Доповідь "Система превентивного виховання як один із важливих аспектів у формуванні та розвитку духовно багатої особистості"

Відділ освіти Добропільської міської ради Донецької області

Методичний кабінет

                                       ДОПОВІДЬ

                                                                                    Підготувала:

                                                                  заступник директора з виховної роботи

                                                                  Білицької ЗОШ І - ІІІ ступенів №10

                                                                  Трокай О.О.

                                                  2016 - 2017

                                               навчальний рік

                                                          ПЛАН

1. Вступ.
2. Сучасні  підходи  до  проблеми превентивного  виховання  в  школі.
3. Реалізація превентивного виховання учнівської молоді в школі.
4. Функції та рівні превентивного виховання.
5. Шляхи створення умов для впровадження інноваційних технологій з питань превентивного виховання.

6. Превентивне виховання школярів: поради для дітей, учителів, батьків.

7. Література .

Вступ

   Проблема превентивності завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.

   Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист.

   Як зазначається в Концепції превентивного виховання дітей і молоді, превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання негативним звичкам, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих відносин.

   Система превентивного виховання будується на теоретико-методологічних засадах особистісно орієнтованого гуманістичного підходу до особистості у відповідності з Законом про освіту, змістом виховання у національній школі, на основі Конвенції про права дитини, міжнародних актів і рекомендацій щодо становища дітей та молоді, положень Національної програми “Діти України”, національних програм протидії зловживанню наркотичних засобів, профілактики захворюваності на СНІД, боротьби зі злочинністю тощо.

Сучасні  підходи  до  проблеми превентивного  виховання  в  школі

  Термін «превентивний» розглядається нами як "попереджувальний" (запобіжний, охоронний, захисний) і стосується профілактики девіантної  поведінки, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, способу життя, який веде до хвороб, знецінення сенсу життя.

   Педагогічний аспект превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором моделей соціальної поведінки.

   Соціальний зміст передбачає об’єднання зусиль суб’єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізації і поступове усунення причин негативних вчинків.

   Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підхід до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково-обгрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

   Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури.

   Превентивне виховання посідає важливе місце в системі виховної роботи сучасної школи. Воно включає в себе підготовчі та профілактичні дії педагогічного колективу, спрямовані на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки та організацію належного догляду за діяльністю школярів.

   Метою превентивного виховання є досягнення сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.

Основні завдання превентивного виховання (слайди 2, 3):

• створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;
• забезпечити соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на протидію втягуванню дітей та молоді в негативні ситуації;
• надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують;
• забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають наркотичними, психотропними речовинами;
• стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, виробленню з раннього віку навичок охорони власного життя і здоров’я;
• сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів), батьків; об’єднанню зусиль різних суб’єктів превентивної роботи.

  (Слайд 4) У превентивному вихованні учнівської молоді важливим є залучення до виховного процесу батьків, громадських організацій, самоврядування; координація взаємодії школи, сім’ї та громадськості. Постійна співпраця школи з батьками, іншими суспільними виховними інститутами, забезпечує стійкість і стабільність навчально-виховного процесу, сприяє усуненню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації неповнолітніх.

   Робота педагогічного колективу школи у напрямі превентивного виховання полягає передусім у формуванні в учнів високих моральних якостей, які є головним чинником вибору способів поведінки. Адже він має здійснюватись на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склались у нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що справляє вирішальний вплив на формування в учнів моральних почуттів, які регулювали б їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів їх реалізації, справедливості, відповідальності тощо.

   Як бачимо, превентивне виховання тісно пов’язане з правовиховною роботою, зокрема, з формуванням правової культури школярів.

   Необхідність формування правової культури учнів зумовлена наступними факторами. По-перше, однією із сторін розвитку творчої особистості є наявність у неї високої культури поведінки, адже не можна вважати фізично здорову людину культурною, коли вона, маючи ґрунтовні знання, порушує норми моралі чи законів.

   По-друге, в Україні спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності, відповідно посилюється гострота проблеми правопорушень серед учнівської молоді. Статистика викликає тривогу і занепокоєність. За останні 10 років удвоє зріс рівень дитячої злочинності в Україні. Близько 70 тис. дітей і підлітків стоять на обліку правоохоронних органів. Питома вага юних правопорушників нині складає 25% проти 13% десять років тому.

   Криміногенність молоді загалом висока в усьому світі. Скажімо, за даними ООН до 30% молоді бере участь у протиправних діях, а 5% скоюють серйозні правопорушення. Однак паралелі з нами проводити тут аж ніяк не можна, тим більше якось виправдовувати загальними тенденціями суто наше явище. У нашій країні правопорушення мають іншу основу й інакші передумови.

   Причини злочинності неповнолітніх оцінюються всередині самого злочинного середовища: по-перше, відбувається його омолодження. Так, підлітки віком 14-17 років складають 8% загального населення України, однак скоюють чверть усіх злочинів. По-друге, спостерігається значне зростання злочинності серед дівчат. Ця “прибавка” складає 44%. По-третє, збільшується рецидивна злочинність. Серед підлітків вона зросла на 20%, а 60% рецидивістів розпочали свою “кар’єру” ще підліткам.

   Характерною ознакою злочинності неповнолітніх є те, що вона в Україні набуває все більш організованого, групового характеру. Майже 40% правопорушень підлітків носить такий характер.

  З метою правової освіти і виховання учнів в школі організовуються тижні та місячники правових знань, в рамках яких проводяться різноманітні бесіди, круглі столи, дискусії, конференції, брейн-ринги, зустрічі, відеолекторії, виставки, конкурси та інші форми виховних заходів на правову тематику. Така робота сприяє зменшенню кількості правопорушень серед учнів школи.

   Суттєвим у визначенні причин правопорушень слід вважати динамічний зв’язок і взаємозалежність умов життєдіяльності і соціальної ситуації розвитку учня, що впливає на соціальну адаптацію.

 У даному випадку мова йде про соціальну дезадаптацію учнів, тобто таке пристосування їх до соціального середовища, за якого вони набувають негативного соціального досвіду, що спричиняє їх подальші протиправні вчинки. Як показує практика, формування в дітей позитивного чи негативного досвіду починається із сім’ї. Дослідження причин правопорушень неповнолітніх свідчить, що у 60-80% випадків механізм протиправної поведінки був “запущений” недоліками сімейного виховання. (Слайд 5) Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:

• дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками;
• відсутність у дорослих стійких власних моральних установок;
• організація життя в сім’ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок;
• батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;
• недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.

   Слід вважати, що умови сімейного виховання дитини відбиваються на всьому житті і служать відправним моментом формування особистості. Сім’я, з точки зору пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію дітей до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Але проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому школа, налагоджуючи контакт з сім’єю і постійну взаємодію, повинна допомогти у розв’язанні цієї проблеми.

   Розуміючи важливість даної роботи, педагоги школи повинні прагнути налагодити тісну співпрацю з батьківською громадськістю. (Слайд 6) Найпоширенішими формами такої взаємодії є відвідування учнів вдома з метою ознайомлення з умовами проживання і виховання дитини, що дає можливість раннього виявлення неблагополучних сімей, проведення тематичних батьківських зборів, індивідуальних консультацій, підтримання постійного контакту з батьками через учнівські щоденники, телефонним зв’язком.

   Однією з ефективних форм педагогізації батьків та зростання їх правової культури є організація батьківського лекторію, батьківської конференції, тематичних батьківських зборів. Зокрема, важливу роль у превентивно-виховній роботі відіграють батьківські конференції з участю лікарів, працівників правоохоронних органів.

   (Слайд 7) Чи не найважливіша роль у превентивному вихованні учнівської молоді відводиться класним керівникам. Обов’язки класного керівника в школі передбачають ведення щоденника психолого-педагогічних спостережень за учнями, облік учнів класу, схильних до правопорушень; залучення таких дітей до різних видів діяльності (громадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної тощо); популяризацію в учнівському середовищі знань про негативний вплив на здоров’я дитини алкоголізму, наркотиків, куріння, формування в учнів потреби у здоровому способі життя; проведення індивідуальної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки; здійснення контролю за організацією вільного часу таких учнів; інформування батьківської громадськості про дотримання учнями норм поведінки чи їх порушення; співпрацю з інститутами, причетними до виховання підлітків з девіантною поведінкою.

 Специфіка професійного завдання класного керівника в превентивному вихованні визначається необхідністю корекції соціально-педагогічної ситуації розвитку життєдіяльності підлітків, виявлення та аналізу деструктивних факторів, які зумовлюють девіантну поведінку неповнолітніх.

   Підґрунтям грамотної, результативної корекційної роботи є діагностична спрямованість процесу превентивного виховання, яка дає можливість виявити фактори негативного впливу на учнів, причини психологічних механізмів відхилень у поведінці. Діагностичні дослідження проводяться різними методами. Зокрема, можна використовувати різноманітні анкети, які дають інформацію про індивідуальні психологічні особливості учнів, їх моральні орієнтири, ідеали, прагнення, а також про схильність до девіантної поведінки, шкідливих звичок.

   Важливу інформацію про особливості характеру учнів, комунікативні та організаторські здібності, соціометричну позицію в класному колективі отримують класні керівники в ході спостереження за поведінкою школярів в урочний і позаурочний час. Класні керівники, постійно спілкуючись зі своїми учнями на перервах, спільно організовуючи позакласні заходи, відвідуючи уроки різних вчителів у своїх класах, отримують можливість не лише скласти точну психолого-педагогічну характеристику класного колективу і окремих учнів, але й запобігти негативним проявам у колективі, скоректувати мотиваційно-поведінкову сферу діяльності учнів, налагодити доброзичливі, партнерські стосунки із школярами.

   Дуже ефективним у діагностичному плані є відвідування класним керівником учнів удома. Це дає можливість ознайомитись з умовами проживання і виховання дитини, з’ясувати соціальний статус сім’ї, де виховується учень, налагодити контакт з батьками.

   На основі проведеної діагностичної роботи кожен класний керівник на початку навчального року складає психолого-педагогічну характеристику класу, оформляє соціальний паспорт класу, планує роботу з класним колективом та індивідуальну роботу з учнями, схильними до правопорушень. Згідно з отриманими від класних керівників даними заступник директора з виховної роботи складає соціальний паспорт школи, план правовиховної роботи в школі.

   Одним із найтиповіших правопорушень учнів є пропуски уроків без поважних причин. З метою їх недопущення в нашій школі класними керівниками, дирекцією проводиться профілактична робота з класними колективами та індивідуальна корекційна робота з учнями, схильними до пропусків. В школі повинен бути налагоджений жорсткий контроль за відвідуванням учнями уроків. Це питання обов’язково заслуховується на нарадах при директорові.

   У роботі з учнями, схильними до правопорушень, найбільш результативним є особистісно зорієнтований підхід. Тому чи не найбільшу увагу слід надавати індивідуальній роботі з такими учнями. Вона передбачає щоденну цілеспрямовану планомірну роботу класного керівника з учнями, їх батьками, вчителями-предметниками. (Слайд 8) Індивідуальна робота з учнями включає різні форми та методи: бесіди, відвідування учнів удома, зустрічі з представниками правоохоронних органів, залучення до участі в позакласному житті школи. Особливо ефективними методичними прийомами, які використовують класні керівники у корекційній роботі з учнями, схильними до правопорушень, є власний приклад, дискутування, заохочення, створення проблемних ситуацій, у процесі вирішення яких учень вимушений дотримуватись певних моральних норм.

Реалізація превентивного виховання учнівської молоді в школі

   Превентивне виховання в нашій школі – це система підготовчих та профілактичних дій педагогів, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітків та організацію належного догляду за діяльністю школярів.

  (Слайд 9) Мета превентивного виховання: підвищити рівень обізнаності в правовій освіті, з проблематики  ВІЛ/СНІД, шкідливих звичок; ознайомитися з сучасними профілактичними програмам; навчитися сучасних технологій профілактичної роботи в школі.

  (Слайд 10) Завдання превентивного виховання: забезпечення в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки., забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

   Ріст ефективності превентивного виховання в навчальному закладі відбувся завдяки:

• стимулюванню здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації учнів;
• використанню активних форм і методів виховного впливу на учнів (діалогів, тренінгів, дискусій, акцій тощо);
• використанню досягнень педагогічної та психологічної науки;
• здійснення виховання на засадах гуманізму, демократизму, доброзичливості, партнерських взаємин.

          В нашій школі здійснюється просвітницька робота щодо запобігання правопорушенням  і  пропаганди здорового способу життя. Відбуваються виступи агітбригади з пропаганди здорового способу життя, усні журнали, виставки плакатів і малюнків «СНІД – чума ХХ століття», «Антиреклама алкоголю і тютюну», зустрічі з працівниками правоохоронних органів і медичними працівниками, перегляд фільмів. Правовий аспект превентивного виховання в школі передбачає охорону і захист прав особистості, формування в учнів правової культури. Проводяться уроки права, тижні правових знань, здійснюється велика індивідуальна робота з дітьми схильними до правопорушень, з дітьми, які потребують корекції поведінки, класні години на правові теми тощо. В роботі методичного об’єднання класних керівників також приділяється значна увага попередженню правопорушень та профілактики неуспішності школярів. В цьому навчальному році методичне об’єднання класних керівників працювало над темою: «Використання інноваційних виховних технологій у превентивному вихованні школярів».

           В основу системного-комплексного  підходу до здійснення виховного процесу в школі покладено врахування вікових особливостей дітей. У середніх класах – це створення, в першу чергу, сприятливої психолого-педагогічної атмосфери, проведення ранньої діагностики й педагогічної корекції відхилень у поведінці, усебічне вивчення індивідуальних особливостей учнів, виявлення дітей з відхиленнями у поведінці і розвитку. Заслуговує уваги робота вчителів, які проводять ранню діагностику: визначають сім’ї, у яких вихованню дітей не приділяється належна увага, знайомляться із сімейними умовами, з’ясовують, яка допомога потрібна батькам у вихованні дитини. У старших класах робота спрямовується на пізнавально-інтелектуальну діяльність учнів.

(Слайди 11, 12)  У закладі розроблена  система профілактичної роботи:

1. Заступник директора з навчально-виховної (виховної) роботи планує виховну роботу   з учнями, що входять до групи ризику, кризовими  сім’ями, координує і узгоджує план роботи школи з планами роботи класних керівників.

2. Класні керівники вивчають особливості контингенту учнів, причини виникнення важковиховуваності, передовий досвід роботи з цими учнями, визначають шляхи вдосконалення роботи з ними та їх сім’ями.

3. Класні керівники виявляють та вивчають інтереси, здібності, нахили  учнів, залучають їх до позакласної та шкільної діяльності.

4. Вчителі-предметники надають індивідуальну допомогу в ліквідації прогалин в знаннях.

5. Педагог-організатор залучає до роботи в гуртках, секціях, клубах, загальношкільних заходах.

6. Органи учнівського самоврядування залучають до різних видів суспільно-корисної діяльності.

7. Батьківський комітет школи співпрацює з педагогічним колективом в організації педагогічного всеобучу батьків, заслуховує на засіданнях Ради профілактики учнів з групи ризику та їх батьків, бере активну участь в різноманітних позакласних заходах, допомагає створити матеріальну базу для організації позаурочної діяльності учнів.

8. Бібліотекар школи планує розвиток читацьких інтересів   учнів.

9. Співпраця з установами міста, де учні з користю можуть проводити своє дозвілля.

  В  навчальному закладі  протягом багатьох  років  діє  єдина   загальношкільна 

система  обліку  відвідування  учнями  занять. Щоденно класні керівники  на початку робочого дня      збирають  дані  про  учнів, відсутніх  на  уроках, уточнюють причини відсутності та заповнюють журнал обліку відсутності учнів на уроках. Кожний   класний керівник веде облік відсутності учнів свого класу в класному журналі, в окремій теці збирає документи про причини відсутності кожного учня (довідки з лікарні, заяви-роз’яснення від батьків тощо).

  Слід також зазначити, що в результаті цілеспрямованої роботи класних керівників та адміністрації   вдалося знизити кількість уроків, пропущених без поважних причин.  

  Класні керівники, вчителі-предметники  забезпечують    постійний             контроль за охопленням навчанням учнів та їх відвідуванням навчальних занять. Активно застосовують різноманітні форми підвищення мотивації  учнів до навчання. На кожному уроці контролюють відвідування учнями навчальних занять. У кожному конкретному випадку відсутності учнів на заняттях невідкладно з'ясовують причини, встановлюють місце перебування дитини.

  Учні, які   систематично або тривалий час не відвідують заняття  без поважних причин, відсутні.

  В школі створено раду профілактики правопорушень, в склад якої входять: члени адміністрації школи, вчителі, голова батьківського комітету та педагог-організатор. В обов’язки ради входить організація та проведення правової пропаганди серед учнів, організація навчання класних керівників формам і методам профілактичної роботи, підтримання тісних зв’язків з правоохоронними органами, лікарями. Робота ради організовується на основі річного плану школи.  

 Превентивне  виховання  має  сприяти  формуванню  в  учнів  моральних  почуттів,  які  регулювали  б  їхню  поведінку:  почуття  законності  обраної  мети,  правомірності  шляхів  і  засобів  їх  реалізації,  відповідальності.    

Система правовиховної роботи реалізується за такою схемою:

Функції та рівні превентивного виховання (Слайд 13)

  Ще варто зосередити увагу на функціях та рівнях превентивного виховання. По-перше, хотілось би сказати, що превенція мусить здійснюватися не тільки з учнями, які вже мають якісь певні девіації, але і з тим, щоб ці відхилення у поведінці не виникли в учнів, які виховуються в нормальних повноцінних умовах і не виявляли ніяких негативних проявів. Отже, які вирізняються функції та рівні?

Діагностично-прогностична функція полягає в аналітичній роботі зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їх розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.

Корекційно-реабілітаційна функція ставить за мету узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації дитини і пов’язана з втручанням у негативну ситуацію її розвитку на рівні знань, емоцій, поведінки, використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

Освітньо-консультативна функція передбачає використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.

Організаційно-методична функція ставить за мету опрацювання і реалізацію міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики; відпрацювання медико-біологічних, соціально-педагогічних та психолого-педагогічних технологій на базі навчальних закладів (дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних), а також медичних, правоохоронних служб, установ реабілітації неповнолітніх і молоді.

Інтегративно-просвітницька функція передбачає збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивної практики, інтеграцію у світовий превентивний процес в роботі з дітьми і молоддю.

(Слайд 14) Превентивне виховання дітей і молоді здійснюється на трьох рівнях:

• раннє, або первинне, превентивне виховання (соціально-педагогічна профілактика);
• вторинне превентивне виховання (превентивна допомога і корекція);
• третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація і ре соціалізація).

Соціально-педагогічна профілактика (первинна профілактика) - вид превентивної роботи, спрямований на здійснення освітньо-профілактичних заходів та інших педагогічних моделей впливу на особистість з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Вона ґрунтується на позитивній педагогічній діяльності, мета якої - своєчасне виявлення та виправлення несприятливих інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, у їхній поведінці, стані здоров’я. Соціально-педагогічна профілактика здійснюється за місцем проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля дітей і молоді.

Превентивна допомога і корекція – вид психолого-педагогічної та медико-соціальної діяльності, що полягає у допомозі окремим суб’єктам – "групам ризику" (зменшення шкоди, спонукання до прояву самодопомоги тощо). Це

передбачає психолого-педагогічний та соціально-терапевтичний вплив на особистість, навчити, щоб вона сама допомагала собі, розв’язуючи багаточисельні проблеми. що провокують деструктивну поведінку. На цьому рівні є доцільними:

• реалізація програм превентивного виховання з "групами ризику" із залученням державних, громадських, релігійних організацій, волонтерів;
• патронажна робота з "групами ризику", дітьми і молоддю із неблагополучних сімей з усунення соціально-психологічних передумов деструктивної поведінки;
• організація різноманітних форм превентивної освіти за місцем проживання, проведення дозвілля, у зонах відпочинку.

Адаптація, реабілітація та ресоціалізація полягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій дітей і молоді, допомозі в спілкуванні, працевлаштуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв’язків або адаптації в соціальній життєдіяльності.

        Шляхи створення умов для впровадження інноваційних технологій з питань превентивного виховання

   Одним із пріоритетних напрямів реформування виховного процесу є необхідність забезпечення в кожному навчально – виховному закладі відповідних умов для розвитку фізично та психічно здорової особистості, запобігання пияцтву, наркоманії, насильству, іншим асоціальним явищам, що негативно впливають на здоров’я людей. Це означає, що в школі має бути побудований такий навчально – виховний процес, який би забезпечував тривалий і цілісний виховний вплив на учнів. Сукупність навчально – пізнавальних занять, стосунки між педагогами і школярами є найраціональнішою системою, сприятливою не тільки для формування гармонійно розвиненої особистості, повнішого розвитку індивідуальності дитини, але й для набуття нею досвіду громадської діяльності, виховання в неї найважливіших соціальних якостей, запобігання девіантній (тобто з відхиленнями від прийнятих у суспільстві соціально – психологічних і моральних норм) поведінці підлітків.

 (Слайд 15)   За даними наукових досліджень, найпоширенішими проявами девіантної поведінки дітей шкільного віку є: куріння (62 %), крадіжки (47 %), алкоголізм (25 %), вживання наркотиків, бійки (25 %). (Слайд 16) Серед інших відхилень в поведінці школярів – приниження людської гідності, вимагання, статева розпуста, бродяжництво.

     Для успішної боротьби з такими антигромадськими проявами необхідні грамотна й послідовна робота з корекції відхилень у поведінці учнів, глибокий аналіз чинників, причин і обставин, що їх зумовлюють.

     Сьогодні особливо важливою є проблема зайнятості учнів у позаурочний час та педагогічного управління їхньою діяльністю і час дозвілля, оскільки вона пов’язана із виконанням завдань всебічного розвитку особистості в період демократизації та гуманізації шкільного життя.

      Тому питання підвищення професійної майстерності педагогів, які організують профілактичну роботу з учнями, є на сьогодні дуже актуальним.

      Превентивне виховання – це цілісна система підготовчих, профілактичних дій педагога з метою запобігання формуванню негативних звичок, рис характеру та проявам асоціальної поведінки підлітків, а також організація належного догляду за їхньою діяльністю.

     (Слайд 17) Основними положеннями методики превентивного виховання є:

• дослідження фізіології дітей, проникнення у внутрішній світ підлітків та вивчення їхніх психологічних особливостей;
• спостереження за впливом спадковості, середовища;
• виховання соціальної спрямованості поведінки школяра;
• організація в сім’ї та школі профілактичних заходів з метою запобігання протиправній поведінці дітей;
• створення психолого-педагогічних умов для належного догляду за діяльністю підлітків.

   Зрозуміло, що підвищення ефективності превентивного виховання можливе за умови забезпечення цілісної системи виховних впливів на неповнолітніх, підвищення теоретичного та методичного рівня знань педагогів і батьків з питань запобігання девіантній поведінці, налагодження гуманістичного управління

діяльністю педагогічного колективу, пов’язаною з превентивним вихованням учнівської молоді.

   До завдань, які ми ставимо перед собою у превентивному вихованні, передусім належить формування моральної свідомості учнів, яка є головним чинником впливу на вибір способів поведінки на основі морально – правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, що має вирішальний вплив на формування індивідуальної свідомості, самосвідомості учнів.

    Вплив суспільної свідомості на індивідуальну здійснюється через реалізацію виховних можливостей навчальних предметів і, безумовно, виховної роботи.

Для превентивного виховання добирається життєво важлива й доступна для шкільного віку за обсягом і змістом морально – правова інформація та інформація про здоровий спосіб життя, яка дозволить в обмежений час досягти максимального виховного ефекту, не перевантажуючи пам’яті учнів непотрібними фактами й деталями. Морально – правові знання сприяють виробленню в школярів чіткого уявлення про те, що є моральним, а що аморальним у конкретній ситуації, що корисно для здоров’я, а що шкідливо. Учень, у якого сформовані правові, моральні погляди й переконання, не лише усвідомлює їх істинність, а й готовий діяти відповідно до суспільних норм і вимог законів.

    Основним завданням превентивного виховання є забезпечення виховання в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки. Воно має здійснюватися на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві й становлять суспільну свідомість; забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

Ефективність превентивного виховання підвищується, якщо:

• стимульовано здоровий спосіб життя й позитивну соціальну орієнтацію учня;

• використано активні форми й методи виховного впливу на учнів (діалоги, аутотренінги, дискусії, акції тощо);

• використано досягнення педагогічної та психологічної науки;

• сімейно-шкільне виховання здійснюється на засадах гуманізму, демократизму, доброзичливості, партнерських взаємин.

(Слайд 18) Реалізація мети та завдань превентивного виховання здійснюється за такими критеріями:

• На  рівні  фізичного  здоров’я:

прагнення  фізичної  досконалості,  ставлення  до  власного  здоров’я  як  до  найвищої  соціальної  цінності.  Фізична  розвиненість,  загальна  фізична  працездатність.  Загартованість  організму,  дотримання  раціонального  режиму  дня,  виконання  вимог  особистої  гігієни,  правильне  харчування.

• На  рівні  психічного  здоров'я  (психологічного  комфорту):

відповідність  пізнавальної  діяльності  календарному  віку,  розвиненість  довільних  психічних  процесів,  наявність  саморегуляції,  адекватна  самооцінка,  відсутність  акцентуацій  характеру  та  шкідливих  звичок.

• На  рівні  духовного  здоров’я:

узгодженість  загальнолюдських  та  національних  морально-духовних  цінностей,  наявність  позитивного  ідеалу,  працелюбність,  почуття  прекрасного  в  житті.

• На  рівні  соціального  здоров’я  (соціального  добробуту):

сформована  громадянська  відповідальність  за  наслідки  нездорового  способу  життя,  соціально  орієнтована  комунікативність,  доброзичливість  у  ставленні  до  людини,  здатність  до  самоактуалізації,  саморегуляції,  самовиховання.

(Слайд 19)  Результатом превентивного виховання є поведінка учнів, що визначається основними показниками вихованості:

1. Поведінка в сім'ї: чи виявляє дитина інтерес до сімейних справ, проблем у родині, чи переживає разом з іншим членами родини радощі й негаразди.
2. Поведінка в школі: уважність на уроках, старанність у виконанні завдань учителів. Вияв почуття відповідальності за доручені справи, бережливе ставлення до шкільного майна, дотримання правил для учнів і режиму закладу.
3. Ставлення до старших: ввічливість у спілкуванні, надання посильної допомоги тим, хто її потребує.
4. Ставлення до ровесників: активна участь у спільній діяльності. Прагнення поділитися своїми успіхами та невдачами з товаришами. Бажання безкорисливо допомагати друзям, прагнення не підводити клас, групу.
5. Поведінка на вулиці та в громадських місцях: дотримання правил вуличного руху, збереження природи, дотримання чистоти в громадських місцях, у транспорті, на вулиці.
6. Ставлення до самого себе: охайність і бережливість, дотримання правил особистої гігієни, виконання режиму дня, адекватна оцінка своєї поведінки та окремих вчинків, правдивість, принциповість.

   Висновки

 В умовах економічної кризи, зниження життєвого рівня більшості населення загострюється проблема злочинності серед неповнолітніх. Фактично підлітки стали кримінально активною категорією населення. В Україні частка правопорушень, скоєних неповнолітніми, складає 10% від загальної кількості злочинів, вік неповнолітніх правопорушників має тенденцію до зниження. Щороку в середньому близько 11 тис. дітей скоюють злочини та  правопорушення до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. Нерідко школярі здійснюють кримінальні діяння, вважалися раніше «дорослими» - такі, як шахрайство, вимагання.

   Причини підліткової злочинності полягають насамперед у втраті традиційних життєвих цінностей, повсюдне зниження морального порогу, прагнення до легкого забезпечення, послаблення родинних зв'язків, негативний вплив телебачення, Інтернету, комерціалізація спорту і культури та інші негативні прояви тих соціально-політичних та економічних процесів, що відбуваються в нашій державі.

   В цих умовах особливо гостро виявляється необхідність застосовувати нові, більш ефективні прийоми та методи впливу на «важких» підлітків,  оскільки традиційні методи дії на учнів з ускладненою поведінкою не дають бажаного результату.

 ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ, ПЕДАГОГАМ І ВИХОВАТЕЛЯМ ПРО ПРЕВЕНЦІЮ НАРКОМАНІЇ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ І МОЛОДІ

Ваші зусилля повинні бути спрямовані на попередження наркоманії та раннє її виявлення серед підлітків. Ви повинні звернути особливу увагу на появу таких особливостей у поведінці підлітків:

1. Часта зміна знайомих, поява нових друзів, з якими підліток вас не хоче знайомити. Здебільшого ці друзі не хочуть заходити у квартиру і викликають підлітка на вулицю.

2. Поява відчуженості або невмотивованої неприязні, грубості, особливо щодо батьків, зміна звичок, захоплень, інтересів, намагання проводити свій час з новими приятелями, виїзд з ними за межі міста «за наркотиками».

3. Поява нової тематики малюнків у підлітків, які захоплюються малюванням (зображення шприців, голівок маку), поява аналогічних татуювань.

4. Поява грошових боргів, продаж сімейних цінностей, коштовностей, перепродаж речей для отримання власних грошей.

5. Зневажливе ставлення до навчання, нехтування своїми обов’язками, погіршення успішності, пропуски занять без поважних причин, відмова від навчання, роботи.

6. Погіршення біологічних ритмів унаслідок вживання наркотиків: різка зміна піднесеного настрою пригніченістю, дражливістю, поганого сну – тривалим глибоким сном; поганого апетиту – хорошим прийомом великої кількості рідини (здебільшого солодкої).

7. Зміна ритму активності (її зниження вранці та вдень), сонливість, млявість, підвищення активності в другій половині дня, втрата сну.

8. Поява слідів проколів шкіри по ходу підшкірних вен.

9. Зміна зовнішнього вигляду підлітка: поява незвичайного почервоніння або блідості, жирність шкіри, незвичайний блиск очей, розширення зіниць, поява жовтизни на зубній емалі чи швидке руйнування зубів, особливо передніх.

10. Відсутність кашлю при простудних захворюваннях.

Крім названих ознак, треба звернути увагу на тютюновий дим у квартирі з незвичайними домішками, запах паленої трави або синтетики, закоптілого посуду (тарілок та мисок), шприців, лікарських засобів, цілих або подрібнених рослин, бинтів, просочених розчином коричневого відтінку, засобів побутової хімії, придбаної не вами.

Третинна або цілеспрямована превенція - це сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Вона теж повинна бути індивідуальною і містити заходи з виявлення й усунення конкретних недоліків родинного, шкільного і суспільного виховання, а також цілеспрямовану роботу з тими підлітками, які мають відхилення у поведінці.

ЯК ЗАПОБІГТИ АГРЕСИВНОСТІ

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока до інших людей, тварин - це проблема емоційного і психічного плану. У такому випадку потрібно звертатися до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна, потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна і войовнича - переконайтеся, чи не ви або ж батьки провокують таку поведінку. До такої дитини треба бути уважнішими; роз’яснювати їй наслідки її поведінки, щоб вона вчилася регулювати свої взаємини з іншими людьми.

4. Якщо дитина не може стримувати гнів, необхідно залучати її до «активного слухання», щоб вона привчалася вербально висловлювати агресію і знімати збудливість та нервовість.

5. Із домашнього кінозалу вилучити фільми і телепередачі зі сценами насильства, жорстокості.

6. Не застосовувати фізичне покарання до таких дітей.

7. Роз’єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана конкретною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.

8. Привчати дітей до самостійного розв’язання своїх проблем так, наскільки це можливо без стороннього втручання.

9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямовуйте її енергію на щось добре.

10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми; переконання, а не фізична сила - це все допоможе запобігти агресивності.

  Отже, сучасні педагогічні дослідження переконують, що превенцію треба пов’язувати з формуванням конкретного морального почуття відповідальності школяра. Адже, превентивне виховання - це організований комплекс систематичного і цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і волю учнів для попередження антигромадської поведінки.

Література

1. Вітульська З. Партнерство заради виховання // Школа. - 2010-№ 5- С. 40

2. Дмитренко А. Правова освіта й виховання // Школа. - 2009. -№ 3.- С. 41

З. Левшунова Н. Теоретичні та практичні основи профілактики залежності в підлітків //Психолог - 2009-№ 35- С. 11

4. Левшунова Н. Методи превентивного виховання // Психолог. - 2010 - № 26- С. 26

5.  Луковська    С.     Учнівське    середовище:     злочинність    та    правове    виховання    // Школа. - 2009. №11-С.

 6. Виховання дітей девіантної поведінки: Методичний посібник ⁄ Упорядник Гусь Т. Й. – Херсон: РІПО, 2010. – 60 с.

 7. Відмиш Л. І. Організація превентивного виховання учнів ⁄⁄ Виховна робота в школі. – 2006. № 12. – С. 2-29.

 8. Кочарян А. Б., Гущина Н. І. Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: Навчально-методичний посібник. – Київ, 2011. – 100 с.

9. Оржеховська В. М. Використання ігрових технологій для профілактики і корекції девіантної поведінки школярів ⁄⁄ Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. пр. – К. ; Житомир, 2004. – Вип. 6, кн. 2. – С. 202-206.