Консультація для батьків «Театральні ігри та вправи вдома»

Консультація для батьків «Інтерактивний театр»

Інтерактивний театр для дітей – явище дуже захоплююче. У такому театрі немає глядачів, бо усі – безпосередні учасники театралізованої постановки. Під час інтерактивної постановки діти без підготовки перевтілюються у ролі, співають, грають на музичних інструментах, на місці виготовляють ляльки-персонажі. Така гра спонукає дітей до дружньої співпраці та розвиває у них комунікабельність.

Для дітей немає театру у дорослому розумінні. Діти щирі у своїй грі, грають невимушено і не тоді, коли вивчили роль, а саме експромтом. Для дітей театр – це життя, а життя – це гра. І це не метафора, оскільки саме гра є для них способом пізнання світу. Перевтілюючись, вигадуючи різноманітні сюжети, зображуючи різноманітні характери, діти мають змогу пізнавати різні моделі відносин та поведінки.

Діти під час таких постановок проживають казку, вірш або пісню, які сходять до них зі сторінок книжок, журналів, або ж постають х уяви і оживають. Персонажі цих історій можуть бути паперовими, глиняними, з тканини, з проволоки, навіть с пляшок та коробок. Адже головне те, що вони уособлюють казковий образ. І щойно персонаж починає «розмовляти» чи «рухатись», одразу починається казкова гра, чи гра у казку, де всі учасники дій занурюються у справжнє, живе, не застигле дійство. Так, відчувши себе дитиною, дорослі мають щастя згадати свої відчуття, аби їх більше ніколи не забувати, не ховатися за маскою дорослості.

В інтерактивному театрі є зворотній зв'язок: ти – мені, я – тобі. Дорослий, який організовує з дітьми інтерактивну виставу, задає лише вектор розвитку подій, а діти самі втілюють його: оживляють казку та її персонажів, виконують музичні та ритмічні ігри тощо.

Вистави інтерактивного театру не мають традиційного сценарію і в процесі дії послуговуються лише імпровізацією, експромтом. А якщо додати ще й дружню атмосферу,відкритість одне одному, щирість та доброзичливість – неповторна казка неодмінно оживатиме знову і знову.

Виготовлення ляльок

Аби діти під час інтерактивної вистави досягли імпресінгу: отримали яскраві враження і поштовх до самостійного творчого пошуку, потрібно працювати з різними матеріалами: папером, картоном, газетами, проволокою, фарбами, іноді сіном, тканиною. У розмаїтті матеріалів легко загубитися тому обирати потрібно ті матеріали, з якими найлегше працювати, оскільки ляльки – персонажі діти виготовляють власноруч. Інтерактивний театр – це змога показати дітям, що з будь-якого, навіть з найпростішого матеріалу, можна виготовити чудову ляльку.

«Театральні ігри та вправи вдома»

Відомо, що діти люблять грати, їх не потрібно змушувати це робити. 

Чим приваблива для них гра? Насамперед свободою самовираження. Психологи відзначали, що в грі дитина нагадує письменника. Діти створюють свій світ і діють так, як їм подобається. Вони з усією серйозністю ставляться до придуманого ними світу і проявляють непідробні емоції.

У грі дитина не просто відтворює різні ситуації з реального життя, але і, беручи на себе роль, вживається в них, експериментує, прогнозує. Гра для дитини одночасно театр і лабораторія, де можна досліджувати навколишній світ і щиро переживати його проблеми.

Кожна дитина повинна обов'язково мати час для самостійної гри.

Ігри з предметами, що знаходяться під рукою.

Протягом свого життя дитина проявляє різне ставлення до речей. Спочатку він маніпулює ними, відкриваючи їх фізичні властивості (кидає, облизує, постукує і т.д., потім вживає їх за призначенням (ложкою їсть, на стільці сидить) і, нарешті відкриває їх ігрові можливості. Вирішується, який предмет і чим може бути в грі. Важлива роль в ігровому вживанні предметів належить уяві. Дитина по-новому дивиться на ставший уже звичним предметний світ. Він робить одне відкриття за іншим. Проста парасолька може бути ракетою, а може і перетворити його володарку в принцесу.

«Гра в капелюх»

Ця гра починається з простого примірювання маминого капелюха. Потім, надівши його, дівчинка перетворюється в панночку, змінює ходу, манери.

Бачачи позитивне ставлення дорослого, дитина доповнює гру: вона уявляє,що з ним йде собачка, вона хоче морозива і не слухається.

«Ігри з хусткою»

З хустки створюється дивовижний наряд (незвичайна спідниця). Переконавшись, що вона вийшла, дитина починає обігравати свою роль. Наприклад, дівчинка стає балериною або важливою дамою. А якщо вбралися не тільки діти, то з'являються спільні дії і сюжети.

«Ігри проти нудьги»

Діти не переносять нудьги. В очікуванні прийому у лікаря, в транспорті вони просто знемагають. Тоді допомагає гра.

Гра «Невидимі герої»

Діти можуть уявити собі якого-небудь персонажаі звертатися до нього як до реальної особи. В цьому випадку не смійтеся над ними і не намагайтеся їх переконати.

Вигаданий герой допоможе вам спілкуватися з дитиною. До цього героя можуть бути звернені доручення, похвала, він може бути зразком для наслідування або, навпаки, страшним пустуном.

Іноді вигадані герої допомагають дитині впорається з самотністю і відсутністю уваги. Коли у нього знаходяться реальні друзі, вигадані найчастіше зникають.

«Ігри з саморобними ляльками»

Кожен з нас намагався зробити свою ляльку, свій персонаж. Для когось він був другом, для когось - ідеальним героєм, носієм всіх позитивних якостей, а для когось - неумійкою. Дивно, але при забезпеченості сучасної дитини іграшками ця традиція не згасає. І діти іноді самі,або за допомогою мам, тат і бабусь майструють ляльок.

Поради батькам

- Розігруйте з дітьми ваші сімейні події та історії.

- Дозволяйте дитині вільно висловлювати свої почуття, не обсмикуйте його, не намагайтеся читати мораль, а навпаки, емоційно зближуйтеся з ним.

- Заохочуйте дитячу ініціативу, чітко дотримуйтесь обраної вами ролі в грі і не "зісковзуйте" з неї на свою реальну позицію.

- Якщо дошкільник просить багаторазово повторити який-небудь сюжет, то не відмовляйте йому в цьому, повторюйте стільки, скільки буде потрібно.