Консультація для вихователів. Тема "Розвиток емоційного інтелекту педагога, важлива передумова ефективного освітнього середовища"

                    КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

  ТЕМА: «Розвиток емоційного інтелекту педагога, як важлива передумова ефективного освітнього середовища»

 Підготувала: вихователь Шелєпова Людмила

                                                 Василівна.

                                       2025рік.

                                                                «Якщо ваші емоційні схильності непідвладні вам,

                                                         якщо у вас не розвинута самосвідомість, якщо ви не

                                                         здатні впоратися зі своїми руйнівними емоціями,                                

                                                         якщо у вас немає співчуття і ви не спроможні

                                                         побудувати добрі стосунки, то не має жодного

                                                         значення, наскільки ви розумна людина, все одно

                                                         ви не просунетесь далеко, будете тупцяти на одному

                                                         місці».

                                                                                                                             Даніель Гоулман .

     Здатність людини справлятися зі своїми емоціями напряму визначає якість її життя. У сучасному світі, сповненому стресогенних ситуацій, а особливо в даний час, успіху досягають ті, хто знає і розуміє свій внутрішній світ, адекватно реагує на події, здатен до емпатії та конструктивної взаємодії з іншими людьми.

     Дитина ХХІ століття без допомоги дорослого може запам’ятати послідовність «кнопкових дій» - увімкнути техніку, вправно керувати «мишкою» і грати в ігри на планшеті. Однак, як слушно зазначив відомий психолог В. Зінченко, за допомогою однієї кнопки можна вимкнути телевізор, а за допомогою іншої – запустити смертоносну міжконтинентальну ракету. І тут важливо – що саме керує людиною, яка натискає кнопку.

     Тому сьогодні на перший план виходить розвиток емоційної сфери дітей, формування в них правильних ціннісних орієнтирів. І тут дитині без допомоги дорослого аж ніяк не обійтися.

     Заклад дошкільної освіти має стати для дітей тією оазою, де вони знайдуть розуміння, «живе» спілкування, опанують найскладнішу науку – усвідомлювати, розпізнавати, контролювати свої емоції, а отже, навчаться керувати своєю поведінкою та розуміти емоції інших людей.

     Запорукою високої продуктивності освітньго середовища є благополуччя педагогічного працівника. Немає сумніву, що праця педагога відноситься до числа найбільш напружених в емоційному плані видів професійної діяльності.

     Поняття «емоційний інтелект» уведено в науковий обіг американськими психологами Пітером Словеєм і Джоном Майєром у 1990-х роках, вони назвали чотири напрямки емоційного інтелекту:

  1.Як ми оцінюємо та виражаємо емоції.

  2.Що про них знаємо.

  3.Як ними керуємо.

  4.Як на їх основі усвідомлюємо рішення.

     І так емоційний інтелект – це здатність керувати власною поведінкою, реагувати на соціальні складнощі, приймати рішення, які досягають позитивних результатів.

     У 1995 році американський психолог Даніель Голман у книзі « Емоційний інтелект» визначив цю здатність людини, як провідну детермінанту успіху її життєдіяльності й створив п’яти-компонентну модель цього явища:

  1.Самопізнання (знання і розуміння власних емоцій).

  2.Саморегуляція (здатність керувати своїми емоціями і виражати їх у прийнятний спосіб).

  3.Самомотивація (здатність входити в емоційні стани, що сприймають досягнення успіху).

  4.Емпатія (розуміння емоцій інших людей, здатність до співчуття).

  5.Соціальні навички (здатність вступати в міжособистісні стосунки з іншими людьми і підтримувати їх).

     Емоційний інтелект педагога включає в себе комбінацію компетенцій, які дозволяють виражати та розуміти, контролювати власні емоції, бачити та розуміти емоції дітей, їхніх батьків, колег, та використовувати для підвищення власної ефективності. Серед таких компетентностей виділяють: точність та оцінка вираження емоцій, використання емоцій у когнітивній діяльності, розуміння та управління емоціями у професійно-педагогічній діяльності.

     Педагоги з високим рівнем емоційного інтелекту, як правило, відчувають здоровий емоційний баланс таких почуттів: самоконтроль, зосередженість, мотивація, соціальна взаємодія, автономність, вдячність, задоволення. Водночас педагоги з низьким рівнем емоційного інтелекту часто відчувають: незадоволення, відчуття самотності, фрустрацію, неврівноваженість, образу, злість, почуття провини.

Тобто для щастя, якості життя і професіоналізму важливо мати високий рівень емоційного інтелекту та постійно працювати над його вдосконаленням.

     Сучасні педагоги, володіючи інтегральною характеристикою – високий рівень емоційного інтелекту – теж стикаються з проблемами емоційної дестабілізації, однак їхня реакція на такі ситуації відрізняється. Вони здатні зупинитися,  проаналізувати те, що вони відчувають, і розуміти, як ці почуття впливають на поведінку і вибір. Вони можуть вибрати поведінку і дії, які допоможуть їм не тільки вийти зі складної ситуації, але й вирішити її – як в середині себе, так і по відношенню до інших.

     Усвідомлення своїх емоцій вимагає практики. Існує наука кроків, які допомагають підвищити емоційну свідомість та покращити здатність розуміти та контролювати власні емоції. Якщо емоція виникла в певний момент, це означає, що в оточуючому середовищі або в структурі нашого «Я» потрібні зміни. Емоційний інтелект відповідає за те, як особистість трактуватиме цей сигнал, як трансформує і що буде далі робити.

     КРОК 1. Від емоцій потрібно відсторонитись, типу не «мені дискомфортно», а «я відчуваю дискомфорт» - конкретизація від імені власного «Я».

     КРОК 2. Практична робота – робота з емоцією в різний спосіб (арт-терапія, психодрама, вербалізація, візуалізація, танцювально-рухова терапія), фоксування її в тілі.

     КРОК 3. Дослідницька робота – за типом «що я відчуваю – де емоція відображається – що за нею стоїть – що я хочу насправді» (при цьому важливим є конкретизація ознак емоції – яка ця емоція: слизька, волога, пекуча, тощо).

     Відпрацювавши декілька разів цю схема – мислення особистості починає працювати по іншому, починає ставати гнучким і ефективним для самовдосконалення.

     Отже для розвитку власного емоційного інтелекту вам достатньо навчитися аналізувати та управляти власними емоціями, розуміти почуття та навчитися управляти емоціями інших людей.

     Сформованість емоційного інтелекту проявляється в умінні педагога встановлювати емоційний контакт з кожною дитиною окремо, створювати атмосферу взаєморозуміння і довіри, керувати власними психоемоційними станами тобто вміти залишати власні емоційні проблеми поза межами колективу і не проявляти їх у професійній діяльності. Це сприяє здатності педагогів досліджувати і проектувати власну діяльність, міркувати і діяти у професійній галузі не залежно від чужої волі, обставин, самостійно здійснювати вибір і приймати рішення, виробляти індивідуальні стратегії та досягати поставлених цілей без надмірних вольових зусиль. Відомо, що саме у здорових стосунках із дорослими діти знаходять себе, згодом усвідомлюють свою користь для суспільства, розвиваються і стають незалежними, цілеспрямованими, прагнуть досягнень, навчаються цінувати і поважати себе та інших. Адже дорослий для дитини -  провідник, зразок для наслідування, і саме тому так важливо, щоб він (чи то вихователя, чи то вчитель, чи то дорослий) сам був емоційно зрілою особистістю.

     Особистості з розвиненим емоційним інтелектом усвідомлюють свої потреби та потреби дитини і розмежовують їх. Для них внутрішній світ дитини – найбільша цінність. Їхні емоції та почуття підвладні їхній волі.

     Педагогу важливо вміти передавати свій позитивний настрій дітям. Один із способів передачі своїх почуттів, емоцій, ставлення до чогось є міміка. Візуальний контакт виконує значну роль у встановлені емоційного контакту з дітьми. Вираз обличчя і погляд іноді набагато сильніше впливають ніж слово. Адже коли ми хочемо, щоб нас почули, зрозуміли, ми завжди дивимося в очі. Великі можливості відкриває використання усмішки, яка і схвалює, і піднімає настрій.

     Але існують чинники, які негативно впливають на нашу емоційну регуляцію: часті стреси, схильність до самозвинувачення, втрата контролю в «критичних ситуаціях», які не розв’язують проблеми але вимагають термінових дій, сильні негативні емоції, з якими треба якнайшвидше дати собі раду.

     Як можна підвищити власну самооцінку? Головне – повірити, і результат не забариться:

•          не порівнюйте себе з іншими людьми;
•          не говоріть про себе погано;
•          якщо вас хвалять або роблять компліменти, не потрібно їх заперечувати, просто подякуйте за добрі слова;
•          якщо ви перебуваєте в товаристві людей, налаштованих до вас негативно, намагайтеся якомога більше спілкуватися з позитивними людьми;
•          Складіть список своїх досягнень, додайте до нього перелік ваших позитивних рис, перечитуйте ці списки частіше і поповнюйте їх новими записами.

     Що краще розвинений емоційний інтелект, то легше людині керувати своїми емоціями, поведінкою, думками, встановлювати, вибудовувати «містки» довіри, доброзичливості з  іншими людьми, бути більш упевненою в собі, дисциплінованою.

     Діти – одна з найнезахищеніших категорій, відкрита всім вітрам, здебільшого холодним і пронизливим. Наслідки цього помітні вже змалку – прояви агресивної поведінки, закритість, небажання дорослішати, нерозуміння емоцій, своїх та інших людей, невміння адекватно їх виражати. Діти, які  відчули розуміння та співчуття до себе, вже мають той життєвий досвід, який потім зможуть використовувати іншим людям.

     Професія педагога передбачає постійну творчість, невтомний пошук, виваженість професійних реакцій. І головною її особливістю є безумовне прийняття дитини. Крім того, праця вихователів пов’язана з великою емоційністю, що обумовлено особливостями їхньої діяльності: непрогнозованими емоційними впливами, необхідністю підтримувати високу концентрацію уваги, відповідальністю за кожного учасника освітнього процесу, за свої (самостійні!) дії та рішення. Таким чином, рівень емоційного інтелекту – важливий засіб успішної самореалізації особистості.

     Хочеться наголосити: наша особиста емоційна зрілість насамперед потрібна нам самим, для власної успішності. І тоді, перебуваючи в цьому ресурсному стані, ми, дорослі, можемо претендувати на головну роль у формуванні та розвитку емоційного інтелекту дитини. Адже розвинений інтелект дає людині змогу жити в гармонії зі світом і собою.

  Література:

1.Безсонова О. Емоційні ситуації в роботі педагога. Ж-л П/п 2019 №5 с.12

2.Коваленко Н. Розвиваймо емоційний інтелект. Ж-л П/п 2019 №5 с.3

3.ЛитвиненкоІ. Сучасна дитина у світі почуттів. Ж-л Д/в 2019 №3 с.3

4.Носенко Е.Л. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні

                            функції. Монографія/Е.Л.Носенко.-К. Вища школа,2003 – 126с.