що нагадують інші види. Так, у деяких рослин квітки не мають нектарників, однак вони нагадують квітки гарних нектароносіїв і цим приваблюють комах-запилювачів. Квітки деяких тропічних орхідей за формою й забарвленням нагадують самок певних видів метеликів. Самці цих комах запилюють їх у разі парування.

Наслідком адаптаційних процесів є існування аналогічних і гомологічних органів, а також рудиментів та атавізмів.

Гомологія (від грецьк. гомологія — відповідність) — це відповідність загального плану будови органів різних видів, зумовлена їхнім спільним походженням.

Прикладами гомологічних органів є передні кінцівки (нога, крило, рука, ласти тощо) різних хребетних тварин або видозміни кореня вищих рослин (коренеплід, коренева бульба тощо)

Аналогії (від грецьк. аналогія — подібність) — це подібність будови органів різного походження, які виконують однакові функції.

Аналогічними органами є, наприклад, крила птахів і комах. У птахів крила розвинулись як видозміна передніх кінцівок, а в комах — як бокові вирости поверхні тіла. Також аналогічними органами є зябра риб, молюсків і ракоподібних, а в рослин — колючки, які є видозмінами пагона (глід) чи листків (барбарис, кактуси).

Рудименти (від лат. рудиментум — зачаток) — це органи, недорозвинені чи спрощені в особин певного виду внаслідок утрати своїх функцій протягом філогенезу, наприклад, залишки тазового поясу в китів, недорозвинені очі кротів, лускоподібні листки верблюжої колючки. Тобто ці адаптації предків стали непотрібними для нащадків у зв’язку з адаптацією до інших умов життя.

Преадаптації

Адаптації живих організмів не виникають із нічого. Їхній розвиток базується на тих структурах і можливостях, які вже є в цих організмів. Якщо для адаптації до певних умов потрібно утворити складну структуру, то часто буває набагато простіше змінити функцію вже існуючої структури або органа. Ознаки організму (його структури, біохімічні або фізіологічні особливості тощо), які потенційно можуть стати основою пристосувань у змінених умовах існування, називають преадаптаціями.

Прикладом преадаптації можуть бути м'ясисті плавці предків амфібій, які походять від кистеперих риб. Вони виконували функцію забезпечення маневрування під час плавання. Але після переселення на мілководдя вони почали виконувати допоміжну функцію — забезпечення повзання на мулистому дні там, де плавати було неможливо. У процесі пристосування кистеперих риб до життя на суходолі плавці втратили свою стару основну функцію. А допоміжна функція стала для них новою основною. Плавці перетворилися на лапи, що дозволило тваринам адаптуватися до життя на суходолі. Кількість плавців визначила і кількість лап у нащадків цих риб. Усі вони стали чотирилапими.

Постадаптації

Адаптації, що виникли в організмі, не є завершеними, вони постійно вдосконалюються. Еволюційні зміни, які вдосконалюють уже існуючі адаптації організмів, називають постадаптацією. Постадаптації можуть формуватися як у межах одного виду, так і під час утворення нових видів шляхом мікроеволюції.

У випадку постадаптації не виникає нових пристосувань. Але суттєво вдосконалюються ті пристосування, які вже є в цієї систематичної групи організмів.

Прикладом постадаптації є пристосування представників родини Жирафові до харчування листям дерев. Для успішного їх споживання була потрібна видовжена шия, яка дозволяла діставати листя з верхньої частини крон.

Стратегії адаптацій організмів

Адаптації до умов існування можуть утворюватися різними шляхами. Певний шлях, яким відбувається адаптація організму до середовища, називають стратегією адаптації. Так, рослини в лісі можуть адаптуватися до різних варіантів умов середовища: або стають високими і займають верхні яруси лісу, або низькими і займають його нижні яруси. Тому світлолюбні рослини адаптуються до умов гарного освітлення, а тіньовитривалі — до умов із низьким рівнем освітлення. Кожний із цих варіантів потребує цілого комплексу специфічних пристосувань, які є характерними для рослин, що вибрали конкретну адаптаційну стратегію.

Ще одним прикладом стратегій адаптації є К- та r-стратегії розмноження. Тварини, яким притаманна r-стратегія, народжують багато нащадків (риба-місяць відкладає до 300 млн ікринок). Але ці нащадки дрібні, й батьки про них не піклуються або піклуються мало. Тому до репродуктивного віку доживає дуже мало новонароджених.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

1. Що таке адаптація?

2. Що таке мімікрія і які її форми вам відомі?

3. Які органи є аналогічними, а які гомологічними?

4. Чи може адаптація бути абсолютною?

V. Домашнє завдання

Вивчити 1-2 параграф підручника.

Конспект заняття №18

Тема: Поняття про екологічно пластичні та екологічно непластичні види. Поняття про адаптивну радіацію. Життєві форми тварин та рослин як адаптації до середовища мешкання

Мета: роздивитись пластичні і непластичні види, вплив адаптивної радіації на організми; повторити життєві форми живих організмів та їх адаптивні пристосування;

Розвивати критичне та логічне мислення, пам’ять та увагу

Виховувати дбайливе ставлення до живого, професійну зацікавленність предметом.

Хід заняття

1. Організаційний етап

2. Мотивація навчальної діяльності учнів.

2.1. Інтерактивна вправа «Коло думок»

Обговорення вислову

«Природа - будинок, в якому живе людина» (Дмитро Лихачов)

Учням пропонується висловити свої думки з приводу розуміння даного

вислову.

2.2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку

Завдання уроку

Д О С Л І Д И Т И:

 Яким чином екологічні фактори впливають на живі організми?

 В яких умовах (середовищах) можуть жити організми?

 Як реагують організми на зміну умов середовища?

3. Актуалізація опорних знань учнів

3.1. Інтерактивна вправа «Біологічний бій»

Учні «атакують» один одного термінами,

що були вивчені на попередньому уроці

(екологія, вид, популяція, популяційно-видовий

рівень організації життя тощо).

4. Вивчення нового матеріалу.

Пригадайте! Яке значення має термін «екологічний»?

Поміркуйте!

Ящірка прудка (Lacerta agilis) - один із видів рептилій, який належить до родини справжніх ящірок. На величезній території від Англії до Байкалу і від Скандинавії до Кавказу цей надзвичайно екологічно пластичний вид є, без сумніву, найчисленнішим видом рептилій в Євразії. У чому ж суть терміна «екологічна пластичність виду»?

Що характеризує екологічну пластичність виду?

Екологічна пластичність виду - це здатність організмів виду до існування в певному діапазоні значень екологічного чинника. Це характеристика пристосованості організмів виду до змін чинників середовища існування. Кількісно екологічна пластичність виражається діапазоном чинника середовища, в межах якого даний вид зберігає життєдіяльність. Що ширшим є діапазон коливань чинника, в межах якого даний вид може існувати, то більшою є його екологічна пластичність, то ширшими є його діапазон витривалості й поширеність.Види, які можуть виживати в широкому діапазоні змін умов існування, називають екологічно пластичними. Наприклад, бурий ведмідь вирізняється широкою пластичністю у використанні кормових компонентів, що дає йому змогу заселяти різні території. До екологічно пластичних видів належать також вовк звичайний, горобець польовий, кульбаба лікарська, очерет звичайний. Широкою екологічною пластичністю вирізняються діатомові водорості, які за масштабом географічного поширення і ступенем біопродуктивності не мають собі рівних. Екологічно пластичними є й види-агресори (наприклад, змієголов звичайний, борщівник Сосновського, ротан-головешка).

Велика панда - екологічно непластичний вид

Екологічно непластичні види - види з вузьким діапазоном екологічної пластичності до чинників середовища. Такі організми погано пристосовуються навіть до незначних змін умов існування і вузько спеціалізовані до умов середовища життя. Наприклад, форель струмкова віддає перевагу швидким річкам з чистою й прохолодною водою, багатою на кисень. Екологічно непластичними видами є також коала сірий, який вживає листя й молоді пагони лише деяких видів евкаліптів, велика панда - вид, який тепер відносять до родини Ведмежі і який живиться бамбуком (іл. 7). До цієї групи належать симбіонти, мешканці великих морських глибин, печер.

Отже, екологічну пластичність виду характеризує певний діапазон витривалості до коливань екологічного чинника та поширеність у середовищі існування.

Що визначає екологічну пластичність виду?

Адаптивний потенціал (від лат. potentia - сила) - міра пристосувальних можливостей виду в мінливих умовах довкілля. Ця здатність має спадковий характер, і міра її прояву залежить від біотичного потенціалу, що відображає здатність популяцій до розмноження й виживання за оптимальних умов. Пластичність видів визначається нормою реакції, тобто здатністю генотипу залежно від умов середовища формувати в онтогенезі різні фенотипи.

Різні види мають різну екологічну пластичність, що формується в процесі еволюції на основі генетичної пластичності (англ. genetic flexibility) - здатності генотипів змінюватися й забезпечувати пристосованість до змін навколишнього середовища.

Високий адаптивний потенціал мають екологічно пластичні види. Саме такі види здатні заселяти нові місця проживання або ті, які дуже змінилися. В умовах руйнування екосистем вони завдяки екологічній пластичності встигають набути нових адаптацій і виживають. Екологічно непластичні види з низьким адаптивним потенціалом і високою спеціалізацією за цих умов вимирають.

Отже, екологічну пластичність виду визначають генетична пластичність та адаптивний потенціал.

Які види беруть участь в адаптивній радіації груп?

Адаптивна радіація - еволюційний процес виникнення в межах певної систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування. Цей процес властивий для будь-якої систематичної групи, яка існує вже тривалий час. Згідно з правилом адаптивної радіації, що його сформулював відомий американський палеонтолог Г. Ф. Осборн (1857-1935) ще у 1902 р., історичний розвиток будь-якої групи супроводжується її розділенням на окремі філогенетичні стовбури, що розходяться в різних адаптивних напрямах від якогось вихідного середнього стану. Класичним прикладом адаптивної радіації є урізноманітнення плацентарних ссавців, що розпочалося одразу після вимирання динозаврів наприкінці мезозойської ери (близько 66 млн років тому). У ті давні часи ці ссавці були дрібними комахоїдними істотами, подібними до землерийок. Саме ці тварини еволюціонували в сучасні групи бігаючих, літаючих, плаваючих ссавців (іл. 8).

Адаптивна радіація плацентарних ссавців

Вихідними видами в адаптивній радіації є зазвичай екологічно пластичні види. Згідно з правилом походження від неспеціалізованих предків (Е. Кон, 1904), нові великі групи беруть початок не від вищих представників предкових груп, а від порівняно неспеціалізованих. Ссавці виникли не від високоспеціалізованих, а від неспеціалізованих видів рептилій.

Отже, адаптивна радіація пов'язана з пластичними видами і дає змогу новим групам рівномірно зайняти простір і різні місця існування.

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

Самостійна робота з таблицею. Адаптивний потенціал

За допомогою таблиці порівняйте запропоновані види та обґрунтуйте судження про адаптивний потенціал екологічно пластичних та непластичних видів.

Ознака	Ведмідь бурий	Коала сірий
Екологічна пластичність
Поширеність
Рівень спеціалізації
Адаптивний потенціал

V.Домашнє завдання

Параграф 4-5

Конспект заняття №19

Тема: Екологічна ніша

Мета:

освітня: розширити знання про адаптації живих організмів; встановити зв’язок між просторовим розміщенням виду та умовами його існування;
розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та використовувати знання теоретичних закономірностей для пояснення явищ, спостережуваних у живій природі, розвивати критичне мислення; вміння працювати в команді, обґрунтовувати свою точку зору
виховна: виховувати розуміння значення адаптації до умов середовища для збереження власного здоров’я; формувати повагу до життя як найвищої цінності.

Обладнання і матеріали: зображення, що ілюструють різноманітні організми та їх екологічні ніші; підручник, презентація до уроку, відео матеріали, доступ до Інтернету для проведення тестування.

Базові поняття і терміни: екологічна ніша, ширина екологічної ніші, перекривання екологічної ніші.

Тип уроку: комбінований

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність іздорове життя, інформаційно-комунікаційна компетентність, уміння вчитися впродовж життя.

Хід заняття:

І. Організаційний момент

Привітання з учнями, налаштування на взаємодію та створення позитивної робочої атмосфери за допомогою словесних методів.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Тестування в кластаймі за темою «Адаптація» учні відразу можуть побачити правильність відповідей та свій результат, що відповідає психологічним потребам учнів покоління Z (слайд 2)

https://www.classtime.com/code/YNRMV3

2. Пригадайте, що таке екологічні чинники? Які групи екологічних чинників ви знаєте? (слайд 3)

Прийом «Проблемне питання» (слайд 4)

- В саванах Африки зустрічається кілька видів травоїдних копитних ссавців (жирафи, зебри, антилопи). Місцеперебування у них спільне, завдяки чому вони виживають?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу (слайди 5 – 12)

Будь-якому виду організму необхідна певна сукупність умов середовища проживання: абіотичних і біотичних факторів. Вплив цих факторів на особин виду забезпечує його існування в межах цих умов – в рамках екологічної ніші.

Поняття про екологічну нішу.

Термін «екологічна ніша» запропонував у 1917 р. американський натураліст Джозеф Грінелл, дещо пізніше про неї зазначив англійський еколог Чарлз Елтон (1900 - 1991), ще пізніше – у 1957 році англо – американський учений Евелін Хатчінсон та американський еколог Юджин Одум (1913 - 2002). Що мали на увазі вони, використовуючи термін «екологічна ніша»? (Самостійна робота учні в з матеріалом підручника ст.21).

Екологічна ніша - це положення виду в екосистемі, яке характеризується його біотичними зв'язками й вимогами до абіотичних чинників навколишнього середовища.

Параметри екологічної ніші

На ширину екологічної ніші впливає конкуренція. Існують види з широкими і вузькими екологічними нішами, відповідно екологічно пластичні та екологічно непластичні види.

Ч. Р. Дарвін, описуючи у своїй праці форми боротьби за існування, особливу увагу приділив конкуренції між організмами. Конкуренцією називають взаємодію організмів (одного або різних видів), що виявляється як взаємне пригнічення один одного і виникає через те, що їм потрібен той самий ресурс. У природі особини кожного виду одночасно піддаються внутрішньовидовій і міжвидовій конкуренції, які спричинюють протилежні екологічні наслідки.

Внутрішньовидова конкуренція може сприяти територіальному поширенню виду, розширенню кормової бази. На океанічних островах з бідною фауною в'юрки в порівнянні з їхніми родичами на материку заселяли більш різноманітні місця мешкання й опановували різноманітну кормову базу за відсутності конкуруючих видів. За нових умов рушійна форма природного добору спричинювала розходження ознак між спорідненими групами птахів - утворювалися нові види. Отже, внутрішньовидова конкуренція приводила до зміни екологічної ніші виду, диференціації виду і, як наслідок, збільшення видового різноманіття.

Перекривання може бути повним або частковим, за одним або декількома параметрами екологічної ніші, що спричинює міжвидову конкуренцію. Остання тим інтенсивніша, чим більше це перекривання . Отже, що більша схожість екологічних потреб, то гостріша конкуренція між двома видами. Значне перекривання екологічних ніш призводить до розподілу ніш, спеціалізації видів і виникнення видового різноманіття.

Правила екологічної ніші.

Два види з однаковими потребами не можуть існувати разом, один з них через деякий час обов'язково витіснить інший.

Правило конкурентного витіснення або принцип Гаузе. (1910-1986) – якщо два види з подібними вимогами до середовища вступають у конкурентні відносини, то один із них повинен загинути або змінити свій спосіб життя і зайняти нову екологічну нішу.

Виключення із правила: високе видове різноманіття планктонних угруповань та тропічних лісів.

Правило обов’язковості заповнення екологічних ніш – порожня екологічна ніша завжди буває природно заповненою.

Якщо вид зникає, може залишатися невикористаним ресурс, але не ніша.

Прикладом тому може служити наступний факт. У 30-х роках XX ст. з фауни Австралії зник великий хижак – сумчастий вовк, або тілацин, повністю винищений в результаті полювання. Разом з його зникненням зникла і утворена ним екологічна ніша: нічний спосіб життя і одиночна полювання на більш дрібних за розміром тварин. Зараз виникла нова екологічна ніша, схожа на колишню, але утворена іншим видом – диким собакою дінго, предки якої проникли в Австралію разом з першими поселенцями і згодом здичавіли. Дінго – стайня тварини, ведуть в основному денний спосіб життя і полюють спільно на різних ссавців, у тому числі і на більш перевершують їх за розмірами кенгуру і домашніх овець.

ІV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Вправа «На мою думку…»

Учень має пояснити свої міркування щодо запропонованого завдання, а інші продовжити «Так, я погоджуюсь/не погоджуюсь з …» та обґрунтувати свою думку.

V. Рефлексія (слайд 14)

- Що найбільше було цікаво на уроці….

- Що найбільше вразило….

- Що надихнуло на роботу…

VІ. Домашнє завдання (слайд 15)

Опрацювати §6 підручника, пит. ст.23 усно
Повторити, що таке еволюція та її форми.

Конспект заняття №20

Тема Поняття про середовище існування, шляхи пристосувань до нього організмів. Біологічні адаптивні ритми організмів

Мета: ♦ навчальна: поглибити знання учнів про середовища існування живих істот; вивчити особливості середовища існування, розглянути взаємозв’язок організмів та середовища.; розширити знання про особливості пристосування тварин до певного середовища існування;з’ясувати значення адаптивних біологічних ритмів і кращої адаптації організмів до умов існування.

♦ розвивальна: формувати та розвивати вміння встановлювати при-чинно-наслідкові зв'язки, працювати з опорними сигналами, визначити основні адаптивні біологічні ритми організмів; розвивати вміння аналізу й синтезу матеріалу; формулювати висновки;

♦ виховна: сприяти розвитку інтересу до вивчення природничих наук; виховувати комунікативні навички, вміння спілкуватися;виховувати бережливе ставлення до природи.

Основні терміни: середовище існування,адаптивні біологічні ритми,адаптації.

Обладнання:підручники,зошити,прості олівці, додатковий матеріал,використання інтернет джерел.

Хід заняття

І. Організаційний етап

Привітання. Визначення готовності учнів до уроку.

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

1.Питання для евристичної бесіди .

1.Що таке екологія?

3.Які екологічні чинники вам відомі?

4.Що таке біотичні чинники?

5.Що таке абіотичні чинники?

6.Що таке антропогенні чинники?

2.Леернінг-вправа. https://learningapps.org/display?v=pf0h5x1x219

III. Мотивація навчальної діяльності

▬ Виконавши вірно вправу перед вами розкривається зображення обличчя людини.

1.Назвіть тварин що утворюють зображення обличчя людини?

2.За якими критеріями можна об’єднати ці тварини?(за способом живлення,за класифікацією у класи,за середовищем існування)

IV. Вивчення нового матеріалу

▬ Тому тема уроку «Середовище існування, шляхи пристосувань до нього організмів. Біологічні адаптивні ритми організмів»

І. Які асоціації у вас виникають при понятті «Середовище життя»?

▬ Отже Середовище життя-це сукупність умов у яких мешкають певні особини,популяції ,угрупування організмів.

Випишіть поняття ст.151 §25

2.Які середовища існування характерні для тварин що ви назвали?

ІІ. За допомогою тексту ст.151(вгорі) побудуйте логічно-опорну схему «середовище існування». (Включити презентацію!!!!)

Побудова логічно опорної схеми «Середовища існування організмів»

СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ ОРГАНІЗМІВ

3.Чи однаковими будуть властивості цих середовищ? (Ні.)

▬Давайте визначимо властивості (чинники ) кожного середовища

Завдання по рядах:

1-й ряд. ст. 151. Наземно - повітряне середовище.

Основними чинниками є: температура повітря,вологість,освітленість і газовий склад атмосфери.

2-й ряд ст.156 Водне середовище

Особливості водного середовища значно відрізняється від наземно-повітряного: велика густина, менше кисню, значні перепади тиску, різні типи водойм відрізняються солоністю, швидкістю течії тощо.

3-й ряд ст.159. Ґрунтове середовище (під рисунком)

Особливості ґрунту як середовища існування

Вологість зазвичай вища, ніж вологість повітря

Порівняно невелика амплітуда добових та сезонних коливань температур

Вміст вуглекислого газу значно вищий, а кисню – дещо нижчий, ніж в атмосфері

4 ряд ст. Організмове середовище ст.159

Живі організми як середовище існування докорінно відрізняються від інших середовищ. Якщо на організми, які живуть на поверхні істот (ектопаразити), впливають фактори зовнішнього середовища, то на тих, які живуть усередині організму хазяїна (ендопаразити), ці фактори безпосередньо не впливають. Середовище тут стабільне.

Обговорення відповідей по презентації

▬ Давайте визначимо чи є фактори кожного середовища життя спільними чи ні?(так)

▬ Чи є однаковими пристосування до цих факторів середовищ життя організмів ? (ні)

▬ Отже кожен організм має свої пристосування до життя у певному середовищі.

ІІІ. Робота в групах (5( 6)) груп по 4 учні

Конспект заняття №21

Тема : Адаптивні біологічні ритми біологічних систем різного рівня організації.

Тип уроку: формування і розвиток компетентностей

Знаннєвий компонент: оперує терміном «адаптивні біологічні ритми», називає типи адаптивних біоритмів організмів; характеризує типи біологічних ритмів.

Діяльнісний компонент: розуміє значення біоритмів, їх адаптивний характер.

Ціннісний компонент: робить висновки про взаємозв’язок живого і довкілля.

Обладнання: підручник Біологія і екологія для 11кл./ Соболь В.І., колекція спили дерева, відеосюжети, презентації.

Хід заняття

І. Актуалізація навчальної діяльності

Самостійна робота «Паразитизм».

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учні отримують спили гілки дерева та пригадують, про що свідчить малюнок кілець, пригадують листопад, біологічний годинник.

ІІІ. Засвоєння нових знань

У всіх ритмічно серце б’ється

І вічно зранку сонце сходить.

Мені усе життя здається,

Що ритм у всьому верховодить.

Одна з фундаментальних властивостей живої природи – циклічність більшості процесів, що відбуваються в ній. Усе життя на Землі, від клітини до біосфери, підвладне певним ритмам.

Ритмічність – властивість живих організмів, така ж важлива як спадковість, мінливість, розвиток. Всесвітнє буття здійснюється ритмічно. Організми по-різному адаптуються до цих умов.

Оголошення теми уроку.

Біоритми – періодично повторювані зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів і явищ.

Біоритми

адаптивні функціональні

зовнішні внутрішні

Існування періодичних змін зумовлює виникнення адаптивних біоритмів у живих істот.

Адаптивні біологічні ритми – це регулярні зміни життєдіяльності біосистем, що збігається за періодом із зовнішніми геофізичними циклами.

Адаптація – здатність живого пристосовуватися до мінливих умов навколишнього середовища, що виробилось у процесі еволюційного розвитку.

Адаптивні біоритми властиві для всіх біосистем й відбуваються на всіх рівнях життя:

Молекулярний – реплікація ДНК,

Клітинний – поділ клітини,

Популяційно-видовий – зміна чисельності популяції.

Типи адаптивних біоритмів

/ / / \ \

Добові Припливно-відпливні Місячні Сезонні Багаторічні

Об’єднання учнів в групи. Для кожної групи необхідно ознайомитись із текстом підручника по певному типу адаптивних біоритмів та отримавши картку з цікавими фактами із життя організмів, дати відповіді за схемою:

тип адаптивних біоритмів

геофізичні причини даних адаптацій

пристосувальний характер змін

Відповіді учнів вчитель підкріплює презентацією по даним прикладам.

Добові біоритми

Мадагаскарська руконіжка, або ай-ай – найбільший у світі нічний примат та дуже рідкісний. Вони відшукують личинок, що живуть під корою дерева, за допомогою ехолокації, постукуючи середнім пальцем. Потім прогризає кору, наколює видобуток на інші пальці і відправляє в рот.

Більшість нічних метеликів відрізняються від денних: їх тіло більш об’ємне і волохате, а крила малі; нюх і слух тонкіш.

Нічний метелик юка, що мешкає в пустелі, є єдиним запилювачем квітучих кактусів юка. Метелик набирає в рот пилок від одного кактуса і несе до іншого, летячи на запах квіток.

У хамелеона є дивовижна здатність змінювати свій колір в залежності від різних факторів. Африканські тварини набувають темного кольору вночі, притягуючи тепло, а в день стають світлими, щоб не вмерти від спеки.

Сезонні (річні) біоритми

З настанням посушливого сезону риба рогозуб (Африка) заривається в мул. З мулу і власного слизу вона будує своєрідне укриття-кокон, який твердішає і утворює непроникну шкарлупу. Маленький отвір зв’язує рибку з оточуючим середовищем. Рогозуб перетворюється на мумію, зменшується у вазі та довжині( норма – 120см, 50кг). В такому стані він може жити до 4 років. Пройде дощ, оболонка розкриється і рибка повернеться до нормального життя. Дуже вражає залицяння страуса до самиці. Білі крила – то ліве, то праве – він піднімає вгору. Все швидше і швидше чергуються змахи, здається, що білі шари пливуть над чорним птахом. Церемонним шагом він наближається до подруги. Разом нахиляють голови, дзьоби занурюють в пісок, рвуть та кидають траву.

Місячні біоритми

Для місцевих жителів островів Фіджі черв палоло тихоокеанський – делікатес – «тихоокеанська ікра». Один раз на рік, або й двічі, коли Місяць перебуває у третій чверті, протягом 1-3 ночей на поверхню моря спливають маси червів, частина тіла із статевими продуктами відривається, а сам черв зникає в глибині океану.Фази Місяця посилюють чи послаблюють сили тяжіння Землі. А це, в свою чергу, впливає на надземну або підземну частину рослини.

Припливно-відпливні біоритми

Ваблячий краб змінює забарвлення під час відпливів. Самець є володарем великої, яскраво забарвленої клешні. Характерними рухами він відлякує конкурентів і водночас привертає самку. Молюски – морські блюдечка – живуть у прибійній смузі та мають виражений інстинкт «дому» (хомінг): під час припливу вони повзають камінням, зішкрібаючи водорості, а за відпливу повертаються щоразу на одне й те ж місце.

Багаторічні біоритми

Хто не чув про жах сарани? 1т сарани з’їдає 10т зелених рослин. Зграї мають довжину – 100км, ширину – 12км, вагу – 15000т. Спалахи чисельності цього шкідника за 150 років мале місце 13 разів на території 2 материків від Індії до Марокко. На території України це явище також мало місце.

Рись полює на зайця. Росту чисельності рисі передує стрімке зростання чисельності зайця. А падіння чисельності популяцій стимулює її ріст. Такий зв'язок отримав назву «хвилі життя».

Перегляд фільму Сплячка тварин ( діти осмислюють матеріал, розуміють значення адаптацій для організмів і використання адаптивної здатності для людини).

Застосування знань про біоритми людиною

/ \ \

медицина сільське господарство соціальна сфера

Значення для організмів

/ / \ \

розмноження захист відновлення чисельності особин відновлення

власних

ресурсів

ІV. Конкретизація вивченого матеріалу

Цікаві факти про біоритми людини (презентація ). Доповідь: Біологія + Селенологія. Місяць і біологічні ритми.

V. Закріплення знань

Зіставте типи адаптивних біоритмі з наведеними проявами життєдіяльності.

А. Добові 1. Розмноження палоло

Б. Припливно-відпливні 2. Полювання сови вухатої

В. Місячні 3. Линяння вивірки звичайної

Г. Річні 4. Осіннє опадання листя дуба

Д. Багаторічні 5. Розмноження перелітної сарани

6. Популяційні хвилі миші польової

7. Зимова сплячка бурого ведмедя

8. Закривання квіток латаття на ніч

9. Відкладання ікри атеріною

10. Зміна забарвлення ваблячого краба

Конспект заняття №22

Тема: Науки, що вивчають здоров’я людини. Принципи і складові здорового способу життя.

Мета: формувати поняття здоров’я та здоровий спосіб життя, ознайомити з основними факторами, що зміцнюють і ослаблюють здоров’я людини; формувати знання про науки, що вивчають здоров’я, принципи здорового спосібу життя; навчити застосовувати на практиці науково обґрунтовані знання та правила особистої і громадської гігієни, зміцнювати і загартовувати свій організм, стати фізично розвиненою, здорового, здатного до будь-якої праці особистістю.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: вислови учених оформленні у вигляді плакатів, емблема ВООЗ, діаграма «Залежність здоров’я людини», мультимедійний комплекс, презентації, відеоролик.

Хід заняття

І Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

1. Яка основна мета курсу «біологія людини»?

2. Яка головна цінність для людини? Чому?

3. Від чого або від кого залежить здоров’я кожної людини?

4. Що таке здоров’я?

Повідомлення теми, мети уроку

III.Мотивація

Відео «14 фактів про здоров’я людини»

IV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь з елементами бесіди

1. Поняття про здоров’я. Кількісні та якісні показники здоров’я.

(Демонстрація та фіксація на дошці емблеми ВООЗ)

ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ – це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, що зумовлює здатність організму людини адаптуватись до мінливих умов середовища. Здоров’я буває фізичним, психічним та духовним.

Питання до учнів:

Що ж включають три складові здоров’я?
Як ви їх розумієте?

Робота з підручником: Розгляньте іл.. 41 стор. 69 підручника та перевірте правильність своїх міркувань.

→ Фізичне

1. Структурно-функціональна

упорядкованість

2. Біологічна адаптованість

3. Стан імунної системи

→ Психічне

1. Інтелектуальне

благополуччя

2. Емоційне благополуччя

3. Духовне благополуччя

→ Соціальне

1. Моральність

2. Соціальна адаптованість

3. Статева культура

Питання до учнів:

Поміркуйте і висловіть свої судження!

В одній із паризьких лікарень обов’язком хворих було тричі на день вголос або подумки повторювати по 10 разів фразу: «З кожним днем я почуваюся краще й краще». Причому повторювати не механічно, а з позитивним емоційним забарвленням. Дивно, але факт: хворі одужували протягом місяця, у деяких із них навіть зникла необхідність у хірургічному втручанні. Застосуйте знання про складники здоров’я й поясніть цей факт

2. Науки про здоров’я.

Опрацюйте текст підручника на стор. 70-71 та запишіть науки, що вивчають здоров’я.

Обговорення з учнями тексту.

3. Здоровий спосіб життя

Питання до учнів:

Поміркуйте! Які чинники впливають на здоров’я?
Від чого залежить стан здоров’я?

Демонстрація діаграми і обговорення.

$D:\Надя робота\11 клас нова програ\images.jpeg$

За твердженням фахівців ВООЗ, здоров’я на 50 % залежить від способу життя людини, на 20 % – від спадковості, на 20 % – від стану навколишнього середовища і на 10 % – від медичних послуг. Ось чому в організації здорового способу життя треба обов’язково зважати на усі ці впливи. І ще дуже важливим складником є особисті переконання й налаштованість на те, щоб бути здоровим.

Трактування вислову І.П. Павлова (усі вислови розміщуються на дошці)

"Здоров'я – це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок..."

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ – це спосіб життєдіяльності людини, що відповідає її генетичним особливостям, конкретним умовам життя й спрямований на формування, збереження і зміцнення здоров’я.

4. Складники здорового способу життя

Випереджальні завдання (презентації учнів)

Учитель презентує вислів, який розміщує на дошці. Учні за висловом мають здогадатись про яку складову здорового способу життя йде мова. Учень чи учениця, які готували випереджаюче завдання за цим напрямом коротко (1-2 хвилини) звітують по своїх дослідження з використанням мультимедійних презентацій.

1. Наші харчові речовини повинні бути лікувальним засобом, а наші лікувальні засоби повинні бути харчовими речовинами. (Гіппократ)

Раціональне харчування

2. Стародавні греки особливу увагу приділяли збереженню здоров’я за допомогою бігу. На стіні Форуму в Елладі було викарбувано: «Якщо хочеш бути сильним, бігай! Якщо хочеш бути красивим, бігай! Якщо хочеш бути розумним, бігай!»,

Рухова активність

3. Щоб бути здоровим, потрібно власні зусилля, постійні й значні. Замінити їх не можна нічим.(М. Амосов)

Особиста гігієна

Культура здоров’я

Учитель:

Отже, здоровий спосіб життя забезпечує формування, збереження і зміцнення фізичного, психологічного й соціального здоров’я, здатність до продовження роду і досягнення активного довголіття.

V. Узагальнення і закріплення знань учнів

1. Бесіда

1. Що таке здоров’я?

2. Назвіть компоненти здоров’я людини.

3. Назвіть науки, що вивчають здоров’я людини.

4. Чому здоров’я людини вивчають різні науки?

5. Що таке здоровий спосіб життя?

6. Що таке принципи здорового способу життя

7. Назвіть основні складники здорового способу життя

2. СТАВЛЕННЯ

Біологія + Міжнародне співробітництво. ВООЗ

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ, англ.World Health Organization, WHO) – спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, головною метою якої є збереження здоров’я населення всіх країн світу. Чому охорона здоров’я сучасної людини є проблемою глобального рівня?

3. Судження

Поясніть вислови, які ви почули протягом уроку.

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати параграф 19-20 підручника

Підготувати проект «Особиста програма зміцнення здоров’я»

Конспект заняття №23

Тема уроку: Імунна система людини, особливості її функціонування.

Мета уроку:

навчальна: ознайомити учнів з поняттями «імунна система», «імунітет», «специфічний» і «неспецифічний», «клітинний» і «гуморальний» імунітет; сформувати уявлення про імунну регуляцію функцій організму, органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету, імунні реакції організму;

розвивальна: розвивати увагу, пам'ять, мислення, уміння порівнювати, аналізувати, систематизувати та узагальнювати інформацію;

виховна: виховувати дбайливе ставлення до власного здоров’я, прагнення вести здоровий спосіб життя, інтерес до предмета, формувати повагу до життя як найвищої цінності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання і матеріали: підручник.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Фронтальне опитування:

1. Що таке навколишнє середовище?

2. Назвіть основні групи абіотичного середовища.

3. Що таке біотичне середовище? Наведіть приклади впливу біотичних чинників.

4. Що таке антропічне середовище? Назвіть складники антропічного середовища.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Проблемна бесіда: Протягом усіє історії існування людства його вражали багаточисленні епідемії, які спустошували села, міста. Проте навіть у самий розпал епідемії не всі люди хворіли. Чому?

ІV. Повідомлення теми і мети уроку. Актуалізація опорних знань

Вправа «Асоціативний кущ».

Пропонується дітям пригадати те, що їм відомо про імунітет.

V. Вивчення нового матеріалу (навчальна бесіда)

Особливості структурної організації імунної системи людини

Імунна система - сукупність молекул, клітин, тканин й органів, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища або утворюються в організмі.

Імунна система функціонує в нерозривній єдності з іншими системами, що беруть участь у транспортуванні її клітин і речовин та регуляції. Деякі органи й клітини імунної системи є компонентами кровоносної, дихальної, травної, ендокринної, нервової систем, у складі яких вони виконують свої додаткові функції (іл. 1).

Як організована імунна система в організмі людини?

Системний рівень. На відміну від інших фізіологічних систем імунна система поширена по всьому тілі. Цікаво, що в організмі людини є органи, до яких імунна система має обмежений доступ. Це т. зв. імунопривілейовані органи, до яких належать мозок, очі, плацента, сім'янники. Вважається, що імунні привілеї є механізмом адаптації для запобігання пошкодженням найбільш важливих органів з боку власної імунної системи та її реакцій.

Рівень органів. Органи імунної системи поділяють на центральні та периферичні. До центральних органів імунної системи відносять кістковий мозок і тимус, а до периферичних - мигдалики, лімфатичні вузли, селезінку, апендикс.

Тканинний рівень. Лімфоїдна тканина є скупченням лімфоцитів і допоміжних клітин у складі слизових оболонок багатьох органів. Так, в тонкому кишечнику розташовуються пеєрові бляшки, в бронхах - лімфоїдні фолікули, в носоглотці - аденоїди. Для цієї тканини характерна рання вікова інволюція (старіння). Так, лімфоїдна тканина тимусу до 40 років повністю замінюється жировою.

Іл. 1. Імунна система людини: 1 - червоний кістковий мозок; 2 - мигдалики; 3 - тимус; 4 - лімфовузли; 5 - селезінка; 6 - пеєрові бляшки; 7 - апендикс; 8 - лімфатичні фолікули

Клітинний рівень. Клітини імунної системи здатні до рециркуляції, тобто можуть проникати крізь стінки капілярів і переміщуватися між клітинами за допомогою рідин внутрішнього середовища. Основними клітинами імунної системи є лейкоцити, серед яких Т-лімфоцити й В-лімфоцити. Імунна система постійно підтримує певну кількість своїх клітин завдяки стовбуровим клітинами червоного кісткового мозку.

Молекулярний рівень. Молекули імунної системи секретуються її клітинами і можуть функціонувати як самостійні агенти. Характерним прикладом таких речовин є імуноглобуліни (антитіла), що утворюються В-лімфоцитами. Зв'язок між клітинами та органами імунної системи здійснюється за допомогою особливих сигнальних білків - цитокінів.

Отже, структурними й функціональними компонентами імунної системи людини є молекули, клітини та органи, що забезпечують здатність організму розпізнавати й знешкоджувати чужорідний матеріал.

Особливості функціонування імунної системи людини

В організмі людини умовно розрізняють два види імунітету: неспецифічний та специфічний.

Неспецифічний (вроджений) імунітет здійснюється речовинами (HCl, жовч, молочна кислота, лізоцим, інтерферони, білки плазми) та клітинами (фагоцити, NK-лімфоцити) на всі чужі білки та мікроорганізми незалежно від їхньої природи. Цей імунітет має спадковий видовий характер і позбавлений імунологічної пам'яті.

Специфічний (адаптивний) імунітет здійснюється імунокомпетентними речовинами (гуморальний імунітет) та клітинами (клітинний імунітет), що діють і знищують тільки певний вид чужих білків або мікроорганізмів. В основі специфічності імунітету - молекулярне розпізнавання чужорідних антигенів за допомогою специфічних рецепторів клітин імунної системи та антитіл. Ця форма імунітету має неспадковий набутий індивідуальний характер і характеризується наявністю імунологічної пам'яті.

Імунна відповідь розвивається внаслідок здійснення цілого комплексу імунних реакцій, що характеризуються імунологічною індивідуальністю. Для кожного організму властивий свій генетично зумовлений тип імунної відповіді. Основними формами імунної відповіді організму людини є клітинний імунітет, гуморальний імунітет, імунологічна пам'ять та імунологічна толерантність.

Таким чином, імунна система має цілу низку унікальних особливостей функціонування: багатоетапність й багаторівневість захисту, високі специфічність, чутливість, здатність до регенерації, імунологічну індивідуальність, імунологічну пам'ять та ін.

Механізми взаємодії системи антиген-антитіло

Антигени - це молекули білків чи полісахаридів, здатні спричиняти імунну відповідь, що виявляється в утворенні антитіл. Носіями таких чужорідних речовин є віруси, про- й еукаріотичні клітини, трансплантати, пухлинні клітини. Найхарактернішими властивостями антигенів є генетична чужорідність, макромолекулярність та специфічність.

Антитіла - це білкові молекули, що утворюються в організмі у відповідь на дію антигенів і мають властивість вступати з ними у взаємодію. Антитіла є важливим специфічним чинником захисту організму хребетних тварин проти збудників інфекційних захворювань і генетично чужорідних речовин. Усі антитіла належать до імуноглобулінів, які поділяють на 5 класів: IgG, IgM, IgA, IgD і IgE.

За характером впливу на антиген розрізняють три групи антитіл:

1) антитіла (аглютиніни), що зумовлюють склеювання (аглютинацію) мікроорганізмів або клітин;

2) антитіла (лізини), що здійснюють розщеплення (лізис) клітин за обов'язкової участі комплементу - сукупності багатьох білків сироватки крові;

3) антитіла (преципітини), що осаджують комплекси антиген - антитіло.

Взаємодія антигенів й антитіл відбувається між розпізнавальною групою антитіла (рецептором) та детермінантною групою антигена (епітопом), що ґрунтується на високій відповідності (комплементарності). Внаслідок контакту антитіла з відповідним антигеном утворюється міцний комплекс антиген - антитіло, в якому антиген втрачає свої патогенні властивості й нейтралізується або знищується.

Отже, основою здатності імунної системи відрізняти «чуже» від «свого» є механізми взаємодії чужорідних антигенів з відповідними антитілами.

VІ. Узагальнення та систематизація знань

Вправа «Так чи ні?»

1. Імунітет – здатність організму розпізнавати чужорідний матеріал та мобілізувати клітини й речовини на швидке його видалення. ТАК

2. До неспецифічних факторів належать і клітини-пожирачі — фагоцити. ТАК

3. Антигени – це білки. НІ (речовини, які сприймаються організмом як сторонні й викликають специфічну імунну відповідь).

4. Пасивний імунітет тривалий. НІ

5. Природний вроджений передається дитині від матері. ТАК

VІI. Підбиття підсумків уроку

VІІІ. Домашнє завдання

Вивчити §27.

Конспект заняття №24

Тема уроку: Хвороби людини: неінфекційних, інфекційних захворювань людини

Мета уроку:

навчальна: розширити знання учнів про інфекційні та неінфекційні захворювання, про попередження цих захворювань; показати необхідність дотримуватися профілактики захворювань, зміцнення організму;

розвивальна: розвивати уміння запобігати захворюванням, уникати чинника захворювання, зміцнювати організм;

виховна: сприяти вихованню активної позиції щодо зміцнення та збереження здоров'я.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання і матеріали: підручник.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Тестування з теми: «Імунна система людини, особливості її функціонування. Імунокорекція. Імунотерапія»

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

У червні 2018 р. Всесвітня організація охорони здоров'я випустила нову версію Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11). МКХ є основою для визначення тенденцій і здійснення статистики в галузі охорони здоров'я. Містить близько 55 000 унікальних кодів хвороб і причин смертності (у МКХ-10 - 14 400). Чому існує так багато різних захворювань і чому їх кількість збільшується?

ІV. Вивчення нового матеріалу (навчальна бесіда)

1. Хвороба, захворювання (лат. morbus) – це порушення нормальної життєдіяльності організму, внаслідок чого знижуються його пристосувальні можливості. Наука, що вивчає хвороби, називається нозологією.

Класифікація хвороб:

* за причинами виникнення – спадкові (генні, хромосомні, хвороби зі спадковою схильністю), набуті (цукровий діабет, гастрит), інфекційні (вірусні, бактеріальні), паразитарні (дизентерія, малярія), неінфекційні (харчові отруєння, травми);

*за анатомо-фізіологічними системами – хвороби органів травлення, дихання, кровообігу та ін.;

*за ознаками статі та віку – жіночі, дитячі хвороби, хвороби старості та ін.;

* за екологічним принципом – ендемічні, тропічні тощо.

ПРИЧИНИ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ

Категорія	Приклади
Спосіб життя	Шкідливі звички. Неправильне харчування. Дистрес. Нестача сну. Шкідливі умови праці. Гіподинамія. Зловживання ліками. Низький рівень культури
Навколишнє середовище	Ксенобіотики. Кліматичні зміни. Шумові впливи. Сонячна активність. Шкідливий вплив випромінювання. Хвороботворні організми
Спадковість	Спадкові зміни. Спадкова схильність до певних захворювань
Охорона здоров'я	Неефективність профілактичних заходів. Низька якість медичних послуг

2. Основна мета й види профілактики захворювань

Профілактика захворювань (від грец. профілактикос – запобіжний) – це система заходів, спрямованих на виявлення хвороботворних умов і чинників ризику, запобігання розвитку захворювань та зміцнення здоров'я. Найважливішим складником усіх профілактичних заходів є формування в людини активності й установок на здоровий спосіб життя.

Класифікація профілактики здоров’я

Первинна профілактика – це сукупність заходів, що запобігають виникненню захворювання, усуваючи його причини. Цей вид профілактики є найбільш ефективним і включає низку заходів, серед яких вакцинація, раціональний режим праці й відпочинку, раціональне харчування, фізична активність, оздоровлення довкілля тощо.

Вторинна профілактика – це сукупність заходів, що уможливлюють виявлення захворювання на ранніх стадіях розвитку, коли воно перебігає без симптомів, і своєчасне лікування може його зупинити. Ефективним методом цієї профілактики є також диспансеризація як комплексний спосіб раннього виявлення хвороби, спостереження, лікування та оздоровлення хворих.

Третинна профілактика – це сукупність заходів, що запобігають погіршенню або ускладненням захворювання після того, як його було виявлено. Прикладом заходів третинної профілактики є запобігання контактам з алергеном для хворих на бронхіальну астму.

3. Основні заходи профілактики неінфекційних захворювань

Неінфекційні захворювання – це хворобливі стани, що не передаються від людини до людини, мають тривалий перебіг і повільно прогресуючий характер.

Існують основні чотири типи неінфекційних захворювань:

1. серцево-судинні (інфаркт, інсульт, вроджені вади серця, ендокардит); 2. рак; 3. хронічні респіраторні захворювання (хронічна обструктивна хвороба легень, астма); 4. діабет.

Загальнодержавними заходами профілактики неінфекційних захворювань є: економічні (підвищення акцизу на тютюнові вироби, алкоголь), організаційні (заборона реклами цигарок та алкоголю, створення пунктів здорового харчування в школах, ВНЗ), інформаційні (популяризація активного відпочинку, інформаційні заходи проти шкідливих звичок). До заходів індивідуальної загальної профілактики неінфекційних захворювань належать відмова від шкідливих звичок, раціональне харчування, активний спосіб життя, заняття фізкультурою й спортом.

4. Інфекційні захворювання (від лат. infectio – зараження) – це захворювання, що його спричиняє й підтримує наявний в організмі хвороботворний чужорідний збудник. Наука, що вивчає джерела зараження, механізм і шляхи передачі інфекції, а також способи профілактики інфекційних захворювань, називається епідеміологією (від грец. eпi – над, демос– народ, логос – вчення).

Ознаки інфекційних захворювань:

1. Наявність патогенного мікроскопічного збудника

2. Схильність до широкого епідемічного поширення

3. Циклічність перебігу (послідовна зміна періодів)

4. Ймовірність розвитку затяжних і хронічних форм

5. Формування імунітету в макроорганізмів

6. Властивість передаватися від хворого до здорового

Особливо небезпечні інфекції - це група захворювань людини, що можуть раптово виникнути, швидко поширитись у вигляді епідемій або пандемій і масово охопити населення, а також характеризуються тяжким перебігом і високою смертністю. Належать: 1) чума, холера, натуральна віспа, жовта гарячка, гарячка Денге, хвороби, які спричиняють віруси Ебола, Зіка, Марбурга (це т. зв. конвенційні хвороби, що підлягають дії Міжнародних санітарних правил); 2) висипний і поворотний тифи, грип, поліомієліт (хвороби, що підлягають міжнародному нагляду); 3) СНІД, сибірська виразка, сап, туляремія, орнітоз, ботулізм та ін. (хвороби, що підлягають регіональному або національному нагляду).

За природою збудників розрізняють: вірусні (кір, грип, СНІД, вірусні гепатити А, В, С, D, Е), пріонні (фатальне сімейне безсоння, губчаста енцефалопатія), бактеріальні (холера, чума, дизентерія, стафілококова і стрептококова інфекції, сальмонельоз), грибкові (епідермофітія, аспергільоз, кандидоз, мукоромікоз) захворювання.

Отже, головна відмінність інфекційних захворювань полягає в тому, що безпосередньою причиною їх виникнення є потрапляння патогенних збудників до макроорганізму, який при цьому стає джерелом зараження і поширення інфекції.

5. Механізми й шляхи зараження інфекційними хворобами

Механізми й шляхи зараження
Механізм передачі (і система, що поширює збудники в організмі)	Шлях передачі інфекції
1. Фекально-оральний (травна)	Аліментарний (через їжу), водний
2. Аерогенний (респіраторний) (дихальна)	Повітряно-крапельний і повітряно-пиловий
3. Кров'яний (трансмісивний) (кровоносна)	Через укуси переносників, гемоконтактний і контактно-статевий
4. Кров'яний (нетрансмісивний) (кровоносна)	Гемоконтактний і контактно-статевий
5. Контактний (покриви)	Контактно-побутовий

Шляхи передачі інфекції – це чинники, що забезпечують перенесення інфекційного агента від хворого організму або від організма-носія до здорового.

6. Основні заходи профілактики інфекційних захворювань людини

Інфекційні захворювання залишаються актуальною проблемою в усіх без винятку країнах світу. Ці хвороби становлять загрозу розвитку людства, оскільки є причиною третини загальної щорічної кількості смертей у світі.

Для профілактики інфекційних захворювань застосовують різні групи заходів. Першою і найдавнішою у застосуванні людиною є ізоляція хворих людей. Хворих ізолюють від здорових до моменту одужання (карантин), щоб запобігти поширенню збудників й захворювання.

Друга група заходів спрямована на розрив механізму передачі хвороби. Наприклад, для запобігання передачі вірусів грипу використовують ватно-марлеві пов’язки. Знижують вірогідність інфекційних хвороб і такі заходи, як кип’ятіння води, термічна обробка харчових продуктів, особиста гігієна, дезінфекція (знищення збудників захворювання), дератизація (боротьба з гризунами-переносниками), дезінсекція (боротьба з членистоногими-переносниками).

Третя група заходів – формування несприйнятливості людини до захворювань. Застосовуються вакцини під час щеплення для формування штучного активного імунітету. Часто необхідно терміново попередити розвиток захворювання в людини, яка була в контакті з джерелом інфекції. Такого захисту досягають введенням готових антитіл у складі імунних сироваток.

Отже, профілактика інфекційних захворювань – це сукупність заходів, спрямованих на ізоляцію хворих, розрив механізму передачі хвороби та формування несприйнятливості до збудників захворювання.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда за питаннями:

1. Що таке хвороба? Наведіть приклади критеріїв класифікації захворювань.

2. Що таке профілактика захворювань? Наведіть приклади профілактичних заходів щодо хвороб людини.

3. Що таке неінфекційні захворювання? Назвіть найпоширеніші неінфекційні захворювання в Україні.

4. Що таке інфекційні захворювання? Наведіть приклади інфекційних захворювань.

5. Що таке шляхи зараження? Назвіть основні механізми зараження.

6. Що таке профілактика інфекційних захворювань людини? Наведіть приклади профілактичних заходів щодо інфекційних захворювань.

VI. Підбиття підсумків уроку

VІІ. Домашнє завдання

Вивчити § 29, 30.

Конспект заняття № 25

Тема уроку: Екологічні чинники та їхня класифікація

Мета уроку:

навчальна: розширити поняття про екологічні чинники, дати їм характеристику, розкрити закономірності дії екологічних чинників на живі організми.

розвивальна: розвивати образне і логічне мислення учнів, навички індивідуальної та групової форми роботи;

виховна: виховувати бережливе ставлення до природи.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання і матеріали: підручник.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Індивідуальне опитування:

1. Що таке екологічні зв'язки? Наведіть приклади екологічних зв'язків.

2. Що таке екологічні закони? Назвіть основні групи екологічних законів.

3. Що таке системний підхід? Які принципи застосування екологічних законів у практичній діяльності людини?

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Проблемне питання: Які основні розділи екології?

IV. Вивчення нового матеріалу (навчальна бесіда)

1. Основні завдання та значення аутекологічних досліджень

АУТОЕКОЛОГІЯ (факторіальна екологія, екологія особин) - розділ екології, що вивчає видові особливості реакцій організмів на чинники середовища. Термін запропонував швейцарський ботанік К. Шретер в 1896 р.

Основні завдання аутекології:

1. вивчення екологічних зв'язків організму із середовищем,

2. вивчення типів середовища життя,

3. різноманіття екологічних чинників і закономірностей їхнього впливу,

4. різноманітності адаптацій та механізмів їх формування,

5. класифікації екологічних груп організмів, життєвих форм.

Аутекологічні дослідження - це вивчення впливу екологічних чинників на організми впродовж їхнього життєвого циклу. Об'єктами досліджень є організми окремих видів рослин, грибів або тварин. Мета таких досліджень - це встановлення способів і закономірностей формування адаптацій організмів у певному середовищі. Результати аутекологічних досліджень застосовують у рослинництві, тваринництві, бджільництві, рибному та лісовому господарстві (для вибору сортів рослин і порід тварин, що їх найдоцільніше вирощувати або розводити в конкретному районі), медицині (для визначення впливу ксенобіотиків на здоров'я людини), еволюційній біології (для виявлення закономірностей впливу чинників на формування адаптацій) та ін.

Отже, основними завданнями аутекологічних досліджень є вивчення впливу екологічних чинників на організми та формування в них адаптацій на такий вплив.

3. Значення та особливості екологічних чинників

ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ- це усі природні компоненти й явища навколишнього середовища, що впливають на живі організми. Ці чинники є причиною, рушійною силою процесів у взаємовідносинах організмів і середовища.

Під дією чинників середовища відбувається формування пристосувань на різних рівнях організації життя (адаптаційне значення) та зміни дії інших чинників і пристосувань у відповідь на зміни середовища (модифікаційне значення). Світловий, звуковий, хімічний, механічний вплив чинників сприймається рецепторами живих організмів і є для них джерелом інформації про стан середовища (сигнальне значення), магнітний вплив забезпечує визначення місцеіснування або напрямків переміщення у просторі (біонавігаційне значення). Дія чинників різної інтенсивності може сприяти життєдіяльності (вітальне значення), обмежувати (лімітуюче значення) або спричиняти загибель (летальне значення) організмів.

Таким чином, екологічні чинники середовища чинять різний прямий та опосередкований, позитивний чи негативний вплив і можуть бути для живих організмів подразниками, обмежувачами, модифікаторами, сигналами та ін. Екологічні чинники можуть мати фізичну (світлові промені, магнітні поля), хімічну (сольовий склад води, вміст кисню) або біологічну (віруси, бактерії, рослини) природу. Між ними існують тісні взаємозв'язки; їхній вплив має комплексний характер.

Ще однією особливістю більшості екологічних чинників є їхня мінливість. Так, на дні Світового океану температура води є сталою +4 °С, а температура повітря в пустелі Сахара вдень сягає +50 °С, а вночі різко спадає, іноді до 0 °С. Організми сприймають не статичні незмінні чинники, а їх режими - послідовності змін за певний проміжок. Через те для характеристики середовищ життя застосовують поняття світлового, температурного, водного режимів впливу чинників.

Серед екологічних чинників є такі, що змінюються під дією живих організмів, а є й такі, що не змінюються. Ресурси навколишнього середовища - це ті чинники, що їх організми використовують, споживають, тим самим зменшуючи їхню кількість. Це вода, їжа, кисень або вуглекислий газ повітря, схованки, місця для розмноження. Умови існування - це чинники, до яких організми змушені пристосовуватися, але вплинути на них зазвичай не можуть.

4. Класифікація екологічних чинників:

1. за походженням- космічні, геологічні, техногенні;

2. за середовищем виникнення - атмосферні, гідрологічні, едафічні;

3. за характером впливу - фізичні, хімічні, біологічні;

4. за об'єктом впливу - індивідуальні, групові, видові, соціальні;

5. за ступенем впливу - летальні, екстремальні, обмежувальні та ін. Залежно від мінливості екологічні чинники поділяють на:

- періодичні (наприклад, добові зміни температури);

- неперіодичні (наприклад, виверження вулканів);

- стабільні (наприклад, земне тяжіння).

Найпоширенішою й найзагальнішою є класифікація екологічних чинників за природою впливу, згідно з якою виокремлюють: абіотичні (вплив чинників неживої природи), біотичні (вплив чинників живої природи) та антропічні (прямий та опосередкований вплив діяльності людини).

ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ

Абіотичні

Біотичні

Антропічні

Кліматичні (вплив світла, температури, вологості)

Атмосферні (вплив повітря)

Едафічні (вплив ґрунту)

Гідрологічні (впливи води)

Топографічні, або орографічні (вплив рельєфу)

• Симбіотичні, нейтральні та антагоністичні

• Вірусогенні, мікробіогенні, фітогенні, мікогенні й зоогенні

• Внутрішньовидові й міжвидові

Техногенні (вплив галузей промисловості)

Антропогенні (опосередкований вплив людини)

Отже, різноманітність екологічних чинників пов'язана з різноманітністю умов довкілля, що впливають на існування живого та визначають біологічне різноманіття.

V. Узагальнення та систематизація знань

1. Що таке аутекологія?

2. Що таке аутекологічні дослідження?

3. Що таке екологічні чинники?

4. Яке значення екологічних чинників?

5. Назвіть основні групи екологічних чинників.

6. Наведіть приклади абіотичних, біотичних та антропічних чинників.

VI. Підбиття підсумків уроку

VІІ. Домашнє завдання

Вивчити §35.

Конспект заняття №26

Тема: «Популяції. Класифікація популяцій. Структура та характеристики популяцій»

Мета:

освітня: розширити знання про популяції їх класифікацію, структуру та характеристики;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та використовувати теоретичні знання для класифікації популяцій, пояснення їх структури та характеристики;

виховна: виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Обладнання і матеріали: підручник, презентація до уроку.

Базові поняття і терміни: демекологія, популяція, структура, життєдіяльність та щільність популяції.

Тип уроку: комбінований.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід заняття:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

І. Вправа «Шифрограма» (переставити букви та дати визначення терміну)

О с н е т і н и т о б (стенобіонти)
У м о п т и м (оптимум)
Р и т и н о б і е в (еврибіонти)

ІІ . Розподіліть подані організми у дві групи за екологічною валентністю:

осоїди (1), тарган рудий (3), риби-вудильники (1), крук (3), кити (3), форель річкова (1), прохідні риби (3), головоногі молюски (1), карась (1), сосна звичайна (3).

ІІІ. Бесіда за питаннями:

Що таке екологічна валентність?
Назвіть основні зони в діапазоні впливу екологічного чинника.
В яких законах відображено взаємодію екологічних чинників?

Як з'ясували науковці, за умов сильного забруднення середовища сполуками важких металів у популяціях відбувається перебудова статевої структури. Так, у горобця хатнього (Passer domesticus) виявлено тенденцію зростання кількості самок до кількості самців. У незабрудненому середовищі співвідношення самок і самців становить 1:1,21, у середньозабрудненому - 1:1,06, а в сильнозабрудненому - 1:0,87. Яке значення таких екологічних досліджень?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Демекологія.

ДЕМЕКОЛОГІЯ (від грец. демос - народ)- розділ екології, що вивчає умови формування, структуру, функціонування і динаміку розвитку популяцій окремих видів; інша назва - популяційна екологія.

Її засновником вважають англійського еколога Чарльза Елтона.

Об'єктом дослідження демекології є популяція як група особин одного виду на конкретній території, що утворює самостійну генетичну систему й формує власну екологічну нішу.

Предметом демекології є онтогенез особин, структура популяцій, їх динаміка, стійкість, стабільність, самовідновлення й саморегуляція.

Методи демекології: екологічне моделювання (для створення моделей взаємовідносин), екологічний моніторинг за найінформативнішими параметрами популяцій (чисельністю, репродукцією, живленням, статевою структурою); методи прямого підрахунку, пробних ділянок, метод мічення й повторного відлову.

Структура популяції

(робота в групах з матеріалом підручника)

1 гр. Статева структура (співвідношення особин різних статей, тобто відношення кількості самців до кількості самок. Досліджуючи дану структуру довели, що в природних популяціях є механізми саморегуляції.).

2 гр. Вікова структура (розподіл особин популяції за віковими групами. Правило стабільності вікової структури).

3 гр. Просторова структура (розподіл особин популяції по території, яку вона займає. Усі організми популяції мають індивідуальний або груповий простір, що виникає внаслідок механізмів активного розмежування особин (принцип територіальності).

4 гр. Етологічна структура (система взаємозв'язків між особинами, що проявляється в їхній поведінці. Основними формами організації популяцій тварин є поодинокий (більшість павуків, качка-крижень) та груповий спосіб життя у вигляді родин, колоній, зграй, табунів. Етологічна структура є видоспецифічною, і її порушення може призводити до загибелі усієї популяції).

Функціональна роль популяцій в екосистемах

Продукційна роль - популяції автотрофних організмів-продуцентів засвоюють сонячну енергію й утворюють первинну продукцію, що її споживають гетеротрофні консументи;
редукційна роль - популяції редуцентів розщеплюють органічні рештки до мінеральних речовин, що знову вступають у кругообіг;
трансформаційна роль - популяції консументів перетворюють речовини й енергію і забезпечують упорядковане проходження через екосистеми потоку речовин й енергії;
регуляційна роль - завдяки механізмам саморегуляції популяції відіграють важливу роль у підтриманні стабільності екосистем (яскравим прикладом є взаємовідносини «хижак - жертва»);
інформаційна роль - важливою є участь популяцій, як відзначає Ю. Одум (1986), у створенні «каналів фізичних і хімічних сигналів, що пов'язують усі частини екосистеми і регулюють її діяльність як єдиного цілого»

Популяція - це основна функціональна одиниця екосистем.

Характеристики популяцій

Життєздатність популяції - сукупність властивостей, ознак і процесів, що забезпечують притаманну їй здатність підтримувати рівень організації, необхідний для здійснення функцій в екосистемах та відновлення, розселення й еволюції у часі.
Популяційний ареал - простір, заселений особинами конкретної популяції.
Чисельність - загальна кількість особин, що входять до складу даної популяції.
Щільність - середня кількість особин, що припадає на одиницю площі або об'єму простору, зайнятого популяцією.
Динаміка - це сукупність біологічних й екологічних процесів, що змінюють розміри ареалу, чисельність особин, склад популяцій за статтю, віком, поведінкою, розташуванням у просторі.

ІV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

За допомогою таблиці сформулюйте основні структурні й функціональні закономірності популяційної екології. Сформулюйте висновок про значення популяційних закономірностей для практичної діяльності людини.

Назва	Визначення
Правило стабільності вікової структури
Принцип територіальності
Закон обмеження росту чисельності
Принцип мінімального розміру популяцій
Принцип конкурентного витіснення
Принцип залежності від щільності

ІV. Інструктаж домашнього завдання

Опрацювати §37, 38 підручника, пит. усно;
Біологія + Екологія. Ефект групи, переваги й недоліки.

Конспект уроку №27

Тема: Екосистеми. Агроекосистеми

Обладнання й матеріали: слайди презентації із прикладами різних типів взаємодії організмів у екосистемах, відеофрагменти, у яких демонструються паразитичні й мутуалістичні взаємодії організмів, підручники, плакати.

Базові поняття й терміни: екосистема, взаємодія, симбіоз, мутуалізм, коменсалізм, паразитизм, хижацтво, конкуренція , ланцюги живлення

Міжпредметні звязки:географія, математика, виробнича діяльність.

Методи та прийоми роботи на уроці:

пояснення викладача,
демонстрація слайдів та відеоматеріалів,
повідомлення учнів (випереджувальні завдання, рубрика «Чудеса природи»),
словникова робота (робота з підручником),
інтерактивна вправа «Коло думок»
самостійна робота (робота з роздатковим матеріалом)

Хід заняття

I. Актуалізація опорних знань

II. Мотивація навчальної діяльності

І. Організаційний етап. Емоційна настанова

II. Мотивація навчальної діяльності

З точки зору філософії процес пізнання рухається від простого до складного, від нижчого – до вищого.

За допомогою кровенса ми зясуємо що будемо вивчати на сьогоднішньому уроці.Додаток 2. Слайд 1

Так і ми з вами послідовно вивчаємо рівні організації живої матерії. Які з них вам уже відомі?

Ми вивчили молекулярний, клітинний, тканинний, органний, організмовий рівні організації живої матерії.

III. Актуалізація опорних знань.

1.Словникова робота

Дати визначення понять: вид, популяція, середовище існування, екологічні фактори, екологічна структура популяції, етологія, ємність середовища існування, гомеостаз популяції, популяційні хвилі. Навести приклади.

Перевірка домашньої роботи (Задача).

1 В акваріумі вашого товариша плаває десять яскраво забарвлених самців та дві сірих самички гуппі . В яких умовах утримується акваріум? Що б ви порадили своєму товаришу?

(Переважання у статевій структурі популяції самців свідчить про те, що популяція протидіє процесу скорочення чисельності, їй не вистачає ресурсів. Акваріум утримується в незадовільних умовах)

Сьогодні ми розпочнемо вчити новий рівень-екосистемний.

Тема сьогоднішнього уроку : Екосистема. Взаємозвязок організмів в екосистемі.

IV.Вивчення нового матеріалу

План

1. Екосистеми.

2. Різні типи взаємодії організмів у екосистемах

3. Основні закони екології.

4.Ланцюги живлення в екосистемах.

1.Екосистема. Поняття “екосистема” запропонував англійський еколог А. Тенсі у 1935 році, який підкреслював, що живі організми неможливо вивчати окремо від умов середовища існування. На столі у вас маршрутні листи нашого урок.

Завдання 1.Знайдіть , будь ласка, визначення цього біологічного поняття на стр.317. Схожі поняття «біогеоценоз» та «екосистема» іноді плутають між собою.

У 1940 році російський еколог В. М. Сукачов запропонував поняття “біогеоценоз”. Біото́п (грец. βιος — життя і грец. τοπος — місце) — ділянка поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування (ґрунтом, мікрокліматом тощо)

Отже, поняття екосистема і біогеоценоз хоча досить близькі, але не тотожні.

Біогеоценоз. Будь-який біогеоценоз (діброва, галявина, невелика водойма) є екосистемою. Але зверніть увагу на частку «гео» в слові «біогеоценоз», яка передбачає наявність ділянки землі з однорідною рослинністю — біотопу. Для екосистеми ця умова не є обов’язковою. Екосистемою може бути і краплина води з озера, і мурашник, і лісовий пеньок, і цілий континент або океан. Найбільша екосистема — біосфера планети Земля.

Завдання 2. Ознайомтеся з головними властивостями екосистем і дайте висновок що являється визначальним у прояві цих властивостей.

Додаток 1.Маршрутний лист

Головні властивості екосистем: цілісність і здатність до саморегуляції та самовідновлення — стійкість. (Цілісність — зміна одного компонента призводить до зміни інших, саморегуляція — здатність екосистеми протистояти зовнішнім змінам, самовідновлення — здатність відновлювати втрачені компоненти)

Властивості екосистеми

Цілісність	Забезпечується тісними взаємодіями організмів між собою та факторами неживої природи. У результаті цих взаємодій виникають потоки енергії і колообіг речовини, які об’єднують їх у єдине ціле.
Здатність до самовідтворення	Залежить від взаємодії популяцій, які саморегулюються, і забезпечуються наявністю природних ресурсів (вода, їжа тощо.).
Стійкість	Завдяки різноманітним адаптаціям, організми здатні протистояти несприятливим зовнішнім діям.
Саморегуляція	Полягає у коливанні всіх показників екосистеми (видове розмаїття, густота біомаса, продуктивність, площа або об’єм) у межах певних середніх величин. Регулюючі механізми: внутрішньовидові і міжвидові зв’язки (хижак - жертва, паразит - хазяїн, фітофаги - рослини, тощо).

Висновок.

Головні властивості екосистем базуються на явищі взаємодії організмів у екосистемі.

2. Різні типи взаємодії організмів у екосистемах

Слайд 3.

І навіть у чарівнім царстві Флори

Серед рослин не затихають спори.

Дерева, трави вверх ростуть сповна,

За світло, простір в них іде війна.

А корні їх в землі несуть свій труд

За ґрунт і за вологу бій ведуть.

• Про який тип взаємодії організмів йде мова? (Конкуренція)

• Конкуренція за які екологічні фактори відбувається серед рослин? (Абіотичні: світло, ґрунт, волога)

• Які пристосування допоможуть рослинам виграти в конкурентній боротьбі? (Швидкий ріст, тіньовитривалість, посухостійкість)

Кедрівка, білка, бурундучок. Живуть у тайзі, живляться кедровими горішками. Жоден з них не знищує один одного, але йде конкурентна боротьба за корм, у якій виграє не кедрівка, не швидка білка, а маленький бурундучок, без сумніву — найслабший з цих тварин. Чому? Завдяки інстинкту робити запаси на зиму, значно слабше розвиненому в білки і зовсім відсутньому в кедрівки.

• За який екологічний фактор відбувається найсильніша конкуренція серед тварин? (Біотичний: корма)

• Що допомагає тваринам перемогти в конкурентній боротьбі? (Невибагливість, швидкість руху, особливості поведінки)

А ще за який ресурс іде боротьба серед тварин?( статеві відносини) Слайд 5.

• То чому ж волошка шкідлива житньому полю? (Жито і волошка — конкуренція) Слайд 6.

• А чому люди борються з волошками на полі? (Щоб збільшити врожай)

• Який тип взаємозв’язку між людиною і волошкою? (Нейтралізм)

Слайд 7.

Тендітна росянка захлопує листок і бере в полон мушку. Слайд 8 Граційна бабка рвонулася вбік і схопила комара. Стрімкий сокіл б’є на льоту чирка. Тигр з ревом кидається на благородного оленя.

• Як називається цей тип взаємодії організмів? (Хижацтво)

• Які пристосування дозволяють хижакам полювати на здобич? (Сила, швидкість, зуби, пазурі, розвиток органів чуття та нервової системи або маскування, ловча сітка, приманка) Слайд 9,10.

• Що це за тип взаємозв’язку? (Паразитизм)

Повідомлення учня про паразитизм. Слайд 11

На Землі фауна налічує 20 типів, які об'єднують 1500000 видів тварин. Серед представників тваринного світу майже 50000 видів ведуть паразитичний спосіб життя.

Для паразита організм хазяїна виконує такі функції:

• місце проживання;

• джерело живлення;

• "захищає" паразита;

• створює умови для розмноження;

• регулює зв'язок між паразитом і середовищем проживання хазяїна.

Ставлення до паразитизму як біологічного явища не повинно бути лише негативним, адже відносини в системі "паразит - хазяїн" грунтуються на певних екологічних закономірностях. Так, паразити беруть участь у регуляції чисельності в популяціях хазяїна, інакше вона зросте. Це, у свою чергу, призведе до виснаження харчових ресурсів, порушення екологічної рівноваги і може нанести збитків самому паразитові.

Різні паразити можуть відігравати також і роль хазяїнів для більш дрібних паразитів. Йдеться про явище "надпаразитизму", або " гіперпаразитизму". Наприклад, у зовнішньому шарі сисунів можуть паразитувати найпростіші.

Система "паразит - хазяїн" є антагоністичною, вона приносить користь лише одному з її учасників - паразитові.

• Які пристосування організмів до паразитизму? (Дегенерація органів чуття, нервової системи, системи органів травлення, висока плодючість)

• Яких ви знаєте внутрішньоклітинних паразитів? (Віруси, бактерії)

• Чи вигідна паразитові смерть господаря? (Як правило, ні)

• Медики серед успіхів медицини відзначають перемогу над одними хворобами (тиф, чума, віспа) і значно легший перебіг інших (грип, туберкульоз). Чи не могло останнє бути закономірним процесом взаємопристосування організмів хазяїна та паразита?

• Чому хвороби, які з’явилися недавно (СНІД, атипова пневмонія), більш небезпечні, ніж ті, що пройшли з видом хазяїна тривалу коеволюцію.

• Хижий звір і трава. Який між ними тип взаємозв’язку? (Нейтралізм)

• То чому ж волошка шкідлива житньому полю? (Жито і волошка — конкуренція)

• А чому люди борються з волошками на полі? (Щоб збільшити врожай)

• Який тип взаємозв’язку між людиною і волошкою? (Нейтралізм)

• Отже, нейтралізм — це не відсутність взаємозв’язку взагалі, а лише відсутність прямих зв’язків.

• Наведіть приклади організмів, взаємозв’язки яких з людиною визначаються як нейтралізм, але людина ставиться до них як до шкідливих чи корисних. (Шкідники сільськогосподарських культур, переносники хвороботворних організмів, бур’яни; корисні комахи, птахи, квіти на клумбі)

Слайд 12.

Риба-прилипала прикріпилася до шкіри велетенського кита і подорожує разом з ним. Киту від цього ні жарко, ні холодно. А для риби відчутна користь — полегшується пошук корму. Коменсалізм — своєрідна проміжна ланка між антагонізмом і мутуалізмом — взаємовигідним співіснуванням.

• Наведіть приклади взаємовигідного співіснування організмів. (Симбіотичні бактерії в кишечнику людини, інфузорії в шлунку жуйних тварин, джгутикові в кишечнику термітів (обов’язковий симбіоз), комахи, що запилюють рослини, рак-самітник і актинія)

Слайд 13,14,15

• Існує група організмів, що являють собою симбіоз гриба і водорості. Що це за організми? (Лишайники) Існує точка зору, що двомембранні органели клітини — пластиди й мітохондрії — виникли в результаті симбіозу клітини та деяких бактерій.

Назвіть організми симбіонти, без яких людина не здатна прожити?

Симбіонти людини – представники бактерій найпростіших: амеби, джгутикові, інфузорії і т. д., що живуть в кишечнику.

В 1 грамі вмісту товстого кишечника нараховується 250 млрд. мікроорганізмів.

Без них людина, як і більшість інших багатоклітинних тварин, не зможе нормально розвиватися і загине. Хвороба у людини називається дезбактеріоз, при якій зменшується кількість симбіотичних організмів кишечника.

Висновок. Взаємозв’язок організмів зумовлює головні властивості екосистеми: цілісність та стійкість. (Здатність до саморегуляції та самовідтворення)

Зі взаєминами різних видів пов’язано багато міфів і помилкових уявлень, утілення яких у життя інколи призводило до негативних наслідків.

Повідомлення учнів прикладів про порушення людиною взаємозв’язків.

Свого часу в Китаї було проведено кампанію зі знищення горобців, які нібито з’їдали надто багато зерна й не давали керівникам країни змоги «розв’язати продовольчу проблему». Комахи-шкідники миттєво розплодилися і швидко довели китайцям, що вони не з того боку взялися за збереження зернових ресурсів.

Але й в освіченій Європі припускалися екологічних помилок такого ж рівня. Так, скандинави півстоліття тому вирішили раз і назавжди знищити хижих птахів і створити полярним куріпкам ідеальні умови для розмноження і проживання. Цим вони сподівалися максимально розширити базу для мисливства. «Війна» з яструбами й совами вже підходила до «успішного» завершення, коли почалося масове вимирання куріпок від епідемії, яка ніколи раніше не загрожувала їхній популяції. Лише це змусило «раціоналізаторів» прислухатися до екологів, які вже тоді попереджали, що чисельність видів, які є здобиччю хижаків, визначається не тільки хижаками, а й іншими чинниками — кількістю кормів,

Проблемне питання.А тепер уявимо, що відбудеться на планеті Земля якщо концентрація кисню у повітрі підвищиться до 30%?( То всі процеси в живих організмах прискоряться, й вони почнуть швидко старіти. Крім того, може виникнути стан ейфорії й так зване кисневе отруєння. З іншого боку, якщо рівень кисню впаде нижче 16%, то жива істота почне задихатися. погодними умовами, хворобами тощо.)

3. Основні закони екології.

Ми розпочнемо знайомство з основними законами екології, сформульованими Баррі Коммонер (американським біологом) в 1974 році в белетристичній формі(розміщені на дошці):

«Все пов'язано з усім»

«Все треба кудись дівати»

«За все треба платити»

«Природа знає краще»

І в світлі нашої теми я хочу загадати вам загадку Ч. Дарвіна: «Благополуччя королівського англійського флоту залежить від старих дів». Чи зможете відгадати? Слайд 21.

Відповідь (бажано малювати у вигляді ланцюжка на дошці):

Хто така стара діва? Самотня жінка, всю свою невитрачену ніжність і турботу звернула на істота - кішку. Чим більше старих дів, тим більше кішок. Кішки ловлять мишей, - значить, чим більше кішок, тим менше мишей. Миші не тільки крадуть у нас зерно і роблять дірочки в сирі, вони ще люблять поласувати медом. Бджолиний мед їм недоступний, а ось джмелині - в самий раз, тому що джмелі роблять свої нірки, в яких зберігають запаси меду і вирощують потомство, в землі. Миші розоряють гнізда, щоб поласувати медом, вцілілі від набігів личинки все одно гинуть від голоду. І джмелине плем'я скорочується!

Більше старих дів - більше кішок. Більше кішок - менше мишей. Менше мишей - більше джмелів. Джмелі - практично єдині запилювачі конюшини. Так що - більше джмелів - більше конюшини. А хто ж пасеться в конюшинових луках Сполученого королівства, як вівці (кандидати в біфштекси). А без соковитих біфштексів, зрозуміло, зачахне флот Її Величності, королеви англійської.

З яким із законів природи узгоджується ця загадка? Все пов'язано з усім!

Ще одне підтвердження цього закону.

Перегляд відеофільма

4.Ланцюги живлення в екосистемах.

Пошуковий метод (робота з підручником), словникова робота.

Учням пропонується знайти в підручнику визначення терміна «ланцюг живлення» і записати його у словник.

Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) — взаємовідносини між організмами під час переносу енергії їжі від її джерела (зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні. Слайд 22,23

Трофічні рівні ланцюгів живлення. Слайд 24,25,26

Завдання 3.На стр. 185 підручника знайдіть які є два типи ланцюгів живлення і встановіть між ними різницю.

Слайд 27

Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин.

Наприклад:

• рослини - попелиці - дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи;

• рослини - зайці - лисиці - вовки.

В даних випадках ряди починаються з рослин. До іншого типу рядів живлення належать ряди, що розпочинаються з посліду тварин з невикористаними запасами речовин:

• коров'ячий послід - личинки мух - комахоїдні птахи - хижаки.

Прикладом ланцюгів живлення, які починаються з рослинних решток, може бути:

• рослинний перегній - дощові черв'яки - кроти.

Завдання 4. Складіть схему ланцюгів живлення для груп організмів представлених у презентації. Слайд 29

VІ. Підведення підсумків уроку.
VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати параграфи 29(стр.186-187), 32(185-187) Скласти трофічну мережу лісу з трьох ланцюгів живлення.

Конспект заняття № 28

Тема: «Біосфера як глобальна екосистема, її структура та межі»

Мета: освітня: розглянути особливості взаємодії організмів в біосфері, з'ясувати структуру та межі біосфери;розвивальна: розвивати логічне і критичне мислення, пам’ять, навички самоосвіти; формувати навички уміння узагальнювати інформацію і робити висновки; виховна: виховувати розуміння єдності всіх видів живих організмів у природі.

Обладнання і матеріали: підручник, презентація до уроку.

Базові поняття і терміни: біосфера, потік енергії в біосфері, жива речовина.

Тип уроку: комбінований.

Хід заняття:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Біосфера являє собою оболонку життя - область існування живої речовини.

В. І. Вернадський

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Біосфера- це глобальна екологічна система, межі якої визначені життєдіяльністю організмів.

Біосфера охоплює частину атмосфери до висоти озонового шару (20-22 км), частину літосфери (2-3 км нижче від поверхні) та всю гідросферу. Атмосфера - це газувата оболонка, що оточує нашу планету. Суміш газів, що становить атмосферу, називають повітрям. Поширення організмів в атмосфері обмежене озоновим шаром. Максимальна висота, на якій виявлено спори бактерій і грибів, сягає 22 км. Гідросфера - водна оболонка планети, сукупність океанів, морів, вод континентів, льодовикових покривів. Вода є основою існування життя на Землі, у гідросфері організми живуть на будь-яких глибинах. Літосфера - верхня тверда оболонка Землі, що зверху межує з гідросферою та атмосферою, які частково проникають у неї. Углиб літосфери організми можуть проникати на незначні глибини. Ґрунт - верхній шар літосфери, що є місцем перебування більшості організмів суходолу. Найбільшу товщину біосфера має на тропічних широтах - 22 км, найменшу - на полярних - 12 км.

Проаналізуйте рисунок. Дайте відповіді на запитання.

1. На яку глибину проникає життя в літосфері?

2. Яка оболонка Землі повністю входить до складу біосфери?

(Межами біосфери є нижні шари атмосфери до висоти близько 11 км, вся гідросфера і верхній шар літосфери до глибини 3-11 км.)

Основна функція біосфери

ПОТІК ЕНЕРГІЇ У БІОСФЕРІ- надходження енергії Сонця до поверхні Землі, засвоєння її у процесі фотосинтезу рослинами, трансформація й перерозподіл у ланцюгах живлення й геологічних оболонках і розсіювання у світовому просторі.

Ці два процеси підпорядковуються двом фундаментальним природним законам - першому та другому законам термодинаміки.

Перший закон термодинаміки: енергія не може бути ні народжена, ні знищена, вона може бути лише трансформована з однієї форми в іншу. Кількість енергії при цьому не змінюється.

Другий закон термодинаміки: будь-яка робота супроводжується трансформацією високоякісної енергії у тепло, що розсіюється в довкіллі й втрачається в просторі.

Сукупно всі організми утворюють біомасу, або, за висловом Володимира Вернадського, живу речовину планети. За масою вона становить близько 0,001 % маси земної кори. Проте роль організмів у процесах, що відбуваються на планеті, є величезною. Жива речовина виконує хімічні функції: газову, концентраційну, окисно-відновну, біохімічну, деструкційну, середовищеутворювальну.

Закономірності функціонування біосфери Вернадський описав у трьох законах:

перший закон Вернадського, або закон біогенної міграції хімічних елементів: міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері в цілому здійснюється або за безпосередньої участі живої речовини, або ж у середовищі, особливості якого зумовлені живою речовиною.
другий закон В. І. Вернадського, або закон константності: кількість живої речовини за певний час є сталою величиною.( збільшення кількості живої речовини в одній частині біосфери супроводжується її зменшенням в іншій)
третій закон В. І. Вернадського, закон єдності живої речовини: усе живе має спільну фізичну, хімічну основу, тобто основою живих систем є однакові хімічні, біохімічні, фізичні процеси, що зумовлені загальними законами хімії, фізики, і діють вони незалежно від стану системи - живої або неживої.

ІV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Самостійна робота з ілюстраціями. Потік енергії у біосфері

Розгляньте загальну схему перетворення енергії в екосистемах. Застосуйте знання законів термодинаміки та схарактеризуйте характер біологічного перетворення енергії.

Вправа «Ти – мені, я - тобі» по 2 питання з вивченої теми.

ІV. Інструктаж домашнього завдання

Опрацювати § 43 підручника, пит. усно;
Біологія + Екологія людини. Проект «Біосфера-2»

Конспект заняття № 29

Тема :ПИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Мета: формувати в учнів поняття «природокористування», «ресурсозабезпеченість»; розвивати вміння аналізувати стан навколишнього середовища; виховувати дбайливе ставлення до природних багатств; формувати екологічне мислення.

Обладнання: атласи, схеми, таблиці, діаграми, карти.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Очікувані результати: учні навчаться:

- пояснювати види природокористування;

- давати визначення науковим поняттям «природокористування», «ресурсозабезпеченість».

Хід заняття

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Методичний прийом «Евристична бесіда»

- Дайте визначення науковим поняттям «природні умови» та «природні ресурси».Поясніть, за якими ознаками класифікуються природні ресурси.

- З’ясуйте, як відбувається антропогенний вплив на природу.

- Наведіть приклади. Назвіть види рослин і тварин, які зникли з поверхні Землі внаслідок господарської діяльності людини.

- На прикладі України поясніть вплив природних умов на життя і господарську діяльність населення.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Економіка кожної країни залежить від наявності та кількості корисних копалин, чистоти води, багатства лісів, родючості ґрунту... Однак постає питання: «А що потім? Через 10, 20, ЗО років?» І це питання так і залишиться відкритим і тривожним...

«Ми отримали у спадок надзвичайно прекрасний і різноманітний сад, але біда наша в тому, що ми погані садівники, які не засвоїли найпростіших правил садівництва. Недбало ставлячись до цього саду, ми робимо це із благодушним самозадоволенням неповнолітнього ідіота, який шматує ножицями картину Рембрандта». Проаналізуйте даний вислів.

Заслуховування доповіді учнів з теми «Правила поведінки в навколишньому середовищі».

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Ресурсозабезпеченість

Ресурсозабезпеченість визначено терміном, на який вистачить певного природного ресурсу за певних умов його видобутку, а також його запасами з розрахунку на одну особу. Це поняття є і природним, залежить від природних запасів на даній території, і соціально-економічним, бо залежить від обсягів видобутку та споживання. Отже, кожна країна має свій рівень ресурсозабезпеченості.

Ресурсозабезпеченість — це співвідношення між кількістю наявних природних ресурсів і обсягами їх використання.

Методичний прийом «Міні-дискусія»

Чи варто країні розробляти всі розвідані родовища мінеральних ресурсів? Які фактори слід ураховувати, приймаючи рішення? Чи виграла наша місцевість від того, що тут видобувають корисні копалини?

2. Раціональне і нераціональне природокористування

Запитання. Поясніть поняття «раціональне», «нераціональне». Як це може стосуватися природних ресурсів? Наведіть приклади.

Методичний прийом «Nota bene» (замітка на полях)

У перекладі з латини ratio — «розум».

Використання природних ресурсів і заходи щодо їхнього збереження дістали назву природокористування. За раціонального природокористування природне середовище не зазнає катастрофічного впливу виробничої діяльності людини, перебуває в стані екологічної рівноваги, тобто забезпечується його повне відновлення, а природні ресурси використовують комплексно, відходи — утилізують. За нераціонального природокористування стан навколишнього середовища щороку погіршується, що спричиняє локальні, регіональні і загальносвітові екологічні проблеми.

В ідеалі співіснування людини та природи має бути гармонійним, а природокористування виключно раціональним. Проте в більшості країн природокористування є нераціональним, що спричиняє виснаження ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Тому людству варто замислитися про збереження унікальних куточків природи в заповідниках та національних парках, упровадження технологій комплексного використання сировини, переробки та подальшої утилізації відходів, будівництво очисних споруд, використання технологій замкнутого водопостачання промислових підприємств, розробку нових, екологічно безпечних видів палива. Раціональний підхід навіть за умови інтенсивного використання природи дозволить зберегти здорове навколишнє середовище.

Робота в групах.

Опрацювання матеріалу таблиці в групах та його подальше обговорення. Визнфіення основних типів природних ресурсів і напрямів природокористування.

Тип природних ресурсів	Напрям природокористування й зумовлені ним антропогенні ландшафти	Площа (у %)
Земельний	Сільськогосподарський	69
Біологічний	Лісогосподарський	15,6
Водний	Водогосподарський	4,0
Мінерально- сировинний	Гірничопромисловий	0,37
Будівельний	Разом: Селітебний Індустріальний Дорожній	7,1 2 3,5 1,6
Генетичний	Природоохоронний (заповідний)	4,2
Потенціал самоочищення	Розсіювання техногенних викидів водними й повітряними потоками: зони непрямого впливу природокористування	…

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

VI. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Більшість своїх потреб людство задовольняє за рахунок природних умов і природних ресурсів. Перелічіть ваші потреби сьогодні (потреби в повітрі, воді, їжі, одязі, житлі, електроенергії тощо). Проаналізуйте вислів відомого індійського діяча Махатми Ганді: «Світ досить великий, щоб задовольнити потреби кожної людини, але занадто малий, щоб задовольнити людську жадібність».

У XXI ст. між суспільством і природою виникли якісно нові відносини, що зумовлено швидким зростанням населення та розширенням його виробничої і невиробничої діяльності. Виникла загроза поступового виснаження і вичерпання природних ресурсів. Водночас збільшилися масштаби забруднення природи відходами людської діяльності. Все це спричинило проблеми, пов’язані з природокористуванням .

VII. УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ З ТЕМ «ЛАНДШАФТИ УКРАЇНИ» ТА «ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ».

VІII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 42 підручника.

Повторити §§ 30-42.

Дослідження. Зміни природи своєї місцевості під впливом діяльності людини

Конспект заняття №30

Тема: Екологічні права та обов’язки громадян. Природокористування.

Мета: ознайомити учнів з правами та обов’язками громадян у галузі екологічного права, удосконалювати навички учнів працювати з нормативно правовими документами, узагальнювати отриману інформація у вигляді таблиці;

створити умови для формування відповідального ставлення учнів до реалізації своїх екологічних прав та виконання обов’язків;

розвивати вміння аналізувати юридичні ситуації та застосовувати на практиці;

виховати правову поведінку, спостережливість, об’єктивність, формувати почуття співчуття.

Очікуванні результати: Після опрацювання теми учні зможуть: - назвати та описати екологічні права та обов’язки громадян, аналізувати положення екологічного законодавства, висловлювати судження щодо важливості екологічних прав і обов’язків громадян , порівнювати загальне і спеціальне природокористування; - пояснити, що таке природокористування ,назвати його види .

Базові поняття та терміни: екологічні права та обов'язки громадян, природокористування,

Обладнання: підручник з правознавства 11 кл. Наровлянський О.Д., Конституція України, Закон України «Про охорону навколишнього середовища», електронна презентація .

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення: з використанням ІКТ.

Хід заняття

І. Організаційний момент уроку

ІІ. Актуалізація знань перевірка домашнього завдання.

На минулому уроці ви вивчили основи екологічного права та принципи охорони навколишнього природного середовища.

Бесіда.

Які відносини регулює екологічне право?

Назвіть джерела екологічного права?

Які основні принципи охорони навколишнього природного середовища?

Які об’єкти навколишнього природного середовища охороняє держава?

ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності.

Переглянемо відео. Michael Jackson – Earth Song

Питання до класу: На які думки наштовхнуло вас це відео? Яка проблема піднімається? Яка реакція людей ? Які права порушені?Проблемне питання: А чи знаєте ви екологічні права та обов’язки громадян?

Оголошення теми і мети уроку. Звернемо увагу на дошку де розміщений план роботи.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

План.

1. Екологічні права та обов'язки громадян України

2. Поняття природокористування.

3. Принципи природокористування.

4. Види природокористування.

1. Екологічні права та обов'язки громадян України.

Запис в зошит визначення.

Екологічні права та обов'язки громадян України — це встановлені та гарантовані державою можливості у сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки .

Життя людини багато в чому залежить від того , що її оточуватиме; яку воду вона питиме, яким повітрям дихатиме, які продукти споживатиме. Адже там ,де навколишнє середовище несприятливе, різко зростає кількість захворювань,скорочується тривалість життя. Саме тому в Конституції України проголошено право на безпечне довкілля для життя й здоров'я громадян.

Робота учнів з Конституцією України статті 50 та 66.

Отже, ми бачимо, які права мають громадяни України за основним законом країни. Крім того екологічні права і обов’язки людини встановлено чітко в Законі України «Про навколишнє природне середовище» і одна група учнів повинна опрацювати права громадян - інша обов’язки і спільними зусиллями заповнити таблицю:

Робота з документом Закон України «Про навколишнє природне середовище»

ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА

ОБОВ 'ЯЗКИ

-на сприятливе навколишнє середовище

-на участь у проведенні громадських експертиз

-участь у публічних слуханнях чи відкритих засіданнях з проектування і будівництва з питань впливу на навколишнє природне середовище

-на участь в обговоренні питань екологічної безпеки

-подання до суду позовів про відшкодування шкоди заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище

-компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням

-вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів

- берегти природу,

раціонально використовувати її багатства

-не порушувати екологічні права інших

2. Поняття природокористування.

Запитаня до класу. Що ж таке природокористування ? Як ви розумієте це слово? Складноскорочене від слів природа та користуватись.

Природа з давніх - давен забезпечує людину всім необхідним для її існування. І де би ми не були, що б не робили нас навкруги оточує природа і ми користуємося її дарами. В правовому полі це називають природокористуванням.

стаття 13 Конституції України.зверніть увагу.

3. Принципи природокористування.

Розповідь вчителя. Принципи природокористування перегукуються з основними принципи охорони навколишнього природного середовища .

До основних принципів права природокористування відносяться:

• раціональне природокористування;

• екосистемний підхід до регулювання природокористування

• цільовий характер користування природними ресурсами;

• стійкість права користування природними ресурсами;

• платність спеціального природокористування

У вигляді схеми замалюємо в зошит

4. Види природокористування

А які є види природокористування ми дізнаємось опрацювавши табл. підручника на стор. 122.

Учні перечитують і згодом коментують. Розв’язуючи

Отже, незалежно від того здійснюється загальне чи спеціальне природокористування, користувачі природних ресурсів мають бережливо ставитися до природи , незавдавати їй шкоду. Цей обов’язок стосується і власників природних ресурсів.

V. Закріплення вивченого матеріалу:

Розв’язання юридичних задач. Визначте, які права та обов’язки зазначені у ситуаціях, в яких випадках йдеться про загальне, а в яких — про спеціальне природокористування.

VI . Підсумок уроку:

Слово вчителя . Отже, повернемось до проблемного питання. Тепер ми знаємо свої екологічні права та обов’язки?

Виставлення оцінок.

VІI. Домашнє завдання:

Прочитати параграф №24-25, стор.119-122.

Опрацювати статті документів. Заповнити до кінця таблицю екологічні права і обов’язки громадян.

Підготувати детальнішу розповідь про один з видів спеціального природокористування (мисливство, рибальство і т.д.).

Підготувати доповідь чи оформити презентацію на основі різних джерел з використанням великої кількості прикладів « Порушення екологічних прав та обов'язків громадян України ».

Познайомитись з «Червоною книгою України».

Список використаних джерел

Наровлянський О.Д. Правознавство : Підручн. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. (профільний рівень). ― К. : Грамота, 2011. ― 392 с. : іл.
Конституція України. Закон України "Про внесення змін до Конституції України" № 2222-IV від 8.12.2004 р. : прийнята на п'ятій сесії Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. – Київ : Велес, 2005. – 48 с. – (Серія видань "Офіційний документ").
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1264-12
http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/
https://yandex.ua/video/search?text

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Сусол Тетяна Олександрівна

Пов’язані теми

Біологія, Розробки уроків

Додано

23 лютого

Переглядів

162

Оцінка розробки

Відгуки відсутні