Курсова робота "Превентивне виховання"

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема роботи:

Застосування технології превентивного виховання у закладах освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2022

АНОТАЦІЯ

 

У  роботі розкрито деякі теоретичні, методичні та практичні аспекти теми  «Застосування технології превентивного виховання у закладах освіти », системи роботи навчального закладу по попередженню та запобіганню асоціальної поведінки підлітків.

Опрацьовано літературні джерела за темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи.

Робота може бути цікавою для класних керівників, вихователів, практичних психологів навчальних закладів у контексті вдосконалення їх професійної компетентності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА МЕХАНІЗМИ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ………………………………………………….

1.           Загальне поняття превенції………………………………………..
2.           Поняття, ознаки і функції превентивного виховання……………

1.3. Поліаспектність та завдання превентивного виховання………….

1.4. Принципи побудови та умови успішності системи превентивного виховання:……………………………………………….………………..

1.5. Система превентивного виховання ………………………………

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. ЗДІЙСНЕННЯ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ В ЗО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.1. Діагностика у превентивному вихованні молоді ……………………

2.2. Вивчення особистості учня………………………………..  …… 2.3. Заходи щодо створення системи роботи з превентивного виховання учнів у ЗО……………………………………………………………… .

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Превентивне виховання у навчальному закладі – це система підготовчих та профілактичних дій педагогів, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки.

Актуальність теми

Проблема превентивності завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства. Проблеми нашого суспільства гостро впливають на заклади освіти.  Помітним стало в учнів падіння інтересу до навчання. Кількість важковиховуваних підлітків зростає. Зараз це складне соціальне та педагогічне явище. Його подолання вимагає від освітньої установи розробки ефективної системи превентивного виховання учнівської молоді. Актуальність проблеми превентивного виховання учнів з

одного боку зумовлена суспільною потребою ранньої профілактики відхилень у поведінці підлітків, а з іншого – реальними можливостями її успішного здійснення у пубертатному віці – періоді ефективного засвоєння моральних норм і вироблення суспільно схвальних моделей поведінки, формування суб’єктності учня

Мета роботи полягає у розкритті теми превентивного виховання учнів ЗО, ролі технологій у досягненні сталої відповідальної поведінки учнів, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.

 Завданням є необхідність розуміння значущості превентивного виховання в закладах, забезпечення виховання в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки; забезпечення подолання окремими студентами шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок недоліків виховання.

Об’єкт даного дослідження - процес превентивного виховання у навчальному закладі.

Предмет дослідження — методика організації процесу виховання, зміст, технології та психолого-педагогічні умови процесу превентивного виховання учнів ЗО.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА МЕХАНІЗМ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ

1.           Загальне поняття превенції

Суспільство – це складний соціальний організм, кожна сфера якого складається з відносно самостійних суспільних відносин, зв’язків, процесів. Тому профілактика, як система, має власну “добірку” компонентів (підсистем). Це, передусім, сама попереджувальна діяльність, що здійснюється у певному просторі, тобто йдеться про межі її поширення. Сфера профілактики злочинів надзвичайно широка. Нині вона не може залишатися полем діяльності одних лише правоохоронних органів. У ній мають брати участь усі державні органи, громадські формування і громадяни України. [1]

Зазначимо, що профілактика злочинів є конкретною діяльністю, яка мусить бути обмежена рамками закону, хоча при цьому потрібно вирішувати великий обсяг завдань із заздалегідь не встановленим і змінюваним змістом. Межі цієї діяльності залежать від запобіжного впливу на певні об’єкти, його змісту, цілей, завдань. Ці ознаки і окреслюють сферу функціонування профілактики злочинів. Отже, межі профілактики визначаються усією системою соціально-політичних, економічних, організаційних, моральних, психологічних, виховних, правових та інших засобів впливу, але вони охоплюють тільки ту сферу, в якій діють чинники, що детермінують злочини та інші правопорушення.

Профілактика злочинів спрямована на недопущення протиправної поведінки і тим самим активно проявляє свою охоронну функцію. Вона реалізує не тільки засоби переконання, але й примусу до осіб, які не хочуть ставати на шлях виправлення. Таким чином, основною метою охоронної функції є захист суспільних інтересів та соціальних цінностей, особи і держави від злочинних посягань. Виконуючи регулятивну функцію, профілактика покликана забезпечити таку поведінку людей, яка б відповідала спеціальним вимогам, закріпленим у нормах права.

В наш час, говорячи про профілактику ми часто чуємо слово «превенція», розглянемо, що воно означає.

   Превенція (від пізньолат. praeventio — випереджаю, попереджаю; англ. prevention) — запобігання, попередження. Превенція є одним із напрямків у боротьбі з правопорушеннями.

Поняття «превенція» включає врегульовані нормами права випереджувальні дії, спрямовані на недопущення настання небажаних наслідків.

Превенція має переваги над попередженням, запобіганням та припиненням у тому, вона не обтяжений наслідками дій і не потребує інших заходів. Вона здійснюється на етапі формування наміру та мотивів протиправної діяльності і спрямована на свідомість людини (зміна поглядів, думок, мотивів, ціннісних орієнтири, настроїв, психологічних установок осіб). [3]
 

2.           Поняття, ознаки, мета і функції превентивного виховання

Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист.

    Як зазначається в Концепції превентивного виховання дітей і молоді, превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання негативним звичкам, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих відносин.

    Система превентивного виховання будується на теоретико-методологічних засадах особистісно орієнтованого гуманістичного підходу до особистості у відповідності з Законом про освіту, змістом виховання у національній школі, на основі Конвенції про права дитини, міжнародних актів і рекомендацій щодо становища дітей та молоді, положень Національної програми “Діти України”, національних програм протидії зловживанню наркотичних засобів, профілактики захворюваності на СНІД, боротьби зі злочинністю тощо. [2]

Будучи детермінована об'єктивними і суб'єктивними факторами, превентивна діяльність є самостійним спеціалізованим видом загального педагогічного процесу, має свою мету, принципи, зміст, форми і методи та використовує елементи правоохоронної, правової, медико-оздоровчої роботи. Превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, освітнього, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання вживанню наркотичних речовин, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків. Воно є пріоритетним напрямом діяльності держави, всіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах особистості та суспільства.

Отже, превентивне виховання в системі професійно-технічної освіти –це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психологічний, духовний розвиток, а також на розвиток почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, що сприяє глибокому усвідомленню не лише своїх прав, а й обов’язків. Превентивне виховання має сприяти формуванню в учнів моральних почуттів, які регулювали б їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів їхньої реалізації, відповідальності; вироблення в них “імунітету” до негативних впливів соціального оточення; здійснювати профілактику, корекцію негативних проявів у поведінці молоді; бути спрямованим на допомогу і захист.

Мета превентивного виховання – дати змогу молодій особі розібратися в явищах, що можуть зашкодити здоров’ю, соціальному, фаховому і

матеріальному успіху, і, в цілому, зробити правильний вибір. В умовах

гуманізації освіти таке виховання має ґрунтуватись на розумінні людини як

найвищої цінності суспільства.

Функції превентивного виховання:

Діагностично-прогностична – це аналітична робота зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дитини.

Корекційно-реабілітаційна – використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

Освітньо-консультативна – використання сучасних технологій наданняü оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.

Організаційно-методична – опрацювання і реалізація міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних і медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики.

Інтегровано-просвітницька – збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивної практики. [4]

Завдання превентивного виховання: забезпечення в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки, забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

1.3. Поліаспектність та завдання  превентивного виховання

Превентивне виховання розглядається поліаспектно.

Педагогічний аспект превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором моделей соціальної поведінки.

Соціальний зміст передбачає об’єднання зусиль суб’єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізації і поступове усунення причин негативних вчинків.

Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підхід до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково- обгрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури.

Основними завданнями превентивного виховання визначено:

- створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;

- забезпечити соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на протидію втягуванню дітей та молоді в негативні ситуації;

- надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують;

- забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають наркотичними, психотропними речовинами;

- стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, виробленню з раннього віку навичок охорони власного життя і здоров’я;

- сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів), батьків; об’єднанню зусиль різних суб’єктів превентивної роботи. [5]

1.4. Принципи побудови та умови успішності системи превентивного виховання:

Серед принципів побудови системи превентивного виховання можна виділити наступні:

• принцип комплексності забезпечує реалізацію концепції превентивного виховання у поєднанні з діяльністю інших суб'єктів профілактичної роботи;
• принцип системності передбачає узгодженість, послідовність і взаємозв'язок усіх рівнів профілактичної діяльності та погодження відомчих програм з програмами інших. суб'єктів цієї діяльності зі стратегічних питань;
• принцип науковості забезпечує науковість аналізу ситуацій, доцільність вибору форм, методів, прийомів реалізації програм фахівцями відповідних галузей знань;.
• принцип інтегрованості передбачає зближення і поглиблення взаємодії вітчизняних і зарубіжних превентивних програм;
• принцип мобільності дає можливість оперативно модифікувати завдання, форми і методи превентивного виховання залежно від умов і змінювати сфери впливу;
• принцип наступності означає розгортання превентивних програм з використанням набутого досвіду;
• принцип конкретності зумовлює включення до превентивних програм чітко сформульованих заходів, строків виконання, визначення відповідальних за їх реалізацію;

• принцип реалістичності передбачає соціальний зміст превентивного виховання, який полягає в оптимізації форм і методів, спрямованих на розвиток адаптаційних якостей цільових груп;

• принцип етичності забезпечує моральні основи превентивної діяльності, відображає її гуманний характер, опору на позитивний потенціал особистості, збереження конфіденційності, поваги та інших дійових умов взаємодії з цільовими групами превентивного виховання. [4]

Ріст ефективності превентивного виховання відбувається завдяки:
- стимулюванню здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації учнів;
- використанню активних форм і методів виховного впливу на учнів (діалогів, аутотренінгів, дискусій, акцій);
- використанню досягнень педагогічної та психологічної науки;
- здійснення виховання на засадах гуманізму, демократизму, доброзичливості, партнерських взаємин.
          В основі процесу превентивного виховання покладено небайдужість. І саме це забезпечує взаємини партнерства, повагу до особистості дитини.
Запорукою доброго результату корекційної роботи з важковиховуваними дітьми є педагогічна діагностика. Її суть полягає у виявленні тих негативних явищ, факторів, які згубно впливають на дитину.

Є кілька рівнів діагностики:

– діагностика на рівні мікрорайону, де проживає учень (відомості можна взяти у службах у справах неповнолітніх).
– діагностика на рівні училища. вона включає максимум відомостей про студентський колектив.
– діагностика на рівні групи ставить за мету з’ясувати рівень душевного комфорту студентів у колективі, емоційної атмосфери у родинному середовищі, взаємостосунків між студентами та педагогами.

5.           Система превентивного виховання

Система превентивного виховання як галузь психолого-педагогічної науки ґрунтується на теоретико-методологічних засадах особистісно орієнтованого, діяльнісно гуманістичного підходу до особистості у відповідності зі Законом про освіту, Національною доктриною про освіту в Україні, на основі Конвенції ООН про права дитини, Міжнародних актів і рекомендацій щодо становища дітей і молоді, положень Національної програми “Діти України”, Національних програм протидії зловживанню психоактивних речовин, “Здоров’я нації” й інших.

Система превентивного виховання – це керована діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці підлітків і запобігання розвитку різних форм їхньої асоціальної, аморальної поведінки. Усі превентивні заходи, які складають систему роботи психологічної служби ЗО поділяються на три типи:

1. Первинна (рання) соціальна превенція спрямована на збереження та розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя учнів, на попередження несприятливого впливу на особистість учня (соціальна, психолого-педагогічна профілактика).

2. Вторинна – раннє виявлення негативних змін у поведінці особистості

з метою попередження їхнього подальшого розвитку (діагностика, превентивна допомога і корекція).

3. Третинна (або цілеспрямована) превенція включає сукупність заходів,

спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці підлітків в більш важку стадію (адаптація, реабілітація і ресоціалізація).

Не зважаючи на різноманітність виконуваних функцій, типів

профілактичної діяльності вона безпосередньо чи опосередковано є

спрямованою на людину (індивіда) в різних аспектах її життєдіяльності.

Далі зосередимо свою увагу на розкритті рівнів профілактики. Це –загальносуспільний, мікросоціальний й індивідуальний рівні.

Загальносуспільний рівень сприяє запобіганню та вирішенню проблем

пов’язаних із негативними соціальними явищами на загальнодержавному рівні, тобто на рівні найвищих законодавчих і виконавчих органів держави, які формують соціальну політику, здійснюють соціальний захист вразливих верств населення та надають їм різноманітні соціальні послуги через державні інституції, громадські організації та релігійні громади.

На цьому рівні реалізується також формування соціальних норм

стосовно осіб, які за певних причин стали жертвами асоціальних моделей

поведінки (алко-, наркозалежні, люди нетрадиційної сексуальної орієнтації,

гіперсексуальні, ВІЛ-інфіковані й ін.) [6]

Загальносуспільний рівень відіграє важливу роль у профілактичній

діяльності по запобіганню девіантної поведінки, передусім, шляхом здійснення правової регуляції проблем, що мають місце й організації діяльності системи державних соціальних служб для молоді.

Превентивні заходи зазначеного рівня повинні бути організовані таким

чином, щоб різносторонніми способами запобігати деструктивній поведінці та впливати, перш за все, на особистість, яка розвивається. Така діяльність

реалізується через соціальну політику, що визначає і моделі поведінки, і

соціальні норми, і характер розвитку молодіжного середовища тощо, а це в

свою чергу, впливає на соціальну орієнтацію особистості.

Соціалізація молодої людини реалізується під впливом правових і морально-етичних норм, а також суспільної думки, як визначеної даним суспільством критерії оцінки окремого соціального явища чи оточуючого світу в цілому. Громадська думка, засуджуючи моральні відхилення від загальноприйнятих норм, регулює поведінку особистості, утримуючи її в правильному морально-етичному “руслі” розвитку, налаштовує на дотримання моральних засад у поведінці. Спрямовуючи та корегуючи поведінку в цілому й окремі вчинки особистості. Соціальна думка опосередковано програмує набір соціально прийнятих дій відповідно до встановлених норм і правил, які існують у суспільстві. Таким чином, суспільна думка опосередковано визначає критерії соціального контролю за життям окремих індивідуумів. [7]

Мікросоціальний рівень превентивної роботи психологічної служби ЗО характеризується своїм впливом на “мікро соціум” (тобто сім’ю, родину, навчальне оточення підлітка, групу його ровесників: вулична компанія, друзі, члени тієї ж субкультури, учасники гуртків, клубів тощо). Робота на цьому рівні є дуже важливою, оскільки саме родина підлітка і його найближче оточення здатні вплинути на ймовірність проявів девіацій у поведінці молодої людини. Серед профілактичних заходів цього рівня – ознайомлення психолога (соціального працівника, класного керівника, майстра виробничого навчання) із родинним середовищем та мікро- оточенням (друзями, знайомими підлітка) з метою виявлення, мінімалізації чи можливого усунення причин і умов, які спонукають до ведення деструктивного способу життя. Іншим важливим напрямом діяльності є робота з батьками, це – тематичні батьківські збори, сімейні консультації, забезпечення батьків відповідною літературою, спонукання їх до глибинного пізнання та контролювання кола спілкування дитини, способів проведення нею вільного часу тощо.[8]

Організовуючи профілактичну роботу на цьому рівні, слід знати, що низький культурний, духовно-моральний і освітній рівень найближчого оточення є визначальним чинником моральної деградації підлітка. Через бажання здобути авторитет серед ровесників неповнолітні не можуть обрати  суспільно корисний і прийнятний вид соціальної активності, який би задовольняв їхні потреби і прагнення, водночас відповідаючи інтересам суспільства.

Таким чином, провадячи превентивну роботу на мікросоціальному рівні, психологічній службі ЗО потрібно наголошувати батькам на тому, що виховна функція сім’ї полягає в організації довірливих контактів із дітьми, їхньому вихованні в різних аспектах, в тому числі й в статевому, а також  допомозі їм у самореалізації. Сім’я забезпечує також надзвичайно важливу – соціалізуючу функцію. Від її успішної реалізації залежить інтерналізація суспільних норм, формування відповідної ієрархічної системи цінностей, на вершині якої мають знаходитися абсолютні вартості, які відображають духовно-моральну зрілість особистості.

На особистісному (індивідуальному) рівні – профілактична робота передбачає вплив на конкретного представника цільової групи сфокусований так, щоб не допустити до проявів деструктивних вчинків, а сприяти формуванню тих якостей особистості, які спрямовані на реалізацію здорового способу життя з використанням правових, соціальних, психологічних, медичних та інших засобів упливу. Як відомо, вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління, ранні статеві стосунки виступають основним мотивом міжособистісного спілкування серед ровесників у підлітковому віці, коли виникає потреба самоствердитись, перевірити себе та довести іншим свою зрілість, компетентність, уміння подобатися, зваблювати, сексуально задовольняти, кохати і бути коханими.

Зважаючи на викладене, формувати в учнів моральну саморегуляцію поведінки потрібно починати не після перших проявів девіацій, а набагато раніше та займатися цим систематично. Індивідуальний рівень запобігання девіантній поведінці, зокрема, вживання алкоголю, наркотиків, статевій розпусті проводиться стосовно окремої конкретної особи. Мета – вжити всіх доступних заходів, щоб призупинити розвиток більш важких форм і наслідків такої поведінки та мінімалізувати чи, по можливості, виправити негативні якості особистості учня. До профілактики на особистісному рівні можна віднести фахове консультування, лікування, психотерапію і психокорекцію, тренінги особистісного зростання, індивідуальні бесіди, участь у роботі груп психологічної підтримки тощо.

Провадячи роботу з підлітками, потрібно зважати на те, що одні й ті ж психолого-педагогічні прийоми можуть по-різному впливати на конкретну особистість, тому важливим є психопедагогічна діагностика стану та типу особистості, а також аналіз її життєвої ситуації як важлива передумова вибору адекватної стратегії допомоги. Профілактична робота на індивідуальному рівні є досить складною і тривалою, потребує продуманої науково-обґрунтованої системи і фахової підготовки до її здійснення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ЗДІЙСНЕННЯ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ В ЗО

2.1. Діагностика у превентивному вихованні молоді

Важливу роль у навчально-виховному процесі відіграє вміння класного керівника, вихователя зорієнтуватися у складностях та особливостях впливу на учнівську молодь в сучасний період.

 Підґрунтям грамотної, результативної корекційної роботи є діагностична спрямованість процесу превентивного виховання. Педагогічна діагностика - це методи і принципи, за допомогою яких визначається стан або стадія того чи іншого педагогічного явища, з метою використання сил і засобів превентивного виховного впливу. Її суть полягає у виявлення факторів негативного впливу на учнів, пошуках стратегії позитивної соціальної адаптації підлітків на основі їх захисту, допомоги у виявленні соціально цінних орієнтацій. Вона дає можливість з'ясувати та врахувати причини психічних механізмів відхилень у поведінці учнів, впливу соціальних відхилень на спосіб життя учнівської молоді, макро і мікро середовища та соціуму на вибір нею правомірної чи неправомірної поведінки. Вибір підлітком поведінки зумовлений рядом факторів. Негативна її спрямованість визначається, перш за все, споживацько-мотиваційною і цілісно-смисловою регуляцією соціальної поведінки. Це проявляється в тому, що, розвиваючись морально і соціально, неповнолітній відчуває на собі вплив негативних проявів мікросередовища. При цьому особливість підліткового мікросередовища виступає у вигляді провокуючого, сприятливого чи стримуючого стану. Залежність від мікросередовища є помітною в умовах криміногенності того соціального середовища, в якому активно проявляються традиції підліткової субкультури. Тому в розробці діагностичної процедури, виборі алгоритму діагностики, корекційних методик важливим для педагогічного колективу є знання соціального середовища, в якому перебуває учень.. Алгоритми такої діагностики можуть бути різноплановими, включаючи критерії-показники рівнів вихованості учнів, різного роду анкети тощо. [9]

2.2. Вивчення особистості учня.

Учнівський колектив  навчального закладу є різноманітним. Учні мають різні риси характеру, здібності, нахили та звички. В поведінці одних виявляються здебільшого позитивні риси, поведінка інших суперечлива і треті - активно чи позитивно заперечують процес виховання та навчання. Закономірно, що для успішної роботи з учнями педагогу необхідно знати як позитивні, так і негативні прояви поведінки учнів й уміти зосередитися на позитивних рисах особистостей. Педагог, який хоче визначити недоліки виховання, повинен шукати в ньому добре, яке при кропіткій роботі можна перетворити в позитивні риси характеру, задовільну поведінку.

Вивчення особистості учня ми починаємо зі ставлення до навчального процесу, заходів виховного впливу і рівня готовності до самовиховання. Знаючи мотиви поведінки учня, його ставлення до колективу і до самого себе можна правильно будувати процес виховання, з'ясувати як виховні та позакласні заходи впливають на поведінку учня, якою мірою вони є результатом виховного впливу, якими змінами в організації виховної роботи вони викликані.

Схема вивчення особистості учня

1. Загальні дані про учня: вік, освіта, місце проживання.

2. Фізичний розвиток та стан здоров'я.

3. Умови сімейного виховання: склад сім'ї, освіта батьків і посада,

матеріальні житлово-побутові умови, характер взаємовідносин між батьками і дітьми.

4. Успішність: причини неуспішності, становлення до навчальної діяльності, до окремих навчальних предметів, професійна спрямованість учня.

5. Ставлення до праці в школі і дома, який вид праці найбільше любить.

6. Суспільна активність, чи має громадські доручення, як ставиться до їх виконання.

7. Участь в гуртках і спортивних секціях.

8. Статус в колективі, характер взаємовідносин з вчителями, товаришами, особливості відносин з оточуючими.

9. Чи має друзів, хто вони, на якій основі будуються дружба.

10.Яка дисципліна в училищі, вдома, які порушення дисципліни допускає, які застосовувалися засоби впливу.

11.Чи має необхідні навики культури поведінки.

12.Особливості пам'яті, уяви мови.

13.Найбільш типові психічні стани: переважають процеси збудження,

 заторможеності чи врівноваженості.

14.Характер інтересів, нахилів, здібностей.

15.Які моральні якості, риси характеру намагається виховувати в собі?

16.Плани на майбутнє, професійна спрямованість.

17.Особливості розвитку морально-вольових якостей.

18.Як використовує вільний час, чим займається, з ким спілкується.

19.Характер читацьких інтересів.

20.Коло знайомств поза училищем.

21.Ставлення до природи, звірів, птахів тощо.

22.Найбільш яскраво виражені риси характеру.

23.3 якого віку даний учень характеризується як важковихований?

24.Які позитивні якості відмічались в учня раніше?

25.Які позитивні риси і якості є в нього зараз?

26.Які негативні якості відмічались в учня раніше, зараз?

АНКЕТА ДЛЯ УЧНІВ «ВИ І ВАШІ ВЧИТЕЛІ»

1. Чи завжди в доброму настрої ти йдеш до навчального закладу?

Так ні

2. Твій найулюбленіший предмет з тих, що вивчаються нинішнього року?

3. Кого з вчителів ти найбільше поважаєш?

4. Якби було дозволено вільне відвідування, уроки яких вчителів ти відвідував би з бажанням?

5. На уроки якого вчителя ти б не хотів ходити?

6. Яке значення чи захід, проведений одним з вчителів у цьому навчальному році, найбільше запам'ятався?
7.Чи були випадки, коли непедагогічні дії вчителя викликали в тебе негативну оцінку? Так ні

8. Чи траплялися випадки, коли ти своєю нетактовною поведінкою спонукав вчителя до непедагогічних дій? Так ні

9. Чи завжди вчителі справедливо оцінюють знання, уміння та навички

учнів? Так ні

10.Хто з вчителі, на твою думку, несправедливо оцінює знання, уміння і

навички окремих учнів?

11. 3 ким з вчителів ти ділишся планами на майбутнє,проблемами, радощами і печалями?

12. Хто з вчителів відвідував твою сім' ю?

13.У кого з вчителів ти побував вдома?

АНКЕТА ДЛЯ УЧНІВ «Я І мій клас»

Визначення морально психологічно клімату в групі

1. Який на твою думку, рівень сформованості колективу групи?

а) дружний; більш дружний, ніж недружний;

б) більш недружний, ніж дружний; недружний.

2. Чи є у тебе друг у класі? Так Ні

3. Чи є хтось з одногрупників для тебе авторитетом? Так Ні

4. Чи є, на твій погляд, лідери у групі?

а) у позитивних справах

б) в аморальних справах   Так    Ні

5. Чи проводиш ти вільний час з одногрупниками? Так Ні

6. Чи люблять учні разом проводити час в училищі і поза ним? Так Ні

7. Чи дружать хлопці з дівчатами? Так Ні

8. Чи захищають хлопці дівчат? Так Ні

9. Чи переживають учні успіхи і невдачі свого групи, чи вболівають за свій колектив? Так Ні

10.Чи вміють учні самі організовуватися для виконання колективних справ? Чи вміють вони розподіляти між собою роботу і раціональні її виконувати?

11.Чи вміють терпляче і уважно вислуховувати один одного? Так Ні

12.Чи пішов би ти зі своїми одногрупниками на виконання завдання, що пов’язане з ризиком?

а) пішов би з усіма, пішов би з окремими;

б) не пішов би ні з ким.

13.Чи з усіма одногрупниками у тебе добрі стосунки? Так Ні

14. Чи є в групі такі, з ким у тебе напружені стосунки? Так Ні

15. Чи є в групі такі, з ким у тебе конфліктні стосунки? Так Ні

16.Чи були заходи, проведені групою, які тобі надовго запам’ятались? Так Ні

17. Чи є у вашій групі позитивні традиції? Так Ні

18.Чи є у вашій групі мікрогрупи? На яких засадах вони складаються?

а) на позитивних;

б) на негативних. Так, Ні

19.Чи сприяє мікроклімат у групі доброму настрої? Так Інколи Ні

20.Як ти вважаєш, чи завжди думка учнів збігається з думкою вчителів?

Так Інколи Ні

21.Чи виконує актив у вашій групі провідну роль? Так Ні

22.Чи допомагає тобі хтось із одногрупників(за своєю ініціативою або на твоє прохання) в засвоєнні важкого матеріалу і з того чи іншого предмета? Так Ні

23.Що, на твою думку, заважає тобі добре вчитися? (потрібно підкреслити)

- лінощі;

- немає інтересу до окремих предметів;

- не вистачає часу на самостійну підготовку;

- намагання не виділятися серед інших;

- слабке здоров'я;

- низький рівень дисципліни на уроках;

24.Чи знають у групі про те, чим живе училище, інші групи? Так Ні Частково

2.3. Заходи щодо створення системи роботи з превентивного виховання учнів у ЗО.

Адміністрація ЗО:

-   складає соціальний паспорт ЗО;

- вивчає особливості контингенту учнівського колективу, причини виникнення девіантної поведінки підлітків;

-   розробляє систему правового виховання з учнями, схильними до правопорушень, і їх сім’ями;

-    здійснює контроль за організацією проведення правової виховної роботи;

-    організовує роботу  штабу профілактики правопорушень ЗО.

Заступник директора з навчально-виховної роботи:

-  планує виховну роботу з учнями девіантної поведінки;

-  веде профілактичну картку "важкого” учня;

-  координує й узгоджує плани з правової виховної роботи класних керівників, майстрів виробничого навчання;

-  вивчає передовий педагогічний досвід із правового й превентивного виховання учнів, розповсюджує його в різних формах методичної роботи з класними керівниками й майстрами виробничого навчання;

Класні керівники :

- ведуть щоденники психолого-педагогічних спостережень за учнями, схильними до правопорушень;

- ведуть облік учнів , схильних до правопорушень;

- залучають  учнів девіантної поведінки до різних видів діяльності: спортивної, творчої, пізнавальної;             

- використовуючи різні методи та форми роботи, розповідають про негативний вплив на здоров’я алкоголю, наркотиків, тютюнопаління, токсикоманії тощо;

- формують необхідність у здоровому способі життя, виховують в учнів бажання позбавитись шкідливих звичок ;

-  проводять індивідуальну роботу з дітьми, схильними до правопорушень;

-  здійснюють контроль за організацією вільного часу девіантних підлітків;

-   вивчають дотримання девіантними дітьми розпорядку та правил поведінки як у ЗО, так і за його межами;

-  інформують батьків про дотримання учнями правил поведінки;

-  співпрацюють з усіма структурами, причетними до виховання девіантних підлітків;

- розробляють програми вивчення та виявлення рівнів морально-етичного, соціального розвитку та навчання девіантних підлітків.

Соціальний педагог:

- здійснює психологічну профілактику й корегування відхилень у поведінці неповнолітніх;

- консультує класних керівників і батьків щодо використання методик корегування девіантної поведінки учнів, психолого-педагогічного діагностування особистості учня.

 

Програма роботи з учнями ЗО із правового виховання

Мета: Формувати глибоке усвідомлення необхідності знання учнями державної символіки, законів держави та попередити правопорушення.

Завдання:

-  привити повагу  до законодавства України;

-   виховувати в учнів патріотичні почуття, шану до рідного краю;

Зміст роботи:

- бесіди: "Права та обов’язки громадян ", "Державні символи України", "Злочин  і кара", "Злочини проти суспільного порядку та громадської безпеки";

- тижні, декади, місячники правових знань, індивідуальна робота з виховання правової свідомості, тестування, анкетування з метою вивчення особистості;

- конкурси: "Найкращий знавець права ", "Юридичний футбол", "Знання законодавства", "Злочини та покарання у творах українських та зарубіжних письменників";

-      години спілкування: "Закон про загальний військовий обов’язок", "Злочин проти державної та особистої власності".

Форми й методи роботи з профілактики правопорушень і правового виховання учнів:

- засідання штабу з профілактики правопорушень;

- зустріч з батьками неблагонадійних сімей, відвідування їх вдома;

-зустріч з працівниками правоохоронних органів, з цікавими людьми селища, з лікарями тощо;

- проведення циклу бесід, лекцій, консультацій на правову тематику;

-проведення психолого-педагогічних спостережень, ведення карток персонального обліку учнів, діагностичної карти;

- анкетування на правову тематику, діагностична робота;

- випуск стіннівки "Людина і закон";

-обговорення та перегляд телепередач, преси, статей, книг правового змісту;

-проведення засідань методичних секції класних керівників, виставок, вікторин, конкурсів, конференцій  на правову тематику;

-індивідуальна робота з дітьми з неблагонадійних родин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

В умовах економічної кризи, зниження життєвого рівня більшості населення загострюється проблема злочинності серед неповнолітніх. Фактично підлітки стали кримінально активною категорією населення. В Україні частка правопорушень, скоєних неповнолітніми, складає 10% від загальної кількості злочинів, вік неповнолітніх правопорушників має тенденцію до зниження. Щороку в середньому близько 11 тис. дітей скоюють злочини та  правопорушення до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. Нерідко школярі здійснюють кримінальні діяння, вважалися раніше «дорослими» - такі, як шахрайство, вимагання.

    Причини підліткової злочинності полягають насамперед у втраті традиційних життєвих цінностей, повсюдне зниження морального порогу, прагнення до легкого забезпечення, послаблення родинних зв'язків, негативний вплив телебачення, Інтернету, комерціалізація спорту і культури та інші негативні прояви тих соціально-політичних та економічних процесів, що відбуваються в нашій державі.

    В цих умовах особливо гостро виявляється необхідність застосовувати нові, більш ефективні прийоми та методи впливу на «важких» підлітків,  оскільки традиційні методи дії на учнів з ускладненою поведінкою не дають бажаного результату.

Превентивну роботу слід будувати на базі вивчення причин відхилень у поведінці засобами педагогічної діагностики та прогнозування; з урахуванням специфіки кожного навчального закладу, рівня розвитку учнівського колективу; залучення важковиховуваних підлітків до практично-предметної та особистісно-ролевої діяльності, а також суспільно-корисної продуктивної праці.

Сучасні педагогічні дослідження переконують, що педагогічну превенцію слід пов’язувати з формуванням конкретного морального почуття відповідальності учня. Адже превентивне виховання – це організований освітньою установою комплекс систематичного і цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою попередження антигромадської поведінки. Сутність її полягає у розвитку почуття відповідальності підлітків за свою поведінку, що сприяє глибокому усвідомленню не лише своїх прав, а й обов’язків.

 Результатом ефективної роботи з превентивного виховання є активізація учнів та батьків в організації і проведенні загальних та класних заходів, зменшення кількості учнів на внутрішкільному обліку, відсутність учнів-правопорушників на обліку в службі у справах неповнолітніх та зменшення кількості учнів, схильних до правопорушень. Слід визначити поліпшення загального  морально-психологічного клімату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Указ Президента України “Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки” від 17 вересня 1996 р. – Урядовий кур’єр. – 23 вересня 1997 р.

2.Анна Шиделко. Концепція превентивного виховання учнівської молоді та можливості колективу щодо її реалізації/ [Електронний ресурс] Режим доступу https://core.ac.uk/download/pdf/32306431.pdf

3.Булатін, Д. О. Поняття «превенція» і «превентивна діяльність» в адміністративно-правовому аспекті / Булатін Д. О. // Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія» . – 2018. – Вип. 1. – С. 15-22.

4.Концепція превентивного виховання дітей і молоді [Електронний ресурс] Режим доступу: https://ru.osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14012/#

5.Система превентивного виховання як один із важливих аспектів у формуванні та розвитку духовно багатої особистості https://naurok.com.ua/dopovid-sistema-preventivnogo-vihovannya-yak-odin-iz-vazhlivih-aspektiv-u-formuvanni-ta-rozvitku-duhovno-bagato-osobistosti-211837.html

6.Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) : навч. посіб. / А. Й. Капська, О. В. Безпалько, 30 Р. X. Вайнола ; [заг. ред. А. Й. Капської]. — К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова ; Держ. центр соц. служб для молоді, 2002. — 164 с.

7.Охременко О. Р. Дезадаптивні стани / О. Р. Охременко. — К. : Хімджест, 2004. — 84 с.

8.Анна Шиделко НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПРЕВЕНТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ПТНЗ

9.Система роботи навчальних закладів по превентивному вихованню учнівської молоді. Методичні рекомендації. Мукачево, 2008 р