Попович Мирослава Володимирівна
Комунальний заклад «Мангушський опорний
заклад» загальної середньої освіти
І-ІІІ ступенів»
Мангушської селищної ради
Маріупольського району Донецької області
Квест за творчістю О. Ю. Кобилянської для учнів 10-11 класів
Мета: поглибити знання учнів про життя і творчість О. Ю. Кобилянської, формувати уміння працювати в команді, розвивати здатність до взаємодії, формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори письменниці, збагачувати словниковий запас, розвивати творчі здібності, виховувати любов до національної культури та прагнення самовдосконалюватися.
Вікова категорія: для учнів 10-11 класів.
Наочність: тематичні плакати, портрети письменниці, книжкові виставки на кожній зупинці, наочний матеріал, маршрутні листи для учасників, ручки, папір.
Випереджувальне завдання: розширити знання про життєвий та творчий шлях О. Кобилянської, підготувати інсценізацію уривка з повісті «В неділю рано зілля копала».
Хід квест-гри
Вступне слово вчителя. Любі юнаки і дівчата! Рада вітати вас на нашому квесті. Сьогодні ми зустрілися з вами, щоб згадати людину, пам'ять про яку залишиться назавжди. Називали її «пишною трояндою в саду української літератури» — за яскраву метафоричність, «гірською орлицею» за горде серце. Себе ж вона називала скромно і просто — «робітницею свого народу». Девізом життя цієї жінки були слова: «Що люблю, люблю вже навіки». Надзвичайно талановита і обдарована, непересічна, яскрава, прогресивна, високоосвічена, при цьому жіночна, романтична та натхненна. Ольга Кобилянська.
Запрошую вас зануритися в чарівний світ української літератури, потрапити у часи життя Ольги Юліанівни Кобилянської, згадати все, що знаєте про письменницю і відкрити для себе щось нове.
Готуючись до заходу, ви мали випереджувальне завдання: опрацювати додаткові джерела про життя і творчість О. Кобилянської, підготувати інсценізацію уривка з повісті «В неділю рано зілля копала».
Результат квесту залежить від підготовки команд-учасниць, від вашого бойового настрою та зібраності. Нехай фортуна буде прихильна до всіх в однаковій мірі, а наше професійне журі простежить за правильністю і чесністю квесту.
Зупинка № 1 Творча. Знайомство із командами.
Учасники гри презентують назву команди та девіз, отримують маршрутний лист, у якому позначено ключові пункти, які треба пройти. За виконані завдання зараховується певна кількість балів.
Примітка: на кожній станції команда отримує ключові слова, з яких на фініші складе фразу та презентує її.
Зупинка № 2 Логічна(кросенс)
Встановити смислові зв'язки між ілюстраціями.
|
1 |
2 |
3 |
|
8 |
9 |
4 |
|
7 |
6 |
5 |
1 – 2 О. Ю. Кобилянська – «величава духовна квітка Буковини», народилася в багатодітній урядничій знімченій сім’ї (Олександр, Юліан, Степан, Володимир, Максиміліан, Євгенія, Марія (мати), Юліан (батько), Ольга (4-а дитина в сім’ї).
2 – 3 У Кимполунзі батько віддає Ольгу у німецьку школу, її найкращими приятельками стали Софія Окуневська (перша українська жінка-медик) та Августа Кохановська (художниця).
3 – 4 Перші літературні твори Ольги («Бачення», «Людина з народу» та ін.) написані німецькою мовою.
4 – 5 Перехід на українську мову стався через любов. О. Кобилянська закохалася в щирого українця Євгена Озаркевича, ідеалом якого була освічена українка. На жаль, це юнацьке кохання не склалося.
5 – 6 Далі був Осип Маковей, який настільки припав їй до серця, що саме цьому чоловікові Ольга зробила пропозицію спільно жити й почати життя спочатку. Але вона не отримала тієї відповіді, на яку чекала. Кобилянська так і не вийшла заміж.
7 – 8 Ольга не вийшла заміж, а мати дитину поза шлюбом для неї було неприйнятно. Своє заповітне бажання створити сім’ю вона таки здійснила.
В неї була названа донька й водночас племінниця (позашлюбна дитина брата Олександра).
8 – 9 Чоловік прийомної доньки Олени Ельпідефор Панчук ініціював створення у власному домі письменниці у Чернівцях літературно-меморіального музею.
Зупинка № 3 Ребуси
Розгадай ребуси, де зашифровані 4 твори О. Кобилянської.
Зупинка № 4 Літературознавча
Впізнай героїнь твору О. Кобилянської за кластером. Впиши імена та назву новели.
![]()
![]()
![]()
Відповідь: Марта, Ганнуся, Софія. Героїні новели «Valse melancolique» (Меланхолійний вальс)
Зупинка № 5 Театральна
Інсценізація уривка з повісті « В неділю рано зілля копала».
Сценка № 1
(Виходить на сцену Гриць, а навпроти виступає струнка дівчина Тетяна. Гриць прислухається і придивляється.)
Гриць. Туркине, то ти?!
Тетяна. То я! (Виступає наперед, він ззаду обіймає її.)
Тетяна (пручаючись). Пусти!
Гриць (до неї). Туркине! Я стільки разів тут наждався вже на тебе, стільки натужився за тобою, а ти аж тепер прийшла.
Тетяна (повторює, сміючись.) Аж тепер. Пусти (звільняється з його рук). Я не йшла сама, а йшла з одною жінкою... (пошепки). Цить. Вона ходить часом сюди під «Білий камінь» і шукає там якогось зілля...
Гриць (пригортає Тетяну до грудей). Лиш тут най не йде! Тут най не йде, бо зараз кину в яр. Нині неділя, ти врешті прийшла, тож нехай вона не йде.
Тетяна (дивлячись на нього, усміхається і питає). Ти, кажеш, ждав тут не раз на мене?
Гриць. Нині четверту неділю як жду.
Тетяна. А я ходила по лісах, та все заверталася назад, не могла звернутися до тебе...
Гриць (заглядає їй в очі). Зозуле моя! Зозуле! (Пригортає до себе).
Тетяна. Не могла, не могла... Маму в долині я дурила, не сказавши по правді, чого йду в ліс, тому і сумління все здержувало...
Гриць. Любити, Туркине?
Тетяна. Любити, Грицю! (Тетяна обіймає Гриця за шию і мовчить.
Гриць. Туркине... ти любиш щиро?
Тетяна (підняла голову і дивиться в очі Грицеві). Ніколи так не питай! А ти любиш?
Гриць. Нікого ще так щиро не любив, як тебе. Тебе одну на світі...
Тетяна. А як перестанеш любити?
Гриць. Туркине, моя зоре... хіба ж я се годен ?.. Прийдеш знов?
Тетяна. Прийду!
Гриць. Пам'ятай!
Тетяна. Любиш?!
Гриць. Люблю!
(Танець під музику «Ой не ходи, Грицю та й на вечорниці».)
Сценка № 2
(На сцені стара хатина Маври. Мавра курить люльку. З-за сцени чути голос Тетяни: «Мавро! Мавро!» Вбігає Тетяна. Стара циганка обнімає її.
Мавра. Доньцю, доньцю, яка у вас пригода?
Тетяна (кричить). Мавро!
Мавра (з болем). Він?
Тетяна (стогне). Бере другу. Зрадив мене!
Мавра. Бачиш? А ти гадала, донько, що він буде тебе завше любити?
Тетяна (з криком). О Мавро! Любив-голубив, прирікав, Мавро, ще недавно, ще недавно тут ось в лісі, а тепер...
Мавра (розмірковуючи). Та-ак? Голубив, цілував?
Тетяна. Голубив, цілував...ще останній раз, з коня, по тучі... О...так щиро...
Мавра (дивується). По тучі? (Розпачливо). То він? (Шепоче.) Боже! Боже!! (Потім твердо і з ненавистю.) То абись знала, донько, що котрий найбільше милує, той найборше зраджує! Як цілує тебе, його серце вже з тобою прощається. Котрі так не робили?
Тетяна (стогне). 0, о, о! Мавро! (Закидаючи руки назад голови, кричить.) Я збожеволію!
Мавра (заспокоює). Ні, доньцю, не збожеволієш, і я не збожеволіла... Га-й, га-й! Не здурієш.
Тетяна (глухо). А я збожеволію, Мавро! Я збожеволію, не годна перенести. Що робити, Мавро?
Мавра (спокійним голосом). Я попробую його назад ще навернути.
Тетяна (кинулась на неї стрілою, що та аж на лаву впала). Щоб ти не посміла! (Випрямившись.) Я не одурила, двох я не любила. Щоб ти не посміла. Я його вірно любила, його одного; він мене зрадив, то що навертати? Не посмієш.
Мавра (роздратовано). То й маєш за свою вірність.
Тетяна (важко, але твердо). Маю!
Мавра. Він одружиться, буде ґазда на все село — а ти?
Тетяна (поглянула на Мавру, а відтак твердо). Буду Тетяною — чим мала б бути?
Мавра. І що йому зробиш?
Тетяна (майже просичала). А ти що зробила, Мавро?
Мавра (помовчавши). Я покорилася долі, піддалася їй, та от і доживаю. Що було робити?
Тетяна (поглянувши на Мавру блудними очима, твердо). Ти, Мавро, ти покорилася. Годна була.
Мавра. А ти що, доньцю, зробиш? Він тебе вже не візьме.
Тетяна. Він мене не візьме. Ніколи не візьме.
Мавра (хитає головою). Пропало твоє щастя... пропала твоя доля.
Тетяна. 0-вва! (Виходить за сцену.)
Мавра. Прийди за два дні знов. Прийди!..
(Мавра б'є себе в голову, падає на землю.)
Тетяно, серце моє! (Стогне вголос.) Тетяно моя, серце моє, що тепер з тобою буде? Ти, я бачу, не Мавра, ти, я бачу, не перенесеш сього. Тебе вже жаль заглушує; Господи, змилосердься! Боже!... (Завіса. Звучить трагічна мелодія.)
Пауза. Декорації лісу: дерева, великий камінь, трава. На сцену вибігає Тетяна з розпущеним волоссям, сміється. Раптом замовкає.
Тетяна. Грицю! Грицю! Я йду!
(Зупинилась поглядом на широколистім зіллі з-під «Білого каменя».)
Гей, скільки його тут! Його тут повно. Гей, Мавро! Твого зілля повно! Ага, Мавра! Що казала Мавра про зілля з-під «Білого каменя»? Воно про всяке лихо — учила Мавра. «В неділю рано, — казала, — зілля копати, у понеділок пополоскати, у вівторок варити, а в середу... в середу? (Сідає на землю біля каменю.) В середу? «В середу», щось Мавра казала. Ага, в середу, казала Мавра, зіллям лихо приспати, а в неділю — весілля!!!
(Співає перший куплет пісні «Ой не ходи, Грицю». Раптом замовкає і починає плакати.)
Тетяна (кричить і йде зі сцени). Грицю! Люблю! Люблю! Іду!
(Виходять двоє ведучих. Звучить пісня «Ой не ходи, Грицю».)
Зупинка № 6. Займи позицію
На кожній станції команда отримувала ключові слова, з яких склали вислови:
«Біда ломить і залізо, а ви лиш людина…».
«Ніяка сила світу не стопче в мені мислячої самостійної людини…».
З якого твору ці слова? Хто їх сказав? Яка ваша думка, ваша позиція?
Журі оголошує результати.
Церемонія нагородження.
Учитель.
Дякуємо за активну участь усім учасникам та організаторам гри! До зустрічі!
Маршрутний лист
|
№ |
Кабінети |
Назва етапу |
Бали |
|
1. |
Кабінет української мови |
Зупинка № 1 Творча. Знайомство із командами. |
|
|
2. |
Бібліотека |
Зупинка № 2 Логічна(кросенс) |
|
|
3. |
Кабінет біології |
Зупинка № 3 Ребуси |
|
|
4. |
Кабінет фізики |
Зупинка № 4 Літературознавча |
|
|
5. |
Актова зала |
Зупинка № 5 Театральна |
|
|
6. |
Актова зала |
Зупинка № 6. Займи позицію |
|