Основні терміни і поняття семіотики. Знак.

Семіотика — це наука, яка вивчає знаки і знакові процеси. Фердинанд де Соссюр Чарльз Пірс Чарльз Морріс

Чарльз Морріс у 1938 р. видав працю «Основи теорії знаків», що стала першим систематичним викладом семіотики як науки.

Дескриптивна семіотика — це семіотика, яка вивчає конкретні знакові системи. Теоретична семіотика — це семіотика, яка вивчає загальні властивості та відношення, що притаманні будь-яким знаковим системам, незалежно від їх матеріального втілення.

Знак — це певний емпіричний матеріальний об'єкт, який сприймається на чуттєвому рівні і виступає у процесі спілкування і мислення людей представником якогось іншого об'єкта.

Системи знаків образні конвенціональні Натуральні Живопис, музика, танці Сліди звірів Природні мови Формальні мови Системи записів Усна мова, письмова Алгоритмічні (математика), штучні (есперанто) Нотний запис

Позамовні знаки, в свою чергу, поділяються на знаки-копії (іконічні знаки), -знаки-ознаки (знаки-прикмети, знаки-індекси), - знаки-символи.

Мова — це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування між людьми, засобом передачі думок, знання, інформації від людини до людини, від покоління до покоління. Мовний знак — це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм друкарських, графічних знаків. Основні соціальні функції мовних знаків: позначення предметів, вираження людського духу, думок, почуттів, настрою, бажань, потреб людини; пізнавальна (людина пізнає світ за допомогою мислення, а мислення реалізується через мову); інформаційна, тобто за допомогою мовних знаків передаються відомості, знання від людини до людини, від покоління до покоління; комунікативна, тобто функція спілкування; культурологічна (мовні знаки, знакові системи є засобом засвоєння національної та загальнолюдської культури окремою людиною або соціальною групою, засобом передачі культурних традицій, особистого та колективного досвіду, навичок, умінь).

Структура знакового процесу. знаковий засіб (те, що виступає знаком); значення (те, на що вказує знак); інтерпретатор (той, хто сприймає знак); інтерпретанта (дія, поведінка, реакція того, хто сприймає знак).

предметне значення; смислове значення. Два основних типи значення знака:

Три виміри: синтаксичний; семантичний; прагматичний.

Три основних розділи загальної семіотики Семіотика синтактика семантика прагматика Правила побудови знаків, синтаксис знакової системи Значення, що міститься в повідомленнях, переданих за допомогою знаків Практичне використання знаків, оцінка їх корисності