Культура україни в другій половині XIXст.

Музика. Народження національного Гімну „Ще не вмерла України і слава і воля...” Живопис. Архітектура та містобудування. Мета: навчальна – аналізувати втілення національних традицій у галузях культури та прослідкувати опір асиміляторській політиці імперій Російської та Австро-Угорської; виділяти різні стилі у розвитку музики, живопису, архітектури, встановлювати їх зв’язок із іншими країнами; розвивальна - знаходити на карті найбільші міста України, розповідати про пам’ятки архітектури та живопису, самостійно знаходити інформацію про композиторів і творців Гімну; описувати ілюстрації і знаходити у них національно-історичне; виховна – виховати священне ставлення до Гімну та бережливе – до культурної спадщини; зацікавлення українською музичною класикою. План

Павло Чубинський (1839 - 1884) народився на хуторі поблизу Борисполя і походив з української шляхти. Вступив до Петербурзького університету, де здобув вишу юридичну освіту. Будучи студентом, приєднався до петербурзької Громади і мав нагоду особисто познайомитись із світочами української культури Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем, Тарасом Шевченком. Захопився вивченням народного побуту, звичаїв, фольклору, обожнював поезію Шевченка, почав писати вірші і записувати народні пісні. Став головним ініціатором відкриття у 1873 році Київського Південно-Західного відділу Імператорського Російського Географічного Товариства, працював його діловодом, а з 1875 - заступником голови. Михайло Вербицький (1815 -1870) народився у родині священиків у селі Явірнику Руськім, неподалік Перемишля. Вступив до Львівської греко-католицької Духовної семінарії і став на чолі ентузіастів хорового багатоголосся, навчився грати на гітарі. У творчому доробку М. Вербицького є Літургії, окремі частини богослужебних пісне співів для чоловічого і мішаного хорів: "Жовнір-чарівник" (за Котляревським), "Гриць Мазниця" (за Ж. Б. Мольєром), "Козак і охотник" (за А. Коцебу), "Вер­ховинці" ...

Олександр Кошиць (1875 -1944) народився у с. Ромашки Київської обл. у сім'ї священика. Збирав і записував козацькі пісні на Кубані, які опублікував у збірці „500 кубанських народних пісень”. 1906-1910 навчався в музично-драматичній школі М. Лисенка. Викладав співи у школах Києва, керував студентськими хорами у Київському університеті та інших навчальних закладах міста. Кирило Стеценко (1882 -1922) Народився у с. Квітках Київської губ. у сім'ї сільського живописця. Написав хори «Бурлака», та «Могила», здійснив обробку народних пісень «Світять зорі», «То не буйний вітер..., дитячі опери «Лисичка, Котик і Півник” та „Івасик-Телесик”, оперу „Кармелюк” і музику до п'єси „Сватання на Гончарівці” Микола Лисенко (1842-1912) Народився у с. Гриньках на Полтавщині. Навчався у Харківському та Київському університетах. Написав понад 80 вокальних та фортепіанних творів. Твори на тексти Т. Шевченка «Музыка к Кобзарю», «Радуйся, ниво неполитая», «Б'ють пороги», «Гайдамаки», «Іван Гус» та ін.). Лисенко - автор опер «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба», «Енеїда», дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна», оперету «Чорноморці».

Вечір Корчма Сергій Васильківський (1854-1917) народився у Ізюмі (тепер Харківська обл.). 1876-1885 навчався в Петербурзькій академії мистецтв у В. Орловського, а з 1886 удосконалював майстерність у Франції, Італії, Великобританії. Багато творів присвячено героїчному минулому українського наpoдy „Сутичка запорожців з татарами”, „Козак в степу”, «Запорожець на розвідці», „Похід козаків”; автор численних пейзажів „Весна в Україні”, „Козача левада”, „Дніпровські плавні”...

МИКОЛА ПИМОНЕНКО (1862 - 1912) -художник, академік Петербурзької Академії Мистецтв (з 1904). Народився у Києві в сім'ї іконописця. Художню освіту здобув у іконописній школі Києво-Печерської лаври, у малювальній школі М. Мурашка (1878-1882) та Петербурзькій АМ (1882-1884) у В. Орловського. З 1884 викладав у Київській малювальній школі. 1900 став співзасновником і викладачем Київського художнього училища. Майстер реалістичного жанрового живопису. Один із перших в українському малярстві зумів поєднати побутовий жанр з поетичним національним пейзажем, автор близько 715 картин і рисунків. Найвідоміші картини: «Весілля в Київській губернії» (1891), «Свати» (1892), «По воду», «Ворожіння», «Проводи рекрутів» (всі ­1893), «Жнива» (1896), «Ярмарок» (1898), «Жертва фанатизму» (1899), «Брід» (1901), «Ревнощі»... Його учнями були Г. Дедченко, С. Костенко, Ф. Красицький, О. Мурашко та ін. Проводи козака

Михайло Врубель (1856-1910) походив із Омська. 1880-1884 рр. навчався у Петербурзькій Академії Мистецтв у П. Чистякова, з 1905 р. – академік. Працював у галузі станкового, монументального і театрально-декораційного мистецтва, ілюстраційної графіки. 1884-1889 рр. жив і працював у Києві, малював ікони і розписи Кирилівської церкви („Зішестя Святого Духа”), та Володимирського собору. Київські картини: „Дівчина на тлі перського килима”, „Східна казка” (1886). З 1889 р. працює в Москві над навіяним творчістю М. Лермонтова образом Демона – втілив самотність і безсилля гордого бунтаря. Картини – „Іспанія” (1894), „Венеція” (1895), „Пан” (1899), „Царівна-Лебідь” (1900). Риси творчості: символічний образ та фантастичні уявлення...

Ілля Рєпін (1844-1930) - народився у Чугуєві Харківської губернії у сім'ї військового поселенця. 1863 переїхав до Петербурга. Навчався у Рисувальній школі Товариства заохочування мистецтв у Р. Жуковського та І. Крамського, 1864-1871 - в Академії мистецтв. Створив низку полотен: „Бурлаки на Волзі”, „Околиця Парижа”, «Іван Грозний і його син Іван»... Творча та громадська діяльність Рєпіна була тісно пов'язана з батьківщиною: вивчав українську історію, культуру, фольклор, порушив проблему українського стилю у мистецтві. На українську тематику написано численні твори - «Українська селянка» (1880), «Вечорниці» (1881), «Чорноморська вольниця» (1908), «Гайдамака» (1902), «Гопак» (1930) та ін.; ілюстрації до творів М. Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872-82), книги Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887)... Запорожці пишуть листа турецькому султану (1878-1891)

У архітектурі панує класицизм та еклектизм – суміш архітектурних традицій: візантійських, козацького бароко, французького ренесансу. У самому містобудуванні простежується чітке планування: прямі вулиці, великі площі, у центрі яких – адмінбудинки... Міста Донбасу зростають за рахунок припливу робітників із сіл і втрачають вигляд церковно-монастирських містечок, а виникають фабрики і заводи, які вище церковних куполів збудували димарі. У 1870-х рр.. виникло м. Юзівка (металургійний з-д), розбудовуються в Галичині Борислав та Дрогобич... Вигляд міст Києва та Ніжина у XIX столітті

Володимирський собор (1862-1882) Штром Іван Васильович (1823-1887) Український архітектор, академік Петербурзької Академії Наук. У Києві проектував Володимирський кадетський корпус 1857 р., Будинок “писутствєнних” місць – адміністративний будинок, міський театр (згорів), театр в Житомирі (клуб), один з співавторів 1859 р. Володимирського собору в Києві. Шретер Віктор Олександрович (1839-1901) Російський архітектор. З 1856 року навчається у Петербурзькій Академії Мистецтв, 1858-1862 років – у Німеччині. Будував вокзал в Одесі 1897 р., Київський театр – тепер Театр опери та балету. Національна опера. Київ. (1895-1901)

незважаючи на сувору заборону царських законів 1863 і 1876 років, український національний рух знайшов свій розвиток у живописі, архітектурі та музиці, де відбувалось відродження давніх традицій; учні мають змогу переглянути ілюстрації та отримати знання про архітектурні та мистецькі стилі, відшукати у них національні особливості; необхідно усвідомити важливість даного періоду розвитку культури для сучасного державотворення.

Кінець