Про матеріал
Віруси (лат. virus — отрута) — це група мікроорганізмів, яка відрізняється від прокаріотів і еукаріотів малими розмірами, відсутністю клітинної структури та протеїноутворювальних систем, вираженим цитотропізмом і облігатним внутрішньоклітинним паразитизмом. Віруси мають кардинальні властивості живого: самоорганізацію, самовідтворення, саморозвиток і саморегулювання життєдіяльності.
Існують у формах (стадіях) віріону, провірусу, вегетативного вірусу. Віріони — позаклітинна спочиваюча форма (стадія) вірусів, які виконують функцію перенесення геному В. з однієї клітини в іншу або з одного організму в інший. Вони мають форму багатогранника, палички, нитки, овоїду, кулі, паралелепіпеда, сперматозоїда; їх розміри коливаються від 20 до 300 нм. Віріони безоболонкових (простих) В. складаються з нуклеоїду і капсиду (нуклеокапсид), оболонкових (складних) В. — з нуклеоїду, капсиду і суперкапсиду. Генетичний апарат вірусів представлений молекулою РНК або ДНК. Деякі віруси мають два ідентичні геноми. Нуклеїнова кислота часто ковалентно з’єднана із серединним білком. Капсид вірусів — білкова структура, в якій знаходиться вірусний геном (нуклеоїд). Капсид утворений із білкових субодиниць (капсомерів) за спіральним або кубоїдальним типом симетрії, які утримуються в результаті дії міжмолекулярних і ковалентних сил. Капсид складних В. виконує функції стабілізації геному, його захист від зовнішніх ушкоджень, а у простих В., крім того, ще й рецепторну та ферментативну функції. У полігеномних вірусів кожен геном (фрагмент) укладений у свій капсид. Суперкапсид — зовнішня оболонка складних В. — розміщується над капсидом і виконує функції захисту геному, прикріплення до сприйнятливої клітини і проникнення в її цитоплазму. Визначає різні властивості вірусів: гемаглютинацію, гемадсорбцію, злиття клітин, чутливість до пошкоджувальних чинників тощо.
Віруси становлять царство Vira, поділене за типом нуклеїнової кислоти на дві групи, що містять РНК та ДНК, ці групи — на родини, які, в свою чергу, поділяються на роди. Віруси людини і тварин включені до складу 18 родин. Приналежність вірусів до певних родин визначається типом нуклеїнової кислоти, її структурою, а також наявністю чи відсутністю зовнішньої оболонки. Поняття про вид вірусу поки ще чітко не сформульоване, як і позначення різних видів. У таксономічній характеристиці вірусів першорядне значення додається типу нуклеїнової кислоти та її молекулярно-біологічним ознакам: двонитчаста, однонитчаста, сегментована, несегментована, з інвертованими послідовностями, що повторюються, та ін. Однак у практичній роботі передусім використовують характеристики вірусів, отримані внаслідок електронно-мікроскопічних та імунологічних досліджень: морфологія, структура і розміри віріону, наявність суперкапсиду, антигенна структура, внутрішньоядерна чи цитоплазматична локалізація віруса.
