Лабораторна робота "Будова тканин тваринного організму"

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

БУДОВА ТКАНИН ТВАРИННОГО ОРГАНІЗМУ

Мета роботи: ознайомитись з особливостями будови різних типів тканин тваринного організму, навчитись їх розрізняти та порівнювати.

Обладнання і матеріали: світлові мікроскопи, мікропрепарати і мікрофотографії тканин (епітеліальної, нервової, м’язової, внутрішнього середовища) тваринного організму.

Завдання 1. Прочитати теоретичні відомості про тканини тваринного організму та виконати тестові завдання

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Тканина – це система подібних за будовою клітин, пов'язаних між собою структурно і функціонально. Будову та функції тканин тварин вивчає гістологія (від грец. гістос – тканина), а рослинних – анатомія рослин (від грец. анатоме – розсікати).

Більшість багатоклітинних тварин мають розвинені тканини різних типів; які у процесі індивідуального розвитку формуються з певних зародкових листків – екто-, мезо- та ентодерми. Крім того, тканини тварин побудовані не лише з клітин, а й з міжклітинної речовини, яку утворюють і виділяють самі клітини.

В організмі тварин і людини виділяють чотири основні типи тканин: епітеліальні, м'язові, нервові та тканини внутрішнього середовища.

Епітеліальні (від грец. епі – понад та теле – сосочок) тканини, або епітелій, складаються з клітин, щільно прилеглих одна до одної, які утворюють один або кілька шарів. Міжклітинної речовини в епітеліальних клітинах майже немає. Ці тканини вистилають порожнини тіла та внутрішніх органів, входять до складу залоз. Епітеліальна тканина виконує захисну функцію: захищає тканини, розташовані глибше, а також регулює обмін речовин із зовнішнім середовищем. Залози внутрішньої, зовнішньої та змішаної секреції здійснюють свої функції завдяки наявності в них залозистого епітелію. Його клітини утворюють потрібні організму речовини (слиз, гормони, травні ферменти).

Епітеліальні тканини різноманітні за будовою, що пов'язано з їхніми функціями. Залежно від форми клітин та особливостей їхньої будови розрізняють плоский, кубічний, циліндричний і війчастий епітелії (рис. 1). З клітин епітелію шкіри утворюється волосся, пір'я, кігті або нігті. Епітеліальній тканині властива висока здатність до відновлення (регенерації).

Рис. 1. Види епітелію:

1 – плоский; 2 – війчастий; 3 – кубічний; 4 – циліндричний

 

Тканини внутрішнього середовища входять до складу різноманітних органів і створюють внутрішнє середовище організму. Вони виконують різноманітні функції: захисну, живильну, транспортну, опорну, запасаючу; підтримують відносну сталість внутрішнього середовища. Спільним для цієї групи тканин є наявність добре розвиненої міжклітинної речовини. Певні різновиди тканин внутрішнього середовища здатні до регенерації.

Тканини внутрішнього середовища поділяють на рідкі (кров, лімфа та тканинна рідина), сполучні та скелетні.

Кров (рис. 2), лімфа та тканинна (міжклітинна) рідина е складовими внутрішнього середовища організму. Вони забезпечують транспорт поживних речовин, продуктів обміну, газів, біологічно активних речовин, а також захисні реакції. Ці тканини підтримують відносну сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз). Для них характерна наявність рідкої міжклітинної речовини – плазми та зважених у ній клітин.

 

Рис. 2. Формені елементи (клітини) крові людини

 

Сполучні тканини (рис. 3) формують основу органів, забезпечують їхнє живлення. Вони беруть участь й у загоюванні ран: заповнюють пошкоджені місця інших тканин, унаслідок чого виникає сполучнотканинний рубець. Їхня міжклітинна речовина має різний склад. Пухка сполучна тканина міститься в усіх органах, супроводжує кровоносні та лімфатичні судини, заповнює проміжки між внутрішніми органами. Ця тканина складається з невеликої кількості клітин і неупорядковано розміщених волокон, між якими розташована пухка маса. У щільній сполучній тканині волокна переважають над аморфною міжклітинною речовиною. Цей вид тканин виконує переважно захисну функцію, надає еластичності органам тощо (наприклад, власне шкіра, або дерма, хребетних тварин, сполучнотканинна оболонка кровоносних судин). Волокниста сполучна тканина містить велику кількість щільно прилеглих один до одного волокон (сухожилки, зв'язки та ін.).

 

Рис. 3. Сполучні тканини:

1 – пухка волокниста; 2 – щільна

 

Жирова тканина розміщена під шкірою та навколо деяких органів і захищає їх від механічних пошкоджень. У ній відкладаються запасні поживні речовини. Підшкірна жирова тканина відіграє роль теплоізолюючого шару, в ній може утворюватись метаболічна вода. Ретикулярна тканина утворює основу кровотворних органів (червоного кісткового мозку, селезінки, лімфатичних вузлів), входить до складу слизової оболонки кишечнику, нирок тощо. Вона складається з клітин, сполучених між собою за допомогою довгих відростків, і особливих волокон. У ній утворюються клітини рідких тканин.

До скелетних тканин належать кісткова та хрящова (рис. 4). Основні їхні властивості – пружність і міцність. У кістковій тканині відкладаються мінеральні солі.

Це надає їй особливої міцності. Переважно з неї побудований скелет хребетних тварин і людини. Хрящова тканина має міжклітинну речовину з органічних речовин. З цієї тканини формується скелет у зародків усіх хребетних тварин і людини. Згодом у більшості цих організмів хрящова тканина заступається кістковою. Хрящова тканина також входить до складу вушних раковин, гортані, сухожилків і зв'язок тощо.

 

Рис. 4. Скелетні тканини:

1 – кісткова; 2 – хрящова

Складовою частиною опорно-рухової системи тварин і людини є м'язові тканини. М'язові тканини здатні скорочуватись у відповідь на надходження до них нервового імпульсу. Це забезпечує рухи тіла та окремих його частин. М'язовим тканинам властива здатність до регенерації (за винятком серцевого м'яза). Розрізняють посмуговану (поперечносмугасту) та непосмуговану (гладеньку) м'язові тканини ( рис. 5).

Посмуговану м'язову тканину поділяють на скелетну та серцеву Скелетна м'язова тканина утворює м'язи, які забезпечують рухи, а також м'язи язика, глотки, гортані, верхньої частини стравоходу, діафрагму хребетних тварин. Вони прикріплені до кісток, а у членистоногих – до внутрішніх виростів зовнішнього скелета. Посмугована м'язова тканина складається з м'язових клітин.

М'язові клітини мають форму видовжених циліндрів, укритих сполучнотканинною оболонкою, тому дістали назву м'язових волокон. Деякі м'язові волокна досягають 30 см завдовжки. М'язові клітини мають багато ядер. У цитоплазмі розташовані скоротливі нитки, в яких послідовно чергуються світлі та темні ділянки (диски), добре помітні під мікроскопом. Волокна посмугованої м'язової тканини здатні скорочуватись з великою швидкістю.

Серцевий м'яз входить до складу стінок серця і деяких ділянок великих кровоносних судин: аорти та верхньої порожнистої вени. Волокна серцевого м'яза, на відміну від скелетних, не мають сполучнотканинних оболонок. Тому збудження від одного волокна передається іншим у місцях їхнього сполучення та здатне спричиняти скорочення всіх м'язових волокон передсердя чи шлуночка. На відміну від скелетних м'язів, які здатні скорочуватись під впливом свідомості (довільно), серцевому м'язу притаманні мимовільні скорочення.

Непосмугована м'язова тканина входить до складу стінок більшості внутрішніх органів (кровоносних судин, шлунка, кишечнику, сечоводів, сечового міхура тощо). Вона складається з одноядерних веретеноподібних клітин, що не мають посмугованості. Групи цих клітин зібрані у пучки, між якими розташована сполучна тканина. В ній залягають кровоносні й лімфатичні судини та нервові волокна.

 

Рис. 5. Різні види м’язової тканини:

1 – посмуговані скелетні м’язи; 2 – не посмуговані м’язи;

3 – посмугований серцевий м’яз

 

Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і розміщених між ними допоміжних клітин (рис. 6). Нейрони (від грец. нейрон – жила, нитка, нерв) здатні сприймати подразнення, перетворювати його на нервові імпульси і проводити їх до інших нейронів або певних органів. Кожний нейрон складається з тіла та відростків. У тілі розташоване ядро й інші органели. Відростки можуть бути двох типів. Довгий, розгалужений на кінці, має назву аксон (від грец. аксон – вісь). Довжина аксона може сягати десятків сантиметрів, а інколи – до 2–3 м. Його функція – проведення нервового збудження від тіла нейрона. Переважно короткі, деревоподібно розгалужені відростки нейрона називають дендритами (від грец. дендрон – дерево); ними нервове збудження проводиться до тіла нейрона. Нейрони до поділу нездатні. Особливою функцією деяких нейронів є секреція нейрогормонів – біологічно активних сполук, які впливають на організм подібно до гормонів.

Рис. 6. Нервова тканина:

1 – нервова клітина (нейрон); 2 – різні види клітин (нейроглія)

Допоміжні клітини нервової тканини – нейроглія, на відміну від нейронів, не проводять нервові імпульси і зберігають здатність до поділу. Вони мають різну будову, заповнюють проміжки між нейронами та виконують різноманітні функції: живильну, секреторну, опорну, захисну тощо. Деякі з них утворюють ізолюючі оболонки навколо відростків нейронів і запобігають розсіюванню нервових імпульсів.

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ

(виберіть із запропонованих відповідей одну правильну)

1. Тканини тварин:

1.         епітеліальна, м’язова, нервова;
2.         сполучна, покривна, нервова;
3.         м’язова, твірна, механічна;
4.         основна, нервова, провідна.

2. Кров, жирова, хрящова тканини належать до:

1.         м’язової тканини;
2.         епітеліальної тканини;
3.         механічної тканини;
4.         тканин внутрішнього середовища.

3. Тканина, з якої переважно утворені залози у хребетних тварин:

1.         епітеліальна;
2.         сполучна;
3.         м'язова;
4.         нервова.

4. Тканина, яка розташована під епітелієм і зумовлює його регенерацію та загоювання ран:

1.         сполучна;
2.         кісткова;
3.         хрящова;
4.         м'язова.

5. Орган ссавців, у якому є миготливий (війчастий) епітелій:

1.         нирки;
2.         кишечник;
3.         дихальні шляхи;
4.         кровоносні судини.

6. Добре розвинена міжклітинна речовина у тканині:

1.         епітеліальній;
2.         м'язовій;
3.         нервовій;
4.         сполучній.

Завдання 2. Вивчити будову тканин тваринного організму

Хід роботи: 1. При малому збільшенні мікроскопа знайдіть, а при великому збільшенні розгляньте мікропрепарат епітеліальної тканини.

Зверніть увагу на форму клітин, їх взаєморозташування, співвідношення клітин і міжклітинної речовини.

Порівняйте побачене з мікрофотографією (рис. 7).

Рис. 7. Клітини одношарового циліндричного епітелію

ниркового канальця (мікрофотографія)

Замалюйте побачену тканину.

Рис. 7.1. Схема будови епітеліальної тканини

 2. Розгляньте мікропрепарати тканин внутрішнього середовища (хрящової, кісткової, пухкої сполучної, крові та інших).

Зверніть увагу на будову міжклітинної речовини, зокрема на розміщення в ній волокон.

Порівняйте побачене з мікрофотографіями (рис. 8).

Рис 8. Тканини внутрішнього середовища (мікрофотографії):

1 – хрящова (гіаліновий хрящ); 2 – кісткова; 3 – пухка сполучна;

4 – щільна сполучна; 5 – жирова; 6 – кров

Замалюйте побачені тканини.

Рис 8.1. Схема будови тканин внутрішнього середовища

3. Розгляньте під мікроскопом препарат нервової тканини.

Знайдіть тіло нейрона, аксони, дендрити.

Порівняйте побачене з мікрофотографією (рис. 9).

Рис. 9. Нервова тканина (мікрофотографія)

Замалюйте нервову тканину та зробіть позначення тіла і відростків нейрона.

Рис 9.1. Схема будови нервової тканини

4. Розгляньте під мікроскопом мікропрепарати різних типів м’язової тканини (непосмуговану (гладеньку), посмуговану (поперечносмугасту): скелетну, серцеву.

Зверніть увагу на форму, довжину клітин. Знайдіть ядра та скоротливі волокна.

Порівняйте побачене з мікрофотографіями (рис.10).

Рис. 10. М’язові тканини (мікрофотографії):

1 – непосмугована (гладенька); 2 – посмугована (поперечносмугаста);

3 – посмугована серцева

Замалюйте м’язові тканини  і зробіть позначення ядер та волокон.

Рис 10.1. Схема будови м’язових тканин

 

Завдання 3. Зробити висновок до роботи за результатами спостережень

 _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 4. Дати відповіді на питання для самоконтролю:

1. Що таке тканина? 

________________________________________________________________________________________________________________

2.  Які особливості будови епітеліальних тканин?

________________________________________________________________________________________________________________

3. У чому відмінність між різними видами м'язових тканин?

________________________________________________________________________________________________________________

4. У чому відмінність між нейрогліями і нейронами?

________________________________________________________________________________________________________________

5. Що спільного між тканинами внутрішнього середовища?

________________________________________________________________________________________________________________