Контрольна робота за темою «Синтаксичні та пунктуаційні норми» Варіант І
А «Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.
Б «Ні, – сказав сам собі Василько – щуки я не піймаю, бо вона прудка».
В «Життя мені всміхалося, – говорив Франко, – а діти були промінням».
Г «Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.
Д Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.
А Коли ідеш ранковим полем, то грають бризки від роси.
Б Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.
В Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.
Г День такий, що жалітися грішно на невдачі, нестачі, біду.
Д Здалося, що якийсь чарівник, як у казці, позолотив дерева.
А Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.
Б Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?
В Дерева у цвіту такі казково білі й легкі вночі, зараз обважніли, посірішали й ніби танули, розтікалися туманом по низині.
Г Здоровенний дуб розлігся розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.
Д Високо поросло розкішне дерево, укриваючи холодком землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.
А Літо в осені питає: де ти поділа журавлів.
Б До булави треба голови!, казали запорожці.
В Ой казали, говорили по всім селі люди – «Та вже з того козаченька нічого не буде!»
Г «Опізнився, небораче, одказав земляк йому, хто кохав життя ледаче, непереливки тому».
Д «Дозвольте і мені, панове, річ держать!» – тут обізвалася Лисиця.
А незважаючи на люті морози.
Б якщо купимо квитки на потяг.
В бо вже скучили за рідним містом.
Г так що обов’язково відвідаємо Поділ.
Д щоб краще дізнатися історію столиці.
А оскільки вчора була сильна хуртовина.
Б хоча надворі вже була рання весна.
В ніби лежала товста пухова перина.
Г тому що не була розчищена від заметів.
Д так що не можна було доїхати до міста.
А Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.
Б Сашко задихався та зморився більше години вони бігли з Сіроманцем.
В Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.
Г Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.
Д Спочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.
А і випромінюють веселковий розмай.
Б милуючи око веселим сяйвом.
В але сонце вже осяяло виднокрай.
Г бо тільки займається на день.
Д ранок холодить оксамитові трави.
А «За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?».
Б «Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає.
В Яка ти розкішна, земле, – думала Маланка.
Г Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.
Д Жалібно жовте листя березини, здається, шепче, «Літо, де ти, літо?»
А Вийшовши з густого соснового лісу, ми побачили велике поле маків.
Б Євген Черниш сидів на траві оддалік, спершись підборіддям на руки.
В Квіти згортали пелюстки, відчуваючи наближення нічної прохолоди.
Г Почувши про приїзд театру мініатюр, учні зібралися в актовому залі.
Д Працюючи в сучасних лабораторіях, потрібно мати глибокі знання
А Один мудрець вдало підмітив: Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин.
Б Павло Тичина сказав про Сковороду «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого – чисту та моральну».
В «Ще б ми стільки прочитали, як ти, – докинула Василина і пояснила подрузі: – Взимку цілі ночі просиджує над книжками».
Г Коли садили капусту, господарка хапалася за голову – «Дай же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась, щоб із кореня була коренистая, а із листу голосистая!»
Д «А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички та кружечки, написав перше слово», думав учитель.
А якось журливо ставало на душі.
Б неначе занурюючи все в темряву.
В однак на ґанку ще точилася розмова.
Г так що все птаство затихло.
Д насувався лячний присмерк.
А заступивши темрявою небо.
Б і зависли над молодими садами.
В які змусили все живе зачаїтися.
Г і ринула стоголоса злива.
Д пішов густий літній дощ.
А На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.
Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.
В День був сонячним і небо здавалося ще більшим.
Г Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.
Д Мені потрібне слово а не слава.
1 означальне |
А Твій дух не став приниженим і плюсклим, хоч слала доля чорні килими. |
2 з’ясувальне |
Б Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? |
3 обставинне часу |
В Бачу за морями золоті дороги, де припав до неба синьоокий степ. |
4 обставинне умови |
Г Коли прибудеш влітку до столиці, немов на конях вилетять каштани, угору підіймаючи правиці. |
|
Д Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво. |
|
А Люби музику – вона облагороджує твої думки і почуття. |
|
Б Красна пташка своїм пір’ям, а людина – знанням. |
|
В Що в пісні співається, те в житті збувається. |
|
Г Голос у нього гучний і спочатку завжди впевнений. |
|
Д Небо вночі чисте, і видно, як падають зорі. |
1 … понад усе хотіли, щоб… |
А означальне |
2 … зайшов до магазину, щоб … |
Б з’ясувальне |
3 … дуже сподобалася книга, що її … |
В умови |
4 … настільки досвідчена, що … |
Г мети |
|
Д ступеня та способу дії |
1 …минуло п’ять хвилин, як… |
А означальне |
2 … тішать око півонії, що їх… |
Б з’ясувальне |
3 …цікаво слухати про те, як… |
В часу |
4 … її пісня лилася, як … |
Г порівняльне |
|
Д умови |
1 між однорідними членами речення |
А Не страшна тобі ані посуха, ані дощ. |
2 при відокремленому члені речення |
Б Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів. |
3 між частинами безсполучникового речення |
В Жайворонок висить на невидимій нитці, співаючи весну. |
4 між частинами складносурядного речення |
Г Лягло сонце за горою, зірки засіяли. |
|
Д Зоре моя вечірняя, зійди над горою. |
Контрольна робота за темою «Синтаксичні та пунктуаційні норми» Варіант ІІ
А «Чи бачили таке! – сказав батько і, помовчавши, додав: – Готовий хлібороб, одним словом».
Б «Ні, – сказав сам собі Василько – щуки я не піймаю, бо вона прудка».
В «Життя мені всміхалося, – говорив Франко, а діти були промінням».
Г Я всіх питав із щирою душею: – «Яку ви любите найбільше мову?»
Д Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.
А Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.
Б Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.
В Якби знав я чари, що спиняють хмари.
Г Ви знаєте, як липа шелестить
Д Здалося, що якийсь чарівник, як у казці, позолотив дерева.
А По закінченні війни на тому місці, де стояла хата знайшли тільки кучугуру глини.
Б Першим її свідомим порухом було те, що, коли той попросив заспокоїтися, послухалася, хоч і не відгукнулася словом.
В Щоб краще збагнути навколишню красу, він навчав діток переносити на папір все, що вони бачать, і що їм до вподоби.
Г Природа інколи примхлива до людини, бо останнім часом він відчув, що йому муляє в боки, а дорогі серцю пейзажі починають набридати.
Д Високо поросло розкішне дерево укриваючи холодом землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.
А Дивуюсь, радію, у серця питаю «Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?»
Б «Іди, доню, — каже мати: — не вік дівувати».
В Ой казали, говорили по всім селі люди – «Та вже з того козаченька нічого не буде!»
Г «… Я є частина народу!», – писав О. Довженко
Д «Я чув про це, — сказав він і додав: — А хто не чув...».
А незважаючи на люті морози.
Б якщо купимо квитки на потяг.
В бо вже скучили за рідним містом.
Г так що обов’язково відвідаємо Поділ.
Д щоб краще дізнатися історію столиці.
А оскільки вчора була сильна хуртовина.
Б хоча надворі вже була рання весна.
В ніби лежала товста пухова перина.
Г тому що не була розчищена від заметів.
Д так що не можна було доїхати до міста.
А Високі скелі гордо навислі над морем піддались нарешті море вигризло в них високі і глибокі гроти
Б Спочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.
В Будеш сіяти з сумом вродить печаль.
Г Виглянуло сонце озеро вмить проясніло.
Д Весна ледачого не любить вона проворного голубить.
А і випромінюють веселковий розмай.
Б милуючи око веселим сяйвом.
В але сонце вже осяяло виднокрай.
Г бо тільки займається на день.
Д ранок холодить оксамитові трави.
А «Дай зірку, дай…» – крізь сон дитя белькоче.
Б «Немає в світі нічого сильнішого за людину» – тихо говорить він Івану Івановичу, гріючись біля вогню.
В Я так завзято його благаю – «Не мовчи!»
Г «Ще б ми стільки прочитали, як ти, – докинула Василина і пояснила подрузі, – Взимку цілі ночі просиджує над книжками».
Д Батьку, – мовила тихо, – ви так гарно співали, так гарно...
А Почувши про приїзд театру мініатюр, учні зібралися в актовому залі.
Б Працюючи в сучасних лабораторіях, потрібно мати глибокі знання
В Квіти згортали пелюстки, відчуваючи наближення нічної прохолоди.
Г Вийшовши з густого соснового лісу, ми побачили велике поле маків.
Д Євген Черниш сидів на траві оддалік, спершись підборіддям на руки.
А «Ласкавими словами й гадюк чарують» каже одна українська приказка.
Б П. Тичина сказав про Г. Сковороду «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого – чисту та моральну».
В Жалібно жовте листя березини, здається, шепче, «Літо, де ти, літо?»
Г «Колись, дуже давно, — розповідав нам дід, — Григорій був найдужчим парубком на всю губернію...»
Д «Самі, чи що, падають у воду?» спитав я.
А якось журливо ставало на душі.
Б неначе занурюючи все в темряву.
В однак на ґанку ще точилася розмова.
Г так що все птаство затихло.
Д насувався лячний присмерк.
А заступивши темрявою небо.
Б і зависли над молодими садами.
В які змусили все живе зачаїтися.
Г і ринула стоголоса злива.
Д пішов густий літній дощ.
А Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня.
Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.
В Річка широка та глибока і котиться вона виблискуючи та шумуючи.
Г Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.
Д Щодень приносив лагідніші подихи вітер і зазеленіла на пагорбах земля.
1 означальне |
А Я з радісним серцем вирушаю туди, де на мене чекають батьки. |
2 з’ясувальне |
Б Ліс – це природна аптека, що з давніх-давен постачає ліки. |
3 обставинне допустове |
В Не можна допустити, щоб людиною керував страх. |
4 обставинне умови |
Г Хоч не рідний cuн Ярема, а щира дитина. |
|
Д Коли ви хочете збирати мед, не перекидайте вулика. |
|
А Сніжинки падали, і запорошені стежки були розквітчані слідами ніг. |
|
Б Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок. |
|
В А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет. |
|
Г Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане. |
Д Коли ти можеш спочатку думати, а потім діяти, то ти вже опанував науку дорослого життя. |
1 Він дивився на небо, як… |
А означальне |
2 Записався на курси, щоб … |
Б з’ясувальне |
3 Ми попрямували до лісу, що… |
В мети |
4 Потрібно виконати так завдання, щоб… |
Г порівняльне |
|
Д ступеня та способу дії |
Варіант завершення речення |
Тип речення |
1 … перелетівши сині моря. |
А складне безсполучникове |
2 … і враз ожила простора садиба. |
Б складнопідрядне |
3 … і заходилися його лагодити. |
В складносурядне |
4 … як заструменіли весняні ручаї. |
Г просте з однорідними членами |
|
Д просте з відокремленими членами |
1 між однорідними членами речення |
А Був уже вечір, і над хащами парку сходив великий повний місяць. |
2 при відокремленому члені речення |
Б На його думку, ситуація набуває загрозливого характеру. |
3 між частинами безсполучникового речення |
В Мужню силу хоч похилить горе, та не зломить |
4 між частинами складносурядного речення |
Г Земля чорніє, дрімає розум, серце мліє |
|
Д Заслужений митець, він з радістю передає багатий досвід молоді. |