Лабораторна робота "Створення текстового документу. Форматування тексту"

Лабораторна робота № 1

Тема: Створення текстового документу. Форматування тексту

Мета:  навчитися здійснювати форматування текстових фраз; виділяти фрагменти тексту та виконувати операції з ними.

Зміст завдання:

Варіант 1

1.           Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«Класична механіка вивчає найпростіші з фізичних явищ, а саме, механічний рух як зміну місцеположення тіл із часом та  взаємодію тіл, що проявляються в макросвіті.  Для вивчення механічних явищ, вводиться система характеристик руху тіл та їх взаємодії й установлюються відповідні закономірності зв'язку між ними та їх властивості в часі. До таких характеристик відносяться  радіус-вектор положення тіла, швидкість, прискорення, кривизна траєкторії, імпульс, енергія.

У модулі вивчаються основи механічного руху класичної та релятивістської механіки. У класичній механіці йдеться про рух тіл із швидкостями, які значно менші за швидкість світла у вакуумі. У релятивістській механіці (механіці теорії відносності Ейнштейна)  розглядається рух тіл із швидкостями, близькими за величиною до швидкості світла у вакуумі.»

3.                Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допо­могою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.

Варіант 2.

1.           Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«К.Д.Андерсон і С.Г.Неддермейер у 1937 р. спостерігали у камері Вільсона, поміщеній у магнітне поле, після проходження свинцевої чи платинової пластини космічних променів частинки з масою у 100 разів більшою за масу електрона. Спочатку думали, що це частинки Юкави, але дещо пізніше виявилось, що це є нові частинки – мюони [19, с. 364];

Широкі атмосферні ливні виявили у 1938 р. П.Оже і незалежно В.Кольхерстер.

Друга світова війна внесла корективи у дослідження космічних променів. У 1947 році з’явились перші публікації з проблеми. Виникли два напрямки досліджень: ядерно-фізичний і космофізичний. За ядерно-фізичним напрямком є відкриття пі-мезонів і дивних частинок, а космофізичний – зв'язаний з розвитком космічної техніки.

Ч.М.Дж.Латтес (Бразилія), Дж.Оккіаліні (Італія), С-Ф.Пауелл (Англія) вивчали проходження заряджених частинок в ядерних емульсіях на вершині Пік-де-Міді на висоті 2800 м в Альпах і на горі Чакалтай на висоті 5500 м в Болівії відкрили нову частинку пі-мезон. Після відкриття пі-мезона Дж.Рочестер і К.Батлер виявили два випадки розпаду важких частинок у камері Вільсона. Це були К-мезони;

Р.Арментерос, К.Баркер, К.Батлер, А.Кашон і А.Чепмен у камері Вільсона відкрили лямбда-гіперон, а через рік (замість А.Чепмена у групу ввійшов С.Йорк) спостерігали ксі-гіперон;

А.Бонетті, Л.Ревісетті, М.Понетті, Г.Томазині у 1953 р. відкрили у космічних променях ядерних емульсій сігма-гіперон. Це була остання частинка, виявлена у космічних променях.»

3.                Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допо­могою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.

Варіант 3.

1.           Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«Питання про будову та закономірності будови Всесвіту завжди стояли перед людством. І відповідно до розвитку культури, техніки, знань про явища, що оточують людей, людство намагалося відповісти на питання про суть Всесвіту.

Курс природознавства в певній мірі знайомить учнів з певними теоретичними даними, щодо поняття Всесвіту загалом, тобто створюється підготовка базового підґрунтя для наступного вивчення основних понять та термінів з якими учні зустрінуться в курсі фізики основної школи[26].

Для урізноманітнення процесу вивчення нового матеріалу учням пропонується провести спостереження за повертанням листків та квіток рослин до Сонця; нагріванням тіл(металевих, дерев’яних та ін.) сонячними променями.
Підготовлено такі демонстрації:  карти та атласи зоряного неба; таблиці, малюнки із зображенням небесних тіл, прилади для вивчення Всесвіту; моделі Сонячної системи; поширення світла; залежності освітленості поверхні від кута падіння світлових променів; дослідів, що ілюструють зміну освітленості півкуль Землі протягом року; фотографії Місяця, Землі з орбітальних станцій і космічних апаратів»

3.                Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допо­могою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.

Варіант 4.

1.           Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«Успішність класу має показники між достатніми  та високими. Кілька учнів навчаються на відмінно: Ніколаєва Лідія, Маханько Ольга, Навроцька Ярослава та Кондратенко Вікторія. Відвідування на високому рівні, елементи недисциплінованості відсутні. На успішність класу впливає постійний контроль за навчанням з боку керівництва школи, класного керівника, вчителів-предметників.

Загалом клас має достатньо високий рівень підготовки з інформатики, але частина учнів не використовує в повній мірі свої можливості. За навчальним планом у 10-х класах передбачається 1 година інформатики на тиждень.На першому тижні практики мною були відвідані всі уроки інформатики.

На другому тижні я розпочала проводити уроки інформатики самостійно.Загалом за час практики я відвідала 10 уроків інформатики проведених іншою студенткою Швець Анною Олегівною..»

3.           Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допо­могою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.

Варіант 5.

1.      Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«Стиль – це сукупність параметрів, що визначають вид абзацу (шрифт, вирівнювання, інтервали перед/після і т.п.).Форматування документа за допомогою стилів полягає в призначенні окремим абзацам (наприклад, заголовкам) стилів форматування.

Стилі форматування можна визначати самостійно до або після форматування (крім того, є стандартні стилі Word).Набір стилів називають таблицею стилів, яка зберігається разом з файлом документа, але може бути скопійована з одного документа в іншій, доповнена й змінена.

Кожному абзацу можна призначити стиль у будь-який час: як відразу після того, як уведений цей абзац, так і після введення всього тексту.Створення й зміна таблиці стилів здійснюється за допомогою команди ФорматСтиль….

При використанні стилів з'являються додаткові можливості, наприклад, автоматичне створення змісту»

3.           Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допо­могою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.

Варіант 6.

1.           Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«Вам, звичайно, не раз доводилося гойдатися на гойдалці. Згадаймо, як саме вона рухається. Коли гойдалка найбільше відхилиться від положення рівноваги, вона на мить зупиняється,а потім починає рухатися назад до положення рівноваги.

Досягши положення рівноваги, гойдалка проходить його та відхиляється знову від положення рівноваги в другий бік — приблизно на таку саму відстань. Тут вона знову на мить зупиниться, а потім рух гойдалки повториться у зворотному напрямі.

Коливання – один з найпоширеніший видів руху в природі й техніці. Коливаються дерева в лісі, пшениця в полі, струни музичних інструментів.

Коливаннями називаються фізичні процеси, що точно або приблизно повторюються через однакові інтервали часу.Підвісимо важок на нитці, відведемо його убік від положення рівноваги й відпустимо. Важок почне здійснювати коливання поблизу положення рівноваги здійснює також важок, підвішений на пружині»

3.           Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допо­могою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.

 

Варіант 7.

1.           Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«Математичним маятником називається ідеалізована коливальна система без тертя, що складається з невагомої й нерозтяжної нитки, на якій підвішена матеріальна точка.

Відводячи маятник на більшу або меншу відстань, ми можемо змінювати амплітуду його коливань. Вимірюючи період коливань при різних амплітудах, ми дійдемо висновку, що якщо амплітуда коливань набагато менше довжини нитки, то період коливань практично не залежить від їхньої амплітуди.

Вимірюючи період коливань маятника при різних масах вантажу, ми виявимо, що період коливань математичного маятника не залежить від маси вантажу.

Вимірюючи період коливань маятника при різних довжинах нитки, ми виявимо, що зі збільшенням довжини нитки період коливань збільшується.При збільшенні довжини нитки в 4 рази період коливань збільшується у 2 рази, а при збільшенні довжини нитки в 9 разів період коливань збільшується в 3 рази.»

3.           Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допо­могою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.

Варіант 8.

1.           Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«У попередніх розглянутих випадках коливань ми нехтували втратами механічної енергії у коливальних системах, тобто розглядали ідеальні випадки. Проте в реальних системах втрати механічної енергії завжди існують. Вони викликані наявністю тертя, опору середовища, утворенням механічних хвиль тощо. Тому амплітуда коливань у реальних системах з часом зменшується і коливання, зрештою, припиняються. Наприклад, з часом припиняються коливання тягаря на пружині чи гойдалки, якщо їх час від часу не підштовхувати, поповнюючи втрати механічної енергії. Якщо в коливальній системі тіло вивести зі стану рівноваги і відпустити, то воно здійснюватиме так звані вільні коливання, які завжди є затухаючими.

Для дослідження коливань різної природи часто використовують прилади, що дістали назву осцилографів. Осцилограф (від лат. oscillo — коливаюсь і грец. графо — пишу) — прилад для спостереження коливань та запису їх у графічній формі..»

3.           Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допо­могою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.

Варіант 9.

1.           Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«Звукові хвилі, як і всі інші хвилі, поширюються з кінцевою швидкістю, яка називається швидкістю звуку, тобто на поширення коливань від джерела потрібен певний час.

Швидкість звуку в різних середовищах відрізняється в десятки разів. Наприклад, швидкість звуку в повітрі – близько 330 – 340 м/с; різниця значень пов’язана з тим, що ця швидкість трохи збільшується з підвищенням температури. У воді швидкість звуку становить приблизно 1500 м/с, а в сталі – 5000 – 6000 м/с.

Коливання середовища під час проходження хвилі є вимушеними. А частота вимушених коливань, як відомо, дорівнює частоті зовнішньої сили. Отже, частота звукових коливань завжди дорівнює частоті коливань тіла, яке є джерелом звуку. А оскільки частота хвилі й довжина хвилі пов’язані співвідношенням λ = ѵ/ν, то під час переходу звукової хвилі з одного середовища до іншого змінюється довжина хвилі. Наприклад, під час переходу до середовища, в якому швидкість звуку більша, довжина звукової хвилі збільшується.

.»

3.           Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допомогою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.

 

Варіант 10.

1.           Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«Звуки, які можна видобути за допомогою камертона або інших тіл, які гармонічно коливаються, називаються музичними.

Різниця між музичними звуками і шумами різного походження полягає в тому, що шумам не відповідає певна частота коливань. Це суміш звуків із найрізноманітнішими частотами, що безладно чергуються.

Як відомо, людина, яка має бас, співає низьким голосом, тенор – високим. Від якої ж зі складових характеристики звукової хвилі залежить висота звуку? Досліди показують, що висота звуку визначається частотою звукової хвилі : чим більша частота хвилі, тим звук вищий.

Наприклад, писк комара відповідає 500-600 змахам крилець за секунду, дзижчання джмеля – 220 змахам. Коливання голосових зв'язок співаків можуть створювати звуки в діапазоні від 80 до 1400 Гц, хоча в експерименті фіксувалися й рекордно низька (44 Гц) та висока (2350 Гц) частоти.

У телефоні для відтворення людської мови застосовується область частот у діапазоні від 300 до 2000 Гц.

.»

3.           Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допомогою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.

Варіант 11.

1.           Запустіть текстовий процесор будь-яким відомим вам способом.
2.           У текстовому редакторі надрукуйте фразу:

«Звучання однієї й тієї самої ноти у виконанні різних музичних інструментів або голосу відрізняє тембр. Саме за ним ми впізнаємо голос людини та розрізняємо інструменти, що ведуть одну й ту саму мелодію в одній тональності й з однаковою гучністю.

Від чого ж залежить тембр звуку? Виявляється, що будь-яке джерело звуку (за невеликим винятком, наприклад камертон) здійснює складні несинусоїдальні коливання. Їх можна спостерігати за допомогою осцилографа. Якщо підключити мікрофон і проспівати яку-небудь мелодію, то на екрані осцилографа з’явиться не синусоїда, а більш складна крива.

Несинусоїдальне коливання може бути подане у вигляді суми гармонічних коливань з різними частотами. Коливання з найменшою частотою називається основним тоном, а коливання з більш високою частотою – обертоном, або гармонікою.

Тембр характеризується наявністю й інтенсивністю обертонів (частот, кратних основній) і визначає забарвленість звуку.

Чаруючий сріблястий відтінок гарних голосів співаків досягається саме завдяки високим обертонам.»

3.           Виділіть текст першого абзацу, утримуючи ліву кнопку миші. За допомогою контекстного меню скопіюйте його в буфер обміну та вставте у кінець другого абзацу.
4.           Розфарбуйте кожне слово першого абзацу в різні кольори.
5.           Виділіть текст, натиснувши Ctrl + А. Змініть колір тексту на синій, а колір фону на жовтий.
6.           Встановіть відступ рядків «Помножувач»=3,0.
7.           Змініть в документі розмір полів: зліва-1,25, справа-3. Налаштувати відступ першого рядка.
8.           Скопіюйте текст до буфера обміну у зручний для вас спосіб.
9.           Відкрийте у цьому вікні новий документ та вставте фраг­мент із буфера обміну за допомогою клавіш Ctrl + V.
10.       Вирівняйте набраний текст по ширині.
11.       Наберіть текст доповнюючи  речення:

Щоб увести дефіс, треба... 

Щоб увести тире, треба...

Між словами треба робити ... пробілів.

Щоб перейти на новий рядок, треба...

Розділові знаки треба ставити ...

Закривати дужки або лапки ...

12.       Зробіть висновок.