Короткий зміст "Моріс Метерлінк "Синій птах"

Моріс Метерлінк  «Синій птах»

(короткий зміст)

Десь на світі живе Синій птах щастя, який дарує людям радість і рятує від хвороб маленьких дітей. Знайти його можуть тільки діти, і лише Різдвяної ночі можна упіймати його. Саме на Різдво фея Берилюна просить дітей дроворуба – маленьких Тільтіля і Мітіль – вирушити на пошуки невловимої пташки, щоб врятувати її онуку, яка тяжко хвора.

Щоб їм допомогти, вона дарує Тильтилю чарівну шапочку із діамантом замість помпона.. Якщо діамант покрутити, то людина зможе бачити справжні душі оточення. Коли хлопчик повернув алмаз, все в будинку починає змінюватися і оживати - домашні тварини  Кішка і Пес знаходять зовнішність людини, оживають Світло, Вогонь, Вода, Хліб, Цукор. Вони також ідуть шукати птицю.

Тільтіль і Метіль потрапляють у Країну Спогадів. У цьому місці вони зустрічаються зі своїми померлими братами і сестрами, а також – дідусем і бабусею. Вони грають з дітьми, а після – сідають обідати всією родиною. Перед відходом, Тільтіль і Мітіль просять, щоб їм віддали синього дрозда. Однак, покинувши Країну Спогадів, вони бачать, що птах став чорним.

Подорожні продовжують пошук і заходять у володіння Ночі. Проте всіх випереджає Кішка і попереджає господиню про прибуття гостей. Ніч не має права заборонити людям відкрити врата її володінь і тільки сподівається, що діти нічого не зможуть знайти. При цьому господиня хитрує і обманює Тільтіль. Однак той її не слухає і потихеньку відкриває двері кімнат палацу, де живуть хвороби, війни і т. д. Коли він доходить до великих дверей, Ніч говорить, що він вже достатньо побачив і цю точно відкривати не варто, адже тут живуть самі грізні видіння. Всі подорожні ховаються, крім Тільтіль і Пса. Відчинивши двері, вони бачать прекрасний сад, де пурхає безліч птахів з синім оперенням. Мандрівники радіють і ловлять птахів, проте всі вони незабаром гинуть, оскільки були несправжніми.

В Саду Блаженств діти зустрічаються з Блаженством бути Багатим, Нічого Не Робити, Блаженством Спати Більше, ніж Потрібно, Блаженством Нічого Не Розуміти. Ці Блаженства намагаються втягнути дітей в свої забави. Тільтіль розуміє, що вони нікчемні і з допомогою шапочки відсторонюється від них. Поруч з Блаженствами знаходяться Великі Родощі – Завершеної Праці, Споглядати Прекрасне, Бути Справедливим. Саме вони є справжніми друзями для людини.

Останній пункт подорожі – Лазуровий Палац у Царстві Майбутнього. Тут діти зустрічаються з тими дітьми, які коли-то повинні народитися, в тому числі і зі своїм майбутнім братиком. Час гнівається, що вони сюди пробралися, бо людина не має права зазирати у майбутнє. Тільтіль погоджується із Часу і повертає камінь на шапочці.

Подорожні виявляються вдома, і всім настав час повертатися на свої місця. Хліб віддає Тильтилю порожню клітку. Хатина дроворуба змінюється, настає день. Тільтіль і Мітіль мирно сплять у ліжечках. Їх будить мама, і вони розповідають їй про свою подорож. Через якийсь час приходить сусідка Берленго, в якій діти дізнаються фею. Вона згадує в розмові про свою хвору онуку, якої б хотілося мати горлицю Тільтіль. Мама просить сина віддати дівчинці птицю. Хлопчик, дивиться в клітку, і бачить, що замість горлиці в ній сидить Синій Птах. Сусідка приводить онуку. Тільтіль починає пояснювати їй, як доглядати за птицею, і пізнає Блаженство Бути Добрим. Коли дівчинка одужала, синій птах вирвався з її рук і полетів геть.