«Культура України початку XX століття»

Про матеріал

Учнівський проєкт з теми «Культура України початку XX століття». Знайомство з культурою минулого залучає людину до вічності, робить його мудрішими, сильнішими духом, допомагає не повторюватися в цьому світі. Проєкт спрямований на інформаційну роботу з теми «Культура України початку XX століття» серед учнів.

Перегляд файлу

Учнівський проект з теми

« Культура України початку XX століття»

Керівники проекту:

Попова Н.Р., викладач історії;

Калугіна С.М., викладач

української мови та літератури.

Гасло проекту: «Культура - це те, що залишається, коли все інше забуто».

Эдуард Эрріо Актуальність

Україна - це частинка величезного світу, тому культура наших предків допомагає нам усвідомити наше місце і призначення в цьому величезному світі. Традиції та обряди є невичерпним джерелом натхнення і творчості в усі часи. Протягом століть вони вбирали в себе кращий досвід людства, відсікаючи все тимчасове і недосконале.

Знайомство з культурою минулого залучає людину до вічності, робить його мудрішими, сильнішими духом, допомагає не повторюватися в цьому світі.

Проект спрямований на інформаційну роботу з теми «Культура України початку XX століття» серед учнів ліцею.

Мета

узагальнити і систематизувати знання учнів про видатних представників української культурі початку XX століття;
формувати особисті погляди на культуру початку XX століття;
за допомогою пошукової роботи на Інтернет - сайтах розширити та поглибити знання з теми;
виховувати національну свідомість та почуття національної гордості за українських письменників, художників, музикантів, які стали надбанням усього світу;
виховувати патріотів батьківщини, творців суспільства нового типу, спрямованого на розбудову майбутнього України.

Завдання проекту

створити презентації про письменників, художників, музикантів початку XX століття, які зробили внесок у розвиток світової культури;

надрукувати буклет «Видатні українці»;
прищеплювати учням навички проектної роботи;
розвивати пізнавальні інтереси, творчі здібності учасників проекту.

Учасники: учні гр.Кр-16.

Тип проекту: інформаційний, творчий.

Рівень: учнівський.

Термін: 2 тижні.

Очікувані результати: видання буклету «Видатні українці» та презентацій про діячів культури початку XX століття, згуртування колективу учнів для роботи над проектом, формування особистих рис громадянина України.

Реалізація проекту

I. Організаційний:

розробка плану проекту;
формування творчих груп з учнів ліцею;
формування позитивної мотивації щодо мети проекту.

II. Основний етап:

робота за обраними напрямками в різноманітних формах;
забезпечення інформаційного і методичного супроводу проекту;
збір інформаційних матеріалів з Інтернет - сайтів за темою.

III. Заключний етап:

випуск буклету «Видатні українці» та презентацій;
презентація проекту серед викладачів та учнів ліцею;
публікація інформації на сайті ліцею.

Презентація проекту

Викладач історії (слайд 1).

Вітаємо всіх присутніх на позакласному уроці з історії України та української літератури. Це спільний проект викладачів та учнів з теми «Культура України початку XX століття».

Тему обрано не випадково, тому що початок XX століття - це період напередодні Першої світової війни і революцій. Тоді народжувалися нові ідеї, нові напрямки в культурі України, нові імена, які принесли світову славу нашій державі.

Викладач української літератури називає мету проекту, учасників проекту та очікувані результати.

Викладач історії.

1. 2.

Культура - це об'ємне поняття. Воно вміщує в себе різні напрямки: науку і освіту, музику і театр, живопис і архітектуру та літературу(слайд 2).

Українська культура дала світу видатних людей: педагога-новатора Антона Макаренка й академіка Володимира Вернадського, оперну співачку Соломію Крушельницьку та актора Панаса Саксаганського, композиторів Миколу Лисенка й Миколу Леонтовича, художників Георгія Нарбута й Олександра Мурашка, Казимира Малевича й Федора Кричевського, архітектора Владислава Городецького, автора «будинку з химерами»(слайд 3).

Учасники проекту створили презентації про тих представників української культури, які стали відомими в усьому світі. Перша презентація про художника Казимира Малевича, який створив свій стиль у живописі.

Презентація 1.

$G:\культура\відкритий урок-2019\фото\IMG-01f80b88e3bd84f463d73fe55defd832-V.jpg$ Слайд 1. Казимир Малевич -всесвітньовідомий художник-авангардист, засновник супрематизму - одного з найбільш ранніх проявів абстрактного мистецтва XX ст.

Слайд 2. Казимир Малевич народився в 1879 р. у Києві в польській родині та був старшим з 14 дітей. Батьки заохочували заняття малюванням, в 15 років він продав свою першу картину за 5 рублів.

Він навчався в художній школі у відомого українського художника Мурашка, але не закінчив - сім'я переїхала до Курська. Далі навчався і експерементував сам.

Слайд 3. Малевич писав пейзажі й портрети в класичній манері, займався фресковим живописом. Потім перейшов до експериментів. Це був період напередодні Першої світової війни, молоді художники створювали нові форми та прийоми живопису: картини.

Слайд 4. «Портрет дівчини», «Квіткарка».

Слайд 5. Малевич почав передавати рух людини за допомогою геометричних фігур – картини: 1)«Ранок після грози», 2)«Спортсмени»,

3)«Селяни в полі», ( вгадайте назву картини ) ... 4)«Англієць у Москві». Слайд 6. Він експериментував з кольором і симетрією. «Автопортрет».

Слайд 7. «Точильщик», «Троіца», «Супрематизм».

Слайд 8. Як Малевич розумів живопис?

Малевич придумував те, чого ніколи не було і не буде. Цим він розбурхує публіку. Малевичу вдалося здивувати й шокувати новим стилем у живописі - супрематизмом - тобто найвищим, найкращим. Художник малює різні геометричні фігури, найчастіше квадрат, прямокутник, коло і лінії. Кольори прості - чорний, білий, червоний і жовтий… У Малевича було прекрасне почуття гумору. Деякі картини він підписував так: «Сенс картини автору невідомий», «Червоний квадрат», «Чорне коло», «Чорний хрест».

Слайд 9. Минуло сто років, як був створений «Чорний квадрат», а він до цих пір не дає людям спокою. «Чорний квадрат» швидко став символом нового мистецтва.

Що означає «Чорний квадрат»? Кожен може розуміти картину по-своєму. Деякі вважають, що в квадраті ми бачимо космос, тому що в космосі немає верхньої та нижньої частини. Тільки невагомість і нескінченність.

Коли дивишся на картини Малевича, виникає питання: «Навіщо він це намалював?» Якщо сказати простіше і коротше - це був протест. Творчість, як протест. Спроба створити щось абсолютно нове.

Сам художник називав свій квадрат «початком усього».

Малевич не тільки художник і дизайнер, але й письменник: він писав вірші, статті та філософські книги. Малевич тільки один раз був за кордоном, але його творчість була і є популярною в світі. І зараз більшість його картин знаходяться в музеях Європи та Америки.

Слайд 10. Малевич писав: «Кожна форма – це світ».

Ми пам'ятаємо і пишаємося великим українцем!

Слово викладачу української літератури:

Презентація 2.

Література першої половини ХХ століття: портрети

$G:\культура\відкритий урок-2019\фото\IMG-784d71197e332d0cac4391475664d2f3-V.jpg$ У 1925 р. виникла Вільна академія пролетарської літератури, до якої увійшли понад два десятки письменників, серед них П. Тичина, Ю. Смолич, М. Бажан, Ю. Яновський, П. Панч. Ідейним керівником її був М. Хвильовий, а першим президентом – відомий прозаїк, поет і драматург М. Яловий. Це була літературно-мистецька організація письменників, які прагнули протистояти адміністративно-командному втручанню чиновників від культури у творчі справи.

У центрі боротьби літературних угруповань опинився

М. Хвильовий (1893-1933) – учасник громадянської війни, комуніст, талановитий поет, прозаїк, критик і публіцист, один з основоположників української радянської літератури. Він перший відчув, що у сфері культурного життя починають утверджуватися казенно-бюрократичний підхід до творчості, наказовий стиль, підміна художнього аналізу ідеологічними формулюваннями – ознаки того, що в суспільстві назрівають загрозливі зміни. У памфлетах «Про сатану в бочці», «Дві сили» та інших М. Хвильовий з великою майстерністю показав героїчну боротьбу робітників і селян за народну владу, а в романі «Вальдшнепи» розкрив моральний розклад тих, хто прийшов до влади, хто пізніше стане надійною опорою диктатора Й. Сталіна.

Уже в 1926 р. Й. Сталін та його підручний на Україні Л. Каганович поклали край курсу на відродження української національної культури. Незабаром, як і слід було чекати, розпочалися переслідування, а далі й фізичне знищення кращих сил творчої інтелігенції. До 1930 р. за всілякими безпідставними звинуваченнями було заарештовано кілька десятків українських письменників.

Презентація 3.

«Празька школа» українських поетів

$C:\Users\Наташа\Desktop\Новая папка (2)\IMG_20190207_111543.jpg$ «Празька школа» — група українських поетів та письменників, які після Громадянської війни у 1920-х роках опинилися за кордоном, переважно у Європі, і тривалий час мали свій культурно-організаційний центр - Прагу. "Празька школа" охоплює творчість Юрія Липи, Юрія Клена, Євгена Маланюка, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжича, Олени Теліги, Леоніда Мосендза, Юрія Дарагана, Олекси Стефановича.

Презентація 4.

$G:\культура\відкритий урок-2019\фото\IMG-1fdd072578ae151cc49d5d9c4731cf2e-V.jpg$ «Розстріляне відродження» також червоний ренесанс

Духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-х рр. XX ст. в Українській РСР, яке дало високохудожні твори в галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру, та яке було знищене сталінським режимом.

Коли Комуністична партія зрозуміла свою поразку, вона почала діяти забороненими методами: репресіями, замовчуванням, нищівною критикою, арештами, розстрілами. Перед письменниками стояв вибір: самогубство (М. Хвильовий), репресії і концтабори (Б. Антоненко-Давидович, Остап Вишня), замовчування (Іван Багряний, В. Домонтович), еміграція (В. Винниченко, Є. Маланюк), або писання програмових творів на уславлення партії (П. Тичина, Микола Бажан). Більшість митців була репресована і розстріляна.

«…протягом 1920-1930-х. рр. 89 українських письменників були фізично знищені, 212 письменників замовкли, 22 – вижили і здебільшого повернулись у літературу, 42 – не були реабілітовані і зостались в ув’язненні або померли, 83 – емігрували з України, використавши як нагоду Другу світову війну. Разом вибуло 448 письменників»(Б. Кравцев, дослідник історії української літератури).

Презентация 6.

$G:\культура\відкритий урок-2019\фото\IMG-117c97cf154117a697fb83dc976c68b7-V.jpg$

Всесвітньовідомі представники української музики: оперна співачка Соломія Крушельницька та композитор, автор легендарного «Щедрика», Микола Леонтович.

Слайд 1. Соломія Крушельницька – видатна українська оперна співачка.

Була символом досконалості й неперевершеності.

Мала незрівняної краси лірико- драматичне сопрано діапазоном майже в три октави. Це воістину унікальне явище в оперному мистецтві!

Слайд 2. Вона народилася в 1872 році в Тернопільської області в сім'ї священика.

Соломія любила співати з малих років. Дівчинка добре запам'ятовувала почуті народні пісні і з радістю виконувала їх. Вперше музичну освіту Крушельницька отримала в Тернопільській гімназії.

Слайд 3. У 19 років Крушельницька вступила до Львівської консерваторії, де навчалася в класі фортепіано і вокалу. Тоді ж відбувся її перший сольний виступ. Закінчивши консерваторію, Соломія співала в Львівській опері, завойовуючи серця глядачів.

Потім - тріумфальні виступи Крушельницької на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії.

Слайд 4. Соломія вийшла заміж за відомого італійського адвоката Чезаре Річчоні і виїхала до Італії. Після його смерті в серпні 1939 року Крушельницька пріїхала до Галичини в гості до рідних – але почалась Друга світова війна і вона не змогла повернутися в Італію.

Слайд 5. У Радянському Союзі Соломія Крушельницька викладала вокал, отримала звання професора. Померла в листопаді 1952 року.

«Душа, смертельно хвора на красу, не помирає – просто кам’яніє», – кажуть про Крушельницьку сучасники.

Соломія Крушельницька назавжди залишилася великою оперною співачкою.

Друга частина презентації присвячена композитору Миколі Леонтовичу.

Слайд 1. Леонтович Микола Дмитрович— всесвітньо відомий український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор відомих народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть».

Слайд 2. Народився в 1877 році в селі Монастирок Подільської губернії в сім’ї сільського священика. Початкову музичну освіту Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі; деякий час керував хором семінаристів. У семінарії Леонтович почав створювати музику.

Слайд 3. З 1904 по 1908 працює на Донбасі викладачем співу та музики в місцевій залізничній школі. Під час революції 1905 року Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Композитор створив багато хорових обробок, зокрема славнозвісний у світі «Щедрик».

Слайд 4. У січні 1921 року композитор перебував у свого батька в селі Марківка, де був убитий агентом ВЧК Грищенком, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок, застреливши Миколу Леонтовича.

Леонтович залишив після себе «Щедрика», який звучить в усьому світі в день Різдва.

Послухаємо і ми цю легендарну мелодію! При показі останнього слайда звучить мелодія "Щедрика".

Викладачі:

Ви переглянули презентації, дізналися багато фактів про видатних діячів української культури. А що запам'ятали? Відповімо на питання вікторини-презентації (за допомогою прийому анімації на екрані з'являються портрети діячів культури).

Настав час оцінити роботу учнів, які шукали матеріал про діячів культури України на початку 20 століття, створювали презентації, презентували їх, випустили буклет, проявили свої творчі здібності.