Культурно – релігійні рухи в Україні XIV – I половини XVII століть. Братства.

Культурно – релігійні рухи в Україні XIV – I половини XVII століть. Братства

Епоха Українського Відродження. Свій культурний розквіт Київська Русь втратила у боротьбі з монголо-татарами, литовськими, польськими, угорськими феодалами. Гнобителі українського народу намагалися навернути його до католицької віри, витіснити із вжитку українську мову, культурні надбання. Та саме колоніальний гніт пробудив українців. Після Люблінської унії 1569 року український народ потрапив ще у складніші умови. Православна шляхта увійшла в союз з міщанами і шукала порятунку у козаччині та в освіті. В 80-х роках XVI столітті в Україні виникають братства. Братства засновували школи й госпіталі для бідноти й утримували їх власними засобами.

ОстрозькіПрославився в XIV–XVI столітті своєю меценатською діяльністю рід Острозьких. Серед них імена Костянтина Івановича Острозького та його молодшого сина Василя (Костянтина) Острозького.

Костянтин Іванович Острозький. Князь Костянтин Острозький був дуже багатою людиною. Уславився князь і як захисник православної віри, даючи щедрі пожертви на храми. Князем було споруджено дві церкви у Вільно, а в Острозі заснував монастир Святої Трійці. Острозькі постійно підтримували великими грошовими пожертвуваннями Києво-Печерський монастир. . Митрополит Іларіон писав:«Пожертвам князя, малим і великим, не було кінця».

Василь Костянтин Острозький. Князь Костянтин (Василь) Острозький засновував школи по містах і містечках та заснував Острозьку Академію і подарував багату бібліотеку. За свій кошт відсилав в Європу найкращих випускників академії, які продовжили своє навчання у Падуї, Венеції, Варшаві, Кельні. В академії навчали не тільки грецькою та латиною, а давньоруською мовою. В Острозі, разом з академією, було закладено друкарню, де вперше надруковано Біблію та ще 25 книг. Для утримання друкарні Острозький передав свої маєтки.

Петро Конашевич-Сагайдачний. Петро Конашевич-Сагайдачний багато уваги приділяв релігійним та культурним справам України. З його діяльністю пов'язують заснування Київської колегії, яка згодом перетворилася на знамениту Києво-Могилянську академію. Сам він був випускником Острозької Академії. Він опікувався Київським та Львівським братством. . Також надавав матеріальну підтримку школам, був ктитором та фундатором Братського Київського монастиря, надавши йому заможні села. Піклувався і про інші монастирі, церкви і школи.

У заповіті Петро Сагайдачний наказував нажите ним майно, яке було не малим, віддати:«...на науку і на навчання діток християнських при церкві Успіня Пречистої Богородиці, на виховання бакалаврів учених й на вічні літа задля пожитку їхнього офірував».

Діяльність Сагайдачного оцінив Володимир Антонович:«Своїм політичним тактом Сагайдачний був чоловік видатний для свого часу і вельми корисний для народного діла. Вернувши Україні її споконвічний громадський виборний лад у церковному та світському житті, що виходив з інстинктів українського народу, Сагайдачний додав народові сили до дальшої боротьби, а разом із тим і змоги вести ту боротьбу».

Петро Могила. Серед українських меценатів виділяється ім'я Петра Могили — київського митрополита, який вклав значні засоби у культурно-релігійні цілі. Ним було оновлено київські святині: реставровано св. Софію, Михайлівський Видубецький храм, церкви Трьохсвятительську й Спаса. У 1631 році Петро Могила відкрив Лаврську школу, яка злилась з братською у 1632 р. і перетворилась на колегію за типом вищих західноєвропейських шкіл.

Петро Могила був протектором колегії. Він сам вважав це своїм найбільшим досягненням. У передмові до «Анфології» в 1636 році він писав: «З божою допомогою, постаравшись в міру моїх слабких сил на кошти мого сімейного майна відновити гімназію, тобто київські школи... я постачав, постачаю і дуже бажаю з допомогою царя небесного до кінця свого життя постачати школи книгами, вчителями, засобами для утримання бідних студентів».

Помираючи, Петро Могила у заповіті передав колегії все своє майно, кошти і цінності — бібліотеку, будинки, дворові місця на Подолі, половину худоби і інвентаря зі свого хутору, більше 80 тис. злотих, срібний посуд, свою одежу митрополита і митру, прикрашену сімейними дорогоцінними каменями, хрест і навіть тканини — на одяг студентам і просив берегти колегію як єдину заставу його земного життя.

Ганна Гойська. Ганна Гойська походила зі старовинного шляхетського роду Козинських. Шляхтичка відрізнялася міцним та незалежним характером. 1559 року грецький митрополит Неофит, подорожуючи Волинню, спинився на перепочинок в замку поміщиці Ганни Гойської, скориставшись її запрошенням. Мета поїздки — збір коштів на церковні потреби; пробув кілька днів, коли від'їжджав, залишив у подарунок Ганні Ікону Божої Матері, привезену з Костантинополя.

Для опіки над іконою відновила в Почаєві монастир. 1597 р. відбулось урочисте перенесення ікони з маєтку до старої Успенської Почаївської Церкви.

На врочистості зібралося багато людей, було запрошено Луцького єпископа, священиків, ченців. 14 листопада 1597 р. Ганна Гойська зробила фундушевий запис на Почаївський манастир, подарувала монастирю великі земельні маєтки та обіцяла щорічно з почаївського маєтку Гойських підносити дари монастирю.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!