Формування мовленнєвої компетенції

на уроках англійської мови

Рижакова Лариса Леонідівна,

учитель англійської мови

ПЗ «БЛ «Перлина Знань»

Біла Церква

2023

Вступ……………………………………………………………………………….3

І. Урок як основна форма навчання іноземної мови у школі…………….4

ІІ. Стратегії розвитку мовленнєвої компетентності та види мовленнєвої  діяльності здобувачів освіти……………………………………………….7 

Висновки……………………………………………………………….22

                Використані джерела………………………………………………….23

ВСТУП

В умовах сьогодення першочерговою задачею постає мовна та мовленнєва компетентність сучасного здобувача освіти. Це обумовлено інтеграцією українського суспільства до європейського простору. Культурний, соціальний, економічний, міжнародно інформаційний чинник підсилює потребу розглядати англійську мову як важливий засіб міжкультурного спілкування.

1,5 мільярда людей у світі говорять англійською, а ще 2 мільярди її вивчають.

80% інформації в світі зберігається на англійській мові.

Ці факти говорять про те, що мова як засіб спілкування, передачі інформації та її збереження стає не просто перевагою здобувача, а й необхідністю сучасного користувача.

 На сучасному етапi розвитку суспiльства з простого оволодiння мовою акцент перемiстився на практичне володiння: формування та розвиток iншомовної комунiкативної компетенцiї учнiв, що, в свою чергу, передбачає вдосконалення мовної та мовленнєвої компетенцiї. В основі формування мовленнєвої компетентності закладені так звані «lifeskills».

Метою вивчення іноземних мов у закладах освіти стає розвиток здібностей учнів використовувати іноземну мову як засіб  у діалозі культур сучасного світу.

Формувати в учнів уміння і навички іншомовного спілкування першочергова задача для вчителя. Розвиток комунікативної компетенції  передбачає досягнення ними такого рівня мовленнєвої компетенції, яка була б достатньою для здійснення спілкування в різних комунікативних сферах. З позицій Держстандарту навчання іноземних мов та державної мовної політики саме формування мовленнєвої компетенції є одним із пріоритетів сучасної освіти.

Метою вивчення іноземної мови у загальноосвітніх закладах освіти є  формування в учнів комунікативної компетенції, основою для якої є комунікативні уміння, що формуються на основі мовних знань і навичок. Формування комунікативної компетенції залежить від  знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

Розвиток комунікативних умінь неможливе без оволодіння мовними засобами для реалізації усного і писемного мовлення. Однак  знання лексичного і граматичного матеріалу не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні практичні навички оперування іншомовним матеріалом, для його використання і розпізнавання інформації у певних сферах спілкування.

Сучасною стратегічною метою вивчення англійської мови в школі є формування іншомовної комунікативної компетентності.

І. Урок як основна форма навчання іноземної мови у школі.

       Урок—це форма організації навчання з групою учнів одного віку, постійного складу, що проводиться за сталим розкладом з єдиною для всіх програмою навчання та вимогами. Основною формою навчання іноземної мови є урок, зміст якого визначає сам учитель.

      Урок є основною формою організації педагогічного процесу, так як передбачає не тільки організацію навчально-пізнавальної діяльності, а й інтелектуальний розвиток учнів, формування їх потреби в знаннях, світогляду, активності, самостійності, працьовитості, дисциплінованості. Урок завжди мультиплановий, так як в ньому взаємодіють всі компоненти процесу навчання: педагогічні цілі, дидактичні завдання, зміст, методи, прийоми, засоби. Він повинен бути закінченим у смисловому, часовому й організаційному відносинах, повинен бути відрізком навчального процесу і представляти собою логічну одиницю теми або розділу.

      Основна особливість полягає в тому, що метою і змістом уроків іноземної мови є навчання мовленнєвій діяльності. Фонетичні, лексичні і граматичні вправи взаємопов’язані і формують собою мовленнєві навички. Основними комунікативними уміннями є:

• уміння здійснювати діалогічне і монологічне мовленнєве спілкування у межах мовного матеріалу по визначеним темам;
• уміння сприймати і розуміти на слух зміст автентичних текстів, побудованих на знайомому тематичному матеріалі;
• уміння читати і розуміти автентичні тексти різних сфер і жанрів, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації;
• уміння використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, за допомогою усвідомленого  оволодіння іноземною мовою;
• уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань у межах визначених сфер спілкування;

       Цілі уроку і методи викладання мають бути спрямовані на розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма.Тому робота над певним аспектом мови нерозривно пов’язана з роботою над іншими її аспектами. Взаємозв’язані всі види мовленнєвої діяльності, так як усне мовлення полегшує процес читання і розуміння тексту, а самостійне читання впливає на збагачення і розвиток усного мовлення учнів, то існує постійний зв’язок і взаємозалежність між ними. Таким чином, суть комплектності уроків іноземної мови полягає в тому, що між елементами фонетики, лексики, граматики і орфографії, з одної сторони, і видами мовленнєвої діяльності з іншої є нерозривне поєднання, що не може виключати ні одного з цих елементів. Саме тому слід приділяти велику увагу розвитку та удосконаленню мовленнєвих умінь та навичок, працюючи над формуванням та розвитком комунікативної компетенції шляхом добору  оптимальних  форм роботи та способів актуалізації мовленнєвої діяльності учнів на уроках англійської мови.     Пріоритетними видами мовленнєвої діяльності повинні бути ті, що пов’язані з

формуванням в учнів умінь і навичок використовувати мову як засіб спілкування.        Процес навчання іноземної мови супроводжується певними труднощами, зумовленими особливостями навчального предмету насамперед психологічний аспект переходу з однієї мови на іншу, так званий мовний бар`єр та міжмовна інтерференція «рідна мова – іноземна мова».

        На шляху подолання цих труднощів та раціоналізації навчального процесу пошук та визначення найефективніших форм роботи і способів активізації мовленнєвої діяльності відповідно до вікових особливостей учнів є вирішальним. У наш час існує чимало методів і технологій викладання англійської мови – як традиційних, так і новітніх. Вибір новітніх методів навчання обумовлений знанням інноваційних технологій. Необхідно сказати, що сучасні технічні засоби навчання виступають хорошими помічниками у вирішенні цих завдань. Ефективність їх застосування на уроках залежить від того, чи підібрані вони відповідно до тих завдань, які можуть успішно розвязуватися з їх допомогою. Методисти підкреслюють, що застосування інтерактивних технологій стало найбільш ефективним шляхом реалізації комунікативного підходу до вивчення іноземної мови. До інтерактивних технологій відносять: презентацію, бесіду, рольові ігри, дискусії, «мозковий штурм», конкурси з практичним завданням, проєкти, творчі заходи, спілкування з носієм мови та інші.

        Використання інтерактивних технологій на уроках англійської мови дає змогу стверджувати, що вони є засобом створення атмосфери доброзичливості і порозуміння, зникає почуття страху, підвищується активність, виникає впевненість у своїх силах, виникає прагнення досягти успіху, розвивається творчість. Досвід доводить, що використання інтерактивних технологій дає змогу:

• зробити навчання більш цікавим і не одноманітним;

• навчатися висловлювати власну думку;

• моделювати різноманітні соціокультурні ситуації;

• будувати стосунки в колективі;

• навчати поважати альтернативну думку співрозмовника;

• збагачувати життєвий, індивідуальний, соціальний, культурний,  досвід учнів;

• розвивати навички пошукової і самостійної творчої роботи;

• вміти шукати компроміси в життєвих ситуаціях.

            На кожному з етапів уроку використовую різноманітні інтерактивні вправи такі як:   Мотивація              - «Пошук відповдника», «Правильно—неправильно», «Незакінчені речення»,  «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Асоціативний кущ».

Актуалізація-«Мікрофон», «Гронування».

Засвоєння - «Ажурна пилка», «Займи позицію», «Ситуативне моделювання», «Акваріум», «Дискусія», навчальні ігри.

Закріплення - «Мікрофон», «Мозковий штурм», Метод «Прес», «Дерево рішень», «Займи позицію».

ІІ. Стратегії розвитку мовленнєвої компетентності та види мовленнєвої  діяльності здобувачів освіти. 

       Мовленнєва компетенція визнана однією з провідних базових характеристик особистості, що формується в процесі навчання. Означений феномен включає в себе вміння адекватно й доречно практично послуговуватися мовленням у конкретних ситуаціях спілкування. Формування комунікативної компетенції на уроках англійської мови включає в себе різні аспекти, які сприяють розвитку навичок мовленнєвого спілкування. Ось кілька стратегій, які можна використовувати для цього:

1. Мовленнєва практика—надавати учням можливість вести реальні діалоги та дебати на англійській мові. Це може бути рольова гра, дискусія на певну тему чи спроба впровадження англійської мови у різноманітні ситуації.
2. Розвиток лексичного запасу—збагачення словникового запасу учнів за допомогою вивчення нових слів та виразів у контексті. Це може включати в себе вправи на вимову, читання та обговорення текстів.
3. Навички слухання і розуміння—впровадження аудіо- та відеоматеріалів для тренування навичок слухання та розуміння на слух.
4. Навички письма і читання—розвиток навичок письма через вправи на складання листів, есе, оповідань тощо та вправи на читання та аналіз текстів різних жанрів.
5. Культурологічний контекст—знайомство учнів з особливостями культури в країнах, де говорять англійською мовою.

      Загальний підхід полягатиме в тому, щоб створювати уроки, які активно залучають учнів до використання англійської мови в різних ситуаціях, сприяючи розвитку комунікативних навичок. Мовленнєвий розвиток дитини зумовлений формуванням мовленнєвої компетенцій, що забезпечують її повноцінне спілкування в людському суспільстві. В основі сучасного навчання лежать практичні навички, так звані “lifeskills”. Мову необхідно вивчати в процесі мовленнєвої діяльності.

Функції мови та мовлення зароджуються в процесі спілкування.

Існують рецептивні види мовленнєвої діяльності – аудіювання та читання та продуктивні види мовленнєвої діяльності – говоріння і письмо.

       Аудіювання – розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. Це основне джерело отримання та передачі інформації, основа спілкування, що виступає основним засібом отримання інформації. За характером мовленнєвого спілкування як аудіювання, так і говоріння, відноситься до тих видів мовленнєвої діяльності, які реалізують усну передачу інформації через спілкування. За своєю роллю в процесі спілкування аудіювання, так само як і читання, є реактивним видом мовленнєвої діяльності. Внутрішнім механізмом аудіювання є такі процеси як сприйняття на слух, увага, розпізнавання, осмислення, ймовірне прогнозування, групування, узагальнення, утримання в пам’яті. Аудіювання є дієвим видом навчальної діяльності учнів, завдяки якому можна успішно опановувати граматику, розвивати мовленнєві навички, які є базою для комунікативної компетенції. Тому процес навчання аудіювання повинен відбуватися від простого до складного. Якщо текст подано у надто швидкому темпі, його розуміння утруднене, тому що внутрішня моторика відстає від слухового відчуття і вона припиняє бути опорою для осмислення повідомлення, унаслідок чого процес розуміння частково блокується або повністю припиняється.

          У навчальному процесі аудіювання розглядають як засіб навчання учнів усного мовлення як самостійного виду мовленнєвої діяльності, спрямованого на розуміння зв’язних текстів. Очевидним результатом аудіювання є розуміння сприйнятого на слух змісту висловлювання та відповідна мовленнєва поведінка. Процес сприйняття, обробки і осмислення звукової інформації надто складний, і завершується він розумінням або нерозумінням почутого повідомлення. Продуктивность аудіювання відбувається тоді, коли учні вміють розуміти усне повідомлення на рівні розуміння смислу цілого тексту. Позитивний результат можна отримати за умов використання вправ відповідного характеру та їх правильного функціонування й чіткої взаємодії всіх механізмів аудіювання.

Етапи роботи уроку з відпрацювання навичок аудіювання.

1. Передтекстовий (вступна бесіда, презентація).
2. Супровідний (текстовий).
3. Післятекстовий.

        Робота з текстом для аудіювання “William Shakespeare” (10^th Form)

На дошці виписані маловідомі слова тексту: burgess-міщанин, factual- фактично, disappointing-розчаровує, gleaned-почерпнутий.

Незалежно від того, знають їх учні чи ні варто нагадати їх значення.

Учитель може запитати чи знають учні цього англійського драматурга, митця та актора  і сказати що текст саме про нього: 

William Shakespeare

     William Shakespeare was born on April 23, 1564 in Stratford-upon-Avon. shows that he was baptized there on April 26, 1564; his birthday is traditionally celebrated on April 23. His father, John Shakespeare, was a, a wonderful glove maker. William went to a grammar school and had a good education. There he learnt to love reading and playing, also he loved the atmosphere of London’s theatre. English poet, dramatist, and actor often called the English national poet and considered by many to be the greatest dramatist of all time. Shakespeare occupies a position unique in world literature. Although the amount of factual knowledge available about Shakespeare is surprisingly large for one of his station in life, many find it a little disappointing, for it is mostly gleaned from documents of an official character.

     William married when he was still a teenager. His wife, Anne Hathaway, was several years older than him. He carved his living helping his father with the family business. William had three children when he left London in 1587. Some people said that the reason he left his wife and children was his love to poetry and theatre.

     In London Shakespeare began to act and to write plays and soon became an important member of a well-known acting company. Most of his plays were performed in the Globe Theatre, built on the bank of the River Thames. In 1613 he stopped writing and went back to live in Stratford where he died April 23, 1616. His plays are still acted not only in England but on the stages of many theatres of the world.

Завдання, які спонукають до активізації розумової активності під час слухання. Після  цього  учні прослуховують оповідання в аудіо записі (один раз), а вчитель перевіряє чи змогли  вони відповісти на запитання.

Крім того,учням можуть бути запропоновані завдання з метою контрольного розуміння тексту:

Listen to the story and be ready to answer these questions: (e.g. )

I. Choose the correct word to complete each sentence.

1. When was William Shakespeare born?

a)1556 ; b)1587;   c)1564.

2. What was his birthplace?

a) Stratford-upon-Avon; b) Avon; c) Stratford

3. His father was…

1.      wonderful driver;  b) glove maker; c) businessman

4. How many children did he have?

1.      One; b) two;  c) three

5.  How long had he lived in London?

a)26;    b)40;           c)20.

6. When did he die?

a)1616;   b) 1166;    c)1116

    II.    Write which sentences are true or which are false.

1. William Shakespeare was born on August._________________
2. His father was a businessman.______________________
3. He left London in 1587._______________________
4. William left wife and three children._______________________
5. In 1613 he stopped writing._______________________
6. He came back and died in Stratford.____________________

      Крім контролювання розуміння, розв’язується завдання розвитку усного мовлення на ситуативній основі тексту.

Наприклад:

• Listen to the article again and  describe the main facts.

Or

• Listen to the text again and  tell it to somebody who does not understand it (perhaps to your classmate or neighbor)

         Мета аудіювання - осмислення почутого повідомлення. Через аудіювання відбувається використання мовленнєвої функції мови, що значно полегшує оволодіння говорінням. Матеріалом для цього слугує не тільки жива  мова вчителя на уроці, але й аудіозаписи пісень, римівок, мікро-діалогів, міні-розповідей, текстів, статей.

          Ще один рецептивний вид мовленнєвої діяльності—читання, що полягає в одночасному сприйнятті й розумінні писемного тексту, а саме в декодуванні графічних символів, тобто перекладі буквеного коду в мисленнєві образи, що реалізується в зовнішньому або внутрішньому мовленні. При читанні інформація, на відміну від аудіювання поступає до читця через зоровий канал, тому вирішальну роль виконують зорове сприйняття, яке спричиняє дію внутрішнього моторного/мовленнєворухового аналізатора. Цей найдоступніший вид іншомовної мовленнєвої діяльності дає можливість учням у своїй подальшій роботі користуватися літературою на іноземній мові для пошуку інформації. При навчанні читання поділяють на:  початковий, середній, старший етапи.

         В умінні читати виділяють два основних аспекти: технічний і смисловий. Техніка читання включає цілий комплекс автоматизованих навичок, які зводяться, в решті-решт, до того, щоб швидко сприймати графічні образи слів, швидко й точно співвідносити їх зі звуковими образами та значеннями сприйнятих слів. Здійснюється ця робота послідовно на матеріалі ізольованих слів, словосполучень, речень, груп речень, текстів. Невід’ємним компонентом техніки читання є швидкість виконання операцій зорового сприймання та ідентифікації графічних образів слів з тими смисловими відбитками, що зберігаються у пам’яті читця. Розвиток швидкості читання іноземною мовою можна забезпечити за рахунок інтенсивного тренування у школі та вдома, пропонуючи учням тренуватися чита слова, словосполучення, речення, тексти.      

        На наступному етапі зусилля учнів спрямовані на смисловий бік читання, розуміння прочитаного стає першочерговим, однак тренування з техніки читання повинно теж мати місце. У процесі навчання техніки читання виділяють, як правило два послідовних етапи:

• навчання читання вголос;
• навчання читання про себе.

Завдяки цьому читання супроводжується внутрішнім промовлянням, яке стає повним, розгорнутим мовленням при читанні вголос.

Дитина яка читає мовчки, про себе, неодмінно чує те, що вона читає, тому слухові відчуття також є обов'язковим елементом читання. Ці відчуття дають можливість контролювати правильність власного читання.

Один із можливих способів навчити техніки читання на початковому етапі:

      Навчальні операції з алфавітом (використання карток розрізної азбуки для повторення буквенно-звукових співвідношень та розпізнавання конфігурації букв, а також повторення звукових варіантів тих слів, які будуть представлені вчителем для читання на даному уроці. Значення цих слів учні засвоїли раніше. Вчитель розташовує на дошці або слайді малюнки, що є ключовими словами,наприклад: face, table, book, pen, plate, і просить учнів назвати це слово англійською. Спочатку читає сам вчитель, а потім учні читають індивідуально і хором. Поступово проводиться аналогічна робота з іншими словами по типам складів читання, причому доцільно, щоб учні першими читали нові слова. Процес навчання читання завершується хоровим та  індивідуальним озвучуванням усіх слів, причому весь час варто змінювати порядок розташування карток або чергування слайдів. До прикладу: Ігри з буквами; Ігри зі словами; Синтаксичні ігри; Ігри з текстом; Граматичні ігри; Поетичні ігри; Корекційні ігри; Загадки, ребуси.

       На початковому ступені у 1-4 класах, основним завданням є розвиток механізмів читання вголос і про себе, тобто формування міцних зорографічних та слухомоторних зв’язків. Учні вчатся швидко сприймати і правильно озвучувати всі слова, що складають активний словниковий запас перших років навчання. Для учнів цієї ланки, поступово збільшується обсяг матеріалу для читання та відпрацювання, учень вже вчиться визначати тип речення, інтонацію, споставити в ньому знаки словесного наголосу, поділяти на синтагми. Читати речення з поступово нарощуваними елементами: e.g. Monika  goes to school. / Monika goes to school in the morning. / Every day Monika goes to school in the morning,  або текст, вставляючи в пропуски замість малюнків відповідні слова.

       На середньому ступені у 5-9 класах учні читають вголос і про себе складніші за структурою та змістом тексти пізнавального характеру, які представлені в підручнику. Тексти побудовані так, щоб учні могли здогадатися про значення незнайомих слів на підставі контексту, словотворчих елементів, співзвучності з відповідними словами рідної мови. Розвиток мовної здогадки у процесі читання є одним із спеціальних завдань середнього ступеня.

         У 7- 8 класах удосконалюються навички самостійного читання. Учні вчаться користуватися словником. Слід відвести час для ознайомлення учнів із структурою словника, умовними позначеннями, організацією словникової статті. Дуже важливо повторити алфавіт виучуваної мови (традиційний порядок літер), тому, що від цього залежить швидкість орієнтування у словнику, успіх роботи під час читання текстів.        На старшому ступені (10-11 класи) завершується робота з  цілеспрямованого формування уміння читати іноземною мовою. На цей час учні повинні оволодіти цілою системою навичок зорового сприймання та смислової переробки іншомовних текстів з тим щоб у своїй подальшій  роботі справлятися з текстами підвищеної мовної та смислової складності. В залежності від мети читання та труднощів тексту проводиться читання без словника для отримання основної інформації, або зі словником для повного розуміння змісту тексту, що включає до 10% незнайомих слів. Триває вдосконалення прийомів прогнозування на рівні слова (мовна здогадка) і на рівні тексту (антиципація). Матеріали текстів використовуються для  розвитку та вдосконалення навичок усного мовлення згідно з тематикою програми. Учні старших класів повинні також оволодіти навичками анотування тексту (передачі змісту прочитаного в усній чи письмові формі); реферування (визначення в тексті нової інформації або головних думок та фактів); рецензування (висловлювання своєї думки щодо змісту прочитаного в усній чи письмовій формі).

Дуже важливо методично правильно організувати роботу над текстом.

• Виділити достатньо часу для прочитання тексту близько 15-25 хв.;

• Надати можливість вчитатися в текст і самостійно осмислити його зміст, зрозуміти важливі деталі;

• Перевірити розуміння прочитаного тексту.

Контроль розуміння прочитаного тексту можна провести у формі відповідей на питання, вибіркового або повного перекладу, пошуку фактів, виконання різних видів тестів.

Контроль читання у 10 класі з вибором правильної інформації.

Read the text attentively and do the tasks

How my life has changed

I used to work on cruise ships as a musician. I travelled a lot! I spent the month before the first lockdown in four continents! I used to get up really early, drive to the airport and fly to a port across the world and get on a ship just to get to work! Then I used to spend between three and fourteen days on the ship. The ships were great. The food was excellent, and the staff were brilliant. The ship stopped at fantastic places, and I often used to spend the afternoon at the beach drinking cocktails or sightseeing. But there were disadvantages too. I often didn’t know anyone on the ship. But the passengers all knew me, and they  talked  to me every time that I left my cabin. I didn’t have any privacy. Of course, I had to chat to them politely even when I wasn’t in the mood.

But now, everything has changed. The cruises aren’t running now, and I don’t know when they will run again, and I’ve been in my flat for a year. I never used to spend much time here, and I haven’t spent a whole year in England for over twenty years! But I’ve enjoyed it. I bought a bike last year, and I’ve found some great beach cafes that I never used to know about. I also bought a campervan, and I drove around the coast. I always prefer beaches in the Caribbean and the Mediterranean to British beaches. The weather is much better for a start! But I found some beautiful places last year. I could park on the beach in some places and run straight into the sea! They were much less touristy and more peaceful than the places where the cruise ships go.

I’m spending a lot more time alone now. I didn’t use to be alone much when I was working. But since the pandemic started, I have developed new relationships with people who I didn’t use to know very well. I always used to prefer the company of entertainers and people who like to travel. I used to think that people with normal jobs were boring. But since last year, I’ve got to know some really interesting, strong, kind and caring people! So that’s been really valuable.

Task I Choose right answer

1) Sarah didn't use to have to _____

a.travel long distances to work.

b.get up early.

c.manage staff on the ship.

2) Sarah used to ____ around the world.

a.perform in concert halls

b.take her bike

c.relax on beaches

3) Sarah didn’t use to like _____

a.the lack of privacy on beaches.

b.her colleagues on the ship.

c.talking politely to strangers.

4) Sarah is spending ____ at home than before.

a.more time

b.less time

c.about the same amount of time

5) Sarah went on bike rides and found some nice _____

a.cafes

b.beaches

c.parks

7) Sarah disliked British beaches because ___ beaches in other countries.

a.there are more people than on

b.the weather is worse than on

c.they are not as beautiful as

8) Sarah spent ____ time alone in the past compared to now.

a.less

b.more

c.a similar amount of

9) Talking about relationships, Sarah ___ now than in the past.

a.has deeper relationships

b.appreciates normal people more

c.is kinder and more caring

Task  II  Answer the questions.

1) Where did Sarah  work before the first lockdown?

__________________________________________________________________

2) What has Sarah bought after long period of pandemic?

__________________________________________________________________

3) How Sarah’s life is changed?

__________________________________________________________________

        Наступним видом роботи на уроках є говоріння. Формування такого виду мовної компетенції як говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній та монологічній формах. Володіння діалогічним мовленням передбачає формування вмінь і навичок вести бесіду пов’язуючи її  з прочитаним, прослуханим або побаченим у межах мовленнєвих ситуацій, які визначені програмою.

        Діалогічне мовлення характеризується звертанням одного з учасників цього процесу до іншого, або групи осіб. Спілкування, як правило, проходить у безпосередньому контакті учасників, які добре обізнані з умовами, між якими відбувається комунікація.

Психологічні особливості діалогічного мовлення можна виділити наступні:

        Ситуативність. Діалогічне мовлення є переважно ситуативним на відміну від монологічного, для якого характерна контекстність. Ситуативним діалогічним мовленням користується вчитель для розвитку комунікативних навичок, тому його зміст може бути зрозумілим завдяки умовно створеній ситуації.

         Емоційна забарвленість. Діалогічне мовлення завжди емоційно забарвлене, з переданням відподної інтонації, оскільки мовець передає свої емоції, думки, почуття та ставлення до того, про що йдеться, саме тому справжній діалог містить репліки здивуваня, захоплення, радості, оцінки, розчарування, невдоволення, суму та ін.

         Спонтанність. Мовленнєва поведінка кожного учасника діалогу значною мірою зумовлюється, але не керується мовленнєвою поведінкою партнера. Саме тому діалогічне мовлення, на відміну від монологічного, неможливо спрогнозувати, спланувати.

         Двосторонній характер. Спілкуючись, співрозмовник виступає то в ролі мовця, то слухача, і повинен реагувати на репліку партнера.

        Володіння діалогічним мовленням передбачає опанування такими мовленнєвими компктенціями як говоріння та аудіювання. Необхідно розвивати вміння ініціативно розпочинати діалог, реагувати на репліки співрозмовника і спонукати учня до продовження розмови.

Характерними лінгвістичними характеристиками діалогічного мовлення є наявність   кліше, формул, заповнювачів пауз, скорочень або слабких форм слів, так звані стереотипи тощо.

Наприклад:

Jack: Hello, Monica!

Monica: Hi, Jack! I’ve got some presents from my parents. Here they are, Mrs. Brown.

Mrs Brown: Thank you very much. How nice, Monica! Thanks a lot.

          Роботі діалочного спілкування у межах окремої теми передує робота з формування в учнів мовленнєвих лексичних і граматичних навичок. Формування лексичних і граматичних навичок здійснюється на перших уроках теми. Саме в цей період проводиться підготовча робота з навчання діалогічного мовлення. Засвоюються готові мовленнєві одиниці, характерні для говоріння в діалогічній формі. Саме прослуховування діалогів сприяє засвоєнню ЛО в контексті умовної ситуації. Також дає змогу продемонструвати учням той рівень мовленнєвої підготовки, якого вони мають досягти або до якого повинні наблизитись у процесі опрацювання теми.

Вирізняють наступні типи діалогів та характерні для них діалогічні єдності:

• Діалог – обмін враженнями, думками, позиціями;
• Діалог – знайомства, розпитування;
• Діалог –домовленість;
• Діалог – обговорення спільного та відмінного.

       Навчання монологічного мовлення передбачає досягнення такого рівня розвитку навичок і вмінь, при якому учні можуть без попередньої підготовки застосувати засвоєні іншомовні засоби з метою здійснення життєвої комунікації. На кінець початкової школи очікуваним результатом є вміння робити короткі повідомлення, за темою, згідно з навчальною ситуацією, комбінувати елементи опису і розповіді та висловлювати своє ставлення до предмета мовлення.

Монологічне мовлення характеризується певними психологічними та лінгвістичними особливостями, які мають бути враховані у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності.

Залежно від комунікативної функції монологічного мовлення розрізняють кілька типів висловлювань, яких навчають у школі: повідомлення, опис, розповідь. Слід зазначити, що повідомлення характеризується хронологічною послідовністю, опис – фактологічною, розповідь – сюжетно-фабульною. такий характер мовлення вимагає від учнів таких умінь:

        правильно складати завершену фразу, речення;

        комбінувати різноструктурні фрази, втрази;

        трансформувати, розширювати, доповнювати вже засвоєні мовленнєві зразки, згідно з цілями та умовами спілкування;

        вільно викладати свої думки;

        обговорювати факти, події;

         розкривати причинно-наслідкові зв’язки подій та явищ.

У процесі формування таких умінь необхідно вчити учнів вживати зв’язкові елементи речень, головним чином, прислівники часу та послідовності:

        later, than, after that, at first, firstly, secondly, in the second place, that’s why, otherwise and so on.

        Метою навчання монологічного мовлення у школі є формування певних монологічнних навичок, що базуються на відтренуванні певних прийомів.

Для навчання монологічного мовлення використовуються підготовчі (мовні й умовно-мовленнєві) та мовленнєві вправи.

Підготовчі вправи можуть бути такого характеру:

        імітативні (відтворення зразка);

        підстановці (відтворення зразка шляхом зміни його лексичного складу);

        комбінаційні (побудова висловлювання шляхом з’єднання даних елементів речення);

        трансформаційні ( зміна чи перетворення граматичних форм).

Призначення підготовчих вправ – цілеспрямована активізація мовного матеріалу, результатом якої повинна бути навичка оперування відповідними фонетичними, лексичними та граматичними елементами і цілими реченнями.

Мовленнєві вправи спрямовані на формування таких умінь:

        повідомляти про будь-які факти, описувати (погоду, природу, квартиру, зовнішність людини, );

        розповідати про певні події в житті (канікули, вечірка, подорож, відвідання розважального центру, театру, музею, кіно чи галереї);

        розмірковування про які-небудь ситуації, події, факти;

        доведення яких-небудь загальновідомих тверджень;

        переказування, коментування прочитаного чи прослуханого тексту.

       Призначення мовленнєвих вправ – нерегульована активізація мовного та мовленнєвого матеріалу в умовах комунікативної практики з метою формування комунікативної компетенції, коли увага учнів зосереджується на змісті висловлювання.

Серед мовленнєвих вправ виділяють такі:

        запитання – відповіді;

e.g 1. Do you like reading? –Yes, I do/ No, I don’t.

2. Have you got many books at home? Do you read much?—No, I haven’t got many books at home. I don’t read much.

3. Do you prefer to read English books or play games?—I prefer to play computer games.

4. What famous British and Americans writers do you know?—I know Arthur Conan Doyle, Mark Twain, Jack London.

5. What is your favourite book?—The Alice in wonderland.

6. Is there any library nearby your house?—No, there isn’t any.

7. How often do you go to the library?—No, I don’t go to the library at all.

        ситуативні (побудова висловлювання на основі навчально-мовленнєвої ситуації);

e.g Yesterday we went to the museum. What did you see there?

        репродуктивні (переказ прослуханого чи прочитаного тексту);

On Sunday I usually get up at 9 o’clock (later than on weekdays). After breakfast I go to the Palace of Children’s Arts. I learn to make aeroplane models there (draw, dance, play in the orchestra, ect.) In the afternoon I play with my friends in the yard, sometimes I go to the cinema.

I also help my parents (father, mother, grandfather, grandmother). I go shopping and do some work about the house or in the garden.

In the evening I usually watch TV or play computer’s game, read some interesting book. I go to bed at 10 o’clock.

        дескриптивні (опис з опорою на ілюстративну наочність);

This is our house. There is /  There are five big rooms. etc

        ініціативні (рольові ігри);

you are the journalist, please, interview celebrities…

        перекладні.

Якщо в процесі виконання підготовчих вправ формуються лексико-граматичні та фонетичні навички, то мовленнєві вправи формують мовленнєві уміння говорити.

Перший етап формування монологічних навичок:

Завдання:

        міцно засвоїти і закріпити мовний матеріал до теми;

        навчитися висловлювати на його основі одну завершену думку;

        об’єднувати 2-3 фрази в одну понад фразову

При  вивченні теми «My family»учні можуть по черзі говорити такі речення:

        My family is big (not big).

        I have one (two) brother(s) (or sister(s)).

        My father is a lawyer (worker, police officer, doctor, vet.

        My mother is a teacher (nurse, waitress, actress, babysitter).

Ефективними є також вправи типу нанизування, коли окремі фрази учнів послідовно додаються до фрази вчителя.

e.g

T: Our is large and light.

P1: There are nineteen windows in the study-rooms and six in the corridor.

P2: The windows are very large and clean.

P3: There are fifty eight classrooms.

P4: The classrooms are cozy and light .

P5: There are new furniture in each classroom.

P6: The teachers’ office is on the third floor. ect.

В результаті виконання такої вправи висловлювання кожного учня залишається на рівні фрази, але, приєднуючись до попереднього, воно стає понадфразовим.

Наступне завдання першого етапу – з’єднання речень, логічно пов’язаних між собою. На цьому етапі мають місце вправи на розширення мовних зразків.

Наприклад, вчитель промовляє речення типу:

        Harry wants to play computer games.

Потім пропонує розширити перший член речення – підмет. Учні говорять:

        Harry and his friends want to play computer games.

Далі вчитель пропонує розширити речення , повідомивши як, де і коли відбувається згадана дія:

        Harry plays well. He plays with his friends. He plays on the computer.

Тепер учні вчаться оперувати тими мовленнєвими зразками, які входять до теми – варіювати їх, розширювати у зв’язку з мовленнєвим завданням.

        Завдання другого етапу полягають у тому, щоб навчити учнів переходити від одного мовленнєвого зразка до іншого, домагаючись при цьому логічного зв’язку речень згідно з виучуваною темою. Кожне наступне речення повинно доповнювати, розкривати чи уточнювати думку, висловлену у першій фразі.

        My mother is not old. She is 32 years old. She is a teacher. She works at school.

Навчання монологічного мовлення в цей період здійснюється за допомогою вправ з використанням різних опор: зображальних, вербальних, комбінованих. Поряд із таблицями і схемами застосовуються також ілюстративні невербальні опори, які лише підказують тематику, певний зміст і послідовність висловлювань. Різновидом повної вербальної опори може служити висловлювання-зразок у звуковому (фонограма, мовлення вчителя) чи зоровому (друкований текст чи слайд) варіанті.

Головне завдання третього етапу – навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних типів, обсягу, передбаченим програмою.

Третій етап навчання монологічного мовлення характеризується розвитком умінь

        виражати своє особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень;

        формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту;

        включати до свого мовлення елементи розмірковування, аргументації.

До уваги ряд словосполучень і штампів, характерних для монологічного мовлення:

        to my mind, there is no doubt, it’s quite clear, as for me, that’s my point of view, I am sure that, as people say, ect.

       Вивчення подібних словосполучень дає можливість учням передати словами своє особисте ставлення до подій та фактів. Отже, опановуючи діалогічним і монологічним мовленням учень має змогу розвивати своє критичне мислення, виражати власну точку зору, бути апонентом.

Навчання письму сприяє формуванню вмінь говоріння і читання, для цього виду мовленнєвої діяльності необхідно навчити учнів не тільки правопису, а і умінню письмово викладати свої думки. Використання писемної мови значно меньше у порівнянні з усним мовленням.

           В шкільних програмах з іноземної мови письмо визначається як засіб, а не мета навчання. Розвиток навичок письма на уроках англійської мови є важливим аспектом навчання мови. Деякі корисні методи та стратегії для розвитку цих навичок включають:

1. Регулярне використання письмових вправ, а саме під час уроків вчителі повинні надавати учням вправи, щоб вони мали змогу спробувати свої сили в письмі. Це може бути написання листів, відповідей на питання, представлення думок, написання оповідань тощо.

2. Застосування моделей та шаблонів. Використання моделі або шаблону може допомогти учням зрозуміти структуру написання та розвинути свої навички. Вчитель може надати модельний текст, який учні використовують для розширення свого власного написаного висловлювання.

3. Корекція та повторення. Вчителі повинні регулярно перевіряти та оцінювати письмові завдання учнів та надавати конструктивну зворотну інформацію. Після отримання фідбеку, учні повинні мати можливість переглянути свій написаний текст та внести в нього виправлення.

4. Використання різноманітних матеріалів. Уроки англійської мови можуть включати використання різних матеріалів, таких як тексти, статті, вірші, новини тощо, щоб залучити учнів до активного письма. Це дозволяє учням формувати свої думки та ідеї, а також розвиває їхні навички виразного письма.

5. Співпраця та обмін написаними матеріалами. Співпраця та обмін написаними матеріалами з іншими учнями можуть бути корисними стратегіями. Це стимулює учнів писати та мотивує їх працювати над поліпшенням своїх навичок.

6. Практика в позаурочний час. Учителі можуть рекомендувати учням практикувати письмо в позаурочний час, наприклад, шляхом ведення щоденника англійською мовою або написання листів до іноземних пен-френдів. Це допоможе учням регулярно вдосконалювати свої навички письма.

На різних етапах навчання іноземної мови роль письма змінюється. Так, на початковому етапі реалізується мета оволодіння технікою письма, формування навичок, пов’язаних із засвоєнням звуко-буквенних відповідностей. Вказані вміння необхідні для розвитку вмінь читання та усного мовлення.

        На середньому ступені основним є навчання орфографії у зв’язку з накопиченням нового мовного матеріалу. Одночасно розвивається писемне мовлення як засіб, що сприяє формуванню вмінь та навичок мовлення усного.

На старшому ступені набуті раніше навички письма удосконалюються поряд з удосконаленням усного мовлення. Певне місце займає і робота над орфографією стосовно нового мовного матеріалу. Крім того, писемне мовлення виконує ще одну важливу роль – воно стає допоміжним засобом у самостійній роботі учнів над мовою, зокрема у вигляді складання анотацій та планів до прочитаних текстів.

У навчанні англійської мови письмо як вид іншомовної діяльності відіграє одну з важливих ролей, акумулюючи в цілому інші види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння і читання, з якими воно дуже тісно пов’язане, являє собою рецептивно-репродуктивний механізм відтворення іноземної мови.

Письмо здатне відігравати значну роль у навчанні усного мовлення, лексики, граматики. Крім того, важливою функцією письма у навчанні іноземною мовою є те, що на всіх етапах воно здатне ефективним засобом контролю.

В методиці навчання іноземної мови розрізняють такі форми письмових контрольних робіт:

І. Контрольні роботи з письма для перевірки знань мовного матеріалу – лексичного і граматичного

Для перевірки знань лексичного матеріалу можливі завдання типу:

• Запишіть рідною мовою значення слів або словосполучень, поданих іноземною мовою.
• Утворіть словосполучення, поєднуючи елементи різних груп (колонок) слів, наприклад, іменників і прикметників (означень), дієслів та іменників (додатків)
• Виберіть з поданого списку слова: а) протилежні за значенням (антоніми); б) близькі за значенням (синоніми).
• Згрупуйте слова за їх тематичною приналежністю. Перепишіть речення і вставте замість пропусків (відповідно до змісту) одне з двох слів, поданих у дужках (або підібравши потрібні слова.

Для перевірки граматичних знань:

• Напишіть подані іменники у множині.
• Утворіть форми минулого часу дієслів.
• Напишіть подані дієслова у неозначеній формі.
• Напишіть прикметники у формі вищого (найвищого) ступеня.
• Перепишіть речення, поставивши подані дієслова у потрібній формі.

ІІ. Контрольні роботи і завдання для перевірки мовленнєвих навичок та умінь.

1. Контроль розуміння тексту. Можливі завдання:

• Послухайте текст і дайте відповіді на серію загальних запитань («Так» або «Ні» - «True» or «False»)
• Послухайте текст і дайте відповіді на запитання (пропонується серія спеціальних запитань з короткими відповідями)
• Визначте, які з поданих речень відповідають змісту прослуханого тексту, а які – ні. Поставте відповідний знак («+» або «-»)
• Передайте зміст прослуханого тексту рідною мовою та ін..

2. Контроль уміння висловлюватись. Можливі такі варіанти:

• Напишіть 5 речень, користуючись опорною таблицею.
• Перепишіть речення, розширте їх за рахунок поданих нижче слів.
• Перепишіть речення, скоротіть їх за рахунок вживання займенників.
• Перепишіть  речення доповнюючи його: My friend lives in …; Monica knows English very well because …; Who treats and helps animals called …
• Спростуйте на письмі твердження (London is the capital of France ect.)
• Опишіть ситуацію зображену на картині (малюнку)
• Опишіть зовнішність.

3. Контроль розуміння прочитаного. Можливі такі варіанти:
   • Прочитайте текст і запишіть 3-4 речення, які передають його основний зміст.
   • Прочитайте текст і поставте подані нижче речення в послідовності, що відповідає змісту прочитаного.
   • Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання
   • Прочитайте текст і знайдіть еквіваленти таких речень (даються рідною мовою)
   • Напишіть 5 запитань до тексту, тощо.

Розвиток навичок письма на уроках англійської мови потребує систематичного підходу та практики. Отже, письмо є метою навчання іноземної мови в школі і ефективним засобом навчання і контролю іншомовних знань, умінь і навичок. Такі навички і вміння формуються за допомогою відповідних вправ, серед яких основними можна назвати твір, реферування, анотацію, написання листа. Вчителям треба використовувати різноманітні методи та стратегії, щоб створити стимулююче середовище для учнів, де вони зможуть впрацьовувати свої навички письма та розвивати їх.

Висновки

           Формування комунікативних здібностей на уроках англійської мови – одне з найважливіших завдань шкільного курсу англійської мови.

Навчання і розвиток мовленнєвої компетенції на уроках є комплексним процесом, який має бути безперервним, активним, цілеспрямованим та зумовленим ситуацією спілкування. Успішність його реалізації залежить від правильного вибору навчально-методичного забезпечення; використання релевантних форм, методів і режимів роботи, які, в свою чергу, сприятимуть формуванню в учнів необхідних знань, умінь і навичок для володіння мовою на різних рівнях. Формування мовленнєвої компетентності на уроках англійської мови вимагає постійної практики та використання різноманітних методів і прийомів. Основні етапи формування мовленнєвої компетентності включають: вивчення основних граматичних структур, розвиток лексичного запасу, вивчення фонетики та вимови, практика мовлення, практика аудіювання та читання,   удосконалення письма.

Важливо, щоб учні мали можливість багаторазово практикувати нові навички та отримувати зворотний зв'язок від учителя. Також, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня, важливо створити сприятливу атмосферу на уроці, де вони почуваються комфортно й надихнутими для активної комунікації англійською мовою.

Використані джерела:

1. "Методика викладання англійської мови у загальноосвітніх навчальних закладах".  Пенькова О.Г., Лукашкина О.О., Мовчан Л.М.
2. Кончiч В. В Навички говорiння i основнi передумови їх успiшного формування. URL:https://klasnaocinka.com. ua/ru/article/navichki govorinnya-i-osnovni-peredumovi-yikh–usp.html
3. Вакуленко О. Якорганізувати ефективне навчання.Типологія уроків // English. – 2009. - №23. – С. 3-4.
4. Дербеньова А.Г. Ефективний урок. Поради досвідченого вчителя // Англійська мова та література. – 2011. - №8. – С. 20-1 – 20-16.

3.  Монографії та дослідження провідних вчених у галузі методики  викладання англійської мови: Дереш А.О., Савченко Л.В., Рогова Г.В. "Методика викладання англійської мови"

4. Кабанова М.В. Розвиток мовленнєвої компетенції на уроках

англійської мови як умова соціалізації учнів [Електронний ресурс] Марина Володимирівна Кабанова

5. Osvita.ua «Урок»
6. Методика викладання англійської мови : навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / уклад. Холод Ірина Василівна. – Умань : Візаві, 2018. – 18-60 с.
7. Програми для шкіл з поглибленим вивчення іноземних мов 1 – 11 класи. – Іноземні мови. – Київ, 2010.