КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ В V-XV ст.

(Архітектура, освіта, література)

 

Мета уроку. Вивчати середньовічну культуру: архітектуру, освіту, літературу; розвивати вміння розуміти історико-культурну атмосферу тієї доби;рівнювати романський і готичний стилі, характеризувати розвиток освіти і літератури; виховувати повагу до знань, освіти.

Тип уроку. Вивчення нового матеріалу.

Обладнання. Слайди з перлинами середньовічної архітектури, середньовічними мініатюрами, костюми і реквізит для інсценізацій.

Міжпредметні зв’язки: історія, література.

Хід уроку

І. Актуалізація опірних знань.

1. Назвати часові рамки європейського Середьовіччя.

2. Хто такий Карл Великий?

(Карла Великий (742 – 814) найвидатніший представник династії Каролінгів, найзнаменитіший монарх Середньовіччя. Він був королем франків, його називали “імператором Заходу”. Він швидко об’єднав більшу частину Західної Європи у імперію, поклав край добі “темних віків”, що панувала після загибелі Західної Римської імперії. Все життя він провів у воєнних походах, збільшив територію своєї держави (здійснив 53 походи, 27 із них очолював сам). Він удосконалював систему управління державою. За часів Карла Великого відбулося становлення середньовічної Європи.)

3. Що таке хрестові походи? З якою метою і коли вони здіснювались?

( Хрестові походи — це військові експедиції, що їх організовував західний християнський світ проти мусульман. Їх метою було завоювання Єрусалима і Палестини. Всього з 1095 до 1291 р. було здійснено вісім хрестових походів до Святої Землі.Згодом назву „хрестові походи” стали застосовувати щодо релігійних війн, які вела католицька церква з метою захисту і поширення християнства.)

4. На уроці ми будемо звертатися до понять «сюзерен» і «васал». Дати визначення цим поняттям.

 

ІІ. Вивчення нового матеріалу. Оголошення теми та мети уроку, проблемного питання, запис теми в зошит.

Вступне слово вчителя. Метою нашого уроку буде знайомство з непересічно багатою і цікавою культурою Середньовіччя.

Постановка проблемного питання. Існує думка, що в добу Середньовіччя перебувала у стані занепаду. Ми повинні протягом уроку відповісти на питання:

«Чи дійсно в добу Середньовіччя культура переживала занепад?»

Проблемне питання уроку розміщується на дошці.

1. Витоки середньовічної культури.

Слово вчителя. В безперервних війнах початку Середньовіччя гинули цілі народи і виникали нові держави. У протистоянні зійшлися два різних світи – античний і варварський. Хоча античний світ переживав занепед, розкіш Римської імперії викликали захоплення у варварів. При поєднаані високих досягнень Античності з духовним життям варварського світу – народилась середньовічна культура. Силою, що здійснювала це злиття, стало християнство. Все існування середньовічної людини було просякнуте християнською релігією. Через церкву християнство давало людині знання про навколишній світ – про його початок, розвиток і кінець, місце самої людини в цьому світі, створювало норми її поведінки. Культурне життя зосерджувалось в монастирях, де були прекрасні бібліотеки і скрипторії. Середньовічна книга була не лише скарбницею знань, а й витвором мистецтва. її прикрашали кольоровими заголовними літерами, коштовним камінням та металом, барвистими мініатюрами.

Запис в зошит зі слайда.

На межі V-VІ ст. перший центр культурного піднесення виник у Остготському королівстві.

Новий культурний підйом визрів у державі Карла Великого і отримав назву «Каролінгське відродження» в кінці 8 – на початку 9 ст.

Це був перший плід взаємодії трьох традицій – християнської, античної та варварської. Залишаючись істинним християнином, франкський правитель разом із тим цінував античний спадок і не відмовлявся від свого германського коріння. Карл намагався зробити освіту доступною для значної частини населення і з цією метою відкривав багато шкіл. На справжній центр освіти перетворилася придворна Академія в Аахені, до якої Карл запросив найосвіченіших людей з усієї Європи. Очолював Академію англосакс Алкуїн – автор богословських творів, віршів, численних підручників з математики і граматики. Він та його учні чимало зробили для поширення освіти у Франкському королівстві.

За правління Карла Великого розгорнулося будівництво палаців і храмів за візантійськими зразками. «Каролінгське відродження» виявилося нетривким, як і сама імперія Карла Великого. Але його досягнення заклали ґрунт для подальшого розвитку середньовічної культури.

Запис в зоши, зі слайда.

XI століття – час народження схоластики. Ця назва походить від латинського слова «школа» і в прямому розумінні означає «шкільна філософія».

Одним із ранніх схоластів був філософ П'єр Абеляр.

Сучасні люди розуміють під схоластикою знання, які відірвані від життя і тому позбавлені практичного значення. Проте в середні віки схоластика мала високий авторитет. Її головна мета полягала у пізнанні Бога і світу, в гармонійному поєднанні віри і розуму. Схоласти дуже багато уваги приділяли логіці – здібності правильно, послідовно мислити, але у своїх міркуваннях вониніколи не відступали від положень святого письма.

Одним із ранніх схоластів був філософ П'єр Абеляр, син дрібного французького рицаря. Маючи непересічні здібності, Абеляр здобув прекрасну освіту і відкрив школу в Парижі. Послухати його блискучі лекції сюди збиралися учні з усієї Європи. Абеляр – один із засновників раціоналізму (від лат. - розум) – учення про те, що розум є головним джерелом знання. Упродовж декількох століть раціоналізм відігравав визначальну роль у розвитку європейської думки.

 

2. Середньовічна освіта.

Слово вчителя. На світанку Середньовіччя освіта переживала скрутні часи. Більшість рицарів замість підпису ставили звичайний хрест. До кінця життя так і не навчився вільно і добре писати Карл Великий.

Перші школи з’явились при монастирях, а згодом були відкриті свтські школи в містах.

Університет (від лат. – об'єднання) – дітище середньовічного міста, свідчення успіхів тогочасної культури. Право засновувати університети мали представники вищої влади – папи, імператори та королі. Перші університети виникли у XII ст. в італійському місті Болоньї і в Парижі. Згодом широкої слави набули Кембриджський та Оксфордський університети в Англії, Тулузький у Франції, Саламанкський в Іспанії, а також Празький і Краківський у Центральній Європі. Наприкінці XV ст. вже існувало близько 80 університетів, причому чимало з них діють і сьогодні, дбайливо зберігаючи свої традиції.

На заняттях студенти слухали і записували лекції (від лат. – читання) професорів. Влаштовувалися також диспути – спори із заздалегідь визначених питань. Інколи вони бували такими гарячими, що перетворювалися на справжню бійку між учасниками.

Вихідці з однієї країни об'єднувались у стінах університету в земляцтва. Існували студентські гуртожитки – колегії, на основі яких пізніше виросли навчальні заклади – коледжі.

Студенти любили свій університет і на знак вдячності за отримані знання називали його «матір'ю-годувальницею» (лат. «альма-матер»). Середньовічні університети були справжнім джерелом знань і відіграли дуже важливу роль у культурному розвитку європейського суспільства.

Існували мандрівні школярі, які перебиралися з міста до міста, з країни до країни, щоб послухати лекції знаменитих професорів або просто підробити. Їх називали вагантами. З їхнього середовища вийшло чимало талановитих поетів.

Давйте заглянемо у середньовічну школу і ми. Самі учні розкажуть нам про систему Середньовічної освіти. Зараз ви почуєте сучасну пісню на вірші мандрівних школярів вагантів, що були написана у 13 столітті.

Декорації: розсувна ширма з воротами середньовічного міста, парта, різки у дерев’яному відрі. За партою сидять два учні. На дошці – відповідний слайд.

Перший учень.  В нашій школі викладають за давньоримською системою. Ми слухаємо «сім вільних мистецтв», що складаються з тривіума і квадривіума. Навчання ми почали з тривіуму, або предметів про слово, – граматики, риторики і діалектики.

Другий учень. Граматика дає знання латини. Ми вчимо алфавіт, знайомимося з творами латинських авторів. Граматика вважається найважчою частиною навчання. Її навіть зображують у вигляді цариці з ножем для підчищення помилок у правій руці і з батогом для биття – у лівій. Діалектикою наші учителі називають вміння розмірковувати, будувати докази і вести наукову суперечку – диспут. Риторика навчає правильно красномовно говорити, прищеплює вміння писати твори, листи, ділові папери.

Перший учень. Подолавши трйвіум, ми почали вивчати квадривіум, або предмети про числа,– арифметику, геометрію, астрономію і музику. Уроки арифметики знайомлять нас з діями додавання та віднімання. Множенням та діленням ми займаємось менше: їх ускладнює римське написання цифр. Геометрія дає загальні визначення (прямокутник, трикутник), а також знання з географії. На уроках астрономії ми спостерігаємо за рухом небесних тіл і отримуємо відомості з астрології, яка стежить за впливом планет і зірок на долі людей. Заняття музикою не приділяють увагу грі на музичних інструментах, а нагадують математичні розрахунки звизначення тривалості нот і музичних інтервалів.

Другий учень. Знання відкриють мені можливості для кар’єри, тому потім я вступлю до університету. Університет поділяється на факультети. «Нижчий», обов'язковий для всіх, артистичний (від латинського – мистецтво) факультет. Потім ми можемо продовжити навчання на одному з «вищих» факультетів – правничому, медичному чи теологічному (він існує не скрізь). Підготовка майбутнього юриста або лікаря тривала 5-6 років, а філософа-богослова – цілих 15 років.

Перший учень. А взагалі ми веселі та життєрадісні, любимо розваги, пишемо жартівливі вірші. Ось послухайте (встає):

Геть книжки виснажливі!

Годі нам учитися!

Юні нерозважливій

Личить веселитися!

Другий учень.  (встає).

Кинь книжки, бо пролетить

Час, немов на крилах,

Хай же душу веселить

Молодість грайлива! 

Слово вчителя. Двайте запишемо систему середньовічної освіти.

Відповідний запис у зошит зіслайдів.

Закріплення вивченого за пунктом «Освіта Середньовіччя».

1.Назвати, з чого складалась шкільна освіта.

2.Розказати про структуру середньовівчної університетської освіти

Які найдавніші університети Європи ви знаєте?

3. Архітектура. Слово вчителя

Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський і готичний. Романський — панував у XI – XII ст.

Романський замок характеризувався масивністю форм, які надавали йому особливої монументальності, а навколишні фортечні мури посилювали це враження. Весь архітектурний вигляд замку давав уявлення про могутність його воло­даря.

В основу романського собору ліг план римської громадської (світської) будівлі — базиліки.

Демонстрація слайду. На слайді: кафедральний собор, Трир; Бенедиктиньский монастир в Хірсау, XI століття (реконструкція); замок Єльц Німеччина.

Особлива увага до храмів виникла невипадково. Початок Хрестових походів різко підніс авторитет церкви і посилив її вплив на віруючих. Потребу в храмах великих розмірів викликала ще одна обставина. У житті середньовічної людини дуже важливу роль відігравали подорожі до святих місць – паломництва. Це був спосіб покаятися й очиститися від гріхів. Люди вірили, що мощі святих, яким вони йшли вклонитися, можуть вилікувати і захистити від майбутніх бідувань. Щоб умістити всіх бажаючих, церкви мусили мати чималі розміри. Так, Ам’єнський собор вміщав до 10000 віруючих. Ці величні собори мали вмістити майже всіх мешканців міста того часу.

Романські храми мали масивні стіни, великі опори, безліч напівкруглих арок. Щоб стіни були міцними, вікна робили невеликими й вузькими, як бійниці. Недостатній притік світла створював у храмах півморок, а важкі двері та могутні кутові вежі перетворювали їх на справжні фортеці. У небезпечні моменти романські храми надавали надійний притулок.

Зсередини церкву прикрашав розпис. Фарби наносили на свіжу, ще вологу штукатурку, через що цей вид живопису отримав назву фреска (свіжа). У романський період у Західній Європі вперше виникла монументальна скульптура у вигляді рельєфів, які розмальовували, що робило їх особливо виразними.

У XII – XIII ст. у Франції провадилося таке бурхливе будівництво, що, за підрахунками вчених, на спорудження храмів було витрачено більше каменю, ніж у Стародавньому Єгипті. Фундаменти цих будівель закладалися на глибину до 10 метрів, а їхні вежі підносилися на висоту 40-поверхового будинку. Будувати собори збиралась велика кількість людей, адже це було дуже почесно: вважалося, що будівельники церков попадали до раю.

Готичний стиль (XII – XV ст.) — один із небагатьох, чия дата виникнення визначена точно. Абат Сен-Дені, усипальниці французьких королів, Сугерій (1080 – 1141) захотів надати незвичної форми церкві свого абатства.У 1137 р. цю ідею було втілено в життя.

Основними ознаками нового стилю були тонкі стіни, висока стрімка аркова стеля, великі вікна, прикрашені кольоровими вітражами.

Усього цього можна було досягти лише завдяки новій системі й техніці будівництва. Конструкція спиралася на несучий каркас, споруджений поза стінами собору. Це дозволило будівельникам споруджувати собори небаченої висоти з тонкими стінами і великими стрім­частими вікнами.

Поява великих вікон дала поштовх до розквіту вітражів. У XIII ст. вони поширилися всією Європою. Вітражі – це мозаїка з кольорового скла, яка за допомогою зв’язок (у середні віки використовували свинець) з’єднувалася в якусь композицію. Вітражі в католицьких храмах відтворювали біблійні сюжети і заступили розписи.

Ще одним важливим елементом готичного стилю є скульптура, яка наповнює споруду рухом. У готичному храмі скульптура відігравала роль, з одного боку, архітектурної прикраси, а з іншого, – енциклопедії знань і уявлень про світ середньовічної людини. Поряд зі скульптурами святих, ангелів, Ісуса Христа, Діви Марії, демонів з’явилися скульптури звичайних людей.

Зараз група наших дослідників архітектури розкаже нам про три середньовічних собори. Вам необхідно буде відповісти за ціми повідомленнями на ряд питань, які ви бачите на дошці. Можна під час розповіді робити відповідні записи.

1. В якокій караїні знаходиться собор?
2. В якому місті він розташований?
3. Коли був побудований?
4. З якими правителями пов’язано будівництво храму?
5. До якого стилю належить споруда?
6. Яке значення для свого часу мав собор?

(Питання розміщені на дошці.)

Повідомлення учнів.

Аахенська капела. Палацова капела в Аахені – єдиний фрагмент знаменитого палацу Карла Великого. Будівництво палацу почалось не пізніше 792 року, а палацова церква була висвячена папою Левом ІІІ у 805 році. Це перлина романської архітектури, що знаходиться у німецькому місті Аахен. Фрески з плином часу було закладено мозаїкою. Тут зберігається трон Карла Великого з мармуровими інкрустаціями, саме тут поховано цього монарха. Протягом 600 років в соборі проходила церемонія коронації імператорів Священної Римської імперії.

Шпеєрський собор. Цей романський собор побудовано в 1030—1061 роках імператорами Священної Римської імперії. В той час у Шпеєрі мешкало близько 500 человік, і Шпеєрський собор був однією з найбільших будівель світу. Це мало політичне значення, адже величний розмір символізував могутність кайзера. Знаходиться собор у німецькому місті Шпеєр.

Шартський собор. Існує старовинна притча про будівництво Шартського собору.

– Що робите? – звернувся до майстрів незнайомець.

– Обтісую каміння,хай йому грець, – сказав перший. 

– Не бачиш, глину перекидаю, – буркнув другий. 

– Я  будую Шартський собор, – відповів третій.

Лише один будівельник розумів почесну місію, що він виконував.

На місті Шартського собору з давніх давен стояли церкви. З 876 року в Шартрі зберігається реліквія – Свята Діви Марії. Зведення собору на місті зруйнованого пожежею розпочалось у 1194 році на пожертви, що стікалися зі всієї Франції. Городяни добровільно привозили каміння для будівництва. Освячено храм було 24 жовтня 1260 року в присутності короля Людовіка ІХ і його родини. Цей собор є шедевром готичної архітектури, він зберігся незмінним з кінця ХІІІ століття до наших днів. Знаходиться храм у французькому місті Шартр.

Виконання завдання в групах «Пазли» і відповіді на запропоновані питання.

4. Середньовічна література.

Слово вчителя. Непересічним явищем доби Середньовіччя є література.

Запис у зошит зі слайда «Середньовічна література»

Слово вчителя. Середньовічне життя залишило яскравий відбиток у творах героїчного епосу. В оспіваних ними воїнських подвигах історія тісно перепліталася з казкою, а реальні події – з фантастичними вигадками. Геоїчні епоси виконувались спочатку усно співцями, яких у Франції називали труверами, а у Німеччині мінезінгерами і лише згодом ці тексти було записано. Послухайте повідомлення наших літературознавців про середньовічні героїчні епоси. Після повідомлень ви маєте відповісти на питання:

«Яку роль відігравали героїчні епоси в житті середньовічної людини?»

 (Питання розміщено на дошці)

Перший епос, з яким ми познайомимось – це французька «Пісня про Роланда»

«Пісня про Роланда». Історичну основу твору складає епізод розгрому басками у Ронсевальській ущелині в Піренеях у 778 році війська Карла Великого, що відступали з Іспанії, на чолі з Роландом. У поемі історію змінено: баски-християни замінені маврами-мусульманами, події виявилися перенесеними з 8 століття – в X-XII, час створення епосу. В цей період відбувались хрестові походи проти мусульман. Це призвело до таких змін. Однак національний герой Роланд протягом багатьох століть залишається взірцем поведінки.

Великий Карл, володар наш славетний, 

Сім повних літ в Іспанії провів, 

Нема вже замку, що не покорився б, 

Нема ні міста, ні муру цілих, 

Крім Сарагоси на вершку гори.

Імператор завойював всі іспанські міста, крім Сарагоси. Властитель цього міста пропонує франкам багаті подарунки, щоб врятувати місто. Роланд закликає відмовитись від них. Однак, зрадник Ганелон заманив Роланда з невеличким загоном у 20 чоловік у Ронсенвальську ущелину, де загін франків вимушений був прийняти бій з переважаючими силами маврів. Мужньо б’ється Роланд пліч о пліч зі своїми друзями з ворогами. Однак, сили нерівні і Роланд гине. Останні його хвилини описані так:

«Отець небесний, ти брехні не знаєш!

Врятуй мене од мук, страждань посмертних

За ті гріхи, що їх в житті накоїв!»

Він простягнув до Бога рукавицю,

І Гавриїл прийняв її ласкаво...

Коментар вчителя. Удобу Середньовіччя існувала традиція: коли васал повертався до сюзерена з виконаним завданням, він простягав своєму володарю рукавицю з правої руки. Якщо сюзерен приймав рукавицю, то завдання вважалось виконаним, якщо кидав назад васалу, тоце означало, що він не приймає виконання завдання. Звідси походить традиція, викликаючи на дуель, кидати супернику рукавичку.

В моментйого смерті сам Бог благословляє подвиг героя, адже сюзерена Роланда, Короля Карла, немає в цей час поряд з героєм.

Згодом,

Великий Карл з Іспанії вернувся.

Він в Ахені, найкращому з міст франків.

Піднявся до палацу, входить в залу.

Повернувшись з походу, Карл покарав зрадника Ганелона.

Коментар вчителя. Бачимо, що в поемі згадується палац в Аахені, з якого до наших часів зберігся лише храм. Наступний епос, з яким нас познайомить наш літературознавець – старонімецька «Пісня про нібелунгів».

«Пісня про Нібелунгів».

Ідуть до нас сказання предивні з давнини:

про витязів діяння, як билися вони,

як учти учтували, як голосили вдови,

як царства будували... Хто слухати готовий?

Герой Зігфрид знищив страшного дракона і, скупавшись у його крові, став невразливим для ворогів. Під час купання до спини Зігфрида приліпився листочок, під яким залишилося єдине беззахисне місце.

Напередодні він зустрів прекрасну діву-богатирку Брюнхільду. Юнак і дівчина покохали один одного, але вимушені були розлучитися.

Згодом Зігфрід поїхав до міста Вормс, де одружився з прекрасною Кримхільдою, яка дала йому напій забуття і герой забув свою першу кохану.

Брат Кримхільди Гунтер одружився з дівою-богатиркою Брюнхільдою, пройшовши весільні випробування за допомогою Зігфріда. Брюнхільда довідалась про цей обман, то розгнівалась і дві королеви, Кримхільда і Брюнхільда, посварились перед входом до Вормського собору.

Згодом вороги хитрістю вивідали таємницю Зігфрида про вразливе місце і зрадницьки вбили його. Щоб помститися за чоловіка, дружина Зігфрида знищила весь бургундський королівський рід. Під час цієї кривавої боротьби потонули в Рейні здобуті колись Зігфридом скарби карликів Нібелунгів. Реальні історичні особи постають у поемі поряд з вигаданими героями, а сама вона є відображенням жорстоких звичаїв тієї епохи.

Коментар вчителя. Легендарна сварка королев відбулася на площі біля прекрасного готичного собору ХІІІ століття, що зберігся у Вормсі до наших часів.

Повернемся до нашого питання.

«Яку роль відігравали героїчні епоси в житті середньовічної людини?»

 (Героїчний епос зберігав у пам'яті народу його історію, а вчинки героїв були для середньовічної людини зразком поведінки.)

Коментар вчителя. Однак, як ми помітили, історія в епосі постає зміненою, схожою на казку. Події, що віддалені від автора у часі передаються як сучасні йому: з історії відомо, що бургунський королівський рід загинув у 437 році в битві з гунами, що вдерлись в Європу під проводом Аттіли, а поема «Пісня про Нібелунгів» була створена у ХІІІ столітті.

Давайте повернемося до питання, яке ми поставили перед собою на початку уроку:

«Чи дійсно в добу Середньовіччя культура переживала занепад?»

Діти дають відповіді на питання.

Домашнє завдання. Підготувати індивідуальні повідомлення, вивчати параграф підручника.

Відповіді на питання актуалізації опірних знань.

 

Карла Великий (742 – 814) найвидатніший представник династії Каролінгів, а йнайзнаменитіший монарх середньовіччя. Він був королем франків, його називали “імператором Заходу”. Він швидко об’єднав більшу частину Західної Європи у імперію, поклав край добі “темних віків”, що панувала після загибелі Західної Римської імперії. Все життя він провів у воєнних походах, збільшив територію своєї держави (здійснив 53 походи, 27 із них очолював сам). Він удосконалював систему управління державою. За часів Карла Великого відбулося становлення середньовічної Європи.

 

Хрестові походи — це військові експедиції, що їх організовував західний християнський світ проти мусульман. Їх метою було завоювання Єрусалима і Палестини. Всього з 1095 до 1291 р. було здійснено вісім хрестових походів до Святої Землі.Згодом назву „хрестові походи” стали застосовувати щодо релігійних війн, які вела католицька церква з метою захисту і поширення християнства.
Сценка «Середньовічна освіта»

 

Перший учень.  В нашій школі викладають за давньоримською системою. Ми слухаємо «сім вільних мистецтв», що складаються з тривіума і квадривіума. Навчання ми почали з тривіуму, або предметів про слово, – граматики, риторики і діалектики.

 

Другий учень. Граматика дає знання латини. Ми вчимо алфавіт, знайомимося з творами латинських авторів. Граматика вважається найважчою частиною навчання. Її навіть зображують у вигляді цариці з ножем для підчищення помилок у правій руці і з батогом для биття – у лівій. Діалектикою наші учителі називають вміння розмірковувати, будувати докази і вести науковий спір – диспут. Риторика навчає правильно красномовно говорити, прищеплює вміння писати твори, листи, ділові папери.

 

Перший учень. Подолавши трйвіум, ми почали вивчати квадривіум, або предмети про числа, – арифметику, геометрію, астрономію і музику. Уроки арифметики знайомлять нас з діями додавання та віднімання. Множенням та діленням ми займаємось менше: їх ускладнює римське написання цифр. Геометрія дає загальні визначення (прямокутник, трикутник), а також знання з географії. На уроках астрономії ми спостерігаємо за рухом небесних тіл і отримуємо відомості з астрології, яка стежить за впливом планет і зірок на долі людей. Заняття музикою не приділяють увагу грі на музичних інструментах, а нагадують математичні розрахунки звизначення тривалості нот і музичних інтервалів.

 

Другий учень. Знання відкриють мені можливості для кар’єри, тому потім я вступлю до університету. Університет поділяється на факультети. «Нижчий», обов'язковий для всіх, артистичний (від латинського – мистецтво) факультет. Потім ми можемо продовжити навчання на одному з «вищих» факультетів – правничому, медичному чи теологічному (він існує не скрізь). Підготовка майбутнього юриста або лікаря тривала 5-6 років, а філософа-богослова – цілих 15 років.

 

Перший учень. А взагалі ми веселі та життєрадісні, любимо розваги, пишемо жартівливі вірші. Ось послухайте (встає):

Геть книжки виснажливі!

Годі нам учитися!

Юні нерозважливій

Личить веселитися!

 

Другий учень.  (встає).

Кинь книжки, бо пролетить

Час, немов на крилах,

Хай же душу веселить

Молодість грайлива! 

Повідомлення до пункту «Середньовічна архітектура»

 

Аахенська капела. Палацова капела в Аахені – єдиний фрагмент знаменитого палацу Карла Великого. Будівництво палацу почалось не пізніше 792 року, а палацова церква була висвячена папою Левом ІІІ у 805 році. Це перлина романської архітектури, що знаходиться у німецькому місті Аахен. Фрески з плином часу було закладено мозаїкою. Тут зберігається трон Карла Великого з мармуровими інкрустаціями, саме тут поховано цього монарха. Протягом 600 років в соборі проходила церемонія коронації імператорів Священної Римської імперії.

 

 

Шпеєрський собор. Цей романський собор побудовано в 1030—1061 роках імператорами Священної Римської імперії. В той час у Шпеєрі мешкало близько 500 человік, і Шпеєрський собор був однією з найбільших будівель світу. Це мало політичне значення, адже величний розмір символізував могутність кайзера. Знаходиться собор у німецькому місті Шпеєр.

 

Шартрський собор. Існує старовинна притча про будівництво Шартрського собору.

– Що робите? – звернувся до майстрів незнайомець.

– Обтісую каміння,хай йому грець, – сказав перший. 

– Не бачиш, глину перекидаю, – буркнув другий. 

– Я  будую Шартрський собор, – відповів третій.

Лише один будівельник розумів почесну місію, що він виконував.

На місті Шартрського собору з давніх давен стояли церкви. З 876 року в Шартрі зберігається реліквія – Свята Діви  Марії. Зведення собору на місті зруйнованого пожежею розпочалось у 1194 році на пожертви, що стікалися зі всієї Франції. Городяни добровільно привозили каміння для будівництва. Освячено храм було 24 жовтня 1260 року в присутності короля Людовіка ІХ і його родини. Цей собор є шедевром готичної архітектури, він зберігся незмінним з кінця ХІІІ століття до наших днів. Знаходиться храм у французькому місті Шартр.

Повідомлення літературознавців

 

«Пісня про Роланда». Історичну основу твору складає епізод розгрому басками у Ронсевальській ущелині в Піренеях у 778 році війська Карла Великого, що відступали з Іспанії, на чолі з Роландом. У поемі історію змінено: баски-християни замінені маврами-мусульманами, події виявилися перенесеними з 8 століття – в X-XII, час створення епосу. В цей період відбувались хрестові походи проти мусульман. Це призвело до таких змін. Однак націоальний герой Роланд протягом багатьох століть залишається взірцем поведінки.

Великий Карл, володар наш славетний, 

Сім повних літ в Іспанії провів, 

Нема вже замку, що не покорився б, 

Нема ні міста, ні муру цілих, 

Крім Сарагоси на вершку гори.

Імператор завойював всі іспанські міста, крім Сарагоси. Властитель цього міста пропонує франкам багаті подарунки, щоб врятувати місто. Роланд закликає відмовитись від них. Однак, зрадник Ганелон заманив Роланда з невеличким загоном у 20 чоловік у Ронсенвальську ущелину, де загін франків вимушений був прийняти бій з переважаючими силами маврів. Мужньо б’ється Роланд пліч о пліч зі своїми друзями з ворогами. Однак, сили нерівні і Роланд гине. Останні його хвилини описані так:

«Отець небесний, ти брехні не знаєш!

Врятуй мене од мук, страждань посмертних

За ті гріхи, що їх в житті накоїв!»

Він простягнув до Бога рукавицю,

І Гавриїл прийняв її ласкаво...

Коментар вчителя. Удобу Середньовіччя існувала традиція: коли васал повертався до сюзерена з виконаним завданням, він простягав своєму володарю рукавицю з правої руки. Якщо сюзерен приймав рукавицю, то завдання вважалось виконаним, якщо кидав назад васалу, тоце означало, що він не приймає виконання завдання. Звідци походить традиція, викликаючи на дуель, кидати супернику рукавичку.

В моментйого смерті сам Бог благословляє подвиг героя, адже сюзерена Роланда, Короля Карла, немає в цей час поряд з героєм.

Згодом,

Великий Карл з Іспанії вернувся.

Він в Ахені, найкращому з міст франків.

Піднявся до палацу, входить в залу.

Повернувшись з походу, Карл покарав зрадника Ганелона.

«Пісня про Нібелунгів».

Ідуть до нас сказання предивні з давнини:

про витязів діяння, як билися вони,

як учти учтували, як голосили вдови,

як царства будували... Хто слухати готовий?

Герой Зігфрид знищив страшного дракона і, скупавшись у його крові, став невразливим для ворогів. Під час купання до спини Зігфрида приліпився листочок, під яким залишилося єдине беззахисне місце.

Напередодні він зустрів прекрасну діву-богатирку Брюнхільду. Юнак і дівчина покохали один одного, але вимушені були розлучитися.

Згодом Зігфрід поїхав до міста Вормс, де одружився з прекрасною Кримхільдою, яка дала йому напій забуття і герой забув свою першу кохану.

Брат Кримхільди Гунтер одружився з дівою-богатиркою Брюнхільдою, пройшовши весільні випробування за допомогою Зігфріда. Брюнхільда довідалась про цей обман, то розгнівалась і дві королеви, Кримхільда і Брюнхільда, посварились перед входом до Вормського собору.

Згодом вороги хитрістю вивідали таємницю Зігфрида про вразливе місце і зрадницьки вбили його. Щоб помститися за чоловіка, дружина Зігфрида знищила весь бургундський королівський рід. Під час цієї кривавої боротьби потонули в Рейні здобуті колись Зігфридом скарби карликів Нібелунгів. Реальні історичні особи постають у поемі поряд з вигаданими героями, а сама вона є відображенням жорстоких звичаїв тієї епохи.