Країни Центрально-Східної Європи 1950-1960 х. роках

План конспект з предмету «Всесвітня історія» 11 клас

 

Урок 11                                                  Дата _____

 

 

ТЕМА: Країни Центрально-Східної Європи в другій половині 1950-х -1960-х рр.

 

Мета: сформувати уявлення про розвиток держав Центрально-Східної Європи у другій половині 1950-х —1960-х рр.; охарактеризувати діяльність політичних діячів східноєвропейських країн; проаналізувати розвиток економіки країн Центрально-Східної Європи у 1950-х —1960-х рр.; порівнювати між собою держави Центрально-Східної Європи в післявоєнні часи; створити умови для розуміння причин «Празької весни» та її історичне значення для становлення демократичного суспільства у державах Центрально-Східної Європи.

(Презентація слайд 1, 2)

 

Обладнання: презентація, підручник, атлас - Центрально-Східна Європа.

Тип уроку: комбінований з проблемним питанням.

Поняття та назви: «Соціалізм з людським обличчям», «Празька весна»

Основні дати та події: 1968 р. — «Празької весни».

Історичні постаті (фото): В. Гомулку, Я.Кадар, Т. Живков, Н. Чаушеску, А. Новотного, А. Дубчек, Й. Тіто.

 

 

Хід уроку

 

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ВСТУПНЕ СЛОВО

Пояснити тему уроку, його план, мету та завдання, форми роботи.

III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ (Презентація слайд 3)

1. Перевірка рівня знань матеріалу попередньої теми.

- Опитування.

- Виконання тестового завдання. ( роздатковий матеріал)

1.               Президентом Польщі з 1947 року став:

А. М. Ракоші

Б.Б.Берута

В. Г.Димитров

Г. Г. Георгіу-Деж

2. В якому році було змінено назву Польщі на Польська Народна Республіка?

А. 1952 р.

Б. 1949 р.

В. 1946 р.

Г. 1947 р.

3. Президентом Болгарії в 1946 році став:

А. М. Ракоші

Б.Б.Берута

В. Г.Димитров

Г. Г. Георгіу-Деж

4. В якому році було змінено назву Болгарії  на Болгарську Народну Республіку?

А. 1952 р.

Б. 1949 р.

В. 1946 р.

Г. 1947 р.

5. Хто став президентом Югославії в 1945 році?

А. М. Ракоші

Б. Й. Броз Тіто

В. Г.Димитров

Г. Е. Бенеш

6. У листопаді 1945 року Югославія перетворилась на:

А.  Федеративну  Республіку Югославія

Б. Демократичну Федеративну  Республіку Югославія

В. Народну Республіку Югославія

Г. Федеративну Народну Республіку Югославія

7. У квітні 1945 року між якими країнами було підписано Кошицьку декларацію?

А.Чехією та Словаччиною

Б. Чехією та Югославією

В. Словаччиною та Болгарією

Г. Словаччиною та Румунією

8.                Президентом Чехословаччини в 1945 році став:

А. М. Ракоші

Б. Б.Берута

В. Г.Димитров

Г. Е. Бенеш

9. У серпні 1949 році було створено:

А. Румунську Народну Республіку

Б. Польську Народну Республіку

В. Угорську Народну Республіку

Г. Федеративну Народну Республіку Югославія

10.            Генеральним секретарем Румунії  в 1948 році став:

А. М. Ракоші

Б. Г. Георгіу-Деж

В. Г.Димитров

Г. Е. Бенеш

11. Розкрийте суть поняття «Народна демократія»

12.  Що таке опортунізм?

Відповіді: б, а, в, в, б, г, а, г, в, б

Форма політичної організації суспільства, яка виникла в деяких країнах Центрально-Східної Європи після завершення Другої світової війни.

Політичний курс, що характеризується пристосуванством, безпринципністю, зрадою інтересів певної політичної сили або ідеології.

 

IV. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

►► Вивчення нового матеріалу за планом

1. Польща.

2. Угорщина.

3. Болгарія.

4. Румунія.

5. Югославія.

6. Чехословаччина.

 

ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ:  «Чи вплинули  процеси десталінізації в СРСР на розвиток країн Центрально-Східної Європи?»   (Презентація слайд 3)

 

 

Повідомлення вчителя із застосуванням презентації та відео.

 

1. Польща в другій половині 1950 – 1960 -х рр..  (Презентація слайд 6, 7, 8, 9)

 

Смерть Сталіна в 1953 році та проведення ХХ З’їзду КПРС 1956р. співпала зі  смертю Б.Берута. Це спровокувало в Польщі початок критики «культу особи» Берута, робітничі страйки, загострення політичної кризи. Режим дещо послабився і президентом Польщі в жовтні 1956 року став В. Гомулку.

За нього стались зміни:

• Припинення політичних репресій;
• Розвиток галузей легкої, харчової промисловості;
• Приватна ініціатива мала розвиватись;
• У с/г припинено насильницьку колективізацію;
• Лібералізація в освіті, науці, мистецтві, церковній політиці.

Але, як тільки спала хвиля національного руху, ці реформи почали згортати.

У грудні 1970 р. після початку масових страйків через підвищення цін на продукти харчування та застосування сили проти страйкарів, було проведено зміни в соціальній сфері , а В. Гомулку усунуто від влади.

Висновок: закінченя «доби Гомулки» привело до ідеологічного оновлення партії, пролунало гасло встановлення національної солідарності, відмова від тотального контролю над культурою та наукою, а робітники відчули свою силу впливати на події в країні.

 

2. Угорщина.  (Презентація слайд 10, 11, 12, 13)

У 1950-і роки в країнах Східної Європи почала наростати нестабільність, зумовлена погіршенням економічної ситуації, та «відлигою» в СРСР, важливим дестабілізуючим чинником в країнах соцтабору стали економічні успіхи країн Західної Європи. Найсуттєвіше криза проявлялась в Польщі та Угорщині. В Угорщині справа дійшла до антикомуністичної революції.

Посилення політичного терору, переслідування католицької церкви, придушення інакодумства, наростає обурення народу режимом.

«Відлига» в СРСР посприяла лібералізації режиму і в Угорщині. Новим головою уряду в 1953 році став Імре Надь. Було переглянуто економічну політику УПТ. Наголос тепер робився на с/г, а не на важку промисловість. Призупинилась насильницька колективізація, приглушено «антикуркульську» компанію, послабшав політичний терор. Але в липні 1956р. Ракоші за командою з Москви пішов у відставку. 

23 жовтня 1956р., в Будапешті почалась студентська демонстрація через перепоховання праху репресованих владою в 1946 р., яка переросла у збройне повстання. До Будапешта та інших центрів країни 24 жовтня  було введено радянські підрозділи. Практично вся угорська армія перейшла на бік повсталих, відновлювались політичні партії. Створено Революційні або Національні комітети, а на підприємствах робітничі ради. З тюрем були звільнені політв’язні.  Угорщина оголосила про вихід  з ОВД. Новим лідером Угорської Партію Трудящих став Янош Кадар.

1 листопада 1956 р. лідер революції І. Надь сформував коаліційний уряд, який проголосив нейтралітет Угорщини та її вихід з ОВД і оголосив прозахідний курс. У відповідь СРСР увів війська в Будапешт де тривали бої протягом 9 днів та жорстоко придушив угорців, жертвами радянської агресії стало близько 50 тисяч.

4 листопада 1956 р. розпочалась інтервенція радянських військ в Угорщині. Повстанці чинили опір, після придушення революції проведено жорстокий терор і репресії.

Новий лідер Угорщини Я.Кадар не виходячи за рамки комуністичної доктрини проводив помірковано-ліберальний курс. Оголошено політичну амністію, завершено кооперування с/г. УПТ було замінено на Угорську Соціалістичну робітничу партію  (УСРП). У 1958 році І. Надя було страчено.

 У 1968р. започатковано економічну реформу яка внесла в функціонування господарства суттєві ринкові елементи. Підвищувався життєвий рівень народу. У 1960-80-х.рр. практично не було проявів політичної опозиції, Угорщину називали «найвеселішим бараком у комуністичному таборі». Але з 1980-х. роках економічне становище  почало погіршуватись.

Висновки: Отже, у 1960-80-х.рр. практично не було проявів політичної опозиції, Угорщину називали  «найвеселішим бараком у комуністичному таборі».

 

3. Болгарія. (Презентація слайд 14, 15)

У 1950 році, після смерті Василя Коларова й за рік до того Георгія Димитрова, Вилко Червенков став прем'єр-міністром. Черников почав процес форсованої індустріалізації. Проте, підтримка курсу Червенкова, навіть у Комуністичній партії, була занадто мала, тому за рік після смерті Сталіна, Червенкова було скинуто і призначено молодого Тодора Живкова. Червенков залишився на посаді прем'єр-міністра до квітня 1956 року, коли він був остаточно звільнений і замінений Антоном Юговим. Після смерті Сталіна в Болгарії почалось пом’якшення в внутрішній та зовнішній політиці.

Епоха Живкова

Тодор Живков керував Болгарією протягом наступних 33 років з 1954 року, будучи повністю лояльним до СРСР, але проводив більш помірковану політику. Були відновлені відносини з Югославією і Грецією. Обмежена ступінь свободи вираження думок була відновлена​, гоніння на церкву було припинено.

Повстання у Польщі і Угорщини в 1956 не поширилися на Болгарію, партія обмежила інтелектуальну та літературну свободу, за для запобіганню такому спалаху. У 1960-х роках було прийнято деякі економічні реформи, які дозволили вільний продаж продукції, що перевищувала план. Країна стала найпопулярнішим туристичним напрямом для країн Східного Блоку. Болгарія також стала великою виробничою базою сигарет і шоколаду, які було важко придбати в інших соціалістичних країнах.

Югов пішов на пенсію у 1962 році, Живков став і прем'єр-міністром, і партійним секретарем. У 1971 році з прийняттям нової Конституції, Живков став Головою Державної ради і зробив Станко Тодорова прем'єр-міністром. Живков залишився на посаді при зміні радянського керівництва від Хрущова до Брежнєва в 1964 році, а в 1968 знову продемонстрував свою лояльність по відношенню до Радянського Союзу, беручи участь у вторгненні в Чехословаччину. Болгарія була найлояльнішим європейським союзником СРСР.

Висновок: Отже, Болгарія була найлояльнішим європейським союзником СРСР, де планувалось розпочати перехід до комунізму.

 

 

4. Румунія.  (Презентація слайд 16, 17)

Наприкінці 50-х років почали погіршуватись відносини Румунії з СРСР через насадження системи господарювання встановленої РЕВ. Починає проявлятись нове покоління комуністів, що закликали до побудови «національного комунізму». У 1965 році відбулись зміни у верхівці влади. Після смерті Г. Георгіу-Деж керівником партії і держави став Ніколас Чаушеску. У сфері зовнішньої політики він продовжив і розвинув лінію свого попередника: у конфліктах між СРСР і КНР, між арабами і Ізраїлем, Румунія зайняла нейтральну позицію. У 1968 році відмовилась взяти участь в збройній інтервенції країн ОВД в Чехословаччині.

А у внутрішній політиці Н. Чаушеску спрямовував свою діяльність на «вдосконалення» політичної системи: тоталітаризму і особистої влади. Румунська Комуністична Партія (РКП) ставала «керівною силою» в державі. Держава стає Соціалістичною Республікою Румунія (СРР), а пост президента її у 1974 році посів Чаушеску.

Економіка у 1950-70-х роках розвивалась швидкими темпами. Розбудовано важку індустрію, металургію, нафтохімію.

Висновок: Починається епоха культу особи. Щотижня президент виступає на багатотисячних мітингах з промовами, на керівників усіх ланок обрушується лавина "цінних вказівок". З 1971 року країна йтиме власним шляхом побудови соціалістичного суспільства.

 

5. Югославія. (Презентація слайд 18, 19)

Отже, згадаємо, що Тимчасовий народний уряд Демократичної Федеративної Югославії, який очолив Й. Броз Тіто.

За Конституцією 1946 року до складу ФНРЮ увійшли:

- Сербія (з автономіями: Воєводина і Косово);

- Хорватія;

- Боснія і Герцеговина;

- Чорногорія;

- Словенія;

- Македонія.

Югославія ж почала шукати нові методи «будівництва соціалізму». Їх заходи:

• керівництво державними підприємствами передавалось трудовим колективам, які обирали робітничі ради;
• використання ринкових регуляторів народного господарства;
• відмова від примусової колективізації 1949р.
• розширення повноважень парламенту;
• принципи громадського самоврядування в районах, общинах.

У 1963 р. держава змінила назву на Соціалістичну Федеративну Республіку Югославія (СФРЮ). Югослави з 1960-х років одержали більший доступ до ЗМІ, можливість поїздок за кордон. Але з 1970-х наростають націоналістичні настрої всередині країни до автономізації, розширення компетенції республік, що проявились у травні 1968р. повстаннями студентів, які вимагали подальшої демократизації суспільства. У 1970 році всю республіку охопили акції протесту під гаслом « Відродження Хорватії». Цю подію Тіто назвав , як « Югославія опинилась на порозі міжетнічної громадянської війни». Економічні і національні проблеми загострились з смертю Й. Тіто (1980р.).

Висновок: Й. Броз Тіто оцінив ситуацію в країні, як: « Югославія опинилась на порозі міжетнічної громадянської війни». Восени 1971 р опозицію придушено.

 

6. Чехословаччина. (Презентація слайд 20, 21, 22, 23)

 Процес десталінізації в СРСР поклав початок лібералізації в ЧСР. У 1960 році за новою Конституцією було змінено назву на Чехословацьку Соціалістичну Республіку (ЧССР). Але це все ж не усунуло суперечливих тенденцій економічного та політичного розвитку Чехословаччини.

В 1968 р. у відставку було відправлено керівника (президент) ЧСР А. Новотного(з 1966 р.), до влади прийшов демократично налаштований А. Дубчек. Нове керівництво розпочало лібералізацію та будівництво «соціалізму з людським обличчям», суть якого полягала у поєднанні соціалістичного суспільства з елементами ринкової економіки, плюралізмом та демократичними інститутами. Варто зазначити про масову підтримку чехословацьким суспільством нових заходів КПЧ, 1968р.- розпочалась «Празька весна» (побудова соціалізму з людським обличчям) – записати визначення. Яка не могла не викликати занепокоєння у Кремля, яке ініціювало введення сил ОВД в Чехословаччину та усунення Дубчека від влади, його замінили  Г. Гусаком, який провадив політику на збереження соціалістичного устрою.

Лідери СРСР зустріли вороже такі ліберальні нововведення – політичний тиск на Чех.-Сл., - ухвала, щодо інтервенції військ СРСР в Чех.-Сл., для наведення ладу.

 

Виступ учнів, які  провели історичне дослідження про «Празьку весну»

 

Вчитель для підсилення ефекту сприйняття презентованого матеріалу показує презентацію фото «Празької весни» (Презентація слайд 23, 24, 25)

 

21 серпня 1968р.- війська СРСР і ОВД (бл. 500 тис.) ввірвались до Чех.-Сл. І окупували її. «Празька весна», як називали нетривалий період реформ Людвіка Свободи, закінчився. Лідерів уряду Чех.-Сл., заарештували, доставили в Москву і заставили відмовитись від реформ. До влади прийшли ставленики з Москви. У 1969р. першим секретарем ЦК КПЧ, а згодом президентом  став Г. Гусак. Проведено чистку в лавах комуністів, державному апараті, установах освіти, культури, ЗМІ.

У 1968р. ЧССР стала федерацією Чехії і Словаччини, але лише де - юре. «Чистки» в інтелігенції, завмерло громадсько-політичне життя. Після придушення «Празької весни» розпочалось посилення тоталітарних режимів в Центрально-Східній Європі, активізувався дисидентський рух, який вимагав демократизації та лібералізації суспільно-політичного життя. Протягом 1969 р. з крани виїхало близько 140 тис. людей.

 

Висновок: після придушення «Празької весни» завмерло громадсько-політичне життя країни, активізувався дисидентський рух, розпочалась масова еміграція населення.

 

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ (Презентація слайд 26)

 

1. ВІДПОВІДЬ  НА ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ: «Чи вплинули  процеси десталінізації в СРСР на розвиток країн Центрально-Східної Європи?»

 

(Відповідь: у другій половині 1950 -1960 х років у країнах Центрально-Східної Європи , де було встановлено комуністичні режими, під впливом процесів лібералізації та десталінізації виникли кризи, що проявились в масових виступах, страйках, повстаннях.Проте, спроби модернізації існуючих моделей розвитку цих країн з боку керівництва СРСР жорстоко придушувались. Лише Югославія пішла власним шляхом розвитку «Самоврядного соціалізму».)

 

2. Відповідь на запитання:

1.Назвіть особливості страйків та повстань, які відбулись в Польщі та Угорщині в1950-1960-х рр.?

2. Що таке «Празька весна»?

3. Як події 1970 року пов’язані з Хорватією характеризував Й. Броз Тіто?

4. Розкрийте особливості прояву кризи комуністичного режиму в країнах Центрально- Східної Європи у 1950-1960-х рр.?

 

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Оцінення відповідей учнів.

 

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (Презентація слайд 27)

1. Випереджаюче завдання: опрацювати матеріал підручника параграф 11 ст.95-103 (опрацювати згідно варіанту учня тему “Розвиток країн Центрально-Східної Європи в 1970-1980-х рр.- Польща, Угорщина, Болгарія, Румунія, Чехословаччина, Югославія”)

2. Творче завдання: порівняти між собою дві східноєвропейські країни

(на вибір).