Круглий стіл «Творче використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського у процесі підготовки майбутніх вчителів»

Участь (виступ) в круглому столі

«Творче використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського у процесі підготовки майбутніх вчителів»

Василь Сухомлинський вважав, що колектив - це завжди ідейне об'єднання, що має визначену організаційну сторуктуру, чітку систему взаємозалежностей, співробітництва, взаємодопомоги, вимогливості, дисципліни і відповідальності кожного за всіх і всіх за кожного.

          «Дитячий колектив - найсильніший засіб виховання, такий могутній, що ним потрібно користуватись з відомою обережністю. Діти - не дорослі, вони легко збудливі, легко піддаються вселянню, і ніяка крайність для них не крайність. Вихователь ніколи не повинний випускати з-під контролю дитячі присторасті. І колективна думка, що серед дорослих справедливості, може стати причиною непоправних щиросердечних травм у дітей».

         Як видно з цього висловлення В.Сухомлинського, він справедливо побоювався сили суспільної думки в осуді особистості колективом, протиставляв колективному осуду, тим більше покаранню - прояв чуйності, дбайливості, щоб дитина переживала почуття подяки колективу, здобувала у цьому моральний досвід підтримки і допомоги тим, хто в них бідує.

«Вплив на психіку дитини силою морального осуду колективу найчастіше приводить до того, що дитина «ламається», стає лицеміром і пристосуванцем, або, що не менш сторашно, озлобляється в сліпій ненависті проти усіх.»

На цій підставі було б невірним робити висновок про те, що В.О. Сухомлинський узагалі заперечував виховну роль колективу.

«Колектив може стати середовищем, що виховує, лише в тому випадку, - вважав Сухомлинський, - коли він створюється в спільній творчій діяльності, у праці, що збагачує духовно, надає кожному радість, розвиває інтереси і здібності. І при цьому треба пам'ятати, що справжній колектив формується лише там, де є досвідчений, люблячий дітей педагог. В атмосфері сердечності, доброзичливості в дітей росте прагнення стати краще не на показ, не для того, щоб тебе похвалили, а з внутрішньої потреби почувати повагу навколишніх, не упустити в їхніх очах своєї гідності.”

Методика виховання колективу повинна ґрунтуватися не на «організаційних залежностях», а на розвитку духовних багатств особистості, потреби в людині, готовності привносити в колектив плоди своєї «індивідуальної духовної діяльності» і збагачуватися в духовному спілкуванні.

Для В.О. Сухомлинського не було дилеми - особистість чи колектив.

 «Це дві грані, дві сторони єдиного людського буття. Немає і не може бути виховання особистості поза колективом, так само, як не може бути «абстрактного» колективу без особистостей».

Цього можна досягти шляхом реалізації таких завдань:

1. Формування толерантного дитячого колективу.

2. Створення умов для навчаня дітей.

3. Вивчення та впровадження нових технологій.

 4. Розробка шляхів реалізації питань, щодо впровадження ідей В. Сухомлинського у початковій ланці.

5. Дати дітям можливість реалізувати власні творчі здібності

         Особливу увагу В.Сухомлинський у практичній діяльності приділяв                                                                                                                       проблемі дитячого колективу. Наголошував на гармонії суспільних та індивідуальних потреб у структурі особистості. Якщо в радянській педагогіці йшлося про підпорядкування особистих інтересів колективним, суспільним інтересам, то він вніс уточнення у це формулювання: не підпорядкування, а гармонія інтересів. Цей інтерес  проявляється, коли учні працюють у предметних гурках, гурках художньої самодіяльності та технічної творчості.

В. Сухомлинський вважав професію вчителя особливою, близькою до науково-дослідницької. Вчитель має постійно аналізувати факти, передбачати наслідки виховного впливу.

      Хороший педагог, на його думку, повинен:

• любити дітей;
• знати свій предмет;
• знати педагогіку і психологію;
• досконало володіти методикою викладання навчального предмета.

• створювати ситуації успіху (діти повинні постійно переживати радість успіху, подолання труднощів; не можна дати дитині відчути, ніби вона гірше інших, не здатна, відстає,
• постійно підтримувати дитину поки вона не досягне успіху.
• оцінювати не знання і старанність самих по собі, а саме просування вперед як результат з'єднання знання зі старанністю.

          «Навчання – праця, серйозна праця дитини, отже, воно повинно бути радістю, тому що праця, успіх у праці, подолання перешкод у праці, його результат - все це надійні джерела людської радості», ‒ писав Сухомлинський.

У нашій гімназії створені комфортні умови для всебічного розвитку учнів – працюють гуртки, проводяться різноманітні свята, конкурси, брейн – ринги, відбуваються презентації проектів, акції доброти та милосердя.

Велика увага приділяється сімейному вихованню, бо «маленька зернина, посіяна в людські душі у роки дитинства, стає в зрілі роки могутнім деревом.     Усе залежить від того, яку зернину посіяно і в який грунт», - писав В.О.Сухомлинський. У закладі проводяться родинні свята, виховні години до Дня захисту дітей, Дня матері та Дня родини.

      Підтримується постійний зв'язок з батьками учнів. Систематично проходять класні  батьківські збори (в очному та онлайн режимах), де розглядаються питання, що хвилюють батьків, здійснюються анкетування батьків з метою виявлення особливостей та характеру їх дитини. У школі працює психолог.

       «На любові до дітей тримається світ». В усі епохи кращі педагоги саме цю думку вважали головною в справі виховання. Василь Олександрович Сухомлинський був з їхнього числа.

       «Що саме головне було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей» – так писав він у головній книзі свого життя «Серце віддаю дітям». І назва її зовсім не красивий літературний оборот, а чиста правда.

Смертельно хворий В.О. Сухомлинський говорив юнакам і дівчатам, що вступають у життя: «Людській силі духу немає межі. Немає труднощів і незгод, яких би не могла здолати людина. Не мовчазно перетерпіти, перестораждати, але здолати, вийти переможцем, стати сильнішим. Більше всього бійтеся хвилини, коли труднощі покажуться вам нездоланними, коли з'явиться думка відступити, піти по легкому шляху.» 

      Сучасний вчитель не може зупинятися на досягнутому, а мусить рухатися вперед, підніматися до нових вершин. Він повинен бути в постійному творчому зростанні, повністю занурюючись у клопітливу вчительську роботу. «Якщо вчитель хоча б на один день зупиниться у своєму інтелектуальному зростанні, - стверджував В.О.Сухомлинський, -  він перестає бути світочем знань і для своїх вихованців, і для дорослих трудівників».

Список використаних джерел:

1. Антонець М.Я. Творення В.О.Сухомлинським школи для дитини // Наука і освіта. – 2001. –№5 – С.3-5.

2. Бех І.Д. Сухомлинський В.О. і проблема виховання в дитини почуття цінності іншої людини // Наука і освіта. – 2001. – №5. – С.10-14.

3. Білик Н.І. Живодайний діалог з Василем Сухомлинським на сторінках журналу „Імідж сучасного педагога” // Зб. наук.праць Полтавського державного педагогічногоуніверситетуім. В.Г.Короленка. – Вип. 5 (44). – Полтава, 2005. – Серія “Педагогічні науки”. – С.274-278.

4. Дубінка М. Реалізація творчого підходу в організації навчально-шзнавальної діяльності школярів (на основі аналізу спадщини В.О.Сухомлинського) // Наукові записки. – Вип. 52. – Ч.1. – Серія: Пед. науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2003. – С.118-122

5. Жаркова І. Формування “учня-мислителя” у творчій спадщині В.О.Сухомлинського // Поч. школа. – 2002. - №9. – С.35-36.

6. Калмиков Г.В. Педагогіку гуманізму В.О. Сухомлинського – в життя // Рідна школа. – 2002. - липень. – С.19-25.