Консультація " Трудові доручення"

Трудові доручення - одна з форм організації праці дошкільників. Особливе значення вона має в роботі з дітьми молодшого дошкільного віку. Такі діти часто не розрізняють ігрові та трудові завдання, не вміють працювати за власною ініціативою, а тільки виконують прохання чи вимогу дорослих принести який-небудь предмет, полити квіти, погодувати риб та ін. Доручення можуть бути дуже різноманітними: простими і складними, короткочасними, епізодичними і тривалими, індивідуальними і колективними. Виконувати прості і посильні доручення діти можуть вже з 1,5-2 років. Для дітей молодшого дошкільного віку характерні доручення індивідуального характеру, Протягом дня малюк може в середньому виконувати 2-3 і більше доручень. В середній групі через доручення дітей готують до подальших чергувань. Доручення можна згрупувати за кількістю дій, способом його виконання, часом досягнення результатів. 

До першої групи відносяться доручення, пов’язані з виконанням однієї дії: подай, принеси, віднеси. Вони короткочасні, епізодичні, викликані необхідністю швидко усунути безлад. Використовуються здебільшого в молодшому дошкільному віці. До другої групи відносяться доручення, які включають кілька способів дій, кілька трудових операцій (помити клітку, погодувати тваринок, риб, полити кімнатні рослини тощо ). Використовуються вони в групах старшого дошкільного віку. За спрямуванням трудові доручення можна розподілити на такі групи:

-                         Доручення, пов’язані з грою;

-                         Доручення, пов’язані з чергуванням;

-                         Доручення пов’язані з організацією підготовки до занять;

-                         Побутові доручення;

-                         Доручення, пов’язані з виконанням прохань дорослих;

-                         Доручення, пов’язані з працею в куточку живої природи і на ділянці;

1-а молодша група

Виховувати повагу до людей будь-якої професії.

Підкреслювати значимість результатів їхньої праці.

Підтримувати бажання дітей допомагати дорослим.

Залучати дітей до самообслуговування. 

2-а молодша група

Виховувати бажання брати посильну участь у трудовій діяльності.

Середня група

Виховувати позитивне ставлення до праці, бажання трудитися.

Вчити виконувати індивідуальні та колективні доручення, формувати вміння домовлятися з допомогою вихователя про розподіл роботи, дбати про своєчасне завершення спільного завдання. Формувати початки відповідального ставлення до дорученого завдання (вміння і бажання доводити почату справу до кінця, прагнення зробити його добре).

Роз’яснювати дітям значимість їх праці.

Заохочувати ініціативу в наданні допомоги товаришам, дорослим.

Старша група

Продовжувати розширювати уявлення дітей про працю дорослих. Показувати результати праці, його суспільну значимість.  

Систематизувати знання про працю людей в різні пори року.

Розповідати про професії педагога, лікаря, будівельника, працівників сільського господарства, транспорту, швейної промисловості, торгівлі та ін.

Пояснювати, що для полегшення праці використовується різноманітна техніка (комп’ютер, касовий апарат, електрична швейна машина і т. П.).Розвивати бажання разом з дорослими і з їх допомогою виконувати посильні трудові доручення.

Вчити доводити почату справу до кінця.

Розвивати творчість і ініціативу при виконанні різних видів праці. Формувати відповідальність за виконання трудових доручень.Вчити оцінювати результат своєї роботи за допомогою дорослого.

Стимулювати бажання брати участь у трудовій діяльності. Привчати старанно, акуратно виконувати доручення, берегти матеріали і предмети, прибирати їх на місце після роботи.

7. Виховувати бажання брати участь у спільній трудовій діяльності нарівні з усіма, прагнення бути корисними оточуючим, домагатися результатів. 

Залучення дітей до трудової діяльності починається з 1-й молодшої групи. Основний вид праці в цьому віці – самообслуговування.

У 2-й молодшій групі продовжується формування у дітей бажання до посильної праці.

Обсяг завдань з трудового виховання наростає з середньої групи, досягаючи максимуму в старшій.

Саме в середній групі діти активно опановують різними трудовими навичками і прийомами праці в природі, господарсько-побутового та обслуговувати себе праці.

 У старшій групі додається ручна праця.

У старшій групі робиться більший акцент на формування всіх доступних дітям умінь, навичок в різних видах праці. Формується усвідомлене ставлення і інтерес до трудової діяльності, вміння досягати результату. 

Найбільш складною формою організації праці дітей є колективна праця. Широко вона

використовується тільки в старшій і підготовчій групах дитячого саду, коли навички дітей стають більш стійкими, а результати праці мають практичну і суспільну значимість. Діти до цього віку вже мають достатній досвід участі в різних видах чергувань, у виконанні різноманітних доручень. Вікові можливості дітей дозволяють вихователю вирішити більш складні завдання трудового виховання:

Привчати дітей домовлятися про майбутню роботу;

Працювати в потрібному темпі;

Виконувати завдання у визначений термін.

Завдання і зміст роботи по групам

1-а молодша група

1.       Формувати у дітей уміння самостійно обслуговувати себе (під час роздягання, одягання, вмивання, їжі).

2.       Продовжувати вчити дітей під контролем дорослого, а потім самостійно мити руки в міру забруднення і перед їжею, насухо витирати обличчя і руки особистим рушником

3.       Вчити приводити себе в порядок за допомогою дорослого.

4.       Формувати навик користування індивідуальними предметами: носовою хусткою, серветкою, рушником, гребінцем, горщиком). 

5.       Спонукати дітей до самостійності під час їжі, вчити тримати ложку в правій руці.

6.       Навчати дітей порядку одягання і роздягання.  

7.       Вчити знімати одяг, взуття (розстібати гудзики спереду, застібки на липучках) при невеликій допомоги дорослого.

8.       Вчити в певному порядку акуратно складати знятий одяг.

9.       Вчити правильно надягати одяг і взуття.

2-а молодша група

1.                   Продовжувати вчити дітей самостійно одягатися і роздягатися у певній послідовності (надягати і знімати одяг, розстібати і застібати ґудзики, складати, вішати одяг і т. П.).

2.                   Виховувати охайність, вміння помічати непорядок в одязі і усувати його при невеликій допомоги дорослих.

3.                   Продовжувати вчити правильно користуватися милом, акуратно мити руки, обличчя, вуха; насухо витиратися після вмивання, вішати рушник на місце, користуватися гребінцем, носовою хусткою.

4.                   Вчити правильно користуватися їдальні і чайної ложками, виделкою, серветкою. Середня група

1.  Удосконалювати вміння самостійно одягатися, роздягатися; привчати акуратно складати і вішати одяг за допомогою дорослого, приводити її в порядок – чистити, просушувати

2.  Виховувати прагнення бути завжди акуратними, охайними.

3.  Виховувати звичку самостійно вмиватися, мити руки перед їжею, у міру забруднення, після користування туалетом

4.  Закріплювати вміння користуватися гребінцем, носовою хусткою.

5.  Привчати при кашлі та чханні відвертатися і прикривати ніс і рот хусткою

6.  Продовжувати вчити користуватися правильно столовими приборами – ложкою, виделкою, ножем).

7.  Вчити полоскати рот після їжі. 

Старша група 

1.  Формувати звичку щодня чистити зуби і вмиватися, у міру необхідності мити руки.

2.  Закріплювати вміння самостійно одягатися і роздягатися, акуратно складати в шафу одяг, своєчасно сушити мокрі речі, доглядати за взуттям (мити, протирати, чистити, прибирати на місце)

3.  Вчити помічати і самостійно усувати непорядок в своєму зовнішньому вигляді.

4.  Формувати звичку дбайливо ставитися до особистих речей.

5.  Розвивати бажання допомагати один одному

6.  Привчати самостійно чистити зуби, стежити за чистотою нігтів

7.  Дотримуватися порядок у своїй шафі, розкладати одяг в певні місця

8.  Вчити охайно прибирати ліжко. 

ГОСПОДАРСЬКО-ПОБУТОВА ПРАЦЯ:

 Завдання і зміст роботи по групам

1-а молодша група

1.                   Привчати дітей підтримувати порядок в ігровій кімнаті, після закінчення ігор розставляти ігровий матеріал по місцях.

2.                   Залучати дітей до виконання найпростіших трудових дій. Спільно з дорослим і під його контролем перед їжею ставити на стіл хлібниці (без хліба) і серветниці.  

2 - а молодша група

1.       Спонукати дітей до самостійного виконання елементарних доручень – готувати матеріали до занять (кисті, дошки для ліплення та ін.); після гри прибирати на місце іграшки, будівельний матеріал

2.       Привчати дотримуватися порядок і чистоту в приміщенні і на ділянці дитячого саду

3.       Спонукати надавати допомогу дорослим, виховувати дбайливе ставлення до результатів їх праці.

4.       У другій половині року починати формувати у дітей уміння, необхідні при чергуванні по столовій: допомагати накривати стіл до обіду (розкладати ложки і виделки, розставляти хлібниці, тарілки, чашки і т. П.).

Середня група

1.       Привчати дітей підтримувати порядок в групі і на ділянці дитячого садка: прибирати на місце будівельний матеріал, допомагати вихователю, підклеюють книги, коробки.

2.       Вчити дітей самостійно виконувати обов’язки чергових по їдальні: акуратно розставляти хлібниці, розкладати столові прилади (ложки, вилки, ножі).

Старша група

Вчити дітей допомагати дорослим підтримувати порядок в групі: протирати іграшки та навчальні посібники, мити іграшки і будівельний матеріал, ремонтувати книги, іграшки

Формувати вміння наводити порядок на ділянці дитячого садка: підмітати і очищати доріжки від сміття, взимку від снігу, поливати пісок в пісочниці. 

Вчити дітей самостійно і сумлінно виконувати обов’язки чергових по їдальні сервірувати стіл, прибирати посуд після їжі.

Вчити самостійно розкладати підготовлені вихователем матеріали для занять, прибирати їх, мити пензлики, розетки для фарб, палітру, протирати столи.

Робота по формуванню у дітей навичок господарсько-побутової праці взаємопов’язана з формуваннями загальної культури дитини: правильно сервірувати, прибирати стіл, підтримувати чистоту, порядок в кімнаті, на ділянці.

  Оволодіння трудовими господарсько-побутовими операціями робить дитину самостійним, готовим до дорослого життя.

Коли діти опановують трудовими вміннями і навичками, активна роль вихователя необхідна. Однак у міру накопичення досвіду самостійного виконання завдання доцільно перейти до словесного нагадування: досить підказати дитині, як слід діяти в даній ситуації, в даних умовах. Поступово активізувати дітей питаннями «З чого почнеш робити? А ти знаєш, де у нас знаходяться лійки? Скільки води лити в цю квітку? Скільки корму треба насипати рибкам? Що ми робимо перед тим, як висипати його в годівницю? »І т.п. Питання вихователя повинні бути спрямовані на те, щоб діти усвідомили або згадали способи виконання доручення. Зміст питань повинно бути індивідуальним, враховувати можливості кожного труднощі дитини при виконанні завдання.  

Вихователь може давати індивідуальні доручення не одному, а кільком дітям. Подібна організація доручень можлива тоді, коли діти вже мають певний досвід роботи і не вимагають постійного втручання і уваги педагога. При цьому вихователь вказує нескладні прийоми роботи всім дітям одночасно. Наприклад, доручає чотирьом-п’яти вихованцям протерти стільчики. Кожен витирає один стілець. Педагог роз’яснює прийоми роботи: як слід тримати ганчірочку, який вологості вона повинна бути, нагадує послідовність дій. 

Важливою педагогічним умовою виховання у дітей позитивного ставлення до доручень дорослих є формування у них соціальних мотивів діяльності – мотив обов’язку і відповідальності перед дорослими за виконання завдання. Домогтися цього можна, підвищуючи вимоги до дітей, до їх індивідуальної трудової діяльності, ускладнюючи доручення. Важлива також оцінка змісту цієї діяльності.

Спочатку вихователь домагається лише емоційно-позитивного ставлення до трудового дорученням. Це здійснюється найчастіше завдяки позитивній, доброзичливій оцінці того, що дитина охоче відгукнувся допомогти дорослому, правильно виконав завдання, домігся результату. У міру виникнення у дітей інтересу до виконання доручення, необхідно домагатися більш усвідомленого ставлення до трудових завдань дорослих, корисності виконуваного справи. «Добре, що ти вирішив допомогти мені, разом швидко приготували все для поливу». Найвищим критерієм оцінки виконання трудового доручення є усвідомлення дітьми обов’язки і сталості турботи про оточуючих. Така поведінка дітей пов’язане з проявом ініціативи і самостійності у виконанні трудових завдань в добровільному знаходженні для себе справи і самостійному його виконанні, в готовності зробити щось приємне для оточуючих. Педагогу дуже важливо вміло підтримати перші паростки дитячої ініціативи, коли дитина за власним бажанням включається в трудову діяльність. Це важливо для формування у дітей уміння виконувати обов’язки.

Ініціативу у праці діти виявляють в тих випадках, коли вихователь вміло переходить від пропозиції і вимоги виконати завдання до нагадування його змісту і способів виконання. За допомогою питань педагог поступово привчає дітей звертатися до власного досвіду, пригадувати, що навчилися робити, і самим пропонувати свої послуги, допомога. Щоб полегшити дитині вибір завдання, доцільно організувати спеціальні ситуації, в яких він може проявити ініціативу. Особливо корисні ситуації, пов’язані з побутовим працею (прибирання ігрового куточка, стелажа з книгами, шафи з посібниками, і ін.), працею в природі.

Прояву ініціативи дітей у праці, особливо на п’ятому році життя,  сприяють доручення, надані вихователем задовго до їх виконання: що-небудь зробити, але після сніданку, обіду, ігри, сну і т.д. При цьому педагог пропонує дитині нагадати йому про це: «Сергію, у нас часу мало, а ось після сну нагадай мені. Я тобі доручу дуже потрібну справу. Добре?» Зазвичай дитини дуже радує довіру вихователя.

У молодшій і середній групі особливо важливо помічати дитячу ініціативу, так як тут виконання дітьми завдань організовується дорослим. Звідси необхідно, щоб доручення не заглушали дитяче бажання взяти участь у праці. Вихователь іноді називає справи, які діти могли б виконати, не чекаючи вказівок дорослих: побачив, що валяється річ, іграшка, - підніми, поклади на місце; увійшов до групи дорослий – запропонуй стілець; побачив, що комусь важко нести, підняти, посунути, - допоможи і т.д. Нагадування вихователя про справи, потрібних для всієї групи, дозволяють дітям побачити, що вони можуть робити з власної ініціативи. Якщо справи не робляться за власним рішенням малят, вихователь може знову нагадати про майбутню роботу, точно вказати, де і коли вони могли б щось зробити. ( «Якщо хочеш погодувати тварин, змінити воду їм, полити клумбу, город, нагадай мені про це на прогулянці». 

Дітям 3-5 роки складно визначити майбутню роботу, коли вихователь пропонує уважно подивитися і самим знайти, що треба зробити. У подібних ситуаціях особливо важливо заохочення прагнення дитини трудитися, його ініціативу слід підкреслювати і оцінювати особливо: «Олег дуже уважний, акуратний хлопчик. Він побачив біля годівниці розлиту воду і витер. Він вчинив правильно ». 

В оцінці праці, досягнуті результатів на молодших щаблях дошкільного віку слід широко

використовувати ігрові прийоми. Тут вихователь не може обійтися без персонажів лялькового театру «Бі ба бо «. З його допомогою вихователю легко вдається не тільки оцінити зроблену роботу, а й легко закріпити корисні і потрібні в трудовій діяльності правила: не відволікатися під час роботи, допомагати товаришам, доводити почату справу до кінця, проявляти старанність. У цікавій ігровій формі вихователь аналізує діяльність дитини, розповідає, що він добре виконував, в чому помилявся. Активна рівномірна участь дітей від 3 до 5 років у виконанні повсякденних доручень є важливою і своєчасною підготовкою до участі в чергуваннях – першому обов’язків  дошкільнят.