Круглий стіл для вихователів: "Концепція виховання В.Сухомлинського"

Гуманістична концепція виховання В.О.Сухомлинського

      Найважливішою ідеєю своєї педагогічної концепції В.О. Сухомлинський вважав виховання гуманізму й людяності, творення добра людиною, потреби в служінні людям. Його педагогічна концепція високогуманна і демократична, органічно поєднує класичну і народну педагогіку. Найголовнішим у його житті була любов до дітей.

В центр навчально-виховного процесу поставив особистість. Тому основою його концепції була повага і довіра до дитини, визнання її унікальності та права на власний вибір. Виховання гуманності, на думку педагога, починається з виховання любові до всього живого, до матері, бабусі, рідних. У книгах: «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Павлиська середня школа» педагог розкриває конкретні форми становлення гуманної поведінки дітей. Серед них: створення лікарень для пташок і тварин, допомога немічним, участь в естетизаціїх школи і селища, створення галереї портретів матерів найвідоміших людей світу.

Центральною у педагогічній системі В.О.Сухомлинського є ідея всебічно гармонійно розвиненої особистості. Всі сторони виховання (громадянське, розумове, моральне, естетичне, трудове, фізичне) він розглядав у єдності, вважаючи, що при упущенні чогось одного не розв’яжеться жодне виховне завдання. У Павлиській середній школі, якою 22 роки керував педагог, виховна робота була спрямована на те, щоб дитині дати, перш за все, духовну повноту і насиченість життя.

На думку В.О.Сухомлинського, формування всебічно гармонійно розвиненої та гуманної особистості можливе при комплексній реалізації завдань різних видів виховання:
а) Органічною складовою розвитку кожної особистості В.О. Сухомлинський вважав громадянське виховання, яке він називав святая святих виховання.
Громадянське виховання передбачає вирішення таких завдань:

• виховання любові до Батьківщини, високої ідейності та патріотизму;
• виховання гуманного ставлення до людей і обов'язок перед ними;
• виховання турботливого ставлення до батьків, рідних, близьких;
• розуміння життя, добра і зла в ньому;
• виховання високих громадянських якостей.

б) Великого значення надавав моральному вихованню учнів і стверджував, що моральний розвиток є тією сферою, де панує безмежна і справжня рівність, де кожен, навіть найважчий учень, може досягти вершини, бути великим і неповторним.

На думку В.О.Сухомлинського, моральне виховання – це спільна діяльність школи, сім’ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної моральної поведінки

Завдання морального виховання:

• оволодіння особистістю правилами та нормами моральної поведінки;

• розвиток моральних почуттів;

• формування моральних переконань;

• формування умінь і навичок моральної поведінки.

в) У всебічному розвитку особистості першорядного значення він надавав розумовому вихованню «Сто порад учителеві», «Розмова з молодим директором школи».

На думку В.О.Сухомлинського, розумове виховання – діяльність педагога, спрямована на опанування особистістю системою наукових знань, умінь і навичок, розвиток інтелектуальних сил і мислення, прищеплення культури розумової праці.

Завданням розумового виховання є :

• формування розумової культури учнів,

• формування наукового світогляду;

• формування культури розумової праці школярів.

г) У працях «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості», «Батьківська педагогіка» великого значення В. О. Сухомлинський надає естетичному вихованню школярів.

На його думку, естетичне виховання - діяльність педагога, спрямована на формування естетичних цінностей, почуттів і формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

Естетичне виховання передбачає вирішення таких завдань:

• формування естетичних знань, смаків;

• формування почуття прекрасного;

• виховання любові до природи та навколишньої краси;

• виховання стійких оцінних критеріїв до творів мистецтва;

• оволодіння знаннями та вміннями творити прекрасне в житті.

д) У працях «Павлиська середня школа», «Серце віддаю дітям», великого значення В.О. Сухомлинський надає фізичному вихованню школярів.

На його думку, фізичне виховання – це система заходів, спрямована на зміцнення здоров’я дітей, загартування їх організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь, досягнення гармонії здорового тіла і духу. На думку Сухомлинського, фізична культура є елементарною умовою повноти духовного життя, інтелектуального багатства, облагородження всіх інших сфер людської особистості.

Фізичне виховання передбачає вирішення таких завдань:

• створення умов для нормального фізичного розвитку, для збереження та зміцнення здоров’я учнів;

• оволодіння учнями знаннями про організм людини;

• набуття учнями санітарно-гігієнічних навичок та вмінь;

• досягнення гармонії здорового тіла і духу.

е) У своїх працях також велике значення надавав трудовому вихованню і зазначав, що вища педагогічна мудрість трудового виховання полягала в тому, щоб утвердити в дитячому серці народне ставлення до праці.

В.О. Сухомлинський вважав, що трудове виховання – це виховання свідомого становлення до праці через формування звички та навичок активної трудової діяльності.

Трудове виховання передбачає вирішення таких завдань:

• формування трудових умінь і навичок;

• підготовка до праці;

• підготовка до свідомого вибору професії.

В. Сухомлинський наголошував, що всебічно гармонійно розвинена особистість виховується тільки в колективі. Майже в кожній своїй роботі Сухомлинський знову і знову говорить про роль вихователя в дитячому колективі, вважаючи, що без розумного педагога немає колективу. Мудрість педагога-вихователя полягає у тому, щоб вихованці не відчували його дріб’язкової опіки й формального нагляду, щоб задум педагога діти висували і здійснювали як власний задум. Підлітки вже прекрасно розуміють, що педагог має бути взірцем, ідеалом, совістю їхнього колективу. Вихователь колективу є тією силою, завдяки якій ніколи не припиняється духовний (моральний, інтелектуальний, емоційний, естетичний) розвиток колективу.