Критичне мислення як засіб розвитку пізнавального інтересу учнів
Творча робота
Наші учні... Які ж вони різні! І які в них очі: вдумливі, веселі, сяючі, напружені. А ще – недовірливі, байдужі і навіть злі. Як допомогти таким дітям? Як викликати в них бажання вчитися?
Коли заходиш в клас, то потрапляєш під «перехресний вогонь» дитячих очей. Вони зовсім різні у дітей різного віку. У дівчаток і хлопчаків молодшого та середнього віку вони широко відкриті і довірливі. Їх можна порівняти із сяючими зірочками на небосхилі або з коштовним камінням в майстерно виготовленій обрамці. Дивишся в очі школяра і гостро відчуваєш його душевний стан, відношення до тебе, вчителя, до інших людей, до школи, навчання. Ще Лев Толстой говорив, що очі – це «дзеркало душі», тільки чомусь не завжди і не кожному дано побачити в цьому дзеркалі душу дитини.
На уроках очі дітей відображають найрізноманітніші їхні стани. Очі вдумливого учня – це щось надзвичайне, заворожуюче, вони світяться щастям і натхненням нашої сумісної праці.
Але є діти, очі яких байдужі, а погляд – відсутній. Вони незібрані, замкнуті, у них немає бажання вчитися. Майже завжди вони стараються заховатися від погляду, навіть дуже доброзичливого погляду вчителя.
Як прищепити учням інтерес до біології. Як активізувати їх пізнавальну діяльність на уроці? Як зробити процес навчання більш результативним? Мабуть, ці та подібні питання постають перед кожним учителем біології і кожен з нас в процесі інтенсивних пошуків, роздумів і проб знаходить власний варіант рішень.
Усі знають давньогрецький вислів: «Учень – не чаша, яку необхідно наповнити, а факел, який потрібно запалити ». Але як це здійснити на практиці? Це питання тривалий час турбувало мене. І я почала шукати методи й прийоми у викладанні біології, які пробуджували б у дитини інтерес, давали б їй можливості для розвитку і самореалізації. Мені стало зрозумілим, що навчання й виховання, які не базуються передусім на розвитку дитини, втрачають своє значення. Відтворення матеріалу без збудження думки, без виховання прагнення до глибин і вершин знання відіграє у формуванні дитини більше негативну, ніж позитивну роль, привчаючи учня до автоматизму у поглядах і вчинках, призводячи до відсутності в учнів власної думки, до страху критики тощо.
І тому у свою практичну діяльність я почала вводити елементи технології розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у «пробудженні свідомості», коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв’язання проблем. Такий підхід співзвучний концепції особистісно- орієнтованого навчання і нерозривно пов’язаний із застосуванням активних та інтерактивних технологій.
Основна мета технології розвитку критичного мислення – навчити дітей самостійно мислити, осмислювати, структурувати і передавати інформацію, що нове учень відкрив для себе.
Технологію розвитку критичного мислення запропонували у середині 90-х років ХХ ст. американські педагоги Дж. Стіл, К. Мередит, Ч. Темпл як особливу методику навчання, що відповідає на питання: як вчити мислити?
Критичне мислення, на думку американських педагогів, означає, що людина використовує дослідницькі методи в навчанні, ставить перед собою питання і планомірно шукає на них відповіді.
Виконуючи групові завдання, спілкуючись між собою, учні беруть участь в активній побудові знань, у добуванні необхідної інформації для вирішення проблеми. Школярі набувають нової якості, що характеризує розвиток інтелекту на новому етапі, здатність критично мислити. Вчені-педагоги виділяють наступні ознаки критичного мислення:
Критичне мислення починається з питань і проблем, а не з відповідей на питання учителя.
Людина потребує критичного мислення, яке допомагає їй жити серед людей, соціалізуватися.
Ця модель описана С.І.Заїр-Беком. Її основу складає тристадійний процес: виклик – осмислення змісту (реалізація змісту) – рефлексія (роздум).
Стадія виклику слугує для того, щоб налаштувати учнів на досягнення мети уроку або його окремого етапу. Їм пропонується повернутися до всіх накопичених знань по запропонованій темі, дається можливість проаналізувати свої думки чи почуття стосовно якогось питання (явища) пов`язаного з метою навчання. Стадія виклику логічно підводить до наступної, змістової, стадії.
На стадії реалізації змісту (осмислення змісту) учні працюють з новим матеріалом, якому присвячений урок. Вони активно конструюють нову інформацію і самі відслідковують цей процес, установлюють зв`язки між здобутими або раніше засвоєними знаннями. Саме на стадії реалізації змісту робота йде безпосередньо з текстом індивідуально, в парах, в малих групах або всім класом.
На стадії рефлексії учням пропонують проаналізувати щойно пройдений ними процес засвоєння нового змісту і сам цей зміст. Ця стадія дає можливість оцінювати себе і товаришів в плані набутих знань, проаналізувати процес методи й прийоми, які використовувались у навчанні; визначити моменти, де потрібна додаткова робота. Стадія рефлексії дає реальну можливість і стимул повернутися до стадії реалізації змісту, якщо учень сам визначив необхідність подальшої роботи з матеріалом уроку. Крім того рефлексія часто являє собою новий виклик, якщо виникають додаткові питання і потрібна додаткова навчальна діяльність.
Хоча даний принцип має визначену послідовність етапів, кінцева мета – створити таку атмосферу навчання, при якій учні разом з учителем активно працюють, свідомо розмірковують над процесом навчання, відслідковують, підтверджують, спростовують або розширюють нові знання, нові ідеї, почуття чи думки про оточуючий світ.
Розглянемо модель уроку по технології розвитку критичного мислення (прийом «знаю, хочу знати, дізнався») (додатки 1, 1 А).
У науково-популярній літературі з біології, в телепередачах часто зустрічаються помилкові трактування окремих понять, неправильне вживання термінів, про що вчитель, як правило, попереджає учнів. Але такий невтішний факт можна використати з навчальною метою для підвищення пізнавальної активності учнів, розвитку їх здатності критично сприймати одержану з різних джерел інформацію. Задаючи учням загальне питання: «Що невірно в прочитаній статті?», або, якщо обговорення відбувається на уроці, більш конкретне: «Що невірно в даному уривку?». Ми пропонуємо їм не тільки згадати вивчений матеріал теми, але й свідомо зіставити його з матеріалом прочитаним у статті (уривкові). Цьому сприяє впровадження прийому «Читання із зупинками». Даний принцип – визначена послідовність етапів, коли учні читають текст, зупиняючись у певному місці (це може бути кінець абзацу). Вони відповідають на запитання учителя: про що піде мова в тексті далі? Потім продовжують читання, порівнюють свої міркування з прочитаним. Кінцева мета прийому – створити таку атмосферу навчання, при якій учні разом з учителем активно працюють, свідомо розмірковують над процесом навчання, відслідковують, підтверджують, спростовують або розширюють нові знання, нові ідеї почуття чи думки про оточуючий світ.
Дуже продуктивно можна організувати самостійну роботу учнів з підручником на уроці, або з матеріалом додаткової літератури, використовуючи прийом критичного мислення «читання зупинками». Пропонуємо учням порівняти свої думки з науковою інформацією. Учитель корегує відповіді учнів на питання, проводить рефлексію виконаної роботи.
Текст для самостійної роботи учнів учитель складає сам, або підбирає із довідкової літератури (можна використати текст підручника). Він повинен містити послідовну зміну думки. Вчитель умовно ділить його на окремі логічні частини.
Учні читають текст і зупиняються у певному місці (це може бути кінець абзацу). Потім учитель задає питання про подальший розвиток думки: «Як ви думаєте, про що піде мова в тексті далі». Учні пропонують свої міркування, читають текст далі і порівнюють свої висловлювання з прочитаним (текст можна прикрити чистим листком, щоб учні не бачили його продовження).
Наприклад, завдання: «Послідовно читаємо текст по абзацам і пропонуємо свій варіант продовження тексту, порівнюючи свої міркування з текстом» (додаток 2).
Дуже цікаво можна організувати залікове заняття (20-25 хв.) під назвою «Поясни, дізнайся, зроби сам». Для цього клас об’єднаємо у три групи. Перша («Поясни») відшукує питання по вивченій темі з журналів «Юний натураліст», «Паросток», «Колосок»; друга («Дізнайся») – цікаві факти (для повідомлень) із цих журналів, пов’язаних з опрацьованим програмним матеріалом.
Третє («Зроби сам») – опис цікавих, нескладних поробок, принцип дії яких також ґрунтується на вивченому матеріалі, і корисні поради. Ці групи, консультуючись з учителем, пропонують на уроці деякі із своїх питань і підібраних фактів іншим учням. Невикористаний матеріал (з відповідями) записують на листках паперу і здають учителю для перевірки та оцінювання.
Ось, наприклад, що було підготовлено учнями до уроку у 8 кл. по темі «Дихання».
Працюючи в сільській школі протягом 20 років, я намагаюсь розвивати пізнавальний інтерес – однієї з необхідних умов міцного та свідомого засвоєння знань з біології. Навчання без інтересу не приносить радості, дає незначний ефект, є частою причиною поганої успішності та дисципліни. Пізнавальний інтерес стимулює активне ставлення учнів до уроків, до постійного розширення і удосконалення знань. Він пов’язаний з розвитком творчої самостійності, схильностей і здібностей учнів, сприяє їх загальному розвитку. Інтерес розумно заповнює дозвілля школярів, робить їх цілеспрямованими, здатними до самовиховання.
Виховання і підтримання інтересу до предмета – найважливіша задача, що стоїть перед кожним учителем. Інтерес – потужний чинник, що спонукає особистість до активності, під його впливом усі психічні процеси протікають особливо інтенсивно та напружено, а діяльність стає цікавою й продуктивною.
Мабуть, інтерес спонукає наших школярів до участі у Всеукраїнському природничому інтерактивному конкурсі «Колосок», де вони вже багато років поспіль виборють командну першість і отримують сертифікати «Золоті колоски». Це лише перша сходинка до майбутньої професії, до спроби самореалізації.
Наступна сходинка – МАН – учнівське наукове товариство, яке охоплює різноманітні напрямки з усіх навчальних дисциплін.
Учениця нашої школи стала призером обласного конкурсу МАН, а зараз успішно працює в студентському науковому товаристві і навчається на медичному факультеті Сумського державного університету.
Кожного року випускники нашої школи вступають до ВНЗ, де профілюючим є предмет біологія. І це невипадково, тому що пізнавальний інтерес, що виник на уроках, спонукав їх до вибору професії. Тому недарма в цьому навчальному році школа обрала природничий профіль. Адже саме школа, в першу чергу, покликана розвивати в учнів здібності до біології, формувати специфічні вміння, стійкий інтерес до предмета і тим самим створювати основу для свідомого вибору майбутньої професії, пов’язаної з використанням біологічних знань.
Застосування активних та інтерактивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів. На уроках, де використовуються ці технології, діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань.
Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення.
Тема уроку. Загальна характеристика типу Кільчасті черви. Лабораторна робота № 4 “Зовнішня будова кільчастих червів (дощового черв’яка)”
Мета: ознайомити дітей із загальною характеристикою типу Кільчасті черви, вивчити особливості середовища існування, зовнішньої будови та способу життя на прикладі дощового черв’яка; продовжувати формувати навички встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, використовуючи прийом «знаю, хочу знати, дізнавсь», виховувати в учнів геосвідомість і розуміння того, що природа прекрасна у всіх її виявах.
Обладнання: таблиця «Типи Кільчасті черви», живі дощові черв’яки, чашки Петрі, ручні лупи, предметні скельця, папір.
Поняття і терміни: дощовий черв’як, трубочник, австралійський черв’як, вторинна порожнина тіла, целом, метанефридії, кільчики.
Міжпредметні зв´язки: географія, медицина, ґрунтознавство.
Тип уроку: комбінований з елементами лабораторних досліджень.
Хід уроку
Етап уроку |
Діяльність учителя |
Діяльність учнів |
І. Розминка |
Вітає дітей, створює доброзичливу робочу атмосферу, перевіряє готовність робочого місця учнів. «Подивіться у вікно. Холодно, вітряно, мокро і на душі сумно. Але я вам кажу посміхніться і весь світ буде посміхатися разом з вами, плачте і ви будете плакати одні. Адже посмішка народжує посмішку стверджує народна мудрість. Отже посміхнулися і до діла» |
Вітають вчителя, перевіряє готовність свого робочого місця, налаштовується на роботу |
ІІ. Актуалізація, мотивація (виклик) |
Звертає увагу учнів на тему уроку і мотивує їх до співпраці. Аристотель назвав його «світовим шлунком», Дарвін вважає його «основним фактором ґрунтоутворення». А наші сучасні спеціалісти-біологи називають його «великим трудівником». Хто він? Пропонує учням згадати і назвати все, що їм відомо про дощового черв’яка і його родичів. На основі відповідей учнів заповнює таблицю на дошці «Знаю, хочу знати, дізнався», колонку «знаю» |
Згадують матеріал про дощового черв’яка та його родичів. Працюють в своїх зошитах, заповнюють таблицю, колонку «знаю» |
Пропонує учням обговорити питання і відповісти на них: що хотіли б дізнатися ще і чому хотіли б навчитися сьогодні на уроці |
Формулюють питання, на які хотіли б отримати відповідь. |
|
Продовжує заповнювати таблицю на дошці, колонку «хочу знати» |
Виконують записи в зошиті (колонка «хочу знати») |
|
ІІІ. Вивчення нового матеріалу (Усвідомлення змісту) |
Ознайомлює учнів з загальною характеристикою типу Кільчасті черви |
Слухають розповіді, записують в зошити опорний конспект |
Пропонує учням виконати лабораторну роботу № 4 «Зовнішня будова Кільчастих червів». Проводить інструктаж з безпеки життєдіяльності |
Ознайомлюються з інструктивною карткою до лабораторної роботи, спостерігають за твариною, висовують гіпотезу |
|
Організовує виконання учнями лабораторної роботи |
За інструктивною карткою виконують лабораторну роботу |
|
Коригує відповіді учнів на питання: як черв’як реагує на дотик? Про що свідчить його поведінка? |
Формулюють висновки, порівнюють свої роздуми з текстом |
|
Пропонує прослухати повідомлення учнів про значення дощових черв‘яків у природі та житті людини, підготовані гуртківцями. |
Занотовують цікаву інформацію в зошитах |
|
ІV. Підсумок уроку. |
Пропонує проаналізувати записи в зошиті і зробити висновок: що нового ми дізнались про тип Кільчасті черви і дощового черв‘яка. Закінчує заповнення таблиці «Знаю, хочу знати, дізнався» (колонка «дізнався») на дошці |
Формулюють висновки, закінчуючи заповнення таблиці «Знаю, хочу знати, дізнався» |
V. Домашнє завдання. |
Опрацювати § 20, підготувати питання до малюнку 32 с.73. Підготувати повідомлення на тему «Медична п‘явка. Особливості її життєдіяльності, організації та застосування в сучасній медицині» |
Записують домашнє завдання, заслуховують коментарі вчителя |
Додаток 1 А
Знаю |
Хочу знати |
Дізнався |
Кільчасті черви – живі організми
|
Хто такі Кільчасті черви? |
Середовище існування – ґрунт, вода (прісноводні й морські). Довжина – від часток міліметра до 2,5-3 м. Кількість сегментів – від 5-7 до 600. Параподії відсутні, щетинок мало, розміщені пучками (по 2 з боків тіла). Органи чуттів примітивні (чутливі клітини по всьому тілі світло- і хемочутливі, дотикові). Розмноження: гермафродити, розвиток прямий, яйця відкладають у кокон, що секретується пояском. Представники: дощовий черв’як, трубочник, австралійський черв’як |
Дощовий черв’як живе в ґрунті. |
Які пристосування до життя в ґрунті? |
Риси пристосування черв’яків до умов життя в ґрунті: видовжена форма тіла, загострений передній кінець тіла, наявність щетинок, волога шкіра, відсутність спеціальних органів чуттів. |
Дощові черв’яки корисні. |
Значення в природі та житті людини. |
Покращення фізико-хімічних властивостей ґрунту (дренаж, аерація), його структури, кислотності, насиченості поживними речовинами. |
Завдання: спираючись на свої знання, учням необхідно виділити парадоксальні моменти та довести в чому полягає їх хибність
За особливостями розмноження та розвитку ссавці поділяються на три групи: яйцекладні, сумчасті та домашні. Через плаценту здійснюється обмін речовин і газообмін між матір’ю та навколишнім середовищем. Плацента повністю відсутня як у перш озвірів, так і в сумчастих. Єхидни висиджують яйця, качкодзьоби виношують у складці шкіри, у сумчастих на грудях розвивається шкірна згортка – сумка. Термін вагітності плацентарних усіх видів однаковий. Кількість народжуваних малят залежить від умов існування тварин. Усі ссавці, що проживають в Україні, впадають у зимову сплячку.
Органи тварин утворені тканинами, які поділяються на 5 основних типів: нервова, сполучна, м’язова, жирова, епітеліальна. Всі типи тканин складаються із клітин і великої кількості міжклітинної речовини. Нервовій тканині властиві збудливість та скоротливість. М’язова тканина утворює м’язи та серце, а внутрішні органи утворені сполучною тканиною.