Козаки-характерники.

Підготував: Микилюк Максим. Козаки-характерники

Характерники України оповиті славою та легендами, бо вміли робити незбагненні речі, їх таємниці залишаються недослідженими, достовірних джерел про них дуже мало.

Це люди, які мала велику силу волі, незламну вдачу, викликали повагу оточуючих, сприймались як особлива. Якщо вона ще й були грамотними (історики стверджують, що деякі козаки Запорозької Січі знали до дванадцяти мов), просте населення казало, що це чаклуни.

Про характерників казали, що їх «ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали» і що вони «могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе, перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників – на птахів»…Вважалось, що харакерники походять від древніх язичницьких волхвів, які володіли таємними знаннями.

Характерниками були такі відомі представники нашої історії, як: князь Всеслав Полоцький, князь Віщий Олег, козацькі полководці Северин (Семерій) Наливайко, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Максим Кривоніс, Іван Золотаренко, Семен Палій, Максим Залізняк та багато інших.

Ще одна з найцікавіших здібностей, якою володіли козаки-характерники – обертання на вовків.  В народі казали, що  великим характерником був також Іван Сірко. Його прізвище походить від «сірий», має вовчу етимологію. За своє довге життя він не програв жодної битви. Вороги боялись отамана, називали «урус шайтан». Вмираючи в глибокій старості він заповів козакам, щоб узяли з могили його руку і йшли з нею в бій. Навіть мертва рука отамана наводила жах на татар.

Про  характерників ходили різноманітні чутки та легенди. Їх надлюдські здібності дивували навіть бувалих козаків. Люди називали їх чарівниками, а попи твердили, що в них вселився біс. Характерники на Січі складали козацьку старшину. Вони були чимось на зразок оберігачів козацької культури, посвячували в козаки, зберігали давні традиції волхвів. Характерники були неперевершеними бійцями, розвідниками. Спеціально навчені козаки в часи запорізького козацтва становили свого роду спецназ того часу. Він не міг померти, не передавши свій Дар Відання (знання) хоча б одному наступникові.

В наш час ще залишився слід від характерників. Їх бойові мистецтва, таємниці та звичаї втілились в українських бойових танцях, на кшталт, гопака. Вважається, що характерники, готуючи козаків до бою, дуже багато уваги приділяли саме психологічним аспектам. Скептики скажуть, що все піддається поясненню. Сміливий – от і викликав страх. Вмів гарно маскуватися – ставав невидимим. Але питання не зникає. Хто такі козаки-характерники – міфічні істоти чи реальні особи? Кожний вирішує на власний розсуд.

Дякую за увагу!