Консультація для батьків «Дитина йде до дитячого садка»

ЗАКЛАД ОСВІТИ КОМБІНОВАНОГО ТИПУ

 (ЯСЛА-САДОК) № 35 «ГОРОБИНКА»

ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Консультація для батьків

«Дитина йде до дитячого садка»

Вересень 2019

Адаптація поділяється на психологічну й фізіологічну. Як узагалі відбувається ця сама адаптація і що це, власне кажучи, таке?

Адаптація — це пристосування організму до нової обстановки, а для дитини дитячий садок безсумнівно є новим, ще невідомим простором, і новим оточенням і новими стосунками. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейних стосунків, що і склалися, від умов перебування в дошкільному закладі.

Головне, треба пам'ятати, що до 2-3 років у дитини немає досвіду і спілкування з однолітками. У цьому віці дорослий виступає для дитини як партнер по грі, взірець для наслідування і задовольняє потребу дитини в доброзичливій увазі та співпраці. Однолітки цього дати ще не можуть, оскільки самі потребують того самого. Тому дитина Не може швидко адаптуватися до дошкільного закладу, оскільки сильно прив'язана до матері, і її зникнення викликає бурхливий протест малюка, особливо якщо він вразливий і емоційно чутливий.

Чим розвиненіший емоційний зв'язок з матір'ю, тим важче проходитиме адаптація. Тому на час адаптації дитини важливо організувати співробітництво мами з вихователями. Треба роз'яснювати матері, що їй слід допомагати дитині звикати до дитячого садка.

За спостереженнями психологів, середній термін адаптації дітей в нормі складає:

- у яслах—7-10 днів;

- у дитячому садку в три роки — 2—3 тижні;

- у старшому дошкільному віці — 1 місяць.

Зазвичай кожна дитина по-різному реагує на нову ситуацію, проте є і певні загальні ознаки.

Завжди нелегко звикають до дитячого садка або ясел єдині в сім’ї діти, особливо надмірно опікувані, залежні від матері, ті, що звикли до виняткової уваги, невпевнені в собі.

Гірше за інших почуваються в дошкільних установах діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. А якщо вихователь не розуміє проблем такої дитини, то починає ще більше підга­няти малюка, при цьому емоційний стрес діє таким чином, що дитина ще більше загальмовується, стає млявішою, байдужішою.

Такій дитині потрібні постійна увага і підтримка з боку вихователя, оскільки інші діти схильні дратувати й кривдити слабких і залежних. При цьому,, зазвичай, надмірна вимогливість і принциповість вихователя буде серйозним гальмом.

Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати і конфлікти в сім'ї, нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони поводяться невпевнено і нерішуче, багато хвилюються, сумніваються, тому не можуть бути легко прийнятими в групі.

Вступ до співтовариства дітей, як показує досвід, легко переноситься дитиною, якщо вона до того часу вже звикла до контактів з дорослими і дітьми, що не належать до її сім'ї. Це допомагає малюкові швидше пристосуватися до нових людей і ситуацій.

Одразу ж відзначимо, що в науці дитячий садок розглядається як позитивний чинник, що є важливим для повноцінного виховання. І з цим не можна не погодитися. Виховання в колективі виробляє у малюка позитивні соціальні стереотипи поведінки — самостійність, увагу до оточуючих, готовність допомогти іншому, а також здатність перебувати в колективі.

Адаптація дитини в колективі, контакти з іншими дітьми і вихователями, формування навичок, ігри, заняття, дотримання режиму, підготовка до свят — ось неповний перелік позитивного впливу дитячого садка.

Перші кроки дитини в дитячому садку, як правило, непрості. Початок відвідування дошкільного навчального закладу — це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, а й нові контакти та обов'язки. Це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування. Звикання до дитячого садка часто супроводжується порушенням емоційного стану дошкільника, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюваності.

Соціально-психологічна адаптація до дитячого садка у різних дітей відбувається не однаково, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо.

Враховуючи вищезазначене, можна виділити три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група — ті, для кого процес адаптації проходить легко і безболісно. Ці діти цікавляться іграшками й діяльністю, комунікабельні, самостійні, врівноважені. У сім'ї спілкування батьків з дитиною добро зичливе, поважне.

Друга група — малюки, які адаптуються повільніше й важче. Їх поведін­ка характеризується нестабільністю, періоди зацікавлення грою зміню­ються періодами байдужості, вередування. їм бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей. Навички гри та спілкування у таких ма­люків розвинені недостатньо. Ці діти часто бувають малоініціативни­ми, менш самостійними, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків спостерігається нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, розважливі звертання змінюються окри­ками, погрозами або послабленням вимогливості, неувагою.

Третя група — діти, які важко пристосовуються до нового середовища. Як правило, вони несамостійні, неконтактні, звичні до нестабільності в режимі дня, швидко втомлюються. Ігрові навички у них часто бува­ють не сформовані. Такі діти нерідко зіткаються з проявами авторитар­ності, жорстокості або, навпаки, зайвого лібералізму з боку дорослих, що спричиняє острах, недовіру до вихователя чи повне ігнорування його й інших дітей. Сон, апетит у таких дітей часто бувають погані або зовсім відсутні. їм притаманна висока захворюваність, яка ще більше уповільнює звикання до нового оточення і нових вимог.

Процес адаптації дитини до умов дитячого садка, окрім певної трива­лості у часі, що є різним для кожної дитини, має кілька основних етапів (фаз). Це, зокрема, такі:

1. «Шторм» — у відповідь на комплекс нових впливів усі системи організму дитини відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням.
Підвищуються збудливість, тривожність, можливе збільшення агресивності або заглиблення у себе. Погані сон, апетит, настрій. Фізіологічна
і психологічна «буря» триває від 2—3 днів до 1-2 місяців (в окремих дітей).

2. «Шторм утихає» — період нестабільного пристосування, коли дитячий організм шукає оптимальні варіанти реакції на зовнішні впливи.

Малюк продовжує придивлятися до нового оточення, робить спроби долучатися до спільної діяльності, стає більш активним, зацікавленим, урівноваженим. Цей період триваліший, ніж перший, - від 1 тижня до 2-3 місяців.

3. «Штиль» - період відносно сталого пристосування. Організм знаходить найбільш сприятливі варіанти реагування на нові умови життя, режим дня, спілкування. Дитина починає активно засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, брати реальну участь у заняттях. Зменшується захворюваність, стабілізуються сон, апетит, настрій. Цей період триває від 2-3 тижнів до півроку.

Що провокує стрес у дитини?

Тепер трохи докладніше про те, що відбувається з дитячою психікою у цей період. Такого гарного малюка неначе підмінили. З будь-якого приводу — істерики та вередування. Він утратив усі навички самообслугову­вання, якими володів, у нього знову мокрі штанці, він начебто забув, як користуватися ложкою, і майже перестав говорити, принаймні — речен­нями. Таке відчуття, що дитині не три роки, а ледь-ледь виповнилося два. Психологи називають це явище регресом. Так будь-яка людина, особливо маленька,, реагує на стрес, тобто ніби «відступає» у своєму розвитку на крок назад. (Зазвичай усе повертається на свої місця досить швидко, тільки-но закінчується адаптаційний період.) А ще дитина стає нервовою і полохли­вою, а найголовніше — чомусь зовсім не хоче ходити до дитячого садочка. Батьки дивуються, розповідають, що ще вчора дитина квапила їх, питала, коли ж піде гратися з іншими дітлахами до садочка, а сьогодні... Вранці діймає їх плачем, та таким гірким, що серце кров'ю обливається, просить не нести її нікуди, обіцяє, що поводитиметься добре, нехай тільки мама залишить її вдома, вона просто боїться йти до садка.

Страх — звичайний супутник адаптаційного періоду. У новій обста­новці дитина в усьому бачить приховану загрозу для себе. Вона боїться незнайомих дітей, нового приміщення, чужих дорослих, яких вона відте­пер має слухатися, боїться зробити щось не так і бути покараною. І, нарешті, вона панічно боїться, що ви про неї забудете, не прийдете за нею. А ще маленьким дітям часто важко дається встановлення контакту з незнайомими дітьми. Досі поруч завжди була мама, за якою, в разі чого, можна було сховатися. А тепер дитина має залишитися сама в новому світі. До речі, як тільки ваше маля налагодить контакт з однолітками в групі, адаптаційний період, вважайте, минув. Це найпотужніший стимул, що відволікає від будь-яких страхів і туги за мамою. Що провокує стрес дитини в період адаптації до дитячого садка? Це відрив від матері. Адже мама — найголовніше, що є в неї, її повітря, її життя. І раптом мама «обміняла» її на якусь роботу, «зрадила». Саме так розцінює цю ситуацію трирічна дитина. Така улюблена і найкраща мама на світі, можна сказати, кинула її напризволяще серед жахливої нової обстановки та незнайомих дітей. Щоб у цій обстановці «вижити», необхідно поводитися не так, як удома. Але маля ще не знає цієї нової форми поведінки й тому страждає, побоюючись зробити щось не так.

Треба пояснити батькам, що коли цей перший урок «виживання» засвоєно успішно, надалі їхнє дитя буде швидко адаптуватися у будь-якій новій обстановці протягом усього життя. І це один з основних аргументів прихильників дитячого садка. Стрес перших тижнів провокує швидкий розвиток усіх адаптаційних механізмів дитини, що є для неї чудовою школою життя і «заділом» на довгі роки.

Що тут можна порекомендувати батькам?

Якщо дитина — єдина в сім'ї, часто хворіє, відчуває страхи, то її вход­ження в дитячий садок повинне бути поступовим. Спочатку її потрібно привести в групу, познайомити з вихователем та іншими дітьми, подиви­тися разом іграшки, викликати інтерес до нового оточення і повернутися додому. Потім декілька днів можна приводити дитину в садок і забирати до початку денного сну. Залежно від поведінки дитини час перебування потрібно поступово збільшувати. Вдома бажано більше грати з малюком у рухливі емоційні ігри, оскільки в дитячому садку дитина відчуває себе скуто, напружено, а якщо не розрядити це напруження, то воно може стати причиною неврозу.

Оптимальним для швидкого й успішного звикання дитини до дитячого садка вважається трирічний вік. На цей період припадає криза раннього дитинства, що іменується психологами кризою трьох років. Діти, прагнучи затвердити своє «Я», тяжіють до самостійності. Під час виходу з кризи дитсадівський режим може сприятливо вплинути на становлення особистості дитини та її адаптацію до нового соціального середовища.

Період з чотирьох до п'яти - шести років найменш сприятливий: розвиток дитини відносно стабілізується, і різка зміна способу життя може призвести до несприятливих наслідків. Дитина, як стверджують психологи, сприймає атмосферу дитсадівської спільноти як насильство над особистістю, втрату власної індивідуальності.

На кожних сто дітей припадає два-три випадки тривалої і повної дезадаптації дітей до умов дитячого садка. Як правило, це єдині діти в сім’і або малюки, що просиділи тривалий час удома з мамою або бабусею.

Адже буває і так, що дітей доводиться перші декілька місяців водити лише на півдня, у групі вони не можуть ані їсти, а ні спати, ані грати. А вранці в роздягальні розігруються цілі трагедії: «Матусю, не йди, матусю, забери мене раніше». Можливо, така поведінка дитини свідчить про якість проблеми в спілкуванні. Але буває і так, що деки мами мало не культивують таке слізне прощання, - їм це додає гордості за своє батьківське призначення! Хоча психологічно набагато правильніше, якщо дитина просто говорить батькам: «ну, до побачення», - біжить до дітей, що вже скупчилися довкола якоїсь іграшки. До речи, додому така дитина йде також не з істерикою («нарешті за мною прийшли»), а із задоволенням розповідаючи, про що дізналась, що побачила за цей день. Як тут не пригадати стару приказку для дорослих про те, що таке щастя: щастя – це коли вранці хочеться йти на роботу, а увечері – додому.

Проблема адаптації дітей до дитячого садка не нова і давно в центрі уваги. Сучасні дослідження і рекомендації про те, як підготувати малюка до вступу в садок, досить численні. Але спостереження за дітьми показує, що проблема адаптації зараз настільки ж «гостра», як і раніше. Головна причина, яка провокує стрес у дитини, - це перебування дитини з незнайомими дітьми і чужими, незнайомими дорослими без присутності матері Адже до сих пір, опиняючись в новій ситуації, дитина отримувала підтримку матері, її присутність створювала психологічний комфорт. А зараз? У дитячому садочку дитині потрібно самій пристосовуватися до нових умов, правил і вимог.

Адаптація до умов дитячого садочка відбувається у всіх дітей, але яка вона буде: легка або важка, коротка або тривала - залежить насамперед від батьків.

Адаптація - це пристосування організму до нових обставин та умов. Цей процес вимагає великих витрат психічної енергії і часто проходить з напругою, а то і перенапруженням психічних і фізичних сил організму. Дітям будь-якого віку дуже непросто починати відвідувати садок, адже все їхнє життя змінюється кардинальним чином. У звичне життя дитини відбуваються такі зміни:

• чіткий режим дня;

• відсутність рідних поруч;

• постійний контакт з однолітками;

• необхідність слухатися і підкорятися незнайомій до цього людині;

• зменшення персональної уваги.

Частина дітей адаптується відносно легко і негативні ситуації проходять протягом 1-3 тижнів. Іншим трохи складніше, і адаптація може тривати близько 2 місяців, після закінчення якої тривога у малюків значно знижується. Якщо ж дитина не адаптувалася протягом трьох місяців, така адаптація вважається важкою і вимагає допомоги фахівця-психолога.

Адаптуватися легше тим дітям, чиї батьки:

• готували дитину до відвідування дитячого садочка заздалегідь, за кілька місяців до цієї події. Ця підготовка могла полягати в тому, що батьки грали з дитиною «в дитячий садок», гуляли біля садка або на його території, розповідали  малюкові, для чого йому потрібно відвідувати садок;
• загартовували та приділяли велику увагу фізичному здоров’ю дитини;
• формували навички самостійності;
• наблизили домашній режим до режиму садочка.

Помилки батьків при адаптації дитини до дитячого саду

Через ці помилки у малюка, як правило, формується негативне ставлення до садочка, підвищується тривожність, і адаптація затягується на довгі місяці. Про ці помилки важливо знати, щоб їх не робити і не нашкодити своєму малюкові.

Помилка №1 «Зникнення мами»

Коли мама приходить з дитиною в дитячий садок вперше, малюк часто розслаблений і зацікавлений тим, що бачить. Як ми знаємо, увагу маленької дитини легко привернути чимось новим і цікавим. Мама дуже радіє, що дитина захопилася грою, і тихесенько, щоб його «не відволікати», йде, не повідомивши дитині.

Тепер уявіть собі, що відчуває маленька дитина, мама якої раптом зникла невідомо куди, не попрощавшись, і невідомо, коли вона прийде і чи прийде взагалі. У дитини виникає відчуття, що тепер мама може раптово зникнути в будь-який момент його життя, не попередивши і не попрощавшись з ним, тобто він може маму просто втратити. І він буквально «приліплюється» до неї і психологічно і фізично на довгі місяці, боячись втратити її з виду.

У багатьох випадках доводиться відкласти відвідування садка  мінімум як на півроку, тому що дитина впадає в істерику при найменшому згадуванні про дитячий садочок, не кажучи вже про те, щоб туди йти.Будьте чесні з дитиною. Чи не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».

Помилка №2 «Тривале перебування»

Деякі батьки вважають, що дитину краще відразу ж залишити на півдня або цілий день, щоб вона швидше звикала до дітей і вихователя. Це є помилкою. Відвідування садка потрібно починати поступово. Є різні схеми відвідування, загальна ідея така: спочатку приходити і гуляти на тому жмайданчику, на якому гуляє група, потім приводити дитину в групу на 30 хвилин - 1 годину,  під час вільної ігрової діяльності і чекати дитину в коридорі, потім забирати. Поступово дитина звикає і до дітей, і до вихователя, і до навколишнього оточення. Потім її можна залишити одну на 1-2 години, потім з ранку і до обіду, потім з обідом, потім - залишити на денний сон і забрати. Потім вже залишати на цілий день. Немає чітких рекомендацій, скільки часу має тривати кожна стадія. Потрібно дивитися на самопочуттю дитини, на свою материнську інтуїцію і рекомендації вихователя.

Помилка №3 «Швидкі збори»

Батькам шкода будити малюка і його будять практично «впритул» до часу, коли вже потрібно виходити в садок. У підсумку, збори виходять нервові, поспішні, у мами немає часу дати малюку уваги і ніжності, які йому необхідні, особливо коли він ще ніжиться в ліжку. Дитина тільки й чує: «Давай швидше»,«Ми спізнюємося в садок», «Потім поговоримо» і т.д. Настрій зіпсовується у всіх, і дитина йде в садок в засмучених почуттях. Тому краще будити малюка заздалегідь, щоб було достатньо часу на неспішні збори, щоб можна було приділити увагу малюкові, поки він лежить в ліжечку - зробити масаж, погладити ніжки і головку, заспівати пісеньку, полоскотати, поцілувати та ін.

Помилка №4 «Неправильний режим дня»

Багато батьків не замислюються над тим, наскільки режим дня дитини відповідає тому режиму дня, якій потрібно буде дотримуватися, коли дитина буде відвідувати  дитячий садок. Дитині, яка звикла лягати спати після 22.00, вкрай складно буде прокидатися о 7.00 ранку. А в садок, як правило, потрібно вставати дуже рано. Згадайте, як почуває себе ваш малюк, коли він не виспався? Він тре очі, вередує, сам не розуміє, чого хоче, стає плаксивим. Щоб перший досвід дитини в дитячому садочку був пофарбований позитивними фарбами, не полінуйтеся заздалегідь перевести вашого малюка на правильний режим. Тоді він зможе прокидатися легко і йти в групу в гарному настрої!