Сценарій: " У цей голодний 33-й".

 

                               

         Сценарій до Дня пам’яті жертв Голодомору.

                  “ У цей голодний — 33- й.”

       Перегляд відео про Голодомор (8хв.для ознайомлення).

         

Вступне слово вчителя історії .

 

   1 -й учень           Відкрийтесь, небеса!

                             Зійдіть на землю

                              Всі українські села, присілки та хутори,                Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

                             Засяйте над планетою, невинні душі!

                             Зійдіть на води й суші,

                             Збудуйте пам’яті невигасний собор!

                             Це тридцядь другий рік.

                             Це тридцять третій рік.

                             Голодомор. Голодомор. Голодомор.

 

2-й читець.  Пам’яті тих, хто не пережив    тридцять третього.

                             Пекельні цифри та слова

                             У серце б’ють, неначе молот.

                             Немов прокляття, ожива

Рік тридцять третій... Голод... Голод.

 

                                      То був страшний, навмисний голод.

                                        Стріла була така нищівна,                             Щоби згромадити стодолу                            Колгоспної катівні.

                                                        То був страшний, навмисний злочин.

                                                        Такого ще земля не знала!

          Закрили Україні очі       І душу міцно зав’язали.

                                                        Сліпу пустили старцювати.

 

3-й читець          У люті сталінській страшній

	Тінь смерті шастала по стінах.
	Сім міліонів (Боже мій)
	Недолічилась Україна.
4-й читець.	Напевно, з витоків життя
	Не знав мій край, хоч як боліло,
	Щоб мати та своє дитя –
	Промовить навіть страшно – з’їла,
	А батько потопив синів,
	Щоб на очах не помирали...
	Той жах в сльозині посинів –
	Зітер фанфарні ідеали.
5-й читець.	Великий голод – вічний гріх
	З лихої прихоті й сваволі...
	Той рік на нашу долю ліг,
	Мов згусток кров’янистий болю.
	В історії ж пером швидким
	Писались гімни і хорали,
	А ці пекучі сторінки
	Підкупно так повикидали.
6-й читець.	В руках, що виростили хліб,
	Не залишили і зернину...

Ні, рід наш в горі не осліп.

Ми все згадаєм, Україно.

Згадаєм все, щоби воздать

Близьким і дальнім людоморам.

... Хоч радість легше пам’ятать,

                                                Та треба пам’ятать і горе.

Танець дівчат.

                                   

 

                              Голодний рік. Голодний день.

                             Іде – не йде, повзе по мертвих,                                    

                             І, хвалити Бога, – хоч повзе,

                              Весняний дух живий – не спертий.

                             До сонця зводить все живе.

                              І воно молиться, і плаче,                     Радіє сонцю і воді.

                             Якби він знав, коли б побачив –

                             Сини ростуть на лободі,

                             Сини Радянської держави!

                             Та знає вождь, усе він зна...

                             У вус всміхається лукаво:

                              В Москві весна, його весна!                В селі весна повзе на ліктях,                       Повзе по мертвих і живих.

                             В долині сонце ловлять діти,

                             Що дзвінко капає із стріх,

                             І п’ють опухлими вустами

                             Оту живицю молоду,

                              Їм жить і жить, та над полями                      Знов ворон каркає біду.

                             Забрали тих, хто із комор

Пашню останню вимітав,

Хто ще активним був учора – Сьогодні ворогом вже став.Голодний рік. Жорстокий світе, Дай хоч надію для живих!

                              Весну і сонце ловлять діти,                 Що дзвінко скапує із стріх.

Пішла біда торбиною По всій Україні, Несла вона заплакана Очі свої сині.

Ішла вона дорогами босими ногами. Дать поїсти б біді хліба –Нехай сяде з нами.

 

Інсценізація (дівчатка 5 класу у чорних балахонах,розказують вірші і лягають на підлогу)               

 

                                              Вірш “Остання молитва”

 

                                      Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом , а не наодинці…

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс, Що мали зватись гордо – українці.

 

Заплачте, затужіть, заголосіть,

Померлі люди стогнуть з тої днини Й благають: українці, донесіть Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас, бо ми колись жили,

Зроніть сльозу – і хай не гасне свічка, Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно…

Виходить дівчина- Україна.( в руках тримає букет з колосків і калини,розказує вірш,букет розкладає на підлогу)

                                          Я- Україна, я- перлина світу,

Країна сонця, щедрості, тепла,

Родючі землі, люди працьовиті,

Здається, так би вік в добрі жила…

Та не судилось…Кровожерливі ординці

Стоптали кіньми всі мої поля,

І помирали в муках українці,

Від злих катів стогнала вся земля…

Кати ці – 32й й 33й – Нещадні і до старця, й до дитини,

Топтали рідний край в своїй кареті,

                                       Поставили Вкраїну на коліна…

Виходить дівчина Пам’ять(піднімає букет і віддає дівчині Україні)

 

Я- Пам’ять, я –не вбита, я – жива,

Я  буду завжди жити у серцях, До Господа летять мої слова, Із душ невинних витягаю цвях.

Я – Пам’ять, і мене не зруйнувати,

Я – незнищенна,і безсмертна я,

Молитвою я відчиняю ґрати- До Бога йде замучене дитя…

Я – Пам’ять, і мене не вбити,

Пересторога для нащадків я,

Не забувати і не повторити –

Найголовніша місія моя…

                                                На вікні свічі не задути,

                                                Скарги і плачі досі чути –

                                                Усе люди тямлять,

                                               Досі жаль до сліз тих, що не в пору

                                              Їх потяг укіс Голодомору,                                               Тож вічна їм пам’ять…

На вікні свіча миготіла...

Пісня: “Запали свічку”.

Це ж треба мати сатанинський намір, чаїть в собі невиліковний сказ,

щоб тяжко так знущатися над нами, та ще й у всьому звинувачувати нас!

 

Вірш : “Хай  відповість мені москва ...”

Вірш : “Молитва за Україна”

 

Пісня “Молитва.” Україно, молюся за тебе,

Як за матір гріховно-святу, За блакить твого вічного неба І за ниву твою золоту.  

Україно, молюся за славу,

За твою непокору століть,

За столицю твою златоглаву, Що по груди в КАШТАНАХ стоїть.  

Україно, молюся за мову,

За божественну мову твою, І за вроди твою калинову, Від якої добрішим стаю.  

Україно, молюся за пам'ять

Убієнних за волю синів І за тих, що у душах запалять

Пломінь правди, щоб край заяснів.  

Україно, лише в милосерді Час єднання синів настає. То нічого, що ми не безсмертні, За безсмертя молюся твоє.  

Отче наш, у Твоїм часоплині Все минає - ридай, не ридай. Прости, Боже, гріхи Україні І надалі грішити не дай.