Консультація для педагогів: «Гіперактивні діти. Напрямки роботи з ними»

Консультація для педагогів:

«Гіперактивні діти. Напрямки роботи з ними».

 

 

Більшість дітей допитливі й активні. А дехто вкрай допитливий і винятково активний, бо не вміє контролювати свої імпульси. Така поведінка цілком природна для дітей дошкільного віку: вони не завжди здатні передбачити наслідки своїх дій. Їм хочеться кудись залізти або щось помацати – і вони просто роблять це.

 

Коли в групі з’являється гіперактивна дитина, педагоги, ясна річ, часто занепокоєні, й подекуди цей неспокій небезпідставний. Якщо дошкільник аж ніяк не може всидіти спокійно, якщо попри всі заборони не втримується перед спокусою, якщо за жодних обставин не погоджується чекати – цілком імовірно, що в подальшому його чекають проблеми.

 

Більшість дітей з віком переростає і лише незначний відсоток дошкільнят має серйозні труднощі у поведінці й потребує допомоги. Але щоб не допустити, в майбутньому, серйозних проблем, роботу потрібно починати, як педагогам так і батькам, з дошкільного віку.

 

Так що ж таке гіперактивність, як вона проявляється у дітей дошкільного віку, які ж причини її виникнення, та як працювати з такими дітьми?

 

Термін «гіперактивність» дотепер не має однозначного тлумачення.

 

В психотерапії зазначається, що гіперактивність – це поєднання рухливого занепокоєння, непосидючості, великої кількості зайвих рухів, недостатньої цілеспрямованості рухів, афективної збудливості, порушень концентрації уваги.

 

До зовнішніх виявів гіперактивності належать неуважність, імпульсивність, підвищена рухова активність.

 

Існує багато думок про причини гіперактивності дитини. Серед них можуть бути генетичні фактори, родові травми, інфекційні захворювання тощо. Гіперактивних хлопчиків більше, ніж дівчаток. Причини можуть бути такими: більша вразливість мозку плодів чоловічої статі від різних видів патологій вагітності та пологів, за яких страждає мозок.

 

Діагноз «гіперактивність» ставить невропатолог. Якщо діагноз відсутній, а в дитини щодня виявляються ознаки гіперактивності, то педагог може в тактовній формі порекомендувати батькам дитини звернутися до дитячого невропатолога.

 

Критерії виявлення гіперактивної дитини у групі:

• має багато незакінчених проектів;
• непослідовна у поведінці;
• не може довго утримувати увагу;
• не чує, коли до неї звертаються;

 

• з великим ентузіазмом береться за завдання, але не закінчує його;

 

• має труднощі в організації поведінки;

• губить речі;
  • уникає нудних завдань і тих, що потребують розумових зусиль;
  • часто буває забудькуватою;
  • вкрай непосидюча;
  • неспокійна (стукає пальцями, совається на стільчику тощо);

 

• спить набагато менше, ніж інші діти;
• перебуває в постійному русі;
• дуже балакуча;
• відповідає до того, як її запитають;
• не може дочекатися своєї черги в грі, на заняттях;
• часто втручається, перериває співрозмовника;

 

• погано зосереджує увагу;

 

- не може регулювати свою поведінку, не вміє підкорятися правилам; - на деяких заняттях спокійна, на інших — ні (варіативність виконання завдань).

Якщо у віці до семи років виявляються хоча б шість із перелічених характеристик, вихователь може припустити (але не поставити діагноз!), що дитина є гіперактивною.

Чосто  у  педагогів  виникає  питання,  як  же  правильно  взаємодіяти  з

 

гіперактивною дитиною?

 

Пам’ятаючи про індивідуальні особливості гіперактивних дітей, доцільно працювати з ними на початку дня, а не ввечері, зменшити їхнє навантаження, робити додаткові перерви під час занять. Перед початком заняття або заходу вихователь може провести індивідуальну бесіду, заздалегідь обумовивши правила, за виконання яких дитина отримує винагороду. Гіперактивну дитину необхідно частіше заохочувати. Наприклад, кожні 15—20 хв видавати їй жетони, які впродовж дня вона може обміняти на «винагороду»: право йти на прогулянку в першій парі, чергування під час обіду, винести іграшки на вулицю тощо.

 

Вихователю необхідно пам'ятати, що всі інструкції, запропоновані гіперактивній дитині, мають бути чіткими і короткими (не більше 10 слів).

 

Найчастіше гіперактивні діти схильні до маніпулювання батьками й вихователями. Щоб не допустити цього, дорослий має пам'ятати: у будь-якій ситуації йому потрібно бути врівноваженим.

 

Ігрові прийоми роботи з гіперактивними дітьми

 

Добираючи, ігри слід враховувати такі індивідуальні особливості гіперактивних дітей, як невміння тривалий час підкорятися груповим правилам, швидка стомлюваність, невміння вислуховувати й виконувати

інструкції. У грі гіперактивній дитині складно чекати своєї черги і зважати на інтереси інших. Тому таких дітей слід поетапно долучати до колективної роботи. Можна починати з індивідуальної роботи, потім залучати дитину до ігор у малих підгрупах і тільки після цього переходити до колективних ігор.

 

Гра «Ласкаві лапки»

 

Ця гра знімає напруження, знижує агресивність, розвиває чуттєве сприйняття, сприяє гармонізації взаємин між дитиною і дорослим.

 

Зміст гри:

 

Дорослий кладе на стіл 6—7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату. Дитині пропонують оголити руку по лікоть. Вихователь пояснює їй, що по її руці ходитиме тваринка і торкатиметься ласкавими лапками. Треба із заплющеними очима вгадати, яка тваринка торкалася руки - відгадати предмет. Дотики мають бути приємними.

 

Варіант гри: тваринка торкається щоки, коліна, долоні. Можна помінятися з дитиною ролями.

 

Гра «Кричалки — шепотілки — мовчанки»

 

Ця гра регулює поведінку збуджених дітей, заспокоює їх. Розвиваються спостережливість, уміння діяти за правилом, вольова регуляція.

 

Зміст гри:

 

З різнобарвного картону треба зробити три силуети долоні: червоний, жовтий, синій. Це — сигнали. Коли дорослий підносить червону долоню («кричалку»), можна бігати, кричати, лементувати; жовту долоню («шепотілку»), можна тихо пересуватися і шепотіти; синю

 

долоню («мовчанку») — діти повинні завмерти на місці або лягти на підлогу й не ворушитися. Закінчувати гру слід «мовчанкою». Після того, як діти наприкінці гри ляжуть на підлогу, можна увімкнути спокійну музику.

 

Гра «Гамір»

Гра спрямована на розвиток уваги.

Зміст гри:

 

Один з учасників (за бажанням) стає ведучим і виходить за двері. Група вибирає якусь фразу або рядок з відомої усім пісні. Кожному учаснику дістається одде слово. Потім входить ведучий — і гравці в один голос повторюють кожний своє слово. Ведучий має здогадатися, що це за пісня.

 

Бажано, щоб кожна дитина повторила вголос своє слово ще до приходу ведучого.

 

Гра «Мінялки»

 

Гра вносить пожвавлення у групу і спрямована на розвиток комунікативних навичок.

 

Зміст гри:

 

Учасники сідають у коло, обирають ведучого, який підводиться і виносить свій стілець за коло. Стільців стає на один менше, ніж гравців. Далі ведучий каже: «Міняються ті, в кого... (світле волосся, годинник тощо). Ті, які мають

названу ознаку, повинні швидко підвестися і помінятися місцями. У цей час ведучий намагається зайняти вільне місце. Учасник гри, який залишився без стільця, стає ведучим.

 

Як працювати з батьками гіперактивної дитини?

 

Батьки гіперактивної дитини часто відчувають провину за її поведінку, особливо в громадських місцях, а іноді просто не знають, що робити з малям. Насамперед необхідно тактовно пояснити батькам, що дитина не винна в тому, що вона така. Численні окрики, зауваження і часті заборони не поліпшать її поведінку.

 

Гіперактивна дитина потребує уваги дорослих і чуйного ставлення до неї. Знизити емоційне напруження дитини допомагають приємні тактильні відчуття, наприклад погладжування, а також низка ігор, описаних у праці М.Чистякової «Психогімнастика» («Шалтай-Болтай», «Насос і м'яч», «Гвинт» тощо).

 

Вихователь має прагнути встановити контакт і довірчі взаємини з батьками дитини. Для цього можна щодня обмінюватися картками. Щовечора вихователь може передавати батькам картку у якій зафіксовані навіть незначні досягнення дитини впродовж дня. Батьки можуть заохотити дитину за ці досягнення (наприклад, дозволити довше погуляти, почитати улюблену книжку тощо). Вранці наступного дня мама або батько приносять вихователю аналогічну картку про те, що хорошого дитині вдалося зробити вдома.

 

Зразок картки переписки з батьками

Сьогодні__________________у групі:

 

Сашко впродовж 20 хв будував вежу з конструктора «Лего».

 

На прогулянці Сашко грався разом з Мариною, Сергієм і Павлом у «сім'ю». Під час читання вихователем казки «Три ведмеді» Сашко побудував з кубиків будинок для ведмедів.

 

Сьогодні__________________ вдома:

 

Сашко прослухав від початку до кінця казку «Три ведмеді», яку йому читав батько.

 

Разом з мамою хлопчик виконав малюнок до прочитаної казки й під час малювання переказав її.

 

Увечері Сашко грався разом з братом: впродовж 3 хв будував вежу з кубиків.

 

У такий спосіб встановлюється контакт між вихователем і батьками, а головне — в дитини формується почуття впевненості в собі, підвищується самооцінка.

 

Свою консультацію мені б хотілося закінчити відкритим листом гіперактивних дітей до вихователів.

 

Дорогі вихователі!!!

 

Щоб вам було легше з нами жити, а ми, у свою чергу, вас любили:

 

1.       Не завантажуйте нас нудною та одноманітною роботою. Більше життя! Більше динаміки!

 

2.       Не давайте нам довгих інструкцій! На п’ятнадцятому слові нас більше цікавить, якого кольору шкарпетки в сусіда, ніж ваша повчальна мова. Говоріть конкретно, по суті, не більше десяти слів.

 

3. Не вимагайте від нас водночас уваги, акуратності та стриманості. Це вище наших сил!

 

4. І взагалі — запам'ятайте: похвала й осуд діють на нас сильніше, ніж будь-що інше.

 

Поради педагогам по роботі з гіперактивною дитиною.

 

1. Намагайтесь індивідуалізувати роботу.

 

2. Заохочуйте гарну поведінку як найчастіше та по можливості ігноруйте провокаційні вчинки дитини.

 

3. Під час занять до мінімуму обмежуйте відволікальні чинники.

 

4. Обрайте оптимальне місце для гіперактивної дитини (наприклад у центрі групи, поруч з вами).

 

5. Надавайте дитині можливість швидко звертатися до вихователя по допомогу, якщо їй складно щось виконувати (можна ввести невербальні сигнали).

 

6. Протягом певного проміжку часу давати тільки одне завдання,

 

намагайтесь його дозувати та обов’язково контролюйте виконання.

 

7. Посадіть    поруч    із    терплячим,    спокійним    сусідом,    якщо

 

• можливість — то самого.

 

8. Передбачайте протягом дня рухливу розрядку: фізкультхвилинки, рухливі ігри, динамічні години.

 

9. Вказівки треба давати чітко, коротко, не більше ніж 10 слів.