Лекція 6. Організація, планування і методика коригуючої гімнастики в школі.

Лекція 6. Організація, планування і методика коригуючої гімнастики в школі.

План

1. Будова і функції хребта.  Наслідки сколіозу.

      2.   Види сколіозів та причини та їх виникнення.

      3.   Механокінетика розвитку.

      4. ЛФК при сколіозах.

      5. Загальні положення.

      6. Правильна поведінка при сколіозах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.     Будова і функції хребта, Наслідки сколіозу.

  Хребетний стовп — спинна тверда вісь тіла, людини і багатьох тварин, складена з ряду окремих коротких суглобів кісток, що називаються хребцями, майже по   всій довжині його полягає канал, що містить спинний мозок. Зверку зчленовується з кістками черепа, знизу - з кістками таза. Поділяється, у людини на шийну частину (7 хребців), грудну (12), поперекову (5), крижову (5 зрощених хребців) ї хвостову (5 недорозвинених хребців). Хребет - це основа скелету і виконує в організмізмі людини дві найважливіші функції Перта функція — опорно-руховй; Пруга — захисна. Хребет охороняє спинний мозок від механічних пошкоджень. До нього підходять численні нервові закінчення, які відповідають за роботу всіх органів в організмі людини. Образно кажучи, кожен хребець несе відповідальність за роботу певного органу. Якщо функції хребта порушені, ускладнюється проведення нервового імпульсу до тканин і клітин у різних ділянках тіла. З часом саме в цих ділянках тіла будуть розвиватися різні захворювання. Частіше всього зустрічаються такі викривлення: 1) сколіоз (бічний), рахітичний (у дітей від 3-4 років, 2) кіфоз (заду), звичний у рахітних дітей, анемічного характеру, в наслідок горбатої постави при читанні, у старшому віці; 3) лордоз (спереду), зустрічається

рідше, при вивихах стегон.

          Наслідки сколіозу. Пильна увага до сколіозу пояснюється тим, що при важких формах даного захворювання виникають , значні порушення у

найважливіших системах організму, що призводять до зменшення тривалості життя ,працездатності і до інвалідності . У літературних даних чітко окреслені і добре вивчені зміни дихальної, серцево-судинної і вегетативної нервової систем при важких формах сколіозу. Наводяться дані про наявність порушень функції зовнішнього дихання, серцевого ритму і  обмінних процесів  у міокарді,  недостатньої адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень, зниження ряду показників фізичного розвитку, більш пізній початок періоду статевого дозрівання у школярів 7-16 років, хворих на сколіоз І і II ступеня. На жаль практично немає даних про зміни у життєво-важливих системах при

порушеннях постави і при початкових ступенях сколіозу у дошкільнят та молодших школярів.

2. Види сколіозів та причини їх виникнення.

Терміном "сколіоз” позначається бічне викривлення хребта. Причому, цей термін вживається як відносно функціональних вигинів хребта у фронтальній площині ("функціональний сколіоз", "сколіотична постава", "антальгічний сколіоз"), так і відносно прогресуючого захворювання, що приводить до складної, часом важкої деформації хребта ("сколіотична хвороба”, структуральний сколіоз”).

Сколіоз може бути простим, або частковим, з однобічний 3 дугою викривлення , і складним – за наявності декількох дуг викривлення у різні боки і ,  нарешті, тотальним, якщо викривлення захоплює весь хребет. Він може бути фіксованим і нефіксованим, зникає в горизонтальному положенні. Наприклад, при вкороченні однієї кінцівки.  Одночасно зі сколіозом звичайно спостерігається і його торсія, тобто поворот навколо вертикальної осі,  причому тіла хребців виявляються зверненими в опуклу сторону, а остисті відростки в увігнуту. Торсія сприяє деформації грудної клітки і її асиметрії, внутрішні органи при цьому утискаються і зміщуються.

    Початкові явища сколіозу можуть бути виявлені вже В раньому дитинстві, але у шкільному віці (10 - 15 років) він виявляється найбільш виражено.

   Етіологічно розрізняють сколіози вроджені ( за В.Д. Чаклін, вони

зустрічаються у 23.0%), в основі яких лежать різні деформації хребців:

  -недорозвинення;

  - клиноподібна їх форма;

   - додаткові хребці і.т.д. 

   До придбаних сколіозів відносяться:

1. Ревматичні, що виникають, зазвичай, раптово і зумовлені м’язової контрактурою на здоровій стороні при наявності явищ міозиту  або спондилоартриту;

    2. Рахітичні, які дуже рано проявляються різними деформаціями опорно рухового апарату.  М’якість кісток і слабкість м’язів , носіння дитини на руках (переважно на лівій), тривале сидіння, особливо в школі - все це сприяє прояву  прогресуванню сколіозу;

    3.Паралітичні частіше виникають після дитячого паралічу, при  односторонньому м’язовому парезу, але можуть спостерігатися і при інших нервових захворюваннях.

    4. Звичайні, на грунті звичайної поганої постави (часто їх називають шкільними, тому що у цьому віці вони отримують найбільшу виразність).

Безпосередньою причиною їх можуть бути неправильно влаштовані парти, розсаджування школярів без урахування їх росту і номерів парт, носіння портфелів з перших класів, тримання дитини під час прогулянки за одну руку і.т.д.

    Цим переліком звичайно охоплюються не всі види сколіозів, а лише основні. Приинято вважати, що причиною травми попереку с тренувальні перевантаження. Тим часом, болі у нижньому відділі хребта куди частіше викликані звичайною повсякденною діяльністю людини. У ньому й криється пояснення, здавалося б

дивного протиріччя, коли на біль у попереку скаржаться люди ніколи які ніколи не займалися спортом . Саме шкідливе - це сидіння. Дивно, але при сидінні хребет  навантажений сильніше, ніж коли ми стоїмо! Втім, підвищене навантаження - це  половина справи. Забагато годинним доводиться сидіти в самій шкідливій позі нахилившись уперед. У такому положенні краї хребців зближуються і затискаються міжхребцевий диск із хрящової тканини. Взагалі ця тканина відрізняється чудовою еластичністю, що дозволяє їй успішно чинити опір компресії. Однак, треба враховувати, що при сидінні сила тиску на зовнішній край диска зростає в 11 разів. Та до того ж, продовжується не лише протягом робочого та навчального дня. але часто і вдома.

     Хребет, якщо дивитися на нього ззаду, повинен бути прямим. У деяких він,однак, приймає S-подібну форму (сколіоз). У легких випадках це не веде до будь- яких ускладнень. При значному викривленні хребта, коли він обертається навколо своєї осі, іноді виникають болі і його здатність нормально функціонувати

зменшується. З точки зору біомеханіки, процес формування сколіотичної деформації – це результат взаємодії чинників , що порушують вертикальне

положення хребта, і пристосувальною реакцією, спрямованої на збереження

вертикальної пози.

       Терміном "сколіотична хвороба" об'єднують природжений, диспластичний і ідіопатичний сколіоз (тобто сколіоз неясного генезу). Природжений сколіоз

зумовлений грубими вадами розвитку кістяка, такими, як додаткові бічні

клиноподібні хребці. При природженому сколіозі форма викривлення знаходиться у прямій залежності від локалізації і характеру аномалій.  Сколіотична хвороба, або сколіоз, на відміну від функціональних викривлень хребта у фронтальній площині, характеризується прогресуючою у процесі росту  клиноподібною і торсійною деформацією хребців, а також деформацією грудної клітки і тазу.

     Структуральний розвивається при деяких обмінних захворюваннях, які призводять до функціональної неповноцінності сполучних тканин, рахіту. При цих захворюваннях сколіотична деформація виступає як структура.

   Статичним сколіозом прийнято називати структуральний сколіоз, первиною причиною якого є наявність статичного чинника — асиметричне навантаження на хребет, обумовлене вродженою або придбаною асиметрією тіла ( наприклад, асиметрією довжини нижніх кінцівок, патологією кульшового суглоба або вродженої кривошиї. При статичному сколіозі темп прогресування і тяжкість

деформації залежать від співвідношень вираженості статичного фактора та фактора функціональної неспроможності структур, що забезпечують утримання вертикального положення хребта. При хорошому функціональному стані м'язово- зв’язкового апарату і міжхребцевих дисків викривлення хребта може тривалий час

залишатися функціональним за характером, або зовсім но приводити до прогресуючого розвитку сколіозу. До тих пір, поки пульпозне ядро між хребцевого диска зберігає центральне положення, що передається на диск , тиск ваги тіла розподіляється рівномірно по всій площі опорної площини нижнього хребця, не  викликаючи прогресуючої клиновидно- торсійної деформації. Якщо ж , за наявності

незначного вираженого статичного фактора слабкі компенсаторні механізми або є функціональна неповноцінність сполучнотканинних структур, сколіотичний фактор формує і зумовлює прогресування деформації. При функціональній неспроможності м'язів більша частина навантаження з утриманням вертикальної пози переноситься на зв'язки. Достатня ступінь натягу зв'язок досягається за рахунок значного збільшення кута викривлення хребта , що приводить до бічного зміщення значного  збільшення навантаження на міжхребцеві диски, стійкого пульпозного ядра і формування, таким чином, сколіотичного фактора. Статична  компенсація грубої асиметрії тіла може досягатися за рахунок значного викривлення хребта.  При цьому, міжхребцеві  диски  піддаються великому асиметричному навантаженню, що призводить до формування сколіотичного фактора, навіть за відсутності диспластичних змін, слабкості м’язів і слабкості сполучнотканинних структур. При сколіотичпій хворобі, що виділяється в окрему нозологічну форму, викривлення хребта це головний симптом

 

      3. Механокінетіка розвитку

Величина навантаження, що стискає два хребці, великою мірою визначається положенням тіла.              Найменшою вона буває, коли тіло знаходиться у горизонтальному положенні. У положенні стоячи тиск між хребцями збільшується.         У нижній частині поперекового відділу воно у 4 рази більше, коли людина стоїть, ніж коли вона лежить. Загальна величина навантаження у цьому випадку дорівнює загальній масі верхньої частини тулуба.

       При нахилі вперед з положення стоячи, загальне навантаження збільшується у величезній мірі, що пов'язано з ефектом важеля, що утворюється між тією частиною тіла, яка нахиляється вперед і самим хребцем. Подібний ефект веде до того, що тиск між двома хребцями у нижній частині поперекового відділу хребта при нахилі у 2,5 рази більше в порівнянні з тим, коли ми стоїмо прямо і в 10 разів більше, ніж коли просто лежимо.

 

4. ЛФК при сколіозах.

     Сколіоз відноситься до групи захворювань опорно-рухового апарату, пов’язаних зі зміною постави. Цими захворюваннями займаються ортопеди, вони ж" після обстеження, рекомендують лікування (індивідуально підібрана лікувальна [масаж, ФТЛ, відвідування басейну, носіння корсета, за показаннями фізкультура,

- мануальна терапія і т. д.). Спати треба_ на жорсткій основі а для м’якості використовувати ватяні або вовняні матраци, але не пружинні матраци. Потрібно знайти грамотного спортивного лікаря і під його керівництвом зайнятися лікувальною фізкультурою.

Лікування сколіозу складається з трьох взаємопов^гязаних ланок:

мобілізація викривленого відділу хребта, корекція деформації і стабілізація хребта у положенні досягнутої корекції. Для корекції деформації хребта досить ефективні методики мануальної терапії. Збереженню ж досягнутої корекції, з їх допомогою можна сприяти лише побічно, за рахунок формування нового статико-динамічного стереотипу, адаптованого до внесеної у форми хребта змін. Зміна статико- динамічного стереотипу здійснюється шляхом цілеспрямованого впливу на вище і нижче лежачого по відношенню до основної ланки викривлення опорно-рухового апарату та регулювання співвідношень тонусу, сполучених м’язових груп, що

беруть участь у формуванні постави. Однак, основним і найбільш важкий завданням, рішення якого визначає успіх лікування вцілому, є не мобілізація і корекція викривлення, а стабілізація хребта у коригуючому положенні. Корекція деформації, не підкріплена заходами, що забезпечують стабілізацію хребта —не ефективна.

     Консервативні методи лікування не можуть надавати безпосереднього впливу на структурні зміни хребта. Тому, безглузді спроби механічно  випрямити  викривлення хребта, викликане  структурною перебудовою хребців і міжхребцевих

дисків. Суть консервативного лікування полягає у корекції викривлення хребта за функціонального компоненту викривлення та стабілізації рахунок зменшення досягнутої корекції за рахунок поліпшення функціонального стану мязово- зв'язкового апарату або за допомогою корсетів. Найважливішим моментом

  лікувального впливу при лікуванні сколіозу є відновлення м'язів, які перебувають

у стані  локального спазму. Досягається це за допомогою постізометричної релаксації і спеціальних вправ. Виконання спеціальних вправ для кожного пацієнта індивідуально і залежать від характеру сколіотичних проявів - корегуюча гімнастика для профілактики  і лікування порушення постави.

5. Загальні положення

     Метою коригуючої гімнастики є формування правильної постави і виправлення дефектів постави, якщо вони вже є. Завдання: активізація загальних і локальних обмінних процесів, формування м’язового корсета; вироблення силової і загальної витривалості м'язів тулуба; тренування рівноваги, поліпшення координації рухів; відновлення дихального стереотипу; нормалізація емоційного тонусу; навчання зоровому І кінестетичного сприйняття правильної постави і підтримання в усіх вихідних положеннях; зміцнення склепінь стоп. Загальні завдання вирішуються шляхом підбору спеціальних і загально розвиваючих вправ.

     Виправлення дефектів постави досягається за допомогою спеціальних вправ.

їх застосування дає можливість змінити кут нахилу таза, відновити симетричне положення крил клубових кісток, надпліч, лопаток, виправити положення голови, величину вигинів хребта. При підборі спеціальних вправ потрібно мати на увазі тенденцію до заміщення, коли більш сильна частина м’язів, що бере участь у

створенні дефекту постави, під час вправи виконує функцію більш слабкої. Так,

при спробі зміцнення м’язів черевного пресу, з метою зменшення поперекового

лордоза і кута нахилу тазу, часто використовують підйом нижніх кінцівок з положення лежачи на спині. Функцію згинання кінцівок, замість ослаблених м'язів

черевного преса, бере на себе клубово-поперековий м’яз, робота якого сприяє збільшенню поперекового лордозу і кута нахилу таза. Інший приклад: для зміцнення сідничних м’язів з метою формування розгинання у тазостегнових суглобах

та зменшення кута нахилу тазу, пропонують різні махи ногою назад. У нормі, при виконанні таких махів, спочатку включається задня група м’язів стегна,

 

потім сідничні м’язи , і в останню чергу — розгиначі поперекового відділу хребта. Але, ослаблені і подовжені сідничні м'язи часто запізнюються і включаються пізніше розгиначів поперекового відділу хребта, або зовсім не включаються. У результаті, такі заняття в обох прикладах ведуть до збільшення дефекту постави. Тому, підбираючи вправи для зміцнення м'язових груп, які мають тенденцію до гіпотонії і збільшення довжини, необхідно ретельно відслідковувати порядок

включення м'язів у руховий акт, підбирати вихідні положення, що зводять до

мінімуму можливість заміщення.

      Ефектичність застосувяння спеціальних вправ багато в чому залежить від

вихідних положень. Найбільш ефективними для розвитку м’язів корсета і

усунення дефекті в постави є такі, при яких навантаження на хребет по осі і вплив

кута нахилу тазу на тонус м'язів — мінімальні. До таких відносяться: положення

лежачи на спині, на животі, стоячи на колщах, навколішки.

 При дефектах постави у сагітальній площині використовуються наступні

спеціальні вправи: при збільшенні кута нахилу таза - вправи, що сприяють зміцненню сідничних м'язів, черевного преса. При зменшені кута нахилу таза

використовують вправи, що сприяють зміцненню розгиначів поперекового відділу

, черевного пресса. При зменшенні кута нахилу тазу хребта, м'язів передньої поверхні стегна. Усуненню крилоподібних лопаток і приведення плечових суглобів сприяють вправи, які зміцнюють нижні і середні фіксатори лопаток, що розслабляють і розтягують верхні фіксатори лопаток, вликий і малий грудні мязи .

 При асиметричній поставі найбільш симетричні вправи. Вони дають вирівнювання сили м'язів і усунення дифекту. Дослідження показали, що при виконанні таких вправ ослаблені м'язи на стороні відхилення працюють з більшим навантаженням, ніж на протилежному боці. Навчання зоровому і кінестатичному сприйняттю правильної постави досягається шляхом контролю постави та виконання спеціальних вправ перед дзеркалом з різних вихідних положень. V наступних розділах наведено варіанти спеціальних вправ і комплексів у ігровій формі для корекції різних видів порушення постави, що виконуються з різних вихідних положень. Ці переліки ні в якому разі не

претендують на повноту, але є лише досить обмеженими прикладами з усього

різноманіття вправ та вихідних положень, які можна вибрати для занять.

      Для дітей дошкільного віку заняття, що проводяться у сюжетно-рольовій формі, мають переваги перед звичайними заняттями фізичною культурою. Однак, поринаючи в образ, дитина іноді допускає неточності у виконанні рухів, що може знизити і навіть звести нанівець очікуваний лікувальний ефект. Тому важливо заздалегідь навчити дітей правильно виконувати вправи, або починати заняття сильно скороченим комплексом, вибудовуючи, сюжет таким чином, що невірне виконання вправи руйнує всю казку. У міру освоєння одних вправ можна додавати інші.  Кожен комплекс містить 5 вправ у вступній частині, 9-10 в основній і заключна частина включає вправу з діафрагмальним диханням і розслабленням. На перших заняттях бажано взяти 3-5

вправ з основної частини і поступово додавати по 1-2 на тиждень.

Комплекс, вправ для виправлення асиметричної постави починається з ембріональної пози і прихопить до положення стоячи через положення стоячи і               навколішки, таким чином повторюючи становлення рухів в онтогенезі людини. Такий принцип побудови комплексів коригуючої гімнастики можна використовувати для лікування будь-яких порушень постави.

    6.Правильна поведінка при сколіозі.

    Якщо ви працюєте сидячи треба періодично «втискатись» спиною і попереком у спинку стільця, а якщо є високий підголовник упирайтеся в нього головою.

    Такий сильний тиск між двома хребцями виникає, коли людина сидить. нахилившись вперед, не спираючись на руки. Якщо ж опиратися на руки, поклавши їх на стіл чи спинку стільця, навантаження на верхню частину тулуба знижується, і тим самим зменшується тиск на хребці.

    Тиск між двома хребцями зростає, коли людина піднімає предмет» нахилившись вперед з випрямленими ногами. У цьому випадку навантаження на між хребцевий диск становить кілка сотень кілограмів.

 

При витягненні хребта, наприклад, коли людина висить на руках без опори на ноги , тиск буває меншим, ніж у положенні лежачи. При ньому у між хребцевого диска може навіть виникнути розтягування. Дана обставина іноді використовується при

    лікуванні деяких захворювань хребта.

   На шийні хребці чинить тиск вага голови. Навіть руки являють собою навантаження для шийного відділу хребта, оскільки м'язи плечового поясу, що піднімають руки вгору, повинні входити до задньої сторони голови і шиї. При піднятті рук вгору ці м'язи напружуються і тим самим обтяжують хребці. Багато працівників розумової праці несвідомо піднімають плечі, що веде до додаткового навантаження на ці хребці. Великим навантаженням піддаються шийні хребці при роботі з піднятими вгору руками (наприклад, при митті вікон), особливо, якщо при цьому в руках знаходяться важкі предмети. При нахилі голови вниз у положенні сидячи навантаження на шийні хребці буде, згідно з принципом важеля, у багато разів більше, ніж, якщо сидіти, піднявши голову вгору. Щоб тримати голову у похилому положенні, необхідно напружувати шийні м'язи шиї. Утримуючи цю позу якийсь час, можна відчутіи біль у потилиці, причина чого напруження м'язів.

     Особливо сильному навантаженні шийні хребці піддаються при тривалій роботі з піднятими вгору руками і головою (наприклад, у шкільних вчителів при тривалій роботі біля дошки). Багато хто, які займаються такою роботою, страждають від постійного болю у потилиці.

      ЛФК. Одним із провідних засобів консервативного лікування сколіозу є лікувальна фізкультура. Фізичні вправи надають стабілізуючий вплив на хребет, зміцнюючи м'язи тулуба, дозволяють домогтися коригувального впливу на деформацію, поліпшити поставу, функцію зовнішнього дихання, дають з агальнозміцнюючий ефект. ЛФК показана на всіх етапах розвитку сколіозу.

   Комплекс засобів ЛФК,  що застосовуються при консервативному лікуванні сколіозу включає:             

  1. лікувальну гімнастику;

2. вправи у воді.

  - масаж;

  - корекцію становищем;

  -  елементи спорту.

     ЛФК поєднується з режимом зниженого статичного навантаження на хребет.

ЛФК проводять у формі групових занять, індивідуальних процедур, а також індивідуальних завдань, що виконуються хворими самостійно. Методика ЛФК визначається також ступенем сколіозу: при сколіозі 1, 111, IV ступеня вона спрямована на підвищення стійкості хребта, а в той час як цри сколіозі II ступеню - також на корекцію деформації. Вправи лікувальної гімнастики повинні служити зміцненю основних  м'язових груп для підтримування хребта — м'язів, які випрямляють хребет, косих м'язіr живота, квадратні м'язи попереку, клубово- поперекових м'язів і ін. З числа вправ, що сприяють виробленню правильної постави, використовуються вправи на рівновагу, балансування, з посиленням зорового контролюта ін.

     Одним із засобів ЛФК є застосування елементів спорту: плавання стилем "брас” після попереднього курсу навчання, елементи волейболу, що показані дітям з компенсованим сколіозом.

       Профілактика сколіозу передбачає дотримання правильної постави. При

   тривалому сидінні необхідно дотримуватися таких правил:

• сидіти нерухомо не довше 20 хвилин;

   - намагатися вставати якомога частіше. Мінімальна тривалість такої перерви - 10 секунд;

  - сидячи, якомога частіше змінювати положення ніг: ступні вперед, назад, поставити їх поруч, потім, навпаки, розвести і.т.д.

   - намагатися сидіти правильно: сісти на край стільця, щоб коліна були зігнуті точно під прямим кутом, ідеально випрямити спину і, якщо можна, скинути частину навантаження з хребта , поклавши прямі лікті на підлокітники.

   - періодично робити спеціальні компенсаторні вправи:

1. повиснути і підтягни коліна до грудей. Зроби вправу максимальну кількість разів
2. прийняти на підлозі стійку на колінах і витягнути руки.

      Намагатися максимально вигнути спину вгору, і потім як можна сильніше  прогнути її вниз.

      Ранкова гімнастика, оздоровче тренування, активний відпочинок -

необхідний кожній людині руховий мінімум і складається він з ходьби, бігу.

гімнастики та плавання. Крім вправ загальнозміцнюючого, оздоровчого характеру,

є і чимало спеціальних. Наприклад, для зміцнення м'язів черевного пресу, грудей, поліпшення постави. Ці вправї дозволяють у якійсь мірі виправляти недоліки фігури, дозволяють краще володіти своїм тілом.

      Наступні справи значно зміцнять м'язи спини і утримати тіло у правильному положені :

1.               В.п. — стоячи, руки за головою, із силою відведіть руки в сторони, піднявши руки вгору, прогніться. Замріть на 2-4 секунди і поверніться у в.п. Повторіть 6-10 разів. Дихання довільне.
2.               В.п. стоячи та тримаючи за спиною гімнастичну палицю (верхній кінець притиснутий до голови, нижній –  до тазу), присядьте, поверніться у В.п.

   Нахиліться вперед, поверніться у в.п. і, нарешті, нахиліться вправо, потім вліво. Кожен рух виконати 8-12 разів.

3.               В.п. - лежачи на животі, спираючись на руки і, не відриваючи стегон від підлоги, прогніться. Замріть у цьому положенні на 3-5 секунд, потім поверніться у в.п.
4.               В.п. - стоячи па крок від стіни, торкнувшись руками стіни, прогніться, піднявши руки вгору, і поверніться у в.п. Повторити 5-8 разів. Стоячи біля стіни, притисніться до неї потилицею, лопатками сідницями і п'ятами. Потім відійдіть від стіни і намагайтеся якомога довше утримувати це положення тіла. Протипоказані фізичні вправи, що збільшують гнучкість хребта і приводять його до перерозтягування. Крім нього, добре приймати ванни з морською сіллю по 20хвилин.
5.               Необхідно пасивне самовитяжіння: для цього головний кінець ліжка потрібно підняти на 10-15 сантеметрів і лежати на спині і на дивоті по 40- 50 хвилин розслабившись. Можна подати виси на гімнастичній стінці спиною до  стіни протягом 1-5 хвилин.

        Лежачи на животі.

1. Руки витягнуті вперед. Витягаємо тіло у "струнку” (тягнути носки і кисті в різні боки) - 1 хв.
2. Руки в упирі, спираємося на долоні і по черзі піднімаємо пряму ногу вгору — по 10 разів.
3. Руки над головою в замок, піднімаємо плечовий пояс і тримаємо від 2 сек.до 10 сек — 6 разів.
4. Підняти голову і руки вгору, прямими руками робимо "ножиці" не торкаючись підлоги — 1 хв.
5. "Човник" — руки в замок витягнуті вперед, ноги пазом прямі. Підняти руки, ноги, голову і тримати 1 хв. - 5-10 разів.
6. "Корзиночка” - лежачи на животі, прогнувшись, беремо руками ноги за кісточки і піднімаємося вгору, тримати від 2-10 сек. 10 разів.

Черевне дихання.

    На  колінах.

1.               Стоячи на колінах, пуки вздовж тулуба. Відхиляємо прямий тулуб назад —

  10-12 разів.

2.               В.п. - те саме, руки на поясі. Випрямляємо по черзі ногу назад 10-12 разів.
3.               В.п. - те саме. Сідаємо на підлогу ліворуч і праворуч від ступнів, спина

пряма.

4.               В.п. те ж, коліна разом, ступні широко розведені в сторони. Сідаємо між ступнів і встаємо. Спина пряма. 10-12 разів

   В опорному положенні на руках і колінах

1.                Підняти праву (ліву) пряму ногу і ліву (праву) пряму руку, тримати 2-6

сек. - 10 разів.

2.                Дістати коліном до чола, відкинути голову й ногу назад до верху – 10 разів.
3.                "Кішка” - спину вгору і вниз - 1 хв.

4. Положення сидячи по турецьки з витягнутими руками вперед па підлозі,

голова між пуками, спину прогинати до підлоги — 12 разів . Відновити дихання.

    Відпочинок протягом 3-5 хв: лежачи на спині, очі закриті, руки вздовж тулуба, долоні до верху, ноги на ширині плечей. Дихання спокійне.

Після ЛФК прийняти теплий душ

Всі вправи треба робити у середньому темпі і більше на розворот плечей.

 

 

 

    Контрольні питання:

1. Функції хребта.
2. Наслідки сколіозу.
3. ЛФК при сколіозах.
4. Правильна поведінка при сколіозах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Ішал В.А., Ізаак А.П . Метод виробництва і графічного аналізу фронтальних рентгенограм хребта при сколіозі. Методичні рекомендації. Омськ — 1974.
2. Костенко А.В Адаптаційно- резерині можливості здорових дітей молодшого шкільного віку та метябппічня корекція їх порушень: Автореф. дис. канд. мед. наук: 14.01.10. - Київ, 2008. - 40 с.
3. Романовська Ю.М. Фізичний розвиток та адаптаційні можливості школярів із залізодефіцитним станом / Ю.М. Романовська // Вісник СумДУ. Серія Медицина. - 2009. - Т. 2. № 2. - С. 128-133.
4. Лучишин Н.Ю. Адаптація і здоров’я організованих дітей дошкільного віку. //Современная педиатрия - 2009. – № 6(28). — С. 91-94.
5. Федорців О. Є. Проблема якісної та кількісної оцінки стану здоров’я дітей / О.Є. Федорців, Н.Ю. Лучишин // Современные проблемы педиатрии // IV Республиканская научно-практическая конференция с международным участием. - Евпатория, 2007.
6. Hueter F. Atioloqie und Mechanic der Skoliose. Verhandlungen der Deutschen Orthopadischen Gesellschaft. 21 Congress. Berlin, 1927, s157.