Констпект для підготовки до ЗНО 10 тема "Українські землі наприкінці ХVII-п.полXVIII ст"

Тема 10. Українські землі наприкінці 17 - початку 18 століття.

Дати

1708 р. - українсько-шведський союз, зруйнування Батурина.

• 1709 р. - зруйнування російськими військами Чортомлицької Січі; Полтавська битва;
• 1710 р. - Конституція Пилипа Орлика;
• 1713 р. - ліквідація козацтва на Правобережній Україні;
• 1734 р. - заснування Нової (Підпільненської) Січі.

Конституція - основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.

Малоросія – назва Гетьманщини в законодавчих актах і розпорядженнях царського уряду після 1654 р.

Малоросійська колегія - установа, що керувала українськими землями Російської імперії під час Глухівського періоду в історії Гетьманщини.

Козацьке бароко - назва мистецького стилю, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століття. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

Козацькі літописи -  історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи: Самовидця (про події 1648 - 1702 років, вірогідний автор - Роман Ракушка-Романовський), Грабянки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648 - 1700 років).

Історичні особистості Іван Мазепа, Кость Гордієнко, Пилип Орлик, Іван Скоропадський, Павло Полуботок, Данило Апостол, Феофан Прокопович,

 

 

 

 

І. Гетьманщина та землі Правобережної України наприкінці ХVII — на поч ХVIII ст.

1. Кримські походи 1687 і 1689 рр.  та  Іван Самойлович Росія прагне добитись виходу до Чорного моря. ЇЇ царівна Софія ініціює походи в Крим.

Кримські походи — спільні воєнні походи московсько-українського війська проти Кримського ханства, здійснені на підставі зобов’язань Московської держави за «Вічним миром» 1686 р. Вони провалились. А винним, в тому числі і за намовляннями Мазепи, назвали Самойловича,

	Перший кримський похід	Другий кримський похід
Дата	1687 р.	1689 р.
Командування	Московський воєвода В. Голіцин, якому підпорядковувався гетьман І. Самойлович	Московський воєвода В. Голіцин, якому підпорядковувався гетьман І. Мазепа
Результати походу	Кримські татари, щоб зупинити наступ, підпалили степ. Через нестачу провіанту і корму для коней, не дійшовши 200 км до Криму, Голіцин наказав повернути назад. Провину за невдалий похід було покладено на І. Самойловича, якого звинуватили в таємних зв’язках з татарами і скинули з гетьманстваі відправлено в заслання в Тобольську губернію.	Наприкінці травня московсько-українські війська підійшли до Перекопу, укріплення якого перекривали шлях на Кримський півострів. Взяти фортецю штурмом без тривалої облоги було неможливо. Розпочиналася велика спека. Голіцин вирішив відмовитися від облоги і припинити похід
Значення походів	· Започаткували боротьбу Московської держави за панування у Північному Причорномор’ї і здобуття виходу до Чорного та Азовського морів · Обидва походи не принесли реальних успіхів Московській державі, але сприяли набуттю її армією досвіду ведення воєнних дій у несприятливих умовах степів · Своїми походами московська армія позбавила турецького султана допомоги кримського хана в боротьбі проти «Священної ліги»

2.Гетьманування Івана Мазепи. Коломацькі статті 1687 р.

Коломацькі статті — україномосковська угода, укладена на військовій раді, яка відбулася над річкою Коломак 25 липня 1687 р. при обранні І. Мазепи гетьманом.

Основні умови

· Підтверджувалися надані раніше козацькі та гетьмансько-старшинські привілеї

· Зберігалося 30-тисячне реєстрове козацьке військо і компанійські полки

· Козацька старшина зобов’язувалася наглядати за гетьманом і доносити на нього царському уряду

· Гетьман позбавлявся права заміняти на «урядах» вищу старшину без царського дозволу, а старшина — скидати гетьмана

· Суттєво обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями

· Гетьману заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, він був зобов’язаний дотримуватися «вічного миру і союзу» з Річчю Посполитою, тобто фактично зректися Правобережжя

· Гетьман зобов’язувався направляти козацьке військо для участі у походах Московії протии Кримського ханства і Османської імперії

· Листи і документи, отримані із сусідніх держав, наказувалося, не відкриваючи, надсилати до Москви

· Перебування у гетьманській столиці — Батурині — полку московських стрільців для контролю над гетьманом

· Українським купцям «під жорстким наказанням» заборонялося торгувати у Московській державі й підтримувати торговельні зв’язки з Кримом

· Українці під загрозою смертної кари зобов’язувалися приймати від царських вояків знецінені московські гроші

· В окремій статті вимагалося, щоб «никто не голосов таких не испущал, что Малороссийский край — Гетманского регименту, а отзывались бы везде единогласно —их царского Пресветлого Величества самодержавной державы»

· Уперше було законодавчо визначено необхідність злиття українського і російського народів усілякими засобами «в неразорванное и крепкое согласие». Для цього рекомендувалося заохочувати україно-московські шлюби.

Внутрішня політика

Прагнення об'єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Слобожанщини

Соціально-економічна · Прагнув створити в Україні станову державу західноєвропейського зразка

зі збереженням традиційного козацького устрою. Ідеал державного устрою вбачав у Речі Посполитій

· Сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства з козацької старшини, наділяючи її значними землеволодіннями, новими правами і привілеями

· Надав охоронні грамоти містам, підтвердив спеціальним універсалом

права Київської митрополії та окремих монастирів

· Узаконив універсалом від 28 листопада 1701 р. панщину для селян у розмірі двох днів на тиждень. Силою придушував селянські протести

· Намагався за допомогою зв’язків з царем і московськими можновладцями

зберегти права і привілеї Гетьманщини

· Уважав за доцільне дотримуватися курсу показного вірнопідданства

Москві, що спричинило великі людські втрати, виснаження економіки

Гетьманщини і зростання невдоволення населення

· Політичні та організаційні прорахунки гетьмана позбавили його опори серед козаків і селянства у критичний період боротьби за майбутнє України і прирекли її на поразку

Культурно-просвітницька · Постійно піклувався станом освіти, науки, мистецтва

і релігії

· Добився від царської влади надання Києво-Могилянській колегії статусу академії, добудував до неї корпус, з власної кишені платив стипендії здібним, але бідним студентам

· Здобув славу опікуна і захисника православної церкви. Надавав великі

кошти на будівництво і відновлення церков і монастирів.Виникло поняття «мазепинське бароко» Відбудовано Софійський собор, відреставровано Києво-Печерську Лавру (мур навколо неї). Було побудовано12, а відреставровано 20 храмів. (Гравюра «Мазепа в оточенні свої добрих справ» ст. 17

· Видав власним коштом Євангеліє арабською мовою. Подарував коштовну срібну чашу церкві Святого Гробу Господнього в Єрусалимі. Обдарував чимало українських церков іконами, книгами, дзвонами і цінними речами

· Покровительствував літературі.ь Підтримував ьтворчість І. Максимовича,

Ф. Прокоповича,ь Д. Туптала, С. Яворського. Автор низки віршів: «Дума», «Пісня», «Псальми» та ін.

· Направляв навчатися за кордон дітей козацької старшини

Зовнішня політика  · Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні зносини з багатьма європейськими монархами, приймав у Батурині іноземних послів

· Відновив торговельні зв’язки Гетьманщини з іншими країнами (Річ Посполита, Пруссія,

Швеція, Кримське ханство, Туреччина), перервані за часів Руїни

· 1705 р. Установив таємні зв’язки з польським королем С. Ліщинським, а пізніше зі шведським королем Карлом ХII

· 1708 р. Уклав україно-шведську антиросійську угоду про воєнний союз та україно-польську угоду про входження Гетьманщини у формі «князівства Руського» до складу Речі Посполитої як третього суб’єкта

· 1709 р. Уклав новий україно-шведський договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Правобережна Україна наприкінці 17-поч.18 ст.

За умовами Вічного миру 1686 року. Правобережна Україна відходила до Речі Посполитої. За роки Руїни і Великого згону  вона пере5творилася на пустку. ЇЇ треба було залюднювати і відновлювати економіку краю.

Територія Південної Київщини і Брацлавщини мала належати Туреччині. Звісно таке положення не задовольняло поляків, їм хотілось вибити османів з цієї території. А єдиною відомою нам військовою силою, що звикла воювати з турками і татарами –були козаки. Тож сейм Речі Посполитої в 1684 році вирішив відновити козацький стан на Правобережжі. Було відновлено 4 полки: Богуславський, Корсунський, Брацлавський і Білоцерківський (Фастівський) його очолював Семен Палій.

Саме ці відновлені полки допомогли Речі Посполитій та іншим Європейським державам розгромити Османську імперію. Було укладено Карловацький мир 1699 року. За яким всі територія Правобережжя відійшла до Польщі. Людей закликали оселятися в слободах, де вони отримували податкові пільги, заново заселяти покинуті села.

Звсісно, потреба в козаках у польського уряду тепер відпала, і сейм приймає рішення про ліквідацію козаків як стану, скасування полково-сотенного устрою.

Семен Палій налаштовує козаків на повстання і запрошує Мазепу для підтримки.

Повстання тривало з 1702 до 1704 року, його метою було: Об'єднання

з Лівобережною Гетьманщиною   Визволення Правобережної України від польського панування. На підтримку козаків спалахнуло селянське повстання, бо термін «слобод» вже збіг і поляки починали відроджувати панщину та впроваджувати податки. Повстання поширилось на Поділля, Брацлавщину, Київщину, Східну Волинь

Початок активних воєнних дій. Узимку 1702 р. на козацькій раді у Фастові у відповідь на захоплення польськими військами Немирова, Бара, Вінниці та Брацлава було прийнято рішення про початок всенародного повстання. Навесні 1702 р. повстання розпочалося на Поділлі та Брацлавщині.

В 1704 році на Правобережжя переходять російсько-українські війська на чолі з Мазепою, який приєднує ці землі до своїх володінь. Палій не утримався при владі, бо І. Мазепа дуже ревносно відносився до популярності Палія, тому ув’язнив його, і відправив до Сибіру .

Наслідки

Скориставшись ситуацією, що склалася в результаті війни між Московською державою і Швецією, та ослабленням Речі Посполитої, гетьман І. Мазепа фактично

об’єднав під свою булаву Лівобережну і Правобережну Україну (до 1708—1709 рр.)

Основні заходи І. Мазепи на Правобережжі

· Збільшив кількість правобережних козацьких полків у результаті заснування (точніше, відновлення) Білоцерківського, Брацлавського, Богуславського, Корсунського, Могилівського, Уманського, Чигиринського полків

· Призначав переважно лівобережних старшин, вірних гетьману, на посади полковників

· Надавав повноваження «осаджувати» нові слободи, заводити промислові заклади (зокрема, селітряні майдани) для подальшої колонізації краю

· Надавав землі у володіння козацькій старшині та українській шляхті.

 4. Україна в подіях Північної війни. Повстання гетьмана І. Мазепи

Участь українських полків у Північній війні

Основні події

· Одразу після оголошення Росією війни Швеції (19 серпня 1700 р.) за наказом царя І. Мазепа направив для облоги шведської фортеці Нарва козацькі полки під командуванням полтавського полковника І. Іскри та чернігівського полковника Ю. Лизогуба. Загальна кількість українських козаків, які брали участь в облозі Нарви, становила 7 тис. осіб

· Значна кількість українських лівобережних і слобідських козаків входила до складу очолюваного Б. Шереметьєвим 15-тисячного російського війська, яке діяло в Естляндії та Ліфляндії Кілька тисяч козаків Ніжинського, Чернігівського, Київського, Стародубського та Охотницького полків розташувалися у володіннях Печерського монастиря під Псковом й успішно відбивали напади шведів

· На початку 1701 р. з Гетьманщини у Прибалтику було відправлено новий козацький загін, який віз із собою гармати і продовольство

· Для участі в Північній війні було сформовано козацьке військо із козаків Миргородського, Лубенського,Переяславського, Полтавського і Ніжинського полків. У воєнних діях у Прибалтиці також брали участь запорозькі козаки

· Українська козацька кіннота відзначилася у битві під Ерестфером наприкінці грудня 1701 р.

· Тисячний загін українських козаків діяв у 1701 р. в складі російської армії на території Польщі, допомагаючи військам польського короля Августа II

· 4 тис. українських козаків перебували в складі російської армії, що прибула на допомогу польському королю в липні 1704 р. під Львів

· Петро I наказав гетьману І. Мазепі направити на оборону Львова 30 тис. лівобережних козаків. Гетьман зволікав і з великим запізненням надіслав 10-тисячне військо під командуванням І. Мировича

· У середині червня 1705 р. на допомогу польському королю вирушили близько 60 тис. Російських вояків і 40 тис. українських козаків. Захищали від шведів кордони Руського і Белзького воєводств, після тривалої облоги звільнили від шведів фортецю Замостя

· У бойових діях на території Білорусі в 1706 р. брало участь 12-тисячне козацьке військо

у складі Стародубського, Миргородського, Переяслівського полків, а також полку компанійців. Багато козаків загинуло

Причини пошуку гетьманом І. Мазепою нових союзників на початку Північної

Війни

· Схильність Петра I до політики жорсткого централізму зводила нанівець наміри гетьмана збільшити самостійність Гетьманщини

· Стрімке виснаження людського та економічного потенціалу Гетьманщини за перші роки війни внаслідок задоволення вимог царя про допомогу

· Побоювання, що для здобуття перемоги у війні та виходу до Балтійського моря цар може пожертвувати Україною

· Відмова царя допомогти гетьману («боронися як знаєш») під час загрози вторгнення в Україну союзника шведів польського короля С. Лещинського

· Плани Петра I стосовно ліквідації Гетьманщини та козацького устрою України

 

Угода про україно-шведський союз, укладена І. Мазепою з Карлом ХII від 30 жовтня 1708 року

Основні положення

· Стаття I. Шведський король зобов’язувався захищати Гетьманщину і приєднані до неї землі, надсилаючи для цього свої війська, за вимогою гетьмана і Генеральної ради. Шведські війська будуть знаходитися у розпорядженні й під командуванням гетьмана стільки, скільки це він вважатиме за потрібне. Гетьман забезпечуватиме їх продовольством, а шведський король сплачуватиме їм платню

· Стаття II. Усе те, що буде завойоване в московських володіннях, належатиме тому, хто його захопив. Те, що буде визнане колишньою власністю українського народу, повинне бути передане Україні

· Стаття III. Український князь (І. Мазепа) і Генеральна рада будуть надалі панувати згідно з правами, якими користувалися й раніше на цих землях

Стаття IV. Івану Мазепі, законному князю, нічим не будуть перешкоджати у володінні цим князівством. Після його смерті буде забезпечена свобода для українських земель, згідно з їх давніми законами

· Стаття V. Герб і титул українського князя зберігаються без змін, і шведський король не може їх засвоїти собі

· Стаття VI. Для забезпечення цього договору і безпеки України князь і Генеральна рада відступлять Карлу ХII на час війни декілька своїх міст, а саме Стародуб, Мглин, Полтаву, Батурин і Гадяч

Чому більшість населення Гетьманщини не підтримала перехід Гетьмана І. Мазепи на бік Карла ХII?

Основні причини

· Соціальна політика І. Мазепи упродовж попередніх років позбавила його популярності серед населення

· Оскільки угода про україно-шведський союз була таємною, цей крок для переважної більшості українців був несподіваним і незрозумілим

· Швидкі й рішучі дії Петра I, спрямовані на ізоляцію гетьмана після його переходу на бік шведського Короля

Воєнно-політичні акції Петра I проти українців, здійснені після переходу

І. Мазепи на бік Карла ХII

Основні заходи Петра І

· 27 жовтня 1708 р. Перший маніфест Петра I до українців, у якому він сповіщав, що Мазепа «безвесно пропал» (цар знав, що гетьман перейшов на бік шведів) і наказував генеральній старшині  й полковникам зібратися у Глухові для обрання нового гетьмана

· 28 жовтня 1708 р. Другий маніфест царя до українців. Петро I звинувачував Мазепу в зраді царя і України, стверджував, що він продав українців польському королю, щоб повернути православних українців під унію

· Уведення підрозділів російської армії в центральні райони Гетьманщини, щоб паралізувати опір козацтва і не допустити переходу Карла ХII на лівий берег Десни

· Наказ царя О. Меншикову захопити і зруйнувати гетьманську резиденцію Батурин, де знаходилися артилерія, запаси продовольства, гетьманський архів і канцелярія. Населення і вся залога були знищені, а місто спалене

· 5 листопада 1708 р., напередодні ради з обрання нового гетьмана, у Глухові було організовано символічну смертну кару над опудалом Мазепи

· Розміщення російських військ на Правобережжі, яке перебувало під «регіментом» І. Мазепи і де в козацьких полках було чимало прибічників гетьмана

· 9 листопада 1708 р. у маніфесті до українського народу Петро I заявив, що шведи збираються заволодіти українськими землями, передати їх під польську владу, а І. Мазепу зробити самовладним князем України

· 7 листопада 1708 р. Глухівська грамота Петра I, у якій він гарантував царське прощення і збереження маєтностей за тими представниками козацької старшини, які в місячний термін «одумаються» і залишать Мазепу. Тих, хто цього не зробить, позбавлять маєтків, їхні сім’ї відправлять у заслання, а їх самих покарають смертю

· 12 листопада 1708 р. у глухівській Свято-Троїцькій церкві, у присутності царя, російських урядовців і козацької старшини, й одночасно у московському Успенському соборі було оголошено анафему (церковне прокляття) на І. Мазепу

· 14 травня 1709 р. російські війська за наказом Петра I зруйнували Чортомлицьку Запорозьку Січ (бо кошовий отаман Кость Гордієнко підтримав Мазепу разом з 4 тисячами козаків)

ПОЛТАВСЬКА БИТВА 27 червня 1709 р.

Шведське військо зазнало поразки. Мазепі і Карлу ХІІ вдалось втекти у володіння Туреччини в місто Бандери, під Переволочною їх ледь не наздогнала російська армія, але допомогли запорозькі козаки.

Несприятливі наслідки для України:

обмеження автономії Гетьманщини; царський терор; національно-культурні утиски(заборона друкувати книжки українською мовою)

5. Гетьманування (у вигнанні) Пилипа Орлика

Після поразки Мазепи під Полтавою в еміграції на території Туреччини опинилися його прибічники – мазепинці. Навесні 1710 року він помер, на козацькій раді 5 квітня 1710 року наступним гетьманом було обрано Пилипа Орлика. В цей же днь він підписав Конституцію – «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького»

Вона: Обмежувалися права гетьмана

Створювалася представницький орган –Генеральна рада.

В ній закладено принцип поділу влади на виконавчу і судову

Впроваджувалася виборність посад. Рада мала скликатися тричі на рік (на Різдво, Великдень і Покрову)

Тобто, це була спроба впровадити республіканський устрій. В 1711 році разом з поляками і татарами здійснив похід на Правобережжя. Населення його підтримувало. На Лівобережжі розпочались антимосковські виступи. Але авторитет Орлика підірвали вилазки татарських загонів на Слобожанщину, внаслідок чого військо залишили українські козаки та міщани. Орлик був змушений відступити під тиском московської армії Б. Шереметєва. Тож похід завершився поразкою, татари пограбували міста і села Правобережжя, тисячі людей забрано в ясир.

Орлик виїхав в еміграцію. Там він намагався створити антиросійську коаліцію, але5 міжнародна ситуація йому не сприяла. Росія перемогла в Північній війні, Туреччина задовільнилась Азовським узбережжям і не поспішала воювати далі, Польщу роздирали міжусобні війни. В усіх європейських державах йому давали зрозуміти, що він небажаний гість. Тож Орлику доводилось постійно переїжджати. Помер на території Греції в Салоніках.

 А на Правобережжі в 1613 році остаточно ліквідовано козацький устрій, відновлено польські порядки

6. Гетьманування Івана Скоропадського (1708-1722 рр.)

На думку Петра І цей гетьман міг бути більш лояльним до російської влади. Після свого обрання він підписав Решетилівські статті:

· Загальне підтвердження прав і вольностей Війська Запорозького (Гетьманщини) й обіцянка пізніше дати детальні «Статті» (що виконано не було)

· Відмова у звільненні козаків під час походів від підпорядкування царським офіцерам, але зловживати їм своєю владою над козаками цар категорично забороняє

· Із гетьманської артилерії буде повернуто лише частину, а інші ні, оскільки вони вважаються військовим трофеєм

· Царські воєводи, як і раніше, перебуватимуть у великих українських містах, але їм буде вказано не порушувати права і вольності «малоросийского народа»

· Із більшості міст російські війська будуть виведені

· Питання про образи, що їх можуть заподіяти російські війська місцевим жителям, мають розглядатися новопризначеним царським резидентом при гетьмані й київським воєводою

· Обіцянка, що питання про постої російських військ у козацьких дворах буде вирішено пізніше, і висловлено одночасно докір гетьману, що він занадто піклується за порушення козацьких вольностей

· З огляду на розорення країни цар звільнював Військо Запорозьке від участі у військових походах у поточному році

· Вимога до гетьмана складати цареві звіт про розклад серед населення податків і всі доходи до військового скарбу

· Стосовно прохання гетьмана не називати українців зрадниками, то цар обіцяв видати окремий указ із цього приводу.

При гетьману постійно перебував спеціально приставлений спостерігач  стольник А.Ізмайлов, який мав спеціальні інструкції від царя:

Стольнику надавалося право встановити таємний нагляд над гетьманом і старшиною. У надзвичайних випадках він мав діяти на власний розсуд спільно з київським воєводою. Для цього в його розпорядженні були два піхотні полки, котрі перебували в Глухові

· Виявляти лояльних до царської влади старшин і співпрацювати з ними, відповідно оплачуючи їхню допомогу

· Таємно розвідувати розміри прибутків Військового скарбу і полкових скарбниць,

порівнювати, скільки прибутків було за гетьманування І. Мазепи і скільки нині

· Стежити за розмовами й поведінкою козаків і старшини. Рекомендувати їх до призначення на «уряди» залежно від доброзичливого ставлення до царської влади.

 

Саме в цей період · 1709 р. за наказом Петра I було вислано за кордон студентів Києво-Могилянської академії, що походили з Правобережжя. Загалом кількість студентів скоротилася з 1 тис. осіб до 161 особи

· Російський уряд конфіскував великі суми грошей, надані гетьманом І. Мазепою на будівництво Києво-Печерської лаври. Землі Лаври було передано під будівництво Київської фортеці

· Провадилася цілеспрямована і наполеглива політика запрошень і переманювань з Гетьманщини до Петербурга і Москви видатних українських учених, просвітителів, богословів і педагогів

· Примусове насадження «правописания и правоверия великороссийского» стосовно українських церковних видань

· 1721 р. Київська і Чернігівська друкарні були підпорядковані Синоду Російської православної церкви. З усіх українських церков вилучалися книги колишнього українського друку і замінювалися на московські видання

· Відповідно до указу Петра I від 20 грудня 1720 р. розпочинається вилучення і вивезення з Гетьманщини до Росії історичних пам’яток, рідкісних книг тощо.

Спроби Скоропадського нейтралізувати наслідки повстання Мазепи мали частковий результат. Реального впливу на російську політику щодо України він не мав. Як наслідок, гетьман втрачав авторитет, і старшина, через його голову починає налагоджувати стосунки з оточенням  Петра І.

Ще за життя Скоропадського була створено Перша Малоросійська Колегія 1722-1727рр.

Малоросійська колегія — орган державної структури Російської імперії, заснований для управління Гетьманщиною. До її складу входило 6 офіцерів російських полків на чолі з бригадиром Вельяміновим.

Причини  створення

Створення колегії цар мотивував недоліками внутрішнього управління, судочинства, податкової системи Гетьманщини і скаргами її мешканців

Мета діяльності

Поступове обмеження політичної автономії Гетьманщини

Контроль за діяльністю гетьмана і генеральної старшини

Прирівняння Гетьманщини за статусом до звичайної провінції імперії

Основні функції

Здійснення нагляду за діяльністю гетьмана,генеральної і полкової старшини

Встановлення і стягнення податків до царської казни і провіанту для російської армії

Розквартирування в Гетьманщині офіцерів і солдатів російської армії

Контроль за діяльністю Генеральної військової канцелярії, роздачею земельних володінь офіцерам і старшинам

Розгляд апеляцій на судові рішення, прийняті в Генеральному військовому суді, полкових і ратушних судах

Значення

Започаткувала реальний процес ліквідації російською владою української державності.

7. Гетьманування наказного гетьмана Павла Полуботка(1722-1723рр.)

· Спеціальними указами заборонив старшині використовувати козаків для служби на себе

· Установив порядок подання апеляцій до вищих судів на рішення нижчих судів

· Наказав сільським, сотенним і полковим судам здійснювати судочинство не одним суддею чи

отаманом, а кількома особами

· Підняв повагу і безсторонність Генерального суду, зробивши його колегіальним

· Рішуче боровся проти хабарництва

 

Активно підтримує вимогу козацької старшини ліквідувати Малоросійську колегію та відновити повноцінне гетьманство. У 1723 р були підписані Коломацькі чолобитні – звернення до Петра І відновити козацькі порядки і державні права України.

Друге звернення до царя закінчилось викликом гетьмана і старшини  до царя, де їх заарештували і кинули до Петропавлівської фортеці. Там він і помре 1725 року, невдовзі після смерті Петра І.

Російською імперією почала правити дружина Петра Катерина І, але фактично країною правив Меншиков – друг Петра І.

Політична ситуація дещо змінилась. Наближалась війна з Туреччиною і царському уряду потрібні були союзники. Козакам дозволили обрати гетьмана.

Отже, ми бачимо, що від царювання Петра І за Україною було закріплено назву Малоросія і вона починає розглядатись лише як частина імперії. А якщо і відбуваються якісь поступки Гетьманщині, то лише через потреби Росії в козацькій допомозі .

Так сталося і цього разу. Назрівала війна з Туреччиною, уряд Петра ІІ дозволив провести вибори гетьмана.

8 Гетьманування Данила Апостола(1727-1734рр).

Ним став 73 річний миргородський полковник Данило Апостол

В своїй діяльності він керувався не договірними статтями, , а фактично інструкцією – надісланими йому «Рішительними пунктами», які були актом одностороннього пожалування з боку царської влади.

Генеральний суд повинен складатися з трьох російських і трьох українських суддів

· Відновлення обрання гетьмана, але лише за дозволом царя

· Заборона гетьману призначати генеральну, полкову і сотенну старшину, яка повинна була обиратися. Гетьману заборонялося звільняти з урядів і карати старшину без дозволу царя

· Дозвіл гетьману мати три наймані полки, але, щоб не обтяжувати українців, лише по 500 осіб

у кожному

· Скасовування податків, накладених раніше Малоросійською колегією

· Маєтки, отримані козаками за службу, не будуть відбиратися у їхніх удів та дітей

· Гетьманська резиденція буде переведена з Глухова до того міста, яке обере гетьман

· Росіяни мають можливість без обмежень мати маєтки в Гетьманщині, а українці в Росії

· Заборона гетьману здійснювати самостійну зовнішню політику

· Скласти звід прав, за якими судиться малоросійський народ, і надати його для затвердження

царю

· Індукта, тобто мито на товари, що ввозилися в Україну, мала надходити до російської скарбниці

· Провести ревізії маєтностей, призначених на утримання гетьмана й розданих приватним особам;

рангові й ратушні маєтності, якщо вони були роздані власникам, мали бути повернуті «урядам» і ратушам

 

Але Апостол намагався провести реформи

За сприяння гетьмана з 1727 р. у Глухові розпочала працювати Кодифікаційна комісія, очолювана генеральним суддею І. Борозною, яка за 15 років розробила звід законів «Права,за якими судиться малоросійський народ» (1743 р.)

Для впорядкування поземельних відносин у 1729—1730 рр. провів Генеральне слідство щодо законності володіння маєтками

Сприяв поверненню запорожців з кримських володінь в Україну було відновлено Січ (Нова, або Підпільненська)

Піклувався про розвиток культури: у Глухові було створено першу в Україні співочу школу, друкарню.

Після смерті Апостола, царський уряд не дозволив обирати гетьмана, було впроваджено Правління Гетьманського уряду (1734-1750) на чолі з Олексієм Шаховським – російським князем. Він складався з 3 українців і 3 росіян, але вся повнота рішень була в  Шаховського.

9. Культура України.

В цей період були значні  духовні надбання

Освіта	Початкова освіта. На Лівобережжі, Слобожанщині та Запоріжжі існували початкові школи, де навчали дяки. На Правобережжі та західноукраїнських землях школи діяли при братствах. Діти шляхти навчалися в єзуїтських і василіянських школах Середня освіта. На Лівобережжі та Слобожанщині діяли Чернігівський, Харківський і Переяславський колегіуми, на Правобережжі та західноукраїнських землях — єзуїтські колегіуми: Львівський, Перемишльський, , Луцький та ін. Вища освіта. Києво-Могилянська академія 1701 її розвиток в цей період пов'язаний  з діяльністю митрополита Рафаїла заборовського   і Львівський університет. З К.М колегєю пов’язана діяльність Феофана Прокоповича. Був професором, згодом ректором  академії, викладав природничі дисципліни, був поетом поема «Володимир». Петро запросив його в Петербург, с Синод був духовним натхненником Петра І.
Книгодрукування	· Друкарня Києво-Печерської лаври — найбільша в Україні. Продовжували діяти Львівська братська, Почаївська та Унівська друкарні. Усього в другій половині ХVII ст. на українських землях діяло дев’ять українських, три польські й одна єврейська друкарні · Книги з українських друкарень поширювалися у Росії, Болгарії, Сербії, Чорногорії та інших країнах · Книги видавалися переважно церковно-релігійного змісту
Література	· Розквіт в українській літературі другої половини ХVII ст. стилю бароко · Полемічна література: Л. Баранович, «Нова міра старої віри»; Й. Галятовський, «Ключ до розуміння»; І. Гізель, «Правдива віра» та ін. · Історична та літописна література: перший підручник з історії «Синопсис» (авторство приписується П. Кохановському); Ф. Софонович, «Хроніка з літописів стародавніх» · Козацькі літописи (з’являються у першій половині ХVIII ст.): «Літопис Самовидця» (автором уважають Р. Ракушку-Романовського);  літописи Г. Граб’янки і С. Величка  (від НВВ до Мазепи) · Поезія: твори К. Зиновіїва, І. Величковського писали народною мовою – курйозні вірші (“Зегар з полузегарком” та “Млеко”)
Театр	· Розвиток народного лялькового театру — вертепу. Улюблений позитивний герой — запорожець, який захищав простих людей. Із вертепом по Україні ходили мандрівні дяки, які були студентами-бурсаками Києво-Могилянської академії, Харківського, Чернігівського, Переяславського колегіумів · Набуває поширення шкільний театр і шкільна драма. Основні теми: різдвяний цикл, драми-міраклі (у перекладі з латин. — диво), мораліте (повчальні з алегоричним змістом) та історичні
Архітектура	Утвердження стилю бароко, розквіт якого припадає на добу І. Мазепи. Завдяки набуттю національного колориту дістав назву українського або козацького бароко · Видатні пам’ятки: Спаська церква Мгарського монастиря, церква Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі, перебудовані Успенський собор Києво-Печерської лаври, Софійський і Михайлівський Золотоверхий собори в Києві Але і оборонні споруди продовжують будувати.ст.. 15 посібника
Графіка	Становлення художньої школи українського граверства, основоположником якої вважається О. Тарасевич · Українські гравери: І. Щирський, Д. Галяховський, І. Реклинський, Д. Синкевич, Н. Зубрицький та ін. 1702 р. в Києві видано «Києво-Печерський патерик» із 40 гравюрами Л. Тарасевича
Живопис	Основні жанри українського живопису — іконопис, фреска і портрет.  Іконописні композиції дедалі більше відрізняються від канонічних зразків. Усталені образи втрачають непорушну величавість і стають більш земними. Популярною стає зображення Покрови Богородиці. У портретному жанрі виявляються риси реалізму.