Культура в роки Другої світової

війни

Історія України 10 клас

(профільний рівень)

Автор   Коржинська  Л.С.

Очікувані результати:

1.Характеризувати  розвиток культури під час Другої світової віни на конкретних прикладах.

2.Удосконалити навички роботи з історичними документами та візуальними джерелами.

3.Розвивати навички критичного мислення.

4.Навчитися прослідковувати причинно-наслідкові зв’язки . 5. Удосконалити вміння узагальнювати навчальний матеріал у вигляді таблиць.

Пригадайте

В якому році та в ході якої операції було звільнено територію України?

Коли підписано Акт про капітуляцію Німеччини та Японії?

Розкажіть про роль українців у війні на прикладі Олексія Береста,Івана Кожедуба, Кузьми Дерев’янка.

Коли відбулася Ялтинська (Кримська) конференція? Які рішення прийнято на конференції?

1.Освіта та наука

На початок осені 1941 р. на схід було вивезено

Академію наук, основним центром зосередження якої стало м. Уфа (Башкирія), а також науково-дослідні заклади системи охорони здоров’я та

сільськогосподарського профілю.

У надзвичайно складних умовах евакуювали вищі навчальні заклади Києва, Одеси, Дніпропетровська,

Харкова та інших міст, що перебували в зоні воєнних дій. Деякі колективи вишів не встигли навіть

вивезти найцінніше обладнання. Загалом вдалося вивезти основні колективи та майно 70 вишів.

Науковці Українського фізико-технічного інституту в Харкові почали виробляти у майстернях хімічний запалювач для пальної суміші в пляшках, що

використовувалися як засіб боротьби з бронетехнікою у ближньому бою. Наукові

установи й виші медичного профілю долучалися до розгортання лікувальної роботи для потреб фронту, розробляли нові ефективні методи лікування хворих.

Академік О. Богомолець разом із колегами Інституту клінічної фізіології винайшов сироватку для лікування ран. Тільки за 1943 р. було виготовлено 3 млн доз препарату. Інститут біохімії АН УРСР (академік О. Палладій) створив препарат для згортання крові. У Новосибірську діяв інститут-госпіталь із діагностики і терапії проникних

поранень грудної клітки. Завдяки розробленим новим методам лікування вдалося

значно скоротити смертність серед поранених. Група наукових працівників клінічної медицини під керівництвом академіка М. Стражеска, досліджуючи інфекцію і сепсис ран, удосконалила систему лікування, завдяки якій вдалося врятувати сотні тисяч бійців.

 Працівники Харківського інституту переливання крові у кількох тилових містах організували пункти із заготівлі та консервування крові.

Після евакуації у східні регіони країни академічна наука показала свої великі можливості в допомозі

фронту. Безумовним лідером серед установ АН УРСР був Інститут електрозварювання під

керівництвом академіка Є. Патона.

Вчені інституту застосували на танкових заводах Уралу ефективний спосіб автоматичного дугового

зварювання під флюсом, що сприяло швидкому розвиткові

танкобудування. Продуктивність

праці на 40 танкових підприємствах різко підвищилася.

Євген Патон із моделлю танка Т-34

Прочитайте джерело. Поміркуйте, з якою метою керівництво Третього райху ухвалювало подібні рішення.

Документ 1

З постанови № 34 Вермахту зони Б (Україна) від 29 грудня 1941 р.:

«Навчання. Згідно з постановою № 30 від 8.12.41 р. початкові школи дозволені. Крім того, дозволені: промислові,

сільськогосподарські, лісогосподарські професійні

школи, так само як професійні курси жіночого персоналу для навчання ведення господарства, кравецької справи,

охорони здоров’я та гігієни. НЕ ДОЗВОЛЕНО: вищі навчальні

заклади: університети, політехнічні інститути; вищі школи: гімназії, ліцеї та інші подібні заклади; середні школи;

семінари, загальні середні школи; професійні школи:

загальні школи зі спеціалізацією для певної спеціальності.

Всі школи, що належать до цих категорій, треба закрити».

В умовах окупації тисячі шкільних приміщень було спалено, пограбовано, перетворено на склади, шпиталі, казарми. Утім,

навчальний процес почався в 1942 р. і провадився за складеними німецькими чиновниками програмами. Своє ставлення до освіти українців відверто висловив Гітлер. «Краще, - заявляв він, - не вчити їх навіть писати».

Після звільнення України від окупантів почалася швидка відбудова мережі культурно-освітніх

установ. Наприкінці 1945 р. вже діяло понад 30 тис. шкіл. У 150 вищих навчальних закладах, які

повернулися з евакуації, навчалося майже 140 тис.

студентів. З весни 1944 р. у Києві відновила свою діяльність Академія наук УРСР.

2. Література

З майже 200 членів Спілки письменників України на фронт пішли більше ніж половина. Вони працювали військовими

кореспондентами у газетах фронтів і армій, багатьох дивізійних

газетах. Військовими кореспондентами були А. Малишко, Л.

Первомайський, М. Бажан. Чимало письменників боролися проти окупантів у складі партизанських загонів,

підпорядкованих як Москві (П. Вороний, Ю. Збанацький, В.

Земляк та ін.), так і націоналістичним центрам руху Опору (У.

Самчук). У радянському тилу працювали українські письменники П. Тичина, М. Рильський, Ю. Яновський, П. Панч,

О. Корнійчук та ін. Література періоду радянсько-німецької війни була літературою однієї теми - війни.

1. Прочитайте стислі характеристики історичних діячів, поміркуйте, чому попри різну діяльність всі вони долучилися до творення історії України. » 2. Одним-двома реченнями визначте внесок кожного в історію України.

Прочитайте коротку біографію І.Багряного та оцініть його внесок в історію України.

Іван Багряний (Іван Лозов’ягін) (1906-1963) - поет і письменник. Народився на Сумщині. У 1932 р. його заарештували, вимагаючи каяття й засудження своєї літературної діяльності; був засланий на Далекий Схід. Покарання відбував у БАМЛАГу. У 1937 р. втік,

але був повторно заарештований. Автор романів «Тигролови»,

«Сад Гетсиманський» («Сад Гетсиманський», зокрема, був чи не першим твором, який розповів правду про систему

більшовицького ГУЛАГу). У роки гітлерівської окупації жив в

Охтирці. З поверненням радянських військ переїхав до

Галичини, де працював в українському націоналістичному підпіллі. Брав участь у створенні УГВР. У 1944 р. емігрував. У еміграції займався громадянсько-політичною та журналістською діяльністю.

31 липня 1941 р. вийшов перший номер газети «За радянську

Україну!» для партизанів. До редколегії газети входили М. Бажай, В. Василевська, А. Корнійчук.

Не припинили свою роботу й періодичні видання. У тилу видавали українські

республіканські газети

«Комуніст» (із 1943 р. —

«Радянська Україна») та «Советская Украина» (із 1944 р.

— «Правда України»),

«Література і мистецтво» та журнали «Україна»,

«Українська література» та інші.

Героїко-патріотичні теми стали провідними у творах М. Бажана «Клятва», «Данило Галицький», П. Тичини «Йдемо на бій», «Перемагать і жить!»,

М. Рильського «Слово про рідну матір», А.

Малишка «Україно моя», В. Сосюри, О. Корнійчука.

Роботи майстрів слова підносили бойовий дух бійців і командирів, надихали їх на героїчні вчинки.

3. Образотворче мистецтво

Із початку війни тема захисту

Вітчизни стала основою творчості українських художників.

Художники М. Дерегус, В. Касіян, І.

Шульга та ін.

 працювали над створенням плакатів, листівок, карикатур.

В. Касіян. Плакат із серії

М.Дерегус 1944 р.

«Гнів Шевченка - зброя перемоги». 1942 р.

4.Музика та кіно

Значну роль у мобілізації населення на боротьбу з нацизмом і піднесенні бойового духу відігравало радіо. Воно ставало джерелом альтернативної нацистській інформації про події на фронтах для

громадян, що залишилися на окупованих територіях. У листопаді 1941 р.

почали роботу українські радіостанції ім. Т. Шевченка в Саратові та

«Радянська Україна» в Москві. У 1942 р. почала свою роботу радіостанція «Партизанка». Із 1943 р. у прифронтовій смузі запрацювала пересувна радіостанція «Дніпро».

Понад 100 фронтових концертних бригад було відряджено на фронт. Із великою віддачею працювали творчі колективи майже 50 евакуйованих з України театрів. Основна увага приділялася виступам у військових частинах, госпіталях, колгоспах, на заводах і фабриках.

Під час війни провідними темами творчості для композиторів став патріотизм, геройство, звитяга і віра в перемогу. Головний

запит того часу був на масову бойову пісню. На цю вимогу лише за

два перших місяці війни київські композитори створили понад 40 пісень і кілька похідних маршів. За роки війни було написано

близько 365 музичних творів різних жанрів, зокрема 4 симфонії, 6 опер, 11 квартетів, квінтетів і тріо, 9 камерних творів, 7 творів для фортепіано, 6 маршів, 7 кантат і великих вокальних творів, понад 130 пісень, романсів.

Під час оборони Києва в 1941 році поет Павло Усенко створив «Пісню київських ополченців».

У роки війни важливим ідеологічним засобом стало кіно. Документальна хроніка

яскраво доповнювала інформацію газет та радіо. У роки війни не припинялося і

створення художніх фільмів. Евакуйовані

Київська та Одеська кіностудії створили фільми «Олександр Пархоменко», «Як

гартувалася сталь», «Партизани в степах України» та інші. У 1943 р. режисер М.

Донськой зняв фільм «Райдуга» за однойменною повістю В. Василевської. Цей фільм став найкращим досягненням

українського художнього кіно повоєнного часу. Картина отримала «Оскара» —

Плакат до кінофільму «Райдуга». Художник

премію Академії кіномистецтва США, а в _{М. Хейфіц, 1943 р.} 1946 р. була удостоєна Державної премії СРСР.

Працівники хронікально-документального кіно створювали своєрідний літопис боротьби з німецькими військами. Спеціально створені кіногрупи при усіх штабах фронтів створили більше 500 номерів

кіножурналів та близько 100 воєнних фільмів, зокрема

«День війни», «Народні месники», «Чорноморці», «Битва за Кавказ» та ін. Першою воєнною кінохронікою був кінорепортаж «З фронтів Вітчизняної війни»

зафільмований Українською студією хронікального фільму у вересні 1941 року.

У трагічні дні війни були створені  кінострічки О.Довженка «Битва за нашу

Радянську Україну», «Перемога на

Правобережній Україні». Улітку 1943 р. була завершена одна з головних робіт великого митця — «Україна в огні».

Наближення війни Довженко провидів. «Війна, страхітлива, неуявна, у котру вторгнеться людство, - біля. Яким чином мені готуватися до участі в війні? Тільки словом й екраном», занотовує О. Довженко в своєму щоденнику 1938 року.

Афіша до фільму «Битва за нашу Радянську Україну» Афіша до фільму «Перемога на  (1943). Фільм було показано в багатьох країнах світу: правобережній Україні» (1944) США, Швеція, Франція, Фінляндія, Чехія.

У 1943 р. О. Довженко завершив роботу над рукописом кіноповісті «Україна в огні», яку писав упродовж двох років у фронтових умовах під враженням від страшних

руйнувань і мільйонних жертв. Незабаром кіноповість в оригіналі й у перекладі

російською мовою лягла на стіл Сталіну. 31 січня 1944 р. вождь «усіх часів і народів» скликав засідання політбюро ЦК ВКП(б) і

виступив із промовою «Про антиленінські помилки й перекручення в кіноповісті О.

Довженка “Україна в огні”». У цій промові, зокрема, підкреслювалось, що Довженко «не в ладах» з правдою. Його кіноповість

«є антирадянською, яскравим виявом націоналізму, вузької національної обмеженості».

Прочитайте фрагмент джерела, поміркуйте, чи є випадковим збігом той факт, що постанову ухвалено саме в 1944 р. З чим пов’язана така реакція влади на твір О. Довженка?

Документ 2

З постанови політбюро ЦК КП(б)У: «1. Рекомендувати всеслов'янському комітету ввести в склад Комітету від УРСР замість Довженка М. Т. Рильського. 2. Рекомендувати Комітету по Сталінських преміях при Раднаркомі СРСР ввести в склад Комітету замість Довженка Юру Г. П.

З. Вивести Довженка О. П. зі складу журналу "Україна". Замість нього затвердити членом редакційної колегії журналу українського письменника Андрія Малишка. 4. Звільнити Довженка О. П. від обов'язків художнього керівника Київської кіностудії».

Олександр Довженко

“Гомер світового кіно”

Документ 3

Зі «Щоденника» О. Довженка (1945): «Товаришу мій Сталін, коли б Ви були навіть богом, я й тоді не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати й тримати в чорнім

тілі. Коли немає ненависті принципової, і зневаги нема, і недоброзичливості ні до одного

народу в світі, ні до його долі, ні до його щастя, ні гідності чи добробуту, невже любов до

свого народу є націоналізмом? Чи націоналізм в непотуранні глупоті людей чиновних, холодних діляг, чи в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?..»

» 1.Якими аргументами О. Довженко відкинув звинувачення в націоналізмі? Чи погоджуєтеся ви з міркуваннями митця?

Трагедією для України стало пограбування нацистським урядом її культурних цінностей. Спеціальна інструкція, яка надійшла з Берліна до окупованих

областей, повідомляла: «Як тільки війська займуть яке-небудь велике місто,

негайно туди виїздять начальники спецкоманд з різними спеціалістами. Вони оглядають музеї, картинні галереї, виставки, культурні й художні установи,

з’ясовують, у якому вони перебувають стані, і конфіскують усе, що становить

цінність». За матеріалами Державної Надзвичайної Комісії з розслідування злочинів нацистських загарбників було встановлено: в Україні було

зруйнувано 151 музей, 9 тис. клубних приміщень, 660 кінотеатрів, 110 корпусів вищих навчальних закладів, понад 8 тис. шкіл, 62 театральні приміщення,

вивезено до Німеччини 330 тис. найцінніших музейних експонатів та понад 50 млн книг. Зруйновано й пошкоджено велику кількість пам’ятників архітектури.

Наслідки Німецько-радянської війни для української культурно-історичної спадщини. Києво-Печерська лавра.

Список використаних джерел

1.«Історія України (профільний рівень)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти Власов В. С., Кульчицький С. В.

2.«Історія України (рівень стандарту)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти Гісем О. В., Мартинюк О.О.

3.Афіші до фільмів: Сосницький літературно-меморіальний музей О.П.Довженка-офіційна сторінка у фейсбук

4.Суспільне культура: “"Жінка — це не квола істота": життя і смерть Олени Теліги”

5.Вікіпедія : Українська культура в роки німецько-радянської війни