ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Визначення прискорення вільного падіння за допомогою нитяного маятника
Мета роботи: виготовити нитяний маятник, визначити за його допомогою прискорення вільного падіння; переконатися в справедливості формули Гюйґенса.
Обладнання: штатив із муфтою та лапкою, металева кулька (або тягарець) із петелькою, нитка завдовжки 1,5–2 м, вимірювальна стрічка, секундомір.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Прискоренням вільного падіння називають прискорення, з яким тіло рухається до Землі, коли на нього діє тільки сила земного тяжіння.
Прискорення, з яким тіла падають на Землю, зумовлене силою їх притягання до неї. Притягання фізичних тіл одне до одного є загальною властивістю матерії й існує як між макроскопічними тілами (зірками, планетами), так і між мікроскопічними тілами (атоми, молекули). Узагальнюючи відомі експериментальні факти, Ньютон сформулював закон всесвітнього тяжіння.
Дві матеріальні точки притягуються одна до другої із силою F, прямо пропорційною їх масам m1 і m2 і обернено пропорційною квадрату відстані R між ними: (1)
де G – гравітаційна стала, що дорівнює 6,67×10-11.
Гравітаційна стала чисельно дорівнює силі взаємодії двох матеріальних точок з масами 1 кг, що знаходяться одна від одної на відстані 1 м.
Формула (1) справедлива і для реальних тіл, що мають сферичну форму. У цьому випадку r – відстань між центрами сфер.
Гравітаційна взаємодія Землі з будь-яким тілом, що знаходиться біля її поверхні, проявляється в притягуванні його Землею. Якщо тіло знаходиться на висоті (h) від поверхні Землі, то на нього діє сила тяжіння (2)
де R – радіус Землі, приблизно рівний 6400 км; М – маса Землі; m – маса тіла.
Якщо h << R, то h можна знехтувати і формула (2) приймає вигляд:
. (3)
Цю ж силу можна виразити і через прискорення a, з яким тіло падає на Землю:
F = ma; (4)
Із формул (3) і (4) випливає:
. (5)
Оскільки G, M, R – сталі, то і прискорення, з яким тіла падають на Землю у вакуумі, є сталою величиною. Його позначають буквою g, а чисельно воно приблизно дорівнює 9,8 м/с2
Взагалі значення g залежить від висоти h над рівнем моря і географічної широти. Остання залежність зумовлена тією обставиною, що Земля являє собою "приплюснутий" з полюсів шар, що обертається. Внаслідок добового обертання Землі з кутовою швидкістю ω навколо власної осі, що проходить через її полюси, виникає відцентрова сила інерції, яка зменшує величину прискорення вільного падіння g.
Неідеальна кулеподібність Землі та її добове обертання зумовлює те, що величина g в різних місцях Землі змінюється від 9,8м/с2 на полюсах, до 9,78м/с2 на екваторі.
Періодом коливань називають час T, за який відбувається одне повне коливання.
Період Т при малих відхиленнях маятника залежить від довжини маятника l: (5).
Звідси: (6).
Таким чином, якщо відомі значення l і Т, то користуючись формулою (6), можна знайти чисельне значення прискорення вільного падіння тіл g.
ХІД РОБОТИ
Підготовка до експерименту
Експеримент
Таблиця 1
Номер досліду |
Довжина нитки l, м |
Кількість Коливань N |
Час коливань |
Період
коливань |
||
t, с |
tсер, с |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Опрацювання результатів експерименту
Частина 1. Вимірювання прискорення вільного падіння
1) середній час 20 коливань: tсер = (t1 + t2 + t3) / 3;
2) період коливань маятника: T = tсер / N;
3) прискорення вільного падіння:
Частина 2. Перевірка формули Гюйґенса
1. Для досліду 4 обчисліть період коливань маятника у два способи:
1) скориставшись означенням періоду: ;
2) скориставшись формулою Гюйґенса: ; вважайте, що .
2. Оцініть відносну похибку експерименту:
Аналіз експерименту та висновки
Проаналізувавши результати, зробіть висновок, у якому зазначте:
1) які досліди ви проводили;
2) які співвідношення були підтверджені;
3) які чинники вплинули на точність результатів експерименту.
Контрольні запитання