Курсова робота на тему: “Аналіз позашкільної освіти як системоутворюючого фактору виховного простору сільської території”

                                    Міністерство освіти і науки України

                   НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОЛОГО-НАТУРАЛІСТИЧНИЙ ЦЕНТР

                         Кафедра матодики позакласної та позашкільної роботи

 

 

 

 

 

 

                                            Тема курсової роботи:

          “Аналіз позашкільної освіти як системоутворюючого фактору

                             виховного простору сільської території”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                            Виконала:  Друзяка О.Є.,

                                                                            керівник гуртка петриківського                 

                                                                            розпису Бучанського центру

                                                                            позашкільної роботи імені

                                                                            Андрія Куцевалова на базі

                                                                            Бабинецького ЗЗСО І — ІІІ ст. №13

 

                                                          Зміст

 

1. Вступ

2. Розділ 1. Позашкільна освіта в сучасному виховному середовищі

    І.1.Основні завдання і мета позашкільної освіти

    І.2. Стан позашкільної освіти на сьогодні

 1.3  Виховання громадянськості, як підготовка до усвідомленного життя в      суспільстві

   1.4 Національно — патріотичне виховання

3. Розділ 2. Специфіка позашкільної освіти в сільських громадах

   2.1 Проблема залучення до позашкільного навчання дітей і підлітків сільських  громад

  2.2 Спільний виховний простір загальноосвітньої школи і позашкільного закладу

  2.3 Значення функціонування закладів позашкільної освіти для сільських громад

4. Висновки

5. Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

      Згідно «Закону України про позашкільну освіту» (ст.4) Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

      Основна мета цієї роботи — розкриття ролі позашкільної освіти як системоутворюючого фактора у виховному просторі сільської території.

      Виховний простір - це духовний простір набувача освіти і педагога, де створено сприятливе середовище для розвитку особистості всебічно розвиненої, з чітко вираженою шкалою цінностей, які збігаються з цінностями суспільства. У виховному просторі має розвинутись творчій потенціал дитини та відбуватись творча самореалізація педагога.  та безпеки; виховний простір має забезпечити соціалізацію дитини, життєтворчість як здатність забезпечити дитині можливість облаштувати власне життя, творити колективні та міжособистісні взаємини. Яким чином може бути створене виховне середовище, крім, звісно виховання в родині? Сюди включають академічне середовище, клубне, середовище творчих майстерень тощо. Виховання і розвиток дитини не може бути єдиноразовою акцією. Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Головним його елементом є педагогічна взаємодія – передача (обмін) теоретичних та практичних знань (освіта) і духовних цінностей.

      Насамперед, визначимо термін “системоутворюючий фактор” - це домінуючий компонент, який є фактором, що визначає об’єднання інших компонентів в систему. Отже, за допомогою аналізу завдань і здобутків позашкільного виховання визначимо, наскільки важливою є система позашкільної освіти в створенні виховного простору сільської місцевості.

 

 

 

    

РОЗДІЛ 1.  Позашкільна освіта в сучасному виховному середовищі

      1.1. Основні завдання і мета позашкільної освіти

      Визначення та формулювання мети позашкільної освіти здійснюється на трьох рівнях:

1) на рівні держави;

2) на рівні організаційної системи в цілому (навчальних закладів, сім'ї, установ, колективів тощо);

3) на рівні безпосереднього здійснення позашкільної світи (педагог, батьки, діти).

         Освіта належить до соціокультурних систем, і традиційно будь-яка освітня система ставить перед собою освітню мету, а як система соціальна – соціально-педагогічну мету.

Основними завданнями позашкільної освіти є:

• виховання громадянина України, поваги до прав і свобод людини, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії;

• вільний розвиток особистості та формування її соціальногромадського досвіду;

 • виховання у вихованців, учнів і слухачів патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей Українського народу, а також інших націй і народів;

• виховання в учнів і слухачів шанобливого ставлення до родини та людей похилого віку;

• створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів;

 • формування у вихованців, учнів і слухачів свідомого й відповідального ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючих, навичок безпечної поведінки;

 • задоволення освітньо-культурних потреб вихованців, учнів і слухачів, які не забезпечуються іншими складовими структури освіти;

 • задоволення потреб вихованців, учнів і слухачів у професійному самовизначенні і творчій самореалізації;

 • пошук, розвиток та підтримка здібних, обдарованих і талановитих вихованців, учнів і слухачів;

• вдосконалення фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів, підготовка спортивного резерву для збірних команд України з різних видів спорту;

 • організація дозвілля вихованців, учнів і слухачів, пошук його нових форм; профілактика бездоглядності, правопорушень;

 • виховання в учасників навчально-виховного процесу свідомого ставлення до власної безпеки та безпеки оточуючих;

 • формування здорового способу життя вихованців, учнів і слухачів;

 • здійснення інформаційно-методичної та організаційно - масової роботи.

      Отже, ми бачимо, що позашкільна освіта охоплює всі сфери життя учасників навчального процесу. На рівні організаційної ситеми завдання, що ставить перед собою позашкільна освіта, частково ставлять перед собою і інші організації. Слід зазначити, що в селах і селищах заклади позашкільної освіти працюють найчастіше у вигляді філій громадських центрів на базах закладів загальної середньої освіти, отже їх об’єднує не тільки спільна мета, але і територія. Отже задля більш ефективної роботи зазвичай вони дуже тісно співпрацюють. Так в школах проводяться спортивні змагання, виставки художніх робіт, відбуваються концерти та інші заходи за участю вихованців гуртків, клубів, творчих об’єднань.

      Профільні позашкільні навчальні заклади організовують роботу за певним напрямом позашкільної діяльності. До профільних позашкільних навчальних закладів належать центри, клуби туристсько-краєзнавчої, науково-технічної, екологонатуралістичної, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної творчості, військово-патріотичного спрямування, станції юних туристів, натуралістів, техніків, школи мистецтв, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, дитячо-юнацькі спортивні школи, оздоровчі заклади, туристські бази.

     Позашкільна освіта здійснюється за різними напрямами. Серед них: художньо-естетичний, науково-технічний, екологонатуралістичний, туристсько-краєзнавчий, дослідницько - експериментальний, фізкультурно-спортивний або спортивний, військово-патріотичний, бібліотечно-бібліографічний, соціально-реабілітаційний, оздоровчий, гуманітарний, пластовий скаутський, мистецький.

      Серед закладів позашкільної освіти є заклади різної форми власності, а саме: державні, комунальні та приватні.

 

      1.2. Стан позашкільної освіти на сьогодні

      В Україні створена й функціонує ефективна нормативно-правова база, формується дієва державна політика у сфері позашкільної освіти. Це є результатом 30-річних трансформацій у позашкільній освіті, таких як: формування її багаторівневої системи; класифікація гуртків, груп та інших творчих об’єднань закладів позашкільної освіти за трьома рівнями (початковий, основний, вищий); створення закладів нового типу, їх профілізація; розгортання нових напрямів такої освіти; модернізація освітнього процесу в її закладах. І, якщо в довоєнні роки йшлося про розширення мережі закладів позашкільної освіти, то в останні роки відбувається їх суттєве скорочення.

  За результатами моніторингового дослідження Державної служби якості освіти протягом трьох років мережа скоротилася на 10% (станом на 2023 рік). Також було наведено основні причини, що спричинили данну ситуацію, серед яких:

- відсутність грошей на утримання закладів у селах;

- злиття закладів у процесі децентралізації;

- частину закладів райради досі не передали у комунальну власність громад;

- недостатня кількість педагогів у час війни.

     На мою думку, перелік причин не повний і нестача фінансування не тільки сільських закладів позашкільної освіти, але і освітніх закладів взагалі є основною причиною, яка веде до  незадовільної матеріально — технічної бази (адже ресурс постійно витрачається),  зубожіння педагогів (що і є основною причиною їх недостатньої кількості в свою чергу). Звісно ж, вагомою причиною скорочення закладів освіти є військові дії на території країни, які тягнуть за собою руйнування, неможливість відвідувати заклади і виїзд педагогів та вихованців за кордон. Незважаючи на такі виклики, позашкільна освіта продовжує розвиватись і виконувати основні завдання згідно  Закону України про позашкільну освіту.

Відбувається інтеграція закладів позашкільної освіти з іншими закладами соціальної інфраструктури. Така інтеграція супроводжується змінами статутних документів, що створює умови для функціонування на базі закладів позашкільної освіти гуртків, творчих об’єднань для людей різного віку.

За даними Міністерства освіти і науки України, нині лише 82 заклади позашкільної освіти мають філії в інших освітніх закладах, у 2779 гуртках яких навчається 43045 учнів. Створення таких філій, перш за все на базі закладів загальної середньої є суттєвим резервом для збільшення  охоплення учнів позашкільною освітою, наближенням позашкільної освіти до її здобувача.

Проблемними питаннями освітньої діяльності більшості сільських територіальних громад залишається:

створення сучасного освітнього середовища через відсутність належного матеріально-технічного забезпечення;

кадрове забезпечення кваліфікованими фахівцями;

збереження балансу напрямів позашкільної освіти;

забезпечення рівного доступу до позашкільної освіти дітей з особливими освітніми потребами.

Організація навчання осіб з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти, яких від загальної чисельності налічується майже 9,5 тис., включає забезпечення:

безперешкодного доступу до будівель, споруд і приміщень згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами;

принципів універсального дизайну в освітньому процесі;

розумного пристосування;

відповідної матеріально-технічної та навчально-методичної бази;

доступності інформації в різних формах;

індивідуалізації освітнього процесу для вихованців з особливими освітніми потребами.

1.3  Виховання громадянськості, як підготовка до усвідомленного життя в суспільстві

Під громадянськістю академік І.Д. Бех розуміє відповідальне ставлення особистості до народу, Батьківщини, держави, яке вона постійно демонструє, долаючи власні Его-потяги та узгоджуючи індивідуальну поведінку з спільним благом. За таких умов відповідальне ставлення трансформується у почуття відповідальності з властивими йому силою, спрямованістю та узагальненістю. Внутрішнім стрижнем для виховання у особистості почуття відповідальності як вищої цінності виступають громадянська солідарність, громадянська злагода, громадянська толерантність і справедливість, громадянська цілеспрямованість й ініціативність, почуття власної достойності.

За І.Д. Бехом Громадянське виховання включає:

- створення у дітей та молоді активної громадянської – державницької позиції, заснованої на традиційних культурних цінностях українського суспільства;

- розвиток культури міжнаціонального спілкування;

- виховання поважного ставлення до національної гідності людей, їхніх почуттів, релігійних переконань;

- розвиток правової і політичної культури дітей та молоді, розширення конструктивної участі у прийняття рішень, що зачіпають їхні права й інтереси, у тому числі у різних формах самоорганізації, самоуправління, суспільно значущої діяльності;

- формування стабільної системи моральних настанов особистості, які дозволяють протистояти ідеології екстремізму, націоналізму, корупції.

      Отже, можна зазначити, що пріоритетом громадянського виховання є сприяння розвитку особистості, надання можливості розвитку, здатності до творчості, вольової регуляції, самостійності, відповідальності та інших важливих якостей, розкриттю її природних задатків, які здебільшого не виявляються у традиційному навчальному процесі. Саме відкритий та демократичний виховний простір забезпечує реалізацію на практиці принципу свободи, надання учням можливості самостійного вибору форм і видів діяльності, формування почуття відповідальності за її результати.

      Також, реалізуючи виховний процес, важливим є дотримання зв’язку принципу свободовідповідності, права особистості на свободу вибору із відповідальністю за прийняте рішення, що забезпечує узгодження індивідуальних і суспільних інтересів. А це сприяє становленню активної та відповідальної громадянської позиції учнівської молоді.

Можна стверджувати, що виховання вільної особистості, здатної до самостійного вибору цінностей, є важливим завданням громадянського виховання, що, включає не лише засвоєння знань, когнітивний аспект, але й засвоєння цінностей культури. Застосування аксіологічного підходу до громадянського виховання особистості передбачає формування у вихованців системи загальнолюдських цінностей, що визначають ціннісні орієнтації, уявлення та установки особистості; способи пізнання явищ дійсності.

Аналіз теоретичних напрацювань та практики громадянського виховання дає підстави для висновку, що підхід до виховання громадянськості учнівської молоді засобами розвитку громадянських компетентностей є сучасною моделлю навчання та виховання, яка передусім зорієнтована на засвоєння способів мислення і поведінки, адекватних умовам розвинутого громадянського суспільства. Основними принципами реалізації цього підходу, як визначено у документах Ради Європи, є створення належних умов для розвитку в учнів здатностей мислення і діяльності, що забезпечують ефективну соціалізацію в громадянському суспільстві; дотримання принципу свободи, прав людини; використання розвиваючих освітніх технологій та відповідних форм виховання.

Спрямування громадянського виховання на розвиток громадянської компетентності є загальновизнаним та сучасним підходом у вихованні учнівської молоді в Україні та світовій практиці. Основними принципами його реалізації є створення умов для розвитку в учнів здатностей критичного мислення і відповідальної громадянської діяльності, що забезпечують її ефективну соціалізацію в громадянському суспільстві; реалізація принципу свободи вибору у навчально-виховному процесі; використання інноваційних виховних технологій та відповідних форм виховання. Результатом громадянського виховання має стати сформованість в учнівської молоді громадянської компетентності як сукупності базових громадянських здатностей. Таким чином, діти, що мешкають в селищах не почуватимуться “другорядними” членами суспільства, адже ще з часів радянщини сільські жителі позиціонувались як обслуговуючий персонал, самий нижчий щабель серед “рівних” членів суспільства.

 

1.4 Національно — патріотичне виховання

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатність розв’язувати конфлікти, відповідно до демократичних принципів;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур, традицій;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

- культивування кращих рис української ментальності — працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, дбайливого ставлення до природи;

- формування мовленнєвої культури;

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

      Національно — патріотичне виховання є невід’ємною складовою загального виховного процесу. Необхідною умовою для реалізації основних завдань патріотичного виховання є тісна співпраця всіх суб’єктів виховного простору: загальноосвітніх шкіл, закладів позашкільної освіти, громадських організацій, батьків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Розділ 2. Специфіка позашкільної освіти в сільських громадах

      2.1 Проблема залучення до позашкільного навчання дітей і підлітків сільських громад

      Останні роки внесли багато коректив у життя. Обмеження у вільному пересуванні спочатку внаслідок карантину, потім військові дії, потягнули за собою проблеми у задоволенні освітньо — культурних потреб. Таким чином, на сільських територіях, де музеї зустрічаються досить рідко, нема театрів, клубів (або вони знаходяться в занепаді), заклади позашкільної освіти стали чи не єдиним джерелом культурно — просвітницької роботи а також творчої самореалізації. З власного досвіду хочу додати, що на перших етапах зазвичай вибір видів активностей для дітей виконують їх батьки, а отже педагог позашкільної роботи мусить тісно співпрацювати з батьками та вчителями загальноосвітньої школи. В сільських громадах є певна специфіка, бо з одного боку, оскільки майже всі жителі громади особисто знають педагогів і вибір діяльності дитини напряму залежить від особистого ставлення до педагога, а з іншого боку, до виховання дитини відношення більш прагматичне, любий вид діяльності розглядається з точки зору потрібності для подальшої профорієнтації. В цьому випадку робота саме з батьками полягає в тому, щоб пояснити яким чином той чи інший вид діяльності гуртка (або іншого формування) може стикатись з професіями зовсім різної направленості в майбутньому. Крім того, наука розвивається настільки швидкими темпами, що дуже важко спрогнозувати, які саме здібності і набуті навички будуть затребувані в майбутньому. Так, наприклад, навички, яких набули вихованці в гуртку образотворчого мистецтва, стануть у пригоді дизайнерам, музейним працівникам, колористам, мистецтвознавцям, фотографам, ландшафтникам, художникам всіх напрямків, педагогам, блогерам,  перукарям та майстрам манікюру, кондитерам та ін. Спортивні секції не тільки розвивають фізичні здібності набувачів освіти, але і готують кадри для спортивної журналістики, дослідників, мандрівників, військових, служб порятунку, професійних спортсменів, масажистів, лікарів ЛФК і багатьох інших.

      Активна робота з батьками висвітлює проблеми позашкільної освіти, допомогаючи подолати їх. Знову ж таки, за даними інформаційно — аналітичного збірника МОН, батьки неодноразово повідомляють про те, що заклади освіти не інформують або не повністю інформують про наявні заклади позашкільної освіти, гуртки, секції, установи тощо, які забезпечують позашкільну освіту, а також про напрямки, пропозиції, можливості позашкільної роботи.

Між тим якісна комунікація між цими закладами та батьками дуже важлива. Вона популяризує позашкільну освіту, формує довіру до закладів, установ, гуртків позашкільної освіти та підтримку цієї сфери освіти й, найголовніше – відкриває нові можливості особистого розвитку для дітей.

Ефективними інструментами для популяризації можливостей у позашкільній освіті можуть бути інформування на сайтах закладів освіти, на сайтах засновників, у соціальних мережах закладів, реклама закладу у школах, зокрема через буклети, презентації від педагогів позашкільної освіти – представників гуртків, закладів позашкільної освіти, об’єднань тощо. Відсутність якісної комунікації перешкоджає формуванню ефективної мережі системи позашкільної освіти та залучення дітей до гуртків і секцій.

      Як згадувалось вище, у виборі гуртка (секції, клубу, ін.) велику роль має власне особистість викладача, бо в сільських громадах жителі знають один одного особисто. 

      Беззаперечно, в освітньому процесі закладу позашкільної освіти позиція керівника гуртка є ключовою: від його кваліфікації, особистісних якостей і професіоналізму залежить якість надання освітніх послуг та успішність освітнього процесу загалом.

      Анкетування педагогів позашкільної освіти показало, що переважна більшість респондентів відноситься до своєї роботи з усією відповідальністю та старанністю; педагоги постійно підвищують свій професійний рівень та активно впроваджують інноваційний досвід. У процесі взаємодії педагога і учня народжуються нові ідеї, формуються духовні і матеріальні цінності, розкривається творчий потенціал особистості, тому таким важливим є креативне ставлення педагогів до своєї роботи і бажання розвиватись та самовдосконалюватись.

      В умовах воєнного стану керівники гуртків знаходять можливості для проведення онлайн-занять, консультацій та надають потужну психологічну підтримку своїм вихованцям, залучаючи їх до творчих завдань та цікавих проєктів.

      Разом з тим, не втрачають актуальності питання щодо збільшення фінансування і покращення матеріально-технічної та навчально-методичної бази, підняття престижу роботи керівників гуртків та інших творчих об’єднань, підвищення заробітної плати.

      Також дослідження показало, що керівників гуртків та інших творчих об’єднань за належну роботу частіше відзначають врученням подяк та грамот, рідше – матеріальною винагородою.

      Під час повномасштабної війни зменшилася кількість педагогічних працівників закладів позашкільної освіти. Це також пов’язано з виїздом частини працівників за кордон або в інший регіон України, переведення їх на простій або звільнення через неможливість організувати для таких працівників роботу дистанційно. На скорочення кадрів впливає й оптимізація мережі закладів позашкільної освіти.

      Дані Інституту освітньої аналітики свідчать, що відбувається певне старіння кадрового забезпечення педагогічних працівників позашкільної освіти. Адже у 2022-2023 навчальному році (станом на 01.01.2023 р.) у закладах позашкільної освіти педагоги мають такий вік:

- до 30 років – 13,8% (2513 працівників);

- від 31 до 40 років – 21,5 % (3914 працівників);

- від 41 до 50 років – 23,5% (4280 працівників);

- 51-55 років – 13 % (2353 працівники);

- понад 55 років – 28,2% (5145 працівників).

Тобто, як бачимо, у сфері позашкільної освіти переважають педагогічні працівники, яким більш як 55 років (майже 30%) і лише 14% молодих педагогів, яким до 30 років.

     Крім вибору гуртка за профорієнтаційним запитом, за допомогою позашкільної освіти вирішується проблема “вільного часу”. В селах і селищах зазвичай не функціонують так звані “розважальні заклади” і у вільний від обов’язкового навчання час діти шукають розваг і ризикують потрапити в небезпечні ситуації, наразити на небезпеку оточуючих; за відсутності контролю дорослих трапляються випадки булінгу, відбуваються інші правопорушення. Також останнім часом є небезпека потрапити під вплив сект та інших угруповань, які чинять негативний вплив на психіку підлітків. Звісно, ця проблема загострена не тільки в селищах, адже в інформаційному просторі нема розподілу за територіальною ознакою. Проблема криється в тому, що лиш 9% сільських учнів (на противагу 91% міських) є набувачами позашкільної освіти, що становить 12% дітей від загальної кількості, які там проживають. Якщо брати до уваги данні “Освітнього омбудсмена України”, картина виглядає ще плачевнішою: станом на березень 2023 року в закладах позашкільної освіти займається лише 0,71% дітей шкільного віку в селах, тоді як в містах 18,86% дітей шкільного віку. Однією із суттєвих причин такого розриву в охопленні дітей позашкільною освітою в містах і сільській місцевості є реформа децентралізації, яка наразі триває та передбачає зміну фінансування позашкільної освіти, якою з 2015 р. опікуються місцеві бюджети. Це обумовлює нерівномірне фінансування позашкілля в різних регіонах та місцевостях. Брак фінансів у місцевих бюджетах, а разом з тим досвіду і знань ефективного менеджменту позашкільною освітою, відсутність бачення перспектив та можливостей її розвитку, вузьке сприйняття позашкільної освіти як способу проведення дозвілля, а не як потенціалу для розвитку особистості та набуття життєво важливих компетентностей, способу інвестувати в розвиток людських ресурсів на місцях обумовлює не пріоритетність позашкільної освіти для органів місцевого самоврядування та змушує місцеву владу йти на непопулярні кроки з оптимізації мережі закладів шляхом їх ліквідації. Аналіз динаміки змін в мережі закладів позашкільної освіти виявив, що кількість закладів позашкільної освіти протягом останніх років скоротилась на 2,4%, навіть не беручи до уваги закладів позашкільної освіти, які функціонували на тимчасово окупованих територіях. В умовах сталості причин, якими породжена проблема, ця тенденція зберігатиметься. Найбільш вразливими в ситуації скорочення закладів позашкільної освіти стають діти з малонаселених пунктів, яким за умови відсутності закладу позашкільної освіти органи місцевої влади не пропонують альтернативних варіантів здобуття позашкільної освіти. Недостатнє залучення дітей до позашкільної освіти провокує соціальні ризики – розповсюдження в дитячому середовищі, не залученому до змістовного дозвілля, антисоціальних та девіантних проявів (безпритульності, бездоглядності, злочинності, шкідливих звичок, кіберзалежності тощо), погіршення стану здоров’я.  Отже гостро постає питання залучення до позашкільних занять дітей саме сільської місцевості і охопити значно більшу кількість учнів.

      Ключовими проблемами, які обумовлюють цю ситуацію є: відсутність або ліквідація закладу позашкільної освіти, наближеного до місця проживання чи навчання дитини; невідповідність між сучасними запитами і потребами дітей та батьків та якістю освітніх послуг в сфері позашкільної освіти, їх наближеністю до місця проживання чи навчання, змістом, матеріально-технічним оснащенням закладів; часткова доступність системи позашкільної освіти для дітей з особливими освітніми потребами; фінансова неспроможність батьків скористатись наявними платним освітніми послугами в сфері позашкільної освіти задля реалізації права дитини на позашкільну освіту; фінансова неспроможних громад утримувати заклади позашкільної освіти; відсутність єдиного інформаційно-комунікаційного простору для потенційних здобувачів позашкільної освіти, який би інформував про можливості та формував суспільне сприйняття позашкільної освіти як необхідної ланки освітнього процесу; низький рівень оплати праці педагогічних працівників закладів позашкільної освіти, відсутність дієвих механізмів стимулювання професійного розвитку педагогів позашкільної освіти. 

      Визначаючи якість позашкільної освіти, потрібно зазначити, що зміст позашкільної освіти формується на основі результатів вивчення потреб та інтересів здобувачів позашкільної освіти та їх батьків, регламентується навчальними програмами, затвердженими центральним органом виконавчої влади в сфері освіти і науки, а також власними навчальними програмами, розробленими закладами позашкільної освіти, іншими суб’єктами освітньої діяльності в сфері позашкільної освіти.

       Сучасний зміст позашкільної освіти ґрунтується на формуванні ключових компетентностей освіти впродовж життя, але не обмежуються ними. У сфері позашкільної освіти формуються також загальнопрофесійні компетентності з метою підготовки особи до майбутньої професійної діяльності. Ключовими є компетентності, що необхідні для самореалізації,  розвитку активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та адаптації на ринку праці. Зокрема, в сфері позашкільної освіти особливо активно формуються такі ключові компетентності, як соціальна та громадянська компетентність; ініціативність і підприємливість; обізнаність та самовираження у сфері культури; екологічна грамотність і здорове життя; уміння вчитись впродовж життя.              Загальнопрофесійними є компетентності, що формують уявлення, опорні знання за певним професійним спрямуванням, створюють необхідне підґрунтя для здобуття особою майбутніх професійних кваліфікацій. Усі перелічені компетентності однаково важливі і взаємопов’язані. Сучасна позашкільна освіта передбачає взаємодію з формальною освітою в рамках концепції “Нової української школи”.

     

      2.2 Спільний виховний простір загальноосвітньої школи і позашкільного закладу

      Позашкільні заклади, як вже відзначалось в цій роботі, як правило працюють на базі загальноосвітніх середніх шкіл. Необхідність інтеграції обох видів освіти обумовлена також тим, що на тлі кризових явищ українського суспільства в дитячому, підлітковому та молодіжному середовищі в останні роки стався катастрофічний ріст різноманітних форм асоціальної поведінки. Відчувається гостра необхідність зниження напруженості, нетерпимості, агресивності серед дітей та підлітків. Для цього в першу чергу необхідно збільшити педагогічний вплив на дітей, підвищити їх зайнятість соціально корисною справою. Позашкільна освіта, виходячи зі своєї своєрідності, органічно поєднує різноманітні види організації змістовного дозвілля (відпочинок, розваги, свята, творчість), з різними формами освітньої діяльності і, як наслідок, скорочує простір девіантної поведінки, вирішуючи проблему зайнятості дітей.

      За великим рахунком загальна середня і позашкільна освіта не повинні існувати один без одного, бо окремо вони однобічні і неповноцінні. Як цілісна окрема дитина у всьому різноманітті її потреб і здібностей, так і освіта повинна бути комплексною, що забезпечує повноцінний розвиток дитини в усьому багатстві її запитів і інтересів. Найголовніше полягає в тому, що залучення дітей до системи позашкільної освіти змінює уклад їхнього життя, збагачує життя дітей новими соціальними зв’язками, інтересами, цінностями, життєвими орієнтирами. Тому є всі підстави стверджувати, що позашкільна освіта дітей є необхідним компонентом повноцінної загальної освіти. Щоб позашкільна освіта могла повною мірою реалізувати закладений в ній потенціал, необхідна чітка і злагоджена робота всієї педагогічної системи. Тому педагогам так важливо знати і розуміти проблеми один одного – тих, хто професійно займається позашкільною освітою дітей, і тих, хто пов’язаний з предметним навчанням в школі. Якщо є плюси від інтеграції позашкільної і загальної середньої освіти, а одним з найважливіших плюсів це розвиток особистої мотивації і задоволення інтересів учнів, то розвиток інтегрованої позашкільної освіти дозволить самореалізуватися повною мірою не тільки учням, а й безпосередньо педагогам. Якщо такий підхід зберегти і розвивати, то підвищиться педагогічний потенціал позашкільної освіти, який здатний не тільки впливати на особистісний розвиток зростаючої людини, але і на формування певного способу життя дитини. Це пов’язано з тим, що у позашкільній освіті задовольняються не лише освітні, а й інші соціальні потреби дітей. 

      Важливою проблемою у системі освіті є переорієнтація освітнього процесу з уміння запам’ятовувати та повторювати суму знань на вміння аналізувати процеси і явища, ухвалювати рішення, функціонувати в різних сферах суспільного життя на основі набутих знань. Для цього, на думку В. Кременя, головним завданням освіти стає формування у підростаючого покоління інноваційного типу мислення і готовності до інноваційної діяльності. Важливо підготувати дитину до життя в глобалізованому просторі, де на неї чекає незліченна кількість динамічних і часто суперечливих комунікативних впливів. Крім того, освіта повинна формувати у дитини сучасну систему цінностей, орієнтація на які дасть можливість людині максимально самореалізуватися, зміцнюючи при цьому гуманістичні засади самого суспільства. Всіх цих та інших важливих можна досягти, базуючись на принципі людиноцентризму, тобто якомога ближче наблизивши навчання і виховання до конкретної сутності людини, її здібностей та особливостей, що повинно бути провідною ідеєю в усій справі модернізації освіти. Отже, культура дитиноцентризму та інноваційності повинна визначати всю діяльність сучасного педагога як у школі, так і в закладах позашкільної освіти. 

      У зв’язку з цим актуальною є модернізація організації освітнього процесу в закладах позашкільної освіти, оскільки ця система визначально орієнтована на вільний вибір зростаючою особистістю видів і форм діяльності та спрямовується на формування інтелектуально й культурно розвиненої, духовно і морально свідомої, патріотично спрямованої, соціально відповідальної й фізично здорової особистості, здатної до творчої самореалізації, професійного самовизначення. Актуальними для модернізації позашкільної освіти є такі ідеї дитиноцентризму:

– відсутність адміністративного контролю, який обмежує свободу педагогічної творчості;

– активність вихованців навчальному процесі, орієнтація на їх інтереси та досвід, створення навчального середовища, яке б перетворило навчання на яскравий елемент життя дитини;

– практична спрямованість навчальної діяльності, взаємозв’язок особистого розвитку дитини з її практичним досвідом;

– відмова від орієнтації освітнього процесу на середнього школяра і обов’язкове врахування інтересів кожної дитини;

– виховання вільної незалежної особистості;

– забезпечення свободи і права дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічного комфорту дитини.

      Модернізація освітнього процесу закладів позашкільної освіти передбачає розв’язання низки ключових питань. У «Національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні» однією з таких важливих проблем зазначається запровадження у закладах позашкільної освіти інноваційної моделі цілісного позашкільного освітньо-виховного простору, побудованої на гуманістичній (культурологічній) парадигмі, де центром системи визначено дитину з її потребами, мотивами, бажаннями, інтересами, переконаннями, ідеалами, самосвідомістю, і якому має бути надано системність, ціннісно-орієнтоване спрямування на самоактуалізацію й самодетермінацію особистості, творчий й соціально активний характер її діяльності.

      Отже, заклади позашкільної освіти, зокрема гуманітарного напряму, зможуть на практиці реалізувати принцип дитиноцентризму, який є фундаментальним в Концепції «Нової української школи», і передбачає, що навчання і виховання кожної дитини наближається до її сутності, конкретних здібностей, майбутньої життєвої траєкторії людини. На думку І. Беха, потребують модернізації традиційні виховні методи, які повинні увібрати в себе новітні дані психології особистості, психології мотивації та емоцій, відкриття у сфері міжособистісного діалогу. Вчений утверджує виховання духовно зрілої особистості, для якої поняття добра, справедливості, совісті, обов’язку набули непохитності, стали власними ціннісними орієнтирами, є головною метою сучасної освіти. Цього можна досягти, якщо навколо вихованця культивуються такі відносини і в такому поєднанні, які можуть створювати у нього ціннісну структуру у формі його потреб, інтересів, схильностей, і якраз такого змісту, у якому зацікавлене суспільство. У методичному плані у цьому зв’язку постає завдання цілеспрямованого формування у підростаючої особистості єдності знання, переживання і поведінки щодо тієї чи іншої морально-духовної цінності.

      У контексті вищеозначеного, важливим видається концептуальна модель І. Беха про гуманістичне особистісно орієнтоване виховання, який наголошує, що така освітня ідея стає домінуючою, оскільки проголошує людину найвищою цінністю суспільства, формує ставлення до дитини як до самоцінності, до дитинства як до важливого самостійного періоду в житті людини, пропонує шляхи й принципи виховання особистості, здатної на активну творчу діяльність, саморозвиток і самовдосконалення. Отже, провідна виховна позиція має спрямовуватися на створення такого соціокультурного середовища, яке забезпечило б оптимальні можливості для самовизначення вихованця, його самоутвердження, прояву його таланту.

 

      2.3 Значення функціонування закладів позашкільної освіти для сільських громад

      Заклади позашкільної освіти є невід’ємною та надважливою ланкою функціонування та розвитку громади, Очільник ОТГ повинен приймати активну участь у вирішенні фінансових питань закладу, покращенні матеріально — технічної бази, допомоги у господарській та організаційній діяльності; всіляко сприяти збереженню та розширенню мережі гуртків та інших творчих об’єднань закладів позашкільної освіти своєї громади.

      Для удосконалення та підтримки закладів позашкільної освіти необхідним є налагодження зв’язків та педагогічного партнерства закладів позашкільної освіти з представниками громади. Чим краще керівник ОТГ буде поінформований з тим, як “живе” заклад, які має успіхи, досягнення та проблеми, тим швидше зможе відреагувати та допомогти у разі потреби. Саме якісна співпраця закладів позашкільної освіти з представниками громади щодо розвитку та вдосконалення діяльності закладів позашкільної освіти дозволить підтримувати статус позашкільної освіти на належному рівні.

      Під час опитування керівників громад 99,4% респондентів відзначили важливість позашкільної освіти для жителів громади і лише 0,6% не змогли визничитись з відповіддю. Ті ж 99,6% керівників назвали позашкілля важливою ланкою в освіті, 0,3% з відповіддю не визначились і 0,3% не бачать необхідності в позашкільній освіті. Підтримка діяльності закладів позашкільної освіти в громаді 95, 3% і 4,7% не підтримують діяльність закладів позашкільної освіти. На жаль, статистика не дає відповіді на запитання, чому майже п’ять відсотків жителів громади не підтримують діяльність позашкільної освіти. Можна висунути припущення, що ця частина громади скоріш за все не має в родинах молоді, що навчається, або людей, дотичних з освітою — тобто ці респонденти не поінформовані про діяльність закладів об’єктів позашкільної освіти.

     Цю думку опосередковано підтверджує опитування стосовно причин неефективного функціонування закладів позашкільної освіти в громадах. Серед причин названо відсутність усвідомлення важливості позашкільного навчання — 18,2%; відсутність політичної волі — 2,8%; низька фінансова спроможність власної громади — 47,3%; недостатній кадровий резерв — 28,8%; недостатність досвіду — 3,4%; інше — 4,9%.

      Серед іншого зазначили про збройну агресію рф, та пов’язані з цим воєнні дії; карантинні обмеження; територіальну віддаленість закладів позашкільної освіти, що заважає повною мірою охопити усіх вихованців/учнів/слухачів, оновлення законодавства та нормативної бази, недостатність фінансування з боку держави та невисоку ефективність використання коштів на утримання і розвиток закладів.

     Значна частина опитаних очільників ОТГ вважають заклади позашкільної освіти важливою ланкою освіти, що забезпечує умови для педагогічно — зорієнтованного дозвілля вихованців/учнів/слухачів, їх додаткової освіти; сприяє вихованню творчої, гармонійної особистості, професійному самовизначенню.

      Звісно, цифри опитувань серед батьків, учнів і очільників ОТГ — це усереднений показник. Я можу порівняти деякі цифри з наявними в нашому селищі: на базі закладу середньої освіти працює 4 гуртки від БЦПР :  художній, музикальний, волейбольний, ораторський. Також діє пластовий гурт. Активні вихованці відвідують одразу по 2, а тої по 3 колективи одночасно, охоплено позашкільними заняттями 45-50 учнів. Крім того, в селищі працює ще й приватний дитячий клуб, де проводяться заняття з підготовки до школи та творчі майстер — класи. Якщо брати до уваги тільки державні заняття, то із загальної кількості молоді, що навчається в школі (315 учнів) позашкільним вихованням охоплено 14,3% учнів. А це, порівняно з даними по країні в цілому, дуже гарний результат. Тож в селищах, де опікуються майбутнім своєї громади, знаходять можливості для залучення педагогів і учнів до позашкільної роботи. Хоча на мою особисту думку, робота з батьками відбувається не так активно, як того вимагають обставини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Висновки  

     Виховання дитини ми розглядаємо як процес формування всебічно розвиненої особистості. Як неодноразово наголошувалось в цій роботі, до формування особистості мають безпосереднє відношення в першу чергу батьки дитини, загальноосвітня школа і позашкільні заклади, оточення дитини; велику роль на себе взяв інтернет (не контрольований в більшості випадків фактор). Фактично, соціальне середовище, в якому знаходиться дитина, стає виховним середовищем, де кожен компонент виконує певні функції.

       Позашкільна освіта не може розглядатись як придаток до школи, цей вид освіти – самостійний і самоцінний, що ніколи ніякою школою замінений не буде, оскільки чим вище якісний рівень шкільної освіти, тим ширший стає спектр освітніх інтересів і запитів особистості, які сама загальноосвітня школа задовольнити не в змозі.

      Порівнявши потреби сучасного суспільства у вихованні сучасної молоді з тими освітніми послугами, що на сьогоднішній день надає позашкільне виховання в багатьох сферах, ми бачимо, наскільки великий відсоток цих потреб закривається роботою позашкільних закладів. Крім поглибленого вивчення академічних дисциплін, позашкільне виховання спонукає молодь до експериментування, розвитку творчих здібностей, формуванню певних моральних цінностей, соціалізації; патріотичне виховання, ведення здорового способу життя, дбайливе ставлення до природи, повага до особистості людини і самоповага — це ті чесноти, які намагаються прищепити всі педагоги без різниці, який напрямок роботи позашкільного колективу обрав вихованець.  Тобто, позашкільна освіта вбирає в себе майже всі компоненти виховного процесу. Крім того, позашкілля активно взаємодіє не тільки з організаціями, які навчають і виховують дитину: загальноосвітні школи, садочки, клуби і спеціалізовані навчальні заклади, а й знаходяться в тісному контакті із родиною вихованця, а в селищах ще й з представниками громади, громадськими організаціями, з педагогами і вихователями, з опікунами гуртківців, соціальними службами і шкільними психологами. Враховуючи проживання на спільній території, де історично склались певні тісні соціальні і родинні зв’язки (як то кажуть, “в селі все на виду”), крім спілкування під час виховання, об’єктам і суб’єктам виховання приходиться спілкуватись і в особистому житті, в побуті. Таким чином, саме життя спонукає і зобов’язує педагога постійно розвиватись, самому вести здоровий спосіб життя і бути цікавою особистістю — розвивати власний бренд. Під час позашкільної роботи в селах відбувається перетин всіх компонентів виховання (об’єктів, суб’єктів, їхніх потреб і можливостей; задач і цілей; обов’язків і бажань), що і утримує систему виховання цілісною. Саме позашкільне виховання організовує процес виховання всебічно розвиненої гармонійної особистості, що і дозволяє визначити його як системоутворюючий фактор виховного простору сільської території.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. /І. Д.Бех. – К. ІЗМН, 1998. – 204 с.

2. Завалевський Ю.І., Флярковська О.В., Лященко Т.В.,Мельничук В.О., Чуприна О.Б., Кауліна Н.В. Дослідження стану розвитку позашкільної освіти, ІІ етап (2022 — 2023 н.р.)

3.  Мелентьєв О.Б. Теорія і методика позашкільної освіти / Умань.: „АЛМІ, 2013 – 182 с. – Бібліогр. 178– 182с.

4. Модернізація організації освітнього процесу в закладах позашкільної освіти : методичний посібник / [А. Е. Бойко, В. В. Вербицький, А. В. Корнієнко, О. В. Литовченко; за ред. В.В. Мачуського].–Кропивницький:: Імекс-ЛТД, 2020. – 223 с.

5. Нормативна база позашкільної освіти та виховної роботи / Інститут модернізації змісту освіти

6. Освітній омбудсмен України. Позашкільна освіта – проблеми, пропозиції та нові формати роботи / Інтернет видання, 19 вересня 2023рік