«Культурно-гігієнічні навички як засіб зміцнення здоров’я»

«Культурно-гігієнічні навички як засіб зміцнення здоров’я»

Консультація для вихователів

    Гігієнічна культура людини тісно пов'язана з загальною культурою та культурою поведінки. На думку С.В.Петериної, поняття культури поведінки дошкільника можна визначити як сукупність корисних і стійких форм повсякденної поведінки в побуті, спілкуванні, різних видах діяльності. Культура поведінки не зводиться до формального дотримання правил етикету, а пов'язана з моральними уявленнями і почуттями.

У зміст культури поведінки входить: культура діяльності, культура спілкування, культурно-гігієнічні навички і звички.

Культура діяльності формується у грі, навчанні, праці, само­обслуговуванні. Її формування неможливе без сформованих куль­турно-гігієнічних навичок - бережно ставитися до іграшок, речей, утримувати в порядку і чистоті робоче місце, одяг, взуття та ін.

Культура спілкування  неможлива без оволодіння  дитиною нормами і правилами етикету, своєю емоційною сферою, сформованих  морально-вольових навичок.

Важливою складовою частиною культури поведінки є культурно-гігієнічні навички. Сформовані в дитинстві навички, у майбутньому принесуть велику користь у становленні загальної культури особистості. Формування культурно-гігієнічних навичок тісно пов'язане з етикетом, морально-вольовими навичками. Сформовані навички поступово переростають у звичку - потребу діяти певним чином (щоденно робити зарядку, акуратно виконувати діяльність, культурно їсти тощо). Для закріплення  звичок необхідно формувати  мотиви діяльності і вольові процеси.

При неправильному вихованні  можуть закріплюватися у дітей шкідливі звички - смоктати пальці, розкидати іграшки, кришити хліб тощо.

Культурно-гігієнічні навички поділяють на: навички культурної поведінки та навички особистої гігієни.

Навички культури поведінки - це культурна поведінка під час спілкування з дорослими та однолітками, під час їди, на заняттях, прогулянках, у побуті, акуратність тощо.

Особливості психічної діяльності дошкільників дозволяють досить успішно формувати навички культури поведінки за раціональних гігієнічних і педагогічних умов. Цьому сприяє пластичність нервової системи і  великий  інтерес  до всього, що оточує дитину, а також здатність наслідувати поведінку дорослих, а особливо батьків і вихователів. Тому їх роль у формуванні культури поведінки дитини є визначальною.

Навички особистої гігієни включають: любов до чистоти і порядку, охайність одягу і взуття, користування індивідуальними предметами туалету, миття рук, ніг, догляд за ротовою порожниною, шкірою, волоссям,  вміння користуватися носовою хусточкою, стежити за поставою під час занять, ходьби,  дотримання правил гігієни різних видів діяльності,  харчування,  охорона зору.

Найвагомішим фактором формування культурно- гігієнічних навичок і правил поведінки є створення сприятливих умов, єдиного виховного середовища як у дошкільному закладі, так і в сім'ї. Спонукати дітей до виконання елементарних доручень господарської діяльності: допомагати сервірувати стіл, прибирати посуд, іграшки, виконувати доручення, спрямовані на підтримку порядку і чистоти у кімнаті, групі чи майданчику.

Успіх виховання залежить від системних і цілеспрямованих впливів з дотриманням таких основних вимог:

-використання   широкого  арсеналу засобів, методів і прийомів як в організованих формах роботи, так і в повсякденному житті;

-забезпечення сприятливих умов для гігієнічного  виховання; поступове ускладнення змісту навичок;

-формування культурно-гігієнічних навичок на додатному емоційному фоні;

-усвідомлене засвоєння навичок і звичок;

-забезпечення розвивального соціального і природного виховного середовища;

-підвищення компетентності, освіченості і культури  поведінки дорослих;

-використання  новітніх  методичних розробок та досвіду роботи педагогічних і медичних працівників дошкільних закладів.

Перелік навичок особистої гігієни для  кожної вікової  групи визначений Програмою виховання дітей у дошкільних закладах.

Перша молодша група: з допомогою дорослих дитина  миє руки перед їдою і після забруднення, вчиться витирати їх рушником,  вмиває  обличчя, користується носовою хусточкою, вчиться витирати ноги біля входу в приміщення. Самостійно тримає ложку, вчиться акуратно їсти.

Друга молодша група: самостійно миє руки, не мочить одяг, користується милом, індивідуальним рушником, витирає насухо руки й обличчя, знає місце для своїх предметів туалету, чистить зуби, користується  носовою  хусточкою. Самостійно одягається, акуратно складає одяг, взуття. Під час їди користується ложкою, виделкою, серветкою, дотримується чистоти, порядку, допомагає накривати стіл, прибирати посуд, підтримувати порядок у групі.

Середня група: старанно вмивається, не розливаючи воду, миє руки після туалету, прогулянки, вміє самостійно користуватися предметами туалету, прикриває рот при чханні і кашлі, самостійно чистить зуби. Самостійно одягається, стежить за чистотою одягу і взуття, акуратна в побуті. Вміє правильно користуватися столо­ вими приборами, серветкою, правильно їсть, полоще рот після їди. Чергує в їдальні, допомагає сервірувати стіл, прибирати посуд. Під­тримує порядок у груповій кімнаті, куточку природи, на ділянці.

Старша група: доглядає за своїм тілом, вміло використовує предмети туалету. Правильно чистить зуби, дотримується правил особистої гігієни. Стежить за чистотою одягу,  взуття,  групи, ділянки, куточка природи, добре виконує обов'язки чергового. Вміло  користується  столовими приборами, аккуратно  і культурно поводиться за столом, сервірує  стіл, прибирає посуд. У спальні  аккуратно  складає  одяг, прибирає  постільні речі,  витирає ноги при  вході  у приміщення.

З метою формування культури поведінки та культурно- гігієнічних навичок доцільно  використовувати  такі  форми  роботи:

а) читання художніх творів;

б) розгляд та описування картин;

в) проведення  ігор  з  лялькою;

г) спостереження за працею няні, прачки, кухаря, медичної сестри, двірника;

д) екскурсія - огляд групової кімнати, туалетної, медичного

блоку;

е) дидактичні ігри;

є) бесіди  на  теми:

Чому треба чистити зуби та як це робити?

Чому треба мити руки з милом?

Як доглядати за волоссям?

Для чого потрібне дзеркало?

Як правильно одягатися?

Як одягатися на прогулянку?

У формуванні  навичок  особистої  гігієни  вихователь  вико­ристовує  різноманітні методи:  пояснення, бесіда, розповідь, осо­бистий приклад, ігри, обговорення художніх  творів,  демонстрація  фільмів,  виставки,  оцінка, контроль, обгрунтування  вимог тощо.

Відповідно до віку та змісту навичок  добирають  доцільні  прийо­ми, їх різноманітність дуже велика. Умовно їх поділяють на три групи: 1. Прийоми практичного навчання в ході гігієнічних процедур. Використовуються вони здебільшого у ранньому віці. Насамперед це показ. Він допомагає наочно побачити, як  потрібно виконувати дію. Показ супроводжується  поясненням,  яке допомагає усвідомити зміст вимог, їх доцільність. Дітям раннього віку доводиться  допомагати.  Навичка швидше  формується за умови  постійного контролю і позитивної оцінки. І нарешті - постійне  вправляння.

Прийоми  підтримання  інтересу до формування навичок. їх використовують здебільшого у молодшому віці: зацікавлення  ("Бачиш, киця вмивається..."), позитивна оцінка ("Молодець! Сам вимив ручки. Ми  розкажемо  мамі"),  потішки, віршики  ("Водичко,  водичко,  умий  моє  личко").

Прийоми формування свідомого ставлення до гігієнічних процедур. Цим прийомам надається перевага у  старшому віці:  бесіда, обговорення  художніх творів, розглядання ілюстрацій, допомога молодшим, елементи змагання, заохочення, похвала, позитивна оцінка тощо.

З віком зростають дитяча самостійність і активність, тому виникають передумови і можливості виконувати більш складні дії. Це дозволяє ускладнювати методичні прийоми. Якщо у молодшому віці широко застосовувались спільні дії дорослого і дитини, які супроводжувалися показом, поясненням, то у старшому віці - вже можливе обґрунтування  вимог, контроль і самоконтроль. Якщо у ранньому віці вихователь миє руки дитині, то у другій молодшій групі пояснює послідовність дій і допомагає. У старшому віці вихо­ватель домагається, щоб діти розуміли потребу мити руки, усвідом­лювали, що  це не тільки усуває бруд, а й запобігає хворобам.

Наукові дані та багаторічний  досвід  роботи  дошкільних  закладів переконують, що на шляху вдосконалення гігієнічного змісту, форм, засобів і методів роботи найбільш актуальним і перспективним є напрямок інтеграції творчих зусиль лікарів, педагогів, методистів, науковців. Інтегрований підхід дасть змогу здійснювати гігієнічне виховання дітей на науковій основі, використовувати можливості міжпредметних зв'язків різних галузей науки, багатоваріантність методик.

Досягти мети гігієнічного виховання дітей та формування гігієнічного мислення, свідомого  ставлення до власного здоров'я, гігієнічного стилю поведінки можливо за умови  цілеспрямованого  виховання  і  самовиховання  дитини в процесі багатогранної діяльності.

Отже,  гігієнічне виховання і формування гігієнічної куль­тури малюків  - це досить складна частина  професійної діяльності педагога, яка на сучасному етапі набуває нового змісту, стає важ­ливим фактором боротьби за здоров'я  підростаючого покоління.