Контрольні роботи 2 клас

 Контрольна робота №1 (I варіант)

Аудіювання

Наш сад

На шкільне подвір’я в’їхала підвода. На возі сиділи старий садівник Влас Григорович і Володя. Діти оточили підводу.

- Раз ви таке діло хороше задумали, - сказав дід Влас, - я вам найкращих саджанців смородини та аґрусу привіз. Зараз ми їх прикопаємо, щоб коріння не посохло. А ви після уроків, коли пообідаєте, за роботу. Дерево любить, щоб його зразу ж у землю. А як будете саджати кущі, то добре втоптуйте землю навкруги, щоб земля за коріння взялася.

Тільки задзвонив дзвоник з уроків, діти відразу ж кинулися по домівках. Незабаром вони повернулися з лопатами в руках.

І от взялися діти до роботи. Вчителька Ольга Павлівна порадила молодшим школярам розділитися по троє: один тримає саджанець, а двоє засипають коріння землею і втоптують її.

Незабаром всі кущі були посаджені. (126 слів)

(Лаврін Гроха).

 

 Виконай тестові завдання

 

1. Ким працював дід Влас?

а) Садівником  б) Сторожем

 

2. Для чого саджанці прикопали?

а) Щоб вони не зав’яли.   б) Щоб коріння не посохло

 

3. Куди побігли діти після школи?

а) До шкільного саду  б) Додому пообідати

4. Коли діти садили кущі?

а) У вихідний день  б) Після уроків

 

Контрольна робота №1 (II варіант)

Аудіювання

Перше яблучко

Довго не родила яблунька. Десять років росла, розвивалася, а яблук не давала. Діти не могли дочекатися, коли ж з’являться яблучка. І цвітіння дерев закінчилося, а яблунька мовчки собі росла.

Улітку з-під листочків раптом зажовтіли три яблучка, ніби хтось їх причепив туди. Так зуміли вони заховатися під листочками, що спершу ніхто їх і не помітив.

Скільки радості вони дали дітям! Яблучка підростали, робилися більшими. Ніхто не наважувався їх зривати, всі хотіли дочекатися, які вони будуть доспілі.

Одного разу здійнявся сильний вітер і зірвав два яблучка. Вони самотньо лежали у траві. А одне залишилося на дереві. Діти чекали, коли ж воно доспіє.

І ось настав час його зривати. Усі притихли, чекають і пильно стежать, як мама обережно знімає яблучко. Спочатку уважно його роздивилися, а потім мама розрізала яблучко на рівні частки і роздала всім по шматочку. Яке ж воно було соковите та солодке! Смачнішого яблука діти ще не їли!

Рости, яблунько, принось нам радість! (152 слова)

(Наталія Кидисюк)

 

 Виконай тестові завдання

 

1.Скільки років не родила яблунька?

А) три роки   Б) десять років

 

2.Улітку з-під листочків раптом зажовтіли

А) три яблучка  Б) п’ять яблучок

 

3. Яблучка підростали, робилися більшими, і …

А) діти зірвали їх   Б) ніхто не наважувався їх зірвати

 

4. Як вчинили з останнім яблучком?

А) віддали мамі покуштувати   Б) розділи на рівні частини між усіма

 

 

Контрольна робота №2 (I варіант)

Аудіювання

Самому вовка не побороти

(Болгарська народна казка)

Вовк забрався в кошару й украв старого барана. Йде вівця і плаче. Зустріла її коза й питає:

- Чого ти так гірко плачеш?

- Як же мені не плакати? Вовк мого батька з’їв. Немає його більше на світі, тільки дзвіночок залишився. Піду розправлюся з вовком.

- І я піду. У мене роги гострі.

А вівця так розхвилювалася, що з горя й страху не має.

- Не треба, - каже, - я й сама з ним упораюсь.

Іде далі, зустріла собаку. Узнав той про її горе й каже:

- І я з тобою піду. У мене вовк двох братів загриз. Ти почни з вовком бійку, а я скочу йому на спину і загризу його.

- Не втручайся в мою справу, - каже вівця. - Я зараз так розлютувалася, що одним ударом його на землю повалю.

Пішла вівця битися з вовком сам на сам, а вовк її і загриз.

Вибігла коза помститися за подругу, вовк і її з’їв.

Пішов собака в ліс за братів помститися і теж додому не повернувся.

А вовк бігає лісом та й думає: «Хоча б не здогадалися всі вівці, всі кози і всі собаки напасти на мене разом. Ну, тоді мені й не жити!» (191 слово)

 

 

Виконай тестові завдання

1. Чому плакала вівця?

а) Вовк з’їв її дітей.  б) Вовк з’їв її батька.

 

2. За що собака хотів помститися вовкові?

а) Бо той загриз його братів.  б) Бо вовк загриз його друга.

 

3. Чому загинули вівця, коза і собака?

а) Тому що вовк був сильнішим.  

б) Тому що тварини билися з вовком поодинці.

 

4. Чого боявся вовк?

а) Щоб усі вівці, кози й собаки не напали на нього разом.

б) Щоб не натрапити йому на мисливців.

 

 

Контрольна робота №2 (IIваріант)

Аудіювання

Боягузка

Валя боялася мишей, жаб, павуків, гусені. Усі її так і звали — боягузка.

Одного разу діти гралися в піску. Разом з ними був і малий Андрійко. Він ще не вмів ходити, а тільки повзав.

Раптом хтось закричав:

— Кудлай з ланцюга зірвався! Бережіться, діти!

Усі кинулися тікати. Валя побігла в садок і зачинила хвіртку. На піску лишився малий Андрійко.

Собака наближався до Андрійка. Валя вискочила з хвіртки і затулила собою Андрійка.

Великий злий собака біг прямо на Валю.

Валя кинула в нього совком і закричала:

— Йди геть!

Тут підбіг сторож і забрав собаку. Валя заплакала.

—Чому ти плачеш? — запитали діти.

—Я дуже злякалася, - сказала Валя.

За Н. Артюховою

 

 

Виконай тестові завдання

 

1. Де гралися діти?

 а) У піску.  б) У садку.

 

2. Якою була кличка в собаки?

а) Рекс.  б) Кудлай.

 

3.Чому Андрійко не втік від собаки?

а) Бо не помітив собаки.  б) Бо не вмів ходити.

 

4.Чи справедливо діти називали Валю боягузкою?

а) Так, бо вона всього боялася.  

б) Ні, бо вона забула про страх і затулила Андрійка від собаки.

 

 

Контрольна робота № 3. (I варіант)

Усний переказ прочитаного твору

Як лисиця рибу ловила

1. Прочитай текст

Того дня лисиці не таланило на полюванні. Руда була дуже голодна. От вона й вирішила спробувати щастя риболовлі. Підійшла до озера. Трохи постояла. Потім нечутно забрела у воду й завмерла, мов закам’яніла. Та вже наступної миті блискавично вдарила лапою – і вихопила з води сріблясту рибку. Проковтнула здобич лисичка і знову завмерла. (За І. Майстренком)

 

2. Підготуй докладний усний переказ тексту за поданим планом.

План переказу

1. Невдале полювання.

2. Лисиця-рибалка.

3. Вдала риболовля.

 

 

Контрольна робота №3 (II варіант)

Усний переказ прочитаного твору

Смачні груші

1. Прочитай текст

Одного разу вирішили Дениско та Олег грушами поласувати. А вони високо на дереві висять — не дістати. Що робити? Дениско скинув піджак і поліз на грушу. Олег став його підсаджувати.

Угорі погрозливо гули бджоли. Та хлоп’ята не злякалися бджіл. Невдовзі вони ласували смачними медовими грушами. (44 слова) Із журналу.

 

2. Підготуй докладний усний переказ тексту за поданим планом.

План переказу

1.Груші на дереві.

2.Дениско лізе на грушу.

3.Погрозливий гул бджіл.

4.Винагорода за сміливість.

 

 

 

 

Контрольна робота №4 (I варіант)

Читання вголос

Неслухняна білочка

Жила собі старенька білка, і було в неї три дочки. Старші дві працьовиті були, вже навіть навчилися собі їжу добувати. Та от молодша тільки те й робила, що гралася. Ось уже й літо минуло, осінь прийшла. А молодша білочка ще їжі собі добути не може. Розхвилювалась старенька мати й пішла до мудрої сови поради просити. А дочкам сказала, щоб дверей нікому не відчиняли і самі з дому не йшли. Наймолодша дочка не втрималася і вистрибнула на вулицю. Вона стрибала по купах листя, поки не заблукала. Сіла на пеньок і заплакала. Ой, хто це посмів на мене сісти та ще й плакати? Маленька білочка сказала, що вона заблукала і дуже хоче їсти.

-         Ти не плач, - сказав пеньок. - А краще піди он до того дерева. Там є багато горіхів.

Подякувавши, білочка побігла до дерева і раптом почула чийсь плач. Вона зрозуміла, що це її дупло, а плаче її мамам. Білочка пообіцяла мамі, що завжди її слухатиме. Відтепер мама пишається дочкою.

(За Софією Лупанов)

Дайте відповіді на запитання

1. Скільки дочок було у білочки?

2. Яка донька не вміла добути собі їжу?

3.До кого пішла за порадою мама білка?

4.Що зробила молодша дочка?

5.Хто показав їй, де є горіхи?

6.Що знайшла білочка на дереві?

7.Що вона пообіцяла мамі?

 

 

Контрольна робота №4 (II варіант)

Читання вголос

Неслухняна білочка

Жила собі старенька білка, і було в неї три дочки. Старші дві працьовиті були, вже навіть навчилися собі їжу добувати. Та от молодша тільки те й робила, що гралася. Ось уже й літо минуло, осінь прийшла. А молодша білочка ще їжі собі добути не може. Розхвилювалась старенька мати й пішла до мудрої сови поради просити. А дочкам сказала, щоб дверей нікому не відчиняли і самі з дому не йшли. Наймолодша дочка не втрималася і вистрибнула на вулицю. Вона стрибала по купах листя, поки не заблукала. Сіла на пеньок і заплакала. Ой, хто це посмів на мене сісти та ще й плакати? Маленька білочка сказала, що вона заблукала і дуже хоче їсти. Ти не плач, - сказав пеньок. - А краще піди он до того дерева. Там є багато горіхів. Подякувавши, білочка побігла до дерева і раптом почула чийсь плач. Вона зрозуміла, що це її дупло, а плаче її мамам. Білочка пообіцяла мамі, що завжди її слухатиме. Відтепер мама пишається дочкою.

 

Дайте відповіді на запитання

1. До якого жанру належить прочитаний твір?

2. Що непокоїло стару білку?

3. Хто міг дати мудру пораду?

4. Чому заблудилася третя дочка?

5. Яким виявився старий пеньок?

6. За що мама тепер пишається дочкою?

7 Чого вчить нас ця казка?

 

Контрольна робота №5 (I варіант)

Аудіювання

Їжачок

Зустрів я нещодавно в лісі двох хлоп’ят. Валько і Петько звати їх. Близнята. Відмінники. Одним словом — розумні хлопці.

У беретику одного з них зненацька щось заворушилось.

— Їжачка знайшли! — радісно повідомили брати. — Несемо додому, нехай перезимує в теплі-добрі. А навесні випустимо.

— Де ж ви його на зиму поселите? — перш за все поцікавився я.

— У куточку під батареєю!

— Друзі мої дорогі, — не втримався я. — Вашому знайді не треба такого тепла на зиму. Він повинен під корчем десь у лісі в м’якому кубельці заснути, і тоді той сон буде міцним, бо завірюхи його колисатимуть. А у вас, напевно, телевізор гримить допізна.

— Еге ж, — знітився Петько.

— Хотіли ж як краще...

Хлопці з деяким жалем відпустили їжачка, і він, не гаючись, чкурнув у хащі.

(Г. Труфанов, 120 слів)

Виконай тестові завдання

1. Кого зустрів автор у лісі?

а) Двох дівчат;  б) двох хлоп’ят.

 

2. Кого несли діти в беретику?

а) Їжачка;  б) білочку.

3. Де діти хотіли поселити тваринку?

а) У куточку живої природи;  б) удома під батареєю

 

4. Як урешті-решт вчинили діти?

а) Відпустили тваринку на волю;  б) залишили їжачка собі.

 

 

Контрольна робота №5 (II варіант)

Аудіювання

Найгарніша мама

Випало Совеня із гнізда та й повзає лісом. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого — некрасивого, з великою головою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись:

— Хто ти такий? Де ти взявся?

— Я — Совеня, — відповідає мале. — Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже погано бачу. Я шукаю маму.

— Хто ж твоя мама? — питає Соловей.

— Моя мама Сова, — гордо відповідає Совеня.

— Яка ж вона? — питає Дятел.

— Моя мама найгарніша.

— Розкажи, яка ж вона, — питає Дрізд.

— У неї голова, вуха й очі такі, як у мене, — відповідає з гордістю Совеня.

— Ха-ха-ха! — зареготали Соловей, Дятел і Дрізд. — Та ти ж потвора. Виходить, і твоя мати потвора.

— Неправда! — закричало Совеня. — Мама в мене найгарніша. Почула його крик Сова, прилетіла потихеньку, взяла Совеня за лапку й повела до рідного гнізда.

Совеня уважно подивилося на свою маму: вона була й справді для нього найгарніша.

(В. Сухомлинський, 144 слова)

 

Виконай тестові завдання

1. Хто випав із гнізда?

а) Совеня;  б) Ластів’ятко  

 

2. Кого шукало мале Совеня?

а) Своїх друзів;  б) маму.

 

3. Що сказало про свою маму Совеня?

а) «Моя мама найгарніша»;  б) «Моя мама найкраща».

 

4. Чи знайшло Совеня свою маму?

а) Так;  б) ні.

 

 

Контрольна робота №6 (I варіант)

Аудіювання

Хлопчик і Дзвіночок Конвалії

Прийшла весна. Із землі виткнулась зелена стрілка. Вона швидко росла, потім розділилась на два листочки. Листочки стали великі. Між ними з’явився маленький пагін. Він піднявся, нахилився до одного листка і ось на світанку розцвів сріблястим Дзвіночком. Це був Дзвіночок Конвалії.

Раненько Дзвіночка побачив хлопчик. Його зворушила краса квітки. Він не міг відвести очей від Конвалії.

Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квітку. А квітка йому шепоче:

— Хлопчику, навіщо ти хочеш мене зірвати? — А ти мені дуже подобаєшся. Ти така гарна, — каже хлопчик.

— Добре, — зітхає Дзвіночок Конвалії. — Зривай. Тільки перед тим, як зірвати, скажи, який я гарний.

Подивився хлопчик на Дзвіночок Конвалії. Квітка була справді чудова. Вона була схожа на ранкове небо, й на блакитну воду ставка, і ще на щось дивовижно красиве. Хлопчик усе це відчував, але висловити не міг.

Він стояв біля Дзвіночка Конвалії, зачарований красою квітки.

— Рости, Дзвіночку, — прошепотів хлопчик.

(В. Сухомлинський, 145 слів)

 

Виконай тестові завдання

1. Чим розцвів маленький пагін?

а) Блакитним проліском;  б) сріблястим Дзвіночком.

 

2. Хто побачив дивну квітку?

а)Хлопчик;   б) дівчинка.

 

3. Яке враження справила краса квітки на хлопчика?

а)Квітка зворушила його;  б) хлопчик її не помітив.

 

4. Що можна сказати про хлопчика?

а) Він байдужий до краси;  б) він уміє відчувати красу і милуватися нею.

 

 

Контрольна робота №6 (II варіант)

Аудіювання

Кому дістався бублик

Хтось загубив маленького бублика.

Першою побачила його жовтогруда синиця. Дзьобнула знахідку раз, вдруге і розчаровано пискнула — бублик був твердий, як камінь.

Підлетіли два горобці. І теж не змогли скуштувати.

За пташками із самої верхівки грубезної верби спостерігав старий грак. Отож він повільно злетів на землю. Горобці й синиці відступилися перед сильнішим і ображено залементували.

Грак навіть оком не зморгнув на лайку дрібноти. Він діловито підійшов до бублика і дзьобнув його. Проте його довгий і міцний дзьоб бублика теж не розколов.

Грак трохи подумав, тоді злетів на паркан, посидів там із хвилину і знов опустився до ласої знахідки. Взяв бублика у дзьоб і кинув у найближчу калюжу. Походив, очікуючи, поки бублик набрякне у воді, і, коли той пом’якшав, з’їв його з апетитом.

Горобці від здивування аж оніміли. Грак важко змахнув великими крилами, описав дугу над калюжею і опустився на своє звичне місце на вербі. А вже звідти голосно крякнув.Мовляв, хто хоче їсти, той має метикувати.

(С. Мацюцький, 158 слів)

 

Виконай тестові завдання

1. Хто перший побачив бублик?

а)Горобчик;  б)синичка.

 

2. Чому синичка і горобчик не змогли поласувати знахідкою?

а) Бублик був дуже твердий;  б) бублик був дуже несмачний.

 

3. Для чого грак кинув бублик у воду?

а) Щоб ним не змогли поласувати інші;  б) щоб він розмок.

 

4. Хто ж все-таки з’їв бублик?

а) Грак;  б) горобці.

 

 

Контрольна робота № 7 (І варіант)

Робота з літературним твором (письмово)

Через потік

Андрійко і Ніна поверталися із школи. На шляху був ярок. Припекло сонце, розтанув сніг, і ярком потекла вода.

Шумить бурхливий потік, стоять перед потоком Андрійко і Ніна. Та ось Андрійко швидко перебрів через воду, став на протилежному березі. Подивився хлопчик на Ніну, й соромно йому стало. Бо він же в чобітках, а Ніна в черевичках. Як же вона перейде?

«Ой, як недобре я зробив, - подумав хлопчик. – Чому я зразу не побачив, що Ніна в черевичках?»

Андрійко перебрів потік назад, підійшов до Ніни і каже:

- Це я хотів довідатись, чи глибоко. Бо переправлятися будемо вдвох.

- Як? – здивувалась дівчинка. – Адже я в черевичках.

- Сідай мені на спину, - сказав Андрійко.

Ніна сіла на спину Андрійкові, й хлопчик переніс її. (В.Сухомлинський)

 

Виконай завдання

1. До якого жанру належить прочитаний твір? Вибери і обведи правильний варіант.

А) вірш  Б) оповідання  В) казка

2.Про кого розповідається в тексті? Запиши.

___________________________________________________________________________

3. Віднови послідовність речень відповідно до змісту твору. Впиши цифри у порожні клітинки.

□ Хлопчик переніс дівчинку на протилежний берег.

□ Андрійко і Ніна поверталися зі школи.

□ Подивився хлопчик на Ніну, й соромно йому стало.

□ Андрійко швидко перебрів бурхливий потік.

□ Хлопчик перебрів потік назад і підійшов до дівчини.

 

4. Чому Андрійкові стало соромно? Запиши.

 

 

Контрольна робота №7 (II варіант)

Робота з літературним твором (письмово)

Чому липень липнем назвали

Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Все було так, як повинно бути в місяці липні.

От тільки сам липень був чимось не задоволений. Сонце яскраве-преяскраве, небо чисте, безхмарне, а липень хмурився.

-                 І чого мене так назвали? – думав він. – Незрозуміло. Всі брати-місяці правильно звуться. Січень – снігом січе, травень – трави жене, жовтень – лист фарбує. Чому ж мене липнем назвали? Може спитати кого-небудь?

Побачив пташку і питається:

-         Скажи, будь ласка, як тебе звуть – величають?

Нічого не відповіла пташка, за мухою погналася, кинулась ліворуч, кинулась праворуч,клацнула дзьобом – і немає мухи.

-         Мухоловка, - здогадався липень…

Дивиться він: на низеньких кущиках ягоди чорніють. Не питаючи, відразу дотямив – чорниця визріває.

- Усіх, усіх як треба звуть, - зітхає липень, - тільки чому мене липнем назвали?

- Липнеш до всіх, от і назвали, пробурчав старезний пеньок, що куняв на осонні.

- От воно що, - обурився липень, - липну до всіх… - І стало йому гірко, тяжко від такої несправедливості. Зітхнув бідолаха. А навкруги так гарно, сонце  яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то липа цвіте…

- Липа цвіте? Так, справді, липа цвіте… От воно що, - зрадів липень, - тому мене липнем назвали, що в цей час липа цвіте.

Над водою бабки літали, на кущах ягоди дозрівали. Понад квітами бджоли гули, а на узліссі липа цвіла. Все було так, як і повинно бути в місяці липні .

(226слів) І Прокопенко

 

Виконай завдання

1. Яка основна думка твору?

___________________________________________________________________________

2. До якого жанру відноситься цей твір?

___________________________________________________________________________

 

3. Підкресли в тексті кінцівку.

4. Напиши, чим тобі подобається місяць липень.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

Контрольна робота № 8. (I варіант)

Навичка читання вголос (усно)

У ведмежому лігві

 

Ранньої зими, тільки-но випаде сніг, залягають у свої лігва ведмеді. Старанно й уміло в лісовій глушині лаштують вони ці зимові барлоги. М’якою запашною хвоєю, корою молодих ялиночок, сухим лісовим мохом встеляють своє житло.

Тепло і затишно у ведмежих лігвах. Як тільки цюкнуть у лісі морози, засинають у барлогах ведмеді. І що лютіші морози, що дужче розгойдує дерева – міцніше сплять.

Пізньої зими народяться у ведмедиць манюні сліпі ведмежата. Тепло ведмежатам у заметенім снігом барлозі… Чмокають, смокчуть молоко, деруться на спину матері – величезної, дужої ведмедиці, що влаштувала для них тепле лігво.

Тільки за великої відлиги, коли починає капати з дерев і білими шапками опадає з гілля сніг, ведмідь прокидається. Хоче дізнатися достеменно: чи не прийшла ще, не почалася бува, в лісі весна?

Вигляне ведмідь з барлогу, подивиться на зимовий ліс – і знову вкладається спати аж до весни. (За І.Соколовим-Микитовим)

 

Запитання для усної перевірки

- Про кого розповідається у тексті?

- Коли ведмеді залягають у сплячку?

- Чим ведмеді облаштовують лігво?

- Коли у ведмедиці народжуються ведмежата?

- За якої умови ведмідь може прокинутися від сплячки взимку, а не навесні?

 

 

Контрольна робота №8. (II варіант)

Та сама Мишка

Навички читання вголос (усно)

 

Була собі Мишка. Та сама, без якої Ріпку не змогли Дідусь разом з Бабусею, Онучкою, Жучкою та Кицькою вирвати. Тільки ото коли Мишка підбігла та Кицьку за хвоста вхопила, та дружно всі разом  смикнули – отоді й витягли Ріпку. І Бабуся стала Мишці біля нірки шматочок сиру класти. І Кицька ту Мишку вже не лякала  А Мишка дуже запишалася!.. Наступної осені знову кличе Дідусь усіх Ріпку рвати. А Мишка каже:

-         Я ще не встигла відхекатись од торішньої ріпки. Дуже важка робота була. Страх як я наморилася. Тягніть самі!

І справді, цього разу без Мишки Дідусь ухопив Ріпку за чуб, а Бабуся, Онучка, Жучка, Кицька ухопились одне за одного – і дружно витягли нову Ріпку. Навіть ще більшу, ніж торік! Всі були задоволені. Тільки Мишка ніяк не могла збагнути, чому це Бабуся почала забувати покласти їй перед ніркою шматочок сиру? А Кицька – та стала страхітливо шипіти і лякати Мишку. Хоч з двору сіроманці втікай!

Ю. Ярмиш

Запитання для усної перевірки

1. До якого жанру належить твір?

2. Назви персонажів твору.

3. Хто дуже запишався, що допоміг витягти Ріпку?

4. Чому Мишка відмовилась допомагати цього разу?

5. Чи впоралася сім’я без неї?

6. Що здивувало Мишку?