Л. Українка. На шляху до «нової драми». Драма – феєрія «Лісова пісня». Основа сюжету. Значення міфологічної та фольклору у драмі.

Про матеріал

План - конспект уроку стане у нагоді викладачам при підготовці до уроку з поданої теми.

Перегляд файлу

Тема: Л. Українка. На шляху до «нової драми». Драма – феєрія «Лісова пісня». Основа сюжету. Значення міфологічної та фольклору у драмі.

Мета: допомогти здобувачам освіти усвідомити жанрові та ідейно – художні особливості поетеси; активізувати навички сприйняття, коментування віршованих драматичних творів; виховувати потяг до прекрасного, любов та повагу до української мови та літератури.

Обладнання: портрет письменниці, видавництво твору, ілюстрації до нього, кросворд, анкети.

Теорія літератури: драма – феєрія.

Хід уроку:

І. Мотивація навчальної діяльності здобувачів освіти. Оголошення теми і мети уроку.

1. Вступне слово вчителя.

- Доброго дня шановні здобувачі освіти! Сьогодні ми продовжимо вивчати творчу спадщину Л.Українки. Темою нашого уроку звучить так - «Л. Українка. На шляху до «нової драми». Драма – феєрія «Лісова пісня». Основа сюжету. Значення міфологічної та фольклору у драмі.»

ІІ. Актуалізація опорних знань здобувачів освіти.

Кросворд.

Запитання.

У якому місті народилася Л. Українка?
Яке прізвище мала мати Л. Українки?
Назвіть мову, яку Л. Українка вивчала з 12ти років.
Назвіть прізвище чоловіка, з яким поетеса зустрілася улітку у 1897 році в передмісті Ялти.
У якому місті була надрукована І збірка віршів Л. Українки у 1893року.
Який вірш був написаний Л. Українкою у 19-му віці (1880р)?

Відповіді.

1.Звечелі.

2. Пчілка.

3. Німеціка.

4. Мержинський.

5. Львів. 6. Надія.

2. Усне опитування здобувачів освіти.

- Як Ви охарактеризуєте життєвий шлях Л. Українки?

- Назвіть основні твори Л. Українки?

- Що Вас найбільше вразило з життєвого шляху Л. Косач?

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

Слово вчителя.

Отже, перевіривши Ваші знання, ми можемо перейти до теми нашого уроку. Для початку, давайте з Вами напишемо визначення – драма – феєрія.

Словникова робота.

Драма-феєрія (або просто феєрія; фр. féerie, від фр. fée — фея, чарівниця) — один із жанрових різновидів драми. Для цього виду властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. Сценічна дія феєрії відрізняється використанням сценічних ефектів та трюків.

Особливості драми-феєрії:

фантастично-казковий сюжет;

дійові особи: міфічні або фантастичні істоти

відбуваються надзвичайні історії;

театральний ефект з безліччю театральних трюків.

застосування в фільмах драмах

Єдиною феєрією в українській літературі є п'єса «Лісова пісня» Лесі Українки.

Лекція вчителя.

Фольклорно-міфологічна основа сюжету. Проблематика твору.

Особливості драми (як ліричного ряду)

1. зображення людини через її вчинки, поведінку, висловлювання;

2. відтворення події, як живого процесу, що протікає в даний момент;

3. наявність ремарок;

4. поділ тексту на дії, картини, яви (останні часом відсутні);

5. призначення твору для вистави на сцені:

«Драма живе лише на сцені: без неї вона як душа без тіла» (М.Гоголь)

Особливості драми, як жанру

1. драматичний конфлікт;

2. художнє відтворення подій повсякденного громадського й побутового життя (переважно сучасного письменникові);

3. зображення людського горя і страждань без трагедійного загострення;

4. викриття і засудження негативних суспільних та побутових явищ і недоліків у характеристиці персонажів, без комедійного загострення;

5. закінчення твору благополучне або нещасливе для головного героя;

6. діалогічний спосіб викладу художнього матеріалу;

7. прозова форма.

Особливі ознаки драматичної поеми:

• в її основі переважно психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів;

• тяжіння до філософської узагальненості, поетичної умовності, символіки, міфологічності;

• ліричність, емоційність, навіяні поетичними прологами, посвятами, ремарками, монологами;

• білий п’ятистопний ямб, який дає змогу розмовляти в емоційно піднесеному тоні;

• ідейний зміст твору, завершення тієї або іншої сцени, розгортання певної думки часто підсумовуються афоризмом.

Особливості драми-феєрії:

фантастично-казковий сюжет;
дійові особи: міфічні або фантастичні істоти;
відбуваються надзвичайні історії; театральний ефект з безліччю театральних трюків.

«Лісова пісня» (1911 р.) — є завершенням власне жанрової трилогії «Кассандра» — «Камінний господар» — «Лісова пісня». Тобто це міфологізована трагедія. Трагедія порожньої душі, яка зреклася творчих засад життя. Це трагедія розплати за зречення та знайдення справжньої людської сутності ціною смерті. У ширшому аспекті — це трагедія поколінь епохи світових катаклізмів і катастроф. Висловити це можна було тільки в формі сучасного міфу, екзистенціального й синкретичного. Синкретизм «Лісової пісні» є її найважливішою структурною особливістю. В ній поєднується поезія, живопис та музика. Музична гармонія в п'єсі лежить в основі головної симетрії дії (повернення музики в смерті).

Філософська концепція останнього шедевру Лесі Українки — «Лісової пісні» (1912) — не вичерпується ні протиставленням людини та природи, людини суспільної та людини природної, ні уславленням безсмертної любові, ні проблемою взаємозв'язків мистецтва та життя. Увесь цей комплекс ідей перебуває на поверхні міфологізованого сюжету про сенс та зміст людської екзистенції. А людина в п'єсі — Лукаш. Його постать немов би закривається поетичнішим та трагічнішим образом Мавки. Але складний філософський час цього міфу, де поєднується час буття та пори року, — це ж4 час життя Лукаша. Перед нами — всуціль «життя людини»: від пробудження свідомого почуття до смерті під білим снігом. Ця коловерть — важкий шлях пізнання істини через зраду самого себе, через усвідомлення свого місця в світі. «Смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись»,— каже Мавка Лукашеві. Трагічна єдність двох засад людського буття («своє життя» та «до себе», творчого, духовного) ставить саме Лукаша в центр драматичної дії. Образ Мавки втрачає самодостатність і отримує додаткове філософське значення як необхідну частку людського буття, відмова від якої загрожує духовною загибеллю. Мавка — це людська душа, без якої людина перетворюється на вовкулаку. Повернення до себе самого, до музики — це один із проявів того міфопоетичного принципу циклічності, на якому ґрунтується п'єса-феєрія. Цикли дня та ночі, пори року, цикл людського життя — та цикл пізнання самого себе, знаходження себе в смерті, початок — у кінці. Це і є третій цикл п'єси.

Джерела та історія створення драми «Лісова пісня»

«Лісову пісню» породила туга за рідним краєм (ліси Волинського Полісся). Тут образи рідної природи, легенди пралісу, мелодії почутих тоді пісень.

Вперше про Мавку Леся почула в селі Жаборинці. Рідну природу поетеса відчула дуже глибоко. Волинь вона любила палко, говорила, що в неї навіть вдача волинська і лісова душа.

Леся Українка часто бувала в сільських хатах, на сільських весіллях слухала дзвінкі пісні дівчат. Волинсько-поліський фольклор, міфологію поетеса знала досконало. Узнавала їх від дівчат – Білінької, Олександри; від дядька Лева з Нечемного (герой драми). У нього жили 3 доби.

«Лісову пісню» Леся написала за 10-12 днів. Перші струмочки драми беруть початок в лісах Звягельщини. Та основне джерело цього твору б'є в хащах та озерах Ковельщини. У 1882р. Косачі переїжджають з Луцька до села Колодязного під Ковелем.

«Лісову пісню» Леся Українка написала дуже швидко. Та задум тривав роками. Вперше драма надрукована 1912р. в журналі «Літературно-науковий вісник».

IV Підбиття підсумків уроку.