Королівство Югославія (1918-1939)

Брунько Ярослав. Королівство Югославія

Королівство утворено 1 грудня 1918 під назвою «Королівство Сербів, Хорватів і Словенців»1 грудня 1918 новим королем було оголошено Олександра I Карагеоргієвича, принцом-регентом був його батько Петр I Карагеоргієвич. Нове Королівство було складено з доти незалежних королівств Сербії і Чорногорії, а також частини території Австро-Угорщини. Олександр I Карагеоргієвич

Австро-Угорські землі, що увійшли до нової держави: Хорватія, Славонія і Воєводина з угорської частини імперії, Крайна, частина Штирії і більша частина Далмації — з австрійської частини, а також коронна земля Боснія і Герцеговина.

Створення держави підтримували панславісти і сербські націоналісти. Мета панславістського руху — об'єднання всіх південних слов'ян або «югославів» у єдиній державі і припинення розбрату. Сербські націоналісти вперше досягли довготривалої мети об'єднання сербів усіх Балкан у єдиній державі. Панславізм — культурна й політична течія, ідеологія, поширена в державах, населених слов'янськими народами, в основі якої лежать ідеї про потребу їх політичного об'єднання на основі етнічної, культурної та мовної спільності. Сформувалася наприкінці XVIII — першій половині XIX століть. Символами панславізму вважають Національний прапор усіх слов'ян і гімн «Гей, слов'яни», які також були національним гімном і прапором Югославії.

За результатами плебісциту в провінції Каринтія (частково заселеної словенцями) більша її частина залишилася в Австрії. Новий уряд намагався об'єднати нову країну політично і економічно, завдання було важким через велику різноманітність мов, національностей і релігій у новій державі, різну історію регіонів, і великі відмінності в економічному розвитку серед регіонів. Первісно до складу Королівства Югославія входили: Дравська бановина (Любляна)Приморська бановина (Спліт)Зетська бановина (Цетинє)Савська бановина (Загреб)Моравська бановина (Ниш)Врбаська бановина (Баня-Лука)Дринська бановина (Сараєво)Вардарська бановина (Скоп'є)Дунайська бановина (Нові-Сад)столиця Белград

Від жовтня 1938 до початку Другої світової війни югославська преса уважно стежила за подіями в Карпатах, зокрема белградська «Політика» й ін. Журнал «Нова Европа» мав тематичний розділ «Малоруси й Україна», в якому друкувалися українські письменники. На територію Югославії через Румунію дісталися сотні втікачів з Карпатської України. В Югославії вони знайшли прихильність юґославського уряду й допомогу місцевого, зокрема українського, населення, яке відкрито висловлювало свої антиугорські настрої. Від 19 березня 1939 р. у Белграді тимчасово перебував президент Карпатської України Августин Волошин. Крім нього ще 9 вищих урядовців та інші; невдовзі вони перейшли до окупованої Чехословаччини й Німеччини.