Консультація для вихователів: "Інноваційні форми роботи з батьками з патріотичного виховання"

Інноваційні форми  роботи з батьками з патріотичного виховання

                                     в дошкільному закладі

1. Один із активних методів роботи з родиною по  патріотичному вихованню дітей  є використання анкетування. Перевага цього методу полягає в можливості одержати відповіді з певного аспекту відразу великої кількості батьків та виявити знання батьків з певного розділу.
2. В своїй роботі з батьками можна використовати диспути, ділові, рольові ігри, бо вони найбільш повно викликають батьків на активність, на винайдення правильного рішення.
3. Цікавою формою спілкування з батьками є впровадження інформаційних бюлетенів.
4. Через такі результативні форми роботи, як семінар, батьківський всеобуч – досягається справжній контакт з батьками, уникаємо формалізму і схоластики в здійсненні педагогічного всеобучу. Щоб засідання було ефективним при визначенні змісту, форм і методів проведення враховуємо загальну підготовку і досвід слухачів, особливості сімей.
5. Засідання «круглого столу»,  «проблемного столу» за участю батьків, щоб виявити їхню думку, слушні і спірні міркування і щоб виробити спільні погляди на певну проблему.
6. У тренінгах використовуються різні методи і техніки активного навчання: ділові, рольові та імітаційні ігри, розбір конкретних ситуацій і групові дискусії. Тренінг ділового спілкування направлений на розвиток у батьків не тільки ефективних навичок міжособистісної взаємодії, але й на підвищення загального рівня їх компетентності в цій галузі.
7. Також метод Case-study («Кейс-стади» -метод кейсов). Цей метод передбачає перехід від методу накопичення знань до діяльнісного, практико-орієнтованого щодо реальної діяльності підходу. Це один із самих випробуваних в практиці метод навчання навичкам прийняття рішень і вирішення проблем.
8. Єфективним та  актуальним інтерактивним методом співпраці з батьками є також  метод проектування.
9. Іще одна інноваційна форма роботи з батьками – лепбук, або як його ще називають інтерактивна тематична тека. При цьому лепбук – це не просто виріб. Це прикінцевий етап самостійної дослідницької роботи, яку діти  виконують разом з вихователем і батьками  під час знайомства з певною темою.
10. «Точка зору» – форма, що передбачає колективне обгово­рення педагогічної чи психологічної проблеми, вільний обмін дум­ками. Кожен учасник доводить свою точку зору.
11. «Батьків­ський турнір» – учасники турніру одержують спеціальні домашні завдання, до яких готуються заздалегідь, обмірковують їх вико­нання. Для проведення турніру обираються ведучий та журі. Різновидом педагогічного турніру є КВК, Брейнринг, що проводиться за встановленим сценарієм.
12. «Родинний аукціон» – форма роботи з бать­ками, яка спрямована на активний обмін новими ідеями, дум­ками, родинними виховними знахідками, їх захист та пропаганду.

Гра зі слухачами

 Вправа «Колос»(роздаються площинні зображення зерняток і на кожному треба написати вид роботи з батьками)

Вихователь:  Які форми роботи з батьками ви проводите в дошкільному закладі з патріотичного  нарямку?

Варіанти відповідей:

• Педагогічний лекторій,
• День відчинених дверей,
• батьківські збори, 
• консультації батькам,
• вечори питань і відповідей,
• збори ; збори – тренінги
• концерти, свята, розваги,
• зустрічі за «круглим столом», 
• сімейна скринька ( досвід сімей з позитивним досвідом родинного виховання)
• народна світлиця ( спільне святкування народних свят),
• аукціон батьківських ідей ( обмін досвідом родинного виховання),
• дні довіри( у вибрані дні  батьки – лікарі, юристи  проводять консультації),
• буккросинги,
• практикуми,
• діалоги,
• скринька довіри,
• Клуб дідусів і бабусь,
• наочно – демонстраційний вид( буклетниця),
• спільні виставки, спільні змагання,
• сайт, групи батьків у «Вайбері».

Ідея створення умов для книгооберту в дошкільному навчальному закладі належить вихователю

Буккросинг – це процес звільнення книг.

Буккросинг – (англ.. Bookcrossing) – хобі та громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу.

Людина, прочитавши книгу, залишає її у громадському місці для того, щоб інша, випадкова, людина могла цю книгу знайти та прочитати; та у свою чергу повторити процес.

Ідея цього процесу, щоб люди читали книги та обмінювались інформацією.

В нашому випадку метою створення цього соціального руху було привернення уваги батьків до української дитячої літератури  (українських казок, малих фольклорних форм тощо)

Але батьки не тільки беруть запропоновану нами літературу, а й залишають свою. Таки діє... Треба тільки розхитувати процес!!!

Кейс-метод (кейс-стаді)

Метод кейс-стаді (від англ. case study – "вивчення ситуації), відомий у вітчизняній освіті як кейс-метод або метод ситуацій (чи навчання на конкретних прикладах). Цей метод є дуже поширеним педагогічним інструментом в університетах США. Найбільш широко кейс -метод застосовується під час вивчення економіки та бізнес-наук. Використання кейс-методу також здобуло широке поширення у педагогіці, медицині, юриспруденції, математиці, культурології та політології. 

Таким чином, ситуаційна вправа або кейс – це опис конкретної ситуації, який використовують як педагогічний інструмент. 
Ситуаційні вправи виконують ряд важливих функцій. Вони допомагають учням: 
• глибше зрозуміти тему, розвинути уявлення; 
• отримати грунт для перевірки теорії, дослідження ідей, виявлення закономірностей, взаємозв’язків, формулювання гіпотез; 
• пробудити інтерес, підігріти цікавість, заохотити мислення та дискусію; 
• отримати додаткову інформацію, поглибити знання; 
• переконатися у поглядах; 
• розвинути і застосувати аналітичне і стратегічне мислення, вміння вирішувати проблеми і робити раціональні висновки; 
• розвинути комунікаційні навички, 
• але, що особливо важливо – поєднати теоретичні знання з реаліями життя, перетворити абстрактні знання у цінності і вміння учня. 

Основними елементами кейсу є: 
• Анатомія кейсу 
• Середовище: де відбуваються події в кейсі. 
• Тема: про що йде мова у кейсі. 
• Питання: які піднімаються питання у кейсі. 
• Дані: яка інформація подається у кейсі. 
• Розв’язок кейса: який вимагається стиль мислення (дедуктивний – застосування теорії, індуктивний – створення теорії, конвергентний – аналітичний, дивергентний – творчий). 
• Аналіз кейса: результат, який необхідно досягнути (закритий кейс – єдина відповідь, відкритий – кілька можливих відповідей). 
• Час, необхідний для обговорення (мало часу, багато часу). 
 

     Існує декілька типів кейсів. Найбільш поширеними з них є: кейс-випадок, кейс-вправа і кейс-ситуація. 
Кейс-випадок. 
Це короткий кейс, який розповідає про окремий випадок. Його можна використовувати під час лекції для того, щоб проілюструвати певну ідею або підняти питання для обговорення. Даний кейс можна прочитати дуже швидко і тому учням не треба готуватися вдома. 
Кейс-вправа 
Надає учневі можливість застосувати на практиці здобуті навички. Найчастіше використовується там, де необхідно провести кількісний аналіз. 
Кейс-ситуація 
Класичний кейс, що вимагає від учня аналізу ситуації. В ньому найчастіше ставиться запитання: "Чому ситуація набула такого розвитку і як становище можна виправити?”. 
Кейс-ситуація, як правило, вимагає чимало часу для ознайомлення, тому з метою економії часу бажана попередня підготовка вдома. 
Схема роботи над таким кейсом наступна: 
1. Аналіз – пошук причин появи симптомів 
2. Виявлення справжньої причини 
3. Пошук варіантів рішення 
4. Вибір оптимального рішення 
5. Реалізація 
6. Контроль 
Із цих шести елементів у навчальному процесі найчастіше викори- стовуються тільки перші чотири, але і вони допомагають учневі набути практичний досвід.