ВИКОНАВЧИЙ ОРГАН КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

(КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ)

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ПРОФЕСІЙНОЇ

(ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

«КИЇВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ КОЛЕДЖ «СИНЕРГІЯ»

 

 

 

Методична розробка

позаурочного заходу «Круглий стіл –

90-ті роковини Голодомору 1932–1933 років в Україні»

 

Виконала:

спеціаліст І категорії, викладач історії та громадянської освіти

Наталія МАТВЄЄВА

 

Київ – 2023

Тема: 90-ті роковини Голодомору 1932–1933 років в Україні

Мета:

-         збереження пам’яті про голод-геноцид 1932–1933 рр. та формування на цій основі поваги до прав людини і гуманістичних цінностей;

-         узагальнити та систематизувати знання учнів з теми;

-         з’ясувати причини Голодомору, наслідки трагедії для українських сімей та держави в цілому;

-         розвивати логічне мислення та критичне мислення, уміння виділяти головне;

-         навчити аналізувати первинні історичні документи;

-         навчити критично мислити, формувати особистісне ставлення до історії та розуміти її уроки;

-         розвивати історичне мислення.

Очікувані результати. Після уроку здобувачі/ки освіти зможуть:

-         оперувати хронологічним та понятійним матеріалом;

-         характеризувати причини та перебіг колективізації;

-         визначати причини Голодомору 1932 – 1933 рр.;

-         аналізувати наслідки Голодомору 1932 – 1933 рр. для України.

Обладнання: мультимедійна дошка, презентація, історична карта, роздатковий матеріал – уривки із щоденників очевидців Голодомору.

 

Хід круглого столу

 

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Які історичні події відбулися в Україні в 1932 – 1933 роках?
2. Що таке Голодомор?

1. Вступне слово вчителя

Голодомор 1932 – 1933 років – одна з найтрагічніших сторінок в історії України. Ця катастрофа забрала життя мільйонів людей. Її причини та наслідки досі викликають дискусії в науковому середовищі.

У Радянській Україні слово «голодомор» вперше публічно вжив у виступі на IX з’їзді письменників України у 1986 р. український поет Іван Драч.

Масово використовувати поняття «Голодомор» починають із початку 1990-х рр. Тоді цей термін з’являється в офіційних документах, постановах Кабінету Міністрів України, указах Президента України. 1991-го р. була створена Асоціація дослідників Голодомору.

Протягом періоду незалежної України офіційно вживалися декілька різних слів та словосполучень для визначення голоду 1932-1933 рр.: «голодомор» (із малої літери), «голодоморів» (у множині, враховуються голоди 1921-1923 та 1946-1947 рр.), «голодомор та політичні репресії», «Голодомор» (із великої літери).

На сьогодні все частіше використовується термін «Голодомор» на позначення злочину геноциду, вчиненого проти українців у 1932-1933 рр. Так, найбільша музейна установа країни із тематики Голодомору носить назву Національний музей «Меморіал жертв Голодомору».

2. Презентація про Голодомор

Учитель презентує учням мультимедійну презентацію про Голодомор. Презентація містить передумови, причини, перебіг Голодомору в Україні та його наслідки.

ІІІ. Розгляд питань, що винесені на обговорення круглого столу

Додаток 1

Фрагменти першоджерела – щоденник О. Радченко вчительки із Харківщини

 

«8 січня 1932 року. Другий день Різдва. Але у всіх людей важко на серці. Хліб забирають до фунта. Сьогодні приїхали забирати хліб у нашого конторника Кузьменка. Я вийшла з себе і кричала, що треба залишити хліб для дітей до нового врожаю. Мені відповіли, що залишать 20 фунтів – і все. Я продовжувала суперечити з прибулими людьми. У конторника Кузьменка забрали 3,5 пуда.

Цікаво відмітити, що один із прибулих – член КНС (комітету незаможних селян). Він сказав, що винні не вони, які вимітають хліб, а ті, що бувають на з’їздах та затверджують плани. Я сказала йому, що якби такі, як ми, сиділи вверху, то таких нерозумних розпоряджень не давали б. Але, на жаль, такі, як ми, зараз ніщо. Повертаючись назад, член КНС сказав мені, щоб я поменше балакала, а то мене за такі слова зв’яжуть. Я замітила йому, що завжди балакала й буду балакати за нарід, і за це ніхто не повинен мене чіпати.

Прийшла до лісу нова група селян, арештованих за хлібоздачу. Особливо мені запам’ятався один селянин – Коник. Він працює сьогодні в дворі. Важко було на нього дивитися. Він почуває себе ображеним. Він добре розуміє, що всі селяни караються даремно. Хліб, як і раніше, забирають скрізь. Всі незадоволені, у відчаї.

 

Питання до аналізу Додатка 1:

1. Які події відбулися 8 січня 1932 року, зафіксовані в тексті?
2. Як реагувала авторка на забирання хліба у конторника Кузьменка?
3. Яким чином член КНС виправдовує дії тих, хто забирає хліб, і як авторка реагує на його аргументи?
4. Що можна сказати про селянина Коника, якого авторка зазначає в кінці тексту, та яке його ставлення до ситуації?

 

Додаток 2

Фрагмент першоджерела – щоденник педагога Юрій (Георгій) Самброса із Сумщини

"Дивну картину являли собою тоді харківські харчові крамниці, – описує Самброс. – Великі їхні залі й помешкання, забиті колись від підлоги до стелі полицями, повними краму, тепер були порожні. На полицях або зовсім нічого не було, або на них густо стояли лише батареї пляшок водки всіх калібрів.

Водка – була геть чисто по всіх вітринах, по всіх крамницях так продовольчих, як і промислових; пляшки водки, мов зливою, затопили усе місто.

Тільки на одинокому прилавкові по деяких крамницях стояв черговий харчовий "крам": 5–6 таців чи блюдів із нашвидку, бідно зробленою стравою – вінігрет, схожий на силос, із зіпрілою, несмачною кислою капустою; паштет із рибячих огризків з моченою капустою й солоними, різаними, прокислими огірками; зрідка – шматочки якогось холодного м'яса у підливі, схожій на мазь для патинок; мочені зелені помідори з цвілим запахом діжки; холодні, кислуваті, фаршировані печені помідори з переперченим, щоб не воняло, м'ясним фаршем, зробленим із покидькового, підозрілого м'яса; зрідка, нарешті, як ласощі, варені яйця чи будь-які дрібні фрукти – й т. под.

Всі ці страви (я так яскраво пам'ятаю їх!) з'являлися на прилавкові в мінімальних розмірах й зразу ж розкупалися покупцями, а крамниця знову на 3–5 годин стояла пусткою, блимаючи лише відсвітом численних водочних пляшок на своїх полицях".

Питання до аналізу Додатка 2:

1. Яким чином автор описує стан харківських харчових крамниць того часу?
2. Яка основна «продукція» переважала на полицях крамниць, згаданих у тексті?
3. Як автор описує ситуацію з харчами на одинокому прилавкові? Яка була реакція покупців на цю їжу?
4. Які страви були доступні на прилавках, і як автор оцінює їхню якість та популярність серед покупців?

 

Додаток 3

Фрагменти щоденника селянина  Нестора Білоуса із села Леб’яжого Печенізького (нині – Чугуївського) р-ну Харківської обл.

3 січня 1932-го Білоус ділиться: "Ходили бригады опять по дворах и забирали хлеб, забрали у Мачулы Кирила 2 мешка жита пудов 5^ть и фунтов 7 насеня и фунтов 20^ть ячменя, а меня десятские выгнали, чтобы я отвез у штаб то зерно".

5 січня буксирна бригада обшукала й господарство Білоуса: "Явилась бригада смотрела в хате в клуне ширяла в солому и в полову… И заставили собрать кукурузу в кочанах и испуд ячменя, отвесть в штаб, так я все этособрал и отвез в штаб.

Если-бызнал я, что будет такая хлебо-заготовка, то лучше бы не сеял озимого посева, а отвез в хлебо-заготовку, а у Бутенка Филипа забрали муку всю, горох, квасолю, кукурузу, а им нечиво неоставили".

 

8 квітня 1933 рік: "Люди мрут с голоду всех возрастов, а в особенности дети очень мрут, в некоторых семействах вымерли все малы едети от грудных и годов до 10^ти"; 17 квітня: "На сегодняшний день хоронить 11 душ умершихизголода";

31 травня: "Дожди идут все время уже две недели и большие очень полоть уже надо край но невозможно. А люди мрут своим чередом"; 16 серпня: "Из рассказов очевидцев работавших на Полтавщине по уборке хлеба, что там люди так вымерли, что в деревне нет ниодной живой души и у многих хатах вся семья лежит умерша трупы разложились и некому убирать".

 

Питання до аналізу Додатка 3:

1. Які методи застосовувала влада під час хлібозаготівлі?
2. Що підпадало під статтю хлібозаготівель? Якою була реакція селян?
3. Які конкретні факти та описи стану справ свідчать про масове голодування в Україні в квітні 1933 року?
4. Як впливав голод на різні групи населення, зокрема на дітей та сім'ї?

 

Додаток 4

Фрагмет щоденника вчителя Олексія Наливайка із Харківщини

«Збільшенню податків немає кінця. Грабунок. Забирають до граму навіть цибулю. А купка бандитів, одержуючи по “особому списку”, живе в золоті, – писав 19 квітня 1933 року у своєму щоденнику 23-річний Олексій Наливайко, вчитель семирічки у селі Ферната (тепер Кармалюківка, Балтського району на Одещині). – Довели до масового вимирання з голоду людності, а переважно кого – українців. Коли доведеться роздавити “більшовицьку заразу” і повернути заблудлі маси – дуже добре буде. Скільки лиха, непотрібних жертв несе більшовизм. В ім’я чого? В ім’я розрухи, фізичного винищення мас».

 

Питання до аналізу Додатка 4:

1. Як автор оцінює збільшення податків та їхній вплив на населення?
2. Як він описує дії купки бандитів та їхнє ставлення до населення в умовах Голодомору?
3. Які аспекти політики влади автор вважає причиною масового голоду та смертності населення?
4. Як автор висловлює своє ставлення до більшовизму і які заходи він вважає необхідними для відновлення суспільства?
5. Які аргументи автор використовує, щоб підтримати свою точку зору щодо політики влади та її впливу на народ?

 

IV. Підсумки круглого столу

Внаслідок Голодомору було остаточно зламано опір селянства колгоспній системі. Колективізація так і не забезпечила здійснення індустріального стрибка, хоча й було заплачено високу ціну (розкуркулення, Голодомор, втрата селянами відчуття господаря, тривала деградація і дезорганізація сільського господарства).

Голодомор, окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару, завдав непоправної шкоди українському національному життю. Він практично знищив старе українське село з його багатими народними традиціями. Замість нього з’явилось колгоспне село, яке вже ніколи відкрито не повставало проти радянської влади. Через Голодомор у свідомості селянства на декілька поколінь посилився страх і пасивність. Голодомор призупинив українізацію міст сходу і півдня України, після нього збільшення кількості міського населення відбувалося в основному за рахунок переселення з Росії. Було згорнуто політику українізації.

 

V. Рефлексія

1. Чи можна виправдати сталінський терор голодом? Чому?
2. Хвилина мовчання у пам'ять про жертв Голодомору 1932-1933 рр.

 

Список використаної літератури

1. Фрайзуліна Я. «Репресовані» щоденники. Голодомор 1932–1933 років в Україні / Упорядкув., вступ. ст., заг. ред. Я. Файзуліна / Український інститут національної пам’яті. – Київ: Фенікс, 2018. – 352 с.
2. Олександра Радченко – репресована за пам’ять. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2013/11/22/139903/
3. Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2020/11/27/158564/