Космічна подорож - віртуальна екскурсія Сонячною системою

Вчитель   Слайд 1  Заставка

У квітні ввесь світ відзначає день космонавтики. В 1961 року впервше в історії відбувся польот людини в космос. Цій визначній події присвячена наша віртуальна подорож.

Мій друже, сьогодні тобі випала унікальна можливість відправитися в незабутню подорож безкраїми просторами космосу та Сонячної системи, ти дізнаєшся багато нового та цікавого! Бажаємо приємного польоту!

 

Ведучий 1Слайд 2.

Для такої подорожі тобі необхідні деякі речі. Космос не є дружелюбним середовищем для людини, тому для твоєї безпеки необіхно одягти скафандр. Він захистить тебе від вакууму, низької та високої температури, а також космічної радіації. Ну і звісно космічний перекус.

 

Ведучий 2  Слайд 3

І ось настав момент. Ти в кабіні космічного корабля. Ракета стоїть на стартовому майданчику, готова до запуску. Лічильник відліку йде: "П'ять, чотири, три, два, один... Пуск!"

 

Включається слайд 4 (відео йде, ведучий читає)  Ведучий 3 разом з відео

 Гігантські двигуни починають ревіти, викидаючи величезні потоки розпечених газів. Земля навколо майданчика здригається, а ракета повільно відривається від землі, прискорюючись вгору.

Сила, з якою ракета відштовхується від землі, настільки велика, що полум'я з двигунів може досягати температури понад 3000°C — це в кілька разів гарячіше за лаву! Ракета поступово набирає швидкість. Шоб дістатись до орбіти їй необідно розігнатися до 7,9 км/с. Ця швидкість називається первою космічною.

 

Після закінчення відео  ведучий 1 Слайд 5
Після старту ти відчуваєш сильне стиснення в кріслі – це перевантаження. Воно у 3-4 рази перевищує вагу твого тіла, тому здається, що важко навіть поворухнути рукою. Обличчя трішки «витягується» назад, а всі органи ніби притискаються до спини.

 

Ведучий 2  Слайд 6

Ракета проходить крізь хмари та піднімається все вище. Через ілюмінатор видно, як небо поступово змінюється:  Спочатку воно блакитне, На висоті 20-30 км воно стає темно-синім і вже стає помітна кривизна земної поверхні. На висоті понад 100 км небо чорне, бо атмосфери майже немає.

Ведучий 3 слайд 7

 Межа космосу (лінія Кармана) починається на висоті 100 км, але візуально космос видно ще раніше!

Ведучий 1слайд 8 (відео йде, ведучий читає)

Наша ракета складається з кількох ступенів і коли паливо в першому ступені закінчується, він відокремлюється і падає назад на Землю. Вмикається другий ступінь, потім третій. Ти бачиш, як крізь ілюмінатор відділяються великі частини конструкції, які йдуть у вільний політ. Деякі частини ракети падають у спеціально відведені райони океану, а деякі можуть згоріти в атмосфері.

Ведучий 2 Слайд 10

Через кілька хвилин польоту ракета перестає тремтіти, двигуни вимикаються, і нове відчуття -  невагомість! Космонавт відчуває, що його тіло стало легким – він ніби «летить» у кабіні. У перші хвилини в невагомості може бути дивне відчуття «перевернутості» – мозок звик, що «вниз» там, де ноги, а тепер орієнтація втрачається і всі предмети більше не падають на землю.

Слайд 10 відео

Ведучий 3 Після відео слайд 11  (відео, ведучий читає текст)

Ти дивишься у вікно й бачиш Землю! Вона величезна, кругла, її поверхня покрита білими хмарами, синіми океанами та зеленими й коричневими материками. По краю Землі – тоненький блакитний шар атмосфери. Вона така неймовірна, краєвид перехоплює дух! 

Після закічнення відео ведучий 1 Слайд 12

Після виходу в космос ракета продовжує рухатися по заданій траєкторії. На своєму шляху вона зустрічає Міжнародну космічну станцію  – величезну орбітальну лабораторію, де постійно працюють астронавти з різних країн.

 

Ведучий 2  Слайд 13

 Висота орбіти: приблизно 400 км над Землею. Швидкість: близько 28 000 км/год – це майже 8 км за секунду! Час оберту навколо Землі: 90 хвилин – за добу станція встигає зробити 16 обертів! 

Коли ракета наближається до станції, крізь ілюмінатор видно велику конструкцію з блискучими сонячними панелями, які розкинулися у різні боки, немов крила. На станції багато модулів – це ніби «кімнати» для наукових досліджень, житла та управління кораблем.

 Загальна довжина МКС – 109 метрів, це приблизно як футбольне поле! Вона на скільки велика, що її будівництво відбувалося прямо на орбіті з готових модулів. МКС є один з найдорожчих рукотворних об’єктів, створених людиною.

 

Ведучий 3  Слайд 14

Підкинувши припасів на міжнародну космічну станцію, прощаємося з її екіпажем і наш космічний корабель вирушає далі. Крім МКС, у космосі є багато інших об'єктів, які ти можеш побачити через ілюмінатор. Давайте розглянемо їх!

Ведучий 1 Слайд 15

На орбіті навколо нашої планети обертається понад 8000 активних супутників! Вони виконують різні завдання: Метеорологічні супутники – відстежують погоду. Навігаційні супутники (GPS, Galileo) – допомагають знайти місце розташування на Землі.  Комунікаційні супутники – забезпечують мобільний зв’язок, Інтернет та телебачення.
Астрономічні супутники – вивчають космос, наприклад, відомий "Габбл". Супутники рухаються із швидкістю від 7 до 28 тис. км/год, залежно від їхньої висоти!

Ведучий 2 Слайд 16

Низька навколоземна орбіта  – 160–2 000 км. Найбільш заселена зона супутниками. Використовується для наукових досліджень, спостереження за Землею, метеорології та військової розвідки.
(Міжнародна космічна станція)  ~ 400 км  Супутники Starlink  ~ 550 км Космічний телескоп "Хаббл"  ~ 540 км, тут йому не заважає атмосфра. Це орбітальна обсерваторія, що дозволяє вченим досліджувати об’єкти, які неможливо дослідити за допомогою звичайних телескопів.

Ведучий 3 Слайд 17

Середня навколоземна орбіта  від 2 000 до 36 000 км використовується більше для навігаційних супутників та зв'язку. GPS-супутники  ~20 000 км Галілео (європейська навігаційна система)  ~23 000 км. Геостаціонарна орбіта 36 000 км. Супутники тут  немов би "зависають" над однією точкою Землі, обертаючись синхронно з планетою.  Використовується для зв'язку, метеоспостереження та телевізійного мовлення. Приклади: Метеорологічні супутники Meteosat) Супутники зв'язку Intelsat)

Ведучий 1 Слайд 18

На жаль, через велику кількість супутників у космосі накопичилося багато уламків – це космічне сміття. Воно складається з:

• Старих супутників, які більше не працюють.
• Частин ракет, що залишилися після запусків.
• Маленьких уламків, що утворилися після зіткнень на орбіті.

Навіть крихітний уламок розміром із горошину, що летить зі швидкістю 10 км/с, може пробити металевий корпус корабля! Тому на МКС є спеціальні захисні екрани.

Ведучий 2 Слайд 19

Радіаційні пояси Землі (пояси Ван Аллена) На висоті від 1000 до 60 000 км навколо Землі є два потужних радіаційних пояси, де зосереджена велика кількість заряджених частинок, які затримуються магнітним полем землі. Космонавти пролітають крізь ці пояси дуже швидко, щоб уникнути небезпечного впливу радіації.

Ведучий 3 Слайд 20

Доки ми милувались космічними пейзажами, наш космічний корабель прибув до наступної точки нашої подорожі. Ми опинились на орбіті Місяця.

Ведучий 1 Слайд 21

Місяць – природній супутник Землі.  Відстань від Землі: 384 400 км.
Гравітація на Місяці у 6 разів слабша, ніж на Землі! Температура: від -170°C у тіні до +120°C під прямими сонячними променями. Його діаметр ~3 474 км – приблизно в 4 рази менший за Землю.

Ведучий 2

Люди завжди бачать один і той же бік Місяця. Це явище називається синхронне обертання . Гравітаційне поле Землі сповільнює обертання Місяця навколо своєї осі, тому своє обертання планета проходить за той же час. Крім того, зворотна сторона Місяця більш горбиста порівняно з тією, яку видно. Місяць щороку віддаляється від Землі на 4 см!

Ведучий 3 Слайд 22

 Існує гіпотеза що близько 4,5 мільярда років тому , коли Сонячна система тільки сформувалася, молода Земля зіткнулася з планетою Тейя. Від удару величезна кількість матеріалу (розплавленої породи та пилу) була викинута на орбіту Землі. З часом цей матеріал зібрався у диск навколо Землі і поступово утворив Місяць. Від удару  Земля отримала нахил осі обертання (~23,5°), що й створило  пори року на планеті. Доречі так виглядає Земля з поверхні місяця.

 

 

Ведучий 1 Слайд 23

А нам пора рухатися далі. Ракета покидає Земну орбіту та прямує далі – у глибини Сонячної системи! Давайте відвідаємо кожне небесне тіло на нашому шляху, починаючи від Сонця.

Ведучий 2 Слайд 24

Сонце – це гігантська розпечена куля плазми, яка дає світло і тепло всім планетам.  Воно на 74 % складається з водню і на 25% з гелію. Діаметр: 1,4 мільйона км (це 109 Земель!) Температура поверхні – 5500°C, ядра – до 15 мільйонів °C. Маса: понад 99,8% всієї маси Сонячної системи. Завдяки термоядерному синтезу у ядрі нашого світила створюються такі хімічні елементи як вуглець, азот, кисень, неон, магній, кремній.

Ведучий 3

Кожної секунди Сонце випромінює стільки енергії, скільки людство використало б за мільйон років! Його гравітація утримує всі планети на орбітах. Відстань від Землі до Сонця приблизно дорівнює 150 млн км. В астрономії цю відстань називають астрономічною одиницею. Зазвичай астрономи використовують її для зручності вимірювання відстаней в Сонячній системі, бо звичні для нас кілометри не є практичними.

Ведучий 1 Слайд 25

Світло від Сонця досягає Землі за 8 хвилин 20 секунд

Слайд 26

Сонце має цикл активності 11 років – у пікові періоди виявляються сильні спалахи та геомагнітні бурі.  Потужні сонячні бурі можуть впливати на зв'язок, GPS і навіть викликати полярні сяйва та впливати на самопочуття людей.

Ведучий 2 Слайд 27

Наступний пункт нашої подорожі Меркурій. Меркурій – найближча планета до Сонця. Це  найменша планета, але дуже екстремальна. Його діаметр   всього 4 880 км , що трохи більше за Місяць. Відстань від Сонця: 58 млн км (0,39 астрономічних одиниць). Температура: +430°C вдень, -180°C вночі
Атмосфера майже відсутня.

 

 

Ведучий 3

День на Меркурії триває довше, ніж рік! Меркурій обертається навколо Сонця за 88 днів, а навколо своєї осі за 176 днів.  Через близькість до зірки його видно лише на світанку або перед заходом сонця. 3 рази на рік Меркурій стає ретроградним. За це астрологи вбачають його винуватцем всіх бід, але насправді це оптична ілюзія, коли здається, що планета рухається в зворотному напрямку. Ця явище спостерігається через різницю в швидкості обертання Землі та Меркурія навколо Сонця.

Ведучий 1 Слайд 28

Настав час відправлятися до наступної планети

Слайд 29

Знайомтесь – Венера – друга планета від Сонця,  названа ім'ям давньоримської богині кохання та краси Венери. Відстань від Сонця 0,72 астрономічні одиниці. Венера належить до планет земної групи: її маса, розмір, розташування у Сонячній системі та внутрішня будова наближені до земних. Венера обертається навколо Сонця за 225 земних діб, а оберт навколо своєї осі триває 243 земні доби. Вона є однією із двох планет Сонячної системи, які обертаються навколо своєї осі за годинниковою стрілкою, якщо дивитись із півночі. Супутників у Венери немає.

Ведучий 2

Атмосфера Венери гаряча та густа. Тиск на поверхню більший за земний у 92 рази. Внаслідок парникового ефекту температура на поверхні Венери складає 464 °C. Поверхню повністю закривають хмари із сірчаної кислоти, які відбивають сонячне світло та роблять Венеру «сяючою» при спостереженні з Землі. Венеру дуже часто називають «сестрою» Землі, оскільки їх розміри та маса дуже наближені один до одного.

Ведучий 3 Слайд 30

Венера з'являється на небі як вранішня та вечірня зоря. Вона поступається за яскравістю лише Сонцю та Місяцю.

Ведучий 1 Слайд 31

Земля – третя планета сонячної системи, наш унікальний дім. Єдина відома планета з рідкою водою та життям! Відстань від Сонця 1 астрономічна одиниця. Форма Землі не ідеально кругла. Вона сплюснута біля полюсів і трохи розширена на екваторі через обертання. Приблизно 70% поверхні Землі вкрито водою. Але лише 3% – прісна вода , решта – солона. Земля пережила п'ять масових вимирань. Найвідоміше – вимирання динозаврів ≈66 мільйонів років тому .

Ведучий 2 Слайд 32

Наступний пункт нашої подорожі Марс – четверта планета від Сонця. Названий на честь Марса — давньоримського бога війни. Ще її називають червоною планетою, за характерний відтінок, який створють мінерали на його поверхні. Відстань від Сонця 228 млн км - 1,52 астрономічні одиниці.Атмосфера тонка, майже весь CO₂, має запаси водяного льоду. Температура на Марсі коливається від -153°C на полюсах взимку, до +25°C на екваторі влітку, в помірних широтах від -50°C зимової ночі, до 0°C літнім днем. Середня температура Червоної планети становить –55°C.

Ведучий 3

Середній діаметр Марсу дорівнює 6800 км. Він менший за Венеру та Землю, але більший за Меркурій. Сила тяжіння на поверхні Червоної планети становить 37% від земної. Тривалість середньої сонячної доби на Марсі (їм дали назву «сола») становить 24 години 39 хвилин. Це всього на 2,7% довше земної доби. Марсіанський рік складається із 668 солів.

Дані космічних апаратів свідчать про те, що в далекому минулому Марс мав повноцінну гідросферу. По його поверхні текли потоки води, там існували озера та моря. Але в міру зміни клімату практично вся вона була втрачена. Залишки марсіанської води зараз зосереджені у полярних шапках, а також у поверхневому шарі вічної мерзлоти завтовшки десятки та сотні метрів. За сучасними оцінками, якщо розтопити цей лід, поверхня Марсу вкрилася б шаром води в кілька десятків метрів.

Ведучий 1 Слайд 33, 34

Марс єдина планета населена роботами, на сьогодні на орбіті та на поверхні марса знаходиться 10 роботизованих систем.

Слайд 35

у Марса є два природних супутники — Фобос і Деймос. Вони значно менші за наш Місяць і мають незвичайні форми. Фобос — більший з них, має діаметр близько 22 км, а Деймос значно менший, з діаметром близько 12 км. Обидва супутники дуже схожі на астероїди і, ймовірно, є захопленими космічними об’єктами, які потрапили під гравітаційний вплив Марса.

Ведучий 2 Слайд 36

А нам вже час вирушати до наступної планети

Слайд 37

Між Марсом і Юпітером на своєму шляху зустрічаємо пояс астероїдів. Їх тут мільйони, найбільший з яких – Церера. Деякі астероїди можуть бути залишками стародавньої планети.

Слайд 38

І ось подолавши пояс астероїдів, наш космічний корабель прибуває до Юпітера – найбільшої планети Сонячної системи.

Планета Юпітер названа на честь давньоримського бога, в міфології відомого як Зевс. Це п'ята і найбільша планета Сонячної системи. Відстань від Сонця 5,2 астрономічних одиниці. Планета не має твердої поверхні й складається з газу.

 

Ведучий 3

 Юпітер має діаметр близько 140 000 км, що на 11 разів більше діаметра Землі! Якби Юпітер був порожнім, то в нього помістилося б понад 1300 таких планет як Земля.

Слайд 39

 Атмосфера Юпітера складається переважно з водню і гелію. В Атмосфері Юпітера вже понад 350 років астрономи спостерігають бурю, яка має назву велика червона пляма. Її площа перевищує площу Землі в 3 рази.  Юпітер обертається навколо своєї осі дуже швидко — один день на Юпітері триває всього 9 годин 55 хвилин. Це робить його найбільш швидко обертаючою планетою в Сонячній системі. Юпітер має дуже сильне магнітне поле, яке в 14 разів сильніше за земне. Це магнітне поле створює навколо планети величезне кільце з радіаційних часток, яке є небезпечним для космічних апаратів.

 

Ведучий 1 Слайд 40

Юпітер має понад 79 відомих супутників, серед яких найбільшими є Іо, Європа, Ганімед та Каллісто —їх відкрив ще Галілео Галілей у 1610 році. Ганімед є найбільшим супутником у Сонячній системі — він навіть більший за планету Меркурій. На супутнику Європі виявлені підлідні океани, що можуть створити умови для створення життя, під льодовим покривом ймовірно є рідка вода. Ще вважається, що Юпітер завдяки своїй гравітації береже нашу планету від крупних космічних об’єктів, таких як астероїди і комети.

 

 Ведучий 2 Слайд 41

Наступна планета нашої подорожі Сатурн – володар кілець.  Шоста за віддаленістю планета від Сонця і друга за розміром у Сонячній системі.

Відстань віж Сонця 9.58 астрономічних одиниць.  Це газовий гігант, який складається переважно з водню та гелію. Сатурн є найбільш віддаленою від Землі планетою, що була відкрита неозброєним оком ще в давні часи.

Сатурн – найменш щільна в нашій системі планета, його щільність менша за щільність води. Якби нам вдалося помістити Сатурн у величезний басейн, він плавав би на його поверхні. Найщільніша планета, до речі – наша Земля.

 

 

Ведучий 3

Вітри на Сатурні досягають 1 800 км/год. Візитна карточка Сатурна це його кільця. Вони складаються з льоду, пилу та каміння , деякі шматки можуть бути розміром із автомобіль. Найбільше кільце має діаметр близько 270 000 км , але воно дуже тонке — всього 10-100 метрів !

 

Ведучий 1 Слайд 42

У Сатурна є понад 146 супутників. Титан — найбільший супутник Сатурна, навіть більший за Меркурій. На ньому є озеро рідкого метану та етану , а також атмосфера. Один рік на Сатурні триває 29,5 земних років . А ось доба — всього 10,7 години ! Це означає, що Сатурн обертається навколо власної осі дуже швидко.

 

Ведучий 2 Слайд 43

А нам пора вирушати до Урану. Уран — сьома від Сонця планета. Відстань до Сонця: ≈2,9 мільярда км (19,8 а.о.)

 Уран названий на честь грецького бога неба, сина Хаоса. При цьому це єдина планета, названа на честь не римського бога, а його грецького відповідника. Уран — планета, що котиться.

 

Ведучий 3 Слайд 44

Нахил екватора Урана до площини його орбіти становить 97°. Це означає, що планета рухається, ніби лежачи на боку і трохи перевернувшись «вниз головою» котиться, як м'яч по орбіті.  Це третя за розміром планета у Сонячній системі. Його діаметр ≈51 000 км – він більший за Нептун, але має меншу масу. Основу планети складають вода, метан і аміак, тому його називають "крижаним гігантом", на відміну від газових гігантів Юпітера, Сатурна. Уран має яскравий блакитний колір через метан у його атмосфері, який поглинає червоне світло і відбиває синє.

 

Ведучий 1 Слайд 45

Наступною планетою в нашому маршруті є Нептун. Відстань від Сонця 30 астрономічних одиниць, що робить його найвіддаленішою планетою в Сонячній системі.

  Нептун був відкритий у 1846 році і став першою планетою, яку знайшли за допомогою математичних розрахунків, а не спостережень. Планета названа на честь римського бога моря Нептуна через свою глибоку синю атмосферу.

 

Ведучий 2

 Атмосфера Нептуна складається в основному з водню, гелію та метану. Метан надає планеті її синій колір.

Нептун здійснює один оберт навколо Сонця за 164,8 земних років. У нього є 14 відомих супутників, найвідоміший з яких – Тритон.

Нептун відомий своїми надзвичайно сильними вітрами, які досягають швидкості до 2,100 км/год, що робить їх найшвидшими вітрами у Сонячній системі. Температура на Нептуні може опускатися до -214°C, що робить його однією з найхолодніших планет у Сонячній системі.

 

Ведучий 3 Слайд 46

Мій друже, зараз оберни свій погляд назад! Зверни увагу на ту маленьку світлу крапочку на темному тлі. Як думаєш що це? Це наш рідний дім, те місце з якого ми прибули. Саме так вилядає наша домівка з відстань понад 6 мільярдів кілометрів.

 

Ведучий 1 Слайд 47

Тут ми і добрались до окраїн Сонячної системи. За Нептуном знаходиться пояс Койпера - це велика область Сонячної системи, починається приблизно з 30 астрономічних одиниць (а.о.) від Сонця і тягнеться до 50 а.о. Це місце, де зосереджено тисячі крижаних об'єктів, астероїдів та карликових планет, які є залишками раннього формування Сонячної системи. У ньому міститься більше 100 000 об'єктів розміром понад 100 км. Звідси походять багато короткоперіодичних комет (наприклад, комета Галлея).  Це місце, де знаходиться Плутон та інші карликові планети.

 

Ведучий 2 Слайд 48

Плутон – це найвідоміша карликова планета, яка раніше вважалася дев'ятою планетою Сонячної системи. У 2006 році Міжнародний астрономічний союз  визначив, що Плутон не відповідає всім критеріям платнети, а саме не очищає свою орбіту від інших об’єктів, а ділить її з іншими об’єктами поясу Койпера.  Саме по цій причині він втратив статус 9-ї планети. Його класифікували як карликову планету.

Ведучий 3

Один рік на Плутоні триває 248 земних років ! За Сонячною системою простягається хмара Оорта – можливе джерело комет. А ще далі – безкрайній космос із трильйонами зірок...

 

Ведучий 1 Слайд 49

А нам прийшов час повертатися додому... Після неймовірної подорожі Сонячною системою наш корабель розвертається та прямує назад до Землі. Ракета запускає свої двигуни, щоб змінити траєкторію та почати рух у напрямку Землі. Чим ближче ми підлітаємо до Сонячної системи, тим яскравіше сяє Сонце, а планети знову з'являються за ілюмінатором.

 

 

Слайд 50 (відео, ведучі читають)

Ведучий 1

 А поки ми прямуємо, ось ще декілька цікавих фактів про космос:

Середня температура в міжпланетному просторі -270 градусів Цельсія.

 

Ведучий 2

Найшвидшим у всесвіті є світло, його швидкість дорівнює 300 000 км/с

 

Ведучий 3

Відстані в космосі на стільки колосальні, що астрономи використовуються світлові дні і роки для вимірювання відстаней. Світловий рік це відстань, яку проходить світло за 1 рік.

 

Ведучий 1

За оцінками, в нашій галактиці від 100 до 400 мільярдів зірок, а у видимому Всесвіті – понад 2 трильйони галактик!

 

Ведучий 2

Наша Сонячна система рухається зі швидкістю 828 000 км/год

 

Ведучий 3

Ми всі мчимося разом із Сонячною системою навколо центру Чумацького Шляху, роблячи повний оберт кожні 225 мільйонів років.

 

Ведучий 1

Є зірки, які обертаються 700 разів за секунду.

 

Ведучий 2

Пульсари – надщільні нейтронні зорі, які обертаються з величезною швидкістю.

 

Ведучий 3

У космосі немає звуку: Звук не може поширюватися у вакуумі, тому в космосі панує абсолютна тиша.

 

Ведучий 1

Коли ми дивимося на найвіддаленіші з видимих зірок, ми бачимо їх такими, якими вони були 14 мільярдів років тому. Світло від них летить крізь простір зі швидкістю 300 000 км / секунду і добирається до нас через багато мільярдів років.

 

 

 

Ведучий 2

Відстань до найближчої (після Сонця) від нас зірки (Проксіми Центавра) становить 4,24 світлових роки.

 

Ведучий 3

Те, що ми звикли називати «падаючою зіркою», насправді є залишками комети або космічного пилу. При попаданні в атмосферу вони починають активно горіти, продукуючи яскраве світло.

 

Ведучий 1

Середня щільність речовини У міжгалактичному просторі (найпорожніші регіони Всесвіту) – ≈1 атом на 1 м³. Тож повного вакууму в прямому сенсі цього слова не існує.

 

Ведучий 2

У всесвіті існують Войди  – це величезна область у Всесвіті, де майже немає галактик, зірок і матерії. Це справжні "космічні порожнечі", які можуть тягнутися на сотні мільйонів світлових років!

 

Ведучий 3

Найближча до нас це Галактика Андромеди (M31). Вона знаходиться на відстані близько 2.5 мільйонів світлових років від Чумацького Шляху.

Ведучий 1

В ядрах зірок відбувається термоядерний синтез – процес при якому за величезної температури і шаленого тиску відбуваються злиття простих хімічних елементів ( таких як водень і гелій) у більш складні. Таким чином ядра зірок є фабриками всієї періодичної таблиці. Навіть всі атоми, з яких скдадаються наші тіла були зроблені в ядрах інших зірок.

Ведучий 2

У космосі можна побачити 100 мільярдів галактик – і це лише те, що ми спостерігаємо!

 

Ведучий 3

Якби наша подорож відбулась в реальності, вона тривала б приблизно 35 років, при середній швидкості космічного корабля 50 000 км/год.

Після закічення відео

Ведучий 1   Слайд 51

Наш космічний корабель прибув до рідненької Землі, на цьому наша космічна подорож завершується. Дякуємо всім пасажирам, маємо надію, що вам було цікаво!