Консультація: "Ознайомлення дітей з працею дорослих"

             Ознайомлення дітей з працею дорослих

         Феномен праці діти відкривають для себе, спостерігаючи за тим, як працюють

  дорослі. Це породжує у них бажання наслідувати старших, брати участь у їхній

   діяльності.
    Із працею дорослих діти ознайомлюються у процесі демонстрації різних видів праці,

  пояснення їх значення (спеціально організовані спостереження, бесіди, екскурсії), а також

  під час безпосередньої організації спільної діяльності дорослих і дітей. Діти залюбки

   допомагають дорослим, переймаються їх настроєм, наслідують їх вчинки, набуваючи

   конкретних знань і уявлень про працю, розвиваючи допитливість, інтерес до діяльності

   дорослих, проймаючись повагою до людей праці та результатів їх старань. Водночас

  дорослі мають змогу впливати на поведінку дітей - викликати у них прагнення до праці,

  досягнення конкретного її результату.
    Під час ознайомлення дітей молодшого і середнього дошкільного віку з працею дорослих

  їхню увагу зосереджують на простих трудових діях, спрямованість яких зрозуміла для

  них (праця вихователя і його помічника, кухаря, лікаря та ін.). Вихователь повинен

  максимально використовувати приклад трудової поведінки працівників дитячого садка.

    Однак лише спостереження не достатньо, оскільки дітям важко усвідомити зв’язок

   праці дорослих із власною поведінкою. Тому необхідно залучати їх до трудового процесу,

  використовуючи посильні доручення й елементарне співробітництво. Так, під час

  ранкового прибирання помічник вихователя може доручити дітям принести в

  поливальниці води, протерти листя рослин у куточку природи тощо. При цьому слід

  враховувати можливості для самостійної діяльності дитини, у процесі якої вона починає

  якомога точніше наслідувати працю дорослих.
       Відчутно впливає на формування у дітей прагнення працювати емоційне ставлення

   дорослого до виконуваної роботи. З раннього віку діти повинні бачити приклад

    раціонально організованої праці, оволодівати культурою праці: вмінням ставити мету

   (спочатку з допомогою дорослого, потім — самостійно), планувати й організовувати

   роботу, використовувати обладнання, послідовно здійснювати раціональні трудові дії,

   підтримувати порядок на робочому місці тощо.
       Виховна ефективність ознайомлення з працею дорослих залежить від ефективності

   процесу спостереження, від того, на які аспекти праці дорослих спрямована увага дітей.

   Самі вони зацікавлюються передусім зовнішніми виявами процесу праці: послідовністю

  операцій, предметами, знаряддям праці тощо. Тому потрібно спрямовувати їх на те, як

  людина ставиться до роботи, як здійснюється взаємодопомога у колективній праці.

         Дітей середнього дошкільного віку підводять до усвідомлення того, якою є людина

          трудівник, для чого вона працює, як ставиться до своїх трудових обов’язків.

           Тобто одночасно зі знаннями про особливості праці діти отримують уявлення

                    про ставлення до неї, про моральні якості тих, хто працює.
                  За визнанням психологів, педагогів, раціональною є така послідовність

          ознайомлення з працею дорослих:
           1) накопичення фактів про процес праці, перетворення предмета праці,

               результати праці, створення уявлення про її значущість;
           2) формування уявлень про людину праці, її ставлення до праці;
          3) формування уявлень про колективний характер трудової діяльності.
        Дітям старшого дошкільного віку вже доступне розуміння суспільної значущості

   праці дорослих, способів досягнення її результатів. Вони виявляють цікавість до праці

   поза межами дитячого садка. Під час спостереження за працею дорослих вихователю

  слід звертати увагу дітей на її організованість, узгодженість дій, відповідальність та ін.

   У цьому віці розширюються можливості для виховання трудових навичок і вмінь. Діти

   оволодівають навичками самообслуговування, самостійно виконують елементарні

   обов´язки. Приклад трудової діяльності дорослих впливає на них значно сильніше, ніж на

   дітей молодшого і середнього дошкільного віку.
      Організовуючи спільну діяльність, важливо враховувати форми співробітництва, які

   залежать від конкретного змісту роботи і віку дітей, а також від того, скільки

   дорослих і хто саме бере у цьому співробітництві участь. Чим молодші діти, тим

   більшу участь у співробітництві мають виявляти дорослі, спрямовуючи, організовуючи

   працю дітей. У спільній діяльності з дітьми старшого дошкільного віку вихователь має

   ширші можливості рівноправно працювати разом з ними, виконувати трудомістку

   роботу, яка вимагає складних умінь і навичок. Доцільною у ній є участь помічника

   вихователя, інших працівників дитячого садка. Педагогічно ефективне поєднання

   активності дорослих і дітей у спільній роботі сприяє перейманню досвіду старших,

   набуттю навичок, необхідних у майбутній самостійній роботі.
       Ознайомленню дітей із працею дорослих сприяють спостереження та екскурсії. Для

    молодших дошкільників з цією метою організовують екскурсії по дитячому садку, для

    старших дітей — походи за його межі (до магазину, перукарні, бібліотеки тощо).

    Добираючи види праці для спостереження, необхідно враховувати їх виховну цінність,

  доступність змісту для розуміння, ймовірність виникнення у дітей бажання наслідувати

  трудову поведінку дорослих. Ефективними є повторні спостереження, які забезпечують

  формування чітких знань про результати і значущість праці.

      Набуті під час спостережень, екскурсій знання й уявлення потребують наступного

   уточнення і систематизації. З цією метою вихователь проводить з дітьми (переважно

  старшими) узагальнюючі бесіди (“ Хто якою працею займається у дитячому садку ”, “ Як

          ми допомагаємо нашій няні ”, “ Що робить кухар ” тощо).
            З метою закріплення і уточнення знань про різні види праці використовуються

            також дидактичні ігри: “ Кому що потрібно для роботи ”, “ Відгадай, що ми

                 робимо ” (відтворення трудових дій) та ін.
                    

                Різноманітні особливості праці дорослих відкривають дітям художні

          твори різних жанрів (літератури, кіно, живопису тощо), завдяки яким вони

         пізнають не лише її зовнішні вияви, а й внутрішню суть, мотиваційну сферу,

      психологічні наслідки. Втім, використання педагогами художніх творів активізує

   емоційну сферу дітей, спонукає їх до співпереживання з тими, хто працює, за досягнення

   результату, переконує, що навіть у найскладніших умовах цілеспрямована і працьовита

   людина зможе досягти своєї мети. Пережиті емоції зумовлюють конкретизацію знань

   про сутність праці, вимоги, які вона пред’являє людині, і про те, як праця впливає на

   розвиток, суспільне визнання особистості. Усе це формує основи внутрішньої

   готовності дитини до самовідданої праці в майбутньому.

          Форми організації трудової діяльності дітей

       Перше прилучення дітей до трудової діяльності відбувається у спільній із дорослим

    праці, у процесі якої вони опановують найпростіші трудові навички, що є передумовою

   переходу в недалекому майбутньому до самостійних форм організації трудової

   діяльності. Основними формами організації праці дітей дошкільного віку в дитячому

   садку є трудові доручення, чергування, колективна праця.
        Трудові доручення. За змістом та організаційною структурою доручення є

    найдоступнішою і найпоширенішою формою організації дитячої праці. Сутність їх

   полягає у покладанні на індивіда, групу певних обов’язків, виконання певних завдань. Вони

   мають чітку спрямованість на результат.
        Залежно від критеріїв виокремлюють такі види доручень:
          — за складністю: складні та прості;
          — за тривалістю: короткочасні, епізодичні та тривалі;
          — за характером організації дітей: індивідуальні та групові.
        Молодшим дошкільникам вихователь дає прості доручення, які є епізодичними,

     короткочасними (наприклад, покласти на місце іграшку, принести стілець та ін.). 

   Починаючи з середнього дошкільного віку дітям доручають складніші і триваліші справи,

    які можуть бути пов’язаними з проханням або звертанням до інших осіб, прибиранням і

   підтриманням порядку в ігровому куточку, доглядом за тваринами у куточку живої

   природи тощо.
        За змістом діяльності щодо виконання доручень їх поділяють на:
       — доручення, пов’язані з участю в іграх, використанням іграшок, організацією занять;
         — побутові доручення;
          — доручення допомагати малюкам (для старших дітей);
            — доручення - прохання дорослих;
                  — доручення, пов’язані з роботою в куточку живої природи, на земельній

                     ділянці дитячого садка.
                Виконання доручень виховує у дошкільнят обов’язковість, відповідальність,

           привчає їх до вияву вольових зусиль щодо самоорганізації діяльності задля

          досягнення результату. Але для цього важливо, щоб діти усвідомлювали

   доцільність, значущість для них загальної справи, конкретних доручень. Доручаючи

   дитині самостійну справу, педагог має враховувати відсутність соціального, трудового,

   комунікативного досвіду дитини, рекомендуючи у зв’язку з цим раціональні способи її

   виконання. Ефективним щодо цього може бути ознайомлення дитини з такими

    правилами виконання доручення:
    — отримавши доручення, подумай, чи правильно ти зрозумів, що потрібно робити;
    — сплануй, як виконати цю роботу;
    — працюй не поспішаючи, щоб результат приніс задоволення і користь;
    — проінформуй про завершення справи того, хто доручив її тобі;
    — проаналізуй, чи не потрібно зробити ще щось. Зацікавлений у вихованні

        самодостатніх особистостей педагог заохочуватиме ініціативу дошкільнят у

        прийнятті і виконанні доручень.
    Виконання групових доручень привчає дітей до узгодження своїх дій, збагачує їх досвідом

   співробітництва, прищеплює гуманістичні почуття, виховує вміння бути уважними

   одне до одного, допомагати одне одному.
       Чергування. Ця форма доручення полягає у систематичному виконанні дитиною

     трудових обов’язків стосовно своїх одногрупників. Чергування суттєво стимулюють

      розвиток дитини, адже вони вимагають немалих зусиль і напружень, що зумовлює її

     фізичне зміцнення, набуття знань про властивості та якості різних предметів,

     виробляє усвідомлення значущості своєї праці, навички роботи на конкретний

     результат. Вони є дієвим засобом виховання почуття відповідальності у дошкільників,

     формування самостійності, працелюбства, взаємодії у колективній роботі.
         Наприкінці молодшого дошкільного віку вихователь починає залучати вихованців до

  виконання деяких обов’язків чергових у їдальні, а починаючи з середнього дошкільного віку,

   діти чергують систематично в їдальні, на заняттях, у куточку живої природи тощо.
       З дорослішанням дошкільників поступово ускладнюються їхні доручення за змістом

   роботи, формами об’єднання дітей, вимогами до самостійності й самоорганізованості.

   Залежно від мети, яку переслідує педагог, для чергувань об’єднують дітей з однаковим

   рівнем трудових умінь, працелюбства, почуття відповідальності (для вдосконалення

   навичок взаємодії у колективній роботі) або з різним, але не дуже контрастним рівнем

   трудових умінь і самостійності (з метою вирівнювання розвитку). Для забезпечення

   психологічної сумісності дітей під час колективних чергувань педагог має добре знати

          їхні індивідуальні особливості, з урахуванням яких розподіляти конкретні

             доручення.
                   Спільна трудова діяльність дітей. Використання цієї форми організації

                 трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці. Вона

          може об’єднувати всіх дітей групи і бути колективною (прибирання кімнати або

          майданчика, робота на клумбі та ін.). Колективній праці властиві спільна мета,

    відповідальність за результат, розподіл праці між учасниками, залежність їх один від

    одного.
         Об’єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду

    співробітництва, належного оволодіння навичками конкретних видів праці. Знання

    індивідуальних особливостей дітей дає змогу об’єднувати їх у групи різних рівнів

    співробітництва:
    — об’єднання дітей високого рівня співробітництва з однолітками низького рівня, які

         симпатизують один одному;
     — об’єднання дітей високого рівня співробітництва з дітьми низького рівня, які їм

           симпатизують;
     — включення дітей низького рівня співробітництва у групи, до яких належать

           найактивніші діти високого рівня розвитку взаємин.
       Систематичність залучення дітей до трудової діяльності забезпечують різні її форми

      організації. Дослідники виокремлюють такі види колективної праці, як праця поруч,

      загальна і спільна праця.
        Праця поруч — форма організації трудової діяльності, за якої діти незалежно один від

    одного, одночасно виконують індивідуальні завдання. У процесі роботи поруч виникає

    безпосереднє спілкування, яке часто спонукає дітей до надання допомоги одне одному,

  створює сприятливі умови для виховання доброзичливих стосунків. Цей спосіб організації

   трудової діяльності є проміжним етапом до колективної праці.
    Загальна праця — форма організації колективної діяльності дітей, яку характеризують

     спільні мета і результат. Загалом трудовий процес розгортається як індивідуальний. 

     Наприклад, дітям необхідно прибрати стелаж з іграшками. Для цього вони повинні

   виконати конкретні завдання: одна дитина витирає іграшки, друга — полички, третя —

    лялькові меблі, а спільним результатом буде порядок на стелажі. Значущість кожного

   окремого результату і зв’язок його з іншими виявляється тільки після закінчення всього

   процесу діяльності.
      Спільна праця — складний різновид колективної діяльності, що передбачає досягнення

   спільного результату шляхом виконання послідовних трудових дій над певним об’єктом,

   який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого. Всі трудові дії при

   цьому мають певну завершеність (наприклад, прибирання снігу на майданчику

   передбачає такі послідовні трудові дії, як згрібання, наповнення ящиків, перевезення).

          Цей вид колективної праці використовують у старшому дошкільному віці, він

           потребує чіткої організації. Під керівництвом вихователя діти попередньо

             обговорюють суть і послідовність дій, з урахуванням складності трудових

             операцій визначають кількість учасників для кожної з них, розподіляють дії між

           учасниками, враховуючи їхні бажання і можливості.
         Різноманітні ситуації взаємодії потребують дотримання дітьми, які об’єдналися у

    групи, певних правил-регуляторів. Ознайомлення дітей із цими правилами є одним із

    засобів педагогічного керівництва їхніми взаєминами. При цьому слід враховувати і

    залежність правил від моральних норм, які є більш загальними вимогами. Особливої

    уваги педагога потребують вихованці, які, знаючи правила і вимагаючи дотримання

    їх від інших, самі ігнорують їх. Таким дітям варто доручати спільну справу разом з

    активними однолітками, які добре засвоїли моральні норми, внаслідок чого спрацьовує

    ефект взаємодоповнення: активні діти співпрацюють з тими, хто охоче бере участь у

   спільних справах, а ті, хто формально ставиться до моральних вимог, за такої ситуації

   вже не можуть ухилитися від них. Схвалення вихователем такого співробітництва, його

   попередня оцінка (“Я впевнена, що ви успішно впораєтесь із завданням ”) орієнтують

   дітей на сумлінну працю.
      Використання різних форм організації трудової діяльності дітей збуджує у них

    «прагнення серйозної праці», без якої життя людини “ не може бути ні гідним, ні

    щасливим ” (К. Ушинський).